Держ формуляр ЛЗ

Міжнародна непатентована назва ЛЗ

Фармацевтична опіка, скерована на лікарів

Фармопіка, скерована на пацієнта

Абакавір

Потрібно задокументувати HLA B*5701 статус перед початком лікування абакавіром кожному хворому на ВІЛ незалежно від його расової приналежності. Застосування ЛЗ припинити, навіть за відсутності у пацієнтів HLA B*5701 алелі, при підозрі на р-ції гіперчутливості. Затримка припинення лікування після початку розвитку гіперчутливості може призвести до станів, що загрожують життю. Після припинення лікування абакавіром через підозру на р-цію гіперчутливості, лікування абакавіром або будь-яким іншим ЛЗ, що містить абакавір. Повідомлялось про випадки лактоацидозу, зазвичай асоційованих з гепатомегалією та стеатозом печінки, при застосуванні нуклеозидних аналогів. У разі появи симптоматичної гіперлактатемії та метаболічного ацидозу/лактоацидозу, прогресуючої гепатомегалії або швидкого підвищення рівня амінотрансфераз лікування нуклеозидними аналогами припинити. З обережністю призначати аналоги нуклеозидів для лікування будь-яких пацієнтів (особливо жінок з ожирінням) з гепатомегалією, гепатитом або іншими відомими факторами ризику захворювань печінки та стеатозу печінки (включаючи деякі медичні препарати та алкоголь). Особливий ризик становлять пацієнти, коінфіковані ВГС та які лікуються α-інтерфероном та рибавірином. Головні побічні р-ції, про які повідомлялося, - це гематологічні порушення (анемія, нейтропенія) та метаболічні порушення (гіперлактатемія, гіперліпаземія). Ці явища часто були транзиторними. Були повідомлення про рідкісні неврологічні порушення (АГ, судоми, порушення поведінки), що виникали після застосування препарату відстрочено; були повідомлення про випадки остеонекрозу у пацієнтів з прогресуючою ВІЛ-хворобою та тривалим застосуванням комбінованої АРТ.

Пацієнт повинен знати про можливість виникнення р-ції гіперчутливості. Хворі, в яких повинні залишатися під пильним клінічним наглядом лікарів, які мають досвід лікування ВІЛ-асоційованих захворювань. Бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрійконтрольовану дієту. У разі появи у них болю в суглобах, ригідності суглобів або труднощів при русі, звернутись за консультацією до лікаря.

Агомелатин

Застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів із наявністю в анамнезі біполярного розладу, манії або гіпоманії, та його відмінити в разі виникнення в пацієнта маніакальних симптомів. На початку лікування та під час зміни дозування пацієнти, мають знаходитися під ретельним наглядом лікаря через ризик суїциду. До складу табл. входить лактоза. Пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, загальним дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не приймати їх. ЛЗ містить менше 1 ммоль Na (23 мг) на таб., тобто майже вільний від Na.

Застосовувати незалежно від прийому їжі. Не вживати алкоголь. Дотримуватися обережності              при              керуванні автотранспортом або роботі з механізмами.

Адалімумаб

Під час лікування препаратом інші супутні види терапії (наприклад терапія КС та/ або імуномоделюючими препаратами) мають бути переглянуті. При виникненні с- томів, що нагадують вовчаковий с-м, лікування препаратом припинити. Пацієнтам під час застосування препарату можна проводити вакцинацію, за винятком застосування живих вакцин. Для пацієнтів дитячого віку рекомендовано по можливості провести всі необхідні щеплення згідно з календарем до початку терапії ЛЗ. Застосування живих вакцин немовлятам, які піддавалися впливу адалімумабу внутрішньоутробно, не рекомендується протягом 5 міс. після останньої ін'єкції адалімумабу матері у період вагітності. Усі пацієнти повинні бути попереджені про необхідність негайної консультації лікаря при появі ознак або симптомів, притаманних  захворюванням  крові (постійна гарячка, синці, кровотеча, блідість шкіри та слизових оболонок) на тлі застосування препарату, розглянути необхідність припинення застосування пацієнтами при підтвердженні серйозних відхилень з боку крові. При виникненні анафілактичної р-ції або іншої серйозної АР негайно припинити застосування. До початку терапії  пацієнти  повинні  бути  ретельно  обстежені   щодо активного та неактивного (латентного) туберкульозу. Лікування не повинно проводитись, якщо діагностується активний туберкульоз. У випадку латентного туберкульозу перед початком терапії провести специфічне профілактичне лікування. З особливою обережністю застосовувати препарат пацієнтам з рекурентними інфекціями або при преморбідних станах, що підвищують схильність до розвитку інфекцій. У всіх пацієнтів, особливо при інтенсивній імуносупресивній терапії в анамнезі, або у пацієнтів із псоріазом, яким проводили PUVA-терапію, слід виключити наявність немеланомного раку шкіри до та протягом періоду застосування ЛЗ. Не слід застосовувати пацієнтам з активним інфекційним процесом, включаючи хронічні або локалізовані інфекції, поки інфекція не буде контрольована. При реактивації ВГВ слід припинити застосування ЛЗ і призначити ефективне противірусне лікування та відповідну підтримуючу терапію. Рекомендується ретельна оцінка переваг/ризику застосування для пацієнтів з демієлінізуючими розладами ЦНС або периферичної НС. Припинити терапію у разі їх виникнення. Неврологічне обстеження  необхідно проводити пацієнтам з неінфекційним інтермедіарним увеїтом перед початком лікування, та регулярно протягом терапії, щоб оцінювати розвиток демієлінізуючих розладів ЦНС. З обережністю застосовувати пацієнтам із ХОЗЛ та пацієнтам із підвищеним ризиком виникнення новоутворень на тлі паління, із СН та під ретельним контролем їх стану. Усі хворі на виразковий коліт підлягають регулярному обстеженню щодо наявності дисплазії перед початком терапії та протягом перебігу всієї хвороби. Обстеження має включати колоноскопію та біопсію.  Лікування  адалімумабом може спричинити появу аутоантитіл. При виникненні симптомів, що нагадують вовчакоподібний с- ром, застосування припинити. Відсутність відповіді на лікування хвороби Крона може свідчити про наявність фіксованої фіброзної стриктури, яка лікується хірургічним шляхом. Терапія ЛЗ не спричиняє виникнення або прогресування стриктур.

За рекомендацією лікаря пацієнти можуть самостійно вводити препарат після відповідного навчання техніці п/ш введення.          Додатково          необхідно ознайомитись з інформацією щодо самостійного введення, яка міститься в упаковці. Пацієнт або батьки дитини, якій призначена терапія, мають ознайомитися  з інформаційною карткою, яка також знаходиться в упаковці. Препарат може мати незначний вплив на швидкість р-ції при керуванні автотранспортом  або іншими механізмами, застосування може спричинити виникнення вертиго та порушення гостроти зору.

Адапален

Тільки для місцевого застосування. У випадку виникнення алергії під час лікування терапію припинити.

Уникати контакту з очима, губами, ділянками крил носа і зі шкірою навколо очей, а також слизовими оболонками. Якщо ЛЗ потрапив на ці ділянки, промити їх теплою водою. Не наносити на ділянки з екзематозними ураженнями шкіри, сонячними опіками, порізами або іншими ураженнями шкіри. Уникати надмірного впливу сонячних променів та УФ світла, включаючи лампи, внаслідок підвищення вразливості шкіри і збільшення ризику виникнення           сонячної           еритеми. Застосування косметичних засобів, які підсушують шкіру (як абразивне або лікувальне мило, очисники шкіри, засоби, що містять надмірну кількість спирту, в'яжучі засоби, креми чи лосьйони для або після гоління, вироби, миючі засоби), може спричинити подразнювальний ефект. У випадку виникнення алергії звернутися до лікаря. Вплив на швидкість р-цій малоймовірний.

Адеметіонін

Ліофіліз. порошок розчиняють у спеціальному р-нику, що додається, безпосередньо перед застосуванням. Якщо ліофілізований порошок має інший колір, крім від білого до жовтуватого (ч/з наявність тріщин у флаконі або ч/з вплив підвищеної температури), необхідно утриматися від його застосування. Адеметіонін не слід змішувати з лужними р- ми або р-ми, що містять іони кальцію. Можна вводити у вигляді в/м або в/в ін’єкцій. В/в введення проводять дуже повільно. Недостатність вітаміну В12 та фолієвої к-ти може спричинити ↓ концентрації адеметіоніну,тому пацієнтам з групи ризику (анемія, захворювання печінки, вагітність або можливість розвитку вітамінної недостатності ч/з інші хвороби або спосіб харчування, такий як веганство) необхідно регулярно проводити аналіз крові для перевірки плазмових рівнів цих речовин. Не рекомендується для застосування у пацієнтів із біполярними психозами. Адеметіонін не призначається для лікування депресивних розладів, але може застосовуватися для лікування внутрішньопечінкового       холестазу       у       пацієнтів     з депресивними розладами; тому необхідно враховувати наведені нижче застереження стосовно пацієнтів, які отримують терапію антидепресантами. Пацієнти, в анамнезі яких є суїцидальна поведінка або думки, або які проявляють значний ступінь суїцидальних намірів, мають підвищений ризик намірів або спроб суїциду, тому вони повинні перебувати під ретельним наглядом під час лікування. Контролювати рівні аміаку у пацієнтів з прециротичною або циротичною стадією гіперамоніємії, які застосовують табл.

Може виникнути запаморочення. У таких випадках слід утриматися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами до повного зникнення с-томів, що можуть впливати на швидкість р-ції при зазначених видах діяльності. Табл. ковтати, не розжовуючи, застосовувати між прийомами їжі.

Азапентацен

При одночасному застосовувати декількох засобів для місцевого застосування в очі, слід зачекати 10-15 хв. між їх застосуванням; очні мазі слід застосовувати останніми; до складу препарату входить тіомерсал (ртутьорганічна сполука) у якості консерванта та може спричинити АР; препарат також містить метилпарагідроксибензоат та пропілпарагідроксибензоат у якості консервантів, які також можуть призводити до появи АР (можливо, уповільненого типу); після закапування рекомендується нососльозова оклюзія або щільне закриття повіки; це знижує системну абсорбцію засобів, введених в око, що зменшує вірогідність виникнення системних побічних ефектів.

