2.14.4.1. Антагоністи кальцієвих каналів

●          Верапаміл (Verapamil) * [ВООЗ]

Фармакотерапевтична група: С08DА01 - Селективні блокатори кальцієвих каналів з прямими ефектами на серце, похідні фенілалкіламіну.

Основна фармакотерапевтична дія: блокує трансмембранний потік іонів кальцію у кардіоміоцити та клітини гладких м’язів судин; безпосередньо зменшує потребу міокарда у кисні за рахунок впливу на  енергетично  затратні процеси метаболізму у клітинах міокарда та непрямим чином впливає на зменшення постнавантаження; завдяки блокуванню кальцієвих каналів клітин гладкої мускулатури коронарних артерій приплив крові до міокарда посилюється, навіть у постстенотичних ділянках, та усувається спазм коронарних артерій; антигіпертензивна ефективність верапамілу зумовлена зменшенням опору периферичних судин без збільшення ЧСС як рефлекторної відповіді; небажаних змін фізіологічних величин тиску крові не спостерігається; чинить виражену антиаритмічну дію, особливо при надшлуночковій аритмії; затримує проведення імпульсу в AV вузлі, внаслідок чого, залежно від типу аритмії, відновлюється синусовий ритм та/або частота скорочень шлуночків нормалізується; нормальний рівень ЧСС не змінюється або незначною мірою знижується.

Показання для застосування ЛЗ: ІХС, включаючи стабільну стенокардію напруження; нестабільну стенокардію (прогресуюча стенокардія, стенокардія спокою); вазоспастичну стенокардію (варіантна стенокардія, стенокардія Принцметала); постінфарктну стенокардію у пацієнтів без СН, якщо не показані β-адреноблокаториБНФ, ВООЗ; аритмії: пароксизмальна надшлуночкова тахікардія; тріпотіння/мерехтіння передсердь зі швидкою AV-  провідністю (за винятком с-му WPWБНФ; АГБНФ. Гіпертонічний криз; у педіатричній практиці - при пароксизмальній надшлуночковій тахікардії (р-н д/ін'єк.).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дози визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта; в/в введення: слід здійснювати під контролем ЕКГ та АТ. Рекомендовані дози для дорослих та підлітків з масою тіла понад 50 кг: початкова доза 5 мг; у разі необхідності ч/з 5-10 хв. ввести ще 5 мгБНФ, ВООЗ; якщо необхідно, можливе подальше краплинне введення 5-10 мг верапамілу; середня добова доза при в/в введенні не повинна перевищувати 100 мг. 
Діти: 0-1 рік -лікування призначати тільки за життєвими показаннями, якщо немає альтернативного лікування; новонароджені 0,75-1мг верапамілу, що відповідає 0,3-0,4 мл р-ну д/ін’єк.; діти грудного віку 0,75-2 мг; 1-5 років 2- 3 мг; 6-14 років - 2-5 мг. Табл.: дорослі та підлітки з масою тіла більше 50 кг: ІХС, пароксизмальна надшлуночкова тахікардія, тріпотіння/мерехтіння передсердь - рекомендована добова доза 120-480 мг, розділених на 3-4 прийоми; МДД - 480 мг. АГ - рекомендована добова доза 120-360 мг, розділених на 3 прийоми; діти старшого дошкільного віку до 6 років тільки при порушеннях серцевого ритму: рекомендована доза - у межах 80-120 мг/добу, розділених на 2-3 прийоми; діти 6-14 років тільки при порушеннях серцевого ритму: рекомендована доза - в межах 80-360 мг на добу, розділених на 2-4 прийоми. Табл. прол. дії: ІХС - рекомендована доза 240-480 мг/добуБНФ, розділених на 2 прийоми; АГ- рекомендована доза 240-480 мг/добу, розділена на 2 прийомиБНФ; пароксизмальна надшлуночкова тахікардія, тріпотіння/мерехтіння передсердь - рекомендована доза 240-480 мг/добу, розділена на 2 прийоми. 

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: головний біль, запаморочення; шлунково-кишкові розлади: нудота, запор та біль у животі; брадикардія, тахікардія, відчуття серцебиття, зниження АТ, гіперемія, периферичний набряк та втомлюваність; гіперчутливість; гіперкаліємія; сонливість; дзвін у вухах; вертиго; AV- блокада І, II або III ст., СН, зупинка синусового вузла, синусова брадикардія, асистолія, стенокардія, аж до розвитку ІМ (особливо у хворих зі стенозом коронарних артерій); бронхоспазм, диспное; блювання, дискомфорт у животі, кишкова непрохідність, гіперплазія ясен (гінгівіт та кровотеча); гіпергідроз; ангіоневротичний набряк, с-м Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, макулопапульозний висип, алопеція, кропив’янка, відчуття  свербежу, свербіж, пурпура; міалгія, артралгія, м’язова слабкість; НН; еректильна дисфункція, гінекомастія, галакторея; периферичний набряк; підвищення рівнів печінкових ферментів та рівня пролактину в сироватці крові. парестезія, тремор; екстрапірамідальні розлади, параліч (тетрапарез), епілептичні напади; агранулоцитоз, транзиторна втрата зору на тлі максимальної концентрації ЛЗ у плазмі крові, набряк легенів, безсимптомна тромбоцитопенія. У хворих з кардіостимулятором не виключено підвищення кроко-сенсорного порога.

Протипоказання до застосування ЛЗ: відома гіперчутливість до верапамілу або до будь-якого іншого компонента препарату; кардіогенний шок; г. ІМ з ускладненнями (брадикардія, артеріальна гіпотензія, СН); II і III ст. AV-блокади (крім пацієнтів з функціонуючим штучним водієм ритму) та синоатріальної блокади; СССВ (крім пацієнтів  з  функціонуючим  штучним  водієм  ритму);  СН  зі  зниженням  фракції  викиду  <  35  %  та/або тиском заклинювання легеневої артерії вище 20 мм рт. ст. (крім випадків, коли ці стани вторинні щодо надшлуночкової тахікардії, яка піддається терапії верапамілом); мерехтіння/тріпотіння передсердь при наявності додаткових провідних шляхів (WPW-с-м та LGL-с-м); під час лікування верапамілом не застосовувати одночасно в/в β- адреноблокатори (за винятком інтенсивної терапії); брадикардія з ЧСС < 50 уд/хв, артеріальна гіпотензія з рівнем АТ < 90 мм рт. ст.; у разі г. коронарної недостатності в/в введення ЛЗ має бути ретельно  обґрунтованим (необхідно виключити можливість ІМ), за станом пацієнта треба пильно наглядати; застосування у комбінації з івабрадином.