C07AB07 ● Бісопролол (Bisoprolol)

● Бісопролол (Bisoprolol) * [ВООЗ]
Фармакотерапевтична група: С07АВ07 - селективні блокатори β-адренорецепторів.
Основна фармакотерапевтична дія: високоселективний ß1-адреноблокатор; не має внутрішньої симпатоміметичної активності і клінічно виражених мембраностабілізуючих властивостей; має дуже низьку спорідненість із ß2-рецепторами гладкої мускулатури бронхів і судин, та із ß2-рецепторами, які беруть участь у метаболічній регуляції, т.ч. не впливає на опір дихальних шляхів і ß2-опосередковані метаболічні ефекти; не має вираженого негативного інотропного ефекту. При інтенсивній терапії у пацієнтів з ІХС без хр. СН зменшує серцевий викид та потребу міокарда в кисні завдяки зменшенню ЧСС та ударного об’єму; при тривалій терапії підвищений периферичний опір зменшується; також в основі антигіпертензивного ефекту лежить механізм зниження активності реніну в плазмі; пригнічує р-цію на симпатоадренергічну активність, блокуючи кардіо-ß1- рецептори, що призводить до уповільнення серцебиття та зниження скорочувальної ф-ції міокарда, що знижує потребу міокарда в кисні; завдяки цьому досягається бажаний ефект у пацієнтів зі стенокардією та ІХС.
Максимальний ефект настає ч/з 3-4 год. після перорального прийому; період напіввиведення з плазми - 10-12 год., що призводить до 24-годинної ефективності після одноразового прийому, максимальний антигіпертензивний ефект досягається ч/з 2 тижні прийому.
Показання для застосування ЛЗ: АГ, БНФ, ІХС (стенокардія), БНФ; хр. СНБНФ; із систолічною дисфункцією лівого шлуночка у комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками, у разі необхідності - серцевими глікозидами.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: АГ; ІХС (стенокардія) - лікування розпочинати поступово з низьких доз із подальшим підвищенням дози: 5 мг/добуБНФ, у випадку помірної гіпертензії (діастолічний тиск до 105 мм рт.ст) - 2,5 мг; добова доза може бути підвищена до 10 мг/добуБНФ, МДД - 20 мг/добуБНФ; лікування хр. СН розпочинається відповідно до поданої схеми титрування: 1,25 мг 1 р/добу протягом 1 тижня, підвищуючи до 2,5 мг 1 р/добу протягом наступного 1 тижня, підвищуючи до 3,75 мг 1 р/добу протягом наступного 1 тижня, підвищуючи до 5 мг 1 р/добу протягом наступних 4-х тижнів, підвищуючи до 7,5 мг 1 р/добу протягом наступних 4-х тижнів, підвищуючи до 10 мг 1 р/добу як підтримуюча терапія; максимальна рекомендована доза становить 10 мг 1 р/добу.БНФ
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: брадикардія (у пацієнтів з хр. СН, з АГ або ІХС); ознаки погіршення СН (у пацієнтів з хр. СН, АГ або ІХС); порушення AV-провідності (у пацієнтів з АГ або ІХС), запаморочення, головний біль, сінкопе; зниження сльозовиділення; кон’юнктивіт; погіршення слуху; бронхоспазм у пацієнтів з БА в анамнезі та ХОЗЛ; алергічний риніт; нудота, блювання, діарея, запор; р-ції гіперчутливості - свербіж, почервоніння, висипання; алопеція, ангіоневротичний набряк; погіршення стану хворих на псоріаз у вигляді псоріатичного висипання; м’язова слабкість, судоми; гепатит; відчуття холоду або оніміння в кінцівках, артеріальна гіпотензія (у пацієнтів з СН, АГ); еректильна дисфункція; депресія, порушення сну; нічні кошмари, галюцинації; підвищення рівня тригліцеридів у крові, підвищення активності печінкових ферментів у плазмі крові (АСТ, АЛТ); астенія (у пацієнтів з хр.СН, АГ та ІХС), втомлюваність; ортостатична гіпотензія (у пацієнтів із хр.СН).
Протипоказання до застосування ЛЗ: г. СН або СН у стані декомпенсації, що потребує інотропної терапії; кардіогенний шок; AV-блокада II і III ст. (за винятком такої у пацієнтів зі штучним водієм ритму); СССВ; СА блокада; симптоматична брадикардія; симптоматична артеріальна гіпотензія; тяжка форма БА; пізні стадії порушення периферичного кровообігу або хвороби Рейно; феохромоцитома, що не лікувалася; метаболічний ацидоз; гіперчутливість до бісопрололу або інших компонентів препарату.
Визначена добова доза (DDD): перорально - 10 мг.
Торговельна назва: