Держ формуляр ЛЗ

Міжнародна непатентована назва ЛЗ

Фармацевтична опіка, скерована на лікарів

Фармопіка, скерована на пацієнта

Ебастин

Не застосовувати при г. АР у невідкладних випадках.

Приймати незалежно від прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю води. Пацієнтам, які мають рідкісну спадкову непереносимість галактози, лактазну недостатність           або           порушення всмоктування глюкози-галактози, не застосовувати препарат. Особам з особливою чутливістю до ебастину, рекомендується пройти додатковий аналіз на виявлення індивідуальних реакцій, до моменту керування транспортним засобом або виконання пацієнтом складних дій, оскільки препарат може викликати сонливість або запаморочення.

Еверолімус

Лікування має проводити в умовах стаціонару лише лікар, у якого є досвід імуносупресивної терапії і лікування  пацієнтів після трансплантації органів і який має доступ до контролю рівнів еверолімусу у цілісній крові. Існують обмежені дані про застосування еверолімусу без інгібітора кальциневрину (циклоспорину, такролімусу). Підвищений ризик г. відторгнення спостерігається у пацієнтів, які припинили прийом інгібіторів кальциневрину, порівняно з тими, які продовжували їх приймати. Індукування анти-Т- лімфоцитарним lg із супутнім застосуванням еверолімусу/циклоспорину/стероїдів             протипоказане. Пацієнти, які застосовують еверолімус мають підвищений ризик опортуністичних інфекцій (бактеріальних, грибкових, вірусних і протозойних, в т.ч. летальні інфекції і сепсис). Враховувати загальне імуносупресивне навантаження при диференційній діагностиці пацієнтів з ослабленим імунітетом і погіршенням функції нирок або неврологічними симптомами. Протимікробна профілактика пневмонії, спричиненої Pneumocystis jiroveci (carinii), і ЦМФ рекомендована після трансплантації, особливо у пацієнтів, схильних до підвищеного ризику опортуністичних інфекцій. Можливий підвищений ризик розвитку лімфом або інших злоякісних новоутворень, особливо шкіри. Пацієнтам рекомендувати регулярно обстежуватися на наявність новоутворень шкіри, обмежувати вплив сонячного світла та УФ променів. Контролювати рівень ліпідів і у разі необхідності провести терапію, що включає ЛЗ, які знижують рівень ліпідів з відповідною дієтою. Застосування з циклоспорином у пацієнтів із нирковим трансплантатом  de novo супроводжується посиленням протеїнурії, тому контролювати рівень протеїнурії. Послаблює процес загоєння ран та призводити до таких ускладнень після трансплантації, як розходження краю рани, накопичення рідини, ранова інфекція, при яких може буде потрібне додаткове хірургічне втручання. Еверолімус може зменшити сперматогенез; чоловіче  безпліддя  розглядати як потенційний ризик при його тривалій терапії. Сумісне застосування з АСЕ-інгібіторами призводить до виникнення ангіоедеми. Контролювати концентрацію глюкози у крові пацієнтів через ризик розвитку ЦД.

Жінкам дітородного віку використовувати ефективні методи контрацепції під час терапії і протягом 8 тижн.  після припинення лікування. Пацієнти повинні обстежуватись на наявність новоутворень шкіри, обмежувати вплив сонячного світла й УФ випромінювання, використовувати відповідний сонцезахисний крем.

Едаравон

ЛЗ застосовувати тільки під ретельним контролем лікарів та регулярно проводити лабораторні аналізи. Едаравон перед      введенням      слід      розчиняти      виключно      у фізіологічному розчині натрію хлориду. На початку лікування або відразу після провести визначення АСК, креатиніну, АсАТ, АлАТ, ЛДГ, креатинкінази, еритроцитів та аналіз тромбоцитів. Необхідно регулярно виконувати аналізи ф-ції нирок, якщо будуть виявлені знижені показники ниркової функції та/або симптоми, наприклад олігурія і т. д., слід негайно припинити прийом ЛЗ і вжити відповідних заходів. Необхідно часто проводити печінкові проби, якщо будуть виявлені патологічні показники, слід негайно припинити прийом препарату і вжити відповідних заходів. Періодично проводити гематологічні дослідження при виявленні будь-яких відхилень у гематологічних тестах, підозрі на ДВЗ-синдром слід припинити застосування лікарського засобу.Можливе гостре пошкодження легенів з лихоманкою, кашлем, задишкою та відхиленнями на рентгенограмі грудної клітки, при виявленні будь-яких ознак гострого пошкодження легенів слід негайно припинити прийом препарату і вжити відповідних заходів.При виникненні міалгії, слабкості, підвищення рівня креатинфосфокінази (КФК) та підвищення рівня міоглобіну в крові та/або сечі слід припинити лікування та вжити відповідних терапевтичних заходів що уникнути винекнення рабдоміоліз. Можливий шок та анафілактоїдні реакції (кропив’янка, зниження АТ, задишка тощо), при виявлені вказаних патологічні ознак, слід припинити прийом препарату і вжити відповідних заходів.

Дані щодо впливу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами   відсутні.   Едаравон  містить калію метабісульфіт (E 223), який рідко може спричиняти реакції гіперчутливості  та бронхоспазм.

Езомепразол

За наявності сигнальних с-томів (виражена втрата ваги, нудота, дисфагія, блювання з домішками крові або мелена), у випадках, при виразці шлунку або підозрі на неї потрібно виключити наявність злоякісного новоутворення. Застосування ІПП може дещо підвищити ризик розвитку шлунково-кишкових інфекцій, таких як Salmonella та Campylobacter. Може зменшувати всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламіну) внаслідок розвитку гіпо- або ахлоргідрії. Медичним працівникам слід розглянути  питання про визначення рівнів магнію перед початком лікування ІПП та періодично протягом терапії. Ч/з підвищення рівня хромограніну А (CgA) можливий вплив на результати лабораторних досліджень з виявлення нейроендокринних пухлин. Пацієнти, які приймають ЛЗ протягом тривалого періоду (особливо пацієнти, які отримують лікування більше року), повинні перебувати під регулярним наглядом лікаря. Пацієнти, які приймають ЛЗ за потребою, повинні бути проінструктовані про необхідність зв’язатися зі своїм лікарем при зміні характеру с-томів. Пацієнти мають бути поінформовані про можливі рідкісні випадки тяжких шкірних побічних р-цій, включно з еритемою багатоформною, с-ромом Стівенса - Джонсона, токсичним епідермальним некролізом та р-цією на лікарський засіб з еозинофілією, системними с-томами, які можуть нести загрозу життю. У разі появи ознак та с-томів тяжких шкірних р-цій потрібно негайно припинити прийом езомепразолу та надати додаткову медичну допомогу/забезпечити ретельний контроль стану пацієнта. Пацієнти з ризиком розвитку остеопорозу повинні отримувати лікування відповідно до діючих клінічних рекомендацій та адекватну кількість вітаміну D і кальцію. Для пацієнтів, які не можуть ковтати, табл. слід розчинити в негазованій воді і ввести ч/з шлунковий зонд. Важливо ретельно перевірити придатність обраного шприца та зонда.

Не застосовувати пацієнтам із спадковою непереносністью фруктози, недостатньою абсорбцією глюкозо-галактози або недостатністю             цукрози-ізомальтози (табл.). Можливий розвиток підгострого ШКВ. Якщо виникає ураження,  особливо на ділянках, що зазнають впливу  сонячного світла, і це супроводжується артралгією, пацієнту необхідно негайно звернутися до лікаря, який розгляне необхідність припинення застосування ЛЗ; у разі появи будь-яких ознак або с-томів тяжких шкірних побічних р-цій потрібно негайно припинити прийом езомепразолу та негайно звертатися за консультацією до свого                      лікаря.            Рекомендовано утримуватися             від             керування автотранспортом або працювати з іншими механізмами, що потребують підвищеної уваги і швидкості психомоторних р-цій, оскільки можливі такі побічні р-ції як запаморочення та порушення зору.

Екземестан

Не призначати жінкам із пременопаузальним ендокринним статусом. У клінічно обґрунтованих випадках, постменопаузальний статус підтверджувати визначенням рівня ЛГ, ФСГ гормонів та естрадіолу. До початку лікування інгібіторами ароматази провести звичайне оцінювання рівнів 25-гідрокси-метаболітів вітаміну D, оскільки у жінок з раком молочної залози ранніх стадій часто виникає тяжкий дефіцит вітаміну D. Жінки з дефіцитом вітаміну D повинні отримувати його додатково. Під час лікування є ризик втрати мінеральної щільності кісток,необхідно проводити моніторинг стану пацієнтів та розпочати лікування або профілактику остеопорозу у пацієнтів групи ризику. ЛЗ містить сахарозу - не можна призначати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості фруктози, мальабсорбцією глюкози, галактози, недостатністю сахарази-ізомальтази. ЛЗ містить метилпарагідроксибензоат, який може спричиняти АР (можливо, відстрочені).

Екземестан має помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. При появі  сонливості, сомноленції, астенії та запаморочення, можливості, необхідні для роботи, яка вимагає особливої уваги та швидкої р-ції, можуть бути порушені. ЛЗ містить сахарозу - не можна призначати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості фруктози, мальабсорбцією глюкози, галактози, недостатністю сахарази-ізомальтази.

