5.7.3. Парціальні агоністи опіоїдних μ рецепторів, антагоністи опіоїдних κ, δ рецепторів

●      Бупренорфін (Buprenorphine) * [ВООЗ] (див. п. 10.3.3. розділу "АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ ТА РЕАНІМАТОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ")

Фармакотерапевтична група: N07BС01 - засоби, що застосовуються при опіоїдній залежності.

Основна фармакотерапевтична дія: належить до групи агоністів/антагоністів опіоїдних рецепторів головного мозку (μ- і κ-рецепторів), зв’язується з μ-рецепторами, що за певний проміжок часу мінімізує патологічний потяг хворого до наркотиків, зумовлює більшу безпеку щодо розвитку дихальної та серцевої недостатності порівняно з морфіном. Латентний період до початку дії бупренорфіну гідрохлориду після сублінгвального застосування становить приблизно 30 хв., тривалість аналгетичної дії довша, ніж у морфіну.

Показання для застосування ЛЗ: замісна терапія опіоїдної залежностіБНФ у комплексі з медичною, соціальною  та психологічною підтримкою, наданою спеціалістами.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: p/os; для дорослих та дітей старше 16 років, які добровільно проходять лікування у спеціалізованому стаціонарі; початкова доза 0,8-4мг/добуБНФ; додаткову дозу 2-4 мг можна застосовувати 1р/добу залежно від потреби конкретного пацієнта; на початку лікування першу дозу застосувати при появі симптомів абстиненції, але не раніше ніж через 6 год після останнього прийому опіоїдів; попередню  дозу метадону зменшити до не менш ніж 30 мг/добу, інакше може розвинутись с-м відміни, спричинений бупренорфіном; дозу збільшувати поступово, залежно від терапевтичного ефекту; середня підтримуюча доза - 8мг/добу; МДД - 24мг/добу; тривалість лікування не більше 28 днів.

Торговельна назва: