Держ формуляр ЛЗ

Міжнародна непатентована назва ЛЗ

Порушення функції печінки

Порушення функції нирок

Порушення функції серцево-судинної системи

Порушення функції дихальної системи

Ібупрофен

протипоказаний    при тяжкій недостатності; лікування  призначати в                  найменшій ефективній            дозі протягом найкоротшого періоду часу

протипоказаний           при тяжких порушеннях ф-цій; довготривалий прийом може призвести до дозозалежного зниження синтезу простагландинів і провокувати розвиток НН; лікування призначати в найменшій ефективній дозі протягом найкоротшого періоду часу; у пацієнтів із порушенням функцією нирок одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів бета- адренорецепторів або антагоністів рецепторів ангіотензину II та засобів, що пригнічують циклооксигеназу, може спричинити подальше погіршення функції нирок.

протипоказано пацієнтам з тяжкою СН (клас IV за класифікацією NYHA). З обережністю хворим з АГ та/або СН в анамнезі, які супроводжувалися затримкою     рідини     та набряками;            уникати застосування у високих дозах та після ретельного аналізу     ситуації     при діагностованій            ІХС, захворюваннях периферичних      артерій та/або цереброваскулярних захворюваннях; оцінювати             клінічну картину перед початком довготривалого лікування пацієнтів    з    факторами ризику   СС    ускладнень (наприклад,  АГ, гіперліпідемія, ЦД, паління);            лікування призначати в найменшій ефективній дозі протягом найкоротшого періоду часу; повідомлялося про випадки              синдрому Коуніса.

протипоказаний при БА; бронхоспазм  може виникнути у пацієнтів, які страждають на БА, хр. риніт, синусит, носові поліпи, хр. обструктивні захворювання дихальних шляхів або алергічні захворювання чи мають ці захворювання в анамнезі.

Івабрадин

При              печінковій недостатності легкого ступеня тяжкості не потребна        корекція дози. З обережністю при                 помірній печінковій недостатності.

Протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю           у зв’язку з відсутністю досліджень за участю цієї групи хворих, а також ч/з можливість значного збільшення концентрації в крові.

Пацієнти, у яких кліренс креатиніну > 15 мл/хв., не потребують корекції дози; з обережністю  при кліренсі креатиніну <15 мл/хв.

Не     призначають      для профілактики та лікування аритмій. У пацієнтів, які приймають       івабрадин, підвищується            ризик розвитку           фібриляції передсердь. Пацієнти із хр.     СН,     порушеннями внутрішньошлуночкової провідності (блокада лівої ніжки пучка Гіса, блокада правої ніжки пучка Гіса) та шлуночковою десинхронізацією повинні знаходитися                  під

ретельним наглядом. Застосовувати разом із блокаторами кальцієвих каналів, які зменшують ЧСС, такими як верапаміл або                    дилтіазем, протипоказано. Лікування при СН можливе тільки за умови, якщо СН є стабільною. Хворим на  хр. СН IV ФК (за класифікацією        NYHA) застосовувати   з обережністю. Пацієнтам, які мають пролонгований інтервал QT вродженого ґенезу або приймають препарати,          що подовжують інтервал QT уникати   застосування івабрадину.       У        разі виникнення      будь-якого непередбачуваного порушення зорової ф-ції лікування          необхідно припинити.

Спеціальних рекомендацій немає.

Ідарубіцин

Оскільки на підставі обмежених        даних неможливо визначити специфічні рекомендації      щодо дозування препарату пацієнтам                  із порушенням        ф-ції печінки і/або нирок, слід   розглянути можливість зменшення           дози пацієнтам з рівнями білірубіну             і/або креатиніну в сироватці крові вище 2,0 мг %. Не              призначати пацієнтам з тяжкою недостатністю.

Не призначати  пацієнтам з тяжкою недостатністю. На підставі обмежених даних пацієнтам із порушенням ф-ції нирок слід                  розглянути можливість зменшення дози ЛЗ з рівнями креатиніну в сироватці крові вище 2,0 мг %. Не призначати пацієнтам з тяжкою недостатністю.

Протипоказано при тяжкій кардіоміопатії; нещодавно перенесеному ІМ; тяжкій аритмії. Перед початком лікування слід провести оцінку ф-цій серця та контролювати їх протягом курсу лікування. Існує ризик розвитку ранньої кардіотоксичності          та відстроченої (через місяці або роки після закінчення лікування).

