Держ формуляр ЛЗ

Міжнародна непатентована назва ЛЗ

Фармацевтична опіка, скерована на лікарів

Фармопіка, скерована на пацієнта

Ібупрофен

Може маскувати ознаки інфекції; з обережністю застосовувати препарат хворим із СЧВ та системними захворюваннями сполучної тканини (ризик асептичного менінгіту); вродженим порушенням метаболізму порфірину, безпосередньо після операцій; підвищення дози, літній вік та виразкова хвороба в анамнезі є ризиком виникнення ПР з боку травного тракту, під час лікування у цих випадках рекомендовано застосовувати мінімально ефективні дози; зважати на проведення комбінованої терапії протективними, особливо пацієнтам, які потребують тривалого застосування низьких доз АСК або інших ЛЗ, що можуть призвести до підвищення ризику виникнення побічних ефектів з боку ШКТ; пацієнтів з неконтрольованою АГ, застійною СН (клас ІІ-ІІІ за класифікацію NYHA), діагностованою ІХС, захворюванням  периферичних  артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями лікувати ібупрофеном тільки після ретельної оцінки клінічної картини; з обережністю застосовувати препарат пацієнтам, які одержують супутню терапію ЛЗ, що можуть збільшувати ризик виникнення виразкової хвороби або кровотечі, зокрема пероральні КС, антикоагулянти (варфарин), СІЗЗС або антитромбоцитарні засоби (АСК); з обережністю для пацієнтів, які мали в анамнезі виразковий коліт або хв. Крона, оскільки їхній стан може  погіршуватися; прийом препарату припинити при першій появі шкірних висипань, уражень слизової оболонки або будь-яких інших симптомів гіперчутливості; тривале та безконтрольне застосування знеболювальних засобів, особливо поєднання різних знеболювальних діючих речовин, може призводити до хр. ураження нирок із ризиком виникнення НН (аналгетична нефропатія); з обережністю застосовувати препарат пацієнтам, які одержують супутню терапію ЛЗ, що можуть збільшувати ризик виникнення виразкової хвороби або кровотеч; при тривалому застосуванні знеболювальних засобів у великих дозах може виникнути головний біль, який не можна лікувати шляхом підвищення дози препарату; у разі проявів вітряної віспи уникати лікування препаратом. Можливі рідкісні серйозні р-ції з боку шкіри,особливо на початку терапії, що можуть призвести до смерті, включаючи ексфоліативний дерматит, с-м Стівенса - Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, що пов’язані з використанням НПЗ. Можливі випадки г. генералізованого екзантематозного пустульозу. Припинити застосування ЛЗ при появі перших ознак та симптомів уражень шкіри, таких як шкірні висипання, ураження слизової оболонки або будь- які інші ознаки гіперчутливості. Можливий розвиток ниркового тубулярного ацидозу та гіпокаліємії після г. передозування та у пацієнтів, які застосовують високі дози ібупрофену протягом тривалого періоду (зазвичай довше 4 тижн.), включаючи дози, що перевищують рекомендовану добову дозу. Існує ризик ниркової недостатності у дітей та підлітків зі зневодненням.

ч/з одночасне вживання алкоголю побічні ефекти, особливо ті, що мають вплив на ШКТ або ЦНС, можуть посилюватися; пацієнти,    які   мають   рідкісну спадкову форму непереносимості фруктози, с-м мальабсорбції глюкози та галактози, а також недостатність ферментів сахарази або ізомальтази, не повинні приймати цей препарат (гран. шип.); при тривалому застосуванні можуть виникати побічні ефекти з боку ЦНС, такі, як підвищена втомлюваність та запаморочення; пацієнтам, у яких спостерігається запаморочення, вертиго, порушення зору або інші розлади з боку ЦНС при застосуванні ібупрофену, уникати керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами під час терапії цим ЛЗ; припинити застосування ібупрофену при появі перших ознак та симптомів уражень шкіри (шкірні висипання,  ураження слизової оболонки або будь-які інші ознаки гіперчутливост); в умовах лікування поза медичним  закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.