Еконазол

У пацієнтів із підвищеною чутливістю до препаратів імідазольної групи може спостерігатися підвищена чутливість до еконазолу нітрату. Не застосовувати у поєднанні з іншими ЛЗ для лікування захворювань геніталій, що призначаються p/os або зовнішньо. У пацієнтів, які приймають пероральні антикоагулянти, слідкувати за параметрами згортання крові. Упродовж та після лікування препаратом може бути необхідною корекція дози пероральних антикоагулянтів. Якщо з’явилися симптоми подразнення або підвищеної чутливості, лікування припинити.

За 30 хв до використання покласти супозиторії у прохолодне місце. До складу супозиторіїв входить жирова основа, яка може руйнувати гумовий контрацептив у вигляді діафрагми або латексний презерватив та зменшувати ефективність їхньої дії. Не поєднувати застосування цих засобів. При появі симптомів подразнення або підвищеної чутливості, лікування припинити. Пацієнтам, що застосовують сперміцидні контрацептиви, порадитися з лікарем, оскільки місцеве вагінальне лікування може інактивувати дію сперміцидних контрацептивів.  Препарат не залишає слідів на спідній білизні. Призначений лише для вагінального застосування - не застосовувати його перорально. Крем, гель: наносити на уражені ділянки шкіри тонким рівним шаром 1-2 р/добу і втирати до повного всмоктування. Уникaти пoтpaпляння пpeпapaтy в oчi. Спирт  цетостеариловий та хлоркрезол можуть спричинити АР або місцеві шкірні р-ції (контактний дерматит).

Ектерицид

Спеціальних рекомендацій немає.

Не допускати потрапляння в очі. При застосуванні          з           іншими          ЛЗ проконсультуватись з лікарем.

Елеутерокок

Препарат чинить стимулюючу гонадотропну та гiпоглiкемiчну дiю. При застосуванні ЛЗ необхідно контролювати АТ. При тривалому зберіганні ЛЗ допускається випадання осаду, тому перед застосуванням ЛЗ фл. необхідно кілька разів збовтати.

Не приймати ввечері. ЛЗ приймати у першій половині дня, оскільки він може спричинити  безсоння.  ЛЗ  містить  етанол

40 %, тому під час його застосування дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з потенційно небезпечними механізмами. Пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем, якщо симптоми захворювання не зникли під час застосування ЛЗ або спостерігаються побічні реакції, не вказані в інструкції для медичного застосування ЛЗ.

Ельтромбопаг

З обережністю пацієнтам з факторами ризику виникнення тромбоемболії, включаючи спадкові (дефіцит фактор V Лейдена) або набуті фактори ризику (дефіцит антитромбіну ІІІ, антифосфоліпідний с-м), літний вік, тривалий період іммобілізації, злоякісні новоутворення, контрацептиви та гормональна замісна терапія, хірургічні втручання/травма, ожиріння, куріння. Рівень тромбоцитів має постійно контролюватися та у разі його зростання більше необхідного рівня вирішувати питання про зменшення дози або припинення лікування ельтромбопагом. Після припинення лікування може повторно виникнути тромбоцитопенія. Кількість тромбоцитів перевіряти щотижня протягом 4 тижн. після припинення лікування; може збільшувати ризик появи або підвищеного утворення ретикулінових волокон у кістковому мозку. Стосовно агоністів тромбопоетинових рецепторів існує теоретичне припущення, що вони можуть стимулювати прогресію існуючих гематопоетичних новоутворень, таких як мієлодиспластичний с-м. Рекомендується спостереження за хворими з метою виявлення катаракти. У хворих на хр. ВГС з тромбоцитопенією та хронічним захворюванням печінки пізньої стадії існує підвищений ризик розвитку побічних реакцій, у тому числі потенційно летальної печінкової недостатності та тромбоемболічних ускладнень. Підвищений ризик визначається за низьким рівнем альбуміну ≤35 г/л або при значенні показника моделі термінальної стадії захворювання печінки (MELD) ≥10 під час лікування ельтромбопагом у поєднанні з терапією інтерфероном. Крім того, переваги лікування з точки зору досягнення стійкої вірусологічної відповіді (СВВ) в порівнянні з плацебо у цих пацієнтів були незначними (особливо у пацієнтів з базовим рівнем альбуміну ≤35 г/л). Лікування ельтромбопагом цих хворих повинні розпочинати лише лікарі, що мають досвід ведення пацієнтів з  хронічним ВГС на пізній стадії, і тільки тоді, коли є ризик розвитку тромбоцитопенії або підтримка противірусної терапії вимагає втручання. Якщо лікування є клінічно обумовленим,  потрібен  ретельний  моніторинг  стану   цих хворих.

Утримуватися            від             керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Емоксипін

тривалість курсу лікування визначає лікар; не змішувати в одному шприці з іншими препаратами; під час лікування слід контролювати стан с-теми згортання крові та АТ.

слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, оскільки препарат може викликати сонливість, ↑ АТ.

Емпагліфлозин

ЛЗ не слід застосовувати для лікування пацієнтів з ЦД 1 типу.Необхідно враховувати ризик діабетичного кетоацидозу (ДКА) у разі таких неспецифічних с-мів, як нудота, блювання, відсутність апетиту, біль у животі, надмірна спрага, ускладнення дихання, сплутаність свідомості, незвичайна втома або сонливість. При виникненні цих с-мів пацієнтів потрібно негайно перевірити на предмет кетоацидозу незалежно від рівня глюкози в крові. Якщо у пацієнта підозрюється або діагностовано  ДКА, слід негайно припинити  застосування емпагліфлозину. Високий ризик кетоацидозу можуть мати пацієнти з низькою ф-цією β-клітин (напр., у випадку ЦД 2 типу з низьким рівнем С-пептиду, латентного аутоімунного діабету у дорослих або панкреатиту в анамнезі); пацієнти зі станами, які призводять до обмеження прийому їжі або сильного зневоднення; пацієнти, для яких дозу інсуліну ↓ , та пацієнти з підвищеною потребою інсуліну у зв’язку з гострою хворобою, хірургічним втручанням або зловживанням алкоголем. Цим пацієнтам інгібітори SGLT2 слід застосовувати з обережністю. Емпагліфлозин не слід застосовувати пацієнтам з розрахунковою швидкістю клубочкової фільтрації нижче 60 мл/хв/1,73 м2 або кліренс креатиніну (КК) нижче 60 мл/хв. У пацієнтів, які добре переносять емпагліфлозин та в яких рШКФ стабільно  нижче 60 мл/хв/1,73 м2 або КК − нижче 60 мл/хв, дозу емпагліфлозину слід скоригувати або підтримувати на рівні 10 мг 1 раз на добу. Емпагліфлозин слід відмінити, якщо рШКФ стабільно нижче 45 мл/хв/1,73 м2 або КК − нижче 45 мл/хв. Емпагліфлозин не слід застосовувати пацієнтам з ТСХНН або пацієнтам на діалізі.Можливі ускладнення у вигляді інфекцій сечостатевих шляхів, включаючи пієлонефрит та уросепсис, слід розглянути необхідність тимчасового припинення лікування ЛЗ пацієнтів. Застосовувати з обережністю пацієнтам, для яких  зниження АТ, обумовлене емпагліфлозином, може становити небезпеку, наприк. пацієнтам із СС захворюваннями, пацієнтам, які застосовують антигіпертензивні лікарські засоби та мають гіпотонію в анамнезі, або пацієнтам віком від 75 років.Застосування емпагліфлозину пацієнтам з інфільтративною хворобою або з кардіоміопатією такоцубо спеціально не вивчалося. У разі розвитку станів, що можуть призвести до втрати рідини (таких як шлунково-кишкові  захворювання), рекомендується ретельний моніторинг ступеня ↓ об’єму міжклітинної рідини (наприк. фізичний огляд, вимірювання АТ, лабораторні тести, включаючи рівень гематокриту) і застосування електролітів.

Пацієнтів слід попередити про ризик гіпоглікемії            при            застосуванні емпагліфлозину у складі комбінованого лікування               з                препаратами сульфонілсечовини та/або інсуліном. Табл.містять лактозу, тому пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, загальною лактазною недостатністю або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід приймати цей ЛЗ.

Еналаприл

При розвитку артеріальної гіпотензії хворому надати горизонтального положення та, якщо необхідно, ввести в/в фіз. р-н. Транзиторна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого прийому. Існує підвищений ризик артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності у пацієнтів з двостороннім стенозом артерій нирок або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки; призначати дуже обережно пацієнтам з колагенозом судин, які проходять імуносупресантну терапію, лікування алопуринолом або прокаїнамідом, або при комбінації цих ускладнюючих факторів, особливо якщо вже існує порушення ф-ції нирок. У пацієнтів, які перебувають на діалізі із використанням мембран високої пропускної здатності, іноді розвивалися анафілактоїдні р-ції. Пацієнти, які приймають препарат і у яких розвивається жовтяниця або помітне підвищення ферментів печінки, повинні припинити прийом інгібітору АПФ та знаходитись під відповідним медичним спостереженням. Можливі випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, що виникали у різні періоди лікування; у цих випадках слід негайно припинити лікування препаратом і встановити постійне спостереження за пацієнтом, щоб упевнитись у повному зникненні симптомів. Сумісний прийом з інгібіторами mTOR (наприклад темсіролімус, сіролімус, еверолімус) може підвищувати ризик виникнення ангіоневротичного  набряку. Супутній прийом із сакубітрилом/валсартаном протипоказаний, оскільки така комбінація підвищує ризик виникнення ангіоневротичного набряку.

