Держ формуляр ЛЗ

Міжнародна непатентована назва ЛЗ

Фармацевтична опіка, скерована на лікарів

Фармопіка, скерована на пацієнта

Базиліксімаб

Готовий розчин, якщо його не використано протягом 24 годин, слід утилізувати. Пацієнти мають лікуватися в закладах оснащених лабораторіями з відповідним обладнанням та забезпечених персоналом та допоміжними медичними ресурсами, у т.ч. засоби для лікування тяжких реакцій гіперчутливості. Імуносупресивні схеми, що предбачають комбіноване застосування препаратів, підвищують сприйнятливість до інфекцій, включаючи опортуністичні інфекції, фатальні інфекції та сепсис; ризик збільшується зі збільшенням сумарного імуносупресивного навантаження. Не слід вводити, якщо немає абсолютної впевненості, що пацієнт отримує трансплантат та супутню імуносупресію. Пацієнти з трансплантатами, які отримують імуносупресивну терапію, що включає комбінації з або без базиліксімабу, мають підвищений ризик розвитку лімфопроліферативних  розладів   (таких  як  лімфома)   та опортуністичних інфекцій (таких як цитомегаловірусна (ЦМВ), ВК вірус).

Не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.

Баклофен

Під час лікування загострюються психотичні с-ми, шизофренія, депресивні або маніакальні розлади, судомні стани, стани запаморочення і с-томи паркінсонізму - застосовувати з обережністю під  постійним спостереженням лікаря. Пацієнтам з епілепсією проводити постійне клінічне спостереження і проведення ЕЕГ. Проявляти обережність у лікуванні пацієнтів, у яких підтримання вертикального положення тіла і рівноваги або збільшення амплітуди рухів залежить від вираженого напруження м’язів. З обережністю застосовувати пацієнтам з інсультом; з виразковою хворобою ШКТ та ДПК в анамнезі; пацієнтам з підвищеним тонусом сфінктера сечового міхура (можлива затримка сечовипускання), поліпшення стану після застосування баклофену спостерігається у пацієнтів з нейрогенним порушенням випорожнення сечового міхура. Проводити лабораторні дослідження у пацієнтів з порушенням ф-ції печінки і хворих на ЦД. Ретельно спостерігати за пацієнтами з нирковою недостатністю для швидкого діагностування ранніх с-томів токсичності, ретельно контролювати ф-цію нирок і встановити таку добову дозу баклофену, що дасть змогу уникнути отруєння. При раптовій відміні (особливо після тривалого періоду лікування) ризик виникнення стану тривоги і сплутаності свідомості, галюцинацій, психотичних р-цій, маніакальних, параноїдальних і судомних станів, дискінезій, тахікардії, гіпертермії, посилення спастичних станів, дозу зменшувати поступово, протягом 1-2 тижн. Пацієнти з додатковими факторами ризику мають знаходитися під постійним наглядом лікаря під час лікування баклофеном. Пацієнтів (та доглядачів пацієнтів) слід попередити про застосування баклофену та необхідність спостереження за клінічними погіршеннями, суїцидальною поведінкою чи думками або незвичними змінами поведінки та негайно звернутися до лікаря у разі їх виявлення.

Може спричинити запаморочення, седацію, сонливість та візуальні порушення і знижувати концентрацію уваги; протягом лікування не керувати транспортними засобами, не працювати з іншими механізмами.

Бевацизумаб

Існує підвищений ризик розвитку перфорації ШКТ і  жовчного міхура. Лікування повністю припинити у пацієнтів, у яких розвинулася перфорація ШКТ. Лікування відмінити у пацієнтів з трахеоезофагеальною норицею або норицею будь-якої локалізації 4-го ст. При появі внутрішньої нориці, яка не проникає в ШКТ, розглянути питання про відміну. Розпочинати лікування не менше ніж через 28 днів після великого хірургічного втручання або до повного загоєння хірургічної рани. При виникненні ускладнень, пов'язаних із загоєнням рани, лікування тимчасово відмінити до повного загоєння рани. Лікування припинити у випадку проведення планового хірургічного  втручання. Відмінити застосування у пацієнтів, у яких розвинувся некротизуючий фасциїт, та швидко призначити їм відповідне лікування. Можна призначати лише хворим з попередньо компенсованою АГ. Немає даних щодо впливу у пацієнтів з неконтрольованою АГ на час початку лікування. Під час терапії проводити моніторинг АТ. Відмінити, коли АГ, виражена з медичної точки зору, відповідним чином не контролюється за допомогою антигіпертензивної терапії або у випадку розвитку гіпертонічного кризу чи гіпертензивної енцефалопатії. При розвитку с-му зворотної задньої лейкоенцефалопатії проводити лікування специфічних с- мів, включаючи контроль АГ, та припинити терапію. До початку і під час терапії проводити моніторинг протеїнурії; при розвитку протеїнурії 4 ст. (нефротичний с-м) відмінити. З обережністю пацієнтам з артеріальною тромбоемболією  в анамнезі. При розвитку артеріальної тромбоемболії відмінити застосування. Лікування припинити при виникненні тромбоемболії, що загрожує життю (4 ст.), у т. ч. легеневої тромбоемболії; у пацієнтів з тромбоемболією  ст.≤ 3 проводити ретельний моніторинг стану пацієнта. При виникненні кровотечі 3 або 4 ст. протягом лікування відмінити застосування. Моніторинг пацієнтів з нелікованими метастазами в ЦНС на предмет ознак та с- мів кровотечі у ЦНС. При появі в/черепної кровотечі лікування припинити. Дотримуватися обережності перед призначенням у пацієнтів з вродженим геморагічним діатезом, набутою коагулопатією та у пацієнтів, які отримують повну дозу антикоагулянтів з приводу тромбоемболії. Пацієнтам, які мали нещодавно кровотечі/кровохаркання    (більше    2,5    мл    крові),     не призначати. При виникненні інфузійних реакцій припинити застосування та призначити відповідне лікування. Застосування системної премедикації є необґрунтованим. До початку лікування провести стоматологічне дослідження ротової порожнини та при необхідності провести профілактичне стоматологічне втручання. Не показаний для введення у скловидне тіло. Може порушувати фертильність у жінок, перед початком лікування  обговорити з пацієнтками дітородного віку стратегії збереження фертильності. Можливий ризик розвитку інфузійних р-цій та р-цій підвищеної чутливості (у т.ч. анафілактичного шоку), слід припинити та призначити відповідне лікування, застосування системної премедикації є необґрунтованим. Обережно при порівнянні частоти виникнення антитіл до ЛЗ при різних показаннях або із частотою виникнення антитіл до ін. терапевтичних білків, що може привести до хибних висновків.

Якщо пацієнти відчувають с-ми, що впливають на їхній зір, концентрацію чи здатність реагувати, не рекомендується керувати автомобілем і працювати з іншими механізмами доки с-ми не минуть. Жінкам репродуктивного віку під час лікування та протягом 6 міс. після завершення лікування слід застосовувати надійні методи контрацепції.

Беклометазон

Інфекційно-запальні захворювання носових шляхів та придаткових пазух не є специфічним протипоказанням для призначення, проводити відповідну терапію. З обережністю хворим при переведенні їх з лікування системними КС. При перевищенні дозування, при індивідуальній гіперчутливості або внаслідок нещодавнього системного застосування стероїдів може мати місце системна дія; після нещодавніх хірургічних втручань у порожнині носа та травми носа, та при наявності виразок слизової носа ч/з підвищений ризик перфорації перегородки носа слід проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату; можливе виникнення системної дії назальних КС, зокрема при застосуванні великих доз протягом тривалого часу; системна дія може проявлятися с-мом Кушинга, кушингоїдними ознаками, пригніченням надниркових залоз, катарактою, глаукомою та (рідше) психічними та поведінковими розладами, включаючи психомоторну гіперактивність, порушення сну, неспокій, депресію чи агресію (особливо у дітей), у деяких особливо тяжких випадках, пов’язаних із наявністю алергенів в літній період, може виникнути необхідність у додатковому лікуванні, особливо с-томів з боку органів зору. Під час системного та місцевого застосування КС можливі випадки порушення зору. ЛЗ містить бензалконію хлорид, який може спричинити бронхоспазм та місцеві р-ції. Аерозоль не призначений для купірування г. нападів БА, лише для довготривалого профілактичного лікування, при г. нападах слід застосовувати швидко- та короткодіючі інгаляційні бронходилататори; недостатня відповідь на лікування або тяжке загострення БА потребують збільшення дози беклометазону та прийому системних КС та/або а/б при наявності інфекції. Регулярно перевіряти ріст дітей, які отримують тривале лікування інгаляційними КС. Заміна системної стероїдної терапії на інгаляційну може демаскувати алергічний риніт або екзему, раніше контрольовані системним прийомом стероїдів. Ці алергічні прояви потрібно лікувати антигістамінними засобами  та/або топічними препаратами, у т. ч. і топічними стероїдами. Контролювати ф-цію надниркових залоз. У пацієнтів, які належать до групи ризику, потрібно проводити пікфлоуметрію щоденно.

Після нещодавніх хірургічних втручань у порожнині носа та травми носа, та при наявності виразок слизової носа ч/з підвищений ризик перфорації перегородки носа проконсультуватися з лікарем перед застосуванням. Не застосовувати спрей назал.бесперервно протягом більше 1 міс. без нагляду лікаря; якщо хворий застосовує інші лікарські засоби у будь- яких лікарських формах, до складу яких входять КС, а також для лікування астми, слід проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату. Якщо у пацієнта спостерігаються такі с-томи як розмитий зір чи інші порушення зору, йому потрібно звернутися до офтальмолога для оцінки можливих причин, що можуть включати катаракту, глаукому або рідкісні захворювання, такі як центральна серозна хоріоретинопатія (ЦСХ). Правильно користуватися інгалятором для того, щоб забезпечити потрапляння препарату у бронхи; приведення в дію аерозолю повинно бути синхронізовано з вдиханням; лікування не припиняти раптово;  ЛЗ містить етанол та гліцерин; аерозоль не впливає або має незначний вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами. Терапія має бути регулярною, навіть за відсутності с-томів астми; для всіх пацієнтів може  бути корисним після використання інгалятора промивати рот водою.

