19.2.2. Антагоністи гормонів та подібні лікарські засоби

Всі антиандрогени інгібують дію андрогенів на органи-мішені шляхом конкуренції з ними за зв’язування з рецепторами. Комплекс «антиандроген -- рецептор» не здатний специфічно зв’язуватися з хроматином та ініціювати синтез специфічних андрогензалежних білків у клітині. Серед антиандрогенів виділяють речовини з чистим, або істинним, антиандрогенним ефектом (вони мають лише здатність блокувати рецептори андрогенів) і речовини з подвійною дією (мають, окрім здатності блокувати андрогенні рецептори, прогестагенну та антигонадотропну активність).

Чисті антиандрогени (бікалутамід, флутамід) блокують рецептори андрогенів як у простаті, так і в гіпоталамусі. У зв’язку з цим, відбувається стимуляція осі «гіпоталамус – гіпофіз -- сім’яники» і, як наслідок, -- гіперплазія клітин Лейдига. У чоловіків при цьому підвищується Спл тестостерону та естрадіолу, що викликає гінекомастію. Підвищення Спл ендогенного тестостерону з часом може повністю знизити антиандрогенний ефект ЛЗ. Тому, за допомогою чистих антиандрогенів, не можна досягнути повної нейтралізації трофічної дії ендогенних андрогенів на простату.

Антиандрогени подвійної дії (ципротерон), крім антиандрогенних якостей, мають антигонадотропну активність. Порівняно з чистими антиандрогенами, ципротерон одночасно знижує Спл андрогенів та блокує дію андрогенів на рівні рецепторів простати. В результаті цього, він дає ефекти, схожі на хірургічну кастрацію. Завдяки гестагенній активності, ципротерон не викликає напливів гарячки, на відміну від аналогів ГРГ