Держ формуляр ЛЗ

Міжнародна непатентована назва ЛЗ

Фармацевтична опіка, скерована на лікарів

Фармопіка, скерована на пацієнта

Габапентин

Можливі р-ції гіперчутливості, такі як тяжкі шкірні побічні р- ції (ТШПР), включаючи с-м Стівенса-Джонсона (ССД), токсичний епідермальний некроліз (ТЕН) та еозинофілія з системними симптомами (DRESS), при наявності таких с- мів лікування ЛЗ потрібно негайно припинити, якщо альтернативна причина появи симптомів не була встановлена, лікування габапентином ніколи не поновлювати.ЛЗ може бути причиною анафілаксії (с-ми: утруднене дихання, набряк губ, горла та язика і гіпотонія); при виникненні г. панкреатиту на тлі застосування показана відміна ЛЗ. Зменшувати дозу, відміняти ЛЗ або замінювати його іншим (альтернативним) ЛЗ слід поступово протягом не менше ніж 1 тиждень. Ретельно оцінювати дані пацієнтів на предмет зловживання наркотиками та спостерігати за появою можливих ознак зловживання габапентином.При одночасному прийомі з опіоїдами може спостерігатися підвищення концентрації ЛЗ (підвищується ризик неонатального синдрома відміни у новонароджених)при цьому доза габапентину або опіоїдів повинна бути зменшена. Перевіряти ознаки суїцидальних думок та поведінки. При наявності білка в сечі, визначеного за допомогою тест-смужок, для виключення хибнопозитивних результатів проводити додаткові аналізи із застосуванням інших методів (біуретовий метод, турбідиметричний метод, проби з барвниками).Передозування , особливо у поєднанні з прийомом інших препаратів, що пригнічують ЦНС, може призводити до розвитку коми. При лікуванні ЛЗ можливі запаморочення, сонливість, втрата свідомості та порушення розумової діяльності, що могли стати причиною випадкових травм (внаслідок падіння). Прийом ЛЗ пов’язувався з тяжким пригніченням дихання. У пацієнтів із порушеннями ф-ції дихання, захворюваннями дихальної та нервової систем, НН, одночасним застосуванням препаратів, що пригнічують ф-цію ЦНС, та пацієнтів літнього віку ризик тяжкого пригнічення дихання підвищується, такі пацієнти потребують корекцію дози.Вживання алкоголю і наркотичних засобів може посилювати побічні дії з боку ЦНС, такі як обнібуляція свідомості та атаксія.ЛЗ може спричинити медикаментозну залежність, яка може виникнути при застосуванні терапевтичних     доз,     слід     ретельно     оцінити    ризик неправильного застосування, зловживання або залежності пацієнта.Після припинення як короткострокового так і довгострокового лікування габапентином спостерігалися симптоми відміни (тривожність, безсоння, нудота, біль, пітливість, тремор, головний біль, депресія, ненормальне самопочуття, запаморочення та нездужання), якщо ЛЗ необхідно відмінити, рекомендується робити це поступово протягом щонайменше 1 тижня незалежно від показань.

Пацієнтам (та особам, які здійснюють догляд) рекомендувати звернутися до лікаря у разі появи ознaк суїцидальних думок і поведінки.Не приймати при спадкових хворобах, напр., з непереносимістю лактози, лактазною недостатністю           Лаппа,          глюкозо- галактозною мальабсорбцією. ЛЗ може мати незначний/помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з ін. механізмами, особливо на початку терапії та після підйому дози (впливає на ЦНС і може призвести до сонливості, запаморочення або інших подібних симптомів). При появі симптомів анафілаксії необхідно негайно припинити застосування габапентину та звернутись за невідкладною медичною допомогою. Лікування                               габапентином супроводжувалося запамороченням та сонливістю, що могли стати причиною випадкових травм (внаслідок падіння).

Галантамін

Введення препарату разом із іншими лікарськими препаратами одним шприцом неприпустимо! Можливі випадки подовження інтервалу QTc у пацієнтів, які приймали терапевтичні дози ЛЗ, та про випадки torsade de pointes у зв’язку з передозуванням,тому рекомендовано з обережністю пацієнтам із с-мом слабкості синусового вузла або інш. надшлуночковими порушеннями СС провідності; пацієнтам, які одночасно застосовують ЛЗ, що значно сповільнюють серцевий ритм, із некоригованим електролітним балансом (гіпер- або гіпокаліємія); в період після ІМ, у пацієнтів із знову виявленим мерехтіння передсердь, блокадою серця ІІ або більш високого ст., нестабільною стенокардією, застійною СН, особливо у групи III - IV за NYHA. Ризик появи синкопе, контролювати АТ. З обережністю пацієнтам з виразковою хворобою шлунка і ДКП, при підвищеному ризику розвитку ерозивно- виразкових уражень ШКТ. Спостерігати за появою симптомів активної або прихованої ШК кровотечі. Не рекомендований для пацієнтів з обструкцією ШКТ або які відновлюються після операції на ШКТ. Може підвищити холінергічний тонус та погіршити симптоми паркінсонізму. З обережністю пацієнтам з ХОЗЛ або активними інфекціями легень (пневмонія). Не рекомендований пацієнтам із утрудненим сечовипусканням або після недавно перенесеної операції з резекції передміхурової залози або сечового міхура. Потенціює ефект нервово-мʼязових блокаторів сукцинілхолінового типу в ході анестезії. Контролювати вагу пацієнтів. Повідомлялося про серйозні р-ції з боку шкіри (с-м Стівенса-Джонсона і гострий генералізований           екзамнтематозний          пустульоз). Рекомендується інформувати пацієнтів про ознаки серйозних р-цій з боку шкіри і при першій появі шкірного висипу припинити застосування галантаміну.

Може спричинити порушення зору, запаморочення, сонливість, особливо на початку лікування. Призначати з обережністю пацієнтам після ретельної оцінки можливого ризику. Рекомендується припинити керування автотранспортним засобом та працювати з механізмами до усунення симптомів. таб: містять в якості допоміжної р-ни пшеничний крохмал, не можна застососувати пацієнтам з алергією на пшеницю (що відрізняється від целіакії); містять в якості допоміжної речовини лактозу і може становити загрозу для пацієнтів з рідкісними спадковими ф-ми непереносимості галактози, з дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозною мальабсорбцією - пацієнтам не слід застосовувати цей ЛЗ.

Галоперидол

У пацієнтів літнього віку з психозом на фоні деменції, які одержують антипсихотичні ЛЗ, спостерігається підвищений ризик смерті; цей зв’язок найвиразніше проявляється в перші 30 днів після початку лікування і зберігається не менше 6 міс. Зареєстровані випадки подовження інтервалу QTс і/або шлуночкової аритмії. Дотримуватися обережності при застосуванні пацієнтам з брадикардією, захворюваннями серця, подовженням інтервалу QTc в сімейному анамнезі, пацієнтам зі зловживанням алкоголем у великих дозах в анамнезі. Виявляти обережність при лікуванні пацієнтів з потенційно високими концентраціями ЛЗ в плазмі крові. Порушення електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), підвищують ризик розвитку шлуночкових аритмій і повинні бути відкориговані до початку лікування. Проводити попередній і періодичний контроль концентрацій електролітів. У пацієнтів з деменцією існує підвищення ризику цереброваскулярних побічних ефектів в 3 рази. Застосовувати з обережністю пацієнтам з фактором ризику розвитку інсульту. Можливий розвиток злоякісного нейролептичного с-му, тому при гіпертермії негайно перервати лікування і в умовах ретельного нагляду розпочати відповідну підтримуючу терапію. Існує ризик розвитку пізньої дискінезії при тривалому застосуванні або відміні ЛЗ, при появі симптомів розглянути можливість відміни всіх антипсихотичних ЛЗ. Можуть спостерігатися екстрапірамідні  симптоми. Можливий розвиток акатизії протягом перших кількох тижнів лікування, для пацієнтів з такими симптомами підвищення дози може бути шкідливим. Г. дистонія може виникнути протягом перших кількох днів лікування, але пізній її початок або розвиток після підвищення дози також можливий. Розвиток гострої дистонії може вимагати припинення застосування галоперидолу. Якщо потрібне одночасне лікування антипаркінсонічним препаратом, можливо, його доведеться продовжити після відміни галоперидолу, якщо призначений ЛЗ виводиться швидше, ніж галоперидол, щоб уникнути розвитку або загострення екстрапірамідних        симптомів.        При        одночасному застосуванні антихолінергічних препаратів  з галоперидолом пам’ятати про можливість підвищення ВТ. Може викликати судоми, тому застосовувати з обережністю у хворих на епілепсію або з підвищеною схильністю до судомних станів (с-м відміни при алкоголізмі чи церебральні порушення). Пацієнтам з гіпертиреозом застосовувати з обережністю і тільки в поєднанні з терапією, спрямованою на досягнення еутиреоїдного стану та пацієнтам з вихідною гіперпролактинемією із можливими пролактинзалежними пухлинами. Можливі випадки гіпоглікемії і с-му неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Повідомлялися випадки виникнення венозної тромбоемболії, таким пацієнтам вжити профілактичних заходів. При шизофренії відповідь на лікування може бути відстрочена. У разі відміни симптоми, пов’язані з основним захворюванням, можуть не поновлюватися і не  проявлятися протягом кількох тижн. або міс. Можливі г. симптоми відміни (нудота, блювання, безсоння), що виникли після різкої відміни високих доз. Поступово знижувати дозу як запобіжний захід. Не застосовувати як монотерапію пацієнтам з переважанням симптомів депресії, можна комбінувати з антидепресантами для лікування станів, які характеризуються  поєднанням депресії і психозу. Існує ризик переходу манії в депресію у пацієнтів, які отримують лікування з приводу маніакальних епізодів біполярного розладу, тому необіний ретельний нагляд за пацієнтами щодо розвитку депресії із супутніми ризиками (суїцидальна поведінка). Застосовувати з обережністю пацієнтам з уповільненим метаболізмом цитохрому P450 (CYP) 2D6 і та у разі одночасного прийому інгібіторів CYP3A4.

Забороняється керувати транспортними засобами і виконувати роботи, які потребують підвищеної концентрації уваги. Забороняється вживання  алкоголю.Р-н для ін’єкцій містить кунжутну олію,яка  може рідко викликати важкі АР.Таблетки, містять лактозу, препарат не  слід приймати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, недостатність лактази або порушення всмоктування (мальабсорбція) глюкози і галактози. Склад таблеток може містити крохмаль кукурудзяний, тому пацієнтам з підвищеною             чутливістю             або непереносимістю глютену не слід приймати цю лікарську форму препарату.

Ганірелікс

Не призначати жінкам з тяжкими алергічними захворюваннями. Якщо підозрюється р-ція гіперчутливості, застосування ЛЗ припинити і призначати відповідне лікування. Захисний ковпачок голки цього ЛЗ містить натуральний сухий каучук/латекс, який контактує з препаратом і може спричинити АР. Під час проведення стимуляції яєчників або після неї можливе виникнення с-му гіперстимуляції яєчників; при СГЯ проводити симптоматичне лікування (спокій, в/в введення електролітних або колоїдних р-нів, гепарину). Вірогідність позаматкових вагітностей зростає; якомога  раніше провести УЗД для підтвердження того, що вагітність є внутрішньоматковою. Вірогідність вроджених вад після застосування ДРТ може бути дещо вищою, ніж при спонтанному зачатті та з вищою імовірністю багатоплідної вагітності після застосування ДРТ. Безпека та ефективність застосування не встановлені у жінок з масою тіла < 50  або

> 90 кг.

Пацієнтка або її партнер можуть вводити ЛЗ самостійно, за умови проведення лікарем детального інструктажу і можливості отримання консультації у спеціаліста. Якщо пацієнтка пропустила ін’єкцію, то слід зробити її одразу, як тільки вона згадала про це. Якщо затримка із введенням препарату триває більш ніж 6 год (інтервал між двома введеннями препарату перевищує 30 год), то пацієнтка повинна зробити ін’єкцію і звернутися за порадою до лікаря.

Ганцикловір

До початку лікування пацієнтів попередити про можливий ризик для плода. Має потенційну тератогенну та канцерогенну дію, може викликати вроджені вади розвитку і злоякісні новоутворення; може тимчасово чи стійко пригнічувати сперматогенез. Переваги лікування повинні переважати ризики. Не призначати, якщо абсолютне число нейтрофілів менше 500 кл в 1 мкл або число тромбоцитів менше 25000 в 1 мкл чи рівень Hb < 8 г/дл. З обережністю пацієнтам з існуючою гематологічною цитопенією або гематологічною цитопенією в анамензі, пов’язаною із застосуванням ЛЗ, а також пацієнтам, які одержують радіотерапію. Моніторувати розгорнуту формулу крові, вкл. число тромбоцитів. Пацієнтам, у яких розвивається тяжка лейкопенія, нейтропенія, анемія та/або тромбоцитопенія рекомендується лікування гематопоетичними факторами росту та/або переривання.

Можуть спостерігатися судоми, седація, запаморочення, атаксія та/або сплутаність свідомості. Ці ефекти можуть впливати на роботу, що вимагає пильності, включаючи здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами. Застосовувати надійні контрацептиви під час лікування, а чоловікам ще протягом 3 міс. після закінчення лікування. Під час лікування ганцикловіром жінкам  репродуктивного віку використовувати надійні методи контрацепції. Чоловікам рекомендується використовувати бар’єрний метод контрацепції під час лікування та не  менше ніж 90 днів після його завершення, якщо тільки не доведено, що жінка- партнер не має ризику завагітнити

Гатифлоксацин

Уникати застосування препарату пацієнтам, які мали серйозні побічні реакції в анамнезі при прийомі хінолонів або фторхінолонів. З обережністю застосовувати у комбінації з препаратами, що подовжують інтервал QT. Застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюваннями серця, такими як брадикардія та г. ішемія міокарда. Застосовувати тільки після ретельної оцінки користі/ризику та після розгляду інших варіантів терапії для пацієнтів з позитивним сімейним анамнезом захворювання аневризмою та для пацієнтів з діагнозом аневризма аорти та/або розшарування аорти, а також за наявності факторів ризику     або     умов,     що     спричиняють     аневризму   і розшарування аорти (наприклад, с-м Марфана, судинний с-м Елерса - Данло, артеріїт Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, хвороба Бехчета, гіпертонія, відомий атеросклероз). Не застосовувати при появі перших ознак підвищеної чутливості - висипаннях на шкірі та при інших АР. З обережністю призначати при патології ЦНС в анамнезі: при психічних захворюваннях, епілепсії, тяжкому атеросклерозі судин мозку (ризик порушення кровопостачання, інсульту), при яких можливий розвиток судом. При перших ознаках тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) лікування препаратом припинити, а також розглянути альтернативне лікування. Пошкоджену кінцівку (-и) лікувати належним чином (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди не застосовувати у разі виникнення ознак тендинопатії.

Пацієнтам, хворим на ЦД, у випадку зміни рівню цукру в крові, застосування припинити і звернутися за консультацією до лікаря. Застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюваннями серця, такими як брадикардія та г. ішемія міокарда. Не вживати алкоголь. Уникати опромінення УФ променями, ризик виникнення фотосенсибілізації. Якщо під час лікування спостерігаються побічні реакції з боку НС, утримуватися від керування   транспортними   засобами   та роботи з іншими механізмами. У разі виникнення симптомів нейропатії, таких як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, пацієнтам, які лікуються препаратом, необхідно поінформувати про це свого лікаря, щоб запобігти розвитку потенційно необоротного стану.

Гексаметоній

Обмеженням до медичного застосування є схильність до тромбоутворення, літній вік (підвищений ризик побічних ефектів). Лікування проводити під ретельним медичним контролем; при в/в введенні постійно контролюють  АТ.  Щоб уникнути розвитку колапсу пацієнт до введення і протягом 2-2,5 год після нього має перебувати у горизонтальному положенні. При розвитку атонії кишечнику або сечового міхура доцільне введення прозерину, галантаміну або інших холіноміметичних або антихолінестеразних ЛЗ. До гексаметонію швидко розвивається звикання, що потребує підвищення дози.

Утримуватися            від             керування транспортними засобами та виконання потенційно небезпечних видів діяльності ч/з можливість розвитку побічних ефектів з боку ЦНС, СС систем.

Гексетидин

Лише для зовнішнього застосування; з обережністю пацієнтам з епілепсією; може зменшувати епілептичний поріг та спричинити судоми у дітей; з обережністю пацієнтам з АР, БА, пацієнтам з алергією до ацетилсаліцилової к-ти; ризик виникнення ларингоспазму у дітей ч/з наявність левоментолу; містить етанол, з обережністю пацієнтам із захворюваннями печінки; можна застосовувати дітям віком від 8 років лише у тих випадках, коли вони не чинять опір сторонньому предмету (аплікатору) у роті, та якщо здатні затримувати дихання під час застосування препарату; спрей (0,2%), р-н д/рот.  порож. застосовувати дітям з 6 років (Стомолік р-н: з12 років).

Р-н д/рот. порож.: не проковтувати; при посиленні запалення лікування припинити та звернутися до лікаря; містить етанол; водіям не керувати автомобілем  протягом

30 хв після застосування; промивати порожнину рота або горло протягом 30 секунд 15 мл нерозведеного гексетидина 2

- 3 р/добу; при будь-яких випадках передозування необхідно негайно проконсультуватися           з           лікарем; промивання шлунка доцільно впродовж 2 год. після проковтування надмірної дози. Спрей д/рот.порожн.: слід уникати потрапляння в очі; препарат не слід вдихати або ковтати, вдихання може спричинити бронхоконстрикцію; ввести трубочку аплікатора в ротову порожнину, затримати дихання та натиснути по 1 разу, спрямовуючи струмінь препарату на відповідну ділянку порожнини  горла справа та зліва; під час застосування флакон потрібно тримати вертикально; слід застосовувати після їди або у проміжках між вживаннями їжі.

Гексопреналін

Рішення про початок терапії ЛЗ приймається після ретельної оцінки співвідношення ризик/користь застосування. Лікування проводиться лише в належним чином обладнаних установах для здійснення постійного контролю за станом здоров’я матері та плода. Початок терапії ЛЗ мають проводити лише акушери/лікарі з досвідом застосування токолітичних засобів. З  обережністю застосовувати при токолізі. Впродовж усього періоду лікування необхідно здійснювати контроль за функцією серця та респіраторної системи і проводити моніторинг електрокардіограми (ЕКГ). Постійно проводити такі спостереження за станом матері та, якщо це можливо/необхідно, плода: вимірювання артеріального тиску та частоти серцевих скорочень; проведення ЕКГ, дослідження водно-електролітного балансу з метою виявлення можливого розвитку набряку легень; вимірювання рівня глюкози та лактату в крові, особливо у хворих на ЦД; застосування інфузомату для введення препарату замість в/в інфузії зводить до мінімуму ризик розвитку гіперволемії. При появі симптомів набряку легень або ішемії міокарда, особливо при комбінованій терапії КС або наявності супутніх захворювань (захворювання нирок, НПГ-гестоз), рекомендовано припинити лікування препаратом. контролювати рівень глюкози та лактату в крові у вагітних, хворих на ЦД. Скоригувати лікування ЦД відповідно до потреб хворої під час токолізу.

Незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Обмежити вживання солі. Контролювати регулярне випорожнення кишечнику впродовж токолітичної терапії.

Гемцитабін

Збільшення тривалості інфузії і частоти введення доз підвищують токсичність.  Перед кожною  дозою  перевіряти кількість тромбоцитів, лейкоцитів і гpанулоцитiв. Дозу зменшити або відкласти введення дози у разі виявлення пригнічення кісткового мозку (мієлосупресії). З обережністю пацієнтам із порушеною ф-цією кісткового мозку. Ризик виникнення кумулятивного пригнічення кісткового мозку у випадку призначення з іншими ЛЗ для хіміотерапії. Якщо в ході терапії гемцитабіном розвивається с-м зворотної задньої енцефалопатії (PRES), припинити терапію та розпочати проведення підтримуючих заходів (здійснення контролю АТ, протисудомна терапія). З обережністю пацієнтам із СС захворюваннями в анамнезі. Введення припинити при появі перших ознак с-му «капілярного просочування» та застосувати відповідну терапію. Якщо розвивається набряк легенів, інтерстиціальний пневмоніт або респіраторний дистрес с-м дорослих, вирішити про припинення лікування; поліпшити стан за допомогою симптоматичної терапії. Введення припинити при появі перших ознак будь-якого доказу мікроангіопатичної гемолітичної aнeмiї (при швидкому зниженні вмістy Hb з супровідною тромбоцитопенією, підвищенні рівня білірубіну сироватки крові, креатиніну сироватки крові, сечовини крові чи ЛДГ). Ниркова недостатність може бути необоротною, навіть при припинення терапії; може з’явитися потреба в ГД.                 Можливе          винекнення    дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ) / тромботичної мікроангіопатії (ТМА) при застосуванні супутніх ЛЗ з гемцитабіном, зокрема інших хіміотерапевтичних засобів. ДВЗ/TMA, спричинені гемцитабіном, виникають рідко, медичні працівники повинні пам’ятайте про ці небезпечні для життя ускладнення.

Рекомендувати жінкам не вагітніти в ході лікування   гемцитабіном   та  повідомляти лікаря про те, що вони завагітніли під час застосування гемцитабіну. Чоловікам, які отримують лікування не планувати народження дітей в ході та впродовж 6 міс. після терапії. Зважаючи на можливість втрати фертильності внаслідок терапії гемцитабіном, чоловікам рекомендується вжити заходів щодо зберігання сперми перед початком лікування. Може спричиняти сонливість, від легкої до помірної, особливо у комбінації з алкоголем, уникати експлуатації технічних засобів, керування автомобілем, поки вищезазначене явище не зникне.При появі ознак і симптомів шкірних побічних реакцій слід негайно звернутись до лікаря.

Гентаміцин

Швидке пряме в/в введення препарату не рекомендується. Під час лікування препаратом, особливо у великих дозах або протягом тривалого часу, для уникнення його токсичності і забезпечення клінічної ефективності (особливо у пацієнтів із порушеною функцією нирок) регулярно здійснювати аналіз крові, а також контролювати клубочкову фільтрацію кожні 3 дні. З обережністю пацієнтам з дегідратацією, ботулізмом, паркінсонізмом, гіпокальціємією, ЦД, середнім отитом (у т. ч. в анамнезі), пацієнтів, які приймали ототоксичні ЛЗ раніше. Не рекомендується введення всієї добової дози при: опіках площею більше 20 %; цистофіброзом; асцитом; ендокардитом; ХНН із застосуванням ГД; сепсисом. У період лікування контролювати рівень концентрації гентаміцину у крові. 1-2 р/тиж., а у хворих, які одержують більші дози або тих, які знаходяться на лікуванні більше 10 днів - щодня контролювати функцію нирок. Регулярно проводити дослідження вестибулярної функції або визначення втрати слуху на високих частотах. На фоні лікування може розвинутися резистентність м/о - відмінити застосування і провести дослідження чутливості м/о до а/б. У пацієнтів з відповідними мутаціями в анамнезі матері або глухотою, спричиненою аміноглікозидами,розглянути можливість застосування альтернативних методів лікування або проведення генетичного тестування перед застосуванням ЛЗ.

Повідомити лікаря про наявність  наступних с-мів: відчуття будь-якої втрати слуху, відчуття дзвону або шуму у вухах, запаморочення, порушення координації рухів, оніміння, поколювання шкіри, м’язові посмикування, судоми у будь-який момент під час лікування. Може спричиняти порушення рівноваги, що супроводжується нудотою і запамороченням, тому під час терапії рекомендується утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних р-цій (включаючи управління транспортними засобами і механізмами).

Гепарин

При призначенні гепарину з лікувальною метою забороняється вводити препарат в/м, уникати біопсій, епідуральних анестезій та діагностичних люмбальних пункцій. З обережністю застосовувати пацієнтам, у яких раніше відзначалися реакції гіперчутливості до низькомолекулярних гепаринів. Кількість тромбоцитів визначати перед початком лікування, у перший день лікування і через 3-4 дні протягом усього періоду застосування гепарину, особливо між 6 та 14 днем після початку лікування. Раптове зниження кількості тромбоцитів потребує негайної відміни ЛЗ, а також подальшого дослідження з метою уточнення етіології тромбоцитопенії. При підозрі на гепариноіндуковану тромбоцитопенію типу I або II лікування гепарином припинити. За винятком низькодозового режиму введення, перед початком терапії завжди проводити коагуляційні тести. З великою обережністю гепарин призначати пацієнтам із захворюваннями, під час яких збільшується ризик виникнення кровотеч (АГ). При переході з  терапії гепарином на прийом непрямих антикоагулянтів гепарин можна відмінити лише тоді, коли непрямі антикоагулянти забезпечують збільшення протромбінового часу до терапевтичних  меж  не  менше  2  днів  поспіль.  З    метою запобігання значній гіпокоагуляції дозу гепарину, не збільшуючи інтервалів між ін’єкціями. Під час застосування гепарину рекомендується контролювати гематологічні показники, а також спостерігати за клінічним станом пацієнта, особливостями розвитку геморагічних  ускладнень. При підозрі на реакцію гіперчутливості за кілька хвилин до введення повної дози повільно в/в ввести розведену пробну дозу 1000 МО. Застосування ЛЗ  потребує особливої обережності в післяопераційний та післяпологовий періоди впродовж перших 3-8 діб (за винятком операцій на кровоносних судинах і у тих  випадках, коли гепаринізація необхідна за життєвими показаннями). Особливої обережності дотримуватися протягом 36 год після пологів. У хворих на  АГ контролювати артеріальний тиск. У пацієнтів з ЦД, нирковою недостатністю, метаболічним ацидозом, підвищеною концентрацією калію у крові або тих, хто застосовує препарати калію, під час застосування препарату рекомендується постійно контролювати рівень калію у крові, зважаючи на збільшену небезпеку розвитку гіперкаліємії.

Одночасне вживання спиртних напоїв може значно підвищити ризик розвитку кровотеч. Пацієнти, чутливі до білків тваринного походження, можуть бути чутливими і до гепарину.

Гефітиніб

При посиленні симптомів з боку дихальної системи (диспное, кашель і гарячка) слід припинити застосування  ЛЗ та негайно обстежити пацієнта; рекомендовано періодично перевіряти ф-цію печінки; якщо діагноз виразкового кератиту підтвердиться, слід припинити лікування гефітинібом, якщо ж симптоми не минають або виникають знову після поновлення лікування препаратом - розглянути остаточну відміну його.

Жінкам репродуктивного віку слід уникати вагітності у період лікування; пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, недостатністю лактази Лаппа або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід застосовувати цей ЛЗ; з обережністю призначати пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію; пацієнти, у яких спостерігаються симптоми астенії, повинні дотримуватися обережності при керуванні автомобілем або роботі з іншими механізмами; негайно звертатися до лікаря у разі виникнення тяжкої або стійкої діареї, нудоти, блювання або анорексії. При симптомах запалення  ока: сльозотеча, світлочутливість, розмитість зору, біль в очах та/або почервоніння  очей, що виникають гостро або погіршуються, слід негайно звернутися до офтальмолога.

Гідазепам

Обмежити прийом особам з відкритокутовою  глаукомою, хр. нирковою та печінковою недостатністю, алкогольним ураженням печінки. ЛЗ містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або с-мом глюкозо-галактозної мальабсорбції. При винекненні таких симптомів, як сонливість, млявість, запаморочення, нудота, легка атаксія, алергічні р-ції - слід зменшити дозу або відмінити прийом гідазепаму.

Утримуватися від діяльності, що потребує підвищеної уваги та швидкої р-кції.

Гідрогель метилкремнієвої кислоти

Можна застосовувати у комплексній терапії з іншими лікарськими і профілактичними засобами, у т.ч. з пребіотиками та пробіотиками (біфідум-, лактобактерії), фітопрепаратами, адаптогенами, імуномодуляторами.

Застосовувати за 1,5-2 год до або ч/з 2 год після їди або прийому ЛЗ.

Гідрокортизон

Пацієнтам зі стресовим розладом, до, під час і після стресової ситуації застосовувати у підвищених дозах або ГК швидкої дії; застосування може бути корисним при геморагічному, травматичному і хірургічному шоці, коли стандартна терапія (відновлення об’єму втраченої рідини)  є неефективною. Маскує деякі ознаки інфекції, можуть виникати нові інфекції; при застосуванні резистентність організму до інфекцій і здатність організму локалізувати інфекцію знижуються; зі збільшенням дози підвищується частота розвитку інфекційних ускладнень. При активному, дисемінованому або фульмінантному туберкульозі можна застосовувати лише для лікування захворювання разом з відповідною схемою ПТП; коли застосування показане пацієнтам з латентним туберкульозом або туберкуліновою реактивністю, необхідне спостереження, ч/з активізацію захворювання; під час тривалої ГК терапії такі пацієнти повинні отримувати хіміопрофілактику. Пацієнтам, які отримують ГК в імуносупресивних дозах, протипоказане застосування живих або атенуйованих вакцин; можна застосовувати інактивовані вакцини, відповідь на такі вакцини може бути зниженою; пацієнтам, які отримують ГК в неімуносупресивних дозах, показана імунізація. Спричиняє підвищення АТ, затримку солі, води в організмі і збільшення екскреції калію та кальцію. Застосовувати харчові добавки на основі калію. Перед застосуванням вжити запобіжних заходів, особливо пацієнтам з  обтяженим алергологічним анамнезом. У дітей, які отримують тривале лікування у поділених добових дозах, затримка росту. З обережністю пацієнтам з очним простим герпесом , який супроводжується ризиком перфорації рогівки. Застосування КС пов’язане з розвитком центральної серозної хоріопатії, що може призводити до відшарування сітківки. При застосуванні виникають психічні розлади (ейфорія, безсоння, зміни настрою, зміни особистості), маніфестації психозу. Можливий епідуральний ліпоматоз у пацієнтів при тривалому застосуванні у високих дозах. З обережністю при неспецифічному виразковому коліті, дивертикуліті, свіжих кишкових анастомозах, активній або латентній пептичні й виразці, нирковій недостатності, АГ, остеопорозі і міастенії гравіс, ЦД (або сімейна історія діабету), епілепсія. При застосуванні високих доз розвиткок г. міопатії, що може призводити до розвитку квадрипарезу; при порушенні ф-ції печінки або нирок з обережністю використовувати великі об’єми ч/з ризик накопичення і токсичності (метаболічний ацидоз). Пацієнтам із підозрюваною або виявленою феохромоцитомою призначати тільки після відповідного оцінювання ризиків і користі. Для зменшення можливості розвитку атрофії шкіри у місці введення не перевищувати рекомендовані дози. Уникати ін’єкц. в дельтоподібний м’яз ч/з ризик розвитку п/ш атрофії. Високі дози не застосовувати при ЧМТ. Пацієнтам з нещодавно перенесеним ІМ з особливою обережністю. Пригнічує гіпоталамо-гіпофізарно-надниркову систему, розвиток с-му Кушинга та гіперглікемії. Вторинну адренокортикальну недостатність, зменшити шляхом поступового зниження дози. Спричиняє загострення інтеркурентних інфекцій, спричинених Amoeba, Candida, Cryptoccocus, Mycobacterium, Nocardia, Pneumocystis, та Toxoplasma. До початку терапії виключити латентний чи активний амебіаз у пацієнтів, які відвідували тропічні країни, у пацієнтів із діареєю нез’ясованого ґенезу. Не застосовувати при церебральній малярії. Пацієнтів, які не перенесли в минулому вітряну віспу та кір, захистити від ризику розповсюдження цих захворювань ч/з ризик серйозних, навіть смертельних ускладнень. Необхідна пасивна імунізація                                  імуноглобуліном                           проти                            вітряної віспи/оперізувального герпесу у пацієнтів, які були в контакті із хворим, у яких знижений імунітет та які отримують системні КС або застосовували їх у попередні 3 місяці; пацієнтам уникати контакту з кором і негайно звернутися до лікаря у разі контакту, може бути потрібною профілактика імуноглобуліном нормальним в/м. Спричиняє задню субкапсулярну катаракту, глаукому, пошкодження зорових нервів, сприяє розвитку вторинних очних інфекцій, спричинених бактеріями, грибами чи вірусами. З обережністю пацієнтам з відомим або підозрюваним ураженням на Strongyloides, ч/з ризик тяжкого ентероколіту та летальної Гр(-) септицемії. Пацієнтам з гіпотиреозом дозу коригувати. Контролювати ВОТ у разі тривалої терапії. У дітей, які отримують тривале лікування ГКС у поділених добових дозах, може спостерігатися затримка росту. При місцевому застосуванні ефект КС може посилюватися шляхом накладання оклюзійної пов’язки завдяки збільшенню проникнення (з коефіцієнтом приблизно 10) препарату ч/з роговий шар епідермісу. Однак це збільшує ризик виникнення побічних ефектів; ризик системних ефектів підвищується у випадках застосування на великих ділянках шкіри; при довготривалому лікуванні; при застосуванні у дітей; при наявності компонентів або допоміжних речовин, що посилюють проникнення ч/з роговий шар та/або посилюють ефект діючої речовини (пропіленгліколь). Ризик розвитку місцевих побічних р-цій збільшується зі зростанням сили дії гідрокортизону та тривалості лікування. За необхідност і довгострокового лікування, контролювати зріст та масу тіла дитини, визначати рівні кортизолу у плазмі крові. Застосування препарату у ділянці обличчя, згиначів та на інших ділянках тонкої шкіри може призвести до атрофії шкіри та підвищення всмоктування препарату. ГК для місцевого застосування можуть бути небезпечними для пацієнтів з псоріазом    внаслідок    ряду    причин,    включаючи    «с-м рикошету» внаслідок розвитку толерантності, ризик у виникнення генералізованого пустулярного псоріазу чи місцевої системної токсичності внаслідок пошкодженої бар’єрної ф-ції шкіри. КС можна застосовувати при псоріазі шкіри голови чи хр. лускатому псоріазі рук та стоп; важливо ретельно спостерігати за хворими. При системному та місцевому застосуванні КС можливі порушення зору. Тривале лікування (понад 2 тижні) офтальмологічними ГК спричиняє оборотне зростання ВОТ або необоротне утворення катаракти, при застосуванні понад 2 тижні поспіль регулярно перевіряти ВОТ та стан рогівки і кришталика. У випадку захворювань, що спричиняють потоншання рогівки, застосування мазі очн. може  призвести до її перфорації; застосування оч. мазі гідрокортизону може маскувати г. бактеріальні, вірусні та грибкові інфекції рогівки; оскільки грибкові інфекції рогівки часто розвиваються під час тривалої терапії КС, при попередньо існуючих дефектах рогівки та після завершення терапії слід враховувати імовірність розвитку такої інфекції.

Після застосування порош. д/р-ну д/ін’єкц. та суспенз. д/ін’єкц. можливий розвиток небажаних ефектів (синкопе, вертиго, судоми); за наявності цих ефектів не керувати транспортними засобами та не працювати з іншими механізмами. Після застосування очної мазі може тимчасово погіршуватися зір, що призводить до зниження швидкості р-ції під час керування автомобілем або роботи з іншими механізмами. Під час застосування оч.  мазі не носити контактні лінзи. При одночасному застосуванні мазі оч. з іншими місцевими офтальмологічними ЛЗ витримувати 15-хв інтервал між нанесеннями, мазь гідрокортизону наносити в останню чергу. Шкіра обличчя та волосистої ділянки голови, а також геніталій особливо чутлива щодо виникнення побічних р-цій. При невідповідному застосуванні, а також при наявності бактеріальних, паразитарних, грибкових  або  вірусних  інфекцій   прояви цих захворювань можуть маскуватися та/або посилюватися. Не слід наносити мазь на повіки ч/з можливість потрапляння на кон’юнктиву і підвищений ризик розвитку звичайної глаукоми або субкапсулярної катаракти. З обережністю слід наносити препарат на шкіру обличчя, геніталій та волосисту частину голови, шкіра яких найбільш чутлива до КС. За наявності в пацієнта таких с-томів, як розмитість зору або інших порушень зору, слід звернутися за консультацією до офтальмолога для оцінки можливих причин, серед яких можуть бути катаракта, глаукома або рідкісні хвороби, такі як центральна серозна хоріоретинопатія (ЦСХ).