Беміпарин

Не вводити в/м. У зв’язку з ризиком розвитку гематом уникати в/м ін’єкц. інших ЛЗ у період лікування беміпарином. Обережно пацієнтам з виразковою хворобою ШКТ в анамнезі, тромбоцитопенією, камінням у нирках або СКХ, судинними порушеннями судинної оболонки ока та сітківки, будь-якими іншими органічними порушеннями, пов’язаними з підвищеним ризиком розвитку ускладнених кровотеч. Може пригнічувати секрецію альдостерону наднирниковими залозами, що призводить до гіперкаліємії, у пацієнтів з ЦД, ХНН, метаболічним ацидозом,  підвищеним рівнем калію у плазмі крові або у пацієнтів, які застосовують калійзберігаючі ЛЗ. У пацієнтів групи ризику визначити рівень електролітів плазми перед призначенням беміпарину і регулярно його контролювати протягом лікування, особливо якщо тривалість терапії перевищує 7 діб. Проводити підрахунок тромбоцитів перед початком лікування у 1-й день терапії, далі - регулярно з інтервалом у 3-4 доби і після закінчення лікування. При значному зниженні кількості тромбоцитів (від 30 % до 50 %), що поєднується з позитивними або невідомими результатами випробувань in vitro на наявність антитромбоцитарних   а/т, терапію беміпарином припинити і призначити альтернативне лікування. У випадку некрозу шкіри, іноді з попереднім почервонінням або болючими еритематозними плямами терапію негайно відмінити. Профілактичне застосування у поєднанні з проведенням епідуральної або спинномозкової анестезії чи люмбальної пункції може призводити до розвитку епідуральної або спинномозкової гематоми, може розвинутися тривалий або постійний параліч. При прийнятті рішення про часовий інтервал між останнім введенням гепарину у профілактичній дозі і введенням або видаленням епідурального або спинномозкового катетера враховувати характеристику препарату і стан пацієнта. Після видалення катетера наступну дозу вводити не раніше ніж через 4 год. Введення наступної дози має бути віддалено до завершення хірургічної процедури. При підозрі на наявність епідуральної або спинномозкової гематоми негайно встановити діагноз та вжити терапевтичних заходів аж до спинномозкової декомпресії.

Негайно інформувати медсестер або лікарів про виникнення с-мів неврологічних порушень: болю у спині, порушення чутливості і моторики (оніміння і слабкість нижніх кінцівок), а також дисфункції кишечнику і сечового міхура.

Бендазол

При лікуванні АГ поєднувати з іншими гіпотензивними  ЛЗ як допоміжний засіб, який використовують при АГ за умови чутливості до інших гіпотензивних ЛЗ; недоцільне тривале застосування як антигіпертензивного засобу для хворих літнього віку ч/з можливість погіршення показників ЕКГ, зменшення серцевого викиду.

У разі виникнення запаморочення утриматися від потенційно небезпечних видів діяльності, які вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних р-цій; містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або с-ромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не можна застосовувати табл.

Бендамустин

Лікування не починати або тимчасово припинити, якщо в периферичній крові кількість лейкоцитів <3х109/л і/або кількість тромбоцитів <75 х109/л. Лікування може бути відновлене після підвищення кількості лейкоцитів до   рівня

> 4х109/л і тромбоцитів - до рівня >100 х109/л. При призначенні курсами і/або в комбінації з іншими мієлосупресивними ЛЗ здійснювати суворий моніторинг кількості формених елементів крові періодично між  курсами терапії з метою можливої корекції дози. У випадку екстравазації інфузію терміново припинити з послідовним охолодженням місця введення та підняттям руки, де відбулась екстравазація. У разі екстравазації інфузію слід терміново припинити. Після короткої аспірації слід вийняти голку, ділянку екстравазації слід охолодити; підняти руку, де відбулась екстравазація. Застосування кортикостероїдів як і допоміжного лікування не дає значного покращення. Після першого циклу терапії пацієнта необхідно опитати щодо наявності у нього в анамнезі симптомів, характерних для інфузійних р-цій. Для пацієнтів, у яких у минулому виникали інфузійні р-ції, слід розглянути можливість вжиття заходів для попередження даних р-цій, включаючи застосування антигістамінних лікарських засобів, антипіретиків та кортикостероїдів; пацієнтам, у яких відмічалися алергічні р-ції ІІІ ступеня чи вище, не слід повторно призначати препарат. При застосуванні ЛЗ можливий розвиток інфекцій із серйозним, у т.ч. і летальним наслідком, включаючи бактеріальні інфекції (пневмонія та сепсис) та інфекції, спричинені умовно- патогенними м/о (опортуністичні інфекції), такими як збудники пневмоцистної пневмонії, вітряної віспи, і цитомегаловірусом. Після застосування бендамустину, переважно у комбінації з ритуксимабом або обінутузумабом, можливі випадки прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії (ПМЛ), у т. ч. з летальним наслідком,переважно у поєднанні з ритуксимабом або обінутузумабом. Якщо є підозра на наявність ПМЛ, то слід провести відповідні діагностичні дослідження та припинити застосування бендамустину до моменту виключення наявності ПМЛ. Перед проведенням терапії застосовують профілактичні заходи, такі як адекватна гідратація, ретельний контроль біохімії крові (особливо рівня калію та сечової кислоти), а також використання гіпоурикемічних засобів (алопуринолу та розбурикази). При одночасному застосуванні застосуванні бендамустину та алопуринолу повідомлялося про декілька випадків синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу. Для симптоматичного лікування нудоти та блювання слід застосовувати протиблювотні ЛЗ. У пацієнтів, які отримували терапію, що містить бендамустин відмічався підвищений ризик  немеланомного 

раку шкіри (базаліома та плоскоклітинний рак),рекомендується періодичне обстеження шкіри, особливо тим, хто має фактори ризику раку шкіри.Проінформувати пацієнтів про  необхідність негайного звернення за медичною допомогою у разі розвитку ознак та симптомів шкірних реакцій.

Чинить тератогенну та мутагенну дію. Жінкам слід застосовувати ефективні методи контрацепції для запобігання вагітності протягом лікування препаратом. Чоловікам застосовувати  ефективні методи контрацепції під час терапії і протягом 6 місяців після застосування препарату. До початку лікування рекомендується розглянути питання щодо консервації сперми через імовірність розвитку необоротної безплідності. Уникати керування автотранспортом або роботи з механізмами через можливий розвиток побічних ефектів.

Бензалконію хлорид

Ефективність контрацептивної дії суттєво залежить від ретельного дотримання правил використання, тому важливо чітко пояснити пацієнтці, як користуватися засобом та переконатися в тому, що вона все правильно зрозуміла. Особам, які не можуть зрозуміти чи сприйняти правил його застосування, не використовувати цей засіб контрацепції.

Систематично вводити глибоко у піхву перед кожним статевим актом незалежно від фази менструального циклу; не використовувати мило для миття статевих органів за 2 год до та 2 год після сексу, тому що мильна вода, навіть у мізерній кількості, руйнує активну речовину. Для обох партнерів можливе тільки зовнішнє обмивання геніталій чистою водою; необхідно відкласти спринцювання чистою водою як мінімум на 2 год, щоб уникнути ризику вимивання препарату; уникати приймання ванни, плавання у водоймі, басейні і т. п., тому що дія контрацептива може бути послаблена; припинити застосування при появі або посиленні симптомів ураження статевих органів; у разі лікування інтравагінальними засобами припинити застосування ЛЗ до кінця лікування, на цей період потрібно обрати інший              спосіб              контрацепції, контрацептивний засіб не захищає від інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), або від вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ),  що спричиняє с-м набутого імунодефіциту (СНІД).

Бензатину бензилпеніцилін

Застосовують тільки в/м. Перед початком лікування пацієнтів перевірити на переносимість до бензатину бензилпеніциліну. З обережністю застосовувати пацієнтам із сінною гарячкою, кропив’янкою та іншими алергічними захворюваннями. Не застосовувати для лікування хворих із г. лімфолейкозом або інфекційним мононуклеозом у зв’язку з підвищеним ризиком еритематозних висипань на шкірі. При призначенні препарату хворим на ЦД брати до уваги знижене всмоктування бензатину бензилпеніциліну із м’язового депо. З обережністю при алергічному діатезі, дерматомікозах (можливі пара-алергічні р-ції між пеніцилінами та метаболітами дерматофітів). Забезпечити медичне спостереження за пацієнтом, особливо у першу год. після введення, тяжкі АР негайного типу можуть виникнути навіть після першого введення. При лікуванні сифілісу може відбутися р-ція Яриша-Герксгеймера в результаті б/ц дії пеніциліну на збудників. Від 2 до 12 год. після введення можливі: головний біль, гарячка, пітливість, тремтіння, міалгія, артралгія, нудота, тахікардія, підвищення АТ з подальшою гіпотензією, ці симптоми зникають ч/з 10 до 12 год. Для пригнічення або полегшення р-ції Яриша-Герксгеймера при першому застосуванні вводити 50 мг преднізолону або його еквівалент. При випадковому в/в введенні може з’являтися відчуття пригніченості, страху, тривожності, можливі галюцинації, шок, сплутаність свідомості, непритомність, розвиток ціанозу, тахікардія, порушення моторики (с-м Hoigne) - симптоми зникають впродовж год. У випадку тяжкої р-ції показане введення седативних ЛЗ. У разі випадкового внутр./артеріального введення можуть розвинутися ускладнення (судинна оклюзія, тромбоз, гангрена). Повторні ін’єкц. можуть спричинити пошкодження тканин та підвищення васкуляризації. При лікуванні венеричних захворювань перед початком терапії провести дослідження у темному полі мікроскопа, якщо є підозра на сифіліс. Проводити серологічні дослідження протягом 4 міс. Для лікування вродженого сифілісу проводити дослідження цереброспінальної рідини перед початком терапії. При довготривалому лікуванні - періодичний контроль показників крові та ниркової функції. Можливість розвитку резистентних м/о та грибів. У разі наявності тяжкої і персистуючої діареї враховувати можливість виникнення псевдомембранозного коліту, у такому разі негайно припинити введення і призначити відповідну терапію.

