Держ формуляр ЛЗ

Міжнародна непатентована назва ЛЗ

Фармацевтична опіка, скерована на лікарів

Фармопіка, скерована на пацієнта

Дабігатрану етексилат

З обережністю застосовувати при станах з високим ризиком кровотечі або у разі одночасного застосування ЛЗ, що впливають на гемостаз шляхом пригнічення агрегації тромбоцитів; пацієнтам, у яких розвинулась ГНН припинити застосування препарату; для запобігання ШКК розглянути доцільність застосування інгібіторів протонної помпи; ч/з підвищений ризик кровотечі при хірургічному втручанні може потребуватись тимчасове припинення застосування ЛЗ та забезпечити моніторинг антикоагуляції; хірургічне  або оперативне втручання потрібно відкласти щонайменше на 12 год. після останнього прийому дабігатрану, якщо це можливо; при плановій операції. якщо можливо, застосування препарату потрібно припинити щонайменше за 24 год. до інвазивних або хірургічних процедур; для пацієнтів з підвищеним ризиком кровотечі або у випадку серйозної операції, коли може бути потрібне проведення гемостазу, необхідно розглянути можливість припинення застосування ЛЗ зa 2-4 дні до операції; ризик появи спинномозкової чи епідуральної гематоми може підвищитись у випадках травматичної чи повторної пункції та подовженого п/операційного застосування епідуральних катетерів, після вилучення катетера слід зачекати щонайменше 2 год. до прийому першої дози; оцінка ф-ції нирок до та протягом лікування препаратом для всіх пацієнтів та особливо хворих літнього віку. У разі геморагічних ускладнень лікування слід припинити та з’ясувати   джерело    кровотечі,   розглянути   необхідність проведення відповідного лікування залежно від клінічної ситуації, наприклад хірургічного гемостазу чи відновлення ОЦК; відомі ускладнення кровотечі, такі як компартмент-с- ром, ГНН ч/з гіпоперфузію та нефропатія, пов’язана з антикоагуляційною терапією, спостерігались у пацієнтів зі сприятливими факторами ризику при застосуванні препарату; при виникненні тяжкої кровотечі слід припинити лікування та дослідити джерело кровотечі, також можна розглянути застосування специфічного  реверсивного агента (ідаруцизумаб); дабігатран виводиться при гемодіалізі; у разі непереносимості препарату пацієнти повинні бути проінструктовані про необхідність негайної консультації з лікарем щодо переходу на альтернативну прийнятну терапію для попередження інсульту та  системної емболії, пов’язаної з фібриляцією передсердь,  та для лікування тромбозу глибоких вен та легеневої емболії.

Не має або має незначний вплив на швидкість р-ції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами; виймаючи капсули  з блістера слід відділити один окремий блістер від іншого блістера уздовж перфорованої лінії; діставати тверду капсулу з блістера безпосередньо перед прийомом; зняти фольгу з блістера, не продавлюючи фольгу капсулою.

Дакарбазин

Терапію має проводити досвідчений лікар онколог- гематолог у медичних закладах, де є  можливість перевірити клінічні, біохімічні та гематологічні показники протягом та після терапії. Якщо з’явилися р-ції гіперчутливості або функціональна ниркова чи печінкова недостатність, негайно припинити лікування. Якщо спостерігаються оклюзивні захворювання печінкових вен, подальше лікування цим препаратом протипоказане. Лікар має знати про тяжке ускладнення терапії (що рідко зустрічається і є наслідком некрозу печінки), обумовлене закупорюванням внутрішньопечінкових вен. Проводити періодичний контроль розміру печінки, її ф-ції та аналіз крові (особливо рівень еозинофілів). У деяких випадках при підозрі на обструкцію вен є ефективною рання терапія високими дозами ГК (гідрокортизон 300 мг/добу) з/без гепарину або тканинних активаторів плазміногену. Тривала терапія може спричинити кумулятивну токсичну дію на кістковий мозок. Враховуючи можливе пригнічення ф-ції кісткового мозку, періодично проводити перевірку рівня лейкоцитів, еритроцитів та тромбоцитів у  крові. Пригнічення гемопоезу може бути підставою для тимчасового або остаточного припинення терапії цим ЛЗ. Екстравазація препарату під час в/в введення призводить до ушкодження тканин та сильного болю. Дакарбазин чутливий до дії сонячного світла, всі його р-ни необхідно захищати від дії світла, а також і під час введення (стійкий до світла інфузійний набір). Злоякісні пухлини підвищують ризик тромбозів, тому звичайною практикою є одночасне призначення антикоагулянтів.Вакцинацію живими вакцинами потрібно проводити не раніше ніж через 3 міс. після закінчення хіміотерапії, за необхідності можна використовувати iнактивовані вакцини.

Може впливати на здатність керувати автомобілем або працювати зі складними механізмами ч/з побічні р-ції з боку ЦНС, нудоту та блювання. Утримуватися від прийому алкоголю та гепатотоксичних препаратів. Чоловікам користуватися засобами контрацепції протягом лікування та протягом 6 міс після закінчення лікування. Потенційний ризик для жінок репродуктивного віку: уникати  вагітності під час лікування.

Далтепарин

Не вводити в/м! Вводять п/ш для всіх  показань,  за винятком запобігання згортанню крові в  екстракорпоральній системі під час ГД та гемофільтрації, коли його вводять в/в або в артеріальну частину діалізатора.Не застосовувати пацієнтам з уретро- та нефролітіазом, хр. алкоголізмом через ризик кровотеч. З обережністю пацієнтам зі злоякісними новоутвореннями з тенденцією до кровотеч; пептичною виразкою в анамнезі; пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку кровотечі, після операції або травми, геморагічного інсульту, тромбоцитопенії або порушенні ф-ції тромбоцитів, пацієнтам, які отримують супутні антикоагулянти/ антиагреганти.   З  обережністю застосовувати у високих дозах (у дозах, необхідних для лікування г. тромбозу глибоких вен, легеневої емболії та нестабільного перебігу ІХС). У разі  необхідності моніторингу методом вибору для визначення активності анти-Ха є лабораторні аналізи, в яких використовується хромогенний субстрат. Не проводити аналізи для визначення АЧТЧ і протромбінового часу, оскільки  ці аналізи відносно нечутливі до активності далтепарину. Не може взаємозамінюватися (одиниця за одиницю) з нефракціонованим гепарином,  іншими низькомолекулярними гепаринами або синтетичними полісахаридами. При застосуванні нейроаксіальної анестезії (епідуральної/спінальної анестезії) або при виконанні спинномозкової пункції існує ризик розвитку епідуральної або спінальної гематоми, яка може призвести до тривалого або постійного паралічу.

Пацієнтам надати вказівки негайно повідомляти лікарю або медичній сестрі про будь-які з ознак і симптомів таких неврологічних порушень, в контексті епідуральної або спінальної анестезії: біль у спині, сенсорні або моторні дефекти (оніміння та слабкість в нижніх кінцівках)  та дисфункція кишечнику або сечового міхура. Ковпачок голки попередньо наповненого шприца може містити латекс (натуральний каучук), який може спричинити тяжкі АР у осіб з гіперчутливістю до латексу (натурального каучуку).

Дарбепоетин альфа

У всіх пацієнтів контролювати АТ, особливо на початку терапії; у разі відсутності р-ції на терапію дарбепоетином альфа визначити причинні фактори: дефіцит заліза, фолієвої к-ти або віт.В12 знижує ефективність препаратів, що стимулюють еритропоез, а тому його  корегувати, супутні інфекції, запалення, травми, приховані кровотечі, гемоліз, важка інтоксикація алюмінієм,  існуючі  гематологічні захворювання, фіброз кісткового мозку можуть зменшити еритропоетичну відповідь. Парадоксальне зменшення Hb та розвиток важкої форми анемії, пов’язані з низькими кількостями ретикулоцитів, потребує негайного припинення лікування епоетином і проведення тестування протиеритропоетинового антитіла, повідомлялося про випадки для пацієнтів з ВГС, які одержували інтерферон та рибавірин із супутнім призначенням епоетинів, епоетини не застосовувати для лікування анемії, пов’язаної з ВГС; препарат застосовувати з обережністю пацієнтам супутніми основними гематологічними захворюваннями (такими як гемолітична анемія, серповидно-клітинна анемія, таласемія і порфірія); з обережністю застосовувати пацієнтам з епілепсією. Усім пацієнтам з показниками феритину сироватки < 100 мкг/л або тим, у кого насичення трансферину є <20 %, рекомендується допоміжна терапія залізом. Якщо спостерігається підвищений або зростаючий рівень калію, розглянути питання щодо необхідності припинити застосування препарату, поки рівень не буде відкореговано. Рішення щодо застосування рекомбінантних еритропоетинів  має  базуватися  на  оцінці співвідношення «користь/ризик» у кожного конкретного пацієнта, при проведенні якої враховувати специфічний клінічний контекст, фактори, які враховувати при проведенні оцінки: тип пухлини, її стадію, ступінь анемії, імовірну тривалість життя, середовище, у якому лікується пацієнт, а також переваги пацієнта. У пацієнтів із твердими пухлинами або лімфопроліферативними злоякісними новоутвореннями, якщо значення Hb перевищують 120 г/л, дотримуватися рекомендацій щодо адаптації дози,щоб мінімізувати потенційний ризик тромбоемболічних явищ.Епоетин альфа не призначений для лікування анемії, асоційованої з гепатитом С. Застосовувати з обережністю пацієнтам із серпоподібноклітинною анемією. Неналежне застосування препарату здоровими людьми може призвести до надмірного збільшення гематокриту, що в свою чергу може бути пов’язане з виникненням небезпечних для життя ускладнень з боку ССС.

Пацієнт не має права самостійно робити собі ін’єкції, якщо перед тим він не  отримав відповідний інструктаж від лікаря, медичної сестри або фармацевта. При виникненні будь-яких питань щодо введення препарату пацієнт повинен звернутися до лікаря, медичної сестри або фармацевта. Зателефонувати своєму лікарю, якщо пацієнт думає, що не  отримав повну дозу. Пам’ятайте, що вводити собі ін’єкції можна лише після того, як ваш лікар, медсестра чи фармацевт покажуть вам, як це потрібно робити. Якщо вам щось незрозуміло відносно техніки проведення ін’єкцій, запитайте свого лікаря, медсестру чи фармацевта. У разі виникнення будь-яких проблем не бійтеся попросити свого  лікаря чи медсестру про допомогу та пораду. Найкращими ділянками для самостійного виконання ін’єкцій є верхні частини стегон і живіт. Якщо ін’єкцію робить хтось інший, можна також використовувати задню поверхню рук.

Дарунавір

Рекомендовано проводити регулярну оцінку вірусологічної відповіді. При зменшенні або втраті вірусологічної відповіді провести аналіз на резистентність. Застосовувати тільки в комбінації з низькою дозою ритонавіру як фармакокінетичного підсилювача. Заміщення ЛЗ, які мають вищу спорідненість до зв’язування з α1-кислим глікопротеїном, не може бути виключене. ЛЗ у комбінації з кобіцистатом чи низькою дозою ритонавіру 1 р/добу не можна застосовувати пацієнтам з однією чи більше мутаціями, що спричиняють резистентність до дарунавіру (DRV-RAMs), чи при кількості РНК ВІЛ-1 ≥100000 копій/мл або з кількістю CD4+ < 100 клітин/106/л. Якщо розвиваються тяжкі р-ції з боку шкіри, негайно припинити застосування ЛЗ. З обережністю застосовувати пацієнтам з відомою алергією на сульфонаміди. У зв’язку зі збільшенням концентрації вільної фракції дарунавіру у плазмі крові з обережністю застосовувати пацієнтам із легкою та помірною печінковою недостатністю. Якщо розвиваються тяжкі р-кції з боку шкіри, негайно припинити застосування ЛЗ. Хворих на гемофілію поінформувати про можливість посилення кровотеч.

Під час лікування препаратом пацієнтам продовжувати дотримуватись відповідних заходів безпеки для запобігання передачі вірусу. Якщо розвиваються тяжкі реакції з боку шкіри, негайно припинити застосування. У разі супутньої противірусної терапії гепатитів В та С зверніться за відповідною інформацією щодо цих ЛЗ. Необхідність медичної консультації, якщо є відчуття білю у суглобах, скутість суглобів або утруднення рухів. Брати до уваги можливість розвитку таких побічних ефектів, як запаморочення, при оцінці здатності пацієнта керувати автомобілем та працювати зі складною технікою

Дасабувір

Пацієнти з цирозом печінки: необхідний контроль клінічної симптоматику у зв’язку з можливою появою ознак декомпенсації функції печінки (таких як асцит, печінкова енцефалопатія, кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу); біохімічні показники функції печінки, включаючи прямий білірубін, потрібно оцінювати перед початком лікування, протягом перших 4 тижнів лікування та надалі за клінічними показаннями; припинити лікування в разі появи чітких ознак декомпенсації функції печінки. Пацієнтів, які використовували ЛЗ, що містять етинілестрадіол (комбіновані пероральні  контрацептиви або  контрацептивні  вагінальні  кільця)  потрібно перевести на альтернативний метод контрацепції. Не застосовувати для лікування інших генотипів, окрім 1. Пацієнти з коінфекцією ВГС/ВІЛ, які не отримують супресивної антиретровірусної терапії, не повинні лікуватися ЛЗ. Обережність проявляти щодо пацієнтів, які мають в анамнезі депресію або психічне захворювання. Рівень глюкози у хворих на ЦД, які почали лікування противірусними засобами прямої дії, ретельно контролювати, особливо протягом перших 3 міс., а протидіабетичні препарати при необхідності змінювати.

Звернутися за консультацією лікаря у разі появи ранніх ознак запалення печінки, таких як втома, слабкість, відсутність апетиту, нудота і блювання, а також більш пізніх ознак, таких як жовтяниця або знебарвлення калу. Пацієнтам або їх опікунам повідомляти лікаря про будь-які зміни в поведінці або настрої та про будь- яке суїцидальне мислення. Пацієнтам зі спадковим порушенням толерантності до галактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною   мальабсорбцією  не приймати цей ЛЗ. Можливе виникнення втомлюваності      під       час       лікування дасабувіром          у          комбінації         з омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром та рибавірином.

Даунорубіцин

Контролювати гематологічний статус пацієнтів. Відносні протипоказання: високодиференційована панцитопенія, ізольована лейко-/тромбоцитопенія, тяжкі серцеві аритмії, ІМ, тяжкі порушення нирок і печінки, вагітність і поганий загальний стан пацієнта. Має імунодепресивну дію, неконтрольовані інфекції, вірусні захворювання (оперізувальний лишай) можуть перерости у загострення, небезпечне для життя. З обережністю пацієнтам з попередньою, одночасною або запланованою променевою терапією. До початку лікування вилікуватися від г. токсичності (стоматит, нейтропенія, тромбоцитопенія і генералізовані інфекції). Для уникнення мієлотоксичних ускладнень, необхідне ретельне спостереження за станом крові до і під час лікування, особливу увагу приділяти лейкоцитам, гранулоцитам, тромбоцитам і еритроцитам. Лихоманка, інфекції, сепсис, септичний шок, крововиливи і тканинна гіпоксія можуть виникнути як ускладнення мієлосупресії та призвести до летального наслідку. Забезпечити швидке та ефективне лікування тяжких інфекцій та/або кровотечі. Лікування мієлосупресії може потребувати інтенсивної підтримуючої терапії. Не вводити при наявності пригнічення кісткового мозку або щічної виразки. Провести клінічне та бактеріологічне обстеження для визначення присутності інфекції, будь-які інфекції повинні бути усунені до початку лікування. Антиінфекційну терапію застосовувати при наявності підозрюваної або підтвердженої інфекції і під час фази аплазії. При нудоті та блюванні застосовувати противоблювальну терапію. Після паравазального введення можливе місцеве подразнення і, залежно від кількості уведеного ЛЗ, тяжкий целюліт, болісна виразка і некроз тканин. У деяких випадках необхідне хірургічне втручання. Можливе необоротне пошкодження тканин. Проявляти обережність для уникнення екстравазації під час в/в введення. Виконати всі можливі дії, щоб уникнути протирання шкіри і накладання пов’язок. При підозрі на некроз тканин негайно припинити інфузію і продовжити вливання до іншої вени. У місці крововиливу зробити спробу аспірації рідини голкою. До ураженої ділянки може бути введений гідрокортизон. Введення бікарбонату натрію (5 мл 8,4 % м/о розчину) також можна застосувати з метою гідролізу ЛЗ через зміну рН. Консультація пластичного хірурга через необхідність пересадки шкіри. Льодовий компрес допомагає зменшити дискомфорт у місці введення, а також запобігти розповсюдженню. Нанести ГК крем і перев’язати уражену ділянку стерильною марлею. Повна алопеція відбувається при застосуванні повних доз даунорубіцину. Можливе виникнення аменореї та азооспермії, незворотні  порушення фертильності.

Пацієнтам репродуктивного віку користуватися                         ефективними контрацептивними засобами протягом лікування і протягом 6 міс після закінчення терапії; зважаючи на можливість розвитку необоротного безпліддя унаслідок лікування, чоловікам, які бажають стати батьками у майбутньому, вдатися до кріоконсервації сперми до початку терапії, жінкам, які бажають завагітніти після завершення лікування, генетичне консультування. Викликає нудоту і блювання, може призводити до  погіршення                              здатності          керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Дегарелікс

Tерапевтичний ефект моніторувати за клінічними параметрами і шляхом вимірювання рівня ПСА в сироватці крові. Якщо клінічний ефект недостатній, переконатися, що рівень сироваткового тестостерону знижений  достатньо. Не індукує підвищення рівня тестостерону, тому немає необхідності у призначенні антиандрогенних ЛЗ як захисту від викиду тестостерону на початку терапії. Призначений лише для п/ш введення у ділянку живота. Не струшувати фл. Не вивчався у пацієнтів з анафілактичними реакціями, тяжкою кропив'янкою, ангіоневротичним набряком. Щільності кісткової тканини протягом лікування не вимірювали. Можливий розвиток або ускладнення перебігу ЦД, тому необхідний більш частий моніторинг рівня  глюкози крові у пацієнтів-діабетиків при прийомі деприваційної терапії. Може пригнічувати чоловічу фертильність доти поки є пригнічення секреції тестостерону.

Має незначний вплив на керування транспортними засобами і роботу з механізмами,          втомлюваність          та запаморочення є найбільш частими побічними р-ми, що могли б вплинути на керування транспортними засобами і на здатність працювати з механізмами.

Дезлоратадин

Призначати з обережністю хворим, які мали напад судом в анамнезі.  Лікар  має  ухвалити  рішення  щодо припинення лікування дезлоратадином хворих, у яких під час застосування препарату спостерігався напад судом. У хворих з нирковою недостатністю тяжкого ступеня прийом препарату здійснювати під контролем лікаря. Пацієнтам рекомендується не займатися діяльністю, що вимагає концентрації уваги, такою як керування автомобілем або використання інших механізмів, доки вони не визначили власну реакцію на ЛЗ.

У дуже рідких випадках можливе відчуття сонливості,    що     може    вплинути    на здатність керувати автомобілем та складною технікою. Пацієнтам з рідкісними спадковими проявами непереносимості галактози, уродженою недостатністю лактози або синдромом мальабсорбції глюкози та галактози не слід приймати цей препарат. ЛЗ містить сорбіт, тому його не застосовувати пацієнтам із вродженою непереносимістю фруктози.

Декаметоксин

Пiдiгрiвання р-ну д/зовн. застос. перед використанням підвищує ефективнiсть дiї. При запальних явищах,подразненнях шкіри р-н розводити дистильованою водою у співвідношенні 1:1 або 1:2 (р-н).Вушні крап.:у вухо закапувати у теплому вигляді; тривалість курсу лікування залежить від тяжкості захворювання і досягнутого ефекту і визначається лікарем індивідуально.

Крап.оч.: Можливі АР, мiсцеве подразнення ока при пiдвищенiй iндивiдуальнiй чутливостi до ЛЗ. Пацієнтам, у яких спостерігається нечіткість зору після закапування, утримуватися        від                                    керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. Р-н д/зовн. застос.: не допускати потрапляння препарату на слизові оболонки очей. При випадковому потраплянні в очі слід змити його великою кількістю проточної води. Вушні крап.:у вухо закапувати у теплому вигляді.

Декваліній

Не застосовувати молодим дівчатам, у яких не було  першої менструації та які не досягли статевої зрілості. Пацієнткам порадити звернутися до свого лікаря, якщо симптоми зберігаються наприкінці лікування або у разі рецидиву захворювання. Перевищення добової дози або рекомендованої тривалості лікування збільшує ризик утворення виразок епітелію піхви. Немає даних щодо ефективності та безпеки лікування бактеріального вагінозу у жінок віком до 18 років або після 55 років.

Містить допоміжні речовини, що повністю не розчиняються. Залишки табл. іноді можна знайти на спідній білизні, на ефективність це не впливає. У випадках, коли спостерігається сухість піхви, існує можливість того, що вагінальна табл. не розчиняється і виділяється з піхви цілою, таке лікування не є ефективним. Для запобігання цьому, перед тим як вводити табл. у суху піхву, можна зволожити табл. невеликою кількістю води. Пацієнткам використовувати гігієнічні прокладки або щоденні прокладки. Не змінює кольору білизни. Пацієнткам щоденно міняти спідню білизну та рушники і прати їх при температурі не менше 80 ºС. Щоб мінімізувати ризик впливу деквалінію хлориду на новонародженого, ваг. табл. не застосовувати за 12 год до пологів.

Дексаметазон

Спостерігати та вчасно виявляти зміни психічного стану, особливо депресивного настрою, суїцидальних думок та намірів. Може загострити системну грибкову інфекцію, латентний амебіаз і туберкульоз легенів. Повідомлялося про феохромоцитомну кризу, яка може мати летальний наслідок, після застосування системних кортикостероїдів. З обережністю хворим на остеопороз, туберкульоз, глаукому, діабет, активну пептичну виразку, недавній кишковий анастомоз, виразковий коліт і епілепсію. Особливого догляду потребують пацієнти протягом перших тижнів  після ІМ, пацієнти з тромбемболією, міастенією гравіс, глаукомою, гіпотиреозом, психозом або психоневрозом, пацієнти, які одужують після операції або перелому кісток.  У недоношених новонароджених, які отримували системне лікування дексаметазоном, слід проводити діагностичне обстеження та моніторинг функції та структури серця, оскільки є ризик виникнення гіпертрофічної кардіоміопатії після системного застосування кортикостероїдів. Вакцинація живою вакциною протипоказана під час лікування. Вакцинація неживою вірусною або бактеріальною вакциною не призводить до очікуваного синтезу антитіл і не має очікуваного захисного ефекту. Не призначати за 8 тиж. до вакцинації і не починати застосовуват и раніше ніж ч/з 2 тижні після вакцинації. Дія посилюється у хворих на цироз печінки або гіпотиреоз. Уникати введення в інфіковані або нестійкі суглоби. При тривалому лікуванні контролювати рівні калію у сироватці крові.  При лікуванні  коронавірусної хвороби 2019  (COVID-

19) системні КС не відміняти пацієнтам, які вже лікуються системними (пероральними) КС з інших причин (напр., пацієнти з ХОЗЛ), але не потребують додаткового кисню. Можуть бути повідомлення про порушення зору при системному та місцевому застосуванні КС. Уважно стежити за станом пацієнтів з високим ризиком виникнення СЛП, таких як пацієнти з високою швидкістю проліферації, великою масою пухлини та високою чутливістю до цитотоксичних засобів, та застосовувати належні запобіжні заходи. Крап. оч.: у період застосування крап. перевіряти стан рогівки, контролювати ВОТ; враховувати можливість розвитку грибкової інвазії при будь-якому стійкому утворенні виразок рогівки. Якщо лікування триває більш ніж

10 днів, контролювати ВОТ. При стійкому утворенні  виразок рогівки виключити наявність грибкової інфекції у пацієнтів, яким здійснювалося або здійснюється лікування КС; лікування слід припинити у разі виникнення грибкової інфекції. При наявності захворювань, що призводять до витончення рогівки або склери, застосування місцевих стероїдів може спричинити перфорацію. Дозу знижувати поступово.

Під час тривалого лікування високими p/os дозами приймати разом з їжею, а між прийомами їжі застосовувати антациди. Впливає на ЦНС і може спричинити запаморочення, спазми, біль голови, тому водіям автотранспорту та операторам потенційно небезпечної техніки необхідно дотримуватися обережності. КС застосовувати з обережністю пацієнтам з очним герпесом ч/з можливу перфорацію рогівки. Крап.оч.: Слід уникати контакту з м’якими контактними лінзами, однак якщо на думку лікаря використання контактних лінз є прийнятним, перед застосуванням оч. крап. зняти контактні лінзи та зачекати 15 хв після інстиляції, перш ніж одягти їх; не рекомендується носити контактні лінзи під час лікування запалень ока. Після застосування оч. крап. тримати повіки закритими протягом 2 хв.; закрити  сльозову протоку пальцем на 2 хв.Тимчасове затуманення зору або інші порушення його можут ь впливати на здатність керування автотранспортом або механізмами, тому зачекати доти, доки зір проясниться. Якщо у пацієнта спостерігається нечіткість зору або інші порушення зору, слід звернутися до офтальмолога для оцінки ймовірних причин, якими можуть бути катаракта, глаукома або такі рідкісні  захворювання, як центральна серозна хоріоретинопатія. З обережністю застосовувати пацієнтам із сухим оком та пацієнтам, у яких може бути вражена рогівка ока.

Декскетопрофен

З обережністю пацієнтам з АР в анамнезі. Побічні р-ції можна скоротити за рахунок застосування найменшої ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для покращення стану. При розвитку ШКК застосування припинити. Ризик виникнення ШКК,  утворення виразки або її перфорація підвищується зі збільшенням дози НПЗЗ у пацієнтів на виразку в анамнезі, особливо ускладненої кровотечею або перфорацією, а також у пацієнтів літнього віку. З обережністю пацієнтам із захворюваннями травного тракту в анамнезі, існує ризик їх загострення; може призводити до рецидивів неспецифічного виразкового коліту, хвороби Крона у пацієнтів, які знаходяться у фазі ремісії; перед початком застосування пацієнтами, які мають в анамнезі езофагіт, гастрит та/або виразкову хворобу, бути певним, що ці захворювання знаходяться у фазі ремісії; у пацієнтів із наявними с-томами патології травного тракту та із захворюваннями травного тракту в анамнезі контролювати стан травного тракту на предмет виникнення можливих порушень, особливо це стосується ШКК. Для таких пацієнтів та пацієнтів, які застосовують ацетилсаліцилову к-ту у малих дозах або інші засоби, що збільшують ризик виникнення побічних р-цій з боку травного тракту, розглянути можливість комбінованої терапії з препаратами- протекторами (мізопростолом або інгібіторами протонної помпи). НПЗЗ здатні зменшувати агрегацію тромбоцитів та збільшувати час кровотечі за рахунок пригнічення синтезу простагландинів. Пацієнтам, які застосовують препарати, що впливають на гемостаз, наприклад, варфарин, інші кумаринові препарати або гепарини, перебувати під наглядом лікаря. Застосування НПЗЗ, особливо у високих дозах та протягом тривалого часу може супроводжуватися збільшенням ризику виникнення станів, спричинених тромбозом артерій, ІМ або інсульту; при неконтрольованій АГ, застійній СН, ІХС, захворюваннях периферичних артерій і/або судин головного мозку препарат слід призначати тільки після ретельної оцінки стану пацієнта.  Ч/з підвищений ризик нефротоксичності слід призначати з обережністю при лікуванні діуретиками, та пацієнтам, у  яких можливий розвиток гіповолемії. Під час лікування пацієнт повинен отримувати достатню кількість рідини, щоб уникнути зневоднення, яке може призвести до посилення токсичного впливу на нирки. При появі шкірних висипань, ознак ураження слизових оболонок або інших с-томів гіперчутливості відмінити. Здатний підвищувати рівень азоту сечовини та креатиніну у плазмі крові, деяких печінкових показників, а також значне підвищення рівня АСТ та АЛТ, за таких обставин лікування необхідно припинити. З обережністю вводити пацієнтам із порушенням кровотворення, системним червоним вовчаком та змішаними захворюваннями сполучної тканини. Здатний маскувати с-томи інфекційних захворювань під час його застосування; при вітряній віспі слід уникати застосовування препарату. Негативний вплив на осіб, які страждають на алкоголізм, на епілепсію. Допологовий моніторинг щодо олігогідрамніону  та звуження артеріальної протоки у плода слід розглянути у разі впливу декскетопрофену протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня.

Табл. приймати щонайменше за 30 хв до їжі. У зв’язку з можливим запамороченням  і сонливістю може призводити до легкого або помірного зниження  здатності керувати транспортом та обслуговувати техніку. У разі появи будь-якого дискомфорту в ділянці живота, особливо на початку лікування, повідомляти лікаря. Одночасний прийом їжі зменшує швидкість всмоктування діючої речовини. Пацієнтам, особливо літнього віку, які мають в анамнезі побічні р-ції з боку травного тракту, сповістити лікаря про всі незвичні с-томи, пов’язані з травною с-темою, зокрема про ШКК, особливо на початкових етапах лікування. Якщо під час застосування                                  з’являються           або посилюються с-томи бактеріальної інфекції, негайно звернутися до лікаря. Може знижувати жіночу фертильність, не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Жінки, які мають проблеми із зачаттям або проходять обстеження на предмет безпліддя, розглянути можливість відміни препарату. Гранули: пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями (непереносимість фруктози, с-ром мальабсорбції глюкози-галактози або дефіцит сахарази-ізомальтази), не слід приймати препарат.

Декслансопразол

У дорослих пацієнтів із субоптимальною відповіддю або з ранньою повторною появою с-мів після завершення лікування ІПП потрібно розглянути доцільність проведення додаткових діагностичних досліджень для виключення наявності злоякісних новоутворень шлунка. Пацієнти, які входять у групу ризику Clostridium difficile-асоційованої діареї, пацієнти, які входять у групу ризику переломів остеопоротичного характеру, повинні отримувати лікування ІПП у мінімальній рекомендованій дозі та протягом найкоротшого часу, відповідно до захворювання, що підлягає лікуванню. У пацієнтів, які отримували ІПП, повідомлялося про розвиток або загострення шкірного червоного вовчака (ШЧВ) та системного червоного вовчака (СЧВ). Як правило, спостерігались гістологічні зміни без залучення в патологічний процес органа. Після відміни ІПП відзначається покращення стану впродовж періоду від 4 до 12 тижнів. Результати серологічних тестів (наприклад, на антинуклеарні антитіла) можуть бути + і показники можуть залишатись підвищеними впродовж довшого часу порівняно з тривалістю клінічних проявів. Є рідкі повідомлення про розвиток дефіциту ціанокобаламіну під час лікування ЛЗ, які пригнічують секрецію кислоти шлункового соку. Рідко при застосуванні ІПП протягом щонайменше 3х місяців, частіше - після року лікування, у пацієнтів спостерігалась гіпомагніємія (симптоматична та асимптоматична), для лікування гіпомагніємії проводять замісну терапію та припиняють застосування препаратів ІПП. У пацієнтів, які імовірно будуть тривало приймати ліки або застосовують ІПП з дигоксином або препаратами, які можуть призвести до гіпомагніємії (наприклад, діуретики), потрібно контролювати рівень магнію у крові до початку та періодично під час лікування. Рівень хромограніну A (CgA)  у сироватці ↑ на фоні препарат-індукованого зниження кислотності шлунка. ↑рівня CgA може призвести до отримання псевдопозитивних результатів при діагностиці нейроендокринних пухлин. Лікар повинен тимчасово припинити терапію декслансопразолом, принаймні за 14 днів до проведення оцінки рівня CgA. Дослідження слід повторити у разі, якщо рівень CgA при початковій оцінці високий. Для виконання послідовних досліджень (наприклад, для моніторингу) повинна залучатись одна і та ж лабораторія, оскільки діапазон значень досліджень може відрізнятись. Використання ІПП пов'язане з підвищеним ризиком виникнення поліпів фундальних залоз, вони мають безсимптомний перебіг. ІПП  слід  використовувати протягом найкоротшого терміну з можливих для патології, що лікується.

При необхідності керувати автомобілем та іншими механізмами, брати до уваги можливий розвиток побічних р-цій. У разі пропуску прийому дози, слід якомога швидше прийняти пропущену дозу препарату. Однак, якщо за графіком прийому необхідно приймати наступну дозу   препарату,   не   слід  застосовувати пропущену дозу, а прийняти наступну вчасно. Не рекомендовано приймати подвійну дозу препарату для компенсування пропущеної  дози. Пацієнти, у яких виникають труднощі при ковтанні капсул можливе застосування з яблучним пюре або перорально з водою  за допомогою шприца.

Дексмедетомідин

Призначений для застосування в госпітальних умовах (у відділеннях інтенсивної терапії, анастезіології та реанімації), застосування в інших умовах не рекомендоване. Не вводити навантажувальну дозу або вводити його болюсно, використовувати альтернативні методи негайного контролю ажитації або під час проведення процедур, особливо протягом перших год. застосування. У деяких пацієнтів спостерігалося легке пробудження і вони швидко приходили до пам'яті після стимуляції. При відсутності інших клінічних с-томів дана ознака окремо не повинна розглядатися як неефективність дексмедетомідину. Не повинен застосовуватися як засіб індукції інтубації або для забезпечення седації при застосуванні міорелаксантів. Не пригнічує судомну активність і не повинен застосовуватися в монотерапії при епілептичному статусі. Дотримуватися обережності при одночасному застосуванні дексмедетомідину з ЛЗ, що мають седативний ефект або впливають на ССС, внаслідок можливого адитивного ефекту. У пацієнтів з ураженням периферичної автономної НС (внаслідок травми спинного мозку) гемодинамічні ефекти після введення можуть бути більш вираженими і вимагати особливого догляду за пацієнтом. Досвід застосування при важких неврологічних станах (травма голови, післяопераційний період після нейрохірургічних операцій), обмежений, застосовуватися при таких станах з обережністю, особливо у разі необхідності глибокої седації. При виборі терапії враховувати, що дексмедетомідин знижує церебральний кровообіг і внутрішньочерепний тиск. При різкій відміні агоністів α-2-рецепторів після тривалого їх застосування в рідкісних випадках виникав с-м відміни. При розвитку ажитації та підвищенні АТ відразу після скасування дексмедетомідину враховувати можливість виникнення даного стану. Безпека застосування дексмедетомідину пацієнтам, схильним до злоякісної гіпертермії, не встановлена, тому його застосування не рекомендується. При розвитку стійкої лихоманки нез'ясованої етіології припинити застосування; при виникненні поліурії припинити прийом дексмедетомідину та перевірити рівень натрію в сироватці крові та осмоляльність сечі.

Призначений для застосування лише в госпітальних умовах. Пацієнтам слід порадити утримуватися від керування автотранспортом та виконання інших небезпечних завдань і, якщо це можливо, уникати застосування інших засобів із седативним ефектом (наприклад бензодіазепінів, опіоїдів, алкоголю) впродовж певного періоду часу, залежно від ефектів дексмедетомідину, що спостерігаються, процедури, супутніх ЛЗ, віку та стану пацієнта.

Декспантенол

не слід застосовувати для лікування інфекційних уражень рогівки бактеріального, вірусного та грибкового походження як монотерапію, препарат слід застосовувати лише як допоміжний засіб у комплексній терапії цих захворювань; якщо гель/крап.очн. застосовувати разом з іншими очними краплями/мазями, між введенням препаратів має бути інтервал приблизно у 15 хв. у будь-якому випадку гель/крап.очн. треба закапувати останнім; містить консервант цетримід, який, особливо при частому або тривалому застосуванні, може спричинити подразнення очей (почервоніння, відчуття печіння та чужорідного тіла в оці), та може пошкодити епітелій рогівки. У пацієнтів зі значними пошкодженнями рогівки можливі випадки кальцифікації рогівки, пов’язаної із застосуванням очних крапель, що містять фосфати.

протягом декількох хв після закапування у кон’юнктивальний           мішок           може спостерігатись тимчасове  погіршення  зору, не рекомендується керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами, доки гострота зору не відновиться; не закапувати при вставлених контактних лінзах, їх видалити з ока і вставити знову не раніше ніж ч/з 10-

15 хв після закапування; користуватись м’якими контактними лінзами під час лікування не дозволяється.

Декстран-40

Застосовувати тільки під контролем лікаря. Після повільного введення перших 10 крап. припинити введення на 3-5 хв, потім ввести ще 30 крап. і знову припинити введення на 3-5 хв. У разі відсутності алергічних реакції продовжувати введення. При порушеннях вуглеводного обміну та інших станах, при яких протипоказане введення вуглеводів, ЛЗ застосовувати з 0,9 % р-ном натрію  хлориду. Вміст фл. можна використати лише для одного пацієнта. Після порушення герметичності ємкості невикористану частину його вмісту слід утилізувати згідно з чинними вимогами.

Враховувати імовірність таких побічних ефектів як загальна слабкість і запаморочення.

Демокситоцин

За медичними показаннями, під контролем медичного персоналу в умовах полого-допоміжного стаціонару, під  час медикаментозної стимуляції пологів необхідний ретельний нагляд за породіллею (контроль інтенсивності скорочень матки, розкриття шийки матки,  просування плода родовими шляхами, частоти серцебиття та положення плода, індивідуальної р-ції пацієнтки на демокситоцин, підбір дози при необхідності). Обережно якщо є невідповідності розмірів плода та таза, вторинна інертність матки,є кесарів розтин у нижньому сегменті матки, констатована внутрішньоутробна загибель плода або навколоплідні води містять меконій . При надмірно сильній пологовій діяльності застосування препарату припинити. Ризик посилення післяпологової дисемінованої в/судинної коагуляції більш виражений у жінок віком від 35 років, а також у жінок з ускладненнями вагітності або тривалістю вагітності більше 40 тижнів, у таких випадках окситоцин та його аналоги застосовувати з обережністю, та лікар повинен бути уважним у відношенні проявів ДВК.

Табл. застосовують трансбукально, закладаючи за щоку поперемінно  праворуч і ліворуч, і утримують у ротовій порожнині до повного її розчинення і всмоктування, ЛЗ не рекомендується пацієнтам із рідкісною вродженою непереносимістю      фруктози, мальабсорбцією глюкози-галактози або недостатністю сахарази-ізомальтази, а також пацієнтам із рідкісною вродженою непереносимістю галактози або дефіцитом Lapp-лактази.

Деносумаб

важливо ідентифікувати пацієнтів з ризиком виникнення гіпокальціємії та скорегувати гіпокальціємію за допомогою адекватного вживання кальцію та вітаміну D до початку лікування препаратом; протягом лікування, особливо в перші декілька тижнів рекомендований  клінічний моніторинг рівнів кальцію у крові пацієнтів, схильних до розвитку гіпокальціємії; якщо у будь-якого пацієнта на тлі лікування препаратом можна запідозрити симптоми гіпокальціємії, визначити рівень кальцію; у пацієнтів, які приймають препарат, можуть виникнути інфекції шкіри (переважно целюліт), що призводять до госпіталізації; до відомих факторів ризику виникнення остеонекрозу щелепи належать попереднє лікування бісфосфонатами, літній вік, погана гігієна порожнини рота, інвазивні стоматологічні процедури (екстракції зубів, зубні імпланти, хірургічні втручання у порожнині рота), коморбідні порушення (наявні захворювання зубів, анемія, коагулопатії,  інфекції), паління, встановлений діагноз раку з ураженням кісток, супутня терапія (хіміотерапія, антиангіогенні біологічні препарати, ГК, радіотерапія голови та шиї); виникнення остеонекрозу щелепи під час лікування препаратом потребує проведення лікарем пацієнта разом із стоматологом або хірургом клінічної оцінки та складання плану лікування пацієнта, що базується на індивідуальній оцінці співвідношення ризику/користі з тимчасовою зупинкою лікування препаратом поки остеонекроз шелепи не буде подолано та фактори ризику не будуть пом’якшені; необхідно враховувати вірогідність виникнення остеонекрозу зовнішнього слухового каналу у разі лікування деносумабом пацієнтів з порушеннями з боку вуха, включаючи хронічні інфекції вуха; атипові переломи стегна можуть виникати при маленьких травмах або при відсутності травм у підвертельній або діафізальній   ділянці стегна та можуть бути двосторонніми; ці переломи характеризуються специфічними радіографічними показниками; під час лікування пацієнтів попередити щодо необхідності повідомлення про нові або незвичайні  випадки болю у стегновій кістці, стегні або у паховій  ділянці; пацієнтів, які мають такі симптоми, необхідно обстежити на наявність неповних переломів стегна, обстеженню також підлягає стегно з протилежної сторони; пацієнти, які лікуються препаратом, не повинні одночасно приймати інші ЛЗ, що містять деносумаб (для профілактики уражень кісткової системи у дорослих хворих з кістковими метастазами з солідних новоутворень); не змішувати з іншими ЛЗ.

для всіх пацієнтів важливим є адекватне вживання кальцію та вітаміну D; негайно звернутися за медичною допомогою, якщо з’являться симптоми або ознаки целюліту; під час лікування препаратом дотримуватися відповідних правил гігієни порожнини рота, проходити регулярні профілактичні огляди у свого стоматолога та негайно повідомляти щодо будь-яких оральних симптомів,  включаючи рухливість зубів, біль або  набряки протягом лікування препаратом; пацієнти із рідкісною вродженою непереносимістю фруктози не повинні застосовувати препарат; перед лікуванням препаратом хворим із супутніми факторами ризику потрібна попередня консультація стоматолога з проведенням відповідних профілактичних заходів; під час лікування такі пацієнти повинні за можливості уникати інвазивних стоматологічних процедур; препарат не має або має дуже незначний вплив на швидкість р-ції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Десмопресин

Обов’язковим є обмеження до мінімуму прийому рідини за  1 год до застосування і протягом 8 год після застосування пацієнтам при первинному нічному енурезі та ніктурії. Лікування без супутнього зниження вживання рідини може призвести до її затримки та/або гіпонатріємії з або без супутніх симптомів та ознак (головний біль, нудота, блювання, збільшення маси тіла, а в тяжких випадках - судоми). Оцінити наявність дисфункції сечового міхура і обструкції протоків перед початком лікування. Лікування препаратом припинити на тлі г. інтеркурентного захворювання, що характеризується водним та/або електролітним дисбалансом (системні інфекції, гарячка, гастроентерит). З обережністю пацієнтам із ризиком підвищення внутрішньочерепного тиску, з водним та/або електролітним дисбалансом, з ризиком розвитку тромбозів. Ризик виникнення судом, спричинених гіпонатріємією,  може бути зведений до мінімуму за умов підтримання рекомендованої стартової дози та виключення супутнього застосовування препаратів, які підвищують секрецію вазопресину. Спрей назальний застосовувати тільки у випадку, коли p/os застосування неможливе. Лікування розпочинати із застосування найнижчих доз, дозу підвищувати поступово, дотримуватися обережності.

Необхідне дотримання водного режиму, обмежувати вживання рідини. Уникати перевантаження рідиною (у тому числі при занятті плаванням) та припинити прийом на тлі блювання та діареї, поки баланс рідини не відновиться. Має незначний вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з іншими механізмами, що враховувати водіям та фахівцям, робота яких потребує підвищеної пильності. Можливий            ризик            виникнення запаморочення або сонливості.