При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами слід взяти до уваги можливий розвиток запаморочення або втоми. Прийом їжі не впливає на всмоктування табл.; пацієнти з рідкими спадковими                            порушеннями непереносимості галактози, недостатністю лактази чи с-ромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні приймати цей препарат.

Еноксапарин

Не застосовується для в/м ін’єкцій. Не є взаємозамінним з гепарином або іншими низькомолекулярними гепаринами, вони відрізняються молекулярною масою, анти-Ха та анти- IIa активністю і дозуванням. З обережністю у пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку геморагічних ускладнень (при порушеннях гемостазу, наявності в анамнезі пептичної виразки, нещодавно перенесеного геморагічного інсульту, нейрохірургічних або офтальмологічних оперативних втручаннях, неконтрольованої тяжкої АГ, діабетичної ретинопатії, одночасному застосуванні ЛЗ, що впливають на гемостаз). Для зниження ризику кровотечі після ч/ш коронарної ангіопластики катетер, що забезпечує судинний доступ, варто видалити не раніше, чим ч/з 6-8 год після п/ш введення. Наступна доза може бути введена ч/з 6-8 год після видалення катетера. Випадки нейроаксіальних гематом при проведенні спинномозкової або епідуральної анестезії з розвитком стійкого або необоротного паралічу. Ризик збільшується при використанні постійних післяопераційних епідуральних катетерів після  операції або при одночасному застосуванні ЛЗ, що впливають на гемостаз. Моніторинг анти-Ха активності у хворих із надзвичайно великою або малою масою тіла (схуднення або навіть кахексія, ожиріння. З обережністю пацієнтам із ризиком розвитку тромбоцитопенії. Кількість тромбоцитів контролювати до початку лікування і протягом усього курсу лікування. При підтвердженні або прогресуванні тромбоцитопенії при відсутності іншої очевидної причини цього явища відмінити лікування. Не застосовувати в одному шприці з іншими ін’єкціями та інфузіями. Рекомендується ретельний моніторинг  неврологічного стану пацієнта ч/з ризик виникнення спінальної гематоми, бути особливо обережними при застосуванні препарату одночасно з іншими ЛЗ, які впливають на гемостаз (особливо НПЗЗ, к-тою асетилсаліциловою); наявність клінічної симптоматики, що може вказувати на ГІТ (будь- який новий епізод артеріальної та/або венозної тромбоемболії, будь-яке болісне ураження шкіри в місці ін’єкції, будь-які алергічні або анафілактичні симптоми на тлі лікування), пацієнта необхідно поінформувати про можливість виникнення таких симптомів і про потребу повідомлення про них лікарю.

Можлива            наявність             клінічної симптоматики, що може вказувати на ГІТ (будь-який новий епізод артеріальної та/або венозної тромбоемболії, будь-яке болісне ураження шкіри в місці ін’єкції, будь-які алергічні або анафілактичні симптоми на тлі лікування), пацієнта необхідно поінформувати про можливість виникнення таких симптомів і про потребу повідомлення про них лікарю.

Епінефрин

Внутрішньосерцево вводиться при асистолії, якщо інші способи її усунення недоступні, при цьому існує підвищений ризик розвитку тампонади серця і пневмотораксу. При необхідності проведення інфузії використовувати прилад з вимірювальним пристроєм з метою регулювання швидкості інфузії. Інфузію проводити у велику, краще центральну, вену. При проведенні інфузії рекомендується проведення моніторингу концентрації K+ у сироватці крові, АТ, діурезу, ЕКГ, центрального венозного тиску, тиску в легеневій артерії. Застосування хворим на ЦД збільшує глікемію, необхідні більш високі дози інсуліну або похідних сульфонілсечовини. Не  бажано  застосовувати тривалий час, оскільки можливе звуження периферичних судин, що призводить до розвитку некрозу або гангрени. При припиненні лікування дозу зменшувати поступово, раптове скасування терапії може призвести до тяжкої гіпотензії. З обережністю хворим зі шлуночковою аритмією, ІХС, фібриляцією передсердь, АГ, легеневою гіпертензією, при ІМ (у випадку виникнення необхідності застосування при ІМ пам'ятати, що адреналін може підсилювати ішемію за рахунок підвищення потреби міокарда в кисні), з метаболічним ацидозом, гіперкапнією, гіпоксією, гіповолемією, тиреотоксикозом, у пацієнтів з оклюзійними захворюваннями судин (артеріальна емболія, атеросклероз, хвороба Бюргера, холодова травма, діабетичний ендартериїт, хвороба Рейно; оскільки існує ризик виникнення некрозу і гангрени, контролювати стан периферичного              кровообігу),              церебральним атеросклерозом, хворобою Паркінсона, судомним с-мом, гіпертрофією передміхурової залози. При гіповолемії перед застосуванням симпатоміметиків провести відповідну гідратацію пацієнтів.

Забороняється  керування автотранспортом і заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних р-цій. ЕПІПЕН ЮНІОР, ЕПІПЕН: Пацієнти мають бути поінформовані, що у разі виникнення анафілактичного шоку  необхідно викликати швидку допомогу. Після введення першої дози препарату потрібно негайно звернутися за допомогою до лікаря для проходження ретельного медичного огляду та призначення подальшого лікування у разі необхідності. Пацієнт та його партнер отримують інформування про можливість двофазної анафілаксії, яка характеризується початковим полегшенням з подальшим повторенням симптомів через кілька  годин. У пацієнтів із супутньою астмою може бути підвищений ризик виникнення тяжкої анафілактичної реакції. Пацієнтів мають отримати інформування щодо супутніх алергенів та у разі можливості провести дослідження, щоб можна було охарактеризувати конкретно їхні алергени.

Епірубіцин

До початку лікування епірубіцином пацієнти повинні відновитися  після  г.  токсичності  (напр.,  після  стоматиту, нейтропенії, тромбоцитопенії та генералізованих інфекцій), що виникла у результаті попередньої терапії цитотоксичними засобами. Лікування високими дозами епірубіцину вимагає особливої уваги щодо можливого виникнення клінічних ускладнень, пов’язаних з глибокою мієлосупресією. Лікування антрациклінами призводить до ризику виникнення кардіотоксичності, що може  проявлятися ранніми (тобто гострими) або пізніми (тобто відстроченими) порушеннями.Трастузумаб і епірубіцин, не слід застосовувати у комбінації, якщо не проводиться ретельний контроль серцевої ф-ції пацієнта під час добре контрольованих клінічних випробувань. Відомо, що період напіввиведення трастузумабу є змінним, р-на може знаходитися у кровообігу до 7 міс., слід по можливості уникати терапії на основі антрациклінів протягом 7 міс. після припинення прийому трастузумабу. Якщо до цього часу використовуються антрацикліни, рекомендується ретельний моніторинг серцевої ф-ції. Під час перших циклів лікування хворі повинні перебувати під пильним спостереженням і контролем лікаря. Суворий контроль за кількістю лейкоцитів, еритроцитів і тромбоцитів. При рекомендованих схемах застосування лейкопенія носить транзиторний характер, досягаючи найнижчого рівня між 10 і 14 днем, а кількість лейкоцитів відновлюється до 21 дня. Здійснювати оцінку ф-цій печінки (контролювати показники трансамінази, лужної фосфатази, білірубіну, бромсульфалену). Слід регулярно перевіряти рівні креатиніну сироватки крові до початку і під час лікування. Пацієнтам з рівнем креатиніну сироватки крові > 5 мг/дл необхідна корекція дози. Епірубіцин може спричиняти гіперурикемію в результаті екстенсивного катаболізму пуринів, що супроводжує швидкий лізис неопластичних клітин під впливом цього ЛЗ (с-м лізису пухлини), тому у ході лікування слід контролювати рівні сечової к-ти, калію, кальцію фосфату і креатиніну в крові. Гідратація, підлужування сечі та профілактика алопуринолом для попередження гіперурикемії можуть мінімізувати потенційні ускладнення с-му лізису пухлини. Якщо є рефлюкс сечі з сечового міхура в ниркову миску (пухирно-нирковий рефлюкс), необхідний регулярний контроль ф-ції нирок. Пацієнтам, які отримують епірубіцин, слід уникати вакцинації живими вакцинами під час та після хіміотерапії 6 міс. Можна застосовувати інактивовані або вбиті вакцини, але р-ція на них може бути зменшена.Слід уникати контактів з особами, які нещодавно щеплені проти поліомієліту.Персонал, що працює з препаратом, повинен використовувати захисний одяг: захисні окуляри, захисний халат, одноразові рукавички і маску. У разі випадкового потрапляння препарату на шкіру або в очі слід негайно промити уражену ділянку шкіри великою кількістю води з милом, а очі промити розчином натрію бікарбонату.

жінкам    слід    застосовувати   відповідні засоби контрацепції під час лікування та  7 міс. після лікування ЛЗ; жінкам уникати вагітності під час лікування; чоловікам застосовувати ефективні засобами контрацепції у період лікування та 4 місяця після прийому останньої дози ЛЗ;чоловікам, якщо це доречно,звернутися за порадою щодо збереження сперми; пацієнтам, які бажають мати дітей, після завершення лікування ЛЗ слід порекомендувати, розглянути питання про отримання генетичної консультації. ЛЗ може викликати аменорею і передчасне настання менопаузи у жінок. Може забарвлювати сечу в червоний колір протягом 1-2 днів після введення. Препарат   може   містити метилпарагідроксибензоат, що може викликати алергічні р-ції (можливо, із затримкою), а у виняткових випадках - бронхоспазм. ЛЗ може містити лактозу, тому не слід приймати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов’язаними з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням мальабсорбції   глюкози- галактози.Епірубіцин може спричиняти напади нудоти і блювання, які можуть призводити до тимчасового порушення здатності   управляти автомобілем/машинами чи механізмами.

Еплеренон

Може спостерігатися гіперкаліємія. Ризик гіперкаліємії зменшують шляхом уникнення призначення багатокомпонентної супутньої терапії, правильного підбору пацієнтів і ретельного моніторингу. Не призначати хворим, які застосовували препарати калію. Регулярний моніторинг рівня калію необхідний для хворих із порушеннями ф-ції нирок, у т.ч. з діабетичною мікроальбумінурією. Зменшення дози може зменшити рівень калію у сироватці крові.

Можливість виникнення запаморочення при лікуванні. Не застосовувати препарати калію, замінники солі, які містять калій або приймати протипоказані ЛЗ без консультації лікаря. Містить лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, повна недостатність лактази та мальабсорбція глюкози-галактози.

Епоетин альфа

Виключити інші види анемії (такі як вітамін В12-дефіцитна або фолієво-дефіцитна) перед початком терапії. Відсутність клінічної відповіді на лікування вимагає пошуку чинних факторів, таких як: залізо-, фолієво-, або вітамін В12-дефіцит, інтоксикація  алюмінієм,  інтеркурентні інфекції, запальні процеси або травматичні випадки, гемоліз, фіброз кісткового мозку будь-якої етіології. Пацієнтів контролювати для гарантування, що найнижча затверджена доза ЛЗ, що стимулюють еритропоез, забезпечує адекватний контроль ознак анемії. Може виникнути необхідність розпочати або посилити антигіпертензивну терапію. Якщо тиск не вдається контролювати, застосування еритропоетину-альфа припинити. Перед початком лікування епоетином альфа ретельно зважити ризики тромбоваскулярних явищ з тромботичними ускладненнями та очікувану користь від застосування, особливо у пацієнтів з наявними факторами ризику,   включаючи   надмірну   масу   тіла   та     наявність

Слід приділяти увагу раптовому гострому мігренеподібному головному болю як можливому попереджувальному сигналу гіпертензивного кризу. Впливу на керування автомобілем та роботу із складною технікою не встановлено.

тромбоваскулярних явищ у анамнезі (напр. тромбоз глибоких вен, легенева емболія та інсульт). З обережністю застосовувати при наявності  епілепсії.  Контролювати рівень Hb у пацієнтів, ч/з потенційний підвищений ризик тромбоемболічних випадків та летального кінця, якщо пацієнти лікуються при рівні Hb вище цільового у показаннях для застосування. Кількість тромбоцитів контролювати протягом перших 8 тижнів лікування. Усі інші причини анемії (дефіцит заліза, гемоліз, втрата крові, недостатність вітаміну В12 та фолієвої к-ти) мають бути визначені та виліковані перед початком терапії епоетином- альфа. Щоб гарантувати оптимальну відповідь, забезпечити адекватне надходження заліза по 200-300 мг/день для усіх онкологічних пацієнтів, у яких насиченість трансферином нижче 20 %. Пацієнт має переходити з одного ЛЗ на інший лише за згодою лікаря. Якщо встановлено діагноз PRCA, негайно припинити терапію еритропоетином-альфа. Не призначають лікування іншими еритропоезстимулюючими агентами, оскільки існує можливість перехресної р-ції. Якщо у пацієнта на тлі застосування епоетину розвинулася тяжка р-ція з боку шкіри, така як синдром Стівенса - Джонсона або токсичний епідермальний некроліз, лікування цим ЛЗ не можна відновлювати.Не виключати можливість того, що епоетин- альфа може діяти як чинник росту на деякі типи пухлин. В онкологічних пацієнтів, які отримують хіміотерапію проявляється 2-3 тижнева затримка ефекту між призначенням еритропоетину та появою еритропоетин- індукованих кров’яних тілець. Ця особливість має враховуватись при оцінці відповідності терапії (особливо щодо пацієнтів із необхідністю у трансфузіях). У зв’язку з можливістю розвитку тромботичних ускладнень у онкологічних пацієнтів, особливо обтяжених такими факторами ризику як надмірна вага, тромбози в анамнезі (глибокі венозні тромбози та емболія легень), рішення про початок терапії приймають з урахуванням очікуваних позитивних ефектів і на противагу потенційному ризику.

Епоетин бета

Першу дозу вводити під медичним наглядом. З обережністю хворим із рефрактерною анемією при наявності бласттрансформованих клітин, хворим із тромбоцитозом, епілепсією і хр. печінковою недостатністю. До початку лікування провести профілактику дефіциту вітаміну В12 і фолієвої к-ти, оскільки їх недостатність  знижує його ефективність. Наступні стани зменшують ефективність ЛЗ, що стимулюють еритропоез: хр. крововтрата, фіброз кісткового мозку, різке збільшення рівня алюмінію у сироватці крові, зумовлене ГД, дефіцит фолієвої к-ти або вітаміну В12, гемоліз. Якщо усі стани виключені і спостерігається раптове зниження рівня Hb, ретикулоцитопенія і виявляються антитіла до еритропоетину, провести дослідження кісткового мозку для виключення парціальної червоноклітинної аплазії. Не переводити пацієнтів на терапію при підозрі на наявність або при підтвердженій наявності нейтралізуючих антитіл до еритропоетину. При парадоксальному зниженні рівня Hb і розвитку тяжкої анемії, з низьким числом ретикулоцитів, лікування припинити і провести визначення антитіл до еритропоетину. Не дозволений для застосування з метою лікування анемії, асоційованої з гепатитом С. Виключити дефіцит заліза до початку лікування, а також протягом усього періоду терапії. Може бути призначена додаткова терапія препаратами заліза відповідно до клінічних рекомендацій. Можуть виникати епізоди підвищення АТ  або погіршення перебігу існуючої АТ. Підвищення АТ потрібно відкоригувати медикаментозно. При відсутності ефекту необхідна тимчасова перерва у лікуванні. Контролювати АТ (особливо на початку лікування), в т. ч. між сеансами ГД у пацієнтів з анемією ниркового генезу. Моніторинг тромбоцитів протягом перших 8 тижн. лікування. У пацієнтів із хр. НН підтримуюча концентрація Hb не вище 120 г/л (7,45 ммоль/л). У новонароджених  може спостерігатися незначне підвищення тромбоцитів, особливо на 12-14 день життя, проводити регулярний моніторинг числа тромбоцитів. Епоетини можуть стимулювати ріст різних пухлин, в деяких клінічних ситуаціях для лікування анемії у пацієнтів з раком віддавати перевагу гемотрансфузіям. Рішення про призначення рекомбінантних еритропоетинів базується на оцінці співвідношення користь-ризик для кожногпацієнта. Хворим з онкологічними захворюваннями проводити регулярний моніторинг тромбоцитів та Hb. Хворих, які готуються до здачі крові для наступної аутотрансфузії необхідний щотижневий моніторинг тромбоцитів. При їх збільшенні більш ніж на 150 х 109/л порівняно з початковим значенням, лікування припинити. Пацієнтам з хр. НН підвищити дозу гепарину під час сеансу ГД. Можлива оклюзія діалізної системи при неадекватній гепаринізації. Рекомендується рання ревізія шунта і своєчасна профілактика тромбозів (прийом ацетилсаліцилової к-ти) у пацієнтів з хр. НН. Контролювати рівень калію та фосфатів у сироватці крові. При гіперкаліємії тимчасово відмінити до нормалізації концентрації калію. Лікування показане тим пацієнтам, яким найбільш важливо уникати гомологічної гемотрансфузії, враховуючи співвідношення ризик-користь при гомологічній трансфузії.

Консультація терапевта при виникненні раптових г. мігренеподібного головного болю. Не впливає на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами.

Епросартан

Хворим із нирковою недостатністю перевірити ф-цію нирок перед початком лікування і періодично - протягом застосування. Якщо протягом терапії спостерігається погіршення ф-ції нирок, доцільність лікування ним переглянути. Симптоматична гіпотензія може виникнути у пацієнтів зі значним дефіцитом рідини та/або солі, слід відновити цей дефіцит перед початком лікування ЛЗ.

Приймати незалежно від прийому їжі. Пацієнтам із поодинокими спадковими захворюваннями,             такими             як непереносимість галактози, недостатність лактази, с-м Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози, не приймати цей ЛЗ. Дотримуватися обережності, оскільки при лікуванні АГ можуть виникати відчуття стомленості і запаморочення.

