Держ формуляр ЛЗ

Міжнародна непатентована назва ЛЗ

Фармацевтична опіка, скерована на лікарів

Фармопіка, скерована на пацієнта

Залеплон

Курс лікування має бути максимально коротким, максимальна тривалість - 2 тижні. Призводить до психічної/фізичної залежності, ризик його розвитку збільшується пропорційно до дози та тривалості лікування та вищий у пацієнтів, які зловживають алкоголем/снодійними. Можливий рецидив безсоння після закінчення лікування. Можливий розвиток наступних явищ: керування транспортними засобами у напівсні, готування та вживання їжі, телефонні розмови, статеві акти у стані неповної свідомості. Можливі тяжкі анафілактичні/ анафілактоїдні р-ції, ангіоневротичний набряк, задишка, спазм горла, нудота і блювання. Не застосовувати  повторно пацієнтам, у яких виникав ангіоневротичний набряк. Можливий розвиток антероградної амнезії і порушень психомоторних ф-цій. Припинити лікування при появі підвищеного відчуття занепокоєння, збудженості, дратівливості, агресивності, зниження контролю, порушень сприйняття, марення, нападів гніву, кошмарних сновидінь, деперсоналізації, галюцинацій, психозу, екстраверсії та особливо порушень поведінки, які не властиві характеру.  Не застосовувати для базового лікування психозу. Період напіввиведення залеплону короткий і триває 1 год., якщо пацієнт прокидається рано вранці, вирішити питання про застосування альтернативної терапії. Не можна застосовувати другу дозу в ту саму ніч. Можливий розвиток фізичної і психічної залежності. Різка відміна призводить до розвитку с-мів відміни.Спостерігати за пацієнтами на наявність с-мів пригнічення дихання та седації,  наполегливо рекомендується поінформувати пацієнтів  і їхніх близьких про ці симптоми так, щоб вони могли їх розпізнати.

Застосовувати безпосередньо перед вкладанням у ліжко, мінімум за 4 год. до пробудження.              Не              керувати автотранспортом і не працювати з механізмами, доки не буде встановлено, що їхній психофізичний стан не порушений. Застосовувати не більше  10 мг за 1 ніч, не можна прийомати 2-гу дозу  в ту саму ніч. Не вживати алкоголь. ЛЗ містить лактози моногідрат,не слід приймати пацієнтам із  рідкісною спадковою формою непереносимості галактози, вродженою лактазною недостатністю або с-мом мальабсорбції глюкози-галактози.

Заліза    гідроксид    з полімальтозою

проявляти обережність щодо пацієнтів, які отримують повторні гемотрансфузії, оскільки еритроцити вже мають запас заліза, а прийом препарату може спричинити перенасичення залізом, інфекції та пухлини можуть спричинити розвиток анемії, препарати заліза для p/os застосування приймати після виліковування основного захворювання, враховуючи співвідношення користь/ризик; при призначенні пацієнтам з ЦД враховувати, що 1 табл. містить 0,03 хлібної одиниці. Пацієнтам із АР в анамнезі застосовують залізо для парентерального введення після проведення ретельної оцінки  співвідношення користь/ризик. Залізо для парентерального введення застосовують з обережністю пацієнтам із г. або хр. інфекцією, БА, екземою або атопічними алергіями.У дітей парентеральні препарати заліза можуть негативно впливати на перебіг інфекційного процесу. За пацієнтами, які отримують багаторазові підвищені дози в рамках довготривалого лікування і які мають фактори ризику (наприклад дефіцит вітаміну D, порушення всмоктування кальцію та фосфатів, вторинний гіперпаратиреоз, спадкова геморагічна телеангіектазія, запальне захворювання кишечнику та остеопороз), спостерігати щодо виникнення гіпофосфатемічної остеомаляції, включаючи контроль сироваткових рівнів фосфатів. У разі стійкої гіпофосфатемії лікування препаратом слід переглянути.

Не впливає на швидкість р-цій під час керування автотранспортом або роботі зі складними механізмами. У разі  виникнення будь-яких АР або ознак непереносимості під час введення, лікування препаратом припинити.