Спеціальних рекомендацій немає.

Ізоніазид

Протипоказаний    при гепатиті,    цирозі,    г. печінковій недостатності.

Протипоказаний при г.та хр.   нирковій недостатності.

З обережністю при тяжкій легенево-серцевій недостатності, вираженому атеросклерозі, ІХС, АГ.

Протипоказаний при БА.

Ізосорбіду динітрат

З                 особливою обережністю та під наглядом лікаря.

З особливою обережністю та під наглядом лікаря.

З особливою обережністю та під наглядом лікаря; дотримуватись обережності пацієнтам з гіпоксемією     та дисбалансом  вентиляції/перфузії ч/з ішемічну  серцеву недостатність,   при

низькому  тиску наповнення, зокрема при г. ІМ, порушеній ф-ції лівого шлуночка.

Пацієнтам з гіпоксемією та дисбалансом вентиляції/перфузії        ч/з захворювання легенів або ішемічну СН треба вживати запобіжних заходів.

Ізосорбіду мононітрат

З обережністю тяжких порушеннях функції печінки.

З обережністю тяжких порушеннях           функції нирок.

З                     обережністю застосовувати             при гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, констриктивному перикардиті,      тампонаді серця,    низькому    тиску наповнення             серця,

аортальному  або мітральному стенозі. Не застосовувати  для лікування ІМ у гострому періоді, для усунення нападів стенокардії. Значна ваготонія рідко може призвести до повного блокування серця або асистолізму.

При токсичному набряку легенів - протипоказаний.

Ізотретиноїн

Контроль ф-ції та печінкових ферментів до лікування через 1 міс. після  його початку, а потім  - кожні 3 міс. або за показаннями.

Протипоказано      при печінковій недостатності.

При тяжкій недостатності лікування розпочинати з меншої дози (10 мг/добу), далі - збільшувати до 1 мг/кг/добу        або        до максимальної переносимої дози.

Спеціальних рекомендацій немає.

Спеціальних рекомендацій немає.

Ікодекстрин + Натрію хлорид + Кальцію хлорид + Магнію хлорид + Натрію лактат

без обмежень

без обмежень

без обмежень

без обмежень

Ілопрост

При порушенні ф-ції виведення  препарату з        організму знижується, рекомендується обережне титрування початкової     дози з інтервалами   у застосуванні,  що становлять не  менше 3 - 4 год.

Зменшити дозу при недостатності,              що вимагає діалізу. Р-н для інгаляцій: немає  потреби у корекції дози для пацієнтів із кліренсом креатиніну > 30 мл/хв (що визначається  за сироватковим рівнем креатиніну за формулою Cockroft-Gault).

З       обережністю       при артеріальній      гіпотензії. Моніторинг при тяжких захворюваннях       серця. Для хворих зі зниженим системним            тиском, постуральною гіпотензією або       для       тих,      які отримують            терапію препаратами, що можуть знижувати АТ, необхідно вжити      заходів     проти подальшого зниження АТ. Ілопрост    може провокувати стенокардію, особливо у пацієнтів з  ІХС.     Р-н     д/інгал.    не рекомендується пацієнтам з нестабільною легеневою гіпертензією, з прогресуючою недостатністю        правих відділів серця.

Пацієнти      з       супутніми інфекційними захворюванням легень у г. стадії, з ХОЗЛ та тяжкою астмою                    повинні знаходитись під ретельним моніторингом           лікаря. Інгаляція препаратом може підвищувати               ризик розвитку      бронхоспазму, особливо у пацієнтів з гіперреактивністю бронхів; не               рекомендується пацієнтам з нестабільною легеневою гіпертензією, з прогресуючою недостатністю          правих відділів серця.

Іматиніб

Призначати                в мінімальній рекомендованій добовій дозі 400 мг. При непереносимості дозу зменшити.

Призначати      з обережністю     в мінімальній рекомендованій початковій дозі 400 мг 1 р/добу. Дозу зменшити при непереносимості або підвищити                    при недостатній ефективності.

Слід ретельно спостерігати                   за пацієнтами з хворобами серця, факторами ризику серцевої недостатності в анамнезі.

Спеціальних рекомендацій немає.