Децитабін

Уникати контакту зі шкірою і вдягати печатки. Дотримуватися стандартної процедури поводження з протипухлинними ЛЗ. Ч/з ризик настання безпліддя внаслідок лікування, чоловікам розглянути можливість консервації сперми, а жінкам - кріоконсервації ооцитів перед початком терапії. Мієлосупресія та ускладнення мієлосупресії, включаючи інфекції та кровотечі, які спостерігаються у пацієнтів, можуть посилюватися, існує підвищений ризик виникнення серйозних інфекцій будь- якого патогенезу (бактеріального, грибкового або вірусного), з потенційним летальним наслідком; спостерігати за симптомами інфекцій у пацієнтів та негайно розпочинати лікування; мієлосупресія, спричинена децитабіном, є оборотною. Регулярно проводити повний аналіз крові та аналіз кількості тромбоцитів за клінічними показниками та перед кожним курсом лікування. При мієлосупресії або її ускладненнях терапію можна припинити, можна знизити дозу або розпочати підтримуюче лікування згідно з рекомендаціями;при винекненні диференціювального с-му (с-м ретиноєвої к-ти) у пацієнтів, які отримували децитабін,потрібно розглянути питання про тимчасове припинення прийому ЛЗ до усунення симптомів і у разі відновлення рекомендується застосовувати з обережністю.

Жінкам            репродуктивного            віку використовувати засоби контрацепції та уникати настання вагітності в ході лікування. Чоловікам застосовувати ефективні засоби контрацепції та уникати зачаття дитини в ході лікування та впродовж 3 міс після закінчення лікування. Може мати помірний вплив на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.

Джозаміцин

При виникненні тяжких шкірних р-цій припинити застосування джозаміцину та призначити лікування та/чи вжити відповідних заходів. Застосовувати з обережністю при відомій гіперчутливості до еритроміцину чи інших макролідних а/б. Враховувати можливість перехресної стійкості до різних а/б групи макролідів. Застосування джозаміцину, особливо протягом тривалого періоду, може призвести до розвитку резистентних м/о чи грибкової інфекції; в таких випадках застосування ЛЗ припинити та призначити відповідне лікування. У разі виникнення псевдомембранозного коліту застосування ЛЗ  припинити та почати відповідне лікування. В даній ситуації протипоказані ЛЗ, що пригнічують перистальтику кишечнику. Лікування продовжувати протягом 48 годин після зникнення симптомів захворювання та нормалізації температури тіла.

таблетки, що дисперг.: розчиніть табл. в склянці з водою і добре перемішайте до одержання однорідної суміші. Прийміть одержану суміш негайно. Табл.вкриті п/о: ковтати цілими, не  розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Препарат застосовують  між  прийомами їжі.

Дигоксин

При тривалій терапії оптимальну індивідуальну дозу підбирають протягом 7-10 днів. Підбирати дози    особливо ретельно для літніх та/або ослаблених пацієнтів, пацієнтів із порушеннями ф-ції нирок, імплантованим кардіостимулятором, оскільки у них токсичні ефекти  можуть виявлятися при застосуванні доз, які зазвичай добре переносяться іншими пацієнтами. Ризик виникнення дигіталісної інтоксикації підвищений у пацієнтів з гіпокаліємією,          гіпомагніємією,           гіперкальціємією, гіпернатріємією, гіпотиреозом, «легеневим» серцем; таким хворим уникати застосування у високих разових дозах. З обережністю застосовувати при супутній фібриляції передсердь та СН. З обережністю пацієнтам із захворюваннями щитовидної залози; при зниженій ф-ції щитовидної залози початкову та підтримуючі дози зменшити. При гіпертиреозі існує відносна резистентність, дози препарату можуть бути збільшені. При проведенні курсу лікування тиреотоксикозу зменшити дози дигоксину при переведенні тиреотоксикозу у контрольований стан. Пацієнтам із с-мом короткої кишки або з с-мом мальабсорбції внаслідок порушення всмоктування дигоксину можуть знадобитися більш високі дози. Контроль ЕКГ та концентрації електролітів (калію, кальцію, магнію) у сироватці крові. Потрібна корекція електролітного балансу, оскільки гіпокаліємія та гіпомагніємія підсилюють токсичність глікозидів наперстянки. Строфантин призначають не раніше 24 год після відміни дигоксину. Хворим, які перебувають на програмному гемодіалізі, застосування дигоксину протипоказане. Пацієнтам, яким планується проведення кардіоверсії, слід  припинити прийом дигоксину за 1-2 дні до процедури, якщо це можливо; яЯкщо кардіоверсія обов’язкова, а дигоксин вже прийнятий, бажано застосовувати мінімальний ефективний розряд. Оскільки дигоксин уповільнює синоатріальну та АВ- провідність, застосування терапевтичних доз дигоксину може спричинити подовження інтервалу PR і депресію сегмента ST на електрокардіограмі. Табл. дигоксину  містять лактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або с-мом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід приймати препарат. Може спричинити подовження інтервалу PR і депресію сегмента ST на  електрокардіограмі. Р-н д/ін’єкц: містить 311 мг етанолу на дозу 1 мл препарату, шкідливий для пацієнтів, хворих на алкоголізм, слід бути обережним при застосуванні хворим на епілепсію.

При p/os застосуванні обмежити вживання важко  перетравної  їжі  та  продуктів,    що містять пектини. Враховуючи можливі побічні ефекти з боку нервової системи, утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психічних і рухових р-цій.

Диданозин

У ході лікування необхідний моніторинг вірусного навантаження пацієнта та кількості СD4-лімфоцитів. Може спричинити розвиток гіперурикемії, тому контролювати у хворих рівень сечової кислоти. У разі наявності у пацієнта болю в животі, нудоти, блювання або зміни біохімічних показників, що вказують на розвиток панкреатиту, необхідно   відмінити   препарат   до   виключення  діагнозу «панкреатит». Утримуватися від призначення препарату у комбінації з іншими ЛЗ, які виявляють панкреатичну токсичність (пентамідином). Значне підвищення рівня тригліцеридів є відомою причиною панкреатиту  та  потребує ретельного спостереження. З обережність призначати аналоги нуклеозидів для лікування будь-яких пацієнтів (особливо жінок з ожирінням) з гепатомегалією, гепатитом або іншими відомими факторами ризику захворювань печінки та печінкового стеатозу (включаючи деякі медичні препарати та алкоголь). Особливий ризик становлять пацієнти, ко-інфіковані гепатитом С та які лікуються альфа інтерфероном та рибавірином. У разі клінічних проявів лактатацидозу і значного погіршення лабораторних показників функції печінки застосування препарату рекомендовано припинити. З особливою обережністю призначати нуклеозидні аналоги пацієнтам із діагнозом гепатит В і С (які лікуються відповідними ЛЗ) або з іншими відомими факторами ризику для печінкових захворювань та жирової дистрофії печінки. Під час лікування препаратом контролювати рівень ферментів печінки. При клінічно суттєвому перевищенні рівня ферментів печінки лікування припинити. При швидкому підвищенні рівня амінотрансфераз може виникнути  потреба у повному припиненні лікування будь-якими нуклеозидними аналогами. Пацієнтів потрібно перевіряти на виникнення симптомів портальної гіпертензії (тромбоцитопенії або спленомегалії) під час планових оглядів. При необхідності проводять відповідні лабораторні дослідження. При підтвердженні діагнозу нециротичної портальної гіпертензії лікування диданозином необхідно припинити. Може розвинутися периферична нейропатія,  яка зазвичай характеризується симетричною відсутністю чутливості, поколюванням та болем у ногах, рідше - у  руках. Якщо ознаки периферичної нейропатії посилюються, необхідно перевести пацієнта на альтернативне лікування. Перевірку функцій зору необхідно проводити кожні 6 міс., а також у випадках скарг на зміни або погіршення зору. Застосування комбінованої АРВ-терапії може спричинити активізацію повільно прогресуючих і резидуальних опортуністичних інфекцій (збудниками яких  є Mycobacterium avium, Cytomegalovirus, або пневмонії, спричиненої Pneumocystis jirovecil [PCP], туберкульозу). У такому разі застосовується відповідна адекватна терапія. У пацієнтів, незважаючи на застосування АРВ - препаратів, можуть розвинутись опортуністичні інфекції та інші ускладнення ВІЛ-інфекції,тому такі пацієнти повинні постійно перебувати під наглядом лікаря.

Прийом препарату не запобігає передачі вірусу імунодефіциту людини статевим шляхом або через заражену кров і не виліковує від ВІЛ-інфекції, тому у пацієнтів зберігається ризик розвитку розгорнутої картини хвороби з пригніченням імунітету та виникненням опортуністичних інфекцій і злоякісних новоутворень. У разі наявності болю в животі, нудоти, блювання або  зміни біохімічних показників, що вказують на розвиток панкреатиту, необхідно відмінити препарат до виключення діагнозу «панкреатит». У період застосування препарату утриматись від керування автотранспортом і роботи, що потребує підвищеної уваги та швидкої реакції.

Дидрогестерон

У перші місяці лікування можуть виникати проривні кровотечі або кров’янисті виділення. Якщо проривна кровотеча або кров’янисті  виділення  продовжують виникати ч/з деякий час лікування або продовжуються  після закінчення лікування, встановити причину, в т. ч., у випадку необхідності, виключити злоякісне новоутворення ендометрія шляхом проведення біопсії ендометрія; під час вагітності або при застосуванні статевих гормонів може з’явитися або погіршитися: холестатична жовтяниця,  герпес вагітних, тяжкий свербіж, отосклероз, порфірія, депресія та аномальні показники ф-ції печінки, спричинені  г. або хр.печінковим захворюванням, якщо будь-який із цих станів присутній або з’являвся раніше, та/або погіршувався у період вагітності або попереднього лікування гормонами, пацієнт повинен знаходитися під ретельним наглядом. Пацієнткам з депресією в анамнезі знаходитися під ретельним наглядом. Перед початком замісної гормональної терапії або при її відновленні після перерви зібрати повний особистий та сімейний  анамнез, враховуючи дані анамнезу, а також протипоказання і застереження до прийому препарату, провести об'єктивне обстеження пацієнтки (включаючи обстеження тазових органів і огляд молочних залоз), під час лікування рекомендується проводити періодичні огляди, частота і характер яких залежать від індивідуальних особливостей пацієнтки. У жінок, які вже отримують постійну антикоагулянтну терапію, ретельно зважити користь та ризик замісної гормональної терапії. Жінкам без особистого анамнезу венозної тромбоемболії, але при наявності в анамнезі у родичів першого ступеня тромбозу у молодому віці можна запропонувати скринінг після ретельного обговорення його обмежень (лише частина тромбофілічних дефектів може виявлятися при скринінгу).

Пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або с-мом глюкозо- галактозної            мальабсорбції           не застосовувати цей препарат; може спричиняти невелику сонливість та/або запаморочення, особливо у перші кілька годин після прийому, тому керувати автомобілем або працювати з  механізмами необхідно з обережністю; якщо            венозна           тромбоемболія розвивається після початку терапії, прийом препарату припинити. Пацієнти з відомими тромбофілічними  станами мають підвищений ризик  розвитку венозної тромбоемболії, тому замісна гормональна терапія протипоказана цій групі пацієнток.

Диклофенак

Пацієнти мають бути поінформовані про с-ми серйозних артеріотромботичних явищ (напр., біль у грудній клітці, задишка, слабкість, сплутаність мовлення), що можуть з’явитися раптово; застосовувати  найнижчу  ефективну дозу протягом найкоротшого періоду лікування у пацієнтів з клінічно підтвердженою ІХС, цереброваскулярними розладами, оклюзійною хворобою периферичних артерій або гіпертонією, гіперліпідемією, ЦД, літнього віку, ослаблених, з низькою масою тіла; можлива затримка рідини в організмі та набряки, АГ, подразнення слизової шлунка, утворення виразок чи кровотечі ШКТ, підвищений ризик виникнення шлунково-кишкової неспроможності анастомозу, рекомендується ретельне медичне спостереження. Р-ції гіперчутливості можуть також прогресувати до с-рому Коуніса, що може спричинити ІМ, с- томи таких р-цій можуть включати біль у грудях, що  виникає в поєднанні з АР на ЛЗ. Можливі серйозні р-ції з боку шкіри, деякі з них летальні, у т.ч. ексфоліативний дерматит, с-м Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, які спостерігалися дуже рідко під час застосування НПЗП. Може маскувати ознаки і с-ми інфекції. При появі ознак висипу, ураження слизових оболонок або при будь-яких інших ознаках гіперчутливості, препарат відмінити. Ретельний медичний нагляд і обережність при застосуванні ЛЗ пацієнтам з хв. Крона чи виразковим колітом (можливе загострення); може тимчасово   інгібувати   агрегацію   тромбоцитів,   тому слід ретельно спостерігати за пацієнтами з порушеннями гемостазу, геморагічним діатезом або гематологічними порушеннями. У пацієнтів із СЧВ і змішаними захворюваннями сполучної тканини може спостерігатися підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту. Під час тривалого лікування диклофенаком регулярний контроль ф-ції печінки; показаний Метабісульфіт натрію у р-ні д/ін’єкц. може призвести до окремих тяжких р-цій гіперчутливості. Емульгель/ пластир наносити тільки на інтактні, неушкоджені ділянки шкіри, уникати контакту препарату з очима та слизовими оболонками, не ковтати, не застосовувати під повітронепроникну оклюзійну  пов’язку, але допускається його застосування під неоклюзійну пов’язку; містить пропіленгліколь, можливе легке локалізоване подразнення шкіри у деяких людей, а також бутилгідрокситолуол, який може викликати локалізовані р-ції на шкірі (напр., контактний дерматит) або подразнення очей та слизових оболонок. Крап.оч.: офтальмологічні НПЗЗ для місцевого застосування можуть ↑ час кровотечі; з обережністю призначати пацієнтам з геморагічним діатезом або тим, які отримують антикоагулянти або КС під час хірургічних втручань; при тривалому лікуванні можливий розвиток ускладнень: дефектів епітелію рогівки, набряку та потоншення рогівки, виразкового або точкового кератиту, що може привести  до ↓ гостроти зору. При наявності ознак епітеліальних  уражень негайно припинити застосування ЛЗ. ЛЗ містить консервант бензалконію хлорид, тому його не слід застосовувати для пригнічення міозу при операції з приводу катаракти. Бензалконію хлорид може спричинити подразнення очей та змінювати колір м’яких контактних лінз; протизапальна дія офтальмологічних НПЗЗ, включаючи диклофенак, може маскувати початок та/або прогресування очних інфекцій; при наявності інфекції або якщо існує ризик розвитку інфекції, одночасно із застосуванням препарату необхідно призначити відповідну терапію (напр., антибіотикотерапію); КС для місцевого застосування можуть сповільнити загоєння рогівки, тому слід бути обережним при одночасному застосуванні з КС місцевої дії; не застосовувати для субкон’юнктивальних ін’єкцій, не вводити у передню камеру ока; слід негайно припинити застосування ЛЗ у пацієннтів при порушенні цілісності рогівки; проведення носослізної оклюзії протягом 3 хв. може призвести до зниження системної абсорбції, що може призвести до зниження системних побічних ефектів і до збільшення місцевої активності препарату; пацієнти, які перенесли складні операції на оці/очах, денервацію  рогівки, або які мають дефекти епітелію рогівки,ЦД, небактеріальні захворювання очей (с-ром сухого ока), РА, або яким проведено повторні операції на оці/очах протягом короткого проміжку часу, мають підвищений ризик розвитку несприятливого впливу диклофенаку на рогівку, що може становити загрозу для зору.

Крап.оч.: не застосовувати під час носіння м’яких контактних лінз; перед застосуванням крап. лінзи зняти, вставити знову не раніше ніж ч/з 15 хв після закапування; якщо призначено більше одного виду очних крапель, їх слід закапувати з інтервалом не менше 5 хв.; пацієнтам, у яких спостерігається  нечіткість зору, утримуватися від  керування транспортними засобами і роботи з механізмами. Після закапування очних крапель проведення носослізної оклюзії або закриття очей протягом 3 хв призводить до зниження системної абсорбції та т.ч. до зниження системних побічних р-цій і до збільшення місцевої активності диклофенаку. Табл./капс. містять сахарозу і тому не рекомендовані пацієнтам з рідкісними формами спадкової непереносимості фруктози, глюкозо- галактозною мальабсорбцією або недостатністю          сахарази-ізомальтази. Пацієнти з токсичним впливом на ШКТ в анамнезі, мають повідомити лікарю про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (особливо про кровотечу в ШКТ). Припинити     застосування    диклофенаку жінкам, які не можуть завагітніти, а також жінкам, яким проводиться обстеження стосовно безплідності. Емульгель: при наявності вагомих підстав для застосування у період годування  груддю не слід наносити на молочні залози або великі ділянки шкіри та не застосувати у великій кількості або протягом тривалого часу. Пацієнтам, у яких під час терапії препаратом виникають порушення зору, запаморочення, вертиго, сонливість, порушення з боку ЦНС, млявість або втомлюваність, не слід керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами.

Дилтіазем

Перш ніж проводити загальне знеболювання, анестезіолог має бути поінформований про терапію дилтіаземом; блокатори кальцієвих каналів можуть потенціювати пригнічення скоротливості, провідності та автоматизму міокарда, дилатацію судин, обумовлені дією анестезуючих засобів. Застосування дилтіазему може асоціюватися зі змінами настрою, в т.ч. з виникненням депресії; раннє розпізнавання відповідних с-томів має важливе значення, особливо у схильних до цього пацієнтів; у таких випадках слід розглянути припинення прийому препарату. Виявляє пригнічувальний вплив на перистальтику кишечника, тому його слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які мають ризик виникнення непрохідності кишечника. У пацієнтів з латентним або явним ЦД необхідний ретельний моніторинг з огляду на можливе збільшення рівня глюкози  в крові. Може викликати бронхоспазм, включаючи загострення БА, особливо у пацієнтів з раніше існуючою гіперреактивністю бронхів, необхідно моніторувати стан пацієнтів для виявлення ознак та симптомів порушення ф- ції дихання під час терапії дилтіаземом; застосовувати з обережністю хворим на гостру порфірію; брати до уваги, якщо у пацієнта, який приймає антагоністи кальцію, діагностується безпліддя неясної етіології, даний ефект зникає при припиненні терапії. Абсорбція дилтіазему може бути знижена у пацієнтів з тривалою діареєю. Пацієнтам із такими      рідкісними      спадковими      порушеннями,     як непереносимість галактози, лактазна недостатність або мальабсорбція глюкози-галактози, не слід приймати цей лікарський засіб. Грейпфрутовий сік може підвищувати рівень дилтіазему в крові (у 1,2 раза), за пацієнтами, які споживають грейпфрутовий сік, необхідно здійснювати нагляд щодо можливого посилення небажаних ефектів дилтіазему, у випадку підозри на наявність такої взаємодії слід уникати споживання грейпфрутового соку. Можливі випадки ГНН на фоні зниженої ниркової перфузії у  пацієнтів з порушення ф-ції лівого шлуночка, вираженою брадикардією або вираженою гіпотензією.

Виникнення запаморочення (часто), зниження АТ, загальне нездужання (часто) та нудота може змінювати здатність до керування автотранспортом та роботи з механізмами. Під час лікування не рекомендується вживати алкогольні напої. Не можна раптово припиняти лікування, особливо пацієнтам з ІХС, після тривалого застосування або операції з шунтування, інакше можливі рецидиви нападів стенокардії.

Диметинден

Крап., таб.: з іншими антигістамінними ЛЗ бути обережними при застосуванні хворим на глаукому, із порушенням сечовиділення, у т.ч. при гіпертрофії передміхурової  залози, а також із хр. захворюваннями легенів, з епілепсією. Може спричинити збудження у дітей. Гель: не застосовувати при наявності відомої алергії на укуси комах; у такому випадку застосовувати ЛЗ системної дії.

При прийомі крап., таб., табл. утриматись від керування автомобілем або роботи з механічними засобами.Емульсія нашк., гель- не впливає на швидкість р-ції при керуванні автотранспортом. Уникати застосування емульсії на великі ділянки шкіри, особливо поранені та запалені, а також на слизові оболонки та ділянки поблизу очей, особливо дітям; уникати тривалого впливу сонця на уражені ділянки шкіри. У разі дуже сильного свербежу або ураження обширної ділянки шкіри, крім місцевого застосування ЛЗ застосовувати також p/os форми ЛЗ.

Динатрію фолінат

Не можна застосовувати для лікування перніціозної анемії, пов’язаної з дефіцитом вітаміну В12. Застосовувати динатрію фолінат під наглядом лікаря, який має досвід клінічного застосування протиракових хіміотерапевтичних ЛЗ. При застосуванні комбінації динатрію фолінату і фторурацилу дозу фторурацилу при проявах токсичності необхідно зменшити порівняно з дозою, яку застосовують при монотерапії фторурацилом. Шлунково-кишкова токсичність спостерігається частіше, а її прояви можуть бути більш тяжкими або становити загрозу для життя (особливо стоматит і діарея), у тяжких випадках необхідно відмінити застосування фторурацилу та динатрію фолінату і провести підтримуючу в/в терапію. У разі діареї або стоматиту доцільно зменшити дозу 5-фторурацилу, поки симптоми повністю не зникнуть. Динатрію фолінат не призначати одночасно з антагоністом фолієвої к-ти (напр. метотрексатом), щоб змінити або зменшити клінічну токсичність, оскільки терапевтичний ефект антагоніста може бути нівельований; уникати надмірних доз динатрію фолінату, так як це може негативно позначатися на протипухлинній активності метотрексату. Під час лікування при випадковому передозуванні антагоністів фолієвої к-ти динатрію фолінат вводити якнайшвидше. У хворих на епілепсію, які отримували фенобарбітал, фенітоїн, примідон і сукцинімід, існує ризик збільшення частоти нападів за рахунок зменшення плазматичних концентрацій протиепілептичних ЛЗ, рекомендується клінічний моніторинг, моніторинг плазматичних концентрацій, у разі необхідності - корекція дози протиепілептичних ЛЗ під час введення динатрію фолінату і після припинення його прийому.

У разі виникнення стоматиту (від незначного до помірного ступеня тяжкості виразок) та/або діареї (водянисті випорожнення або підвищена кишкова перистальтика) негайно звернутися за консультацією до лікаря. Здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами визначається загальним станом пацієнта.

Динопростон

З обережністю застосовувати хворим на епілепсію або з епілепсією в анамнезі, з глаукомою (або підвищеним ВТ) або розривом хоріоамніотичних оболонок в анамнезі; проводити безперервний електронний моніторинг активності скорочень матки і ЧСС плода; упацієнток з гіпертонусом матки або її підвищеною скоротливою активністю, або тих, у кого спостерігаються патологічні зміни у ЧСС плода, пологи вести таким чином, щоб забезпечити загальну безпеку плода і матері. Жінки віком від 35 років, які мали ускладнення у період вагітності, і ті, у кого термін вагітності становить більше 40 тижнів, мають підвищений ризик розвитку післяпологового с-му ДВЗ. Тому динопростон з обережністю застосовувати таким жінкам. Вжити заходів для якомога скорішого виявлення розвитку фібринолізу у безпосередньому післяпологовому періоді. Лікарю мати на увазі, що інтрацервікальне введення гелю може призводити до ненавмисного розриву із подальшою емболізацією антигенної тканини, що у рідкісних випадках спричиняє розвиток анафілактоїдного с-му вагітності (емболія амніотичною рідиною). Як і при всіх в/маткових введеннях, необхідно враховувати ризик розвитку місцевих інфекцій  при  екстраамніотичному  застосуванні.  У    таких випадках інфекції потрібно лікувати.

Застосовувати лише в умовах стаціонару. Як запобіжний захід виникнення серцево- судинних ускладнень пацієнток просять не палити упродовж кількох днів перед застосуванням динопростону.

Дипіридамол

При парентеральному введенні не допускати потрапляння під шкіру (можлива іритативна дія). Призначення р-ну у великих    дозах    може     спричинити     виникнення    с-му

«обкрадання», тобто зменшення кровопостачання ішемізованих ділянок міокарда;  має  вазодилаторний ефект, у зв’язку з цим з обережністю застосовувати пацієнтам із тяжкою патологією коронарних артерій (нестабільна стенокардія або нещодавно перенесений ІМ), у таких пацієнтів при прийомі дипіридамолу може посилюватися загрудинний біль. Враховувати можливість підвищення кровоточивості при хірургічних втручаннях. Хворим із дефіцитом лактази, галактоземією та порушенням всмоктування глюкози/галактози не застосовувати. Пероральний прийом дипіридамолу припинити за 24 год до проведення ЕКГ-проби з дозованим фізичним навантаженням із застосуванням в/в дипіридамолу (стрес-тестування).

Може непрямим чином порушувати здатність керувати автотранспортом або виконувати роботу з іншими механізмами, оскільки може змінитися р-ція внаслідок зниження АТ; на період лікування утримуватися від частого вживання міцної кави та чаю. Якщо у пацієнта встановлена непереносимість          деяких          цукрів, проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей ЛЗ.

Дисульфірам

Не застосовувати пацієнтам без їхнього відома. Застосовувати лише після поглибленого медичного обстеження (загального медичного огляду та лабораторних аналізів). Якщо з’являються попереджувальні ознаки (астенія, відсутність апетиту, нудота, блювання, біль у животі або жовтяниця) - негайно провести загальне медичне обстеження та оцінити показники ф-ції печінки. Пацієнта повідомити про ризик розвитку антабусного ефекту у разі одночасного застосування з алкогольними напоями, ЛЗ, що містять спирт або в харчовими продуктами, а також при використанні парфюмерно- косметичних засобів, таких як лосьйони після гоління і парфуми. Зареєстровані більш тяжкі р-ції: серцеві аритмії, напади стенокардії, серцево-судинний колапс, ІМ, раптовий летальний наслідок, пригнічення дихальної ф-ції і неврологічні явища (сплутаність свідомості, енцефалопатія та судоми). Застосовувати з обережністю пацієнтам з нікелевим дерматитом/екземою через підвищений ризик розвитку гепатиту. Пацієнтам з АГ ретельно контролювати АТ, рекомендується ↓ дози.Контролювати розвиток таких симптомів психічних розладів як сплутаность свідомості, нервово-психічних розладів, психотичних розладів та галюцинацій, рекомендувати пацієнтам і особам, які за ними доглядають, негайно звернутися до медичних працівників.

Можливий ризик розвитку антабусного ефекту у разі одночасного застосування з алкогольними напоями, ЛЗ, що містять спирт або в харчовими продуктами, а також при використанні парфюмерно- косметичних засобів, таких як лосьйони після гоління, рідина для полоскання рота, парфуми. Керування автомобілем або робота з механізмами можуть бути небезпечними у зв’язку з ризиком розвитку під час лікування можуть спостерігатися порушення зору, сплутаності свідомості, сонливості. Бути уважними до виникнення психотичних розладів, галюцинацій та у разі таких звернутись до лікаря. Користуватись протизаплідними засобами.

Дифенгідрамін

Р-н для ін'єкцій, табл.: не рекомендується для п/ш введення; має атропіноподібну дію, з обережністю пацієнтам з недавніми респіраторними захворюваннями в анамнезі (включаючи астму), підвищеним ВОТ, при гіпертиреозі, захворюваннях ССС, артеріальної гіпотензії; може погіршувати перебіг обструктивних захворювань легенів, тяжких захворювань ССС, ілеуса, стан при обструкції жовчних шляхів; спричинити загальмованість, зумовлювати збудження і галюцинації, судоми, особливо при передозуванні; з обережністю хворим на  міастенією або з судомами; може розвинутися толерантність при частому застосуванні; застосовувати з обережністю під час прийому MAO та протягом 2 тижн. після припинення їх прийому; уникати одночасного прийому ЛЗ, що подовжують інтервал QT. Люди літнього віку більше схильні до сплутаності свідомості та парадоксального збудження. Мазь, гель - з обережністю застосовувати людям літнього віку та пацієнтам з гострими захворюваннями; не рекомендується наносити препарат на відкриті рани, переломи чи слизові оболонки. Цетиловий спирт може спричинити місцеві шкірні р-ції; протипоказано застосовувати у комбінації з іншими ЛЗ, що містять дифенгідраміну гідрохлорид.

Гель, мазь: уникати попадання в очі; не наносити на відкриті рани, переломи чи слизові оболонки; у випадку погіршення симптомів або якщо не спостерігається поліпшення стану, проконсультуватися з лікарем щодо подальшого лікування; мазь- не застосовувати,якщо є алергія на арахіс або сою. Р-н для ін'єкцій, табл.: уникати УФ-випромінення і вживання алкоголю; поінформувати лікаря про застосування цього ЛЗ: протиблювальна дія може утруднювати діагностику апендициту і розпізнавання с-томів передозування іншими ЛЗ; має седативний та снодійний ефекти, утримуватись від потенційно небезпечних видів діяльності, які вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних р-цій; у випадку погіршення с-томів або якщо не спостерігається поліпшення                 стану,                 слід проконсультуватися з лікарем. Не застосовувати пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом Lapp лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Може зумовити сухість очей і створювати незручності під час носіння контактних лінз. З обережністю застосовувати пацієнтам з недавніми респіраторними захворюваннями в анамнезі (включаючи астму), артеріальною гіпотензією. Застосовувати з обережністю при гіпертиреозі; лікування слід припинити і негайно звернутися за медичною допомогою,  якщо  з’являються  ознаки або с-томи, які можуть бути пов’язані із серцевою аритмією. Не приймати лікарський засіб більше 7 днів поспіль без консультації з лікарем; зверніться до лікаря, якщо безсоння триває, оскільки безсоння може бути с-томом серйозного основного захворювання.

Дифтерійний анатоксин

рекомендується проводити щеплення у положенні пацієнта сидячи або лежачи, залишивши його в тому ж положенні протягом 15 хв. Препарат в розкритій амп. зберіганню не підлягає. Використання препарату реєструється у встановлених облікових формах із зазначенням номера серії препарату, терміну придатності, підприємства- виробника, дати введення.