Заліза сахарат

p/os: з обережністю застосовувати при лейкозі, запальних захворюваннях ШКТ, виразковій хворобі шлунка та ДПК, захворюваннях кишечника (ентерит, виразковий коліт, хв. Крона); містить цукровий сироп, що врахувати хворим на ЦД; парентерально: проявляти особливу обережність при хворобі Рандю ‒ Ослера, інфекційних  захворюваннях нирок в г. фазі, неконтрольованому гіперпаратиреоїдизмі. При виникненні будь-яких АР або ознак  непереносимості під час введення препарату лікування негайно припинити. Припинити застосування ЛЗ пацієнтам із бактеріємією. Можна вводити лише за умови, що медичний персонал, який має навики оцінювання та лікування анафілактичних р-цій, готовий до негайних дій, та за наявності приміщення, належним чином обладнаного засобами для проведення реанімаційних заходів.

у разі розвитку побічних реакцій, таких як запаморочення, сплутаність свідомості після прийому препарату, утриматися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами до зникнення симптомів.

Заліза сульфат

З обережністю застосовувати пацієнтам з такими захворюваннями: лейкоз, хр. захворювання печінки та нирок, запальні захворювання ШКТ, виразкова хвороба шлунка та ДПК, захворювання кишечнику (ентерит, виразковий коліт, хв. Крона). У хворих на РА можливе загострення. Для запобігання запору препарат запивати великою кількістю рідини. Кожні 4 тижні визначати такі параметри для оцінки ступеня дефіциту заліза, реакції на проведення лікування та необхідності продовження поповнення організму залізом: гемоглобін, кількість еритроцитів, середній об’єм еритроцитів, середній вміст гемоглобіну в еритроцитах, кількість ретикулоцитів, залізо сироватки крові, трансферин, контролювати обидві корекції анемії (Hb, MCV) та відновлення запасів заліза (феритин сироватки, рецептор трансферину сироватки і коефіцієнт насичення трансферину).

При випадковому потраплянні таблеток у дихальні шляхи (якщо ви поперхнулися), необхідно звернутися до лікаря. У зв’язку з ризиком утворення виразок у роті та зміною кольору зубів таблетки  не смоктати, жувати або тримати у роті; їх необхідно ковтати цілими, запиваючи водою. Не приймати разом з ЛЗ, що містять залізо.

Заліза фумарат

Не призначати пацієнтам, яким здійснюють повторну трансфузію крові. Обережно призначати хворим на пептичну виразку, регіональний ентерит (хв. Крона), неспецифічний виразковий коліт та гепатит. Хворих на мікроцитарну анемію, які резистентні до терапії залізом, обстежувати на дефіцит фолієвой к-ти або вітаміну В12. Забарвлює стул в чорний колір; це перешкоджає тестам, що використовуються для виявлення прихованої крові у стулі.

Не приймати більше 6 міс.  Для запобігання запору запивати великою кількістю рідини. Якщо прийом спричиняє біль у шлунку, його приймати під час їди.

Занамівір

Перед застосуванням ЛЗ пацієнтам з тяжкою БА оцінити співвідношення користь/ризик, препарат не призначати без ретельного медичного нагляду та наявності відповідного обладнання, що може бути необхідним для лікування бронхообструкції. Пацієнтам, що отримують підтримуючу терапію інгаляційними бронходилататорами, застосовувати бронходилататор перед інгаляцією занамівіру. У разі виникнення нейропсихічних симптомів зважити на ризик та користь від продовження лікування для кожного хворого індивідуально. Пацієнта попередити про можливий ризик бронхоспазму під час застосування ЛЗ та про необхідність постійно мати при собі бронходилататор швидкої дії

Пацієнти із захворюваннями дихальних шляхів при застосуванні занамівіра  повинні мати при собі швидкодіючі бронходилататори. Пацієнтам, що отримують підтримуючу терапію інгаляційними           бронходилататорами, застосовувати бронходилататор перед інгаляцією ЛЗ. Пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням всмоктування глюкози- галактози не приймати цей препарат. Під час оцінки здатності керувати автомобілем та іншими механізмами враховувати клінічний стан пацієнта та можливість виникнення нейропсихічних симптомів.