Іміпрамін

З              обережністю застосовувати пацієнтам                    з

порушенням        ф-ції  печінки;              перед початком і регулярно протягом             курсу лікування рекомендується контролювати    ф-цію печінки. Протипоказаний при тяжкій          печінковій недостатності.

З                     обережністю застосовувати  пацієнтам з порушенням ф-ції нирок. Протипоказаний          при тяжкій                   нирковій недостатності.

З                     обережністю застосовувати  пацієнтам з ІХС; перед початком і регулярно протягом курсу лікування рекомендується контролювати АТ та ЕКГ. Протипоказаний          при нещодавно перенесеному ІМ,                    порушенню провідності,            аритмії серця.

Спеціальних рекомендацій немає.

Імуноглобулін антилімфоцитарний (кінський)

Можливе відхилення від норми показників функції печінки (рівнів ACT, АЛТ, ЛФ).

Можливе відхилення від норми показників функції нирок                 (креатинін сироватки).

Спеціальних рекомендацій немає.

Спеціальних рекомендацій немає.

Імуноглобулін антитимоцитарний (кролячий)

Особливу обережність виявляти під час введення                 ЛЗ

пацієнтам                  із захворюваннями печінки,          оскільки можуть загострюватися     вже наявні        порушення згортання крові.

Спеціальних рекомендацій немає.

Спеціальних рекомендацій немає.

Спеціальних рекомендацій немає.

Імуноглобулін людини       антирезус Rho (D)

Спеціальних рекомендацій немає.

Спеціальних рекомендацій немає.

Винятково         спричиняє

зниження          АТ           з анафілактичною реакцією,       навіть       у пацієнтів, які раніше були толерантними              при попередньому лікуванні lg людини.

Спеціальних рекомендацій немає.

Імуноглобулін людини нормальний для внутрішньовенного введення

Спеціальних рекомендацій немає.

У           пацієнтів,          які отримували лікування із застосуванням           ІГВВ повідомлялося   про випадки         ГНН,        що включають ГНН, г.тубулярний  некроз, проксимальну тубулярну нефропатію та осмотичний нефроз. У більшості випадків були визначені чинники ризику, такі як існуюча НН, ЦД, гіповолемія, надлишкова маса тіла, одночасне застосування                ЛЗ нефротоксичної дії, вік понад 65 років, сепсис, гіперв'язкість               або парапротеїнемія.

Пацієнтам з ризиком розвитку ГНН препарати ІГВВ           вводити          з мінімальною можливою швидкістю          та           у мінімальних ефективних дозах. У разі порушення функції нирок слід розглянути питання про припинення застосування ІГВВ.

Призначати                      з

обережністю. Рідко може викликати зниження АТ з анафілактичною реакцією. Існують клінічні ознаки       зв’язку       між введенням       ВВІГ       та тромбоемболічними ускладненнями, такими як ІМ,                  г.порушення

мозкового         кровообігу

(включаючи          інсульт), емболія легеневої артерії та тромбози глибоких вен, які,       як       вважається, пов’язані    з     відносним підвищенням       в’язкості крові      через      високий приплив lg у пацієнтів групи         ризику.          З обережністю призначати та         вводити         ВВІГ пацієнтам з ожирінням та пацієнтам із факторами ризику        тромботичних ускладнь     (такими     як, літній вік, гіпертензія, ЦД, гіповолемія, захворювання,      які підвищують          в’язкість крові). Пацієнтам             з ризиком          виникнення тромбоемболічних побічних               реакцій, препарати ВВІГ вводити з мінімальною швидкістю та в мінімальній дозі.

Повідомлялося            про некардіогенний    набряк легенів                     [гостре посттранфузійне пошкодження          легенів (ГПТПЛ)] у пацієнтів, які отримували ІГВВ. ГПТПЛ характеризується    тяжкою гіпоксією,          утрудненим диханням,       прискореним диханням, ціанозом/посинінням, лихоманкою та гіпотензією. Симптоми ГПТПЛ зазвичай розвиваються      під     час трансфузії або протягом 6 год. після трансфузії, часто через     1-2     год.      Тому реципієнтів IVIg необхідно контролювати та негайно припинити введення IVIg у разі легеневих побічних р- цій. ГПТПЛ - це потенційно загрозливий    для     життя стан, що вимагає негайного лікування     у      відділенні реанімації та інтенсивної терапії.