Гідроксиетилкрохмал ь                   130000/0,4, 130000/0,42

Можливе виникнення анафілактичних/анафілактоїдних р- цій (гіперчутливості, слабких грипоподібних с-томів, брадикардії, тахікардії, бронхоспазму, некардіального набряку легенів), у разі їх розвитку введення негайно припинити та провести відповідні лікувальні та підтримуючі заходи до їх усунення. Продовжувати стежити за ф-цією нирок у госпіталізованих пацієнтів, принаймні до 90 днів, оскільки можлива необхідність проведення замісної ниркової терапії у період до 90 днів після інфузії.  Припинити застосування при перших ознаках клінічно значущої коагулопатії. У разі тяжкої дегідратації спочатку призначити розчини кристалоїдів. Вводити достатньо рідини для уникнення зневоднення. З обережністю пацієнтам з порушенням обміну електролітів. Проводити клінічну оцінку та періодичні лабораторні дослідження для контролю балансу рідини, концентрацій електролітів у сироватці крові, ф-ції нирок, кислотного-лужного балансу  та параметрів коагуляції під час тривалої парентеральної терапії, або якщо стан пацієнта вимагає такої оцінки. У випадку повторного застосування ретельно контролювати показники згортання крові. Слід завжди уникати перевантаження об’єму внаслідок передозування чи надто швидкої інфузії. Для пацієнтів, яким проводять операції на відкритому серці у поєднанні зі штучним екстракорпоральним кровообігом, призначати препарати ГЕК не рекомендується ч/з ризик надмірної кровотечі. Після введення розчинів ГЕК можливе тимчасове підвищення рівнів альфа-амілази. Це не слід інтерпретувати як ознаку ураження підшлункової залози. З мікробіологічної точки зору лікарський засіб слід використати негайно. На  сьогодні відсутні достовірні дані щодо безпеки довгострокового застосування ГЕК пацієнтам після хірургічних втручань і пацієнтам з травмами; перед призначенням ГЕК таким пацієнтам необхідно ретельно зважити очікувану користь та невизначеність щодо довгострокової безпеки, а також розглянути можливість альтернативного лікування.

Спеціальних рекомендацій немає.

Гідроксиетилкрохмал ь 200 000/0,5

З особливою обережністю застосовувати пацієнтам при порушеннях згортання крові, особливо при гемофілії і виявленій або підозрюваній хворобі Віллебранда. Впливає на результати клінічних та біохімічних аналізів: рівень глюкози у крові; рівень білка у крові; ШОЕ; біуретову пробу; рівень жирних к-лот, холестерину та сорбітдегідрогенази у крові; питому вагу сечі. Ч/з ризик алергічних (анафілактоїдних р-цій) проводити суворий контроль стану пацієнта, а інфузію проводити з низькою швидкістю. У випадку вираженої дегідратації нормалізувати водно- електролітний баланс. Дані щодо безпеки довгострокового застосування у пацієнтів після хірургічних втручань, пацієнтів з травмами - відсутні. Таким хворим перед призначенням ретельно зважити очікувану користь та невизначеність щодо довгострокової безпеки, розглянути можливість альтернативного лікування. Негайно припинити застосування при перших ознаках коагулопатії; у випадку повторного застосування ретельно контролювати показники згортання крові. Може спричинити помилку у визначенні групової належності крові пацієнта, тому пробу  з визначення групи крові взяти до проведення інфузій. Для максимально раннього виявлення загрози  анафілактичних р-цій перші 10-20 мл вводити повільно під постійним контролем медичного персоналу. ЛЗ можна використовувати коли пляшка не пошкоджена, використовувати тільки прозорі, безбарвні або злегка опалесціюючі р-ни. ЛЗ слід негайно використати після відкриття пляшки, не можна зберігати відкриту пляшку з ЛЗ з метою проведення подальшої інфузії. Невикористані залишки р-ну необхідно утилізувати.

Спеціальних       рекомендацій        немає, застосовується лише в умовах стаціонару.

Гідроксизин

З обережністю хворим, схильним до судомних р-цій. Діти раннього віку є більш сприйнятливими до розвитку  побічних явищ з боку ЦНС. З обережністю хворим на глаукому, з утрудненим сечевиділенням, зниженою моторикою ШКТ, міастенією гравіс, деменцією. Лікування припинити не менше як за 5 діб до проведення алергічного тесту або провокаційної проби з метахоліном.

Спричиняє втому, запаморочення, седативний ефект, порушення зору від помірного до тяжкого ступеня; у вищих дозах та/або при застосуванні одночасно з алкоголем або седативними ЛЗ  впливає на здатність реагувати і зосереджуватись; проявляти обережність при керуванні автомобілем або роботі з іншими механізмами. Табл. містять лактозу,тому пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо- галактозною мальабсорбцією не слідприймати цей ЛЗ.При виникненні ознак або симптомів, які можуть бути пов’язані з серцевою аритмією або шкірні/імунологічні р-ції лікування гідроксизином необхідно припинити, а пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря.

Гідроксикарбамід

Перед початком і періодично під час лікування перевіряти лабораторні показники функцій кісткового мозку, нирок і печінки; визначення рівня гемоглобіну, лейкоцитів і тромбоцитів проводити щотижня, протягом усього періоду лікування; при зменшенні вмісту лейкоцитів до рівня менше 2,5 х109/л або тромбоцитів до рівня менше 100х109/л лікування припинити, доки вміст їх не відновиться до  норми; перевірка стану шкіри протягом курсу лікування; може індукувати розвиток болючих виразок ніг, що погано лікуються та потребують припинення лікування;тривале лікування ЛЗ при мієлопроліферативних захворюваннях, таких як справжня поліцитемія і тромбоцитемія, може розвиватися вторинний лейкоз; не призначати пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом Lapp-лактази або глюкозо- галактозної мальабсорбції; зважати на випадки панкреатиту, гепатотоксичності та вираженої периферичної нейропатії, в тому числі з летальними наслідками, які спостерігалися у пацієнтів з ВІЛ (одночасне лікування з антиретровірусними засобами).Через потенційно небезпечний клінічний наслідок шкірних васкулітних виразок у пацієнтів з мієлопроліферативними захворюваннями у разі розвитку васкулітних виразок застосування ЛЗ слід припинити і призначити  альтернативні циторедуктивні препарати.Можливе збільшення сечової кислоти в сироватці крові, що призводить до розвитку подагри/подагричної нефропатії, особливо при застосуванні ЛЗ з іншими цитотоксичними засобами, важливо регулярно контролювати рівень сечової кислоти та підтримувати високий рівень споживання рідини під час лікування. Застосування живих вакцин слід уникати під час лікування і протягом принаймні 6 міс. після закінчення лікування. Можливі випадки гемолітичної анемії у пацієнтів, які отримували ЛЗ для лікування мієлопроліферативних захворювань,потрібно призначити лабораторні дослідження для визначення гемолізу та у разі встановлення діагнозу гемолітичної анемії застосування гідроксикарбаміду слід припинити.

Внутрішньо, капс. ковтати цілими, не розжовуючи! Під час лікування вживати велику кількість рідини; у разі пропущення прийому наступну дозу приймати після консультації з лікарем; можливість реагувати може бути порушена, що мати на увазі, коли необхідна підвищена увага. Гідроксисечовина може бути потужним мутагенним            агентом.            Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати протизаплідні запобіжні заходи перед початком і під час лікування препаратом. ЛЗ може бути генотоксичним, тому пацієнткам, які планують завагітніти після терапії                          гідроксикарбамідом, рекомендується генетична консультація; під час терапії необхідно користуватися надійними                          протизаплідними засобами.Пацієнтам слід захищати шкіру від впливу сонця та проводити самообстеження шкіри під час  лікування та після припинення терапії ЛЗ і піддаватися обстеженню на вторинні злоякісні новоутворення під час звичайних спостережень.ЛЗ може містити 1 ммоль (або 23 мг)/дозу натрію, слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Гідроксипрогестерон

З обережністю пацієнтам з АГ, СС захворюваннями, ЦД, БА, епілепсією, мігренню, депресією. Стан пацієнтів,  які вже мають в анамнезі психічну депресію,контролювати, а препарат відміняти у випадках тяжкого рецидиву захворювання.Не застосовувати препарат пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, недостатність лактази, мальабсорбція глюкози-галактози. Протипоказаний жінкам, які мають гіперчутливість до прогестину в анамнезі. Не застосовувати препарат при кровотечах зі статевих шляхів, причина яких не встановлена та пацієнткам, в  анамнезі яких відзначалися захворювання периферичних артерій. Призупинити     медикаментозне     лікування     і   провести детальне обстеження, якщо раптово розвивається  часткова або повна втрата зору, проптоз, диплопія або мігрень. Використання ЛЗ припинити, якщо при обстеженні виявлено папілоедему або ураження судин сітківки. Під час лікування рекомендується проведення регулярних оглядів, частота та обсяг яких визначаються індивідуально. У разі наявності будь-якої прогестогензалежної пухлини, наприклад менінгіоми в минулому та/або її прогресування у період вагітності, або у разі проведення попередньої гормональної терапії пацієнтка потребує ретельного нагляду лікаря. При тривалому застосуванні великих доз можливе припинення менструацій. При гістологічному дослідженні зразків тканини інформувати гістолога про те, що пацієнтка отримувала терапію прогестином. Необхідно призупинити медикаментозне лікування і провести детальне обстеження, якщо раптово розвивається  часткова або повна втрата зору, проптоз, диплопія або мігрень. Використання ЛЗ припинити, якщо при обстеженні виявлено папілоедему або ураження судин сітківки.

ЛЗ може спричиняти порушення зору та підвищену стомлюваність, у період лікування необхідно утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних р-цій. Не застосовувати                                   пацієнтам                    із непереносимістю галактози, недостатністю лактази, мальабсорбцією глюкози- галактози. Під час лікування рекомендується проведення регулярних оглядів.                  При                  введенні гідроксипрогестерону    можуть    виникати больові відчуття, набряк, свербіж або синці. При підвищеному дискомфорті, виділенні крові або рідини, запальній реакції в місці ін’єкції необхідно  звернутися до лікаря.