Внаслідок можливості виникнення серйозних побічних р-цій (анафілактичний шок та р-ції) утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Бензидамін

Довготривале застосування ЛЗ для місцевого застосування може призвести до розвитку феномену гіперчутливості, тоді лікування припинити і провести відповідну терапію.

У    випадку    вагінальної    кровотечі  і/або лейкореї пацієнтці обов’язково звернутися до лікаря перед застосуванням цього препарату. Не використовувати p/os.

Бензилбензоат

Після завершення курсу лікування контролювати стан пацієнта впродовж 2 тижн. Ускладнення у вигляді піодермітів, екземи лікувати одночасно з коростою і продовжувати після її ліквідації.

Уникати потрапляння в очі і на слизові оболонки. При обробці дотримуватися правил особистої гігієни, забороняється курити, вживати алкогольні напої. При випадковому потраплянні у рот - прополоскати водою або теплим 2 % р-м натрію гідрокарбонату; у шлунок - негайно звернутися до лікаря; в очі - ретельно промити водою або 1 % р-м натрію гідрокарбонату; при подразненні слизової оболонки очей закапати 30 % р-н альбуциду, при виникненні болю - 2 % р-н новокаїну. Перед початком лікування корости прийняти душ для механічного видалення з поверхні шкіри кліщів, а також для розпушування поверхневого шару епідермісу. Проводити обробку натільної і постільної білизни, верхнього одягу і головних уборів.

Бензилпеніцилін

Тяжкі та іноді летальні випадки гіперчутливості (анафілактична р-ція, сінна гарячка, кропив’янка) спостерігалися у хворих, які проходили пеніцилінову терапію. Такі р-ції виникають частіше у пацієнтів із тяжкими АР в анамнезі. Якщо виникають симптоми гіперчутливості, лікування бензилпеніциліном необхідно припинити та призначити інше відповідне лікування. Може бути необхідним лікування симптомів анафілактичної реакції, наприклад негайне введення адреналіну, стероїдів (в/в) та невідкладна терапія дихальної недостатності. З особливою обережністю застосовувати препарат пацієнтам із іншими алергічними захворюваннями, пацієнтам із тяжкими серцевими захворюваннями або тяжкими електролітними порушеннями будь-якого іншого походження (слід звернути увагу на споживання електролітів, особливо споживання калію); пацієнтам з нирковою недостатністю; з ураженням печінки; з набряком головного мозку або менінгітом (підвищений ризик розвитку судом, особливо при введенні високих доз (> 20 МО млн) пеніциліну); пацієнтам із дерматомікозами (можливі параалергічні р-ції, оскільки можлива загальна антигенність між пеніцилінами і продуктами метаболізму дерматофітів). Не застосовувати для лікування хворих із г. лімфолейкозом або інфекційним мононуклеозом через підвищений ризик еритематозних висипів на шкірі. У пацієнтів, які застосовують препарат у високих дозах більше 5 днів, слід контролювати електролітний баланс, формулу крові та ниркову функцію. Дотримуватись обережності при застосуванні препарату немовлятам, пацієнтам із тяжкою кардіопатією, гіповолемією, епілепсією. При в/в введенні препарату у високих дозах (понад 10 млн МО/добу) місця введення слід змінювати кожні 2 дні, щоб запобігти розвитку суперінфекції та тромбофлебіту. При виникненні тяжкої діареї, характерної для псевдомембранозного коліту (у більшості випадків спричиненого Clostridium difficile), рекомендується припинити застосування препарату і вжити відповідних заходів. Застосування засобів, що пригнічують перистальтику, протипоказане. При лікуванні венеричних захворювань з підозрою на сифіліс перед початком терапії та протягом 4 місяців після її завершення необхідно провести серологічні дослідження. При лікуванні бореліозу Лайма або сифілісу реакція Яриша - Герксгеймера може бути результатом бактерицидної дії пеніциліну на патогени, яка характеризується лихоманкою, ознобом, загальними та осередковими симптомами (в основному від 2 до 12 годин після первинної дози). Пацієнти повинні бути проінформовані, що це зазвичай минущі ускладнення антибактеріальної терапії. Для хворих на тяжку пневмонію, емпієму, сепсис, менінгіт або перитоніт, яким потрібні  більш високі сироваткові рівні пеніциліну, необхідне лікування водорозчинними лужними солями бензилпеніциліну. Якщо неврологічні ураження не можуть бути виключені у хворих із вродженим сифілісом, необхідно використовувати лікарські форми пеніциліну, що досягають найвищої концентрації у спинномозковій рідині. Через можливі електролітні порушення бензилпеніцилін вводити повільно та не більше 10 млн МО у зв’язку з можливістю епілептичних нападів при введенні більше 20 млн МО.

При лікуванні бореліозу Лайма або сифілісу р-ція Яриша - Герксгеймера може бути результатом бактерицидної дії пеніциліну на патогени, яка характеризується лихоманкою, ознобом, загальними та осередковими симптомами (в основному від 2 до 12 годин після первинної дози). Пацієнти повинні бути проінформовані, що це зазвичай минущі ускладнення а/б-терапії.

Бензобарбітал

у хворих, які раніше приймали барбітурати, можливе порушення сну, тому на ніч призначають фенобарбітал (50-

100 мг) або інші снодійні ЛЗ.; при раптовому припиненні прийому може виникати с-м відміни; ч/з вміст лактози лікарський засіб не слід приймати пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або с-ромом мальабсорбції глюкози-галактози; під час лікування забороняється вживання алкогольних напоїв.

під час лікування забороняється вживання алкогольних напоїв; під час лікування слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, які потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних р-цій; пацієнтам із встановленою непереносимістю деяких цукрів перш ніж приймати цей лікарський засіб необхідно проконсультуватися з лікарем

Бензоїл пероксид

Тільки для зовнішнього застосування. В перші тижні лікування можлива поява незначного лущення та почервоніння шкіри, яке зникає з часом.

Уникати потрапляння в очі та на слизові оболонки. Можливе знебарвлення брів і пофарбованих тканин. Для запобігання АР нанести на невелику ділянку шкіри на зап'ясток та спостерігати 48 год: при появі набряку чи свербежу з вираженою гіперемією, застосування відмінити.

Берактант

Використання має здійснюватися винятково в умовах клініки з кваліфікованими лікарями, які пройшли відповідну підготовку та мають досвід проведення інтубації, ШВЛ і медичного догляду за недоношеними дітьми; процедуру введення можна полегшити, якщо один фахівець вводить дозу, інші - забезпечують потрібне положення дитини і здійснюють моніторинг; при транзиторній брадикардії та зменшенні насиченості крові киснем - зупинити процедуру введення і здійснити адекватні заходи, щоб полегшити стан дитини; після стабілізації стану пацієнта процедуру введення можна продовжити; одразу після введення можуть тимчасово прослуховуватися хрипи та вологе клокотіння, що не є ознакою передозування; якщо чіткі с-ми обструкції дихальних шляхів відсутні, ендотрахеальна аспірація або інші невідкладні заходи не є необхідними.

Не      призначений     для      застосування дорослим

Бета-аланін

Застосовувати при передменопаузах, менопаузах різної етіології та постменопаузальному періоді, перед замісною гормонотерапією та в комбінації із замісною гормонотерапією. Не призводить до затримки води і збільшення маси тіла. Ознаки звикання не виявлені. Відсутня седативна дія. У випадку побічних реакцій з боку шкіри (висип, свербіж) лікування потрібно припинити. При поновленні припливів лікування може здійснюватися протягом усього періоду клінічних вазомоторних розладів без обмеження часу застосування.

Протипоказаний пацієнтам з підвищеною чутливістю або непереносимістю глютену. На швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не впливає.

Бетагістин

ретельно контролювати стан пацієнтів з БА та/або виразковою хворобою шлунка та ДПК в анамнезі. Р-н д/внутрішнього застосування засіб містить етанол; пам’ятати про це при призначенні жінкам у період вагітності або годування груддю, дітям та пацієнтам груп високого ризику (із захворюваннями печінки або епілепсією). Випадкове вдихання р-ну може спричинити розвиток бронхоспазму і зниження АТ.

не впливає або має несуттєвий вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами. Під час прийому препарату можуть виникати незначні шлунково-кишкові розлади, які можуть бути усунені шляхом прийому препарату разом з їжею.

Бетаксолол

Лікування не слід припиняти раптово, особливо пацієнтам  із ІХС, зі стенокардією; дозу необхідно знижувати поступово, протягом 1-2 тижн., у разі необхідності можна одночасно розпочати замісну терапію, щоб уникнути прогресування стенокардії; можна призначати тільки пацієнтам із легкими формами цих захворювань, при цьому слід обирати селективний β-блокатор і застосовувати його у низькій початковій дозі, перед початком лікування рекомендується провести оцінку ф-ції легень; у хворих із СН, яка контролюється за допомогою лікування, при необхідності можна застосовувати під ретельним  медичним наглядом у дуже низьких дозах, які поступово підвищуються; дозу необхідно зменшити, якщо ЧСС у стані спокою нижче за 50-55 уд./хв. та у хворого є клінічні прояви брадикардії; з огляду на негативний дромотропний ефект β-блокаторів з обережністю слід призначати пацієнтам із AV блокадою І ст. Кількість і тривалість нападів стенокардії можуть збільшитися при застосуванні β-блокаторів у  хворих на стенокардію Принцметала; β-адреноблокатори можуть призводити до погіршення стану пацієнтів із захворюваннями периферичних артерій, у таких випадках бажано застосовувати кардіоселективний β-блокатор із наявністю властивостей часткового агоніста β-рецепторів; при застосуванні β-адреноблокаторів для лікування АГ, спричиненої феохромоцитомою, з приводу якої здійснюється   належне   лікування,   потрібний   ретельний моніторинг АТ; при застосуванні пацієнтам, які вже отримують системний β-блокатор, вплив на ВОТ може посилюватись або виникнуть ефекти системної β-блокади; не рекомендується застосовувати два β-адренергічних засоби місцевої дії одночасно; β-блокуючі анестезуючі препарати можуть блокувати дію системних β-агоністів, наприклад, адреналіну, тому при прийомі пацієнтом бетаксололу слід повідомити про це анестезіолога; передозування може призвести до тяжкої артеріальної гіпотензії, брадикардії, зупинки СН та кардіогенного шоку.

При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами необхідно враховувати, що на тлі прийому цього препарату іноді можуть виникати запаморочення          або           підвищена втомлюваність.

Бетаметазон

Не рекомендований для епідурального застосування. Суспензія д/ін’єк. не призначена для в/в або п/ш введення. Дотримуватись правил асептики при застосуванні; поступово зменшувати дозування при цьому  контроль стану пацієнта. Вживати відповідних застережних заходів перед введенням, якщо пацієнт має в анамнезі алергію на один з компонентів препарату.Бензиловий спирт входить до складу суспензії д/ін’єк та може спричинити АР та серйозні побічні р-ції,що включають проблеми з диханням у дітей. Дотримуватись особливих заходів безпеки при призначенні вагітним жінкам або жінкам, які годують груддю, пацієнткам із захворюваннями печінки або нирок.При тривалій терапії ГК передбачити перехід від парентерального до р/оs введення після  оцінки потенційних користі та ризиків. Р-н д/ін’єк. обережно призначати в/м хворим, які страждають на ідіопатичну тромбоцитопенічну пурпуру; в/м вводити глибоко у м’яз для запобігання локальній атрофії тканин. При в/суглобових ін’єкц. необхідний аналіз в/суглобової рідини для виключення септичного процесу; не вводити за наявності в/суглобової інфекції; при підтвердженні  діагнозу  септичний артрит призначити а/бактеріальну терапію. Не вводити в нестабільний суглоб, інфіковані ділянки та міжхребцеві проміжки. Повторні ін’єкц. у суглоб при остеоартриті можуть підвищити ризик руйнування суглоба. Уникати ін’єкц. безпосередньо в сухожилля, можливі невеликі розриви. Хворим на ЦД можна застосовувати тільки протягом короткого періоду і тільки під суворим медичним контролем. Можливе ↑ ефекту ГК у пацієнтів з гіпотиреозом або цирозом печінки. Уникати пацієнтам з герпетичним ураженням очей (ч/з можливість перфорації рогівки). Можливі порушення психіки (у пацієнтів з емоційною нестабільністю або схильністю до психозів). Обережно при неспецифічному виразковому коліті, загрозі перфорації, абсцесі або інших піогенних інфекціях; при дивертикуліті; кишкових анастомозах; виразковій хворобі шлунка та ДПК; нирковій недостатності; АГ; остеопорозі; тяжкій міастенії; глаукомі; г. психозах; вірусних та бактеріальних інфекціях; затримці росту; Тб; с-мі Кушинга; ЦД; СН; у разі складного для лікування випадку епілепсії; схильності до тромбоемболії або тромбофлебіту; під час вагітності. Не можна робити щеплення проти віспи та вакцінуватися проти інших інфекцій через небезпеку розвитку неврологічних ускладнень і ↓ імунної відповіді; у разі проведення замісної терапії (при хворобі Аддісона) імунізація можлива. Ч/з зменшення резистентності під час застосування можуть виникати нові інфекції. Тривале застосування може призвести до розвитку задньої субкапсулярної катаракти (особливо у дітей), глаукоми з можливим ураженням зорового нерва та може сприяти розвитку вторинної інфекції очей (грибкової або вірусної); регулярно проходити офтальмологічне обстеження, особливо хворим, які отримують його протягом понад 6 тижн. Існує можливість розвитку вторинної недостатності кори надниркових залоз протягом декількох міс. після закінчення терапії. Можлива зміна рухливості та кількості сперматозоїдів. Форми д/місцевого застосування: всмоктування збільшується зі збільшенням дозування ГК, збільшенням тривалості лікування і  величини оброблюваної поверхні тіла. На великі ділянки шкіри застосовувати під ретельним регулярним контролем, оскільки вони можуть спричинити пригнічення гіпоталамо- гіпофізарно-наднирковозалозної системи. У разі розвитку пригнічення відмінити, частоту нанесення знизити або перевести пацієнта на ГК препарат слабшої дії. Можуть розвиватися с-ми відміни, які вимагають додавання системного ГК. Лікування припинити при виникненні подразнення або підвищеної чутливості. Жінки, які отримували     ГКС     протягом     вагітності,      потребують спостередження під час та після перейм і протягом пологів для виявлення будь-якої недостатності кори надниркових залоз через стрес, викликаний народженням дитини. Оскільки ГКС проникають через плаценту, новонароджених та немовлят матері, яких отримували кортикостероїди протягом більшої частини вагітності або протягом певної частини вагітності, потрібно ретельно оглянути для виявлення рідко можливої уродженої катаракти. Можливі випадки феохромоцитомного кризу, що може бути летальним, після застосування системних КС. Застосування КС пацієнтам з підозрюваною або виявленою феохромоцитомою слід проводити лише після оцінки співвідношення ризик/користь.

Уникати контакту з хворими на вітряну віспу та кір. Може бути необхідним дотримання дієти з обмеженням вживання солі та прийому калієвих домішок. Після в/суставної терапії, пацієнт повинен уникати перевантажень суглоба. Зменшувати дозування тільки під суворим медичним наглядом. Хворим на ЦД можна застосовувати тільки протягом короткого періоду і тільки під суворим медичним контролем.            При             призначенні парентеральних форм утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. У разі тривалого лікування (більше 6 тижнів) необхідно проходити регулярні офтальмологічні обстеження. Мазь, крем, емульсія, спрей, р-н нашкірн.: на великі ділянки шкіри застосовувати під ретельним регулярним контролем лікаря. Ретельно спостерігати за розвитком проявів системної дій препарату. Повідомити лікаря в разі помутніння зору. Не застосовувати під оклюзійні пов’язки, оскільки може посилюватися побічна дія препарату. ЛЗ може містити спирт цетостеариловий, що може спричинити місцеву шкірну р-цію.

Бікалутамід

У пацієнтів, з факторами ризику або з наявністю подовження інтервалу QT в анамнезі, а також у пацієнтів, які одночасно приймають ЛЗ, що можуть подовжувати інтервал QT, потрібно до початку лікування бікалутамідом оцінити співвідношення ризик/користь, враховуючи потенційний ризик виникнення шлуночкової тахікардії типу пірует (torsade de pointes).З обережністю пацієнтам із помірними чи тяжкими ураженнями печінки. Періодично проводити контроль печінкових проб. Більшість змін спостерігаються протягом перших 6 міс. Якщо спостерігаються тяжкі зміни ф-ції печінки, лікування припинити. У чоловіків, які приймають агоністи рилізинг- фактора лютеїнізуючого гормону, спостерігається зменшення толерантності до глюкози. Це може проявитися ЦД або втратою глікемічного контролю у пацієнтів з уже виявленим ЦД. Необхідний моніторинг рівня глюкози в  крові пацієнтів, які отримують у комбінації з агоністами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону. Для  пацієнтів, які мають об’єктивне прогресування захворювання разом з підвищеним рівнем ПСА (простатоспецифічний антиген), розглянути можливість припинення терапії. Можливе посилення ефектів кумаринових антикоагулянтів  у пацієнтів, які одночасно приймали ЛЗ , що може призвести до ↑ протромбінового часу (ПЧ) та міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Деякі випадки були пов’язані з ризиком виникнення кровотечі. Рекомендується ретельно контролювати рівні ПЧ/МНВ, потрібно розглянути питання про коригування дози антикоагулянтів.

Може виникати сонливість, дотримуватися обережності              при              керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Пацієнтам уникати прямого впливу надмірного сонячного світла або ультрафіолетового            світла            та користуватися сонцезахисними засобами під час прийому бікалутаміду. Пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, вродженою лактазною недостатністю або с-мом мальабсорбції глюкози-галактози не повинні приймати цей препарат; пацієнтам та/або їх партнерам під час лікування і протягом 130 днів після терапії бікалутамідом використовувати ефективні методи контрацепції.

Бісакодил

Не слід приймати щодня більше 5 днів, не вивчивши причини запору. Слід уникати тривалого, понад 7 днів, та систематичного застосування ЛЗ, оскільки це може призвести до атонії кишечнику та неможливості дефекації без застосування сильніших проносних засобів.Тривале застосування високих доз може призвести до дисбалансу електролітів та гіпокаліємії. Втрата рідини у ШКТ може спричинити дегідратацію. Пацієнтам, які страждають від втрати рідини і для яких дегідратація може бути шкідливою (наприклад, пацієнти з нирковою недостатністю, пацієнти літнього віку), застосування бісакодилу слід припинити; відновити застосування можна лише під медичним наглядом. Містить лактозу та сахарозу, не слід застосовувати пацієнтам з лактазною недостатністю, галактоземією або глюкозним/галактозним с-ромом мальабсорбції, рідкісною вродженою непереносимістю фруктози або недостатністю сахарази-ізомальтази. Пацієнтів слід попередити, що внаслідок колік може виникнути запаморочення та/або непритомність.