Імуноглобулін людини нормальний для            підшкірного введення

Спеціальних рекомендацій немає.

Особам,                           з імунопатологічними системними захворюваннями (нефрит) lg     вводять     на     фоні відповідної терапії.

Інколи Ig людини нормальний              може спричинити падіння АТ з анафілактичною р-цією навіть у пацієнтів, які пройшли           попереднє лікування Ig людини нормальним.        Можливі  артеріальні    та     венозні тромбоемболічні ускладнення, включаючи ІМ,      інсульт,      глибокий тромбоз вен і легеневу емболію,     пов’язані     з застосуванням імуноглобулінів. 

Дотримуватися обережності пацієнтам із попередньо      існуючими факторами ризику щодо тромботичних ускладнень (такими як літній вік, гіпертензія, ЦД і судинні захворювання             або тромбоемболічні ускладнення в анамнезі, набуті      або      спадкові тромбофілічні порушення, тривалі                  періоди іммобілізації,      тяжка гіповолемія, захворювання,             що збільшують          в’язкістькрові).                 Пацієнтів проінформувати   про перші                 симптоми тромбоемболічних ускладнень,      такі       як утруднене дихання, біль і набряк                  кінцівок, осередкові     неврологічні симптоми     та     біль    у грудях,      та       порадити негайно звернутися до лікаря    при    виникненні будь-яких з них. Пацієнти повинні мати достатній вміст рідини в організмі перед           тим,          як застосовувати імуноглобуліни.

Спеціальних рекомендацій немає.

Індакатерол

для пацієнтів з порушеннями ф-ції печінки легкого або помірного ступеня корекція дози не потрібна

корекція дози не потрібна

обережно пацієнтам із СС захворюваннями, особливо       коронарною недостатністю,     г.      ІМ, серцевою аритмією і АГ, з обережністю застосовувати пацієнтам зі  встановленим     або підозрюваним подовженням     інтервалу QT або які отримують ЛЗ, що  впливають       на інтервал QT

не застосовувати при БА ч/з відсутність даних щодо наслідків довгострокового застосування при цьому захворюванні;             може призвести до виникнення парадоксального бронхоспазму, що може бути     небезпечним     для життя

Індапамід

Протипоказаний    при недостатності;       при

порушеннях        ф-ції, особливо      у       разі дисбалансу електролітів, можливо виникнення печінкової енцефалопатії,      яка може прогресувати до печінкової коми.

Протипоказаний          при недостатності; найбільш ефективні, якщо ф-ція нирок не порушена або якщо порушення є незначними (креатинін плазми крові < 25 мг/л, тобто 220 ммоль/л у дорослих). У пацієнтів літнього віку рівень креатиніну у плазмі крові повинен відповідати віку, масі тіла та статі. Гіповолемія, пов’язана із втратою води та натрію внаслідок застосування діуретиків, на початку лікування          спричиняє зниження гломерулярної фільтрації; це може призвести до підвищення рівня сечовини та креатиніну   у   крові;  така  транзиторна функціональна     ниркова недостатність     не     має наслідків     в      осіб     із нормальною  ф-цією нирок,   але   може погіршити існуючу ниркову недостатність.

Контроль калію плазми при            захворюваннях вінцевих артерій, СН; при застійній СН застосування інгібітору АПФ слід розпочинати з мінімальної дози та, можливо, після зниження                    дози попередньо призначеного діуретика, що виводить калій.

Спеціальних рекомендацій немає

Індометацин

Немає      спеціальних рекомендацій; табл./супоз.                - протипоказано       при тяжкій          печінковій недостатності, обережно пацієнтам з порушеннями      ф-ції печінки

Крап. оч./ табл./супоз. - протипоказано при тяжкій НН, обережно пацієнтам з порушеннями ф-ції нирок

Немає             спеціальних рекомендацій; табл./супоз.    -

протипоказано при тяжкій СН, обережно пацієнтам з порушеннями ф-ції серця; пацієнтів                          з

неконтрольованою       АГ, встановленою            ІХС, захворюванням периферичних      артерій та/або судинно-мозковим захворюванням,               з факторами              ризику серцево-судинних    подій лікувати    індометацином лише    після    ретельної оцінки       співвідношення користь/ризик.