Ептаког альфа

Лікування тяжких післяпологових кровотеч необхідно проводити мультидисциплінарною командою. Окрім акушерів, сюди також входять  анестезіологи, реаніматологи та/або гематологи. Продовжувати застосовувати стандартні методи лікування відповідно до індивідуальних вимог пацієнта. Підтримувати адекватну концентрацію фібриногену та кількість тромбоцитів для оптимізації користі від лікування. Може містити сліди lg G мишей і корів, а також інших культуральних білків (сироваткові білки хом'яків і корів), у хворих, які одержують його, у віддалений термін виникає небезпека розвитку підвищеної чутливості до цих білків. Тривалість амбулаторного лікування не повинна перевищувати 24 год. У хворих з дефіцитом VII фактора перед і після введення контролювати протромбіновий час і активність VII фактора коагуляції. З обережністю пацієнтам з ІХС в анамнезі, захворюваннями печінки, після великих оперативних втручань, новонародженим або пацієнтам з ризиком тромбоемболічних феноменів або ДВЗ з огляду на ризик тромбоемболічних ускладнень. У кожній з таких ситуацій потенційна користь лікування повинна порівнюватися з ризиком цих ускладнень; може існувати потенційний ризик розвитку тромбозу або ДВЗ-с-му у хворих з вираженим атеросклерозом, краш-с-мом, септицемією або ДВЗ с-мом. Не рекомендується сумісне застосування VIIа фактора та фактора XIII.

Якщо не вдалося зупинити кровотечу, хворого обов'язково госпіталізують; хворі або особи, які надавали їм допомогу, мають якнайшвидше інформувати співробітників лікувальної установи про всі ін'єкції препарату. Пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносимості фруктози, мальабсорбцією глюкози або недостатністю сахарозо-ізомальтази не застосовувати цей препарат. Не використовуйте обладнання  без належного інструктажу від лікаря або медсестри. Перед використанням завжди мийте руки та впевніться, що простір навколо вас чистий. Під час підготовки та введення ЛЗ безпосередньо у вену дуже важливо дотримуватись правил асептики та антисептики. При неправильній техніці проведення ін’єкції можливе інфікування крові.

Ептифібатид

всіх пацієнтів необхідно обстежити щодо виявлення можливих кровотеч, особливо жінок, пацієнтів літнього віку, а також пацієнтів з низькою масою тіла та помірною НН (КлКр ≥ 30 мл/хв та < 50 мл/хв) як таких, що мають найбільший ризик геморагічних ускладнень, необхідно спостерігати за місцями можливих кровотеч, у тому числі місцем введення катетера, артеріальної або венозної пункції, венесекції; бути обережним щодо можливої кровотечі зі ШКТ, сечостатевих шляхів, центральної та периферичної системи, а також позачеревних кровотеч, хворим, яким необхідно вводити тромболітичні засоби (наприклад, при гострому трансмуральному інфаркті міокарда з новим патологічним зубцем Q, підвищенням сегменту ST або блокадою лівої ніжки пучка Гіса на ЕКГ) не застосовувати, припинити застосування у разі необхідності застосування тромболітичної терапії або операції з аортокоронарного шунтування або внутрішньоаортальної балонної контрпульсації.

Застосовувати тільки в умовах стаціонару.

Ергокальциферол

Надто високі дози вітаміну D2, які застосовують тривалий час або ударні дози можуть стати причиною хр. гіпервітамінозу D2. З обережністю призначати хворим на гіпотиреоз упродовж тривалого часу. При застосуванні у великих дозах одночасно призначати вітамін А (10000- 15000 МО/добу), к-ту аскорбінову та вітаміни групи В, для зменшення токсичної дії на організм. Не поєднувати прийом вітаміну D2 з опромінюванням кварцовою лампою. Не  слід  застосовувати  препарати  кальцію  одночасно з вітаміном D у високих дозах. У процесі  лікування проводити контроль рівня кальцію і фосфору у крові  та сечі; з обережністю застосовувати хворим на ЦД та пацієнтам з іммобілізацією.

При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами рекомендується дотримуватися особливої обережності, враховуючи можливість розвитку небажаних р-цій з боку нервової системи. Препарати вітаміну D2 зберігати в умовах, що виключають дію світла і повітря, які інактивують їх. Застосовувати  під наглядом                           лікаря;          індивідуальне забезпечення певної потреби має враховувати всі можливі джерела цього вітаміну.

Ердостеїн

Одночасне застосування протикашльових засобів є недоцільним і може спричинити накопичення секрету в бронхіальному дереві, підвищуючи ризик розвитку суперінфекції або бронхоспазму. При появі класичних симптомів гіперчутливості терапію ердостеїном негайно припинити. Можлива присутність сірчистого запаху, що є характерною особливістю діючої речовини, а не ознакою перетворення лікарського засобу

порош. д/оральн. сусп.: містить сахарозу і аспартам, сахароза не підходить для пацієнтів із спадковою непереносимістю фруктози, с-мом порушеного всмоктування глюкози та галактози та пов’язаним з ним порушенням травлення або пацієнтам з сахарозо-ізомальтозною недостатністю, аспартам є джерелом фенілаланіну і може бути шкідливим для людей,  які страждають на фенілкетонурію. Якщо є відома непереносимість деяких цукрів, звернутися до лікаря, перш ніж приймати ЛЗ.

Еритроміцин

Перед застосуванням зібрати докладний анамнез пацієнта, що стосується реакції підвищеної чутливості до еритроміцину, інших макролідів або до інших алергенів. Якщо у зв’язку з застосуванням розвивається р-ція підвищеної чутливості, негайно припинити застосування і розпочати симптоматичне лікування. Лікарі повинні  зважати на те, що рецидив алергічних симптомів може відбутися при припиненні симптоматичної терапії. Перед застосуванням визначити збудника захворювання для зменшення ризику розвитку стійких форм бактерій. Враховувати можливість виникнення псевдомембранозного коліту у пацієнтів з діареєю після прийому АБЗ. У легких випадках відмінити препарат, у тяжких - призначати метронідазол або ванкоміцин. Протипоказаний прийом засобів, що уповільнюють перистальтику кишечнику або інших антидіарейних засобів. Препарат може підсилювати симптоми захворювання у хворих на myasthenia gravis. Тривале або повторне застосування еритроміцину, як і інших АБЗ, може призводити до надмірного росту нечутливих м/о, зокрема грибків. Якщо в процесі лікування розвивається суперінфекція, прийом еритроміцину припинити та застосувати відповідні заходи. При лікуванні сифілісу у вагітних необхідно враховувати, що у плода ЛЗ не досягає терапевтичних концентрацій, тому після народження дитини призначати пеніцилін немовлятам, матері яких застосовували еритроміцин.

Враховуючи наявність побічних р-цій (запаморочення, галюцинації, судоми, сплутаність свідомості, оборотна втрата слуху), при лікуванні препаратом необхідно утримуватись від керування автотранспортом            або            іншими механізмами. Препарати, що підвищують кислотність шлункового соку, і кислі напої інактивують еритроміцин. Еритроміцин не можна запивати молоком і молочними продуктами. Препарат містить у своєму складі натрій (натрію кроскармелоза, натрію лаурилсульфат), що враховувати пацієнтам, які дотримуються дієти з контролем вмісту натрію.

Ерлотиніб

При вирішенні питання про застосування препарату, як першої лінії або підтримуючого лікування з приводу місцевопоширеного або метастатичного НДКРЛ важливо визначити статус мутації EGFR. При лікуванні може виникати інтерстиціальне захворювання легень (ІЗЛ): включає інтерстиціальну пневмонію, інтерстиціальне захворювання легенів, облітеруючий бронхіоліт, фіброз легенів, г. респіраторний дистрес-с-м та інфільтрацію легенів. Більшість випадків ІЗЛ пов’язані з супутнім або попереднім проведенням хіміо-, променевої терапії, паренхіматозними захворюваннями легенів в анамнезі, метастатичними враженнями легень або інфекцією. При розвитку нових та прогресуванні нез’ясованих легеневих с- мів (задишка, кашель і гарячка) приймання тимчасово припинити до з’ясування причин і провести необхідне лікування. При виникненні тяжкої чи помірної діареї призначити лоперамід; у пацієнтів із ризиком розвитку дегідратації необхідно моніторувати ф-цію нирок і рівень електролітів, включаючи калій, у сироватці крові.У деяких випадках потрібне зниження дози. При тяжкій або стійкій діареї, нудоті, анорексії або блювоті із зневодненням тимчасово відміняють і проводять регідратацію. За необхідності корекції дози, знижувати її поступово на 50 мг. Курцям потрібно радити припинити палити, оскільки концентрація ерлотинібу в плазмі крові у курців ↓. Необхідно проводити періодичний контроль ф-ції печінки, щоб попередити випадки печінкової недостатності (у тому числі з летальними наслідками), серйозні випадки медикаментозно-індукованого ураження печінки (DILI). ↑ ризик шлунково-кишкової перфорації спостерігається у пацієнтів, які отримують супутнє лікування антиангіогенними засобами, кортикостероїдами, НПЗП та/або хіміотерапією на основі таксанів, а також пацієнти з пептичною виразкою або дивертикулярною хворобою в анамнезі,  при  виникненні  шлунково-кишкової   перфорації лікування ЛЗ слід відмінити остаточно. При виникненні бульозних, пухирцевих та ексфоліативних уражень шкіри лікування ЛЗ тимчасово відміняють або припиняють, пацієнтам з бульозним та ексфоліативним ураженням  шкіри слід провести обстеження щодо шкірних інфекцій та призначити відповідне лікування. При  підозрі  на виразковий кератит слід негайно направити пацієнта на консультацію до офтальмолога, при встановленому діагнозі ретельно зважити користь/ризик продовження лікування препаратом. У разі необхідності терапії антацидними засобами під час застосування препарату ці ЛЗ слід приймати щонайменше за 4 год. до або ч/з 2 год. після прийому DDD ерлотинібу; якщо призначається ранітидин, його прийом необхідно чергувати з прийомом ерлотинібу: препарат слід приймати щонайменше за 2 год. до або ч/з 10 год. після прийому ранітидину. Пацієнтам, які отримують антикоагулянти групи похідних кумарину, необхідно регулярно контролювати протромбіновий час  або МНВ.