Зидовудин

Хворих потрібно попередити про неможливість одночасно самостійно застосовувати будь-які інші медикаменти. Уникати сумісного застосування рифампіцину або ставудину разом з зидовудином. Контролювати гематологічні параметри. При в/в введенні ЛЗ аналізи крові робити не менше 1 р/тиждень. У разі появи симптоматичної гіперлактатемії та метаболічного ацидозу/лактоацидозу, прогресуючої гепатомегалії або швидкого підвищення рівня амінотрансфераз лікування зидовудином припинити. З обережністю призначати зидовудин для лікування будь- яких пацієнтів (особливо жінок з ожирінням) з гепатомегалією, гепатитом або іншими відомими факторами ризику захворювань печінки та печінкового стеатозу (включаючи деякі медичні препарати та алкоголь). Особливий ризик становлять пацієнти, ко-інфіковані гепатитом С та які лікуються альфа-інтерфероном та рибавірином. Випадки остеонекрозу повідомлялися головним чином у пацієнтів із запущеною хворобою та/або при довготривалому застосуванні комбінованої АРВ- терапії. Завжди зважати на загальний стан пацієнта та профіль побічних ефектів препарату при вирішенні питання про можливість керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Лікування не може попередити трансмісію ВІЛ іншим особам при статевому контакті або контакті з зараженою кров’ю,тому потрібно вживати відповідних заходів безпеки. Вагітні жінки, які вирішують питання про лікування ЛЗ з метою попередження ВІЛ-трансмісії до дитини, повинні знати, що в окремих випадках, незважаючи на лікування, ВІЛ-трансмісія може відбутися. Пацієнтів попередити про необхідність звертатися за медичною допомогою у разі появи болю, ригідності у суглобів або рухових порушень.

Зипразидон

Перед призначенням зібрати анамнез пацієнта (включаючи оцінку сімейного анамнезу) та провести об’єктивне обстеження пацієнта. Спричиняє залежне від дози подовження тривалості інтервалу QT легкої або помірної тяжкості. З обережністю призначати пацієнтам, які мають брадикардію, порушення електролітного балансу, одночасно приймають інші ЛЗ, що подовжують інтервал  Q-

T. Перед початком лікування пацієнтів із СС захворюваннями в стабільному стані провести ЕКГ- контроль. З обережністю застосовувати пацієнтам: із наявними факторами ризику розвитку інсульту;  хворим    із судомами в анамнезі. При виникненні проявів злоякісного нейролептичного с-му, розвитку реакції на ЛЗ, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS) чи с-му Стівенса- Джонсона - негайно припинити застосування зипразидону. При виникненні симптомів пізньої дискінезії розглянути можливість зниження дози або припинення застосування. Не зареєстрований для лікування порушень поведінки, пов’язаних із деменцією. Виявити усі можливі фактори ризику венозної тромбоемболії до початку та під час застосування зипразидону та вжити профілактичних заходів. Пацієнтам зі встановленим ЦД, які почали приймати зипразидон,проходити регулярні обстеження щодо погіршення регулювання рівня глюкози. Пацієнтам, які почали приймати ЛЗ, за наявності факторів  ризику  розвитку ЦД (ожиріння, сімейний анамнез діабету) визначити рівень глюкози в крові натще на початку лікування і періодично повторювати його впродовж лікування. Усім пацієнтам, які застосовують атипові антипсихотичні ЛЗ, здійснювати моніторинг щодо розвитку симптомів гіперглікемії. Пацієнтам з попередньо існуючою низькою кількістю лейкоцитів або зі спричиненою ЛЗ лейкопенією/нейтропенією в анамнезі здійснювати частий моніторинг результатів загального аналізу крові впродовж перших декількох міс. терапії; припинити застосування ЛЗ при появі перших ознак зниження кількості лейкоцитів за відсутності інших етіологічних факторів. Проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів з нейтропенією для виявлення гарячки або інших симптомів інфекції, а у разі появи таких симптомів негайно провести лікування. Пацієнтам з тяжкою нейтропенією (абсолютна кількість нейтрофілів < 1000/мм3) застосування ЛЗ припинити та проводити контроль кількості лейкоцитів до одужання. З обережністю призначати зипразидон пацієнтам, які опиняться в умовах, що можуть призвести до  ↑ центральної t° тіла, таких як посилене тренування, дія надвисоких t°, застосування супутніх ЛЗ з холіноблокуючою активністю, або в умовах, які призводять до зневоднення. Рецепти на зипразидон виписувати на найменшу кількість капс. з метою зменшення ризику передозування. ↓ рівня калію та магнію в сироватці крові усунути перед початком лікування. Можливі випадки розвитку пріапізму, галактореї, аменореї, гінекомастії та імпотенції.ЛЗ може спричинити сонливість, запаморочення, постуральну гіпотензію, порушення ходи, що може призвести до падінь, слід застосовувати з обережністю і розглянути доцільність зменшення початкової дози.

Може спричиняти сонливість та впливати на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами. Жінкам з дітородним потенціалом під час терапії використовувати відповідний метод контрацепції. ЛЗ містить лактозу, не слід застосовувати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов’язаними з            непереносимістю           галактози, недостатністю лактази Лаппа або с-м порушення     всмоктування     глюкози   та галактози.

Золмітриптан

застосовувати лише тоді, коли точно встановлено діагноз мігрені; перед початком лікування головних болів у пацієнтів, у яких раніше мігрень не діагностувалася, чи у пацієнтів, схильних до мігреней, у яких спостерігаються атипові симптоми, слід виключити інші неврологічні стани. Не призначати при геміплегічній, базилярній та офтальмоплегічній мігрені. При наявності факторів, що сприяють розвитку ІХС (таких як куріння, підвищений АТ, гіперліпідемія, ЦД, спадковість), призначати лише після обстеження СС системи пацієнта. При появі болю в грудях чи симптомів, характерних для ІХС, застосування припинити до проведення відповідного медичного обстеження. При посиленні головного болю припинити лікування і звернутися до лікаря. Діагноз головного болю, спричиненого надмірним лікуванням, слід підозрювати у пацієнтів з частими або щоденними головними болями, які не зменшуються регулярним застосуванням ЛЗ або є наслідком такого лікування.

табл., що диспергуються, містять аспартам (джерело фенілаланіну),що  може завдати шкоду пацієнтам, які страждають          на          фенілкетонурію. Спрей:містить бензалконію хлорид, при зовнішньому застосуванні спричиняє подразнення, може спричинити шкірні р- ції. Не застосовувати під час роботи  водіям транспортних засобів і особам, робота яких пов’язана з підвищеною концентрацією уваги, можливий розвиток сонливості; тривале застосування будь- якого болезаспокійливого при головному болю може посилити біль, в такій ситуації припинити лікування і звернутися до  лікаря. Можливий розвиток серотонінового с-му при одночасному застосуванні триптанів та СІЗЗС або СІЗЗСН, що проявляється такими ознаками, як спонтанний клонус; індукований або очний клонус зі збудженням або діафорезом; тремор та гіперрефлексія; гіпертонус  та ↑ t° тіла >38 °С та індукований або очний клонус.