Крапл.оч.- протипоказано при наявних в анамнезі нападах                     астми, спричинених аспірином або іншими НПЗЗ; немає спеціальних рекомендацій

Інозин пранобекс

При         застосуванні

більше        3         міс. щомісяця перевіряти лабораторні  показники                          функції печінки (трансамінази, креатинін).

З                     обережністю застосовувати пацієнтам із СКХ, зі зниженою функцією нирок. При застосуванні більше 3 міс. щомісяця перевіряти лабораторні показники функції нирок, рівень сечової кислоти у сироватці                  крові.

Протипоказаний          при подагрі,  гіперурикемії. При  тривалому  застосуванні   ризик розвитку нефролітіазу.

Спеціальних рекомендацій немає.

Спеціальних рекомендацій немає.

Інсулін аспарт

Порушення          ф-ції печінки             можуть зменшити       потребу хворого    в     інсуліні; посилити    моніторинг рівня     глюкози     та індивідуально відкоригувати       дозу інсуліну аспарт.

Порушення ф-ції нирок можуть зменшити потребу хворого в інсуліні; посилити моніторинг рівня глюкози та індивідуально відкоригувати     дозу інсуліну аспарт.

При                застосуванні тіазолідиндіонів               у комбінації з інсуліном можливі випадки розвитку застійної СН, особливо у хворих з факторами ризику розвитку застійної СН,   що    вартовраховувати                при призначенні       лікування комбінацією тіазолідиндіонів    з інсуліном.

Спеціальних рекомендацій немає.

Інсулін гларгін

У          пацієнтів        з печінковою недостатністю потреба              в   інсуліні може     зменшуватися ч/з зниження здатності до глюконеогенезу та уповільнення метаболізму інсуліну.

У пацієнтів з нирковою недостатністю потреба в інсуліні може бути зменшена  ч/з послаблення метаболізму інсуліну.

Про          випадки         СН повідомлялося            при застосуванні  піоглітазону у поєднанні з інсуліном, особливо у пацієнтів, які перебували під ризиком розвиткуСН;   з обережністю   іконтролювати рівень глюкози у крові пацієнтам, у яких напади гіпоглікемії можуть бути особливо небезпечними з клінічної точки зору (пацієнтам з вираженим стенозом коронарних артерій та кровоносних судин, що постачають            кров`ю головний мозок).

Спеціальних рекомендацій немає.

Інсулін глюлізин

Фармакокінетичні властивості     інсуліну глюлізину  не досліджувались у пацієнтів зі зниженою ф-цією печінки. У пацієнтів      з порушенням        ф-ції печінки    потреба    в інсуліні    може    бути меншою              через зниження глюконеогенезу       та здатності         інсуліну метаболізуватися

При порушенні  ф-ції нирок потреба в інсуліні може  знижуватись, однак здатність               інсуліну глюлізину швидко діяти зберігається.

Спеціальних рекомендацій немає.

Спеціальних рекомендацій немає.

Інсулін детемір

Порушення          ф-ції печінки             можуть знижувати потребу хворого в  інсуліні. Слід проводити більш ретельний моніторинг рівня глюкози в крові та    індивідуально підбирати    дозу препарату.

Порушення ф-ції нирок можуть              знижувати потребу  хворого  в інсуліні. Слід проводити більш                ретельний моніторинг рівня  глюкози в крові та індивідуально підбирати     дозу препарату.

При     застосуванні тіазолідинедіонів    у комбінації з інсуліном повідомлялося     про випадки  розвитку застійної СН, особливо у хворих з факторами ризику розвитку застійної СН.

Спеціальних рекомендацій немає.

Інсулін ліспро

Потреба в інсуліні може зменшуватися у пацієнтів   з порушенням ф-ції печінки.      Однак      у пацієнтів   з  хр. печінковою недостатністю підвищена резистентність   до інсуліну   може призвести                до збільшення потреби в інсуліні.

Потреба в інсуліні може зменшуватися   за наявності    ниркової недостатності.

Можливі випадки СН при комбінованому прийомі піоглітазону з інсуліном, особливо у пацієнтів, які мали фактори ризику розвитку СН; лікування піоглітазоном необхідно припинити при погіршенні серцевих симптомів.

Спеціальних рекомендацій немає.

Інсулін людини

У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю потреба    в     інсуліні може бути зменшена ч/з ↓ здатності до глюконеогенезу та ↓ метаболізму інсуліну;слід посилити моніторинг глюкози та індивідуально відкоригувати       дозу інсуліну.