Щоб запобігти забрудненню края крапельниці та розчину, слід бути обережними та не торкатися повік, прилеглих ділянок або інших поверхонь, краєм флакона-крапельниці; під час застосування препарату можливе тимчасове затуманення зору чи інші порушення зору, що можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами; у разі розвитку таких р-цій після закапування препарату  пацієнту слід зачекати, поки зір проясниться, перш ніж керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Азатіоприн

Не рекомендується проводити імунізацію живими вакцинами щонайменше 3 місяці після закінчення  лікування азатіоприном. Призначати тільки у тому разі, коли існує можливість адекватного контролю за хворим з метою виявлення токсичних ефектів протягом всього періоду лікування. Контролювати гематологічну  відповідь та зменшити підтримувальне дозування до мінімального, достатнього для отримання клінічної відповіді. При перших ознаках патологічного погіршення картини крові негайно перервати лікування, оскільки рівень лейкоцитів та тромбоцитів може падати після припинення лікування.Пацієнтам із підозрою на р-цію підвищеної чутливості до 6-меркаптопурину в анамнезі не застосовувати його проліки азатіоприн і навпаки, якщо тільки у пацієнта не підтверджена гіперчутливість до певного препарату, що спричинив таку р-цію, і виключена підвищена чутливість до інших препаратів шляхом проведення алергологічних тестів. Не призначати ЛЗ пацієнтам з дефіцитом гіпоксантингуанінфосфорибозилтрансферази (с-мом Леша− Найхана). Схему лікування, що поєднує декілька імуносупресантів (включаючи тіопурини), застосовувати з обережністю, оскільки це може призвести до лімфопроліферативних захворювань, іноді з летальним наслідком.

Приймати принаймні за 1 год. до або  через 3 год. після прийому їжі (в т. ч. молока). Негайно повідомляти лікаря про появу інфекцій, раптових синців, кровотеч та інших проявів пригнічення кісткового мозку. Обмежити вплив сонячного проміння та УФ опромінення. Уникати контакту з хворими на вітряну віспу або herpes zoster. Пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактози Лаппа або      с-мом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати цей препарат. При виникненні вираженої жовтяниці пацієнт має негайно припинити прийом азатіоприну.

Азеластин

У разі неправильного застосування (голова закинута назад) можуть виникнути прояви гіркого присмаку у роті, що може спричинити нудоту.

У поодиноких випадках можуть виникати відчуття втоми, слабкість, запаморочення, які також можуть бути спричинені самим захворюванням; у цих випадках швидкість р-цій при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами може бути знижена; алкоголь посилює побічні р-ції з боку ЦНС; при застосуванні спрею голову необхідно тримати прямо.

Азитроміцин

Повідомлялося про рідкісні серйозні АР, включаючи ангіоневротичний набряк та анафілаксію (у поодиноких випадках - з летальним наслідком), дерматологічні р-ції, у тому числі г.генералізований екзантематозний пустульоз. Необхідно проводити аналізи/проби функції печінки у разі розвитку симптомів дисфункції печінки, наприклад астенії, що швидко розвивається і супроводжується жовтяницею, темною сечею, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопатією. Проводити спостереження щодо ознак суперінфекції, спричиненої нечутливими організмами, включаючи грибки. Необхідно мати на увазі ймовірність розвитку CDAD у всіх пацієнтів з діареєю, спричиненою застосуванням а/б., ретельно вести історію хвороби, оскільки, CDAD може мати місце впродовж 2 міс. після прийому АБЗ. Ефективний у лікуванні стрептококової інфекції у ротоглотці, стосовно профілактики ревматичної атаки немає жодних даних, які демонструють ефективність азитроміцину.

При керуванні автотранспортом або іншими механізмами враховувати можливість розвитку побічних реакцій, таких як запаморочення, сонливість, порушення зору.

Азоту закис

Контролювати АТ, ЧСС, серцевий ритм, стежити за станом дихання і газообміну, t°тіла. Ч/з можливість розвитку депресії міокарда оксид азоту слід застосовувати з обережністю пацієнтам із серцевою дисфункцією легкого та середнього ст. тяжкості, протипоказаний пацієнтам із тяжкою серцевою дисфункцією або вираженою СН. Використання оксиду азоту у високій концентрації (> 50 %) як єдиного засобу для процедурного знеболення може призвести до втрати гортанних рефлексів та порушення свідомості; у концентраціях понад 60-70 % часто призводить до втрати свідомості і підвищення ризику порушення гортанних рефлексів; оксид азоту слід використовувати лише там, де можна ввести додатковий кисень, і в присутності персоналу, навченого процедурам невідкладної допомоги. Може підвищити тиск у середньому вусі та тиск в інших заповнених газом ділянках. Введення оксиду азоту може підвищити тиск у балонах катетера, наприклад, при інтубації трахеї; препарат не слід використовувати під час лазерної операції на дихальних шляхах ч/з ризик займання та вибуху. Після загальної анестезії з високим відсотком оксиду азоту ризик гіпоксемії (дифузійної гіпоксемії) є загальновизнаною клінічною проблемою, що залежить не лише від складу альвеолярного газу, але й від скомпрометованих р-цій на гіпоксію, гіперкапнію та гіповентиляцію; після загальної анестезії рекомендується застосування додаткового кисню та моніторинг сатурації за допомогою пульсоксиметра. Професійний вплив, забруднення навколишнього повітря: слід докладати зусиль, щоб концентрації оксиду азоту в робочому середовищі підтримувалися якомога нижчими та відповідно до місцевих правил; наразі неможливо задокументувати чіткий причинно-наслідковий зв’язок між впливом слідових концентрацій оксиду азоту та будь-якими негативними наслідками для здоров’я; неможливо повністю виключити ризик порушення фертильності, про який повідомляли медичний або парамедичний персонал, внаслідок тривалого впливу та перебування в  приміщеннях, які не провітрюються належним чином, приміщення, де часто використовується оксид азоту, повинні бути оснащені відповідною вентиляцією або системою поглинання, що дає змогу підтримувати концентрацію оксиду азоту в навколишньому повітрі нижче встановлених національних рекомендацій. Слід визнати можливість зловживання, повторне введення або вплив оксиду азоту може призвести до звикання; бути обережними пацієнтам з відомим анамнезом зловживання психоактивними речовинами та медичним працівникам, які піддаються професійному впливу оксиду азоту. Викликає інактивацію вітаміну В12, який є кофактором метіонінсинтази; після тривалого введення оксиду азоту порушується метаболізм фолієвої к-ти і синтез ДНК, тривале або часте застосування оксиду азоту може призвести до мегалобластних змін кісткового мозку, мієлоневропатії та підгострої комбінованої дегенерації спинного мозку; не слід застосовувати без ретельного клінічного нагляду та гематологічного контролю, у разі необхідності слід звернутися за консультацією до гематолога. Неврологічна токсичність може виникати без анемії або макроцитозу та при нормальному рівні вітаміну В12. У пацієнтів з недіагностованим субклінічним дефіцитом вітаміну В12 неврологічна токсичність виникала після одноразового застосування оксиду азоту для анестезії. Перешкоджає метаболізму вітаміну В12/ фолієвої к-ти; слід застосовувати з обережністю пацієнтам із  ризиком дефіциту вітаміну B12 або фолієвої к-ти, тобто у разі недостатнього споживання або всмоктування вітаміну B12/ фолієвої к-ти або генетичних порушень цієї системи, а також у разі імунодефіциту.

У разі застосування як єдиного засобу не рекомендується керувати автомобілем та працювати зі складними механізмами протягом щонайменше 30 хв. після припинення прийому оксиду азоту та до повернення пацієнта до початкового психічного стану, за оцінкою лікаря. Пацієнтам слід рекомендувати не вживати алкоголь перед застосуванням закису азоту, оскільки алкоголь посилює дію наркотичних засобів.

Албендазол

Лікувати у перший тиждень менструації або після негативного тесту на вагітність. Під час лікування  необхідна надійна контрацепція. Лікування альбендазолом може виявити вже існуючий нейроцистицеркоз, особливо на територіях з високим рівнем інфікування штамами Tenia solium. У пацієнтів можуть виникати неврологічні симптоми (судоми, підвищення ВТ, фокальні симптоми) внаслідок запальної р-ції, спричиненої загибеллю паразитів у мозку. Симптоми можуть виникнути швидко після лікування, тому негайно почати відповідну терапію КС та протисудомними препаратами.  Лікування  альбендазолом супроводжується слабким або помірним підвищенням рівня печінкових ферментів, що зазвичай нормалізується після припинення лікування. Пацієнти із захворюванням печінки, включаючи печінковий ехінококоз, більш схильні до пригнічення кісткового мозку, результатом чого є виникнення панцитопенії, апластичної анемії, агранулоцитозу та лейкемії, що зумовлює необхідність ретельного контролю показників крові. У разі виникнення значного зниження показників крові лікування припинити.

Враховуючи наявність такої ПР як запаморочення, рекомендовано на період лікування утримуватись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. Препарат приймають разом з їжею. Бажано застосовувати в одну й ту саму годину доби.

Алое

При наявності осаду амп. перед розкриттям струснути до утворення рівномірної суспенз. Для запобігання болючості можна попередньо у місце передбачуваної ін’єкц. ввести 0,5 мл 2 % новокаїну. Перед застосуванням новокаїну зробити алергічну пробу. Довготривале застосування антраноїдних проносних може бути пов’язано з ризиком розвитку раку товстої кишки, тому при довготривалому застосуванні зважати на цей ризик. Не призначати пацієнтам, що страждають на закрепи та мають скарги з боку ШКТ (біль у животі, нудота та блювота), оскільки ці симптоми можуть бути ознаками кишкової непрохідності.

Застосовувати за призначенням лікаря, зберігати в недоступному для дітей місці. Пацієнти, які приймають серцеві глікозиди, антиаритмічні ЛЗ, ЛЗ, що викликають подовження інтервалу QT, діуретики, адренокортикостероїди або корінь солодки, повинні проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати алое. Уникати тривалого застосування стимулювальних проносних засобів через імовірність порушення функцій кишечнику і розвитку залежності від проносних засобів. Якщо є необхідність в постійному прийомі проносних засобів через закреп, пацієнту обов’язково обстежитися.

Алопуринол

Не рекомендується при рівні сечової к-ти < 535 мкмоль/л (9 мг/100 мл) при дотриманні рекомендацій щодо дієти і відсутності тяжкого ураження нирок.Пацієнтам, які страждають на АГ або СН та отримують інгібітори АПФ або діуретики,з особливою обережністю застосовувати алопуринол. Для покращення виведення сечової кислоти можна робити підлужування сечі, що призводить до розчинення уратів/сечової кислоти. При наявності нападів  г. подагри лікування алопуринолом не починати до їх повного зникнення. На початку лікування алопуринолом г.напади подагри можуть посилюватися внаслідок мобілізації великої кількості сечової кислоти.  Тому протягом перших 4 тижнів лікування необхідне одночасне застосування аналгетиків або колхіцину. Обережність при застосуванні алопуринолу пацієнтам із порушенням функції щитовидної залози. При наявності у ниркових мисках великих каменів сечової кислоти не можна виключати, що при лікуванні алопуринолом частина каменів може розчинитися і потрапити у сечовий міхур, що може в подальшому спричинити закупорку сечоводу.