Івабрадин

Враховуючи можливість суттєвого коливання ЧСС, при визначенні ЧСС у стані спокою перед початком лікування та у разі необхідності проведення титрації дози у пацієнтів, які приймають івабрадин, проводити серійні вимірювання ЧСС, ЕКГ або цілодобовий амбулаторний моніторинг. Не рекомендовано призначати хворим відразу ж після перенесеного інсульту. У зв’язку з відсутністю достатньої кількості даних проводити DC-кардіоверсію (яка не є невідкладною) при фібриляції передсердь рекомендується не раніше ніж ч/з 24 год після останнього прийому івабрадину. Пацієнти, які мають пролонгований  інтервал QT вродженого ґенезу або приймають ЛЗ, що подовжують інтервал QT - зменшення ЧСС внаслідок застосування івабрадину може посилити подовження інтервалу QT, що асоціюється з виникненням аритмій тяжкого ст., особливо пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует». З обережністю призначати івабрадин пацієнтам з пігментним ретинітом. Пацієнти мають бути попереджені про ознаки та симптоми фібриляції передсердь та проінформовані про необхідність повідомляти свого лікаря про їх виникнення.

Може спричинити тимчасове порушення зору (поява світлових спалахів перед очима або розмите бачення), які виникають внаслідок раптової зміни інтенсивності світла. Це брати до уваги  при керуванні автомобілем та при роботі з різними механізмами, особливо при керуванні автомобілем вночі. Не рекомендовано вживання грейпфрутового соку. До складу входить лактоза,  пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, с-мом мальабсорбції глюкози та галактози, недостатністю лактази Лаппа  не рекомендований.

Ідарубіцин

До початку лікування пацієнт повинен одужати після токсичних наслідків попереднього циклу хіміотерапії. Здійснює потужний пригнічувальний вплив на кістковий мозок, буде розвиватися тяжка мієлосупресія. Перед початком та протягом кожного циклу лікування проводити оцінку показників системи крові, визначати розгорнуту лейкоцитарну формулу. Ризик розвитку кардіотоксичності, яка може проявлятись у вигляді ранніх (гостра токсичність) або пізніх (відстрочена токсичність) проявів. Межі кумулятивної дози при p/os або в/в введенні не   визначені. З метою зведення до мінімуму ризику тяжкого ураження серця перед початком лікування провести оцінку ф-цій серця та контролювати їх протягом курсу лікування. Ризик можна зменшити шляхом контролю значень ФВЛШ протягом курсу лікування та негайним припиненням прийому при перших ознаках порушення ф-цій серця. До факторів ризику розвитку кардіологічної токсичності належать захворювання ССС активного чи латентного перебігу, променева терапія ділянки середостіння або навколосерцевої ділянки в анамнезі або проведення такої променевої терапії одночасно з лікуванням препаратом, наявність в анамнезі курсів лікування іншими антрациклінами або антрацендионами, одночасне застосування ЛЗ, які здатні пригнічувати скоротливу здатність серця чи кардіотоксичних препаратів (трастузумаб). Слід уникати призначення курсів лікування на основі антрациклінів протягом перших 7 міс. після закінчення курсу лікування трастузумабом, у разі неможливості уникнення призначення курсу антрациклінів, рекомендується ретельний моніторинг ф-ції серця пацієнта.Можна призначати у комбінації з іншими кардіотоксичними ЛЗ за умови ретельного контролю ф-ції серця пацієнта. До початку та протягом лікування проводити стандартні клінічні лабораторні аналізи для оцінки ф-ції печінки та нирок (використовуючи у якості індикаторів рівні білірубіну та креатиніну у сироватці крові). Потрапляння ідарубіцину за межі судин під час в/в введення може призвести до виникнення місцевого болю, тяжкого ураження місцевих тканин та некрозу. Для профілактики або зменшення площі ураження застосовувати дексразоксан. Після початку лікування проводити оцінку рівнів сечової к-ти, калію, кальцію фосфату та креатиніну. Гідратація пацієнта, підлужування сечі та профілактика настання гіперурикемії за допомогою аллопуринолу може звести до мінімуму потенційні ускладнення с-му лізису пухлини. Дозволяється застосування убитих або інактивованих вакцин, проте відповідь на такі вакцини може бути послабленою.

Чоловікам вживати заходи контрацепції протягом усього курсу лікування та протягом перших 3 місяців після  закінчення лікування , а також, у разі необхідності та при наявності такої можливості, проконсультуватися з приводу консервації сперми у зв'язку з можливістю настання незворотного безпліддя внаслідок лікування. Не приймати пацієнтам  з рідкісними  спадковими захворюваннями, пов’язаними з непереносимістю галактози, лактазною недостатністю Лаппа або глюкозо- галактозною мальабсорбцією. Протягом 1-2 днів після введення може спричиняти почервоніння сечі.