Табл. не можна розжовувати ч/з подразнення слизової оболонки шлунка та виникнення болю в животі. Одночасно дотримуватися певної дієти з високим вмістом клітковини: хліб з борошна грубого помолу, квасоля та інші бобові, фрукти та овочі. Споживання рідини в обсязі 1,5-2 л/добу, більше рухатися  і  уникати солодких страв, шоколаду, жирних сирів. У зв’язку з можливістю виникнення запаморочення та/або синкопе, слід утриматись               від               керування автотранспортом і роботи з іншими механізмами.            Супозиторії             не рекомендовано застосовувати пацієнтам з анальними тріщинами, проктитом та виразковим гемороєм, оскільки це може призвести до болісних відчуттів та місцевого подразнення; не застосовувати пацієнтам             з             обструктивними захворюваннями кишечнику або гострими станами, такими як апендицит, та пацієнтам із запальними захворюваннями кишечника.

Бісопролол

З обережністю пацієнтам з: AV блокадою I ступеня; стенокардією Принцметала; ЦД зі значними коливаннями рівня глюкози в крові; з суворою дієтою; при проведенні десенсибілізаційної              терапії;              облітеруючими захворюваннями периферичних артерій (на початку терапії можливе посилення скарг); при загальній анестезії попередити лікаря-анестезіолога про застосування, продовжувати застосування β-блокаторів під час периопераційного періоду; у разі відміни  бісопрололу перед оперативними втручаннями дозу поступово знизити та припинити його застосування за 48 год до загальної анестезії. Хворим на псоріаз (у т.ч. в анамнезі) призначаюти        після        ретельного        співвідношення користь/ризик. Пацієнтам із феохромоцитомою після призначення терапії α-адреноблокаторами. Симптоми тиреотоксикозу можуть бути замасковані на тлі застосування бісопрололу. У пацієнтів із обструктивними захворюваннями дихальних шляхів лікування слід розпочинати із найнижчої можливої дози; необхідно спостерігати за станом пацієнтів щодо виникнення нових симптомів (задишка, непереносимість фізичних навантажень, кашель).

Може вплинути на здатність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами; особливу увагу приділяти на початку лікування, при зміні дози або при взаємодії з алкоголем. Можливе зниження сльозовиділення (треба враховувати при носінні контактних лінз).

Біфідумбактерин

Дітям віком до 6 років лікування діареї проводити тільки під наглядом лікаря.

Необхідно проконсультуватися з лікарем у таких  випадках:  температура  t°  вище  38

°C; присутність у калі прихованої крові або слизу; тривалість діареї більше 2 днів; інтенсивна діарея зі зневодненням і втратою маси тіла; діарея, що супроводжується сильним болем у животі; наявність інших хр. захворювань (ЦД, ССЗ) або імунодефіцит (ВІЛ інфекція), не застосовувати пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або с-мом глюкозо- галактозної мальабсорбції.

Біфоназол

Хворим з АР на інші протигрибкові ЛЗ з групи імідазолу (еконазол, клотримазол, міконазол) застосовувати з обережністю. При проявах будь-яких небажаних р-цій відмінити. При лікуванні значних ділянок шкіри та/або ран можлива системна резорбція. Протигрибкове лікування шкіри нігтьового валика може проводитися у рамках терапії мікозу нігтів лише після попереднього кератолітичного видалення інфікованої ділянки нігтя. Пацієнтам, яким призначають ЛЗ та варфарин одночасно, слід проводити відповідний моніторинг.

Запобігати потраплянню в очі. Не ковтати. Якщо с-ми зберігаються, звернутися до лікаря. Деякі допоміжні р-ни ЛЗ в формі крему тимчасово можуть знижувати ефективність латексних виробів, таких як презервативи та діафрагми, при нанесенні на ділянки статевих органів. Цей ефект тимчасовий і виникає тільки під час лікуванняНе впливає або має дуже незначний вплив на швидкість р-ції при керуванні автотранспортом та роботі з іншими механізмами.

Блеоміцин

Під час і після терапії проводити ретельний контроль за станом пацієнтів, особливо за пацієнтами з порушенням ф- ції нирок та/або порушенням ф-ції легенів, систематично контролювати ф-цію органів дихання, проводити рентгенологічне дослідження легенів, контролювати ф-цію нирок, печінки. При появі кашлю, задишки, крепітуючих хрипів в базальних відділах легень або дифузного сітчастого малюнка на рентгенограмі грудної клітки (будь- якого з цих симптомів) слід припинити введення препарату до з'ясування, що не токсична дія блеоміцину є причиною зазначених вище явищ. Слід застосовувати з обережністю пацієнтам із наступними станами: порушенням печінкової ф-ції (можливість виникнення серйозних побічних р-цій); вітряною віспою (можливість виникнення летальних системних дисфункцій). Багатократне в/в введення препарату може призвести до ущільнення стінки вени в місці введення, а також до звуження просвіту вени. Супутнє лікування блеоміцином та ін. протипухлинними засобами може викликати гостру мієлоїдну лейкемію та мієлодиспластичний синдром у пацієнтів. При виникненні таких ознак препарат вводять в інше місце або в/м. Токсичність збільшується при перевищенні кумулятивної дози 400 ОД. Після розведення застосовувати якомога швидше. У роботі з препаратом користуватися захисним одягом (рукавички, халат, маска). При попаданні на шкіру або слизові оболонки їх промити великою кількістю води.

Як чоловіки, так і жінки повинні використовувати адекватні засоби контрацепції під час лікування та протягом 6 міс. після припинення терапії. Пацієнтам, які бажають мати дітей після лікування, рекомендується                           генетичне консультування.Перед лікуванням слід звернутися за порадою щодо збереження сперми через можливість необоротного безпліддя внаслідок лікування ЛЗ. Слід утримуватися             від             керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами.

Бортезоміб

Не застосовувати інтратекально. Застосовувати тільки в/в або п/ш. Пацієнти із запором повинні перебувати під медичним наглядом. Припинити терапію якщо кількість тромбоцитів знижується до < 25000/мкл при  монотерапії або до ≤ 30000/мкл під час застосування у комбінації з мелфаланом та преднізоном; лікування можна продовжувати зменшеними дозами тільки після відновлення кількості тромбоцитів. Оцінити співвідношення користь/ризик від лікування у разі помірної або тяжкої тромбоцитопенії та факторів ризику кровотеч. Протягом терапії часто проводити повний аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули та вмісту тромбоцитів. Розглянути необхідність проведення противірусної профілактики пацієнтам. Регулярно обстежувати пацієнтів щодо появи нових або погіршення вже існуючих неврологічних с-мів, що можуть бути ознаками ПМЛ, яку необхідно враховувати під час диференційної діагностики захворювань ЦНС. При підтвердженні     діагнозу     ПМЛ     лікування     припинити.

Звернутися до лікаря у разі появи запаморочення або знепритомнення. Має помірний вплив на швидкість р-ції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Застосування може бути          пов’язане          із           втомою, запамороченням,                непритомністю, ортостатичною/постуральною гіпотензією та порушенням зору. Бути уважними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Чоловіки та жінки репродуктивного            віку            повинні застосовувати ефективні засоби контрацепції протягом лікування та впродовж 3 міс. після закінчення  лікування.

