D. Детальна класифікація з визначеннями
1. КОМПОНЕНТ “ФУНКЦІЇ ОРГАНІЗМУ”- (b)
Дефініції:
Функції організму – це фізіологічні функції систем організму (включаючи психологічні функції).
Порушення – проблеми у функції або структурі організму, що визначаються як значні відхилення або втрати.
Кваліфікатор
Загальний кваліфікатор з негативною шкалою для позначення величини і вираженості порушення:
| xxx.0 ВІДСУТНІСТЬ порушень xxx.1 СЛАБКІ порушення xxx.2 ПОМІРНІ порушення xxx.3 ТЯЖКІ порушення xxx.4 Абсолютні порушення xxx.8 Не визначене. xxx.9 Не застосовується. |
(ніяких, відсутні, незначні, ...) (незначні, слабкі, ...) (середні, значущі, ...) (високі, інтенсивні ...) (повні, ...) |
0-4% 5-24% 25-49% 50-95% 96-100% |
Широкий діапазон процентних значень поданий для тих випадків, коли для кількісних вимірювань ступеня порушень функцій організму доступні градуйовані методики оцінки або інші стандарти. У тих випадках, коли визначається «відсутність порушення» або «абсолютне порушення» у функціях організму, похибка допустима тільки в межах 5%. «Помірне порушення», як правило, досягає середини шкали «Абсолютних порушень». Процентні значення, які визначаються в різних доменах при порівнянні зі стандартами на сукупні дані, повинні бути представлені в процентилях.
Для того, щоб ці кількісні значення використовувалися в уніфікованому варіанті, необхідно розробляти методики оцінки під час наукових досліджень.
Додаткове пояснення правил кодування наведено в додатку 2 до МКФ
b1 Розділ 1. Ментальні функції
Цей розділ стосується функцій мозку: як глобальних розумових функцій, таких як свідомість, вольові та спонукальні функції, так і специфічних – пам’ять, мова, обчислення
b2 Розділ 2. Сенсорні функції та біль
В цьому розділі наведені функції органів чуття - зору, слуху, смаку та інших, а також відчуття болю
b3 Розділ 3. Функції голосу і мовлення
У цьому розділі наведені функції відтворення звуків та мовлення
b4 Розділ 4. Функції серцево-судинної, імунної, дихальної систем і системи крові
У цьому розділі наведені функції серцево-судинної системи (функції серця та кровоносних судин), системи крові, імунної системи (функції відтворення крові та імунітету) та дихальної системи (функції дихання та толерантності до навантаження)
b5 Розділ 5. Функції травної, ендокринної систем і системи обміну речовин
У цьому розділі наведені функції прийому їжі, травлення та виділення, а також функції, що стосуються метаболізму та ендокринних залоз
b6 Розділ 6. Сечостатева і репродуктивна функції
У цьому розділі наведені функції сечовиділення та репродуктивні функції, що включають функції відтворення та сексуальні функції
b7 Розділ 7. Нейром'язовоскелетні та пов'язані з рухами функції
У цьому розділі наведені функції руху та рухливості, що включають функції суглобів, кісток, м’язів, а також рефлекси
2. КОМПОНЕНТ "СТРУКТУРИ ТІЛА" -(s)
Дефініції:
Структури організму – це анатомічні частини організму такі, як органи, кінцівки та їх компоненти.
Порушення – проблеми у функції або структурі організму у вигляді значного відхилення або втрати.
Перший кваліфікатор
Загальний кваліфікатор з негативною шкалою використовується для позначення ступеня або величини порушення:
| xxx.0 НЕМАЄ порушень xxx.1 ЛЕГКІ порушення xxx.2 ПОМІРНІ порушення xxx.3 ТЯЖКІ порушення xxx.4 АБСОЛЮТНІ порушення xxx.8 не визначено xxx.9 не застосовується |
(ніяких, відсутні, незначні, ...) (незначні, слабкі, ...) (середні, значні, ...) (високі, інтенсивні ...) (повні,…) |
0-4% 5-24% 25-49% 50-95% 96-100% |
Широкі діапазони процентних значень надаються для тих випадків, коли для кількісних вимірювань ступеня порушень в структурі організму доступні градуйовані методики оцінки або інші стандарти. У тих випадках, наприклад, коли визначається «відсутність порушення» або «абсолютне порушення» в структурі організму, похибка допустима тільки в межах 5%. «Помірне порушення», як правило, досягає середини шкал абсолютних порушень. Процентні значення, які визначаються в різних доменах з урахуванням стандартів населення, визначаються в процентилях. Для того, щоб ці кількісні значення використовувалися в уніфікованому варіанті, необхідно розробляти методики оцінки в ході наукових досліджень.