Припинити лікування при появі перших с- мів с-му гіперчутливості. Утримуватися від керування траспортними засобами та іншими механізмами ч/з можливість виникнення запаморочення, сонливості, атаксії. Приймають, не розжовуючи, після їжі з великою кількістю рідини. Не вживати продукти з високим вмістом пуринів (субпродукти: нирки, мозок, печінка, серце  і язик; м’ясні навари та алкоголь, особливо пиво). При лікуванні подагри і сечокам’яної хвороби об’єм сечі, що виділяється, має бути не менше 2 л/добу. Для покращення виведення сечової кислоти можна робити підлужування сечі, що призводить до розчинення уратів/сечової кислоти.

Алпростадил

Пацієнтам, схильним до СН за своїм віком і пацієнтам з ІХС слід перебувати під наглядом у стаціонарі під час і  протягом одного дня після припинення лікування препаратом; необхідними є моніторинг маси тіла, центрального венозного тиску та ехокардіографія; перед випискою пацієнта необхідно пересвідчитися у стабільності його гемодинамічних показників; з обережністю призначати при легкій або помірній артеріальній гіпотензії; ретельний нагляд (контроль балансу рідини та показників ниркової ф- ції) потрібний пацієнтам з периферичними набряками чи легкою (ШКФ ≤ 89 мл/хв/1,73 м2) та помірною (ШКФ ≤ 59 мл/хв/1,73 м2) нирковою дисфункцією; з обережністю призначати пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі (лікування проводити у післядіалізний період), хворим на ЦД I типу, особливо при вираженому ураженні судин. Не слід вводити у вигляді болюсної ін’єкції; не слід застосовувати жінкам, які можуть завагітніти, слід рекомендувати жінкам дітородного віку, які збираються застосовувати алпростадил, використовувати надійні методи контрацепції протягом лікування. З обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями травної с-теми в анамнезі (включаючи ерозивний гастрит, гастроінтестинальні кровотечі та виразку шлунка та/або ДПК) або з підозрюваним внутрішньомозковим крововиливом в анамнезі та іншими захворюваннями, що супроводжуються кровотечею.

Препарат може негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами, особливо на початку лікування, при підвищенні дози, припиненні прийому препарату,          вживанні          алкоголю; необхідність дотримання обережності під час керування транспортними засобами та іншими            механізмами.            Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати ефективні контрацептивні засоби для запобігання вагітності під час  застосування препарату.

Алтея лікарська

Препарат не містить цукру, його можуть приймати хворі на ЦД. Не призначати препарат пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями як непереносимість  фруктози, с-м глюкозо-галактозної мальабсорбції або недостатність сахарази-ізомальтази; табл. не призначати хворим на фенілкетонурію (містить аспартам).

У процесі зберігання допускається випадання осаду. Перед застосуванням збовтувати. Якщо під час лікування розвивається задишка, підвищення t° або з’являється гнійне мокротиння, необхідно негайно звернутися до лікаря.

Альтеплазе

ЛЗ   повинні   призначати   лише   лікарі,   які   мають досвід застосування тромболітичної терапії і які мають у своєму розпорядженні необхідні засоби для моніторингу проведення такої терапії, при призначенні за будь-яких обставин переконатись у наявності стандартної реанімаційної апаратури і медикаментів. Пацієнти, які отримують засіб за будь-яким зареєстрованим показанням, повинні знаходитися під наглядом щодо розвитку ангіоневротичного набряку протягом 24 год після інфузії. У разі виникнення тяжкої реакції гіперчутливості (наприклад ангіоневротичного набряку) інфузію припинити і негайно розпочати відповідне лікування. Воно може включати інтубацію. Під час терапії препаратом уникати застосування негнучких катетерів, в/м ін’єкцій та зайвих процедур. У разі розвитку потенційно небезпечної кровотечі, зокрема церебральної геморагії, негайно припинити фібринолітичну терапію та супутнє  застосування гепарину. Дітей віком від 16 років лікувати відповідно до рекомендацій для дорослих пацієнтів після обстеження з використанням відповідних методів візуалізації, щоб виключити імітацію інсульту  та підтвердити наявність артеріальної оклюзії, що відповідає неврологічному дефіциту. У разі застосування всіх тромболітиків, добре зважити очікувану терапевтичну користь й потенційний ризик виникнення кровотечі у пацієнтів із: нещодавньою в/м ін’єкцією або незначні травми, такі як біопсія, пункція магістральних судин, зовнішній масаж серця при реанімації; станами з підвищеним ризиком крововиливу.Не призначати альтеплазу в дозі, вищій за 100 мг, оскільки це пов’язано з посиленням ризику внутрішньочерепної кровотечі. Одночасне застосування антагоністів глікопротеїнових рецепторів GPIIb/IIIa підвищує ризик кровотеч. Пацієнти з масивними інфарктами мають більший ризик ускладнень, включаючи тяжкий крововилив та смерть. У таких пацієнтів слід ретельно зважувати співвідношення користь/ризик. Лікування розпочинати не пізніше ніж через 4,5 год після виникнення симптомів через несприятливе співвідношення користі та ризику переважно на основі таких міркувань: ймовірність позитивного результату лікування знижується з часом; показники смертності збільшуються, зокрема, серед пацієнтів, які раніше отримували терапію ацетилсаліциловою кислотою; підвищується ризик симптоматичного крововиливу. Через підвищений ризик крововиливу терапію інгібіторами агрегації тромбоцитів не розпочинати протягом перших 24 год після тромболізису за допомогою альтеплази. .

Пацієнти   з   г.   ішемічним   інсультом,  які приймали алтеплазе, піддаються значно більшому ризику внутрішньочерепного крововиливу, ніж пацієнти з іншими показаннями, оскільки кровотеча виникає в основному в зоні інфаркту.

Альфакальцидол

З обережністю пацієнтам, СКХ. Регулярно (не рідше 1 р/3 міс) контролювати рівень кальцію в плазмі крові і сечі. Пацієнти з саркоїдозом перебувають у групі підвищеного ризику (ч/з можливість виникнення гіперкальціємії), контролювати стан пацієнтів, які перебувають на діалізі, щоб виключити можливість потрапляння кальцію з діалізної рідини. Регулярно контролювати рівні кальцію і фосфатів у плазмі крові, а також проводити аналіз газового складу крові. Спостерігати за розвитком терапевтичного ефекту і при необхідності коригувати дозу альфакальцидолу, щоб уникнути розвитку гіперкальціємії і гіперкальціурії, ектопічної кальцифікації. Додання до раціону вітаміну D може бути шкідливим для осіб, які вже отримують його відповідну кількість із їжею та від дії сонячного світла.

ЛЗ містить арахісову олію, яка у рідкісних випадках може викликати серйозні АР. Враховувати можливість появи таких  ПР як сонливість та запаморочення. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози не приймати цей ЛЗ. Впливу лікарського засобу на здатність керувати транспортними засобами та працювати зі складними механізмами не виявлено, але слід враховувати можливість розвитку таких побічних р-цій, як сонливість та запаморочення.

Альфузозин

Пацієнтам з відомою підвищеною чутливістю до альфа1- блокаторів починати лікуватися з менших доз. Необхідно регулярно контролювати АТ, особливо на початку лікування. Пацієнтам з коронарною недостатністю не застосовувати препарат, продовжити специфічне лікування коронарної недостатності, якщо поновлюється або погіршується перебіг стенокардії при звичайній антиангінальній терапії, ЛЗ відмінити. Оскільки препарат містить лактозу, не застосовавати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, з г. лактозною                             недостатністю,          глюкозо-галактозною мальабсорбцією або недостатністю.

Табл. проковтувати цілими, запиваючи склянкою води; не можна ділити, розжовувати, подрібнювати чи перетирати в порошок; може спричиняти р-ції: вертиго, запаморочення та астенію, тому під час лікування утримуватися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.

Алюмінію фосфат

Містить сорбіт, не застосовувати пацієнтам з непереносимістю фруктози; містить калій від 13,0 до 14,6 мг/пакет, застосовувати з обережністю пацієнтам зі ↓ ф-єю нирок або тим, хто дотримується дієти з контрольованим вмістом калію.

Можна застосовувати в чистому вигляді або розвести у 1/2 склянки води; якщо в проміжках між застосуванням біль поновлюється, то застосування препарату потрібно повторити; якщо симптоми захворювань/станів  не зникають протягом 7 днів - звернутися до лікаря; при виникненні болю в животі з гарячкою, блюванням - негайно звернутися  до лікаря; при непереносимості деяких цукрів, проконсультуватися з лікарем перш ніж застосовувати; не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.

Амантадин

лікування не припиняти раптово. Р-н та табл.: перед початком, а також через 1 і 3 тиж. лікування зробити ЕКГ та частотну корекцію часу QT (QTc) за Bazett,. Таку ЕКГ необхідно робити перед будь-яким наступним збільшенням дози та через 2 тиж. після нього. Надалі ЕКГ необхідно проводити як мінімум 1 р/рік. Р-н: У пацієнтів з електрокардіостимуляторами рішення про застосування ЛЗ приймати індивідуально після консультації з кардіологом. Пильно спостерігати за пацієнтами, схильними до можливого подовження інтервалу QT і факторів, які сприяють виникненню хаотичної поліморфної шлуночкової тахікардії, наприклад, електролітного дисбалансу (зокрема гіпокаліємії і гіпомагніємії) або брадикардії. Табл.: перед призначенням з’ясувати чи пацієнт не приймає ЛЗ, які подовжують інтервал QT. Не застосовувати пацієнтам із непереносимістю галактози, недостатністю лактази або с- мом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Не застосовувати при закритокутовій глаукомі. Капс.: регулярно контролювати стан пацієнтів для виявлення розладів контролю над імпульсами. Пацієнтів та опікунів потрібно попередити про можливість виникнення поведінкових с-мів розладів контролю над імпульсами (надмірне захоплення азартними іграми, підвищене лібідо, гіперсексуальність, компульсивні витрати або придбання, надмірне або компульсивне вживання їжі). У разі виникнення цих симптомів слід зменшити дозу або поступово припинити лікування. Протипоказаний пацієнтам із нелікованою закритокутовою глаукомою.

р-н та табл. - інформувати лікаря у разі появи труднощів із сечовипусканням,та симптомами втрати/помутніння  зору. Табл. та капс. - утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами під час лікування. Р-н

- на початку лікування може погіршитися здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами; це погіршення ще більше посилюється у поєднанні з алкоголем.

Амброксол

Можливий розвиток АР (с-ром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, токсичний  епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз); на початковій стадії с-му Стівенса-Джонсона або с-му Лайєлла можуть бути неспецифічні, подібні до ознак початку грипу с-ми (пропасниця, ломота, риніт, кашель і біль у горлі); при появі нових уражень шкіри або слизових оболонок припинити лікування; з обережністю застосовувати пацієнтам з порушеннями ф-ції нирок або тяжким захворюванням печінки; при порушенні бронхіальної моторики та посиленій секреції слизу (первинна циліарна дискінезія) застосовувати з обережністю; сироп 15 мг/5 мл можна призначати хворим з ЦД; не містить алкоголю; табл. містять лактозу, пацієнтам  із рідкісними спадковими формами і непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням всмоктування глюкози та галактози не приймати; р-н д/інгаляцій та р/оs застосування містить консервант бензалконію хлорид; при вдиханні у хворих із гіперреактивністю дихальних шляхів може виникати бронхоспазм; р-н д/інфуз. майже не містить натрію; якщо в/в введення здійснюється надто швидко, можливе виникнення головного болю, ↑ втомлюваності, виснаження та відчуття важкості в ногах

при появі нових уражень шкіри або слизових оболонок негайно звернутися за медичною допомогою та припинити лікування; прийом їжі не впливає на біодоступність ЛЗ; табл./капс. ковтати цілими, запиваючи достатньою кількістю рідини; не застосовувати довше 4-5 днів без консультації з лікарем; р-н д/інгаляцій та р/оs застосування містить натрій (42,8 мг в ДД); взяти до уваги пацієнтам при контрольованій натрієвій дієті, можна використовувати у всіх сучасних інгаляційних приладах (за винятком парових інгаляторів), розводити у пропорції 1 : 1 з фізіологічним р-ном для забезпечення оптимального зволоження повітря, що вивільнюється апаратом, під час інгаляції дихати нормально, щоб не провокувати кашель, пацієнтам з БА перед інгаляцією           слід           застосовувати бронхоспазмолітики для відкриття легенів

Амікацин

амікацину пацієнтам з АР на аміноглікозиди в анамнезі або пацієнтам зі субклінічним враженням нирок або VIII пари черепно-мозкових нервів, викликаних попереднім застосуванням нефротоксичних або ототоксичних препаратів, таких як стрептоміцин, дигідрострептоміцин, гентаміцин, тобраміцин, канаміцин, беканаміцин, неоміцин, поліміксини В, колістин, цефалоридин або віоміцин, потрібно розглядати з обережністю, оскільки токсичність може бути адитивною. Таким пацієнтам застосовувати амікацин лише за призначенням лікаря, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик. Може змінити такі лабораторні показники: сироваткова АЛТ, АСТ, білірубін, ЛДГ, алкалінфосфат, сечовий азот, креатинін, іони кальцію, магнію, калію, натрію. Пацієнти з мутацією  мітохондріальної ДНК можуть мати підвищений ризик виникнення ототоксичності, для таких пацієнтів розглянути альтернативні методи лікування.

Аміодарон

До початку застосування зробити ЕКГ та визначити рівень калію у сироватці крові. Викликає зміни на ЕКГ: подовження QT з можливим розвитком U-хвиль; це результат терапевтичного насичення, а не токсичності. Відмінити при появі AV блокади ІІ і ІІІ ст., СА блокади або  біфасцикулярної блокади. При AV блокаді І-ст посилити нагляд за пацієнтом. Впливає на результати деяких показників ф-ції щитовидної залози (зв’язування радіоактивного йоду, білково-зв’язаного йоду). Функціональні аналізи щитовидної залози (Т3, Т4, вч-ТТГ) оцінці піддаються. Може обумовлювати порушення ф-ції щитовидної залози (у пацієнтів із дисфункцією щитовидної залози в анамнезі). Кількісне визначення вмісту ТТГ рекомендоване для всіх пацієнтів перед початком застосування, потім регулярно під час лікування та протягом кількох міс. після відміни, чи у випадку клінічної підозри на дисфункцію щитовидної залози. Поява задишки або сухого кашлю, розглядається як можлива ознака легеневої токсичності (інтерстиційна пневмопатія) та вимагає рентгенологічного обстеження пацієнта; переглянути доцільність застосування. Регулярно моніторувати ф-ції печінки - на початку прийому, періодично протягом лікування. Зменшити дозу або відмінити, якщо рівні трансаміназ зростають більш як у 3 р. Можуть розвиватися г. печінкові розлади (включно  з тяжкою гепатоцелюлярною недостатністю або печінковою недостатністю, іноді летальною) та хр. печінкові розлади. Може зумовлювати сенсорну, моторну або змішану периферичну нейропатію і міопатію. При виникненні нечіткості зору або зниження гостроти зору виконати повне офтальмологічне обстеження, у т. ч. фундоскопію. При розвитку нейропатії або невриту зорового нерва відмінити. Гіпокаліємію усунути до початку застосування. Ч/з можливе збільшення порогу дефібриляції та/або стимуляції імплантованими серцевими дефібриляторами або штучними водіями ритму перевіряти цей поріг до лікування аміодароном та після початку його застосування, а також кожного разу при коригуванні дози. Перед хірургічною операцією поінформувати анестезіолога про те, що хворий отримує аміодарон. Здійснювати ретельний нагляд за пацієнтами під час ШВЛ. Табл. містять лактозу, не рекомендуються пацієнтам із непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або с-мом мальабсорбції глюкози і галактози. В/в вводити ч/з центральні вени, введення ч/з периферичні вени може спричинити поверхневий флебіт; вводити тільки у вигляді інфузії, оскільки навіть дуже повільна ін’єкція може спричинити гіпотензію, СН або тяжку ДН. В/в застосовувати тільки в спеціалізованих відділеннях інтенсивної терапії за умови постійного моніторингу (ЕКГ, АТ). При лікуванні хворих на ЦД брати до уваги, що ЛЗ можна вводити тільки на ізотонічному р-ні глюкози. Аміодарон у комбінації із софосбувіром окремо або в комбінації з іншими ЛЗ прямої противірусної дії для лікування гепатиту С (даклатасвір, симепревір або ледипасвір) можливо виникнення тяжкої, потенційно небезпечної для життя брадикардії та тяжких порушень серцевої провідності; тому одночасне застосування цих ЛЗ з аміодароном не рекомендується; якщо одночасного застосування цих ЛЗ не можна уникнути, то слід здійснювати ретельний моніторинг пацієнтів на початку лікування; пацієнти з відомим високим ризиком виникнення брадиаритмії     повинні     знаходитись     під    відповідним безперервним моніторингом впродовж щонайменше  48  год. після початку лікування софосбувіром; ч/з тривалий період напіввиведення аміодарону відповідний моніторинг повинен також здійснюватись у пацієнтів, які припинили приймати аміодарон у межах кількох місяців перед початком лікування софосбувіром окремо або в комбінації  з іншими ЛЗ прямої противірусної дії. Якщо у пацієнтів спостерігаються шкірні р-ції (прогресуюче  шкірне висипання з пухирями або ураження слизових оболонок,  які вказують на розвиток тяжких станів), необхідно негайно відмінити лікування аміодароном. Р-н містить бензиловий спирт, в/в введення його може призводити до серйозних побічних р-цій у зв’язку з накопиченням  бензилового спирту; великі кількості бензилового спирту слід застосовувати з обережністю та тільки за необхідності, особливо пацієнтам із порушенням ф-цій печінки  або нирок, вагітним та жінкам, які годують груддю, у зв’язку з ризиком накопичення та токсичності (метаболічний  ацидоз).

Враховувати можливість розвитку ПР з боку НС та органів зору. Пацієнти, які  зараз приймають або нещодавно приймали аміодарон у комбінації з ЛЗ, що містять софосбувір, повинні у разі виникнення симптомів брадикардії і порушень ЧСС негайно звернутися за медичною допомогою.

Амісульприд

Можливий розвиток злоякісного нейролептичного с-му, що може призводити до летальних наслідків та характеризується гіпертермією, ригідністю м’язів, вегетативними розладами, порушенням свідомості, рабдоміолізом, ↑ рівня КФК. При розвитку гіпертермії, особливо при застосуванні високих доз, усі антипсихотичні препарати, включаючи амісульприд, необхідно відмінити.Можливий розвиток рабдоміолізу у пацієнтів без злоякісного нейролептичного с-му.Хворим, яким потрібне тривале лікування нейролептиками, до початку лікування зробити ЕКГ. З обережністю хворим із фактором ризику інсульту головного мозку. Ризик летального наслідку підвищується у хворих літнього віку, які страждають на психоз, пов’язаний з деменцією, та приймають антипсихотичні ЛЗ. Перед початком лікування виявити можливі фактори ризику венозних тромбоемболій та вжити превентивних заходів. Розпочинаючи лікування хворих із ЦД або факторами ризику ЦД, вжити заходи з контролю рівня цукру в крові. При виявлені гіперглікемії, пов’язаної з застосуванням розглянути питання про відміну ЛЗ. Призначати пацієнтам з наявністю раку молочної залози у особистому або сімейному анамнезі з обережністю, а під час терапії необхідний ретельний нагляд. Пацієнти із судомами в анамнезі повинні підлягати ретельному моніторингу під час терапії через зниження судомного порогу. Обережно призначати пацієнтам з хворобою Паркінсона через ризик погіршення хвороби, ЛЗ застосовувати тільки якщо нейролептичної терапії уникнути не можна; доцільною є поступова відміна ЛЗ через ризик виникнення с-му відміни. Підвищення t тіла або інфекції нез’ясованої етіології можуть вказувати на лейкопенію і вимагати негайного гематологічного дослідження. У разі наявності дуже високих рівнів пролактину або клінічних ознак пухлини гіпофіза необхідно виконати візуалізаційне обстеження, якщо підтверджується діагноз пухлини гіпофіза, лікування ЛЗ необхідно припинити. Не рекомендується застосовувати ЛЗ у комбінації з алкоголем, допамінергічними протипаркінсонічними засобами, протипаразитарними засобами, які здатні провокувати torsades de pointes; з метадоном, леводопою, іншими нейролептиками або препаратами, що здатні провокувати torsades de pointes, натрію оксибутиратом та гідроксихлорохіном.

Існує ризик розвитку сонливості або нечіткості зору у хворих, які керують автомобілем або іншими механізмами. Уникати вживання алкогольних напоїв і застосування ЛЗ, що містять спирт.Таб. містять лактозу ,не слід приймати якщо є рідкісні спадкові порушеннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази саамів або с-м мальабсорбції глюкози-галактози.Не рекомендується застосовувати           цей           ЛЗ            з протипаразитарними засобами, можливе провокування torsades de pointes.