Ботулотоксин

пацієнтів або осіб, які за ними доглядають, повідомити про необхідність негайно звернутися за медичною допомогою в разі появи розладів ковтання, мовлення або дихання. Інформувати пацієнтів та їх опікунів, що у разі розвитку астенії, м’язової слабкості,  запаморочення,  порушення зору або опущення повік вони мають уникати керування транспортними засобами та іншої потенційно небезпечної діяльності. ЛЗ призначений для  одноразового використання (для одного пацієнта). Не вводити у кровоносну судину. Не застосовувати при стійких контрактурах. Не перевищувати рекомендовані дози. Застосовувати найменші ефективні дози при найбільших клінічно показаних інтервалах між ін’єкціями. Ботокс: у разі використання різних флаконів під час однієї ін’єкції слід ретельно відбирати к-сть розчинника, відновлюючи певну кількість одиниць на 0,1 мл. Розчинник вводити у флакон обережно. Не використовуйте флакон, якщо вакуум не втягує розчинник в нього. Дані щодо дати та часу відновлення наносити на спеціальне місце на етикетці флакону. Розчин використовувати негайно, якщо ЛЗ відновлюється у шприці для внутрішньоміхурового введення. Будь-який невикористаний розчин має бути утилізований. Невикористані флакони відновити невеликою к-стю води, а потім стерилізувати в автоклаві. Будь-які використані шприци, розлитий розчин тощо стерилізувати в автоклаві; залишки препарату можуть деактивуватися за допомогою розведеного розчину гіпохлориту (0,5 %) протягом 5 хвилин. Диспорт: при подовженому часі кровотечі, інфекції чи запаленні у пропонованому місці ін’єкції застосовувати за умови нагальної потреби. При АР на ЛЗ, що містять ботулінічний токсин типу А, ін'єкції  робити після ретельного розгляду цього питання (зважити ризик виникнення АР порівняно з користю від лікування). З обережністю: дорослим пацієнтам, особливо літнім людям, зі спастичністю ніжних кінцівок, оскільки існує ↑ ризик падіння; при порушеннях ковтання та дихання в анамнезі; при субклінічних та клінічних проявах порушення нервово- м'язової передачі; при слабкості або атрофії цільового м'яза. При лікуванні глабелярних зморшок дослідити анатомію обличчя пацієнта перед застосуванням ЛЗ; звернути увагу на асиметрію обличчя, птоз, надмірний дерматохалазис, рубцювання та будь-які зміни внаслідок попередніх хірургічних втручань. Слід бути обережними  при застосуванні ботулінічного токсину типу А, якщо цільовий м’яз демонструє надмірну слабкість або атрофію.Ксеомін:    застосовувати    тільки    під    наглядом фахівця і тільки в разі, якщо користь від лікування переважає ризик для пацієнтів з блефароспазмом, спастичною кривошиєю, спастичністю верхньої кінцівки після інсульту у пацієнтів з нервово-м’язовими розладами. Перед введенням ознайомитися з анатомією пацієнта та з будь-якими анатомічними змінами через попередні хірургічні втручання. Уникати ін’єкцій поблизу м’яза, що піднімає верхню повіку; в нижню повіку. Застосовувати з обережністю: при будь-яких порушеннях згортання крові; при прийомі антикоагулянтів або інших речовин, що можуть мати антикоагулянтний ефект; у ділянках, близьких до чутливих структур, таких як сонна артерія, верхівки легенів чи стравохід; при дисфагії та аспірації в анамнезі; при боковому аміотрофічному склерозі; при інших хворобах, що призводять до периферичної нервово-м’язової дисфункції; пацієнтам, у цільових м’язах яких наявна виражена слабкість або атрофія; при ризику розвитку закритокутової глаукоми. Повідомити про важливість поступового відновлення рухливості після ін’єкції при лікуванні блефароспазму, спастичної кривошиї, спастичності верхньої кінцівки після інсульту пацієнтам з акінезією або тим, які раніше вели малорухливий спосіб життя. Нейронокс: Необхідно бути обережним при введенні ЛЗ поблизу легенів, особливо поблизу верхньої частини легенів; уникати введення ЛЗ безпосередньо у слинні залози, оро-лінгво-фарингеальну зону, стравохід та  шлунок; при лікуванні спастичності або гіперактивності детрузора можливе зниження ф-ції легень і інфекції верхніх дихальних шляхів.Слід з обережністю лікувати дорослих пацієнтів зі спастичністю після інсульту, які можуть мати ↑ ризик падіння.Слід проявляти обережність для уникнення введення ЛЗ у кровоносну судину при ін’єкції препарату у вертикальні лінії між бровами. ЛЗ містить натрію хлорид: у дозуванні 50 ОД вміст натрію хлориду -0,45 мг, 100 ОД - 0,9 мг, 200 ОД - 1,8 мг. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

у разі появи розладів ковтання, мовлення або дихання негайно звернутися за медичною допомогою. У разі розвитку астенії,              м’язової              слабкості, запаморочення, порушення зору або опущення повік уникати керування транспортними засобами та іншої потенційно небезпечної діяльності.

Брентуксимаб ведотин

Лікування призупинити у разі підозри на прогресуючу мультифокальну лейкоенцефалопатію (ПМЛ). У разі підтвердження діагнозу ПМЛ остаточно припинити лікування брентуксимабом ведотином. Пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом на випадок виникнення болю в животі, який щойно з’явився або посилився, що може бути ознакою розвитку г. панкреатиту. При підтвердженні діагнозу г. панкреатиту застосування припинити. Упродовж лікування наглядати за пацієнтами  на випадок виникнення тяжких та опортуністичних інфекцій. Під час проведення та після завершення інфузії наглядати за пацієнтами; у разі розвитку анафілаксії введення  негайно припинити та призначити відповідний курс медикаментозного лікування. У разі виникнення реакції на інфузію введення призупинити та провести відповідні медичні процедури. Після зникнення с-мів інфузію можна відновити, вводячи повільніше. Якщо у пацієнтів раніше спостерігались р-ції на інфузії, перед наступним введенням провести премедикацію, застосувати парацетамол, антигістамінні ЛЗ та ГК. Реакції на інфузію проявляються частіше та сильніше у пацієнтів, які мають а/т до брентуксимабу ведотину. Можливі випадки с-му лізису пухлини, спричинені застосуванням брентуксимабу ведотину. Наглядати за пацієнтами з метою своєчасного виявлення с-мів нейропатії (гіпестезія, гіперестезія, парестезія, дискомфорт, печіння, нейропатичний біль або слабкість), у разі виникнення або загострення периферичної нейропатії призупинити лікування та зменшити дозу або повністю припинити лікування. Перед кожним введенням дози проводити розгорнутий аналіз крові; при виникненні нейтропенії 3 або 4 ст. відкоригувати дозування або відмінити застосування; при виникненні фебрильної нейтропенії пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря на випадок розвитку пропасниці та отримувати лікування з використанням провідних медичних практик. При застосуванні ЛЗ в комбінації з AVD чи CHP рекомендовано проводити первинну профілактику гранулоцитарним колонієстимулюючим фактором росту (Г- КСФ) всім пацієнтам незалежно від віку, починаючи з першої дози. У разі виникнення с-му Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу застосування припинити та призначити відповідне лікування.  Слідкувати за рівнем глюкози в сироватці крові, якщо пацієнт страждає на гіперглікемію; призначити відповідні антидіабетичні ЛЗ.

Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати два незалежні ефективні засоби контрацепції у період лікування і протягом 6 міс. після завершення лікування.Перед початком лікування чоловікам рекомендується заморозити зразки сперми для їх зберігання; не рекомендується зачинати дитину під час лікування ЛЗ та протягом 6 міс. після введення останньої дози.Незначний вплив на здатність керувати автотраспортом або працювати з механізмами.

Бринзоламід

є інгібітором карбоангідрази сульфонамідної групи, при місцевому застосуванні, він абсорбується системно; якщо виникають ознаки серйозних побічних р-цій або гіперчутливості, слід припинити застосування препарату; оскільки є ризик виникнення метаболічного ацидозу, препарат застосовувати з обережністю пацієнтам із ризиком ураження нирок; недоношеним новонародженим пацієнтам зі значним ступенем функціональної незрілості або аномаліями ниркових канальців можна застосувати бринзоламід тільки після належної оцінки співвідношення між ризиком та користю, оскільки існує ризик виникнення метаболічного ацидозу; рекомендується з обережністю лікувати пацієнтів із псевдоексфоліативною глаукомою та пігментною глаукомою та ретельно контролювати ВОТ; застосування препарату пацієнтам із закритокутовою глаукомою не рекомендоване; містить бензалконію хлорид, потрібен ретельний контроль при частому або тривалому лікуванні препаратом хворих із сухістю очей або хворих з ушкодженнями рогівки. Ефекти відміни, що потенційно можуть виникати після припинення лікування ЛЗ, не вивчалися; очікується, що ↓ ВОТ триватиме протягом 5-7 днів. Пацієнтів необхідно проінформувати про ознаки та с- томи побічних р-цій та про необхідність ретельно контролювати р-ції шкіри.

уникати контакту з м’якими контактними лінзами; знімати контактні лінзи перед застосуванням і зачекати 15 хв після закапування, перш ніж знову одягнути контактні лінзи; тимчасове затуманення зору або інші розлади зору можуть негативно вплинути на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами, тому пацієнт має зачекати, доки зір не відновиться, і лише потім керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами. Необхідно добре збовтувати флакон перед застосуванням препарату, дотримуватись обережності та не торкатися повік, прилеглих та інших поверхонь кінчиком флакона-крапельниці. Слід тримати флакон щільно закритим під час його зберігання. Ретельно контролювати р-кції шкіри,  якщо виникають ознаки серйозних побічних р- цій або підвищеної чутливості, слід  негайно припинити застосування препарату.

Бромгексин

при появі змін на шкірі та слизових оболонках застосування припинити; при порушенні бронхіальної моторики, що супроводжується утворенням великої кількості бронхіального секрету (злоякісний с-м війок) застосовувати з обережністю ч/з можливий застій секрету; при тривалому застосуванні періодичний контроль ф-ції печінки; при шлунковій кровотечі в анамнезі застосовувати під контролем лікаря; протипоказаний хворим із непереносимістю фруктози; р-н р/оs містить пропіленгліколь, може викликати у дітей с-ми, що нагадують такі як при вживанні алкоголю, тому дітям до 2 років застосовувати під ретельним наглядом; містить сорбіт, може чинити легкий послаблюючий ефект; табл. протипоказані пацієнтам з непереносимістю галактози або фруктози, дефіцитом лактази, глюкозо-галактозною мальабсорбцією чи недостатністю сахарази-ізомальтази

при появі змін на шкірі та слизових оболонках негайно звернутися до лікаря, а застосування припинити; при лікуванні застосовувати достатню кількість рідини, що збільшує відхаркувальну дію бромгексину; сироп містить етиловий спирт, тому при його застосуванні дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Бромокриптин

Якщо жінок зі станами, що не пов’язані з гіперпролактинемією, лікують бромокриптином, препарат призначати в найменшій ефективній дозі, необхідній для полегшення симптомів. Контролювати рівень АТ особливо протягом перших днів лікування. У разі розвитку АГ, болю в грудній клітці, сильного, прогресуючого і неослабного головного болю з порушеннями зору або без таких, або ознак токсичної дії на ЦНС, лікування бромокриптином припинити і пацієнтку негайно обстежити. Ретельно відстежувати зміни розмірів пухлин у пацієнтів з макроаденомами гіпофіза, а у разі появи розростання пухлини слід зважити доцільність застосування хірургічних процедур. Ретельно відстежувати зміни розмірів пухлин у пацієнтів з макроаденомами гіпофіза, а у разі появи розростання пухлини зважити доцільність застосування хірургічних процедур. Якщо під час застосування бромокриптину у пацієнтки з аденомою гіпофіза розвивається вагітність, забезпечити пильний нагляд за пацієнткою.          Для           забезпечення          виявлення ретроперитонеального фіброзу на його ранніх зворотних стадіях рекомендується відстежувати його прояви (наприклад, біль у спині, набряк нижніх кінцівок, порушення функції нирок) у даної групи пацієнтів. Іноді можуть виникати гіпотензивні р-ції, що призводять до зниженої пильності, особливо протягом перших кількох днів лікування, необхідно з особливою обережністю керувати автотранспортом та іншими механізмами. Регулярно контролювати стан пацієнтів на предмет розвитку розладів контролю над потягами.