У пацієнтів з нирковою недостатністю потреба в інсуліні може бути зменшена          ч/з          ↓ метаболізму інсуліну; слід посилити          моніторинг глюкози та індивідуально відкоригувати   дозу інсуліну.

При застосуванні тіазолідиндіонів               у комбінації з інсуліном можливі випадки розвитку застійної СН, особливо у хворих з факторами ризику розвитку застійної СН.

Спеціальних рекомендацій немає.

Інтерферон альфа

Спеціальних рекомендацій немає

Спеціальних рекомендацій немає

Спеціальних рекомендацій немає

Спеціальних рекомендацій немає

Інтерферон альфа-2b

Супозит. рект. та р-н д/ін’єк.: протипоказані при             виражених порушеннях         ф-ції печінки,включаючи метастази;    при    хр. гепатиті       на        тлі прогресуючого       або декомпенсованому цирозі печінки; при хр. гепатиті у хворих, які  отримують    або нещодавно отримали терапію імунодепресантами (крім короткого курсу кортикостероїдної терапії);     при аутоімунному гепатиті. За пацієнтами, у яких розвиваються відхилення      ф-цій печінки       під       час лікування уважно спостерігати і у разі потреби      припинити терапію. Наз. форми: спеціальних рекомендацій немає.

Супозит. рект. та р-н д/ін’єк.: протипоказані при виражених порушеннях ф-ції нирок. Проявляти обережність та вести спостереження              за хворими з порушенням ф- ції нирок. Наз. форми: спеціальних рекомендацій немає.

Супозит. рект. та р-н д/ін’єк.: протипоказані при тяжких                           СС

захворюваннях, наявності СС захворювань в анамнезі (застійної СН, нещодавно перенесеного ІМ, тяжких порушень серцевого              ритму). Проводити ЕКГ до та під час курсу лікування. Наз. форми:           спеціальних рекомендацій немає.

З обережністю призначати пацієнтам із хронічними обструктивними захворюваннями легень. З появою лихоманки, кашлю, задишки         та         інших респіраторних     симптомів всім      пацієнтам     варто проводити рентгенографію грудної клітини.

Інтерферон альфа-2а

Протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки;        з         хр. гепатитом                   з вираженою декомпенсацією або з цирозом печінки; з хр. гепатитом у  хворих, які     отримують    або нещодавно отримували імунодепресанти. Необхідно дотримуватися обережності           при лікуванні  інтерфероном-α хворих на гепатит з аутоімунними захворюваннями       в анамнезі,               при погіршенні функції печінки слід визначити наявність аутоімунних антитіл чи відмінити лікування.

Протипоказаний          при тяжких            порушеннях функції нирок.

Протипоказаний           при наявних або перенесених тяжких захворюваннях серця. Вказівок на пряму кардіотоксичну дію немає, однак існує ймовірність, що г. токсичні ефекти, які самостійно зникають (наприклад, підвищення t°, озноб), і часто супроводжують лікування, можуть              викликати загострення наявних серцевих захворювань.

З обережністю призначати при наявності в анамнезі обструктивних захворювань легень.

Інтерферон бета-1b

Протипоказаний при захворюваннях у фазі декомпенсації. Під час застосування ЛЗ як і інших                   бета- інтерферонів,             у поодиноких випадках повідомлялося про ураження         печінки тяжкого          ступеня, включаючи печінкову недостатність. ретельно спостерігати за      появою      ознак ураження печінки. При підвищеній активності печінкових трансаміназ рекомендується призначити ретельний моніторинг               та обстеження пацієнта. При               значному підвищенні активності печінкових ферментів або    при   поєднанні такого підвищення з клінічними симптомами,    такими як               жовтяниця, розглянути     питання про            доцільність відміни препарату

Пацієнтам     з       тяжкою нирковою недостатністю застосовувати                  з обережністю        та        із ретельним моніторингом їх стану. Під час лікування можливі випадки розвитку нефротичного             с-му внаслідок    різних    видів нефропатії (колапсуючої форми              фокально- сегментарного гломерулосклерозу, ліпоїдного           нефрозу, мембранозно- проліферативного гломерулонефриту, мембранозної гломерулопатії),           що можуть          розвиватися через декілька років після початку             лікування. Проводити    періодичний моніторинг      з       метою виявлення               ранніх симптомів захворювання (набряки,       протеїнурія, порушення             функції нирок),      особливо      у пацієнтів      із      високим ризиком               розвитку ниркової     недостатності. Проводити           негайне лікування   нефротичного синдрому та припинення терапії.