Амітриптилін

З обережністю: хворим з судомними розладами, затримкою сечі, гіпертрофією передміхурової залози, гіпертиреозом, при наявності параноїдних симптомів, а також тяжкими захворюваннями печінки або CC системи. Пацієнти з анамнезом суїцидальних подій або значним ступенем суїцидальних думок до початку лікування, схильні до більшого ризику суїциду або спроб суїциду, і повинні отримувати ретельний моніторинг на початку лікування, після зміни дози та під час лікування. З обережністю  хворим на гіпертиреоз або тим, хто приймає ЛЗ тиреоїдних гормонів - ризик розвитку аритмій серця. У хворих, які страждають на маніакально-депресивні розлади, можливий перехід захворювання до маніакальної фази; з моменту початку маніакальної фази захворювання пацієнта - припинити терапію амітриптиліном. У пацієнтів з рідкісним станом малої глибини і вузького кута передньої камери ока можливе   провокування   нападів   г.   глаукоми   внаслідок дилатації зіниці. Застосування анестетиків на тлі терапії може збільшувати ризик аритмій та артеріальної гіпотензії. По можливості припинити застосування амітриптиліну за декілька діб до хірургічного втручання. При неминучості невідкладного оперативного втручання проінформувати анестезіолога про лікування амітриптиліном. Здатний змінювати чутливість організму до інсуліну і глюкози, що потребує корекції протидіабетичної терапії у хворих на ЦД. Потрібно провести ЕКГ до початку терапії нічного енуреза амітриптиліном, щоб виключити с-м подовження інтервалу QT. Раптове припинення терапії після тривалого лікування здатне спричинити симптоми відміни.

Може викликати порушення загальної уваги і здатності до зосередження, тому заборонено керувати автомобілем і працювати з механічним устаткуванням. Не вживати алкоголь. Пацієнти (і піклувальники) повинні виявляти будь-які клінічні погіршення, суїцидальну поведінку, думки і незвичайні зміни у поведінці та звертатися у таких випадках за медичною допомогою до лікаря. Табл. містять моногідрат лактози, тому хворим  на рідкісні спадкові порушення у вигляді чутливості до галактози, недостатності лактази або ж мальабсорбції глюкози- галактози не слід приймати цей ЛЗ.

Амлодипін

Не видаляється шляхом діалізу. Не впливає на результати лабораторних досліджень; пацієнтам, які приймають такролімус, слід проводити регулярний моніторинг рівнів такролімусу; для пацієнтів із трансплантованою ниркою слід розглянути можливість моніторингу концентрацій циклоспорину.

Може чинити незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або роботу з іншими механізмами. Не застосовувати з грейпфрутом або з грейпфрутовим соком.

Амоксицилін

Перед початком лікування визначити наявність в анамнезі р-цій гіперчутливості до пеніцилінів, цефалоспоринів або інших алергенів. У разі розвитку АР лікування припинити та призначити відповідне лікування. Не застосовувати для лікування хворих із г. лімфолейкозом, мононуклеозом - ризик еритематозних висипань на шкірі. Можлива перехресна резистентність між пеніцилінами та цефалоспоринами. Тривале застосування  може спричиняти надмірний ріст нечутливої мікрофлори; можуть виникати суперінфекції. Для пацієнтів з нирковою недостатністю дозу амоксициліну коригувати залежно від ступеня ниркової недостатності. При виникненні антибіотикоасоційованого коліту, тяжкої діареї, характерної для псевдомембранозного коліту (спричиненого Clostridium difficile) припинити застосування і вжити відповідних заходів. Застосування антиперистальтичних ЛЗ. При лікуванні протягом тривалого часу оцінювати функцію систем організму (ниркову, печінкову, гемопоетичну). Під час терапії високими дозами  контролювати  показники крові. При появі на початку лікування генералізованої еритеми з гарячкою, асоційованою з пустулами припинити лікування і в подальшому не застосовувати. У недоношених дітей і в неонатальному періоді контролювати ф-цію нирок, печінки та крові.  Судоми можуть виникати у пацієнтів з порушенням ф-ції нирок, а також у тих, хто отримує високі дози препарату або має схильність до судом. При лікуванні амоксициліном у рідкісних випадках повідомлялось про р-ції гіперчутливості (г.коронарний с-м, асоційований з р-цією гіперчутливості); у разі виникнення таких реакцій необхідно застосовувати відповідне лікування. Поява на початку лікування генералізованої еритеми з гарячкою, асоційованої з пустулами, може бути симптомом г. генералізованого екзантематозного пустульозу. У такому разі необхідно припинити лікування, і надалі протипоказано застосовувати амоксицилін. Антибіотики класу ампіциліну не застосовувати пацієнтам з мононуклеозом. Не застосовувати для лікування хворих із г. лімфолейкозом через підвищений ризик еритематозних висипів на шкірі. Застосовувати, лише коли патогенний мікроорганізм ідентифікований або коли існують підстави вважати, що інфекційний збудник чутливий до дії амоксициліну. У пацієнтів зі зниженим діурезом дуже рідко спостерігалася кристалурія, переважно при парентеральній терапії. При застосуванні високих доз препарату необхідно вживати достатню кількість рідини для профілактики кристалурії, пов’язаної з амоксициліном. Наявність високої концентрації амоксициліну у сечі може спричинити випадання осаду в сечовому катетері, тому його слід візуально перевіряти через певні проміжки часу. Р-ції гіперчутливості також можуть прогресувати до с-му Куніса - серйозної АР, яка може призвести до ІМ.

До з’ясування індивідуальної реакції дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі зі складними механізмами. У дітей амоксицилін може змінити колір емалі зубів, тому необхідне суворе дотримання пацієнтом гігієни порожнини рота. Під час прийому високих доз амоксициліну підтримувати достатнє споживання рідини та діурез з метою зниження ймовірності амоксицилінової кристалурії.

Ампіцилін

Перед початком терапії необхідно виключити наявність у пацієнта гіперчутливості до ампіциліну та інших β- лактамних антибіотиків. У процесі лікування необхідний систематичний контроль функцій нирок, печінки і периферійної крові. При БА, сінній гарячці та інших алергічних захворюваннях препарат застосовувати, призначаючи одночасно десенсибілізуючі засоби. Припинити    прийом    препарату,    якщо    виникло  шкірне висипання. Пацієнти з лімфолейкозом мають підвищений ризик розвитку шкірного висипання. Тривале або повторне застосування може призвести до швидкого зростання резистентної мікрофлори, розвитку суперінфекцій.

Під час лікування можливе виникнення побічних реакцій з боку ЦНС, дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Амфотерицин В

При введенні напоготові має бути  реанімаційне обладнання для підтримки серцевої діяльності та дихання  у зв'язку з можливістю виникнення анафілактичних реакцій. Застосовували для лікування системних грибкових  інфекцій пацієнтам із тяжкою нейтропенією (внаслідок злоякісної хвороби крові, застосування цитотоксичних або імунодепресивних препаратів). Не застосовувати для лікування загальних або поверхневих мікозів, які визначаються винятково за допомогою позитивних шкірних проб або серологічних методів та не мають клінічних проявів.

Деякі з побічних реакцій з боку нервової системи та органів зору можуть впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Анагрелід

Ретельний нагляд за пацієнтом: аналіз  крові  (Hb, лейкоцити і тромбоцити), оцінка функції печінки (АЛТ і АСТ) та нирок (сироватковий креатинін і сечовина). Протягом 4-х діб після припинення прийому кількість тромбоцитів збільшуєтьсяя і до 10-14 дня повертається до рівня, який був до початку лікування. Не призначати для лікування г.  та таких, що загрожують життю ускладнень тромбоцитозу. Пацієнтам з уродженою галактоземією; с-мом мальабсорбції глюкози чи галактози або дефіцитом  лактази не приймати. Слід уникати різкого припинення лікування або істотного зниження дози ЛЗ ч/з ризик раптового збільшення кількості тромбоцитів, що може призвести до потенційно летальних тромботичних ускладнень, таких як інфаркт мозку. У разі пропуску прийому ЛЗ або відміни лікування слід ретельно контролювати рівень тромбоцитів.

Отримати інформування у лікаря щодо розпізнання ранніх ознак та симптомів, що вказують на тромботичні ускладнення, такі як інфаркт мозку, при наявносі таких симптомів необхідно звернутися по медичну допомогу. У разі пропуску кількох доз під час тривалого лікування пацієнту слід негайно звернутися до лікаря, який призначив ЛЗ, для контролю рівня тромбоцитів. Жінкам репродуктивного віку, які приймають анагрелід, слід застосовувати контрацептиви. Утриматися від керування транспортними засобами та іншими приладами хворим, у яких під час застосування виникають запаморочення, порушення зору.

Анастрозол

Не застосовувати жінкам у пременопаузі, менопауза має бути підтверджена результатами біохімічних досліджень. Засіб знижує рівні циркулюючого естрогену, це може призвести до зниження мінеральної щільності кісток з можливим підвищенням ризику перелому. У жінок, хворих на остеопороз чи з ризиком остеопорозу, оцінювати мінеральну щільність кісток за допомогою денситометрії кісток на початку лікування та з регулярними інтервалами після лікування. При необхідності призначати лікування або профілактику остеопорозу та спостерігати за станом пацієнтки. Застосування специфічних засобів (бісфосфонатів) може припинити подальшу втрату мінеральної щільності кісток, оцінити доцільність такого застосування. Пацієнткам з рідкими спадковими станами (непереносимість галактози, лактазна недостатність Лаппа або порушення всмоктування глюкози-галактози) не застосовувати.

Дотримуватися обережності під час керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами.

Анідулафунгін

Під час застосування анідулафунгіну повідомлялося про анафілактичні р-ції, включаючи шок, у разі виникнення таких р-цій відмінити анідулафунгін і застосувати відповідне лікування. Під час застосування анідулафунгіну були відмічені побічні р-ції, пов’язані з інфузійним введенням препарату, які включали висипання, кропив’янку, патологічний рум’янець, свербіж, диспное, бронхоспазм і гіпотензію. Проявляти обережність при спільному застосуванні анідулафунгіну та знеболювальних засобів.

Не приймати пацієнтам з рідкісними вродженими дефектами метаболізму фруктози.