Жінкам репродуктивного віку під час лікування та мінімум протягом 2 тижнів після лікування використовувати контрацептивні методи захисту. Особам, які продовжують палити, рекомендується припинити паління, оскільки концентрація ерлотинібу в плазмі крові у курців ↓ порівняно з такою у пацієнтів, які не палять. Носіння контактних лінз є фактором ризику розвитку кератиту і утворення виразок.Табл. містять лактозу, тому їх не слід застосовувати пацієнтам з такими                       рідкісними           спадковими проблемами, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози.

Ертапенем

Перед початком лікування препаратом потрібно опитати пацієнта про попередні реакції гіперчутливості на пеніциліни, цефалоспорини, інші бета-лактами, інші алергени. Якщо виникла АР на ЛЗ, негайно відмінити цей препарат. Р-н для в/в введення не вводити разом з іншими ЛЗ та не використовувати розчинники, які містять  декстрозу. Р-н ертапенему не заморожувати. Якщо під час лікування розвинулась суперінфекція, потрібно вжити відповідних заходів. Важливо розглядати можливість антибіотикасоційованого коліту та псевдомембранозного коліту у пацієнтів з діареєю після введення а/б-препаратів; розглянути можливість припинення терапії ЛЗ та призначення необхідного лікування інфекції, спричиненої Clostridium difficile, не призначати ЛЗ, які пригнічують перистальтику. Повідомлялося про судоми у дорослих пацієнтів, які застосовували ертапенем. Іноді під час хірургічних втручань, тривалість яких перевищує 4 год., пацієнти можуть отримувати ертапенем у концентраціях, недостатніх для лікувальної дії, і отже мають ризик неефективного лікування, тому в таких випадках дотримуватися обережності. При в/м введенні ЛЗ бути обережним для попередження випадкового введення препарату у кровоносну судину. При використанні лідокаїну гідрохлориду як розчинника враховувати інформацію з безпеки лідокаїну гідрохлориду. Якщо є підозра на енцефалопатію, спричинену ертапенемом (наприклад, міоклонія, судоми, зміна психічного стану, пригнічений рівень свідомості), розглянути питання про припинення прийому ертапенему.

При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами дотримуватися особливої обережності, враховуючи можливість розвитку небажаних реакцій з боку нервової системи (запаморочення, сонливість). ЛЗ містить приблизно 6 мЕкв (приблизно 137 мг) натрію на дозу 1 г, що взяти до уваги пацієнтам,  які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

Есмолол

Контроль АТ та ЕКГ. Для контролю шлуночкової відповіді у пацієнтів з надшлуночковою аритмією проводити з обережністю, якщо пацієнт має гемодинамічні порушення або приймає інші ЛЗ, що зменшують периферичний опір, наповнення міокарда, скорочуваність міокарда або передачу електричного імпульсу в міокарді. При появі гіпотензії знизити швидкість інфузії або припинити введення. Обережно при підборі дозування і протягом підтримуючої інфузії пацієнтам з низьким систолічним АТ. З обережністю і тільки після попереднього застосування блокаторів α-рецепторів пацієнтам з феохромоцитомою. З обережністю пацієнтам з ЦД або у разі підозрюваної або фактичної гіпоглікемії. Уникати проведення інфузії у вени малого   діаметру   або   із   застосуванням   катетера  типу «метелик». У разі розвитку р-ції у місці інфузії використовувати альтернативне місце для проведення інфузії. З обережністю пацієнтам з гіповолемією (послаблює рефлекторну тахікардію, підвищує ризик судинної недостатності); з периферичними  циркуляторними розладами - хворобою чи с-мом Рейно, перемінною кульгавістю (ризик загострення цих захворювань). Пацієнти можуть не відповідати на звичайні дози адреналіну при лікуванні анафілактичних або анафілактоїдних р-цій. Пацієнтам з псоріазом в особистому чи сімейному анамнезі призначати  після  ретельного аналізу очікуваної користі та ризику. З обережністю пацієнтам з міастенією гравіс. Різке припинення лікування у пацієнтів з ризиком розвитку або підозрою на розвиток тиреотоксикозу може спричинити тиреотоксичний криз.

Застосовується в умовах стаціонару.

Естрадіол

Перед  початком або  поновленням  ЗГТ докладно  вивчити анамнез пацієнтки (в т.ч. і родинний анамнез) і провести фізикальне обстеження (включаючи дослідження органів малого таза та молочних залоз), беручи до уваги протипоказання, застереження, і періодично повторювати подібні обстеження. Протягом ЗГТ необхідно проводити ретельний моніторинг стану здоров’я жінок, хворих на ЦД. Лікування має бути перерване у випадку появи протипоказання, а також у таких випадках: розвитку жовтяниці або печінкової недостатності; рецидиву холестатичної жовтяниці або холестатичного свербіжу, що спостерігалися вперше протягом вагітності або при попередньому застосуванні статевих стероїдів; значному підвищенні АТ; першій появі головних болів мігренеподібного типу; частих та незвично сильних головних болях, що виникають вперше або інших симптомах, що можуть бути продромальними ознаками порушень мозкового кровообігу; -симптомах тромбозу або підозрах на них; порушення чіткості зору та інші подібні розлади; вагітності. Для зниження ризику гіперплазії ендометрія та раку ендометрія необхідно поєднувати прийом естрогенів з прогестагенами у жінок, яким не проводили гістеректомію. У випадках, коли гістеректомія проводилася з метою хірургічного лікування ендометріозу, рекомендується прийом прогестагенів як доповнення до замісної терапії естрогенами, особливо якщо виявлено залишкові явища ендометріозу. Якщо ВТЕ розвивається після початку ЗГТ, прийом ЛЗ має бути припинено.Часті  або постійні маточні кровотечі протягом лікування є показанням для проведення комплексної оцінки стану ендометрія. Пацієнти повинні бути проінструктовані про необхідність не допускати контакту інших осіб, особливо дітей, з відкритими ділянками шкіри та за потреби накривати місце нанесення одягом. У разі контакту місця нанесення препарату зі шкірою дитини необхідно якомога швидше вимити її водою з милом; проконсультуватися з лікарем у разі появи у дитини, яка могла випадково піддаватися впливу гелю, що містить естрадіол, ознак і симптомів, таких як збільшення грудей або інші статеві зміни.

Жінки   мають   бути   проінформовані  про необхідність звертати увагу на можливі зміни в молочних залозах та при їх наявності одразу  повідомляти  свого лікаря. Пацієнтки, які хворіють на рідкісну спадкову непереносимість фруктози, порушення всмоктування глюкози, галактози або дефіцит сахарази- ізомальтази, не повинні приймати препарат. Пацієнтки мають бути поінформовані про необхідність негайно повідомляти лікаря у випадках підозри на появу можливих симптомів тромбоемболії (набряк нижньої кінцівки, що супроводжується болем, раптові болі в ділянці грудної клітини, задишка). Жінкам зі схильністю до хлоазми, або з хлоазмою в анамнезі звести до мінімуму перебування на відкритому сонці або вплив ультрафіолетового опромінювання. Пластир не можна застосовувати у ділянці молочних залоз! Гель не наносити на молочні залози, обличчя, геніталії, а також на ділянки шкіри з подразненням.

Естріол

Перед початком або перед повторним курсом ГЗТ ознайомитися з повним особистим та сімейним анамнезом. Під час медичного огляду (включаючи огляд малого таза та молочних залоз) врахувати анамнез пацієнтки та протипоказання й застереження при застосуванні препарату. Рекомендується проводити обстеження, у т. ч. з використанням методів візуалізації, таких як мамографія, відповідно до розповсюдженої на даний час практики скринінгу, яку коригують з урахуванням потреб конкретної пацієнтки. При ГЗТ, зокрема при комбінованій естроген- прогестагеновій терапії, щільність мамографічних зображень зростає, що може завадити радіологічному виявленню раку молочної залози;  вжити  запобіжних заходів для уникнення розвитку ВТЕ після хірургічного втручання. Якщо тривала іммобілізація неминуча після елективної операції, тимчасово припинити гормональну замісну терапію за 4-6 тижнів до проведення операції. Таку терапію можна поновити тільки після повного відновлення рухомості жінки. У жінок, які вже постійно проходять антикоагуляційну терапію, потрібно ретельно зважити співвідношення користі і ризику лікування. Жінки із гіпертригліцеридемією в анамнезі потребують особливого спостереження.

Жінкам, у яких в анамнезі не було ВТЕ,  але у членів сім’ї 1-го ступеня споріднення був у молодому віці тромбоз, пройти скринінг. Пацієнтам необхідно негайно звернутися до лікаря, якщо вони відчують симптоми можливої тромбоемболії (хворобливий набряк ноги, раптовий біль у грудях, задишку). Жінки мають інформувати лікаря або медсестру про зміни в молочних залозах.