Зопіклон

Можна призначати пацієнтам з целіакією. При застосуванні протягом декількох тижнів седативний та снодійний ефекти можуть поступово зменшуватись. У пацієнтів, у яких період лікування не перевищував 4 тижні, не спостерігалося вираженого звикання до ЛЗ. При тривалішому застосуванні може призводити до фізичної й психічної залежності. Після припинення лікування можливі симптоми  відміни (безсоння,  головний  біль,  надмірна  тривожність,  міалгія, напруженість м’язів, дратівливість, збуджений стан або навіть сплутаність свідомості, парестезія кінцівок, ↑ чутливість до світла, шуму і фізичного контакту, деперсоналізація, дереалізація, галюцинації та судоми та ін.). Можливий розвиток "рикошетного безсоння". Через кілька год. після прийому можуть виникати психомоторні порушення. Ризик психомоторних розладів зростає при: його застосуванні за менше ніж 12 год. перед виконанням діяльності, яка потребує концентрації уваги; застосуванні дози, вищої за рекомендовану; одночасному застосуванні разом з іншими ЛЗ, які пригнічують ф-цію ЦНС, алкоголем, забороненими речовинами або іншими ЛЗ, які збільшують концентрації зопіклону в крові. Протягом декількох годин після прийому можуть виникати антероградна амнезія і порушення психомоторної ф-ції, для зниження цього  ризику приймати зопіклон безпосередньо перед сном у ліжку, і переконатися, що умови є максимально сприятливими для декількох год. неперервного сну (7-8 год.). Спричиняє с-м зміни свідомості (різного ступеня) із порушенням пам’яті та поведінки, при розвитку таких припинити лікування. Препарат впливає на когнітивні ф-ції (розумову діяльність, концентрацію уваги). Можливе відчуття неспокою, тривоги у денний час, загострення безсоння, нічні жахи, збуджений стан, нервозність;делірій, марення, галюцинації, онейроїдний стан, сплутаність свідомості,  психозоподібні  симптоми;психічна загальмованість, легка збудливість; ейфорія, дратівливість;антероградна амнезія; сугестивність (навіюваність). Можливий розвиток сомнабулізму, у такому випадку припинити застосування. Одночасне застосування бензодіазепінів та інших седативних снодійних засобів, включаючи зопіклон, з опіоїдами може спричинити седативний ефект, пригнічення дихання, кому та смерть, зважаючи на ці ризики, одночасне призначення опіоїдів та бензодіазепінів повинно обмежуватися тільки пацієнтами, для яких альтернативні варіанти лікування є недостатніми, тому слід застосовувати найнижчу ефективну дозу, а тривалість лікування повинна бути якомога коротшою.З особливою обережністю призначати пацієнтам, які мають в анамнезі алкоголізм чи інші види залежності від ЛЗ або інших речовин . Перед призначенням зопіклону провести всебічну оцінку та усунення першопричини безсоння. Після короткого періоду лікування безсоння та при його продовженні клінічно оцінити діагноз повторно. У пацієнтів  з великим депресивним епізодом не призначати як монотерапію. У таких пацієнтів існує ризик суїциду, з метою зведення до мінімуму ризику умисного передозування у їх розпорядженні повинна знаходитися найменша кількість табл. зопіклону. Припиняти лікування поступово. Не призначати на початковому етапі лікування психозів. Слід бути обережними при призначені пацієнтам з депресіями; не рекомендується призначати хворим із т. печінковою недостатністю та енцефалопатією.

Приймати безпосередньо перед сном. Під час лікування не застосовувати алкогольні напої та ЛЗ, які містять спирт. Суворо дотримуватися доз, призначених лікарем. Утриматись від керування транспортними засобами та роботи з механізмами, особливо у перші 12 год. після прийому препарату.  ЛЗ  містить  лактозу  тому його не рекомендовано застосовувати пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази саамів або синдром мальабсорбції глюкози- галактози.Пацієнтам з алергією на пшеницю (окрім целіакії) не слід застосовувати цей ЛЗ.

Зуклопентиксол

У разі розвитку злоякісного нейролептичного с-му - припинити застосування. З обережністю пацієнтам з захворювання печінки; захворювання серця або аритмії; важке респіраторне захворювання; ниркова недостатність; епілепсія (і стани, що сприяють виникненню епілепсії, такі  як алкогольна абстиненція або ушкодження головного мозку); хвороба Паркінсона; вузькокутова глаукома; гіпертрофія передміхурової залози; гіпотиреоз; гіпертиреоз; міастенія гравіс; феохромоцитома і пацієнти, у яких спостерігається гіперчутливість до тіоксантенів або інших антипсихотиків. Змінює потребу в інсуліні та толерантність до глюкози, потребує корекції антидіабетичної терапії у хворих на ЦД. Подовжує інтервал QT. Уникати одночасного лікування іншими антипсихотиками. Всі ймовірні фактори ризику венозного тромбоемболізму ідентифікувати до початку та протягом лікування зуклопентиксолом та вжити профілактичних заходів. Не призначений для лікування поведінкових розладів, пов’язаних з деменцією.У разі виникнення у пацієнта ознак персистуючої інфекції необхідно виконувати загальні аналізи крові. Здійснювати відміну ЛЗ поступово для запобігання виникнення гострих симптомів відміни.

Протипоказане вживання алкоголю та опіатів. Можливий вплив на здатність управляти автомобілем або механізмами. На початковій стадії терапії виявляти обережність, доки не буде встановлена р- ція особи на лікування.Табл. містять моногідрат лактози, пацієнтам із рідкісним спадковим порушенням толерантності галактози, недостатністю лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід призначати цей препарат. Табл. містять олію рицинову гідрогенізовану, тому можуть спричинити  шлункові розлади, діарею.