15. Офтальмологія. Лікарські засоби
15.1. Протимікробні засоби
Більшість г. інфекційних захворювань ока, таких як блефарит, кон’юнктивіт, епісклерит, склерит, кератит та передній увеїт піддається місцевому лікуванню очними краплями та мазями. У ряді випадків може виникнути необхідність у додатковому загальному лікуванні. Для підвищення ефективності лікування необхідне виділення збудників шляхом посіву виділень або зішкрябу з боків повік та кон’юнктиви на поживні середовища з наступним визначенням чутливості мікроорганізмів до ЛЗ.
15.1.1. Антибактеріальні засоби
Бактеріальні інфекції зазвичай лікують із застосуванням очних крапель та мазей. При середньотяжкій та тяжкій формах внутрішньоочної інфекції можна застосовувати інші шляхи введення ЛЗ – підкон’юнктивальний, парабульбарний, ретробульбарний, інтравітреальний, парентеральний. Як правило, об’єм ЛЗ, який вводиться у такий спосіб, не перевищує 0,5-1 мл. Після ін’єкції терапевтична концентрація ЛЗ в порожнині ока значно перевищує концентрацію, що досягається при інстиляціях. Підкон’юнктивальні та парабульбарні ін’єкції показані для лікування захворювань та травм переднього відділу ока (склериту, кератиту, іридоцикліту, периферичного увеїту), ретрорбульбарні – для лікування патології заднього відділу (захворювань сітківки, судинної оболонки, зорового нерву, скловидного тіла).
15.1.1.1. Антибіотики
Хлорамфенікол має широкий спектр АБ-активності, тому його вважають препаратом вибору для лікування поверхневих інфекцій ока. Хлорамфенікол в краплях добре переноситься й при місцевому застосуванні не викликає токсичної дії на кровотворення. За протимікробною дією він порівнюється з тетрацикліном. Проте останніми роками у світовій практиці тетрацикліни поступилися місцем ефективнішим антибіотикам. Тетрацикліни активні до багатьох грампозитивних організмів, грамнегативних коків, кишкової палички, ентеробактеру, клебсієли. До них високочутливі збудники трахоми, спірохети, актиноміцети. Стійкі до тетрациклінів збудники гонореї, синегнійна паличка, що продукують лактамазу. Широкий спектр дії мають також аміноглікозиди (гентаміцин, тобраміцин) та такі АБЗ, як фторхінолони (див. 15.1.1.3). Гентаміцин та фторхінолони також ефективні при інфекціях, викликаних синегнійною паличкою.
15.1.1.2. Сульфаніламіди
Найбільш відомий протимікробний сульфаніламідний препарат сульфацетамід (сульфацил натрію) використовують як для монотерапії, так і в комбінації з антибіотиками для лікування інфекційних захворювань допоміжного апарату та переднього відділу ока. Сульфаніламіди також використовують при непереносності антибіотиків або стійкості до них мікробної флори. За активністю вони значно поступаються антибіотикам, проте більш ефективні відносно грампозитивних та грамнегативних коків, кишкової палички, шигел, клостридій, деяких простіших та інших. АБ-активність сульфаніламідів різко знижена при великій кількості гнійного виділення, тобто в присутності високих концентрацій параамінобензойної кислоти.
15.1.2. Протигрибкові засоби
Грибкова інфекція рогівки зустрічається рідко, як правило, після перенесених сільськогосподарських травм, особливо в умовах жаркого та вологого клімату. Мікози з ураженням очної впадини розвиваються при розповсюдженні інфекції з навколоносових пазух. Розмноженню збудників сприяють похилий вік, ослаблення організму, імуносупресивні стани, тривалий прийом антибіотиків та гормоновмісних лікарських засобів.
Розповсюдження інфекції гематогеним шляхом інколи призводить до метастатичного ендофтальміту. ЛЗ для місцевого застосування в офтальмології не зареєстровані в Україні станом на 01.09.23 р.
15.1.3. Противірусні засоби
Противірусна терапія в офтальмології традиційно включає стимулятори імунітету (ІНФ, інтерфероногени) та противірусні лікарські засоби (ацикловір).
15.2. Протизапальні засоби
15.2.1. Глюкокортикоїди
Глюкокортикоїди (ГК) в офтальмології застосовують місцево та системно. Вони ефективні при лікуванні склериту, увеїту та захворювань очного дна, а також з успіхом застосовуються для зменшення проявів післяопераційного запалення.