Спеціальних рекомендацій немає.

Діазепам

З обережністю призначати пацієнтам, в анамнезі яких було зафіксовано зловживання алкоголем або наркотичними лікарськими засобами. Не призначати пацієнтам, залежним від застосування депресантів ЦНС або алкоголю, за винятком періоду загострення абстинентного с-му. Хворим з органічними порушеннями ЦНС зменшити початкову дозу препарату в два рази, в/в введення таким хворим потрібно проводити особливо обережно, оскільки високі дози препарату можуть спричиняти сомноленцію та втрату свідомості. При лікуванні епілептичного статусу враховувати можливість поновлення судом. Особлива обережність при призначенні ЛЗ пацієнтам, які тривалий час отримували антигіпертензивні препарати центральної дії, β-блокатори, антикоагулянти, серцеві глікозиди. При тривожно-фобічних або тривожно-депресивних станах не рекомендується застосовувати ЛЗ як монотерапію, враховуючи можливі спроби самогубства. З метою зменшення ризику амнезії хворим треба  забезпечити умови для безперервного сну від 7 до 8 год.  При тривалому в/в застосуванні препарату не раптово припиняти лікування, необхідно поступово  зменшувати дозу. Щоб запобігти виникненню феномену рикошету/с-му відміни, рекомендується поступове зниження дози препарату. Регулярне застосування діазепаму, впродовж кількох тижнів може призвести до зменшення ефективності його дії. Бензодіазепіни можуть спричиняти антероградну амнезію. Не застосовувати бензодіазепіни і подібні препарати пацієнтам із психозами. Не застосовувати як монотерапію для лікування депресій або тривожних станів. Бензодіазепіни і подібні препарати необхідно з великою обережністю застосовувати пацієнтам із лікарською і наркотичною залежністю в анамнезі. З обережністю застосовувати пацієнтам із порфірією. Не рекомендується застосовувати для лікування первинних психотичних розладів.

Під час лікування ЛЗ не можна вживати алкоголь (під час лікування і ще 3 дні потому) та/або інші депресанти ЦНС. Не можна самому збільшувати дозу, а також без дозволу лікаря раптово припиняти застосування ЛЗ.(табл.). Під час застосування діазепаму необхідно відмовитися від роботи, для виконання якої необхідна швидка р-ція (робота з технічними пристроями, керування транспортом тощо), оскільки препарат може викликати сонливість, послабити пам’ять та здатність концентруватися. Впродовж 3 днів після  закінчення лікування не можна керувати автотранспортними                                                         засобам, обслуговувати механічні пристрої та виконувати роботу, що вимагає особливої уваги та швидкої р-ції. Таб.: препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом                   глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Діамантовий зелений

Активність препарату суттєво зменшується у присутності сироватки крові.

Не допускати попадання р-ну на слизові оболонки, оскільки етанол, що міститься в засобі, може викликати опіки, сильне подразнення. Не застосовувати після закінчення терміну придатності.

Діацереїн

лікувння діацереїном не рекомендується пацієнтам зі швидко прогресуючим остеоартритом тазостегнового суглоба, оскільки вони можуть мати слабку р-цію до ЛЗ; з обережністю застосовувати пацієнтам, які приймають діуретики, у зв’язку з можливим виникненням зневоднення і гіпокаліємії; особливу обережність проявляти в разі гіпокаліємії у хворих, які отримували СГ; унаслідок пізнього початку дії (ч/з 2-4 тижні) протягом першого місяця лікування діацереїном можна поєднувати із застосуванням НПЗЗ та анальгетиків; перед початком лікування  ЛЗ зібрати анамнез пацієнта стосовно супутніх захворювань  та захворювань печінки, обстежити пацієнта; ознаки ушкодження печінки слід контролювати протягом перших двох місяців лікування, також слід проявляти обережність при застосуванні діацереїну одночасно з ін. ЛЗ, що пов’язано з (можливе ураження печінки); лікування має бути припинено, якщо виявлено підвищення рівня печінкових ферментів або наявні ознаки чи симптоми пошкодження печінки, включаючи неврологічні симптоми; метаболіти змінюють забарвлення сечі від коричневого до червоного кольору, залежно від рН; це не має клінічного значення, але може впливати на результати діагностичних тестів, на основі колориметрії (глюкозні сечові палички).

при виникненні діареї застосування припинити; обмежити вживання алкоголю; звертатися до свого лікаря у разі появи симптомів, пов’язаних з пошкодженням печінки; містить лактозу, не застосовувати при спадковій непереносимості галактози, дефіциті лактази Лаппа або порушенні мальабсорбції глюкози-галактози; до складу деяких ЛЗ входять барвники, які можуть спричиняти АР.

Дієногест

Маткова кровотеча у жінок з аденоміозом матки або лейоміомою матки може збільшуватися при застосуванні препарату і не припинятися протягом тривалого часу - ризик виникнення анемії (у деяких випадках тяжкої). У такому разі потрібно розглянути питання про припинення прийому препарату. Підвищення ризику розвитку ІМ або церебральної тромбоемболії, інсульту, венозної тромбоемболії (тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії). У випадку тривалої іммобілізації припинити застосування препарату (при планових операціях щонайменше за 4 тижні до її проведення) і не починати знову його прийом раніше ніж ч/з 2 тижні після повної реабілітації. Необхідно брати до уваги підвищення ризику розвитку тромбоемболії у післяпологовому періоді.  У разі виникнення симптомів венозних та артеріальних тромботичних захворювань або підозри на них лікування припинити. За станом пацієнток з депресією в анамнезі ретельно спостерігати і припинити застосування препарату при розвитку виражених проявів депресії; якщо тривала клінічно виражена гіпертензія виникає під час застосування препарату, відмінити препарат та лікувати гіпертензію.У пацієнток, які знаходяться у групі підвищеного ризику розвитку остеопорозу, ретельна оцінка співвідношення ризик/користь повинна бути проведена до початку лікування, оскільки рівень ендогенних естрогенів помірно знижується на тлі лікування ЛЗ. Якщо тривала клінічно виражена гіпертензія виникає під час застосування препарату, рекомендується відмінити ЛЗ та лікувати гіпертензію. Перед початком лікування лікарю зважити переваги застосування препарату та можливі ризики застосування його для кожного окремого підлітка, враховуючи також наявність суттєвих факторів ризику остеопорозу. При рецидиві холестатичної жовтяниці та/або свербежу, що виникали у період вагітності або попереднього застосування статевих гормонів, застосування препарату припинити.

Лікування препаратом впливає  на характер менструальної кровотечі у більшості жінок. При рецидиві холестатичної жовтяниці та/або свербежу, що виникали у період вагітності або попереднього застосування статевих гормонів, застосування препарату припинити. Жінки, хворі на ЦД, особливо з гестаційним ЦД в анамнезі, повинні ретельно обстежуватися протягом застосування препарату. Іноді може розвиватися хлоазма, особливо у жінок з хлоазмою вагітних в анамнезі. Жінки, схильні до виникнення хлоазми, повинні уникати дії прямих сонячних променів або ультрафіолетового випромінювання під час прийому препарату. Імовірність позаматкової вагітності у жінок, які використовують для контрацепції препарати, що містять тільки прогестоген, є вищою, ніж у жінок, які застосовують КОК

- для жінок з позаматковою вагітністю в анамнезі або порушенням функції маткових труб питання про використання препарату слід вирішувати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик. Під час застосування препарату може виникати персистенція фолікулів (часто зазначається як функціональні кісти яєчників). Більшість цих фолікулів є безсимптомними, хоча деякі можуть супроводжуватися болем у ділянці таза. Адекватне застосування кальцію та вітаміну D при дієтичному харчуванні або при застосуванні харчових добавок є важливим для здорового стану кісткової тканини у жінок усіх вікових категорії. Пацієнти з рідкісними  спадковими захворюваннями, пов’язаними з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози, які дотримуються безлактозної дієти, повинні враховувати кількість цієї речовини у таблетці.

Діоксидин

Не допускається безконтрольне застосування; при появі пігментних плям збільшують тривалість введення дози до 1,5-2 год., знижують дозу, призначають антигістамінні препарати або припиняють застосування препарату; застосовують в умовах стаціонару, призначають тільки при тяжких формах інфекційних захворювань або при неефективності інших АБЗ, у тому числі цефалоспоринів ІІ- ІV поколінь, фторхінолонів, карбапенемів.

У період лікування дотримуватися обережності, керуючи автотранспортом або займаючись іншою потенційно небезпечною діяльністю, що вимагає підвищеної к-ції уваги і швидкості психомоторних р-цій.

Діосмектит

Слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з тяжким хр. запором в анамнезі, уникати застосування ЛЗ немовлятам і дітям віком до 2-х років,еталоном лікування г.діареї є р-н для p/os регідратації (РПР), об’єм регідратації за допомогою р-ну для p/os регідратації або в/в регідратації залежить від інтенсивності діареї, віку пацієнта та особливостей перебігу захворювання. Уникати хронічного застосування ЛЗ.

Приймати з обережністю пацієнтам з тяжким хр. запором в анамнезі; ЛЗ містить глюкозу (пор. д/орал. сусп.), він не рекомендований пацієнтам із с-мом мальабсорбції глюкози або галактози; необхідно звернутись до лікаря якщо порушення не зникають протягом 7 днів, біль пов’язаний з високою температурою або блюванням; підтримувати прийом їжі поки триває діарея (виключити сирі овочі та фрукти, зелені овочі, пряні страви, заморожені харч. продукти та напої; перевагу надавати запеченому м"ясу та рису). Табл. містить аспартам, який є джерелом фенілаланіну, що небезпечно для хворих на фенілкетонурію.

Добутамін

Перед початком лікування відкоригувати гіповолемію. Під час введення стежити за ЧСС, АТ, діурезом, швидкістю інфузії, контролювати серцевий викид, центральний венозний тиск і тиск у легеневих капілярах. У випадку небажаного збільшення ЧСС і АТ, а також у разі прогресування аритмії дозу зменшити або тимчасово припинити інфузію. Хворим з фібриляцією передсердь і з прискореним проведенням імпульсу до шлуночків перед початком введення призначати препарати наперстянки. Лікування  хворих  з  тяжкою  ІХС  може  супроводжуватися наростанням клінічної симптоматики, особливо при тахікардії і/або підвищенні АТ. Можливість призначення хворим з ішемією міокарда вирішується індивідуально. При проведенні ехоКГ з навантаженням добутаміном спостерігалися стенокардія, тахі- і брадикардія, АГ і гіпотензія. Застосовувати р-н для інфузій під час діагностики ішемії і життєво важливих ф-цій організму може лише лікар з відповідним досвідом лікування серцевого нападу та при наявності засобів невідкладної допомоги ч/з небезпечні для життя ускладнення, які можуть проявлятися при певних обставинах. Безперервний контроль за допомогою ехоКГ всіх ділянок серцевої перегородки разом з ЕКГ і параметрів АТ. Мати в наявності обладнання для моніторингу та надання невідкладної допомоги (дефібрилятор, в/в введення рецепторів бета-блокаторів, нітратів тощо), досвідчений персонал повинен знаходитися у стані готовності для реанімаційних заходів. Спостерігати за кінцевими концентраціями препарату та тривалістю застосування. Якщо під час діагностики при застосуванні добутаміну виникають тяжкі ускладнення, негайно припинити введення і забезпечити адекватне постачання кисню і вентиляцію легень. При перших ознаках  виникнення стенокардії або загрозливої для життя тахікардії розглянути питання щодо в/в  введення рецепторів β-блокаторів короткої дії або інших антиаритмічних ЛЗ. При стенокардії, у разі необхідності можна застосувати сублінгвально нітрати та/або β- блокатори. Не рекомендується в/артеріальне введення, оскільки не можна виключити потенційний вазоконстрикторний ефект з ризиком ушкодження тканин. При проведенні безперервної інфузії тривалістю 72 год і більше можливий розвиток толерантності, тому можуть знадобитися більш високі дози для  збереження початкового ефекту. Під час терапії повідомлялося про регіональне збільшення або зменшення венозного кровотоку, що може змінити вживання кисню міокардом. В окремих випадках при ІХС дотримуватися обережності при призначенні сумісно з усіма ЛЗ, які мають позитивну інотропну дію. Оскільки може спостерігатися незначне зниження рівня калію в крові, встановити контроль за його рівнем. При виникненні стресової кардіоміопатії (с-ром Такоцубо) введення добутаміну слід припинити негайно.

Застосовують у стаціонарних умовах. 1 амп. містить у 50 мл р-ну для інфузій приблизно 155 мг катіонів натрію. Це враховувати пацієнтам, які перебувають  на обмеженій натрієвій дієті.

Доксазозин

Ортостатична гіпотензія розвивалася у дуже малого відсотка пацієнтів, проявляючись запамороченням та слабкістю або рідше - втратою свідомості (синкопе), особливо на початку терапії. У зв’язку з цим на початку терапії необхідно контролювати рівень АТ,  щоб мінімізувати можливі постуральні ефекти. У деяких пацієнтів, які приймали тамсулозин на час проведення хірургічного видалення катаракти або до операції, під час втручання спостерігався розвиток інтраопераційного с-му атонічної райдужної оболонки (IFIS, варіант с-му вузької зіниці). Ч|з те, що IFIS може призводити до підвищення частоти процедурних ускладнень при проведення операції, при підготовці до неї повідомити хірургам-офтальмологам, чи застосовує або застосовував пацієнт блокатори α1- адренорецепторів. Визначаючи терапію з будь-яким ефективним α-блокатором, пацієнту повідомити, як уникнути симптомів, що пов'язані з постуральною гіпотензією та які заходи він повинен вжити. Можливі випадки тривалої ерекції та пріапізму, у випадку ерекції, що триває більше 4 год., пацієнту слід негайно звернутися за медичною допомогою. Слід виключити наявність  карциноми передміхурової залози перш ніж починати терапію доксазозином з приводу с-томів ДГПЗ.

Здатність керувати автомобілем та механізмами може погіршитися, особливо на початку лікування. Можливість виникнення ситуацій, у результаті яких може настати запаморочення та втрата свідомості протягом початкової терапії. Пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями,             такими             як непереносимість галактози, недостатність лактази Лаппа та мальабсорбція глюкози- галактози, не застосовувати цей препарат.