Антиінгібіторний коагулянтний комплекс

Не перевищувати разові дози 100 Од/кг і добові 200 Од/кг. За пацієнтами, які отримують разові дози 100 Од/кг маси тіла, спостерігати на предмет можливого розвитку ДВЗ- синдрому та/або с-мів г. коронарної ішемії. У разі появи клінічно виражених порушень АТ і частоти пульсу, утруднення дихання, болю в грудній клітці і кашлю, введення припинити і розпочати діагностичні і лікувальні заходи. Розглянути питання проведення вакцинації (ВГА і ВГВ) пацієнтам, які регулярно/повторно отримують препарати отримуваного з плазми крові людини     Фактора

VIII. Оскільки для досягнення ефективності дії препарату потрібна наявність великої кількості функціонально повноцінних тромбоцитів, в разі неадекватної відповіді на лікування рекомендується контроль кількості тромбоцитів. При кожному введенні записувати назву і номер серії препарату для підтримання зв'язку між пацієнтом і серією препарату. Інфікування парвовірусом В19 може бути серйозним для вагітних (інфікування плода) і пацієнтів з імунодефіцитом     або     підвищеним     еритропоезом     (з гемолітичною анемією). Після введення високих доз препарату транзиторне підвищення рівнів пасивно переданих антитіл до поверхневого антигену гепатиту В може призвести до помилкової інтерпретації позитивних результатів серологічних тестів. Може стати причиною реакцій гіперчутливості алергічного типу, що включають кропив’янку, ангіоневротичний набряк, прояви з боку травного тракту, бронхоспазм та артеріальну гіпотензію. При перших ознаках чи симптомах реакції на інфузію/ гіперчутливості припинити ЛЗ і розпочати надання відповідної медичної допомоги. Розглянути проведення належної вакцинації (проти гепатиту А та В) пацієнтів, які отримують постійне/повторне лікування ЛЗ.

У разі появи с-мів АР (еритема, шкірний висип, загальна кропив'янка, свербіж, ускладнене дихання/задишка, стиснення в грудях,            загальне           нездужання, запаморочення, падіння АТ) припинити використання і звернутися до лікаря.

Апіксабан

Застосовувати з обережністю при станах, які супроводжуються підвищеним ризиком кровотечі. У зв’язку зі зростанням ризику кровотечі паралельне лікування пацієнтів будь-якими іншими антикоагулянтами протипоказане. Проявляти обережність, якщо пацієнти паралельно отримують лікування СІЗЗС або ІЗЗСН, або НПЗП, включаючи ацетилсаліцилову к-ту. Після оперативного втручання не рекомендовано одночасно з апіксабаном призначати інші інгібітори агрегації тромбоцитів. Для пацієнтів з фібриляцією передсердь та станами, які потребують проведення моно- або подвійної антитромбоцитарної терапії, до початку комбінування такої терапії з апіксабаном зважити потенційну користь  та ризики. Лікування ЛЗ припинити щонайменше за 48 год до проведення планової операції або інвазивних процедур з помірним чи високим ризиком розвитку кровотечі. Це стосується втручань для яких розвиток клінічно значущих кровотеч не може бути виключений та процедур, для яких ризик розвитку кровотечі є неприйнятним. Лікування ЛЗ припинити щонайменше за 24 год до проведення планової операції або інвазивних процедур з незначним ризиком розвитку кровотечі, це стосується втручань, під час проведення яких будь-які можливі кровотечі очікуються незначними за обсягом, некритичними для цієї ділянки або легко контрольованими. Уникати перерви у лікуванні, а у випадках, коли лікування необхідно тимчасово припинити  (з будь-яких причин), якомога швидше відновити прийом препарату. Не застосувати як альтернативу нефракціонованому гепарину пацієнтам, які страждають на тромбоемболію легеневої артерії та мають нестабільну гемодинаміку або можуть проходити тромболіз чи легеневу емболектомію; не рекомендований пацієнтам з тромбозом в анамнезі, у яких діагностовано антифосфоліпідний с-ром. Коли апіксабан розглядається для лікування ТГВ або ТЕЛА у хворих на рак, слід ретельно оцінити переваги та ризики.

Не приймати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов’язаними з непереносимістю галактози, повною недостатністю лактази або с-мом порушення всмоктування глюкози та галактози. Не рекомендується пацієнтам, які мають штучний клапан серця з або без артеріальної фібриляції.

Апрепітант

ЛЗ в капс. містить сахарозу тому,пацієнтам з такми порушеннями як: непереносимость фруктози, порушення всмоктування глюкози-галактози, недостатность сахарази- ізомальтази - не слід застосовувати даний препарат. Ліоф. д/р-ну д/інфуз. несумісний з будь-якими р-ми, що містять двовалентні катіони (напр., Ca2+, Mg2+), включаючи р-ни Хартмана та Рінгера.Слід вводити тільки шляхом повільної в/в інфузії,протипоказано вводити в/м або п/ш. Можливий розвиток місцевих р-цій на введення та інфузію (МРВІ) при застосуванні ЛЗ,некрозу у пацієнтів з супутньою хіміотерапією, що призвела до наривів шкіри.

Капсулу слід ковтати цілою,можна приймати з їжею або без їжі. Під час лікування та впродовж 2 міс. після останньої           дози           застосовувати альтернативні            або             додаткові негормональні методи контрацепції. Пацієнтам, які керують транспортними засобами          або          працюють          з автоматизованими системами, які потребують концентрації уваги, пам’ятати про можливе запаморочення або підвищену втомлюваність.

Апротинін

Перед початком введення препарату всім пацієнтам необхідно провести тест на антитіла IgG, специфічні до апротиніну. Усім пацієнтам, які отримують лікування апротиніном, необхідно спочатку ввести тестову дозу, для того щоб оцінити наявність схильності до АР; застосування апротиніну підвищує ризик порушення ф-ції нирок та необхідність у проведенніГД в післяопераційний період; лікування апротиніном може супроводжуватися порушенням ф-ції нирок, особливо у пацієнтів, в яких вже є ураження нирок; застосовувати апротинін під час проведення операції з аортокоронарного шунтування лише після ретельної оцінки потенційного ризику та очікуваного ефекту.При проведенні терапії апротиніном необхідно мати в наявності засоби екстреної допомоги для лікування алергічних та анафілактичних р-цій. Додаткову кількість гепарину можна вводити з урахуванням к-ції гепарину, яка виміряна за допомогою титрування з протаміном. К-ція гепарину в умовах штучного кровообігу не має знижуватися <2,7 Од/мл (2 мг/кг) або < дози, яка визначена при тестуванні залежності відповіді від дози гепарину, що проводився до введення апротиніну. Застосування апротиніну не знижує кількості необхідного гепарину; апротинін не можна застосовувати як гепарин-зберігаючий засіб. Кров з системи для введення апротиніну не використовувати для збереження трансплантата. Усім пацієнтам, які отримують лікування апротиніном, необхідно спочатку ввести тестову дозу, для того щоб оцінити наявність схильності до алергічних р-кцій. Тестову дозу вводити пацієнту в операційній.

застосовувати тільки в умовах стаціонару.

Аргініну гідрохлорид

У пацієнтів з нирковою недостатністю перед початком інфузії перевірити діурез та рівень калію в плазмі крові, оскільки може сприяти розвитку гіперкаліємії; з  обережністю застосовувати при порушенні ф-ції ендокринних залоз; може стимулювати секрецію інсуліну і гормону росту; при появі сухості у роті перевірити рівень цукру в крові; обережно застосовувати при порушеннях обміну електролітів, захворюваннях нирок; якщо на тлі прийому наростають с-томи астенії, лікування відмінити.

Під час керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами дотримуватися обережності, може спричинити запаморочення.

Арипіпразол

Лікування нейролептиками повинно супроводжуватися ретельним наглядом за пацієнтами, які належать до групи підвищеного ризику. Лікування ЛЗ повинно супроводжуватися ретельним наглядом за пацієнтами, які належать до групи підвищеного ризику. У разі появи симптомів пізньої дискінезії у пацієнта, який приймає арипіпразол, розглянути доцільність зниження дози препарату або припинення лікування. У разі появи у пацієнта симптомів ЗНС або незʼясовної дуже високої t°  тіла без додаткових клінічних проявів ЗНС прийом усіх нейролептичних ЛЗ, у тому числі арипіпразолу, необхідно припинити. Арипіпразол застосовувати з обережністю пацієнтам з наявністю судом в анамнезі або при станах, пов’язаних з виникненням судом.Пацієнтам із супутнім с- мом дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ) при одночасному призначенні арипіпразолу і стимуляторів необхідна надзвичайна обережність. Препарат не показаний для лікування психозу на тлі деменції. Ретельно наглядати за станом пацієнтів, які приймають будь-які нейролептики, включаючи арипіпразол, фіксуючи симптоми гіперглікемії (такі як полідипсія, поліурія, поліфагія і слабкість), а стан пацієнтів із ЦД або факторами ризику розвитку ЦД необхідно регулярно контролювати щодо підвищення рівня глюкози. Можливе збільшення маси тіла  у пацієнтів. Якщо у пацієнта розвинуться патологічна схильність до азартних ігор та інші розлади імпульсного контролю під час прийому арипіпразолу,  необхідно вирішити питання про зменшення дози або припинення лікування. Бути обережними при лікуванні пацієнтів з більш високим ризиком і враховувати нижчу початкову дозу (пацієнти літнього віку або виснажені пацієнти). Р-н ЛЗ 1мг/мл показаний дітям від 13 р. для лікування маніакальних епізодів біполярного розладу I типу серд. та тяжк. ст. тяжкості при тривалості лікування до 12 тижн.

Арипіпразол має незначний або помірний вплив на здатність керування автотранспортом або іншими механізмами у звʼязку з потенційним впливом на нервову систему та органи зору  та проявом побічних р-цій, таких як седація, сонливість, непритомність, розмитість зору, диплопія. Пацієнтам із рідкісними спадковими порушеннями, такими як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення всмоктування глюкози-галактози, не приймати цей ЛЗ. Пацієнти можуть відчувати посилення випадків патологічної схильності,порушення                              імпульсивного контролю,особливо до азартних ігор, і нездатність контролювати ці напади під час прийому арипіпразолу. Також повідомляли про поріоманію,ажітацію, гіперсексуальність, непереборний потяг до покупок,                переїдання                або неконтрольований потяг до вживання  їжі та інші розлади імпульсивної і компульсивної поведінки.

Аспарагіназа

До початку терапії слід визначати рівень білірубіну, печінкових трансаміназ та параметри згортання крові (зокрема частковий тромбопластиновий час [ЧTЧ], протромбіновий час [ПЧ], антитромбін III та фібриноген). Після введення будь-якого препарату аспарагінази рекомендується ретельний контроль рівнів білірубіну, печінкових трансаміназ, глюкози в сечі/крові, параметрів згортання крові (зокрема ЧTЧ, ПЧ, антитромбіну III, фібриногену і D-димеру), амілази, ліпази, тригліцеридів і холестерину. У разі розвитку АР введення аспарагінази негайно припинити і призначити відповідне лікування, яке може включати антигістамінні препарати та кортикостероїди. Лікування припинити у разі розвитку тяжкої печінкової недостатності (рівень білірубіну > 3 разів вищий від верхньої межі норми; рівень трансаміназ > 10 разів вищий від верхньої межі норми), тяжкої гіпертригліцеридемії, гіперглікемії або порушення  згортання крові (наприклад тромбозу венозного синуса, тяжкої кровотечі).