Жінки, які використовують бромокриптин протягом тривалих періодів, потребують гінекологічного обстеження (у т. ч. цитологічного дослідження). Жінки, які знаходяться у періоді менопаузи, повинні проходити обстеження 1 р/6 міс., а жінки дітородного віку 1 р/рік. Пацієнтам з акромегалією та наявністю виразки шлунку в анамнезі негайно повідомляти лікарю  про будь-які небажані ефекти з боку ШКТ. Дотримуватися обережності під час керування автотранспортом та роботи зі складними механізмами. Пацієнтам, які отримують бромокриптин і у яких з’являються сонливість та/або випадки раптового засинання, рекомендувати відмовитись              від               керування автотранспортом чи участі у діяльності, під час якої зменшення уваги може поставити під загрозу їх або інших людей. У перші декілька днів лікування препаратом у пацієнтів можуть спостерігатися артеріальна гіпотензія, порушення зору та запаморочення, отже, їм бути особливо обережними під час керування автотранспортом або роботи з механізмами

Будесонід

Слід залишатися пильними щодо можливого розвитку пневмонії у пацієнтів з ХОЗЛ; ↑ ХОЗЛ слід лікувати додатковими препаратами відповідно до рішення відповідального лікаря; інгаляційні ЛЗ не призначені для купірування гострих нападів БА у випадках, коли вимагається застосування інгаляційних бронхолітичних засобів  короткотривалої  дії;  особливої  уваги потребують пацієнти, які переходять з p/os ГКС на інтраназальні/інгаляційні, оскільки може зберігатися ризик недостатності ф-ції надниркової залози; під час переходу з терапії p/os стероїдами може спостерігатися ↓ системної дії ГКС, тому може бути потрібне тимчасове ↑ дози p/os стероїду; при тривалому застосуванні необхідно 1-2 р/рік проводити дослідження слизової носової порожнини та глотки з метою своєчасної діагностики атрофічного риніту або фаренгіального кандидозу; ч/з ↓ вплив ГКС на загоєння ран спрей не рекомендується застосовувати хворим з носовими кровотечами, пацієнтам з герпетичною інфекцією порожнини рота, носа або ділянки навколо очей, пацієнтам з виразками на слизовій оболонці носа, з нещодавно перенесеною травмою або операцією на носовій  порожнині; відміна лікування препаратом має відбуватися поступово; під час ↓ дози у деяких пацієнтів можуть відзначатися с-томи відміни; пацієнтів слід проінформувати, що повний ефект будесоніду після інтраназального застосування досягається ч/з кілька днів лікування; сезонний риніт слід розпочинати лікувати до початку впливу алергенів; лікування розпочинати після тесту на переносимість препарату; містить пропіленгліколь (подразнювальний вплив на шкіру та слизову оболонку), метилпарагідроксибензоат та пропілпарагідроксибензоат (АР, в т.ч. відстрочені, бронхоспазм); особливо ретельний медичний нагляд для пацієнтів з туберкульозом, АГ, ЦД, остеопорозом, пептичною виразкою (шлунка або ДПК), глаукомою, катарактою, випадками ЦД або глаукоми в сімейному анамнезі; можуть виникати системні ефекти КС, в т.ч. с-ром Кушинга, ↓ ф-ції надниркових залоз, затримка росту, ↓ мінеральної щільності кісткової тканини, широкий спектр психічних/поведінкових розладів. ↓ р-ції-відповіді на запалення і ↓ імунної системи ↑ сприйнятливість до інфекції та тяжкість її протікання. Слід ретельно оцінити ризик обтяження бактеріальних, грибкових, амебних і вірусних інфекцій на тлі лікування КС. Пацієнтам, при тривалому застосуванні КС, не слід вводити живі вакцини; вироблення а/т у відповідь на інші вакцини може бути ↓. КС можуть призвести до ↓ осі гіпоталамус-гіпофіз-надниркові залози і ↓ р-ції на стрес, тому при хірургічному втручанні чи ін. стресах рекомендується додаткове лікування системними ГК; прийом ЛЗ в капс. може призвести до позитивних результатів допінг-тестів; пацієнтам з аутоімунним гепатитом регулярно контролювати рівень АЛТ, АСТ у сироватці з метою можливої корекції дозування будесоніду; піна рект. містить цетиловий спирт та ПЕГ, які можуть спричиняти місцеві шкірні ПР. ЛЗ в капс.для лікування хвороби Крона не підходить пацієнтам, які страждають на хворобу Крона верхніх відділів ШКТ.

Перед застосуванням назального спрею необхідно ретельно очистити ніздрі р-ном натрію хлориду; якщо ефект від лікування в цілому зменшується, звернутися до лікаря; якщо у пацієнта розмитість зору чи інші порушення зору, слід звернутися до офтальмолога     для     оцінки    можливих наслідків (в т.ч. катаракта, глаукома, центральна серозна хоріоретинопатія (CSCR)); капс. містять лактозу і сахарозу, тому не слід приймати пацієнтам з непереносимістю галактози або фруктози, недостатністю сахарази-ізомальтази або мальабсорбцією глюкози-галактози, а також з лактазною недостатністю Лаппа або вродженою недостатністю лактази. Камеру небулайзера необхідно очищати після кожного використання; промивати камеру небулайзера і насадку або дихальну маску необхідно гарячою водою із застосуванням мийного засобу м’якої дії. Щоб знизити ризик розвитку кандидозної інфекції у ротовій порожнині та горлі, інгаляції слід застосовувати перед прийманням їжі або ж пацієнтові слід полоскати рот водою після кожної  інгаляції. Ректальну піну слід застосовувати при кімнатній температурі, найкращий результат досягається, якщо перед застосуванням ректальної піни проводять очищення кишечника.

Бупівакаїн

Процедури слід проводити за наявності обладнання, необхідного для проведення реанімаційних заходів. Потрібно встановити в/в катетери ще до початку застосування місцевого анестетика при проведенні  великих блокад. Рекомендовано проводити аспіраційну пробу перед введенням загальної дози та під час введення загальної дози. Загальну дозу слід вводити повільно, зі швидкістю 25−50 мг/хв або окремими дозами, підтримуючи постійний вербальний контакт з пацієнтом і контролюючи серцевий ритм. Великі блокади периферичних нервів можуть потребувати застосування великих об’ємів місцевого анестетика на сильно васкуляризованих ділянках, часто поблизу великих судин. Можливі гострі токсичні ефекти з боку ЦНС та СС системи. Слід дотримуватися обережності за наявності у пацієнтів AV- блокади ІІ або ІІІ ступеня, оскільки місцеві анестетики можуть знизити провідність міокарда. Пацієнти літнього віку, пацієнти з тяжкими захворюваннями печінки та тяжким порушенням ф-ції нирок, пацієнтки на пізніх стадіях вагітності або пацієнти, загальний стан яких поганий, також потребують особливої уваги. Пацієнти, яких лікують антиаритмічними ЛЗ III класу (наприклад аміодароном), повинні перебувати під ретельним наглядом; крім того, слід враховувати необхідність ЕКГ-моніторингу у  таких пацієнтів, оскільки кардіологічні ефекти бупівакаїну та антиаритмічних ЛЗ ІІІ класу можуть бути адитивними. Епідуральна анестезія може призвести до зниження АТ та брадикардії. Цей ризик можна зменшити шляхом ін’єкції судинозвужувальних ЛЗ. Зниження АТ слід коригувати негайно  шляхом  в/в  введення  симпатоміметиків,  яке   за потреби повторити. Повідомляли про випадки хондролізу у пацієнтів, які отримували тривалі внутрішньосуглобові інфузії місцевих анестетиків після хірургічних втручань. У дітей може бути складно виявити ранні ознаки місцевої токсичності анестетика, коли блокада виконується під час седації чи загальної анестезії. Якщо під час введення бупівакаїну спостерігаються ознаки порушення ф-ції печінки, препарат необхідно відмінити.

Залежно від дози та способу застосування може виявляти тимчасовий вплив на рухи та координацію

Бупренорфін

Табл. сублінгв. з кодом N07BС01 призначені лише для лікування опіоїдної залежності; з кодом N02AЕ01 - для г. та хр. больового с-му. Ч/з ризик помилкового застосування та для підбору дози у початковому періоді терапії призначати на короткі терміни та, якщо це можливо, контролювати прийом, що також сприяє дотриманню лікувального режиму. Відміна може супроводжуватися абстинентним с- мом, іноді - відстроченим у часі. Можливі летальні випадки у результаті розвитку пригнічення дихання при  застосуванні у комбінації з бензодіазепінами або його неналежному застосуванні. Опіоїди можуть спричиняти порушення дихання, пов’язані зі сном, включаючи центральне апное уві сні, та гіпоксемію під час сну. Ризик розвитку центрального апное уві сні є дозозалежним, розглянути необхідність зниження загальної дози опіоїдів для таких пацієнтів. Включений до переліку допінгових сполук (стимуляторів). З особливою обережністю при лікуванні пацієнтів з: підвищеним внутрішньочерепним тиском внаслідок ЧМТ, артеріальною гіпотензією, гіпертрофією простати/стенозом уретри, мікседемою, гіпотиреозом, недостатності кори надниркових залоз, пригніченні ЦНС, токсичному психозі, алкоголізмі, ослаблених пацієнтів. Р-н д/ін’єк. можна застосовувати для премедикації при тривалих (понад 4 години) операціях, однак при цьому керованість анестезією ускладнена, можлива післянаркозна депресія дихання, що потребує продовженої інтенсивної вентиляції легенів. Якщо супутнє лікування іншими серотонінергічними засобами клінічно обґрунтовано, рекомендується ретельне спостереження за пацієнтом, особливо під час початку лікування та під час збільшення дози. Проінформувати пацієнтів, що при застосуванні табл. сублінгв. можливий ризик винеклення серйозних стоматологічних проблем (випадки карієсу, у т.ч. вираженого, руйнування зубів, дентальні абсцеси/інфекції, ерозія зубів, випадіння зубних пломб, переломи зубів та випадіння зубів), тому потрібно дотримуватись певних правил застосування табл. сублінгв. та регулярно проходити стоматологічні огляди протягом всього періоду лікування ЛЗ. Є ризик, пов’язаний з супутнім застосуванням бупренорфіну та інших ЛЗ, які подовжують інтервал QT; цю інформацію слід брати до уваги при оцінці співвідношення користь/ризик застосування бупренорфіну перед його призначенням пацієнтам із такими факторами ризику як гіпокаліємія, тяжка гіпомагніємія, брадикардія, нещодавно перенесена фібриляція передсердь, застосування препаратів наперстянки, виявлене подовження інтервалу QT, с-ром подовженого інтервалу QT без клінічних проявів.