Другий кваліфікатор
Використовується для позначення характеру змін у відповідній структурі організму:
0 немає змін у структурі
1 повна відсутність
2 часткова відсутність
3 додаткова частина
4 аберрантні відхилення (відхилення від нормального типу)
5 розрив
6 зміна положення структури
7 якісні зміни структури, включаючи накопичення рідини
8 не вказано
9 не застосовується
Третій кваліфікатор (допустимий)
Буде розроблено для визначення локалізації
0 більш, ніж одне місце
1 справа
2 зліва
3 з обох сторін
4 спереду
5 ззаду
6 проксимально
7 дистально
8 не визначене
9 не застосовується
Для подальшого пояснення конвенцій щодо кодування в МКФ зверніться до Додатку 2
3. КОМПОНЕНТ “АКТИВНІСТЬ ТА УЧАСТЬ” - (d)
Дефініції:
Активність – виконання завдання або дії індивідом.
Участь – це залучення в життєву ситуацію.
Обмеження активності – це труднощі, які може мати індивід під час здійснення діяльності.
Обмеження участі – це проблеми, які може відчувати індивід при залученні в життєві ситуації.
Кваліфікатори
Домени для компоненту Активність та Участь надаються в одному переліку, що охоплює весь спектр життєвих сфер (від базових навичок навчання та спостереження до складних областей, таких як соціальні завдання). Цей компонент може використовуватися як для позначення активності (a) або участі (у), або обох.
Для компоненту Активність та Участь запропоновані два кваліфікатора – виконання і здатність (потенційна здатність). Кваліфікатор виконання описує, що індивід (він або вона) робить в умовах поточного навколишнього середовища. Оскільки поточне навколишнє середовище розглядається в соціальному контексті, виконання, записане цим
кваліфікатором, також може розуміється як «залучення у життєву ситуацію» або «життєвий досвід» людей у фактичних умовах, в яких вони живуть. Цей контекст включає фактори навколишнього середовища – всі аспекти фізичного та соціального середовища, світ взаємовідносин індивіда в суспільстві, які можуть кодуватися, використовуючи складову Факторів навколишнього середовища.
Кваліфікатор здатності описує здатність індивіда виконувати або справлятися з будьяким завданням, або дією.
Цей кваліфікатор позначає найвищий рівень можливого функціонування, якого може досягти індивід в даному домені в конкретний момент часу.
Здатність вимірюється в типових або стандартних умовах навколишнього середовища і, таким чином, відображає адаптовані здатності індивіда до навколишнього середовища.
Складову Факторів навколишнього середовища можна використовувати для опису характеристик цього універсального або стандартного оточення.
Обидва кваліфікатори – і здатності, і виконання – можуть використовуватися як з урахуванням допоміжних пристосувань і сторонньої допомоги, так і без них, відповідно до
наступної шкали:
|
xxx.0 НЕМАЄ труднощів xxx.6 не застосовується |
(ніяких, відсутні, незначні, ...) (незначні, слабкі, ...) (середні, значущі, ...) (високі, інтенсивні, ...) (повні, ...) |
0-4% 5-24% 25-49% 50-95% 96-100% |
Широкі діапазони процентних значень надаються для тих випадків, коли для кількісних вимірювань обмежень виконання або зниження здатності доступні градуйовані методики оцінки або інші стандарти. Наприклад, в тих випадках, коли кодуються «відсутність проблем виконання» або «абсолютна проблема виконання», похибка допустима в межах 5%. Помірні проблеми виконання досягають середини шкали абсолютних труднощів виконання. Процентні значення, які визначаються в різних доменах при порівнянні зі стандартами на сукупні дані, повинні бути представлені в процентилях. Для того, щоб ці кількісні значення використовувалися в уніфікованому варіанті, необхідно розробляти методики оцінки в ході наукових досліджень.