Доксепін

Пацієнтам із супутніми захворюваннями або пацієнтам, які приймають інші ЛЗ застосувати однократний режим дозування. Приймати не раніше, ніж ч/з 2 тижні після припинення застосування інгібіторів МАО, починаючи з малих доз. При раптовому припиненні застосування після тривалого лікування - розвиток с-му відміни. У випадку погіршення симптомів психозу або маніакальних епізодів під час лікування доксепіном знизити дозу доксепіну або додати до схеми лікування ЛЗ з групи транквілізаторів (нейролептики). З обережністю у пацієнтів з епілепсією, при наявності факторів, що сприяють виникненню судом. Ч/з можливий кардіотоксичний ефект дотримуватися обережності при лікуванні хворих на тиреотоксикоз, пацієнтів, які застосовують препарати гормонів щитовидної залози. У пацієнтів з гіпертрофією простати середнього ступеня тяжкості може посилитися затримка сечовипускання.Перед проведенням  загальної  або місцевої анестезії попереджати анестезіолога про те, що пацієнт приймає доксепін. У випадку погіршення с-мів психозу або маніакальних епізодів під час лікування може знадобитися зниження дози або додавання до схеми лікування транквілізаторів (нейролептиків). Необхідний ретельний моніторинг протягом усього лікування за пацієнтами з суїцидальними думками або спробами до суїциду в анамнезі. Ретельний моніторинг пацієнтів поєднувати з призначенням відповідних ЛЗ, особливо на ранніх стадіях з подальшою зміною дозування при необхідності. Проінформувати пацієнтів про необхідність моніторингу при виникненні будь-якого клінічного погіршення, суїцидальної поведінки, думок або незвичної зміни поведінки та негайно звертатися по допомогу до лікаря у випадку виникнення цих симптомівмів.У пацієнтів віком від 50 років, які отримували СІЗЗС і трициклічні антидепресанти можливий підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів.

Не               дозволяється              керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами, що потребують концентрації уваги, оскільки може призвести до сонливості та інших негативних реакцій з боку ЦНС. Виключити застосування спиртних напоїв та ЛЗ, що містять етанол.При виникненні будь-якого клінічного погіршення, суїцидальної поведінки, думок або незвичної зміни поведінки, слід негайно звертатися до лікаря у випадку виникнення цих симптомів.Табл. містять лактози моногідрат,  тому  пацієнтам  з   рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, с-мом мальабсорбції глюкози та галактози, лактазною недостатністю Лаппа не рекомендується його призначати; пацієнтам з підвищеною чутливістю або непереносимістю            глютену            не застосовувати, оскільки до складу його допоміжних речовин входить крохмаль кукурудзяний. Вживання алкоголю може посилити дію препарату.

Доксициклін

Випадки фоточутливості з клінічними проявами вираженої р-ції сонячного опіку можуть виникнути у пацієнтів після перебування під прямим сонячним опромінюванням  або УФ випромінюванням. Попередити пацієнтів щодо розвитку вказаних р-цій та припинити лікування при перших ознаках еритеми. Через збільшення резистентності  багатьох штамів груп м/о, після виділення збудника, необхідно перевірити його чутливість до препарату. У випадку розвитку суперінфекції, спричиненої резистентними м/о,  а/б відмінити та призначити відповідну терапію. У деяких пацієнтів із спірохетними інфекціями невдовзі після початку лікування доксицикліном може виникати р-ція Яриша- Герксгеймера. У такому випадку пацієнтам необхідно пояснити, що ця р-ція є наслідком а/б-терапії при спірохетних інфекціях і зазвичай самостійно проходить.  При інфекціях, спричинених β-гемолітичними стрептококами групи А, лікування проводити   щонайменше 10 днів. Застосовувати з обережністю пацієнтам із міастенією гравіс, застосування тетрациклінів може призвести до загострення перебігу СЧВ, застосовувати метоксифлуран разом із тетрациклінами з обережністю. При тривалому застосуванні (тобто довше 21 дня) необхідно регулярно робити аналіз крові, дослідження показників печінки та нирок. При тривалому лікуванні зважати на можливий дефіцит вітамінів групи В. Під час лікування венеричних захворювань при підозрі на супутнє захворювання на сифіліс необхідно проводити відповідну діагностику, включаючи мікроскопічне дослідження в темному полі. У таких випадках серологічні дослідження проводити щомісяця протягом не менше 4 місяців.  У  деяких пацієнтів із спірохетними інфекціями може виникнути реакція Яриша - Герксгеймера .

Вплив доксицикліну на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами не досліджувався. При виникненні таких небажаних реакцій, як артеріальна гіпотензія, запаморочення, дзвін у вухах, затуманення зору, скотома, диплопія або довготривала втрата зору, утримуватися від керування автотранспортом або від роботи з іншими механізмами. Не вживати спиртні напої. Уникати перебування під прямим          сонячним          або          УФ випромінюванням, для зменшення подразнення шлунка ЛЗ необхідно приймати під час їжі, запиваючи достатньою кількістю води, пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази Лаппа або с-мом глюкозо- галактозної            мальабсорбції           не застосовувати препарат. Під час лікування доксицикліном уникати перебування на сонці та відвідування солярію.  ЛЗ приймати з великою кількістю рідини (води), щоб запобігти подразненню стравоходу та утворенню виразок.

Доксорубіцин

не слід вводити в/м, п/ш, p/os або інтратекально; не можна застосовувати доксорубіцин як АБЗ. Доксорубіцин 0,2% не є взаємозамінним з ліпосомальними формами доксорубіцину гідрохлориду. До початку лікування слід пролікувати такі гострі токсичні наслідки попереднього курсу лікування як стоматит, нейтропенія, тромбоцитопенія та генералізовані інфекції. Перед або під час лікування рекомендовано проводити такі обстеження: рентгенограма органів грудної клітки та ЕКГ; моніторинг ф-ції серця (ЕКГ, УЗД серця та багатоканальна радіонуклідна ангіографія); регулярний моніторинг фракції викиду лівого шлуночка протягом курсу лікування з негайним припиненням застосування препарату при перших ознаках порушення серцевої діяльності; щоденне обстеження ротової порожнини та глотки на наявність змін слизової оболонки; аналізи крові: гематокрит, лейкоцити, АЛТ, АСТ, ЛДГ, білірубін, сечова к-та. У пацієнтів із ожирінням системний кліренс доксорубіцину знижений. Лікування антрациклінами асоційоване із ризиком кардіотоксичності, що може маніфестувати у вигляді ранніх (гострих) та пізніх (відстрочених) проявів; Застосування живих або живих ослаблених вакцин у пацієнтів із послабленим імунітетом внаслідок хіміотерапії може призвести до серйозних або фатальних інфекцій, уникати щеплення живою вакциною; Дозволяється вводити убиті та інактивовані вакцини, проте р-ція  на  щеплення  може  бути  послаблена.  До    початку лікування і протягом кожного курсу ЛЗ слід досліджувати розгорнуту формулу крові, включно з лейкоцитарною ф- лою для попередження мієлосупресії, ЛЗ не слід застосовувати при наявності мієлосупресії тяжкого ступеня, необхідно зменшити дози ЛЗ або припинити введення; слід визначати рівень білірубіну в сироватці крові, хворим з ↑ рівнем білірубіну рекомендовано ↓ дози препарату. Після початку лікування контролювати рівень сечової к-ти, калію, фосфату кальцію і креатиніну в сироватці крові, щоб попередити розвиток гіперурикемії і мінімізувати можливі ускладнення при с-мі лізису пухлини, рекомендується проведення гідратації, алкалізації сечі та профілактичне застосування алопуринолу. Лз може потенціювати токсичність інших протипухлинних препаратів. Внутрішньоміхурове введення може спричинити с-ми хімічного циститу,тому особливу увагу слід приділити проблемам при катетеризації,після видалення катетера з сечового міхура рекомендовано провести ретельне промивання періуретральної зони. У пацієнтів з г. нелімфоцитарним лейкозом, які проходять курс поліхіміотерапії, включаючи доксорубіцин і цитарабін, протягом 3х днів, можуть спостерігатися виразки або  некроз товстої кишки, ці прояви можуть призвести до летального наслідку у результаті геморагії та інтеркурентних інфекцій. Доксорубіцин не слід призначати при запаленнях, виразках, діареї. ЛЗ швидкорозчинний містить метилпарагідроксибензоат, що може спричиняти АР (негайні або відстрочені), зокрема, бронхоспазм. Особливої обережності слід дотримуватись щодо пацієнтів, яким проводилась променева терапія раніше, проводиться на даний час сумісно із застосуванням доксорубіцину або планується проводитись надалі, можливі місцеві р-ції в ділянці опромінення (анамнестичний радіаційний феномен),тяжкі, іноді летальні випадки гепатотоксичності (ураження печінки), у такому випадку максим. кумулятивна доза ЛЗ не повинна перевищувати 400 мг/м2  площі поверхні тіла.Екстравазація ЛЗ спричиняє тяжке ураження тканин (утворення пухирчастого висипу, тяжкий целюліт), прогресуючий некроз тканин (с-ми екстравазації є біль та/або печіння у місці в/в введення ЛЗ, у разі підозрюваної екстравазації негайно припинити введення доксорубіцину і продовжити його в іншу вену, біль можна полегшити шляхом охолодження ділянки протягом 24 год..

Застосовувати лише під наглядом спеціаліста із досвідом проведення терапії цитотоксичними ЛЗ. Звернутися за консультацією щодо збереження фертильності перед початком лікування. Жінки репродуктивного віку повинні уникати вагітності, використовуючи ефективні методи контрацепції впродовж періоду лікування і 7 місяців після закінчення лікування.Чоловіки і їхні статеві партнерки репродуктивного віку повинні використовувати ефективні методи контрацепції впродовж періоду лікування та щонайменше 4 місяці після прийому останньої дози. Після застосування сеча може набути червонуватого кольору. При внутрішньоміхуровому введенні для уникнення небажаного розбавлення сечею слід утриматись від вживання напоїв протягом 12 год до інстиляції. Якщо у пацієнта спостерігаються такі побічні ефекти, як запаморочення, нудота або блювання, йому не слід керувати автотранспортом            або            іншими механізмами.

Доксофілін

з обережністю хворим з підвищеним АТ, АГ, застійною СН, ХОЗЛ, тяжкими захворюваннями печінки, супутніми інфекціями, підвищеною t° тіла, серцевими аритміями, серцевими захворюваннями, тяжкою гіпоксемією, гіпертиреоїдизмом, хр. правошлуночковою недостатністю, пептичною виразкою, порушенням ф-ції нирок, при алкоголізмі, пацієнтам літнього віку; особливої обережності дотримуватися при лікуванні пацієнтів із застійною СН, у яких значно уповільнюється виведення препарату з крові з тривалими високими плазмовими рівнями  після припинення прийому препарату;  рекомендується проводити лабораторний моніторинг концентрації доксофіліну у плазмі крові для контролю терапевтичного діапазону

обмежити прийом харчових продуктів і напоїв, що містять кофеїн; у разі появи побічних р-цій з боку нервової системи (тремор, запаморочення) обмежити керування автотранспортом або роботу з іншими механізмами; препарат містить лактозу, тому при непереносимості деяких цукрів, перед прийомом слід проконсультуватися з лікарем; не призводить до звикання або залежності

Долутегравір

У разі резистентності до препаратів класу інгібіторів інтегрази, врахувати, що активність долутегравіру суттєво зменшується при інфікуванні пацієнта штамами вірусу, які приховують вторинні мутації Q148+≥ 2 від G140A/C/S, E138A/K/T, L74I. Повідомлялося про р-ції підвищеної чутливості, які характеризуються висипом, структурними змінами, а іноді - дисфункцією органів, включаючи тяжкі р- ції з боку печінки. Відмінити відразу, якщо виникають  ознаки або симптоми р-цій підвищеної чутливості (включаючи сильний висип або висип, який супроводжується підвищенням рівня печінкових ферментів, гарячку, загальне нездужання, втомлюваність, біль у м’язах або суглобах, утворення пухирів, ураження ротової порожнини, кон’юнктивіт, набряк обличчя, еозинофілію, ангіоневротичний набряк, але не обмежуючись ними). Затримка у відміні лікування долутегравіром щодо можливості виникнення р-цій підвищеної чутливості діючими речовинами після виникнення р-цій підвищеної чутливості може призвести до розвитку АР, що загрожує життю. Якщо в пацієнта існує резистентність до препаратів класу інгібіторів інтегрази, необхідно не допустити дії факторів,   які   зменшують   вплив   долутегравіру.   У  ВІЛ- інфікованих пацієнтів з тяжким імунодефіцитом на момент початку комбінованої антиретровірусної терапії (КАРТ) може виникнути запальна р-ція на безсимптомні або залишкові опортуністичні збудники і викликати серйозні клінічні прояви або погіршення симптомів; такі р-ції спостерігалися протягом перших декількох тижнів або місяців після початку КАРТ.Під час АРТ можливе збільшення маси тіла та підвищення рівня ліпідів та  глюкози крові. Моніторинг рівня ліпідів та глюкози крові робити з дотриманням рекомендацій щодо лікування ВІЛ. Розлади ліпідного обміну лікувати відповідно до клінічних вимог.

Можливі            випадки            виникнення запаморочення            при            лікуванні долутегравіром. Пам’ятати про клінічний статус пацієнта та профіль небажаних реакцій, коли приймається рішення про здатність             пацієнта             керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Проконсультуватись з лікарем, якщо виникає ломота та біль у суглобах, скованість у суглобах або утруднення рухів. Пацієнтів необхідно попередити про те, що долутегравір або будь-який інший антиретровірусний препарат не лікує ВІЛ-інфекцію, і про те, що у них можуть виникнути опортуністичні інфекції та інші ускладнення ВІЛ-інфекції. Пацієнти повинні залишатися під ретельним клінічним спостереженням лікарів, які мають досвід лікування захворювань, асоційованих з ВІЛ- інфекцією.

Домперидон

Не рекомендується при захитуванні; табл. містять лактозу, пацієнтами з непереносимістю лактози, галактоземією та порушеннями всмоктування глюкози/галактози - не рекомендований; пацієнт має бути проінформований щодо необхідності негайного повідомлення про  будь-які симптоми з боку ССС. У випадку появи ознак чи симптомів, що можуть бути пов’язані із серцевою аритмією, застосування препарату потрібно припинити.