Есциталопрам

При припиненні лікування дозу поступово знижувати протягом 1-2 тижнів, щоб уникнути можливих симптомів відміни. На початку лікування застосовувати низьку початкову дозу для зменшення ймовірності анксіогенного ефекту. Уникати пацієнтам з нестабільною епілепсією, а пацієнтам з контрольованою епілепсією - забезпечити пильний нагляд. З обережністю хворим з манією/гіпоманією в анамнезі, при появі маніакального стану - відмінити. Пацієнтам з ЦД під час застосування есциталопраму відкорегувати дозу інсуліну та/або p/os гіпоглікемічного ЛЗ. Нагляд за пацієнтами для виявлення погіршання клінічного стану (включаючи розвиток нових симптомів) і суїцидальності під час лікування, особливо на  початку курсу лікування або під час зміни дозування (як збільшення так і зменшення). Збільшення дози може зашкодити пацієнтам, у яких розвинулись симптоми акатизії. З обережністю пацієнтам групи ризику (літній вік,     наявність цирозу печінки або одночасне лікування препаратами, що викликають гіпонатріємію), пацієнтам зі зхильністю до кровотеч. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) / інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норепінефрину (ІЗЗСН) можуть викликати с- ми сексуальної дисфункції , які можуть продовжуватися, незважаючи на припинення прийому ЛЗ. Слід застосовувати з обережністю пацієнтам із закритокутовою глаукомою або глаукомою в анамнезі, ЛЗ може впливати  на розмір зіниці, що призводить до мідріазу. Модливе подовження інтервалу QT та шлуночкових аритмій, у тому числі поліморфної шлуночкової тахікардії (torsade de pointes), переважно у жінок, у пацієнтів з гіпокаліємією та у пацієнтів з раніше існуючим подовженим інтервалом QT чи ін. захворюваннями серця. Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з вираженою брадикардією та пацієнтам з нещодавно перенесеним г. ІМ чи декомпенсованою СН; перед початком лікування ЛЗ провести ретельну оцінку показників ЕКГ. При прийомі СІЗЗС можливі шкірні кровотечі, екхімоз і пурпура. СІЗЗС/СІЗЗСН можуть збільшити ризик виникнення післяпологових кровотеч. Уникати застосування СІЗЗС пацієнтам з нестабільною епілепсією, а пацієнтам з контрольованою епілепсією - забезпечити пильний нагляд- відмінити ЛЗ,якщо у у пацієнта розвинувся судомний напад вперше або напади частішають.

Застосовувати внутрішньо незалежно від прийому їжі. Пацієнти (або особи, які за ними доглядають) повинні відстежувати будь-які прояви клінічного погіршення (виникнення суїцидальних думок,  або зміни в поведінці) і повинні негайно звернутися за медичною допомогою при виникненні цих симптомів. Не вживати алкогольні напої; існує потенційний ризик впливу на керування автотранспортом або іншими механізмами.

Етамбутол

Призначати лише у комбінації з іншими ПТП. Перед початком і під час лікування необхідне систематичне обстеження очного дна, ВТ, рефракції, полів зору, гостроти зору та кольоросприйняття (особливо диференціювання червоного та зеленого, синього та зеленого кольорів). У  разі появи порушень зору для попередження атрофії зорового нерва необхідно припинити застосування етамбутолу. При порушенні зору використовувати гідроксикобаламін або ціанокобаламін. Призначати етамбутол пацієнтам із гіперурикемією з обережністю.Проводити періодичний контроль показників периферичної крові, функцій печінки та нирок. Під час призначення ЛЗ пацієнтів потрібно проінформувати про ознаки та симптоми ТШПР і ретельно спостерігати за шкірними реакціями. Якщо у пацієнта на тлі застосування етамбутолу розвинулася серйозна реакція, така як ССД, ТЕН або DRESS, лікування етамбутолом не можна поновлювати в жодному разі. Лікарі повинні враховувати можливість реакції на етамбутол у дітей, у яких під час терапії етамбутолом розвиваються симптоми висипу та лихоманки. Призначати лише у комбінації з іншими протитуберкульозними засобами.

Інформувати лікаря про будь-які зміни функції зору. Довготривале або повторне застосування етамбутолу може призвести до розвитку вторинних інфекцій, при  підозрі на інфекцію звернутися до лікаря. Якщо симптоми туберкульозу не зникають протягом 2-3 тижнів або відзначається погіршення стану, звернутися до лікаря. Пройти повний курс лікування препаратом незалежно від того, наявні чи відсутні симптоми захворювання. Відмовитися від вживання алкоголю. У період лікування не рекомендується                             керувати автотранспортом або займатись іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Перед початком і під час лікування необхідне систематичне обстеження очного дна, внутрішньоочного тиску, рефракції, полів зору, гостроти зору та кольоросприйняття (особливо диференціювання червоного та зеленого, синього та зеленого кольорів).  Пацієнтам із порушеннями функції нирок офтальмологічний контроль необхідно проводити щоденно. Інформувати лікаря про будь-які зміни функції зору.

Етамзилат

З обережністю пацієнтам з тромбозами або тромбоемболіями в анамнезі; перед початком лікування виключити інші причини кровотечі; неефективний при зниженій кількості тромбоцитів; забороняється застосовувати у разі зміни кольору ін’єкційного р-ну; може знижувати показники тесту для визначення рівня креатиніну. При геморагічних ускладненнях, пов'язаних із передозуванням антикоагулянтів, рекомендується застосовувати специфічні антидоти. Р- н препарату містить в якості антиоксиданту допоміжну речовину натрію метабісульфіт (E 223). Підвищена чутливість до сульфітів частіше спостерігається у хворих на БА.

При застосуванні препарату можливе виникнення          запаморочення,         що враховувати              при              керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.У випадку шкірних р-цій або високої to лікування  припинити  і повідомити лікаря, це може бути ознакою гіперчутливості.

Етанол

Для компресів, обтирань (з метою запобігання  опіку) етанол слід розвести водою у співвідношенні 1:1.

У разі почервоніння і подразнення шкіри припинити застосування і змити рідину водою. Не допускати потрапляння в очі!

Етацизин

Лікування аритмій, викликаних ІМ, потрібно розпочинати не раніше ніж ч/з 3 міс. після розвитку ІМ. До  початку лікування усунути гіпокаліємію, якщо таку буде виявлено; не застосовувати одночасно з антиаритмічними препаратами 1А і ІС класу; курсове лікування бажано розпочинати у стаціонарі (особливо протягом перших 3-5 днів застосування та з урахуванням динаміки ЕКГ після пробної та повторної доз етацизину або даних моніторингу ЕКГ);    негайно    припинити    курсове    лікування    в   разі збільшення кількості ектопічних шлуночкових комплексів, проявів блокад чи брадикардії, при розширенні шлуночкових комплексів більше ніж на 25 %,  при зменшенні їх амплітуди, при розширенні зубця Р на ЕКГ більше 0,12 секунди або інтервалів QT більше 500 мс.; слід застосовувати  з  обережністю,  якщо  інтервал  QT  більше400 мс. Факторами ризику аритмогенної дії етацизину вважаються органічне ураження серця (особливо перенесений ІМ), зниження фракції викиду лівого  шлуночка; аритмогенна дія безпосередньо не залежить від дози препарату; для зниження ймовірності аритмогенної дії рекомендується одночасне застосування етацизину з невеликими дозами β-адреноблокаторів; під час лікування необхідно регулярно контролювати стан хворого і ф-ції ССС (ЕКГ, АТ, ехокардіографія). З особливою обережністю призначати при закритокутовій формі глаукоми, доброякісній гіпертрофії передміхурової залози.

Утримуватися            від             керування транспортними засобами та роботи з потенційно небезпечними механізмами.  Не застосовувати пацієнтам з рідкою вродженою непереносимістю фруктози, мальабсорбції глюкози-галактози або недостатністю сахарози-ізомальтази. При лікуванні етацизином не можна вживати алкоголь.

Етіонамід

З обережністю хворим з психічними відхиленнями. Застосовувати тільки у комбінації з іншими ПТП. Недоцільне одночасне призначення етіонаміду з протіонамідом, тому що у МБТ існує перехресна резистетність до цих препаратів. Призначати з  обережністю при захворюваннях ШКТ.  Перед призначенням препарату і періодично (ч/з кожні 2-4 тижні лікування) контролювати активність печінкових трансаміназ у крові, проводити офтальмологічне обстеження (включаючи офтальмоскопію), контролювати рівень  глюкози в крові. Періодично контролювати функцію щитовидної залози з метою виявлення гіпотиреозу з/без зобу. Під час застосування етіонаміду для попередження розвитку поліневриту призначати піридоксин по 1-2 мл 5 % р-ну в/м і нікотинамід по 0,1 г 2-3 р/день.

На період лікування утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. Пацієнтам дотримуватися режиму прийому препаратів, пройти повний курс лікування для уникнення резистентності. При виникненні резистентності додатково консультуватися з лікарем. У хворих на ЦД можливі випадки гіпоглікемії.