Для подальшого пояснення конвенції кодування в МКФ див. Додаток 2.
d9 Розділ 9. Життя в спільноті, соціальне та громадське життя
У розділі розглядаються ті дії та задачі, які необхідні для того, щоб вести організоване соціальне життя поза межами родини, бути часткою життя окремих громад, усього суспільства та брати участь у громадських сферах життя.
d8 Розділ 8. Головні сфери життя
У цьому розділі розглядається виконання задач і дій, які потрібні в процесі роботи, зайнятості, економічних взаємовідносин та при отриманні освіти
d7 Розділ 7. Міжособистісні взаємодії та відносини
У цьому розділі розглядається виконання дій та вимог щодо базисних і комплексних взаємозумовлених дій з людьми (незнайомцями, друзями, рідними, членами родини та коханими) відповідно до ситуації та в соціально прийнятній формі
d6 Розділ 6. Побутове життя
У цьому розділі розглядаються побут та щоденна діяльність, виконання пов’язаних з цим задач. Побутові сфери життя включають пошук і забезпечення житлом, продовольством, одягом та іншим необхідним; прибирання та ремонт житла, піклування про особисте та інше домашнє майно та допомогу іншим.
d5 Розділ 5. Самообслуговування
У цьому розділі розглядається піклування про себе, миття та витирання, догляд за власним тілом і його частинами, одягання, приймання їжі та напоїв, турбота про власне здоров’я
d4 Розділ 4. Мобільність
У цьому розділі йдеться про переміщення шляхом зміни положення або розташування тіла, або перенесення з одного місця до іншого, шляхом перенесення, переміщення або маніпулювання об'єктами, ходьбою, бігом або лазінням та використанням різних видів транспортування
d3 Розділ 3. Комунікація
В цьому розділі йдеться про загальні та конкретні особливості комунікації за допомогою мови, знаків і символів, зокрема отримання та продукування повідомлень, ведення розмов і використання засобів і прийомів комунікації
d2 Розділ 2. Загальні завдання та вимоги
У цьому розділі йдеться про загальні аспекти виконання окремих або кількох завдань, організацію нормального режиму роботи та поводження зі стресом. Ці пункти можуть використовуватися у поєднанні з конкретнішими завданнями або діями для визначення засадничих особливостей виконання завдань за різних обставин
d1 Розділ 1. Навчання та застосування знань
У цьому розділі розглядається навчання, застосування отриманих знань, мислення, вирішення проблем та прийняття рішень
4. КОМПОНЕНТ “ФАКТОРИ СЕРЕДОВИЩА” - (e)
Дефініція.
Фактори навколишнього середовища створюють фізичне, соціальне середовище та середовище взаємовідносин у суспільстві, де люди живуть і проводять свій час.
Кодування факторів навколишнього середовища
Фактори навколишнього середовища – це складова Частини 2 (Контекстуальні фактори) класифікації. Вони повинні розглядатися окремо для кожної складової функціонування і відповідно кодуватися (див. Додаток 2 ).
Фактори навколишнього середовища повинні кодуватися з позицій конкретної людини, ситуація якої описується. Наприклад, тротуар без бордюру може кодуватися як полегшуючий фактор для індивіда, що використовує коляску, і в той же час як бар’єр для сліпого.
Перший кваліфікатор вказує на ступінь вираженості, яку представляє досліджуваний фактор у вигляді бар’єру чи полегшуючого фактору. Існує кілька причин того, що фактор навколишнього середовища може бути певною мірою фактором полегшення або бар’єром.
При кодуванні полегшуючих факторів слід брати до уваги такі аспекти, як доступність ресурсу, і чи доступ надійний або змінний, хорошої або низької якості тощо.
У разі кодування бар’єрів може бути доречним облік того, як часто фактор виступає в якості перешкоди, чи є перешкода істотною або незначною, і чи можна уникнути цієї
перешкоди. Слід брати до уваги і те, що фактор навколишнього середовища може бути бар’єром лише тому, що є в наявності (наприклад, негативне ставлення до осіб з обмеженнями життєдіяльності), або тому, що відсутня (наприклад, відсутність необхідних послуг). Вплив факторів навколишнього середовища на життя людей з проблемами здоров’я складний і розмаїтий, тому існує надія, що подальші дослідження допоможуть краще зрозуміти цю взаємодію і, можливо, виявити для цих чинників користь другого кваліфікатора.
У деяких випадках різні групи факторів навколишнього середовища можуть бути підсумовані в таких збірних термінах як «бідність», «розвиток», «сільські умови» або «міські умови», або «суспільний капітал». Ці узагальнюючі терміни самі по собі не знайшли відображення в класифікації. Тому користувачеві слід виділяти ці фактори і кодувати їх.