При спільному прийомі антацидних або антисекреторних ЛЗ їх приймати після їжі, а домперидон-перед їдою, не приймати одночасно; якщо прийом дози було пропущено, слід прийняти наступну дозу згідно з запропонованим режимом, не слід подвоювати дозу, тривалість лікування не повинна перевищувати 1 тиждень; якщо нудота і блювання зберігаються більше 48 год., необхідно звернутися до лікаря; пацієнтам віком старше 60 років перед прийомом ЛЗ слід проконсультуватися з лікарем; у випадку появи ознак чи симптомів, що можуть бути пов’язані із серцевою аритмією, застосування ЛЗ потрібно припинити, а пацієнту слід негайно проконсультуватися з лікарем

Донепезил

Використання при деменції у пацієнтів з хворобою Альцгеймера у тяжкій формі, при інших видах деменції або інших видах погіршення пам'яті (при віковому погіршенні когнітивної ф-ції) не вивчали. Може посилювати розслаблення м'язів сукцинілхолінового типу під час наркозу. Пильно спостерігати хворих, у яких є ризик розвитку виразки (виразкова хвороба в  анамнезі, отримання НПЗЗ). Може спричиняти г. затримку сечі, генералізовані судоми. У разі розвитку злоякісного неролептичного с-му лікування припинити. У пацієнтів, які отримують нейролептики та застосовують донепезил часто відбувається ЗНС та небезпечні с-ми, такі як гіпертермія, мʾязова ригідність, розлади вегетативної нервової системи, змінена свідомість, ↑ рівня КФК, особливо у пацієнтів, які отримують супутню терапію антипсихотичними препаратами. Додаткові ознаки можуть включати міоглобінурію (рабдоміоліз) та г. ниркову недостатність. Припиняють лікування при появі у пацієнта ознак та с-мів, що вказують на ЗНС або стани з незрозумілою високою температурою без додаткових клінічних проявів. Можливе подовження інтервалу QT та піруетної шлуночкової тахікардії (torsades de pointes). Пацієнтам з епізодами подовженням інтервалу QT в анамнезі та сімейному анамнезі, пацієнтам, які застосовують ЛЗ, що впливають на інтервал QT або мали серцеві захворювання (напр., некомпенсована серцева недостатність, ІМ, брадиаритмія) або порушення електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія). Може виникнути необхідність у клінічному моніторингу (ЕКГ).

На початку лікування чи при збільшенні дози може спричинити підвищену втомлюваність, запаморочення і судоми. ЛЗ приймати внутрішньо, ввечері, безпосередньо перед сном, у разі порушень сну, включаючи незвичайні сновидіння, кошмари або безсоння розглянути можливість прийому препарату вранці. Питання про керування автотранспортом          та           складними механізмами має вирішувати лікар після оцінки індивідуальної р-ції пацієнта. Не рекомендується застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими порушеннями у вигляді непереносимості фруктози або галактози, недостатності лактази Лаппа, с- му мальабсорбції глюкози-галактози або дефіциту сахарази-ізомальтази.

Допамін

Перед початком введення відкоригувати гіповолемію. Внаслідок г.ІМ при шоку застосовувати низькі дози. Якщо спостерігається непропорційне підвищення діастолічного тиску (виражене зменшення ударного об’єму серця), швидкість інфузії зменшити, а пацієнтів залишати під наглядом лікаря, це може бути зумовлено підвищенням периферичного судинного опору.  Хворих  із периферичними хворобами судин в анамнезі контролювати щодо будь-яких змін кольору або to шкіри кінцівок. Р-н глюкози з обережністю застосовувати хворим на ЦД. Після оперативного втручання у травному тракті або у хворих на геморагічний діатез існує ризик кровотеч ч/з перерозподіл кровообігу. Введення допаміну, навіть у низьких дозах, проводити поступово для запобігання небажаної артеріальної гіпотензії, яка минає після підвищення швидкості вливання. Коригувати дозу залежно від змін стану хворого, діурезу, хвилинного об’єму серця та АТ. Якщо у хворого підвищується діастолічний АТ (помітне зменшення амплітуди тиску), зменшити  швидкість введення і він підлягає ретельному нагляду для подальших ознак вазоконстрикторної діяльності, якщо тільки отримують бажаний ефект. При стабілізації ф-ції серця та АТ може виявитися необхідним зниження дози з метою забезпечення оптимального сечовиділення. Введення проводити під контролем ЧСС, АТ, ЕКГ, величини діурезу; контролювати ударний об’єм серця, тиск наповнення шлуночків, ЦВТ, тиск у легеневій артерії. При тривалому парентеральному лікуванні у всіх випадках, незалежно від змін стану пацієнта, хвилинного об’єму і лабораторних аналізів, регулярно контролювати електролітний та кислотно-лужний баланс, ф-ції печінки та нирок. У разі надмірного підвищення діастолічного АТ, зменшення діурезу або появи аритмії зменшити дозу. Щоб запобігти виникненню екстравазатів, вводити у велику вену; випадкове введення в м’які тканини може спричинити їх некроз; при появі екстравазатів можна запобігти некрозу шляхом інфільтрації уражених тканин фентоламіном. Не вводити внутрішньоартеріально та у вигляді болюсної ін’єкції. Унаслідок введення допаміну, особливо хворим із облітеруючими захворюваннями периферичних судин і/або с-мом дисемінованого внутрішньосудинного  згортання крові, може виникнути сильне звуження кровоносних судин, що призводить до некрозу шкіри та гангрени; у випадку появи у них ознак периферичної ішемії припинити  вливання допаміну. У хворих у коматозному стані забезпечити прохідність дихальних шляхів.

Застосовується у стаціонарних умовах і має дуже короткий період напіврозпаду. Після виписки зі стаціонару можливість впливу препарату на швидкість р-ції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами відсутня.

Доріпенем

У разі виникнення р-ції гiперчутливостi на ЛЗ його необхідно одразу ж вiдмiнити i провести вiдповiдне лiкування, серйозні г. р-ції гiперчутливостi (анафілактичні) потребують невідкладної терапії. Взяти до уваги доцільність застосування а/б групи карбапенемів з огляду на такі фактори, як тяжкість перебігу захворювання, поширеність резистентності серед інших груп а/б- препаратів та ризик виділення карбапенемрезистентного збудника. Бути обережними з вибором та дозою а/б для лікування пацієнтів з пізньою стадією пневмонії, асоційованою зі ШВЛ (> 5 днів госпіталізації), або інших нозокоміальних пневмоній, спричинених збудниками зі зниженою чутливістю чи Pseudomonas spp. та Acinetobacter spp.Пацієнта ретельно контролювати протягом лiкування. При розвитку суперiнфекцiї вжити вiдповiдних заходів. Тривалого лiкування дорипенемом уникати.

Спеціальних рекомендацій немає.

Дорназа альфа

необхідно продовжувати регулярне медичне спостереження пацієнта; після припинення терапії покращення ф-ції легень зникає; рекомендувати щоденний прийом препарату без перерви, включаючи стандартну схему фізіотерапії грудної клітки; при загостренні інфекції ДШ застосування ЛЗ можна продовжувати без ризику для пацієнтів; ЛЗ є водним р-ном без буферних властивостей; не розводити чи змішувати з ін. ЛЗ або р-ми в ємності небулайзера; це може призвести до  небажаних структурних та/або функціональних змін препарату чи ін. компонента суміші. Для забезпечення покращення відстежування препарату, торговельна назва і номер серії введеної дорнази альфа повинні бути чітко зазначені у медичній карті (документації) пацієнта.

після початку терапії ф-ція легень може дещо знизитись, а відходження мокроти збільшитись

Доцетаксел

Проводити ретельний моніторинг картини периферичної крові, можна вводити повторно в складі нового циклу хіміотерапії лише після того, як кількість нейтрофілів після завершення попереднього циклу відновиться до ≥1500 клітин/мл3. Якщо розвивається тяжка нейтропенія (<500 клітин/мл3 протягом 7 днів або довше), рекомендується зменшити дозу препарату в наступному циклі хіміотерапії або застосувати відповідне симптоматичне лікування. Необхідно ретельно спостерігати щодо ранніх проявів серйозних токсичних р-цій з боку ШКТ через ризик розвитку ентероколіту, рівень печінкових ферментів необхідно визначати перед початком лікування та перед кожним новим циклом хіміотерапії. Пацієнти, у яких раніше спостерігалася р-ція гіперчутливості на паклітаксел, можуть мати підвищений ризик розвитку р-ції гіперчутливості на доцетаксел, в тому числі більш тяжкої р-ції гіперчутливості. За цими пацієнтами слід вести ретельний нагляд  на початку терапії доцетакселом. Препарат шкідливий для пацієнтів, що страждають на алкоголізм. При роботі з препаратом рекомендовано використання захисних рукавичок. При виникненні нових легеневих с-мів або посиленні  вже  існуючих  необхідно  забезпечити   пильний нагляд за пацієнтом, невідкладне обстеження та належне лікування. До встановлення діагнозу терапію доцетакселом рекомендується припинити. Раннє застосування засобів підтримувальної терапії може допомогти покращити стан пацієнта. При лікуванні ЛЗ повідомлялося про т. шкірні побічні р-ції, такі як с-м Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та г. генералізований екзентематозний пустульоз. Пацієнтів слід  інформувати про ознаки та с-ми серйозних проявів на шкірі, при їх проявах - слід розглянути можливість припинення прийому ЛЗ. Пацієнти, у яких на тлі монотерапії доцетакселом 100 мг/м2 визначаються підвищені рівні трансаміназ (АЛТ і/або АСТ) більше ніж у 1,5 раза порівняно з ВМН і лужної фосфатази більше ніж у 2,5 раза порівняно з ВМН, мають більш високий ризик розвитку т. побічних р-цій. Друге первинне злоякісне захворювання (в тому числі г. мієлоїдний лейкоз, мієлодиспластичний с-м і неходжкінська лімфома) може виникнути через кілька міс. або років після лікування із застосуванням доцетакселу. Пацієнти, яким загрожує с-м лізису пухлини (напр. пацієнтам з  порушенням ф-ції нирок, гіперурикемією, об’ємними пухлинами, швидким прогресуванням) слід бути під ретельним контролем. Корекція зневоднення та лікування високого рівня сечової кислоти рекомендується перед початком лікування. К-ть спирту, що міститься у ЛЗ, може позначатися на ефектах інших лікарських засобів.

Вміст алкоголю у ЛЗ та побічні ефекти можуть порушувати здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами. Рекомендовано жінкам             репродуктивного            віку використовувати засоби контрацепції під час лікування та протягом 2 міс. після припинення лікування ЛЗ. Чоловіки  повинні використовувати засоби контрацепції під час лікування та протягом

4 міс. після припинення лікування доцетакселом та звернутися за консультацією щодо  консервування сперми перед початком лікування.

Дротаверин

З обережністю при гіпотензії та хворим на аденому передміхурової залози; ч/з ризик виникнення колапсу при в/в введенні препарату хворий повинен знаходитися в лежачому положенні; уникати парентерального введення препарату у разі гіперчутливості до метабісульфіту натрію який може спричиняти АР, включаючи с-томи анафілактичного шоку та бронхоспазм у чутливих  пацієнтів, особливо тих, хто має в анамнезі астму чи алергію; табл. містять лактозу, що може спричинити скарги з боку ШКТ у пацієнтів, які страждають на непереносимість лактози; не застосовувати для лікування хворих, які страждають на дефіцит лактази, галактоземію або с-м мальабсорбції глюкози-галактози.

Якщо у пацієнтів після застосування спостерігається запаморочення, уникати потенційно небезпечних занять, таких як керування автомобілем і виконання робіт, що потребують підвищеної уваги.

Дулоксетин

Пацієнтам із епілептичними нападами, манією або біполярними розладами в анамнезі призначати за умови вжиття запобіжних заходів. З обережністю призначати дулоксетин пацієнтам із підвищеним ВТ або з ризиком г. вузькокутової глаукоми. Можливі випадки геморагій (пурпури, кровотечі ШКТ) та крововиливів. З обережністю призначати хворим із підвищеним ризиком виникнення гіпонатріємії: людям літнього віку, пацієнтам з недостатністю антидіуретичного гормону, пацієнтам з цирозом печінки. Припинення лікування здійснювати поступово зменшуючи дозу, протягом не менше 2 тижн., для уникнення розвитку с-му відміни. Пацієнта суворо контролювати на ризик розвитку суїцидального мислення, нанесення ушкоджень собі та суїциду, до досягнення значного покращання, оскільки ремісія може не настати протягом кількох 1-х тижн. лікування або більше. У пацієнтів, які мають в анамнезі суїцидальні явища або значний рівень суїцидального мислення, ризик виникнення суїцидальної поведінки більший, тому необхідний більш ретельний контроль під час лікування. Можливі р-ції з боку шкіри: ангіоневротичний набряк, контузія, крововиливи, с-м Стівенса-Джонсона, забиття, кропив’янка.Необхідно уникати супутнього застосування з іншими ЛЗ, що містять дулоксетин; фармакокінетичні аналізи показали, що курці мають майже на 50 % нижчу к-цію дулоксетину в плазмі порівняно з некурцями.СІЗЗС/СІЗЗСН можуть викликати симптоми сексуальної дисфункції.Ризик винекнення серотонінового с-ма при одночасному застосуванні ін. серотонінергічних засобів, включаючи СІЗЗС/ СІЗЗН, трициклічних антидепресантів або триптанів, агентів, які погіршують метаболізм серотоніну, таких як інгібітори МАО, антидепресантів або ін. антагоністів допаміну, які можуть впливати на серотонінергічні нейромедіаторні системи.При підозрі на серотоніновий с-м розглянути зменшення дози або припинення лікування залежно від тяжкості симптомів. ЛЗ збільшує ризик післяпологової кровотечі.

Під час лікування пацієнтам утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають  підвищеної уваги та швидкості психомоторних р-цій. Проінформувати лікаря про розвиток будь- якого відчуття занепокоєння.Наявність сахарози- не можна призначати тверді кишковорозчинні капсули пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози, с- мом мальабсорбції, недостатністю сахарази-ізомальтази.

Дутастерид

Призначено тільки для лікування чоловіків. Перед початком лікування та періодично під час лікування провести пальцеве    ректальне    обстеження,    як    і    інші   методи виявлення раку передміхурової залози; здатний знижувати рівень сироваткового PSA у хворих в середньому приблизно на 50 % ч/з 6 міс лікування.Будь-яке підтверджене збільшення рівня PSA від найнижчого рівня під час застосування ЛЗ може бути свідченням наявності раку передміхурової залози або недотримання режиму лікування і потребує ретельного вивчення, навіть якщо показники PSA знаходяться у межах норми у чоловіків, які не лікувались інгібіторами 5a-редуктази.

Чоловіки, які лікуються препаратом, повинні регулярно перевірятись у зв’язку з ризиком    раку    передміхурової    залози, включаючи визначення PSA. Капс. ковтати цілою, не відкривати та не розжовувати, при контакті з вмістом капс. можливе подразнення слизової оболонки рота та глотки. Приймати незалежно від прийому їжі. Жінки та діти мають уникати контакту з негерметичними капсулами, якщо рідина з капс. потрапила на шкіру, її негайно змити водою з милом. Пацієнти повинні негайно повідомляти про будь-які зміни в тканині грудної залози, наприклад виділення із соска або припухлість. Рекомендується користуватися презервативами, якщо партнерка пацієнта вагітна або потенційно може завагітніти, з метою запобігання потрапляння сім’я до організму жінки. Дутастерид абсорбується через шкіру, тому жінки та діти мають уникати контакту з негерметичними капсулами. Якщо рідина з капсули потрапила на шкіру, її негайно змити водою з милом.