Має помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами внаслідок потенційної дії на нервову систему і ШКТ. Жінкам під час лікування і протягом не менше 7 міс. після припинення прийому користуватися ефективними засобами контрацепції. Чоловіки повинні використовувати ефективні методи контрацепції під час лікування та протягом 4 місяців після його закінчення.

Атенолол

Якщо у хворих при лікуванні іншими β-блокаторами спостерігалося виникнення тромбоцитопенічної або нетромбоцитопенічної пурпури, необхідно мати на увазі можливість виникнення цього побічного ефекту і при лікуванні   атенололом;   у   рідкісних   випадках     можлива маніфестація латентного ЦД або погіршення стану хворих з наявним ЦД; можуть спостерігатися порушення ліпідного обміну: при рівні загального холестерину, що залишається у нормі, зменшується рівень ліпопротеїдів високої  щільності та підвищується рівень тригліцеридів у плазмі крові; у хворих з ІХС/АГ при раптовій відміні можливий розвиток с-рому відміни: збільшення частоти або тяжкості ангінальних нападів, підвищення АТ, тому відміна препарату та зниження дози мають відбуватися  повільно та поступово, протягом 10-14 днів; у випадку коли ЧСС знизиться нижче 50-55 уд/хв. в стані спокою і у хворих з’являться с-ми пов’язані з брадикардією, дозу потрібно знизити. Може підвищити як чутливість до алергенів, так і серйозність анафілактичних р-цій; такі хворі можуть бути несприйнятливими до звичайних доз епінефрину, які використовуються для лікування АР. З особливою обережністю і тільки під суворим лікарським наглядом необхідно застосовувати атенолол: при AV блокаді І ст.; при ЦД з коливанням рівня цукру у крові (можливість виникнення тяжкого гіпоглікемічного стану); у випадку тривалого голодування та важких фізичних навантажень (виникнення тяжких гіпоглікемічних станів); при феохромоцитомі (з попереднім призначенням блокаторів α1-адренорецепторів); при наявному псоріазі або псоріазі в особистому або сімейному анамнезі; хворим, які проходять десенсибілізуючу терапію або мають тяжкі АР в анамнезі; при тромбоцитопенічній/нетромбоцитопенічній пурпурі в анамнезі; при гіпертиреозі (маскування тахікардії); хворим з міастенією гравіс; при тиреотоксикозі атенолол може замаскувати клінічні ознаки гіпертиреозу, гіпоглікемії (особливо тахікардію і тремор). У разі необхідності проведення хірургічних втручань терапію атенололом рекомендується припинити за 24 год. до хірургічного втручання або підібрати анестезувальний засіб з мінімальною негативною інотропною дією; можливі зміни результатів деяких лабораторних досліджень: підвищення рівня ліпопротеїдів, холестерину і калію у сироватці крові, рівня катехоламінів та продуктів їх метаболізму в сечі і крові. Хоча зв’язок між атенололом і депресією повністю не встановлений, препарат з обережністю слід застосовувати таким хворим. Кумулятивний ефект може розвиватися при зниженій нирковій недостатності і, якщо триває погіршання ниркової ф-ції, лікування препаратом слід припинити.

Табл. ковтати, не розжовуючи. Не змінювати дозування, не припиняти лікування без консультації лікаря. Утримуватися            від             керування транспортними   засобами   або   роботи зі складними механізмами, враховуючи, що під час лікування атенололом можливі такі побічні р-ції з боку нервової системи, як запаморочення, головний біль, сплутаність свідомості, галюцинації, депресивні розлади. На період лікування атенололом слід виключити вживання алкоголю.

Аторвастатин

може спричинити міопатію (біль у м’язах, болісність або слабкість у поєднанні з підвищенням креатинкінази (КК) більше ніж у 10 разів за верхню межу норми) та  рабдоміоліз (з ГНН або без неї внаслідок міоглобінурії); наявність в анамнезі порушення ф-ції нирок може бути фактором ризику для розвитку рабдоміолізу, пацієнти потребують більш ретельного моніторингу для виявлення порушень з боку скелетних м'язів. Спричиняє міопатію. Можливість розвитку міопатії розглядати у будь-якого пацієнта з дифузними міалгіями, болісністю або слабкістю м'язів та/або значним підвищенням КФК. Лікування припинити у випадку значного підвищення рівня КФК, діагностування або підозри на міопатію. Терапію тимчасово або повністю припинити у пацієнта з г., серйозним станом, що вказує на розвиток міопатії, або при наявності фактору ризику розвитку ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу (тяжка г. інфекція, гіпотензія, хірургічна операція, травма, тяжкі метаболічні, ендокринні та електролітичні розлади, а також неконтрольовані судоми). Перед початком терапії отримати результати аналізів показників ферментів печінки та отримувати аналізи повторно у разі клінічної потреби. У випадку серйозного ураження печінки з клінічними с-ми та/або гіпербілірубінемією або жовтяницею негайно припинити лікування. З обережністю пацієнтам, які вживають значні кількості алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. З обережністю пацієнтам зі схильністю до розвитку рабдоміолізу. До лікування визначати рівень КК при: порушенні ф-ції нирок; гіпофункції щитовидної залози; спадкових розладах м’язової системи у родинному або особистому анамнезі; перенесених у минулому випадках токсичного впливу статинів або фібратів на м’язи; перенесених у минулому захворюваннях печінки та/або вживанні великих кількостей алкоголю. Якщо до початку лікування рівень КК значно підвищений (перевищує ВМН більш  ніж  у  5  разів),  не  розпочинати  лікування.  У    разі виникнення підозри на інтерстиціальну хворобу легенів припинити лікування статинами. Модифікації дозування препарату рекомендуються пацієнтам, які приймають певні противірусні засоби, азольні протигрибкові засоби або макролідні антибіотики.

Негайно повідомляти про випадки болю у м'язах, болісності або слабкості м'язів невідомої етіології, особливо якщо це супроводжується відчуттям нездужання або підвищенням t0 або якщо ознаки та с- ми захворювання м'язів зберігаються після припинення прийому. Здійснює незначний вплив на швидкість р-ції під час керування автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Жінки репродуктивного віку мають бути проінформовані про необхідність ефективної контрацепції під час лікування цим препаратом. Уникати споживання            великої            кількості грейпфрутового соку (понад 1,2 л на день), під час застосування препарату.

Атосибан

У разі застосування атосибану пацієнткам, у яких  можливий передчасний розрив навколоплідного міхура, переваги затримки пологів повинні перевищувати потенційний ризик розвитку хоріоамніоніту. Не застосовують у разі аномального прикріплення плаценти. Досвід застосування атосибану при багатоплідній вагітності, а також при термінах вагітності від 24 до 27 тижнів обмежений. У разі внутрішньоутробної затримки росту рішення про продовження введення або про повторне введення атосибану залежить від оцінки зрілості плода. При тривалій м'язовій активності матки під час введення атосибану проводити моніторинг скорочень  матки і ЧСС плода. Атосибан може посилити релаксацію матки й спровокувати післяпологову маткову кровотечу, тому потрібно постійно оцінювати крововтрати при пологах. Атосибан застосовувати з обережністю у разі багатоплідної вагітності та/або супутнього застосування інших  токолітиків.

Спеціальних рекомендацій немає.

Атракуріум

Спричиняє параліч дихальних м’язів та інших скелетних м’язів, не має впливу на свідомість. Застосовувати на фоні адекватної загальної анастезії та під пильним наглядом досвідченого анастезіолога, за наявності можливостей для ендотрахеальної інтубації та ШВЛ. З обережністю застосовувати у хворих з підвищеною чутливістю до гістаміну, з гіперчутливістю до інших ЛЗ цієї групи; пацієнтам з підозрою на гіперчутливість застосовувати винятково за абсолютними показаннями. В рекомендованому дозуванні не має суттєвих вагусних та гангліоблокувальних властивостей. У хворих на міастенію гравіс, на інші нервово-м‘язові захворювання, при тяжких кислотно-лужних та/або електролітних розладах, карциноматозі - ризик підвищеної чутливості до атракуріуму. Гіпофосфатемія подовжує час відновлення. Інактивується при високому рН р-ну, тому не змішувати в одному шпр. з тіопенталом або будь-яким іншим лужним р- ном. Якщо вводиться шляхом пункції невеликої вени, після його введення ввести достатню кількість 0,9 % р-ну натрію хлориду. У разі сумісного призначення з іншими ЛЗ голку або канюлю кожного разу промивати 0,9 % р-ном натрію хлориду. Не спричиняє появи с-му гіпотермії. У хворих на опіки може розвинутися резистентність, може виникнути необхідність застосування більших доз залежно від часу, що пройшов після ураження та розміру опіків. При застосуванні високих доз у пацієнтів з відділення інтенсивної терапії лауданазин, метаболіт атракуріуму, може спричиняти оборотну гіпотензію або ефект церебрального збудження; дотримуватися особливої обережності при лікуванні пацієнтів із тяжкими СС захворюваннями, які можуть бути більш сприйнятливими  до тимчасової гіпотензії, а також пацієнтів із  гіперчутливістю до гістаміну в анамнезі.

Оскільки             атракуріум             завжди застосовується у комбінації з препаратами для проведення загальної анестезії, слід враховувати вплив загальних анестетиків на концентрацію уваги та швидкість р-ції.