Необхідно ще раз відзначити доцільність подальшого дослідження, щоб з’ясувати, наскільки чіткими і стійкими є в своєму прояві набори факторів навколишнього середовища, які складають кожен із цих збірних термінів.
Перший кваліфікатор
Нижче представлена негативна і позитивна шкала, що позначає ступінь вираженості фактора навколишнього середовища, який діє у вигляді бар’єру або полегшуючого фактора.
Крапка або відокремлення поодинці вказує на бар’єр, а знак (+) вказує на полегшуючий фактор:
| xxx.0 Відсутній бар’єр xxx.1 Легкий бар’єр xxx.2 Помірний бар’єр xxx.3 Важкий бар’єр |
(немає, незначний, ...) (невеликий, слабкий, ...) (середній, явний, ...) (високий, екстремальний, ...) |
0-4% 5-24% 25-49% 50-95% |
| xxx.4 Повний бар’єр | (абсолютний, ...) | 96-100% |
| xxx + 0 Відсутній полегшуючий фактор | (немає, відсутній, не суттєвий,…) | 0-4% |
| xxx + 1 Легкий полегшуючий фактор | ( невеликий, слабкий, ...) | 5-24% |
| xxx + 2 Помірний полегшуючий фактор |
(середній, явний,…) |
25-49% |
| xxx + 3 Суттєвий полегшуючий фактор xxx + 4 Повний полегшуючий фактор xxx.8 бар’єр, не уточнений |
(високий, екстремальний, ...) (абсолютний, ...) |
50-95% 96-100% |
| xxx + 8 полегшуючий фактор, |
не уточнений | |
| xxx.9 не застосовується | не застосовується |
Широкі діапазони процентних значень подані для тих випадків, коли для кількісних вимірювань впливу бар’єру або полегшуючого фактора доступні градуйовані методики
оцінки або інші стандарти у навколишньому середовищі. Наприклад, в тих випадках, коли кодується «відсутність бар’єру» або «повний бар’єр», похибка допустима тільки в межах 5%.
«Помірний бар’єр» визначається як сягання середини шкали абсолютного бар’єру. Відсотки повинні бути відкалібровані в різних областях з урахуванням стандартів населення, як процентилі. Для того, щоб ці кількісні значення використовувалися в уніфікованому варіанті, необхідно розробляти методики оцінки в ході наукових досліджень.
Другий кваліфікатор: розробляється.
e5 Розділ 5. Служби, системи та політика
У цьому розділі розглядаються:
- Служби, які пропонують послуги, сформовані програми та дії в різних сферах життя для задоволення потреб індивіда (включно з особами, які забезпечують послугами від цих служб). Служби можуть мати громадський, приватний або добровільний характер і можуть бути організованими на місцевому рівні, рівні певної спільноти, на регіональному, республіканському, державному, національному або міжнародному рівнях підприємцями, асоціаціями, організаціями, агентствами або урядом.
Продукт, який пропонують ці служби, може бути загальним, адаптованим або розробленим спеціально. - Адміністративні системи, які містять адміністративний контроль і механізми організації, які встановлені місцевою, регіональною, національною, міжнародною владою або іншою визнаною владою. Ці адміністративні системи призначені для організації, контролю та моніторингу діяльності служб, які пропонують послуги, сформованих програм і дій у різних сферах життя.
- Політика, яка містить правила, інструкції, стандарти, встановлені місцевою, регіональною, національною, міжнародною або іншою визнаною владою. Відповідно до політики здійснюється діяльність і регулюються системи організації, контролю та моніторингу діяльності служб, які пропонують послуги, сформованих програм і дій в різних сферах життя
e4 Розділ 4. Взаємовідносини індивіда в суспільстві, Ставлення
У цьому розділі розглядаються установки, які є видимим результатом звичаїв, правил, ідеології, цінностей, норм, релігії та інших переконань. Ці установки впливають на індивідуальну поведінку та соціальне життя на всіх рівнях відносин, від міжособистісних і відносин у спільноті до політичних, економічних і юридичних відносин; наприклад: індивідуальне або суспільне відношення до людської гідності іншого індивіда, цінності людини як особистості, прояви відношення позитивним і заохочувальним чином або негативним і дискримінаційним чином (наприклад, таврувати, підганяти під шаблон, розглядати як другорядну або нехтувати особистістю). Установки людей класифікуються по відношенню до когось в певному положенні або ситуації. Це не відносини безпосередньо особистості. Індивідуальні установки розподіляються за категоріями таким самим чином, як перелік, який відноситься до підтримки та взаємозв'язків у розділі 3 Факторів навколишнього середовища. Цінності та переконання окремо від установок не кодуються, оскільки вважається, що вони їх визначають.