Необхідно обережно відноситись до застосування місцевих ГК у випадках неуточненого діагнозу (наприклад, «почервоніння ока»), оскільки це може призвести до появи небезпечних ускладнень. По-перше почервоніння ока може бути викликане вірусом простого герпесу, який, в свою чергу, призводить до розвитку кератиту з дефектом поверхні рогівки. В цьому випадку застосування ГК приведе до погіршення його стану та зниження зору. По-друге, при тривалому застосуванні (>декількох тижнів) ГК в формі очних крапель розвивається стероїдна глаукома у хворих із схильністю до первинної відкритокутової форми глаукоми. Інстиляції ГК >3 міс можуть викликати розвиток помутніння в кришталику – стероїдна катаракта. Найчастіше виникають наступні побічні ефекти: АР сповільненого типу, у схильних хворих – витончення рогівки та склери з наступною перфорацією.
Застосування комбінованих препаратів, що включають ГК та АБЗ, в окремих випадках недоцільне. Застосування цих лікарських засобів виправдане в післяопераційному періоді (екстракція кришталика, антиглаукомні операції, травми ока), при лікуванні деяких видів неінфекційних кон’юнктивітів.
При системному застосуванні ГК ризик розвитку глаукоми невеликий, але існує висока імовірність (75%) виникнення стероїдної катаракти при щоденному прийомі протягом декількох місяців преднізолону в дозі ≥15 мг (та інших системних ГК в еквівалентних дозах). Такий ризик зростає при збільшенні тривалості прийому ГК.
15.2.2. Нестероїдні протизапальні засоби
В офтальмологічній практиці України з НПЗЗ використовують диклофенак та індометацин як альтернативні до ГК засоби. Ці ЛЗ не спричиняють характерних для ГК побічних ефектів, у зв’язку з чим їх застосовують у хворих з дефектом поверхні рогівки після перенесених травм ока та кератиту. У порівнянні з ГК мають менш виражену протизапальну дію.
15.3. Протиглаукомні засоби
Глаукома – група хр. захворювань ока, що характеризується підвищеним внутрішньочним тиском, атрофією зорового нерву та прогресуючим погіршенням зору. ЛЗ, що застосовуються для лікування глаукоми, за впливом на гідродинаміку ока можна поділити на дві групи: ЛЗ, що покращують відтік внутрішьочної рідини, та ЛЗ, що пригнічують її продукцію.
15.3.1. Засоби, що покращують відтік внутрішньоочної рідини
15.3.1.1. Холіноміметики
ЛЗ цієї групи покращують відтік ВР через натяг трабекулярної сітки за рахунок скорочення війчатого м’язу.
При цьому побічним ефектом даної групи ЛЗ є звуження зіниці (міоз).
15.3.2. Засоби, що пригнічують продукцію внутрішньоочної рідини
15.3.2.2. Інгібітори карбоангідрази
Зменшують ВТ за рахунок зменшення продукції ВОР шляхом пригнічення активності карбоангідрази, яка міститься в відростках війчатого тіла.
15.4. Мідріатичні та циклоплегічні засоби
Мідріатичні ЛЗ поділяються на 2 групи: М-холіноблокатори та адреноміметики. М-холіноблокатори розширяють зіницю (мідріаз) і паралізують циліарний м’яз (циклоплегія). Їх диференціюють по силі та тривалості дії – мідріатики короткої (діагностичної) та тривалої (лікувальної) дії. ЛЗ короткої дії (тропікамід, циклопентолат) застосовують при обстеженні очного дна. Атропін, що діє значно триваліше, застосовують для лікування спазмів акомодації стійкого характеру у дітей, а також для лікування запальних захворювань переднього відділу ока з метою попередження розвитку синехій. Адреноміметики розширяють зіницю, при виклакаючи циклоплегії та підвищення внутрішньоочного тиску.
15.5. Деконгестанти та протиалергічні засоби
15.5.1. Антигістаміні засоби (Н1-блокатори)
При г. алергічних станах (кон’юнктивіт та інші) щвидко зменшують свербіж та набряк повік, сльозотечу, гіперемію та набряк тканин. Найбільш ефективні – комплексні препарати, що включають два компоненти: з антигістаміним та судинозвужуючим ефектом.
15.7. Інші лікарські засоби, що використовуються для лікування очних хвороб
15.7.1. Стимулятори регенерації рогівки
При захворюваннях рогової оболонки ока з порушенням цілісності її поверхні, травмах та опіках ока необхідне прискорення процесу її регенерації.
15.7.3. Засоби, що застосовуються при катаракті
Препарати цієї групи застосовуються місцево для профілактики прогресування катаракти. Вони недостатньо ефективні при помутніннях в задній капсулі та глибоких відділах кришталика, однак дають певний позитивний ефект при тривалому прийомі.