0635 АПНОЕ СНУ ТА АСОЦІЙОВАНІ РОЗЛАДИ
ХРОПІННЯ
Визначення
Хропіння спричиняється турбулентним потоком повітря у верхніх дихальних шляхах, коли такі структури, як язичок та м’яке піднебіння, вібрують під натиском потоку повітря. Хропіння може виникати й за відсутності обструкції, але воно майже завжди присутнє у випадках синдрому обструктивного апное сну (СОАС). Таким чином, не можна автоматично робити висновок про те, що хропіння спричинене синдромом обструктивного апное сну, якщо цей факт не зазначений лікуючим лікарем.
Класифікація
Якщо записи про СОАС відсутні, використовується код R06.5 Ротове дихання. Якщо ж зафіксовано СОАС, що супроводжується хропінням, слід використовувати лише код G47.32 Синдром обструктивного апное уві сні.
СИНДРОМ ОБСТРУКТИВНОГО АПНОЕ УВІ СНІ (G47.32)
Визначення
Синдром обструктивного апное - гіпапное сну (СОАГС) характеризується рецидивними епізодами часткової або повної обструкції верхніх дихальних шляхів під час сну. Це проявляється у скороченні потоку повітря (гіпапное) незважаючи на безперервні спроби вдихання. Ці події часто перериваються пробудженням. Вважається, що симптоми, які виникають протягом дня - а це, перш за все, надмірна сонливість - пов’язані з 135 порушенням сну (періодичні пробудження) та, можливо, з періодичною гіпоксемією. Слід відзначити, що не у всіх пацієнтів з СОАС спостерігається сонливість протягом дня.
Найбільш розповсюдженою першопричиною СОАС є те, що в пацієнта від народження вузька ротова частина глотки. Ця проблема нерідко посилюється через вік (тканини втрачають еластичність), набір ваги, досягнення жінками менопаузи та вживання алкоголю й інших седативних засобів, що посилюють розслаблення м’язів верхніх дихальних шляхів.
Інші сприятливі фактори:
- ожиріння
- аномалії черепно-лицевої області - порушення будови нижньої щелепи - вроджені хвороби (такі як синдром Дауна, синдром Мартіна-Белл, синдром Прадера-Віллі, синдром Робена)
- внутрішньоглоткові анатомічні аномалії - стиснення (звуження) просвіту глотки, наприклад, гіпертрофія мигдаликів, надмірна слизова оболонка глотки, пухлини, глотковий набряк
- інші розлади - такі як гіпотиреоз, синдром Марфана, акромегалія, міоневральні порушення (наприклад, бульбарний параліч), що негативно впливають на м’язи- розширювачі верхніх дихальних шляхів.
Слід зауважити, що синдром обструктивного апное сну передбачає задокументованість обструктивного апное уві сні та синдрому обструктивного апное - гіпапное уві сні.
АПНОЕ УВІ СНІ ПРИ ЦЕНТРАЛЬНІЙ ФОРМІ СИНДРОМУ (G47.31)
Визначення
Для синдрому центрального апное сну (СЦАС) характерні рецидивні епізоди апное за відсутності обструкції верхніх дихальних шляхів під час сну, що зазвичай призводить до зниження насиченості киснем, періодичних пробуджень та симптомів, що проявляються у денний час.
Залежно від етіології виділяють три різновиди СЦАС:
- СЦАС, спричинений неврологічним порушенням
- СЦАС, асоційований з серцевою недостатністю
- Ідіопатичний
Слід зауважити, що синдром центрального апное сну передбачає документацію центрального апное сну та синдром центрального апное - гіпапное сну.
Класифікація
Для позначення основного діагнозу використовується відповідний код СОАС/СЦАС, супутній діагноз - першопричина стану, якщо вона зазначена.
Слід зауважити, що одночасно можуть бути присутні дві та більше форми пов’язаних зі сном розладів дихання. Наприклад, СОАС може супроводжуватися синдромом гіповентиляції уві сні. У подібних випадках слід застосовувати відповідні коди для різних станів, визначаючи їхню черговість відповідно до АСК 0001 Основний діагноз.
СИНДРОМ ГІПОВЕНТИЛЯЦІЇ УВІ СНІ (G47.33)
Основною рисою синдрому гіповентиляції уві сні (СГВС) є аномальне збільшення вмісту вуглекислого газу в артеріальній крові (PaCO2) уві сні, що призводить до важкої гіпоксемії. Гіпоксемія призводить до таких клінічних наслідків, як еритроцитоз, легенева гіпертензія, легеневе серце або дихальна недостатність.
СИНДРОМ ПІДВИЩЕНОЇ РЕЗИСТЕНТНОСТІ ВЕРХНІХ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ
Цей синдром було виключено з МКХ-10-АМ за отриманими нещодавно повідомленнями Американської асоціації з розладів сну, Європейського респіраторного товариства, Австралійсько-азіатської асоціації сну та Американського торакального товариства, які встановили, що наявна література пропонує недостатньо відомостей для того, щоб можна було вважати «синдром підвищеної резистентності верхніх дихальних шляхів» окремим синдромом з унікальною патофізіологією.
ДОСЛІДЖЕННЯ
Загальноприйнятим способом дослідження апное сну є полісомнографія, яку зазвичай виконують протягом ночі. Полісомнографія включає електроенцефалографію, електроокулографію, електроміографію, електрокардіографію, оксиметрію, фіксацію назального та орального повітряного потоку, а також рухів грудей і живота.