Застосовувати                 з обережністю пацієнтам із захворюваннями серця в анамнезі (застійна СН, ІХС,           аритмії)          із забезпеченням моніторингу              щодо виявлення       погіршення перебігу        захворювань серця,      особливо      на початку лікування. Може спричиняти              певне навантаження у пацієнтів з існуючими серйозними серцевими захворюваннями.        При розвитку кардіоміопатії на фоні лікування - відмінити лікування.

Спеціальних рекомендацій немає.

Інтерферон бета-1а

З              обережністю призначати пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю.          З обережністю розпочинати лікування ЛЗ        пацієнтів       із серйозними захворюваннями печінки в анамнезі, з клінічно підтвердженими        г. печінковими захворюваннями      та при        підтвердженні надмірного вживання алкоголю               або підвищення сироваткових     рівнів АЛТ (більше ніж у 2,5 раза      порівняно     з ВМН). Лікування ЛЗ припинити     у      разі розвитку жовтяниці або інших клінічних симптомів печінкових розладів.                 ЛЗ потенційно          може спричиняти    серйозні ураження печінки, в т. ч.        г.         печінкову недостатність, більшість       випадків тяжкого        ураження печінки спостерігалися протягом перших 6 місяців        лікування, механізм розвитку цієї рідкісної     дисфункції печінки,   яка супроводжується клінічними проявами, поки          що          не з’ясований.

З                     обережністю призначати пацієнтам із тяжкою               нирковою недостатністю. Повідомлялося            про випадки нефротичного с- му, які були наслідком різних             нефропатій, включаючи колапсуючий фокальний сегментарний гломерулосклероз, нефропатію з  мінімальними      змінами, мембранопроліферативний гломерулонефрит та мембранозну  нефропатію.     Під      час лікування   ЛЗ рекомендується проведення регулярного моніторингу ранніх ознак та симптомів, таких як набряк,    протеїнурія   та ураження функції нирок, особливо у пацієнтів з високим ризиком розвитку хвороби нирок, у разі розвитку нефротичного с- му     необхідно    негайно розпочати       відповідне лікування    з    розглядом доцільності    припинення лікування препаратом

Пацієнти із серцевими захворюваннями, такими як стенокардія, застійна СН та аритмія, на початку терапії інтерфероном  β- 1а повинні перебувати під ретельним наглядом для виявлення можливого погіршення їхнього стану, пов’язаного з розвитком симптомів грипоподібного с-му.                  Симптоми  грипоподібного          с-му, пов’язані з терапією інтерфероном           β-1а, можуть стати стресовими факторами для пацієнтів із  серцевими захворюваннями.

Спеціальних рекомендацій немає.

Інфліксимаб

Рекомендації щодо дозування пацієнтам з порушенням функції печінки           відсутні.

Пацієнтів   ізсимптомами печінкової дисфункції обстежити                             щодо ураження печінки. У випадку         розвитку жовтяниці          та/або підвищення рівня АЛТ у     ≥     5     разів    від верхньої межі норми, застосування припинити і провести ретельне дослідження виявлених            змін. Перед            початком лікування перевірити пацієнта на наявність ВГВ.      Пацієнтам     з позитивними результатами аналізу звернутися до лікаря, який      має      досвід лікування ВГВ. Носіям вірусу гепатиту В, які потребують      терапії ретельно спостерігати за появою симптомів активного    ВГВ протягом періоду лікування та кількох міс. після його завершення.

Пацієнтам,    у     яких спостерігається реактивація          ВГВ, припинити    лікування та   розпочати ефективну антивірусну   та підтримувальну терапію.

Рекомендації            щодо дозування пацієнтам з порушенням          функції нирок відсутні.

З обережністю при СН легкого ступеня (NYHA клас І/ІІ); пацієнти повинні знаходитися    під ретельним наглядом, лікування припинити при появі нових  або погіршенні           існуючих симптомів                    СН. Протипоказаний при СН тяжкої та середньої тяжкості (NYHA III/IV).