Гідроксихлорохін

Перед початком курсу лікування препаратом усі пацієнти повинні пройти офтальмологічне обстеження, надалі таке обстеження проводити кожні 12 міс. Під час офтальмологічного обстеження необхідно перевірити гостроту зору, провести ретельну офтальмоскопію та фундоскопію, та дослідження центрального поля зору з червоною мішенню та кольорового зору. ЛЗ негайно відмінити, якщо у пацієнта спостерігаються пігментні порушення, дефекти поля зору або інші відхилення від норми, які не можна пояснити порушенням акомодації чи наявністю помутніння рогівки; спостерігати за станом таких хворих, оскільки зміни можуть прогресувати. З обережністю застосовувати препарат у пацієнтів з тяжкими шлунково- кишковими, неврологічними та гематологічними ушкодженнями, некоригованою гіпокаліємією та/або гіпомагніємією. Рекомендовано клінічний моніторинг для виявлення ознак і симптомів кардіоміопатії (серцевих аритмій), якщо такі ознаки спостерігаються, застосування ЛЗ припинити та виконати ЕКГ. У пацієнтів, які приймають препарат упродовж тривалого часу, необхідно періодично проводити розгорнутий загальний аналіз крові, оцінку ф-ції скелетних м’язів та сухожильних рефлексів; при виявленні патологічних змін застосування препарату слід припинити. З обережністю слід застосовувати препарат для лікування пацієнтів, чутливих до хініну, які мають дефіцит глюкози-6- фосфатдегідрогенази, хворим, які страждають на хр. гематопорфірію, оскільки перебіг цих захворювань під впливом гідроксихлорохіну може загострюватися, а також хворим на псоріаз, оскільки зростає ризик виникнення шкірних р-цій. При появі ознак та симптомів, що свідчать про т. шкірні р-ції (р-цію на ЛЗ з еозинофілією та системними симптомами, г. генералізований екзантематозний пустульоз, с-м Стівенса - Джонсона та токсичний епідермальний некроліз), гідроксихлорохін слід негайно відмінити та розглянути альтернативну терапію. Пацієнтів необхідно попередити про те, що ЛЗ необхідно зберігати у недоступному для дітей місці, оскільки діти раннього віку особливо чутливі до токсичної дії 4- амінохінолінів. Гідроксихлорохін може спричинити тяжку гіпоглікемію, в т.ч. із втратою свідомості (тому під час лікування слід контролювати рівень глюкози в крові та за необхідності лікування переглянути), екстрапірамідні розлади. Експериментальні дані вказують на наявність потенційного ризику індукування гідроксихіноліном генних мутацій. Можливі небажані р-ції у пацієнтів з боку психіки (суїцидальна поведінка та психічні розлади) зазвичай протягом 1го місяця після початку лікування ЛЗ. За можливості слід уникати одночасного застосування препарату з лікарськими засобами, які мають окулотоксичний/гемотоксичний          потенціал          через потенційний адитивний ефект. Рекомендується дотримуватися обережності (напр., здійснювати моніторинг побічних ефектів) при одночасному застосуванні циметидину або сильних інгібіторів CYP2C8 та/або CYP3A4 або CYP2D6.

Оскільки невдовзі після початку лікування може виникати порушення акомодації, пацієнти повинні бути обережними при керуванні транспортом і виконанні робіт, що потребують підвищеної уваги. Якщо цей стан не проходить самостійно, він минає при зменшенні дози чи припиненні лікування.Пацієнтам            рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою, якщо під час лікування у них з’являються симптоми з боку психіки. При появі розладів зору, у т. ч. порушення сприйняття кольорів, припинити прийом препарату та звернутися до свого лікаря. Пацієнтам з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази саамів або синдром мальабсорбції глюкози-галактози, не слід приймати цей лікарський засіб. Не перевищувати рекомендовану дозу, оскільки зі ↑ концентрації препарату   може

↑ вираженість подовження інтервалу QT.

Гідротальцит

Уникати великих доз та довготривалої експозиції пацієнтам з порушенням ф-ції нирок (зокрема пацієнтам, які  проходять сеанси ГД), пацієнтам з хворобою Альцгеймера чи іншими формами деменції та пацієнтам з гіпофосфатемією,  чи  які  дотримуються  дієти  з    низьким вмістом фосфатів. Не містить цукру, можна застосовувати хворим на ЦД.

Не приймати одночасно з їжею, що містить кислоту (вино, фруктові соки) ч/з підвищене всмоктування кишечником. Таб.жувальні не слід ковтати цілими, їх потрібно                           добре           розжувати. Не спостерігалось жодного впливу на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами.

Гідрохлортіазид

Може виникати симптомна артеріальна гіпотензія. За пацієнтами здійснювати нагляд, щоб вчасно виявити клінічні ознаки порушення водно-сольового балансу (гіповолемію, гіпонатріємію, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємію чи гіпокаліємію), що можуть розвиватись у випадку одночасної діареї чи блювання. У таких пацієнтів контролювати рівень електролітів у сироватці крові. У  теплу пору року у пацієнтів з набряками може виникати гіпонатріємія за рахунок розрідження крові. Можливе зниження глюкозотолерантності. Може виникнути  потреба у модифікації доз протидіабетичних ЛЗ, у т.ч. інсуліну. На тлі терапії може маніфестувати латентний ЦД. Може зменшувати виведення нирками кальцію та викликати невелике транзиторне підвищення рівня кальцію в сироватці крові. Значна гіперкальціємія може бути проявом латентного гіперпаратиреозу. Прийом припинити перед проведенням обстеження з метою оцінки ф-ції паращитовидних залоз. Підвищення рівнів холестерину і тригліцеридів може бути пов’язане з терапією тіазидними діуретиками. Може спровокувати гіперурикемію та/або подагру. Можуть розвиватися р-ції гіперчутливості при наявності алергії чи БА в анамнезі, а також, якщо пацієнти раніше не страждали на ці захворювання, загострення системного червоного вовчаку або його активація; може знижувати рівень зв’язаного з білками йоду у плазмі крові; здатний підвищувати концентрацію вільного білірубіну в сироватці крові. Наявність в анамнезі алергії на сульфонамід може бути фактором ризику розвитку г. закритокутової глаукоми; пацієнти, які приймають гідрохлоротіазид, повинні бути проінформовані про ризик немеланомного раку шкіри (НМРШ) і регулярно перевіряти шкіру на наявність нових уражень та негайно повідомляти про будь-які підозрілі ураження шкіри; необхідно в найкоротші терміни обстежити підозрілі ураження шкірних покривів, включаючи гістологічне дослідження біопсійного матеріалу. Не слід призначати пацієнтам з г.  респіраторним дистрес-с-ромом (ГРДС) після прийому гідрохлоротіазиду в анамнезі.

На початку застосування (період визначається                        індивідуально) забороняється керувати автомобілем та виконувати роботу з іншими механізмами. Не застосовувати при рідкісних спадкових формах непереносимості галактози, лактози, дефіциті лактази Лаппа або с-мі мальабсорбції глюкози-галактози. Ч/з фотосенсибілізуючу дію гідрохлоротіазиду можливі профілактичні заходи (обмеження впливу сонячних променів і ультрафіолетових          променів,          та використання відповідного захисту) для мінімізації ризику розвитку раку шкіри.

Гіпромелоза

Лікування с-рому сухого ока вимагає індивідуального дозування; містить консервант, тому при частому та довготривалому застосуванні може пошкодити рогівку ока, т.ч. для тривалого лікування хр. сухого кератокон'юнктивіту слід надавати перевагу ЛЗ без консервантів.

може викликати короткочасну нечіткість зору ч/з формування смуги у полі зору, тому при управлінні автотранспортом або роботі з іншими механізмами пацієнтам зачекати, поки зір проясниться; перед застосуванням ретельно вимити руки; при закапуванні не можна торкатися ока або повіки наконечником крапельниці; фл. після використання негайно закрити. У разі довготривалого застосування препарату слід звернутися за консультацією до лікаря.

Глатирамер ацетат

Можна застосовувати тільки у вигляді п/ш ін'єк.; не застосовувати у вигляді в/в або в/м ін'єк. Починати терапію під наглядом невролога або лікаря, який має досвід лікування розсіяного склерозу. Лікар, який призначає ЛЗ, повинен роз’яснити пацієнту, що реакція, яка асоціюється хоча б з одним із таких симптомів, як вазодилатація (приплив крові), біль у грудях, диспное, посилене серцебиття або тахікардія, може з’явитися через кілька хвилин після ін’єкції. У рідкісних випадках повідомлялося про судоми та/або анафілактоїдні або АР. Якщо ці реакції є тяжкими, необхідно розпочати відповідне лікування та припинити застосування препарату.

У разі появи серйозної побічної р-ції пацієнт повинен терміново припинити застосування ЛЗ і звернутися до лікаря. Пацієнти повинні регулярно проходити діагностику на наявність ознак ураження печінки та негайно звертатися за  медичною допомогою у разі появи симптомів ураження печінки. У разі  клінічно значущого ураження печінки розглядати питання про припинення застосування глатирамеру ацетату.

Глауцин

не застосовувати при продуктивному кашлі, який супроводжується виділенням мокротиння - ризик обтурації бронхів секретом; з обережністю хворим з лабільним АТ ч/з ризик виникнення колапсу; вважається безпечним для осіб з целіакією.

