Процес реорганізації МКФ з моменту його заснування отримав користь від внеску людей з обмеженням життєдіяльності та організацій людей із обмеженням життєдіяльності.
Міжнародна організація людей із обмеженням життєдіяльності, зокрема, витратила свій час та енергію на процес перегляду, і МКФ відображає цей важливий внесок.
ВООЗ відзначає важливість повної участі людей з обмеженнями життєдіяльності та їх організацій у перегляді класифікації функціонування та обмеження життєдіяльності. Як класифікація, МКФ слугуватиме основою для оцінки та вимірювання обмеження життєдіяльності у багатьох наукових, клінічних, адміністративних та соціальних політиках. 
Таким чином, викликає занепокоєння те, що МКФ не правильно вживається, що завдає шкоди інтересам людей із обмеженням життєдіяльності (див. Етичні Вказівки в Додатку 6).
Зокрема, ВООЗ визнає, що самі терміни, які використовуються в класифікації, можуть, незважаючи на всі зусилля, бути стигматизацією та маркуванням. У відповідь на цю стурбованість на початку процесу було прийнято рішення повністю виключити термін «інвалідність», зважаючи на його неприйнятні конотації англійською мовою – і не використовувати термін «обмеження життєдіяльності» як назву компонента, а зберігати це як загальний, «парасольковий» термін.
Однак, залишається складне питання про те, як краще звертатися до людей, які мають деякий ступінь функціонального обмеження. МКФ використовує термін «обмеження життєдіяльності» для позначення багатовимірного явища, що виникає внаслідок взаємодії людей з їх фізичним та соціальним середовищем. З різних причин, коли мова йде про окремих осіб, деякі вважають за краще використовувати термін «люди з обмеженням життєдіяльності», тоді як інші віддають перевагу терміну «люди з обмеженими можливостями». У світлі цієї розбіжності не існує універсальної практики для ВООЗ, і МКФ жорстко не приймає другий підхід. Натомість ВООЗ підтверджує важливий принцип, згідно з яким люди мають право називатися так, як вони вважають за потрібне.
Крім того, важливо підкреслити, що МКФ не є класифікацією людей взагалі. Це класифікація характеристик здоров’я людей в контексті їх окремих життєвих ситуацій та впливу навколишнього середовища. Це взаємодія характеристик здоров’я та контекстуальних факторів, що продукують обмеження життєдіяльності. Це означає, що люди не повинні обмежуватися винятково обмеженнями активності або обмеженням участі в роботі, або характеризуватись виключно їхніми порушеннями. Наприклад, замість посилання на «людину-інваліда з розумовими вадами», в класифікації використовується фраза «людина з проблемою в навчанні». МКФ це забезпечує, уникаючи будь-яких посилань на людину через стан здоров’я або термін непрацездатності, а також використовує нейтральну, якщо не позитивну та конкретну мову.
Для подальшого вирішення законного занепокоєння систематичним маркуванням людей, категорії в МКФ виражаються нейтрально, щоб уникнути приниження, стигматизації та невідповідних конотацій. Однак, цей підхід викликає проблему того, що можна назвати «санацією термінів». Негативні ознаки стану здоров’я та реакції інших людей на це не залежать від термінів, які використовуються для визначення стану. Як би обмеження життєдіяльності не називалось, воно існує незалежно від міток. Проблема полягає не тільки в питанні про мовне вираження, але також і в проблемі ставлення людей з обмеженням життєдіяльності та суспільства до інвалідності. Все, що потрібно, – це правильний зміст та використання термінів та класифікації.
ВООЗ зобов’язується продовжувати зусилля, спрямовані на те, щоб забезпечити право людей із обмеженням життєдіяльності класифікуватися та оцінюватися, а не позбавляти їх прав та дискримінувати.
Є сподівання, що самі люди із обмеженням життєдіяльності сприятимуть використанню та розвитку МКФ у всіх сферах. Як науковці, менеджери та політики, люди з обмеженими можливостями допоможуть розробити протоколи та інструменти, що ґрунтуються на класифікаціях МКФ. МКФ також служить потенційно потужним інструментом для захисту обмеження життєдіяльності на основі доказів. Вона забезпечує надійні та порівняльні дані, щоб показати необхідність змін. Політичне уявлення про те, що обмеження життєдіяльності – це бар’єри навколишнього середовища такою ж мірою, як це пов’язано зі станом здоров’я або порушеннями, воно повинно трансформуватися спочатку в програму досліджень, а потім у діючі та надійні докази. Ці дані можуть принести справжні соціальні зміни для людей з обмеженням життєдіяльності у всьому світі.
Захист обмеження життєдіяльності також може бути посилений за допомогою МКФ.
Оскільки основною метою захисту є визначення втручань, які можуть покращити рівень участі людей з обмеженням життєдіяльності, МКФ може допомогти у визначенні основної «проблеми» обмеження життєдіяльності, незалежно від того, чи визначається вона в навколишньому середовищі через перешкоду або відсутність полегшуючого фактора, обмеженою здатністю особи самою особою чи певною комбінацією факторів. За допомогою цього роз’яснення, втручання можуть бути належним чином націлені, а їх вплив на рівень участі контрольованим та вимірюваним. Таким чином, можна досягти конкретних та доказових цілей та покращити загальні цілі захисту людей із обмеженням життєдіяльності