Лікування не проводити, якщо             діагностується активний ТБ; у випадку латентного ТБ перед початком терапії провести специфічне лікування ПТП. З обережністю приймати рішення щодо лікування пацієнтів з підвищеним ризиком                 розвитку злоякісних новоутворень через надмірне паління.

Іпідакрин

спеціальних рекомендацій немає

протипоказаний           при механічній непрохідності сечовивідних шляхів.

Протипоказаний          при  стенокардії, вираженій брадикардії.  З обережністю при захворюваннях ССС, які не  пов’язані  з коронарними болями, з тиреотоксикозом

Протипоказаний  при  БА. З обережністю                  при захворюваннях дихальних шляхів,              включаючи г.захворювання.

Ірбесартан

Пацієнтам з легкою або                помірною печінковою дисфункцією коригування         дози

препарату                не потрібне. Клінічного досвіду застосування засобу пацієнтам з тяжкою печінковою дисфункцією не існує.

Для пацієнтів, яким застосовують ГД, слід розглянути           зважена доцільність призначення нижчої початкової дози препарату (75 мг).

З обережністю при СН, аортальному                     і

мітральному         стенозі, обструктивній гіпертрофічній кардіоміопатії.

Спеціальних рекомендацій немає.

Іринотекан

На початковому рівні та     перед    початком кожного циклу слід проводити    печінкові проби.П ацієнтам з індексом     загального стану ≤ 2 за шкалою ВООЗ початкову дозу необхідно визначати за рівнем білірубіну в крові,      тому      слід щотижня контролювати показники    клінічного аналізу               крові; пацієнтам із рівнем білірубіну            вище верхньої межі норми не більш ніж у  1,5 рази доза препарату становить 350 мг/м2 поверхні               тіла; пацієнтам із рівнем білірубіну            вище верхньої межі норми у 1,5-3 рази    доза становить 200 мг/м2 поверхні               тіла. Пацієнтам з рівнем білірубіну            вище верхньої межі норми більш ніж у 3 рази - протипоказано.

Не рекомендується.

У пацієнтів з наявними захворюваннями серця, іншими               відомими факторами              ризику виникнення захворювань серця та у пацієнтів, які раніше            отримували цитотоксичну хіміотерапію після                   лікування іринотеканом            може спостерігатися розвиток ішемії міокарда.

Бути обережними щодо пацієнтів, хворих на БА; хворим, які перенесли гострий          і          тяжкий

холінергічний            с-ром, рекомендується профілактично застосовувати       атропіну сульфат      з      наступним введенням іринотекану.

Ітоприду гідрохлорид

З обережністю

З обережністю

Спеціальних рекомендацій немає

Спеціальних рекомендацій немає

Ітраконазол

Застосовувати           з

обережністю              у

пацієнтів                    з

порушеннями функцій печінки.

Повідомлялося      про тяжку гепатотоксичність,    у т.ч.       г.       печінкову недостатність            з летальним наслідком.

Застосовувати                 з обережністю. Корекція дози при недостатності.

Не рекомендується при застійній СН або з її наявністю в анамнезі, за винятком випадків, коли очікувана користь значно перевищує потенційний ризик.

Враховувати такі фактори як     тяжкі     захворювання легенів, зокрема хронічне обструктивне захворювання         легенів.

Таких пацієнтів проінформувати    про симптоми застійної СН, лікування   потрібно проводити з  обережністю та контролювати симптоми застійної СН. При появі цих симптомів під час курсу лікування застосування препарату необхідно припинити.

Іфосфамід

Порушення          ф-ції печінки                може призвести                до збільшення утворення метаболіту, що сприяє токсичному впливу препарату на ЦНС (це необхідно  враховувати          при

виборі                   дози препарату).

Протипоказаний           при порушеннях ф-ції нирок або обструкції сечовивідних шляхів; при порушеннях ф-ції нирок тяжкого ст. - збільшення плазмових   рівнів іфосфаміду        і        його метаболітів та збільшення токсичності; дотримання узгодженого  інтервалу між застосуванням іфосфаміду   та проведенням діалізу.

З обережністю пацієнтам із      факторами     ризику розвитку кардіотоксичності    іпацієнтам з існуючими раніше хворобами серця.

Може викликати легеневу токсичність.

Йод

Спеціальних рекомендацій немає. 

Спеціальних рекомендацій немає.

Спеціальних рекомендацій немає.

Спеціальних рекомендацій немає.