якщо під час лікування препаратом спостерігаються запаморочення, головний біль, сонливість, слабкість і швидка втомлюваність, утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами; не застосовувати пацієнтам з алергією на пшеницю (що відрізняється від целіакії) та пацієнтам з рідкими спадковими проблемами непереносимості фруктози, з глюкозо-галактозною мальабсорбцією                                       або          сахарозо- ізомальтазним дефіцитом.

Глібенкламід

У хворих з обмеженням функції нирок або печінки чи пониженою функцією щитоподібної залози, гіпофізу або кори наднирникових залоз вимагається особлива обережність. При незвичних стресових ситуаціях (травма, операція, інфекційне захворювання, що супроводжується підвищенням to тіла) може погіршитись обмін речовин, що може призвести до гіперглікемії, іноді настільки значної, що може вимагати тимчасового переведення хворого на інсулін. У хворих на недостатність в організмі глюкозо-6- фосфатдегідрогенази            лікування            препаратами сульфанілсечовини може викликати гемолітичну анемію, тому вирішити питання про їх переведення на препарати, альтернативні похідним сульфанілсечовини. Хворі на діабет з ознаками церебрального склерозу та хворі, з  якими утруднений контакт у цілому, схильні до більшої загрози розвитку гіпоглікемії.

Алкоголь може непередбачуваним чином посилити або послабити дію препарату.  Не перевищувати рекомендовані дози. Гіпоглікемія може знижувати здатність до концентрації уваги та р-цію хворого. Це може становити ризик, якщо пильна увага і швидка р-ція необхідні під час керування автомобілем або під час роботи з іншими механізмами. Хворим слід застосовувати заходи безпеки для уникнення гіпоглікемії під час керування автомобілем та під час роботи з іншими механізмами. Це особливо важливо для хворих, у яких  часто бувають випадки гіпоглікемії або відсутнє                        сприйняття          симптомів- передвісників гіпоглікемії. У  таких  випадках треба вирішити питання про доцільність керування автомобілем. Хворим з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, недостатністю лактази або с-мом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати  даний ЛЗ.

Гліквідон

Особливу обережність виявляти під час підбору дози або під час заміни препарату. P/os протидіабетична терапія не повинна замінювати лікувальну дієту, що дає змогу контролювати масу тіла пацієнта та є обов’язковою незалежно від застосування того чи іншого ЛЗ, призначеного лікарем. Вплив на рівень глюкози крові завжди більш помітно підвищує ризик гіпоглікемії.  Лікування пацієнтів із недостатністю глюкозо-6- фосфатдегідрогенази сульфонілсечовиною може спричинити гемолітичну анемію.

У разі появи ознак гіпоглікемії негайно проконсультуватися з лікарем. Можливість появи сонливості, запаморочення та порушення акомодації або інших клінічних ознак гіпоглікемії. Дотримуватися обережності              при              керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Несвоєчасний прийом  їжі або недотримання рекомендованого режиму дозування може призвести до значного зниження рівня глюкози в крові або втрати свідомості. При розвитку клінічних ознак гіпоглікемії негайно вжити їжу, що містить цукор. Фізичне навантаження може посилювати гіпоглікемічні ефекти. Алкоголь або стрес може посилювати або послаблювати гіпоглікемічний ефект. Не приймати пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням всмоктування глюкози чи галактози.

Гліклазид

Призначати тільки тим пацієнтам, які мають можливість регулярно харчуватися (включаючи сніданок). Важливо регулярно приймати вуглеводи,  оскільки  підвищення ризику гіпоглікемії виникає у випадках, коли їжа приймається пізно, у неадекватній кількості або якщо ця  їжа із низьким вмістом вуглеводів. Фактори, що підвищують ризик виникнення гіпоглікемії: пацієнт відмовляється або не може виконувати рекомендації лікаря (особливо це стосується пацієнтів літнього віку); незадовільне, нерегулярне харчування, періоди голодування та зміни дієти; дисбаланс між фізичним навантаженням та вживанням вуглеводів; вживання алкоголю; ниркова недостатність; тяжка печінкова недостатність; передозування препарату; певні порушення ендокринної системи: порушення ф-ції щитовидної залози, гіпопітуїтаризм та адреналова недостатність; одночасне застосування певних медичних засобів. Погіршення контролю глікемії у пацієнтів, які отримують цукрознижувальні ЛЗ, може бути спричинено інфекцією, пропасницею, травмою або хірургічним втручанням. Може бути необхідним призначення інсуліну. Гіпоглікемічна ефективність будь-якого p/os цукрознижувального засобу може з часом змінюватись внаслідок прогресування тяжкості захворювання або ч/з зниження відповіді на лікування. Цей феномен відомий як вторинна недостатність, яка відрізняється від первинної недостатності, коли препарати є неефективними від самого початку лікування. Перед тим як робити висновок щодо розвитку вторинної недостатності, перевірити коректність призначеної дози та дотримання пацієнтом дієти.  Для оцінки контролю рівня глюкози в крові визначати рівень гліколізованого гемоглобіну (або рівень глюкози в крові натще). У пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфат- дегідрогенази застосування препаратів сульфанілсечовини може спричинити виникнення гемолітичної анемії. Таким пацієнтам призначати з обережністю та розглянути питання щодо призначення альтернативної терапії. При одночасному лікуванні фторхінолонами, особливо у пацієнтів літнього віку, можливі відхилення у рівні глюкози крові, у тому числі гіпоглікемія та гіперглікемія, потрібен ретельний моніторинг рівня глюкози крові.Можливі випадки виникнення г. порфірії описані при застосуванні деяких інших препаратів сульфанілсечовини у пацієнтів з порфірією.До складу входить лактоза, пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, с-мом мальабсорбції глюкози та галактози, недостатністю лактази Лаппа не рекомендований.

Може мати вплив на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами, пацієнтам знати симптоми гіпоглікемії, вміти їх розпізнавати та у разі їх виникнення бути обережними під час керування автомобілем або роботи з іншими механізмами, особливо на початку лікування. Важливість дотримання рекомендацій лікаря щодо дієти, регулярного виконання фізичних вправ та регулярного моніторингу глюкози крові.

Глікозиди сени

З обережністю застосовувати препарат пацієнтам із захворюванням печінки або нирок, із хр. запальними захворюваннями кишечнику

Препарат рекомендується застосовувати тільки у тому випадку, якщо нормалізації випорожнення кишечнику не вдається досягти зміною дієти; слід приймати мінімальну ефективну дозу, необхідну для відновлення нормальної функції кишечнику; пацієнтам, які приймають серцеві глікозиди, антиаритмічні засоби, препарати, які збільшують інтервал QT, діуретики, ГК або препарати на основі кореня солодки, до початку застосування препарату проконсультуватися з лікарем; якщо причина запору невідома або є скарги з боку травного тракту (біль у животі, нудота і блювання), то перед початком прийому проносних засобів необхідно, щоб лікар встановив причину запору, оскільки ці симптоми можуть бути ознаками непрохідності кишечнику; препарат призначений для епізодичного застосування, тому приймати препарат з обережністю і після попередньої консультації з лікарем, якщо його застосування триває більш ніж 1 тиждень, оскільки тривале застосування проносних засобів, які стимулюють діяльність кишечнику, може призвести до посилення атонії кишечнику; препарат не слід застосовувати протягом 2 год після застосування інших ЛЗ або у дозах, що перевищують рекомендовані;  дорослим, які страждають від нетримання калу, при прийомі препарату уникати тривалого контакту шкіри з калом; препарат містить лактозу, що слід враховувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості лактози, недостатністю лактази, с-мом глюкозо-галактозної мальабсорбції, та цукровий сироп, тому хворим на ЦД не застосовувати ЛЗ

Глікопіронію бромід

Не призначений для початкового лікування г.епізодів бронхоспазму, тобто як невідкладна терапія. У випадку, якщо є ознаки розвитку АР, зокрема ангіоневротичний набряк (у тому числі утруднення дихання або ковтання, набряк язика, губ та обличчя), кропив’янка або висип на шкірі, негайно припинити застосування і призначити  замісну терапію. Застосовувати з обережністю у пацієнтів із закритокутовою глаукомою або із затримкою сечі. Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати даний ЛЗ.

Капс. застосовувати лише за допомогою інгалятора, не ковтати. Може впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами, тому під час застосування препарату рекомендовано утриматися від керування транспортними засобами та виконання інших робіт, що потребують концентрації уваги.

Глімепірид

У перші тижні лікування може існувати підвищений ризик розвитку гіпоглікемії, здійснювати спостереження. Клінічна картина тяжкого нападу гіпоглікемії може нагадувати клінічну картину інсульту. Тяжка або тривала гіпоглікемія, яка тільки тимчасово усувається звичайними кількостями цукру, вимагає негайного лікування,  іноді  - госпіталізації. До факторів, що сприяють розвитку гіпоглікемії, належать: небажання або (особливо в літньому віці) нездатність пацієнта до співпраці з лікарем; недоїдання, нерегулярне харчування чи пропуск приймання їжі або період голодування; порушення дієти; невідповідність між фізичним навантаженням та споживанням вуглеводів; вживання алкоголю, особливо в поєднанні з пропуском приймання їжі; порушення ф-ції нирок; тяжке порушення ф-ції печінки; передозування препаратом; певні декомпенсовані захворювання ендокринної системи, які впливають на вуглеводний обмін або контррегуляцію гіпоглікемії (при деяких порушеннях ф-ції щитовидної залози та недостатності ф-ції передньої долі гіпофізу чи кори надниркових залоз); одночасне застосування деяких інших ЛЗ. Лікування вимагає регулярного контролю рівня глюкози в крові та сечі. Проводити визначення вмісту глікозильованого гемоглобіну. Контролювати показники ф- ції печінки та гематологічні показники (особливо кількість лейкоцитів і тромбоцитів). У стресових ситуаціях (травма, незаплановані хірургічні втручання, інфекції, що супроводжуються підвищенням температури тіла) може бути показане тимчасове переведення пацієнта на інсулін. Може призвести до розвитку гемолітичної анемії, з обережністю пацієнтам з дефіцитом глюкозо-6- фосфатдегідрогенази. Їм призначати альтернативні препарати, що не містять сульфонілсечовину.