Атропін

Застосовувати перш за все з лікувальною метою, а з діагностичною - застосовувати мідріатики менш тривалої дії; при субкон’юнктивальному або парабульбарному введенні для зменшення тахікардії призначати валідол під язик; враховуючи можливий системний вплив препарату при ковтанні очних крапель, що потрапили ч/з слізний канал у носоглотку, з обережністю застосовувати  пацієнтам з гіпертрофією передміхурової залози без обструкції сечовивідних шляхів, із хворобою Дауна, при дитячому церебральному паралічі, пілоричному стенозі, рефлюкс-езофагіті (оскільки атропін може затримати випорожнення шлунка, зменшити рухливість шлунка та розслабити стравохідний сфінктер), при грижі  стравохідного отвору діафрагми з рефлюкс-езофагітом, з кишковою атонією у літніх людей, при неспецифічному виразковому коліті, мегаколоні, пацієнтам із ксеростомією, хворим літнього віку або ослабленим пацієнтам, при хр. захворюваннях легень без оборотної обструкції, при хр. захворюваннях легень із низьким продукуванням густого мокротиння, що тяжко відділяється, особливо у дітей молодшого віку та ослаблених пацієнтів, при вегетативній (автономній)    нейропатії,    пацієнтам    із    СН,  аритмією, гіпертиреозом, при лихоманці або коли т-ра навколишнього середовища висока; не слід застосовувати пацієнтам із міастенією, якщо його не застосовують разом з антихолінестеразою; з обережністю застосовувати пацієнтам з високим ступенем AV блокади (2 ступеня типу Мобітца ІІ або 3 ступеня), пацієнтам з тахіаритмією, застійною СН, ІХС (можливе блокування вагусного гальмування водія ритму синоатріального вузла). При отруєннях          холіноміметичними          сполуками          і антихолінестеразними          речовинами          (у           т.ч. фосфорорганічними бойовими отруйними речовинами нервово-паралітичної дії) атропін не слід застосовувати, поки не буде подолано ціаноз, оскільки атропін може викликати фібриляцію шлуночків і можливі судоми за наявності гіпоксії. Показаний ретельний нагляд за всіма пацієнтами, яким застосували атропін, протягом щонайменше 48-72 год. Зокрема це стосується пацієнтів, у яких раніше спостерігались анафілактичні р-ції на атропін і які потребують лікування з приводу отруєння холіноміметичними сполуками і антихолінестеразними речовинами (у тому числі фосфорорганічними бойовими отруйними речовинами нервово-паралітичної дії).

Утримуватися            від             керування автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують концентрації уваги, швидкості психомоторних р-цій і чіткості зору; у разі необхідності застосування при лікуванні ще будь-яких очних крап. інтервал між закапуванням  має становити не менше 15 хв.

Афліберсепт

інтравітреальні ін’єкції асоціюються з розвитком ендофтальміту; ін’єкцію здійснювати в належних асептичних умовах; підвищення ВОТ може виникнути протягом 60 хв після проведення інтравітреальної ін’єкції; з особливою обережністю застосовувати пацієнтам із глаукомою, що тяжко контролюється (не вводити при   ВОТ

≥ 30 мм.рт.ст); стежити як за ВОТ, так і за кровопостачанням диска зорового нерва та вживати відповідних заходів при виявленні патологічних відхилень; можливі прояви імуногенності; у пацієнтів з факторами ризику розриву пігментного епітелію сітківки терапію починати з обережністю; у випадку внутрішньоочної операції застосування ЛЗ припиняють протягом 28 днів до або після запланованої чи проведеної операції; у пацієнтів з регматогенним відшаруванням сітківки або розривами сітківки 3 чи 4 ступеня лікування ЛЗ припинити; у пацієнтів  із клінічними ознаками незворотної ішемічної втрати ф-ції зору лікування не рекомендується; препарат не досліджували у хворих з активними системними інфекціями або у пацієнтів із такими захворюваннями обох очей як відшарування або розрив сітківки, у хворих на ЦД із супутньою неконтрольованою АГ. Дані про безпеку лікування хворих з ТЦВС, ТГЦВС, ДНМ або міопічною ХНВ з інсультом, транзиторними ішемічними атаками або ІМ в анамнезі впродовж останніх 6 міс. обмежені, слід дотримуватися обережності при лікуванні таких пацієнтів. Щоб покращити відстеження біологічних ЛЗ,  назву  та номер серії введеного препарату потрібно  чітко зафіксувати у картці пацієнта. Пацієнтів потрібно попередити, що в разі виникнення в них будь-яких с-томів, що припускають наявність ендофтальміту або інших с- томів внутрішньоочного запалення, вони повинні негайно повідомити про це лікаря.

ін’єкції спричиняють незначний вплив на швидкість р-ції, тому не рекомендовано керувати автотранспортним засобом або працювати з механізмами, доки зорові ф- ції не відновляться у значному ступені. Жінкам репродуктивного віку необхідно використовувати ефективні засоби контрацепції в ході терапії препаратом і впродовж не менше 3 міс. після останньої інтравітреальної ін’єкції афліберсепту. В разі виникнення будь-яких с-томів, що припускають наявність ендофтальміту або про всі с-томи внутрішньоочного запалення, такі як біль, фотофобія або почервоніння, що можуть бути клінічними проявами підвищеної чутливості, негайно повідомити про це лікаря.

Ацеклофенак

Небажані ефекти можна звести до мінімуму за рахунок нетривалого застосування нижчої ефективної дози для контролю с-мів. Може викликати дозозалежне зниження вироблення простагландину і ниркову недостатність. Пацієнтам з групи високого ризику (з порушеною ф-цією нирок, СН, дисфункцією печінки, пацієнтам що приймають діуретики і літні люди) виконувати моніторинг ф-ції нирок. Якщо функціональні проби печінки залишаються порушеними або погіршуються, з'являються клінічні с- ми/ознаки захворювання печінки або інші прояви (еозинофілія, висип), прийом припинити. Оцінка потрібна перед призначення тривалого лікування пацієнтам з факторами ризику виникнення ССЗ (АГ, гіперліпідемія, ЦД, куріння). Для пацієнтів з АГ та/або застійною СН  легкого або помірного ст. необхідні відповідний моніторинг та особливі вказівки. Пильне медичне спостереження при підозрі на наявність виразок ШКТ в анамнезі, для пацієнтів з с-ми захворювань ШКТ, виразковим колітом і хворобою Крона, геморагічним діатезом або гематологічними порушеннями. Уваги потребують пацієнти, які отримують супутні препарати, що здатні підвищувати ризик розвитку виразки або кровотечі. При виникненні виразки або кровотечі з ШКТ у пацієнта лікування припинити. У  пацієнтів   з   СЧВ   і   змішаним   захворюванням сполучної тканини може збільшуватися ризик розвитку асептичного менінгіту. Припинити прийом при перших ознаках шкірного висипу, ураження слизових оболонок та інших проявах гіперчутливості. Може оборотно пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Жінкам, які мають труднощі з настанням вагітності або проходять обстеження з причини безпліддя, необхідно відмінити препарат.

Повідомляти лікарю про будь які нетипові с-ми з боку ШКТ ( кровотечі з ШКТ), особливо на початку лікування. У разі появи небажаних ефектів (запаморочення, сонливість, стомлюваність і порушення зору) не керувати автомобілем та не працювати з механізмами, що потребують концентрації уваги; не рекомендований жінкам, які бажають завагітніти.

Ацетазоламід

Можливе виникнення симптомів гіперчутливості, які можуть загрожувати життю пацієнта (с-м Стівенса-Джонсона, с-м Лайєлла, швидкоплинний некроз печінки, агранулоцитоз, апластична анемія та геморагічний діатез). У випадку розвитку шкірних або гематологічних проявів прийом негайно припинити. З обережністю пацієнтам, які приймають ацетилсаліцилову к-ту (високі дози). Призначення у дозах, вищих за рекомендовані, не призводить до збільшення діурезу, однак може спричиняти сонливість і парестезію, до зменшення діурезу. Якщо пацієнт приймає ацетазоламід довше 5 днів, є ризик розвитку метаболічного ацидозу. Алкіризує сечу.  Проводити контроль рівня тромбоцитів. При тривалій терапії - моніторинг рівня електролітів у сироватці крові (особливо рівня калію і рН крові), а також контроль картини периферичної крові. У випадку появи змін у картині крові або шкірних проявів - терміново відмінити. Проводити моніторинг щодо ознак суїцидальних думок та поведінки, розглянути необхідність відповідного лікування. У пацієнтів із каменями у нирках в анамнезі оцінити співвідношення ризик/користь для подальшого осадження конкрементів. Можливі коливання рівня глюкози у плазмі крові, що слід враховувати при призначенні ЛЗ з порушенням толерантності до глюкози або ЦД.

При пропусканні чергової дози не підвищувати дозу у наступний прийом. Негайно звернутись за медичною допомогою до лікаря при виникненні ознак суїцидальних думок чи поведінки. Під час лікування не керувати потенційно небезпечними           механізмами           та автомобілем.

Ацетилцистеїн

У разі розвитку бронхоспазму прийом негайно припинити. Якщо пацієнт не може ефективно відкашлювати мокротиння, забезпечити постуральний дренаж  мокротиння і бронхоаспірацію. Протипоказаний пацієнтам з виразкою шлунка та ДПК в анамнезі, з обережністю у випадку супутнього прийому інших ЛЗ, які подразнюють слизову оболонку шлунка. Не призначати тривалу терапію пацієнтам із непереносимістю гістаміну, може призвести до появи с-мів непереносимості. Не допускати контакту ЛЗ з металами та гумою. У разі виникнення змін з боку шкіри  або слизових оболонок негайно припинити застосування.

У разі виникнення змін з боку шкіри або слизових оболонок негайно припинити застосування і проконсультуватися з лікарем щодо подальшого його прийому. Рекомендується додаткове споживання рідини, це посилює муколітичний ефект. Містить аспартам, сорбіт, натрій - враховувати пацієнтам з фенілкетонурією, спадковою непереносимістю фруктози, зі зниженою нирковою ф-цією або тим, хто дотримується контрольованої натрієвої дієти.

Ацикловір

Підтримувати адекватний рівень гідратації хворих, які отримують високі дози ацикловіру. У хворих, які отримують високі дози препарату в/в, наприклад для лікування герпетичного енцефаліту, брати до уваги показники ф-ції нирок, особливо у випадках дегідратації або наявності ниркової недостатності. Розведений ацикловір для в/в інфузій має рН приблизно 11,0 і не повинен призначатися для р/оs прийому. Тривалі або повторні курси лікування ацикловіром осіб з дуже ослабленим імунітетом можуть призвести до виділення вірусних штамів зі зниженою чутливістю, які можуть не відповідати на тривале лікування ацикловіром. Мазь очна: пацієнтів поінформувати, що відразу після застосування може виникнути тимчасове помірне пощипування, що минає самостійно. Крем: не рекомендується застосовувати особам з імунодефіцитом.

При застосуванні табл. брати до уваги клінічний статус та профіль побічних дій при вирішенні про можливість керування автомобілем і іншими механізмами. При застосуванні мазі очн. керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами з обережністю, ч/з можливе зниження гостроти зору. Протягом лікування маззю очн. уникати застосування контактних лінз. Мазь  та крем д/зовн. застосув. використовувати лише для лікування герпесу на губах та обличчі, не наносити мазь на слизові оболонки ротової порожнини, очей та застосовувати його для лікування генітального герпесу. Уникати випадкового потрапляння крему в очі. Не рекомендується застосовувати особам з імунодефіцитом.