Можливий розвиток сонливості та запаморочення (особливо якщо приймати одночасно з алкоголем, ЛЗ, що містять алкоголь, або з депресантами ЦНС). Під час застосування утриматися від керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами, що потребує підвищеної уваги. ЛЗ може містити лактозу та аспартам. При застосованні бупренорфіну у формі табл. сублінгвальних для зниження ризику пошкодження зубів після повного розчинення таблетки у ротовій порожнині необхідно зробити великий ковток води, обережно прополоскати зуби та ясна і проковтнути воду; після цього не можна чистити зуби протягом принаймні 1 год. для уникнення механічних пошкоджень зубів, які можуть виникнути внаслідок чищення; необхідність регулярно проходити стоматологічні огляди протягом всього періоду лікування, у т.ч. на початковому етапі лікування.

Буспірон

Не застосовувати без контролю протягом тривалого часу. Якщо необхідне тривале застосування (до 6  міс), проводити ретельний медичний моніторинг. Застосовувати психотерапевтичні та соціотерапевтичні  заходи паралельно з лікуванням. Якщо пацієнта переводять на терапію буспіроном після тривалої бензодіазепінової терапії, буспірон призначити тільки після завершення періоду поступового зниження дози бензодіазепінів. Анксіолітичний ефект проявляється через 7-14 днів застосування, а повний терапевтичний ефект розвивається через 4 тижні. Не призначений для лікування с-мів абстиненції, зумовлених застосуванням  бензодіазепінів або інших седативних/снодійних ЛЗ, тому до початку лікування поступово припинити  застосування анксіолітичних ЛЗ. Пацієнтам з нападами епілепсії в анамнезі; пацієнтам з депресією у якості монотерапії - не призначають. З обережністю хворим з г. закритокутовою глаукомою, міастенією gravis, наркозалежністю. Оскільки механізм дії повністю не з’ясований, тривалий токсичний вплив на ЦНС або інші системи органів не можуть бути передбачені. ЛЗ не призначений для лікування с-мів абстиненції, зумовлених застосуванням  бензодіазепінів або інших седативних/снодійних засобів. Тому до початку лікування      буспіроном      слід      поступово     припинити застосування цих препаратів.

Під час лікування не їсти грейпфрути та не пити грейпфрутовий сік у значних кількостях. Уникати вживання алкогольних напоїв. Під час лікування утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, оскільки можливе виникнення побічних р-цій з боку ЦНС та психіки. ЛЗ містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом                   глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Бутамірат

пригнічує кашльовий рефлекс, уникати одночасного застосування відхаркувальних ЛЗ, оскільки це може призводити до застою слизу у дихальних шляхах, що збільшує ризик бронхоспазму та інфікування дихальних шляхів

якщо кашель зберігається  протягом більше 7 днів, то потрібно звернутися до лікаря; не застосовувати пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози; може викликати відчуття втоми та впливати на р-цію при керуванні транспортними засобами чи іншими механізмами.

Бутилскополамін

Якщо сильний абдомінальний біль невизначеної етіології зберігається або погіршується, або виникає разом з с- томами (гарячка, нудота, блювання, зміна перистальтики кишечнику, больові відчуття в черевній порожнині, зниження АТ, непритомність або кров у калі), вжити відповідних діагностичних заходів для визначення етіології с-томів. У пацієнтів з недіагностованою, нелікованою вузькокутовою глаукомою, може підвищуватися ВОТ. З обережністю хворим у станах, які можуть  супроводжуватися тахікардією (тиреотоксикоз,  СН, хірургічні втручання на серці), які можуть у подальшому призвести до тахікардії. З обережністю пацієнтам з можливою обструкцією кишечнику або  сечовивідних шляхів; з підвищеною t0 тіла; протипоказано застосування ЛЗ шляхом в/м ін’єкцій пацієнтам, які отримують антикоагулянти, ч/з можливе утворення в/м гематоми. Цій категорії пацієнтів препарат вводять п/ш або в/в.; при ін’єкційному застосуванні ЛЗ пацієнт повинен перебувати під спостереженням.

Бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами; якщо спостерігаються порушення акомодації або запаморочення, утримуватися від виконання потенційно небезпечних завдань. При болючому почервонінні очей із втратою зору після прийому ЛЗ негайно звернутися до офтальмолога. Проконсультуватися з лікарем до початку лікування при виявленні с-томів подразненого кишечнику вперше: не застосовувати при наступних станах: кров у калі; вздуття та нудота; втрата аппетиту та зниження маси тіла; блідий вигляд та відчуття втоми; тяжкі ступені запору; підвищення t0; нещодавня подорож за кордон; вагінальні кровотечі або виділення; затруднення та біль при сечовипусканні. При появі нових, погіршенні існуючих с-томів або  відсутності результатів лікування ч/з 2 тижні проконсультуватися з лікарем. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози, глюкозо- галактозною мальабсорбцією або недостатністю цукразо-ізомальтази не слід застосовувати табл.

Буторфанол

Не рекомендується хворим із наркотичною залежністю; може спричиняти с-м відміни опіоїдів; перед початком застосування хворим пройти спеціальний курс лікування. Обережно при призначенні хворим, які нещодавно неодноразово застосовували наркотичні аналгетики. Хворі, які знаходяться на лікуванні опіоїдами протягом тривалого часу, піддаються великому ризику потрапити у залежність. З крайньою обережністю та за умов ретельного контролю з боку медичного персоналу при застосуванні у пацієнтів з ЧМТ та ВТ. Можливі випадки розвитку дистрес- респіраторного с-му/асфіксії у новонароджених, що пов'язані з введенням менш ніж за 2 год. до пологів,  а також із багаторазовим введенням у поєднанні з іншими аналгетиками або седативними ЛЗ при передчасних пологах. Слід уникати застосування ін’єкцій буторфанолу пацієнтам із порушеннями свідомості або комою. Завищення дози при переведенні пацієнтів з іншого опіоїдного препарату на буторфанол може призвести до летального передозування першою дозою. Ін’єкції буторфанолу не застосовувати пацієнтам з непрохідністю ШКТ, включаючи паралітичну непрохідність кишечнику. Буторфанол може спричинити спазм сфінктера Одді. Слід контролювати пацієнтів із захворюваннями жовчовивідних шляхів, включаючи гострий панкреатит, попередити пацієнтів про с-томи серотонінового с-рому та про необхідність негайного звернення до лікаря, якщо с-томи розвиваються. Слід дотримуватися особливої обережності у разі призначення препарату емоційно нестійким пацієнтам, а також пацієнтам, в історії хвороби яких відзначено зловживання лікарськими засобами.

Сонливість і запаморочення можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами, машинами або іншими механізмами. Під час лікування не вживати алкоголь.

БЦЖ-вакцина

Не призначений для в/в, п/ш, в/м введення чи вакцинації, суспенз. д/введення у сечовий міхур  готують безпосередньо перед інстиляцією і одразу вводять. Не допускається до приготування та введення р-ну медичний працівник зі зниженим імунітетом. Всі заходи, пов'язані з процедурою, виконуються в стерильних умовах із застосуванням стерильних рукавичок, масок і чепців. У випадку потрапляння суспенз. д/введення на шкіру чи предмети, їх продезінфікувати 70%-им р-м етилового спирту чи 2%-им р-м септилу. Містить живі, атенуйовані палички Mycobacterium bovis, після процедури інструменти та  матеріали  (амп.,  шпр.,  катетери  тощо)  занурюють    в дезінфікуючий р-н на 6 год., а потім знищують згідно з нормами щодо утилізації шкідливих для здоров'я відходів.  У разі наявності дизурії, підвищення t° або незначного збільшення туберкулінової проби препарат можна застосовувати в дозі 50 мг.

Сповістити лікаря про всі ЛЗ, що приймав пацієнт за останній час, у т. ч. безрецептурні. Не приймати рідини протягом 3-4 год до, та 2 год після введення. Після застосування збільшити кількість рідини, яку  треба  випити протягом 24 год після першого сечовипускання. За цей час випити не менш 12 склянок рідини, а сечовипускання повинно бути регулярним. Утримання від статевих контактів протягом 48 год після інстиляції до сечового  міхура, а  протягом не менше одного тижня після інстиляції користуватися презервативами. Пацієнтам з імунодефіцитним станом не контактувати з особами, які проходять лікування БЦЖ. Для запобігання розвитку побічних р-цій: припинити палити;пити багато рідини (води); у разі відчуття виснаження відпочивати;          уникати          вживання алкоголю;виконувати всі рекомендації лікаря та приймати рекомендовані ним препарати.