Приймати незадовго до або під час приймання їжі. У випадку нерегулярного харчування або пропуску приймання їжі може викликати гіпоглікемію. Можуть бути присутні           ознаки           адренергічної контррегуляції, такі як спітніння, холодна і волога шкіра, тривожність, тахікардія, АГ, посилене серцебиття, стенокардія та серцеві аритмії. Симптоми гіпоглікемії можна швидко усунути негайним вживанням вуглеводів (цукор). Штучні підсолоджувачі неефективні. Незважаючи на початкову ефективність заходів з усунення гіпоглікемії, вона може виникнути знову. Містить лактози моногідрат. Не приймати пацієнтам, які мають рідкісну спадкову непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушенням абсорбції глюкози-галактози. Жінки, які хворіють на ЦД, повинні інформувати  свого лікаря про заплановану вагітність для корекції лікування та переходу на інсулін. Здатність до концентрації та швидкість р-ції можуть знижуватися внаслідок гіпоглікемії чи гіперглікемії або, напр., через погіршення зору, це може створювати ризик у ситуаціях керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.

Гліцерин

Гліцерин майже не проникає крізь шкіру, але добре проникає крізь слизові оболонки. Не слід порушувати правила застосування лікарського засобу.

Запобігати попадання в очі.

Глюкагон

Вживати застережних заходів при застосуванні хворим з інсуліномою або глюкагономою. Спостерігати за станом пацієнтів з хворобами серця і призначати відповідне лікування за наявності показань. Не використовувати р-н, якщо він має консистенцію гелю або порошок розчинився не повністю; не призначати у вигляді в/в інфузії; протипоказаний пацієнтам з феохромоцитомою! ЛЗ може спричиняти короткотривалу гіперглікемію у пацієнтів з цукровим діабетом.

Після епізоду тяжкої гіпоглікемії у пацієнта можуть порушуватися концентрація та здатність реагування; з огляду на це після епізоду гіпоглікемії пацієнту не слід керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами до повної стабілізації стану здоров’я. У деяких випадках після проведення діагностичних процедур повідомлялося про розвиток гіпоглікемії, через це керувати транспортом або працювати з іншими механізмами можна тільки після вживання їжі, багатої на вуглеводи.

Глюкоза

40% р-н: з обережністю пацієнтам з порушенням толерантності до вуглеводів будь-якого  походження, тяжкою недостатністю харчування, дефіцитом тіаміну, гіпофосфатемією, гемодилюцією, сепсисом, травмою, шоком, метаболічним ацидозом або важким зневодненням. Протипоказано призначати препарат у г.період тяжкої ЧМТ, при г. порушенні мозкового кровообігу, оскільки препарат може збільшувати ушкодження структур мозку  і погіршувати перебіг захворювання (за винятком випадків корекції гіпоглікемії).

Спеціальних рекомендацій немає.

Глюкоза 10 %

При тривалому в/в застосуванні контроль рівня цукру в крові. При введенні призначати інсулін п/ш з розрахунку 1 ОД на 4-5 г глюкози.

Спеціальних       рекомендацій        немає. Застосовується в умовах стаціонару.

Глюкоза 5 %

З обережністю хворим із внутрішньочерепними та внутрішньоспінальними крововиливами. При тривалому в/в застосуванні контроль рівня цукру в крові. З метою попередження виникнення гіпоосмолярності плазми 5 % р- н глюкози можна комбінувати із введенням ізотонічного р- ну хлориду натрію. При введенні великих доз у разі необхідності призначати інсулін п/ш із розрахунку 1 ОД на 4-5 г глюкози. Вміст ємкості може бути використаний лише для одного пацієнта. Після порушення герметичності ємкості невикористану частину вмісту ємкості утилізувати. Інтранатальна в/в інфузія глюкози матері може призвести до продукування інсуліну у плода і т.ч. спричинити ризик гіперглікемії та метаболічного ацидозу плода, а також до медикаментозної гіпоглікемії у новонароджених. Тяжке недоїдання пацієнтів може призвести до с-рому відновлення харчування, який характеризується зсувом вмісту внутрішньоклітинного калію, фосфору та магнію, що призводить до анаболічного стану пацієнта, також може спостерігатись дефіцит тіаміну та затримка рідини; щоб запобігти таким ускладненням, потрібен ретельний моніторинг і поступове збільшення споживання поживних речовин, але без надмірного годування.

Спеціальних рекомендацій немає. Застосовується виключно в умовах стаціонару.

Гозерелін

Не вводити препарат у кровоносні судини, м’яз  або черевну порожнину.Андроген-деприваційна терапія може призводити до подовження інтервалу QT,необхідно оцінити співвідношення користі та ризику, в тому числі можливість виникнення шлуночкової тахікардії типу «пірует».Чоловіки: з обережністю особам чоловічої статі, особливо схильним до виникнення непрохідності сечовивідних шляхів, порушення  провідності  або  стискання  спинного  мозку.  У даних пацієнтів здійснювати моніторинг протягом першого міс. терапії. Якщо стискання спинного мозку чи ниркова недостатність, зумовлені непрохідністю сечовивідних шляхів, мають місце або знаходяться на стадії виникнення, призначити адекватне для даних ускладнень лікування. Жінки: застосування агоністів ЛГ-РГ може стати причиною зменшення мінеральної щільності кісткової тканини. Відбувається певне відновлення кісткової тканини після припинення лікування. З обережністю пацієнтам з додатковими факторами ризику розвитку остеопорозу (хр. зловживання алкоголем, паління, довготривала терапія протисудомними засобами або ГК, наявність остеопорозу у родинному анамнезі). Може спричинити зростання опору шийки матки і у зв’язку з цим - труднощі при дилатації шийки матки. Існує високий ризик розвитку депресії (що може бути тяжкою) у пацієнтів, які отримують лікування ЛЗ, пацієнтів проінформувати про це, та забезпечити їх належне лікування у разі виникнення с-мів.За пацієнтами зі встановленою депресією та хворими на АГ  потрібен нагляд. Може призвести до позитивної р-ції на антидопінговий тест.За пацієнтами зі встановленою депресією та пацієнтами з гіпертензією потрібен ретельний нагляд.Потрібен контроль рівнів глюкози в крові для запобігання ЦД або втрати глікемічного контролю в осіб з уже наявним ЦД. На початок застосування ЛЗ у деяких пацієнток можливі вагінальні кровотечі різної тривалості та інтенсивності, якщо кровотеча не минає, встановити її причину.Можливі випадки уражень у місці ін’єкції, в тому числі біль, гематоми, кровотечі і пошкодження судин, потрібно спостерігати за пацієнтами на випадок появи  ознак або с-мів абдомінальної кровотечі. У дуже рідкісних випадках помилки застосування призводили до пошкодження судин і геморагічного шоку, що потребував переливання крові та хірургічного втручання. Особливої обережності потрібно дотримуватися при застосуванні ЛЗ пацієнтам з низьким індексом маси тіла (ІМТ) та/або тим, хто отримує препарати для повної антикоагуляції. Використання гозереліну у поєднанні з тамоксифеном у пацієнток, хворих на рак грудей, може зменшити демінералізацію кісткової тканини.

Може початися природна менопауза. У деяких жінок менструації не поновлюються після припинення терапії. Жінкам репродуктивного віку застосовувати негормональні методи контрацепції протягом терапії та до відновлення менструацій після завершення лікування. На      початку      застосування      можливі вагінальні кровотечі різної тривалості та інтенсивності. Зазвичай така кровотеча трапляється в перший міс. після початку лікування, вірогідно є р-цією на вилучення естрогену та зазвичай минає сама по собі. Якщо кровотеча не минає, встановити її причину. ЛЗ не впливає або чинить незначний вплив на швидкість р-ції при керуванні          автотранспортом/          ін. механізмами.

Гуанфацин

Лікування комбінацією гуанфацина та неселективного блокатора β-рецепторів припиняти, поступово відміняючи спочатку блокатор β-рецепторів, а потім ч/з 2-4 дні, гуанфацин (також поступово). Протягом лікування - регулярний контроль рівня печінкових ферментів і, якщо виявлено істотне його підвищення, припинити лікування. Пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, с-мом Лаппа або з глюкозо-галактозною мальабсобцією не призначаюти. Бути особливо обережними при сумісному застосуванні гуанфацину та інших заспокійливих засобів (барбітурати, бензодіазепіни, фенотіазини) через адитивний седативний ефект.

На початку лікування керування автотранспортом і робота зі складними механізмами повинні бути заборонені. Пізніше ступінь обмежень може бути переглянуто. Вживання спиртних напоїв заборонено.