e3 Розділ 3. Підтримка і взаємовідносини
У цьому розділі розглядаються дані про людей або тварин, які забезпечують практичну фізичну або емоційну підтримку, турботу, захист і допомогу у взаємовідносинах з іншими людьми у власній оселі, на робочому місці, в школі, під час гри або в інших аспектах повсякденної діяльності. Цей розділ не має відношення до установок людини або людей, які забезпечують підтримку. Фактори навколишнього середовища, які описані, не є індивідами або тваринами, а представляють їхню фізичну та емоційну підтримку
e2 Розділ 2. Навколишнє середовище та природні змінив ньому, що виникли внаслідок діяльності людини
У цьому розділі розглядаються дані про живі та неживі елементи природного або фізичного середовища та складових навколишнього середовища, які були змінені людиною, а також характеристики людської популяції в цьому середовищі.
e1 Розділ 1. Продукція та технології
У цьому розділі розглядаються природна та штучно створена продукція або система виробів, обладнання та технологій, які оточують особу, які зібрані, вироблені або виготовлені людиною. Класифікація допоміжних засобів ISO 9999 визначає їх як "спеціально виготовлені та загальнодоступні вироби, інструменти, обладнання або технічні системи, які використовуються особами з обмеженнями життєдіяльності, запобігають, компенсують, контролюють, полегшують або нейтралізують" обмеження життєдіяльності. Встановлено, що будь-які вироби або технології можуть бути допоміжними (див. ISO 9999: Технічна допомога для осіб з обмеженнями життєдіяльності - класифікація (друга версія); ISO/TC 173/SC 2; ISO/DIS 9999). Проте для даної класифікації факторів допоміжні вироби та технології визначаються більш вузько, як будь-які вироби, інструменти, обладнання та технології, адаптовані або спеціально розроблені для покращення функціонування осіб з обмеженнями життєдіяльності
E. Додатки
1. Таксономічні та термінологічні питання
Класифікація МКФ організована за ієрархічною схемою з урахуванням наступних стандартних таксономічних принципів:
• Компоненти Функцій та Структур організму, Активності та Участі, Факторів навколишнього середовища класифікуються незалежно. Отже, термін, що входить до складу одного компоненту не повторюється під іншим.
• У межах кожного компоненту категорії розташовані за схемою розгалуженого дерева (стовбур-гілки-листки), тобто категорії нижчого рівня мають ознаки, спільні з категоріями більш високого рівня, до яких вони входять.
• Категорії взаємовиключні, тобто немає двох категорій на тому самому рівні, які б мали ті самі спільні ознаки. Проте це не слід плутати із використанням більш ніж однієї категорії, яка класифікує функціонування певної особи. Така практика допустима і навіть заохочується, де це необхідно
2. Правила кодування МКФ
МКФ призначена для кодування різних станів здоров’я та станів, пов’язаних зі здоров’ям. (Сама хвороба не повинна кодуватися. Це можна зробити, використовуючи Міжнародну статистичну класифікацію хвороб та проблем, пов’язаних зі здоров’ям, Десятий перегляд (МКХ-10), який є класифікацією, призначеною для забезпечення систематичного обліку, аналізу, інтерпретації та порівняння даних про смертність та захворюваність на діагностиці захворювань та інші проблем зі здоров’ям. Користувачам МКФ рекомендується використовувати цю класифікацію разом з МКХ-10 (див. стор. 4 вступу щодо перехрещення між класифікаціями) )
Перш ніж вивчати правила та правила кодування, радимо чітко ознайомитись із вступом в МКФ. Крім того, наполегливо рекомендується, щоб користувачі отримували навчання щодо використання класифікації через ВООЗ та її мережу центрів співпраці.
Нижче наведені ознаки класифікації, які мають відношення до її використання.
4. Приклади випадків
Наведені нижче приклади описують застосування концепцій МКФ у різних випадках.
Є сподівання, що вони допоможуть користувачам зрозуміти наміри та застосування базових класифікаційних концепцій та конструкцій. Для отримання додаткової інформації зверніться до навчальних посібників та курсів ВООЗ.