Етодолак

ПР можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшої тривалості лікування, необхідної для контролю симптомів; контролювати рівень тромбоцитів (можливі розлади коагуляції), Hb та гематокриту; з обережністю пацієнтам із наявністю в анамнезі виразкової хвороби чи ШКК; у пацієнтів літнього віку підвищується частота розвитку побічних р-цій на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкових кровотеч, перфорацій, що можуть бути летальними перед початком лікування; провести контроль ф-ції нирок; у пацієнтів із СЧВ і захворюваннями сполучної тканини підвищується ризик розвитку асептичного менінгіту; етодолак може впливати на репродуктивну ф-цію; містить лактозу, не застосовувати при спадковій непереносимості галактози, дефіциті лактази Лаппа або порушенні мальабсорбції глюкози-галактози; до початку довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику СС захворювань (АГ, гіперліпідемія, ЦД, паління) провести ретельний аналіз стану хворого на предмет можливого розвитку судинних тромботичних явищ (ІМ, інсульт); необхідне ретельне спостереження за пацієнтами з АГ, застійною СН від легкого до помірного ступеня в анамнезі, оскільки при терапіх НПЗЗ можлива затримка рідини та набряк.

не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти; при тривалому застосуванні дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами; містить лактозу, не застосовувати            при            спадковій непереносимості галактози, дефіциті лактази Лаппа або порушенні мальабсорбції глюкози-галактози; при появі шкірних висипань чи іншого прояву р-цій гіперчутливості застосування припинити; пацієнтам зі шлунково- кишковою токсичністю в анамнезі, особливо пацієнтам літнього віку, повідомляти про всі незвичні абдомінальні симптоми (особливо ШКК), головним  чином на початкових етапах лікування; ЛЗ містить 27,14 мг/дозу натрію, слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Етоній

Спеціальних рекомендацій немає.

Не допускати потрапляння препарату в  очі.

Етопозид

Концентрат для р-ну для інфузій не можна вводити нерозведеним;не можна вводити внутрішньоартеріально або внутрішньопорожнинно (у плевральну, черевну або інші порожнини).Дотримувати правил щодо цитотоксичних ЛЗ та їх введення. Регулярний контроль складу крові  (перед початком лікування, у перервах і перед кожним наступним курсом). Якщо до початку терапії проводилася променева терапія і хіміотерапія, дотримуватися достатнього інтервалу між цими видами лікування. На початку терапії та перед введенням кожної наступної дози етопозиду визначати такі гематологічні параметри: число тромбоцитів, гемоглобін, число лейкоцитів та лейкоцитарну формулу. Необхідно контролювати кількість формених елементів у периферичній крові і проводити функціональні печінкові тести. При зниженні кількості лейкоцитів до рівня менше 2000/мм3, а тромбоцитів - менше 50000/мм3 (50 × 109/л) лікування необхідно призупиняти до нормалізації гематологічних показників (кількості лейкоцитів > 4000/мм3 (4 × 109/л), тромбоцитів - > 100000/мм3 (100 × 109/л). Етопозид  є  мутагенним  і  канцерогенним.   Користуватися захисним одягом (одноразовими рукавичками, масками, окулярами, халатами і шапочками або комбінезонами). Етопозид слід з обережністю призначати пацієнтам із серцевими аритміями, ІМ в анамнезі, порушеннями ф-ції печінки або нирок, периферичною нейропатією, порушеннями сечовипускання, епілепсією або ураженнями головного мозку, запаленням слизової оболонки ротової порожнини, а також хворим, які раніше отримували променеву або хіміотерапію. Для раннього розпізнання ознак с-му лізису пухлини необхідно здійснювати ретельний контроль за станом пацієнтів, зокрема пацієнтів з такими факторами ризику, як об’ємні чутливі до лікування пухлини і ниркова недостатність. Мінімальна к-сть бензилового спирту, при якій настає токсична дія, невідома.Через ризик накопичення і токсичної дії («метаболічний ацидоз») великі кількості застосовувати лише з обережністю і тільки у тих випадках, коли це абсолютно необхідно, особливо особам зі зниженою ф- цією печінки і нирок.Слід врахувати при призначенні лікарського засобу вагітним, а також пацієнтам, які мають алкогольну залежність.Кількість етанолу в ЛЗ може змінити дію інших лікарських засобів.

Застосовувати тільки під постійним спостереженням лікаря, який має досвід хіміотерапії препаратами з цитотоксичним ефектом. Має генотоксичну дію, чоловікам слід використовувати надійні засоби контрацепції під час лікування і протягом 6 місяців після закінчення терапії ЛЗ, також зважаючи на можливість розвитку необоротного безпліддя, пацієнтам- чоловікам рекомендується вдатися до кріоконсервації сперми до початку терапії. Оскільки ЛЗ може спричиняти стомлюваність і транзиторну кіркову сліпоту, пацієнтам не рекомендується керувати автотранспортом або іншими механізмами після введення препарату.

Еторикоксиб

у пацієнтів, які застосовують пероральні антикоагулянти, часто перевіряти показники протромбінового часу МНВ, особливо в перші дні прийому або при зміні його  дозування; у деяких пацієнтів з порушенням ф-ції нирок (у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з ослабленою ф-цією нирок) одночасне застосування інігібітору АПФ або антагоніста ангіотензину ІІ і препаратів, що інгібують ЦОГ, може призводити до подальшого погіршення ф-ції нирок, включаючи можливу ГНН, що зазвичай має оборотний характер, такі комбінації призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку; провести адекватну гідратацію та розглянути питання про проведення моніторингу ф-ції нирок на початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю надалі; брати до уваги ↑ к-ції естрогену при виборі гормонального препарату для застосування в період постменопаузи при одночасному застосуванні, оскільки ↑ експозиції естрогену може ↑ ризик виникнення ПР при замісній гормонотерапії; спостерігати за станом пацієнтів  з ↑ ризиком стосовно токсичної дії дигоксину, при одночасному призначенні; препарат призначати на якомога коротший період часу та в найнижчих ефективних добових дозах, бо існує ризик виникнення тромботичних ускладнень (ІМ, інсульту); пацієнтам з вираженими факторами ризику розвитку СС ускладнень (АГ, гіперліпідемія, ЦД, паління) призначати еторикоксиб лише після ретельної оцінки ризику розвитку ускладнення; не відміняти антиагрегантні препарати за необхідності їх застосування хворим; у людей з уже наявним вираженим порушенням функції нирок, некомпенсованою СН або цирозом контролювати ф-цію нирок (можливе погіршення ниркової перфузії); контролювати артеріальний тиск до початку лікування еторикоксибом та протягом 2 тижнів після початку лікування, а потім - періодично; якщо тиск суттєво підвищується, розглянути можливість альтернативного лікування; еторикоксиб відмінити при перших проявах гіперчутливості; може маскувати прояви гарячки та ін. ознаки запального процесу

приймати незалежно від вживання їжі; початок ефекту настає швидше при прийомі натще, враховувати це при необхідності швидкого послаблення симптомів; не рекомендований жінкам, які планують вагітність; пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, недостатністю лактази або с-мом глюкозо- галактозної            мальабсорбції           не застосовувати; пацієнти, у яких під час застосування виникає запаморочення, вертиго або сонливість, не повинні керувати автотранспортом та працювати з механізмами.

Ефавіренз

Лікування повинен проводити лікар, який має досвід терапії ВІЛ-інфекції, застосовувати у комбінації з іншими АРВ- препаратами. У разі якщо прийом будь-якого АРВ- препарату у складі комбінованої терапії відміняється у зв'язку з підозрою на непереносимість, необхідно серйозно розглянути можливість одночасної відміни всіх АРВ- препаратів. Прийом усіх відмінених АРВ- препаратів потрібно відновити одразу після зникнення симптомів непереносимості. Ефавіренз відмінити при виникненні тяжкого висипання з утворенням пухирів, лущенням шкіри, ураженням слизової оболонки або з появою гарячки.Прийом ефавірензу не рекомендується для пацієнтів, які раніше мали шкірну р-цію, що становила загрозу для життя (с-м Стівенса-Джонсона), під час лікування іншими ненуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази. Пацієнтів необхідно попереджати про  те, що при виникненні тяжкої депресії, психозу або суїцидальних думок необхідно негайно звернутися  до лікаря   для   оцінки   імовірного   зв’язку   цих   симптомів із застосуванням ефавірензу. З обережністю призначати препарат пацієнтам із судомами в анамнезі. Для моніторингу рівня ліпідів та глюкози у крові потрібно дотримуватися встановлених  рекомендацій  щодо лікування ВІЛ.

Пацієнтів необхідно попередити про те,  що отримувана ними АРВ терапія, що включає ефавіренз, не запобігає ризику передачі ВІЛ через статеві контакти або через кров. Пацієнти  повинні продовжувати вживати відповідних запобіжних заходів.Пацієнтам при виникненні тяжкої депресії, психозу або суїцидальних думок необхідно звернутися до лікаря для оцінки імовірного зв’язку цих симптомів із застосуванням ефавірензу і, якщо цей зв'язок буде встановлений, для визначення, чи переважають ризики продовження терапії її користь. Рекомендується приймати препарат натще, переважно перед сном. Пацієнтів поінформувати про  необхідність звернення за медичною допомогою,  якщо в них скарги на суглобовий біль, скутість  у  суглобах або складнощі при ходьбі. Ефавіренз            може             спричиняти запаморочення, зниження концентрації та/або сонливість, пацієнтів потрібно проінструктувати про те, що у разі появи подібних симптомів вони повинні уникати потенційно небезпечних видів діяльності, таких як керування автотранспортом і робота зі складними механізмами.