Ізоніазид

Перед призначенням ізоніазиду доцільно визначати швидкість його інактивації за вмістом активних речовин у крові та сечі. Пацієнтам, у яких спостерігається швидка інактивація, ізоніазид призначати у більш високих дозах. Для зменшення побічних ефектів одночасно з ізоніазидом призначають піридоксину гідрохлорид (внутрішньо або в/м) або глутамінову кислоту, тіаміну хлорид чи тіаміну бромід (в/м), натрієву сіль АТФ. Під час лікування необхідний контроль лікаря, регулярне проведення офтальмологічного обстеження. У перший місяць обстеження необхідно проводити не рідше 2 разів, потім - 1 р/міс. Всім пацієнтам контролювати функцію печінки в процесі лікування. При появі перших симптомів гепатиту (відчуття нездужання, стомлюваність, нудота, відсутність апетиту) лікування має бути негайно припинено. Бути обережними, призначаючи ізоніазид пацієнтам, які страждають на ЦД, хр.алкоголізм; при тяжких порушеннях функцій печінки або нирок; пацієнтам, які приймають інші потенційно гепатотоксичні препарати. Не призначати особам із серйозними побічними реакціями на ЛЗ, включаючи медикаментіндуковані захворювання печінки. Пацієнтам, у яких є ризик розвитку нейропатії чи піридоксинової недостатності (хворі на діабет, хр. алкоголізм, пацієнти з гіпотрофією, з термінальною стадією ниркової недостатності, вагітні, ВІЛ- інфіковані), призначати піридоксин. У хворих на ЦД можливий позитивний результат глюкозуричного тесту. Ризик ізоніазидіндукованої гепатотоксичності зростає: у пацієнтів віком від 35 років, особливо жіночої статі; у вагітних; в осіб з повільною інактивацією препарату; у ВІЛ- інфікованих; у пацієнтів, які страждають від недоїдання; у пацієнтів з периферичною нейропатією або у схильних до нейропатії.

Не приймати під час вживання їжі. Під час лікування уникати вживання алкогольних напоїв. Враховувати імовірність розвитку побічних ефектів з боку нервової системи, що можуть вплинути на здатність концентрувати увагу та швидкість реакції при керуванні автотранспортом  або іншими механізмами. При появі перших симптомів гепатиту (блювання,  темна сеча, жовтяниця, висипання, стійкі парестезії рук і ніг, слабкість тривалістю понад 3 дні та/або хворобливість живота, особливо правого верхнього квадранта, відчуття нездужання, стомлюваність, нудота, відсутність апетиту) лікування необхідно негайно припинити, оскільки продовження застосування препарату в цих випадках викликає більш тяжку форму ураження печінки.

Ізосорбіду динітрат

З обережністю у випадках: при тяжких захворюваннях печінки та нирок, нирковій (печінковій) недостатності; пацієнтам літнього віку; при хірургічних втручаннях; при закритокутовій глаукомі; при гіпотеріозі; при гіпертермії; при надмірному виснажені пацієнта. Можливий розвиток толерантності (зниження ефективності), а також перехресна толерантність до інших ліків нітратного типу (зниження ефекту, якщо пацієнт перед тим приймав інший нітрат).   Для   запобігання   зниженню   або   втраті  ефекту уникати тривалого прийому великих доз (120 мг на добу). Містить лактозу, його не можна призначати пацієнтам з такими рідкісними генетичними захворюваннями як непереносимість галактози, спадковий лактазодефіцит Лаппа, глюкозо-галактозна мальабсорбція.  Містить цукрозу, не призначати пацієнтам з такими захворюваннями як непереносимість фруктози, порушення всмоктування глюкози і галактози (глюкозо-галактозна мальабсорбція), цукрозо-ізомальтазна недостатність.

побічні ефекти, як головний біль, втома, запаморочення, можуть знижувати швидкість р-ції або спричиняти запаморочення, тому слід  утримуватися від керування автотранспортом  або іншими механізмами на час лікування; не займатися   іншими  потенційно небезпечними видами діяльності, оскільки знижується    здатність    до    концентрації уваги та швидкість психомоторних р-цій; уникати вживання алкоголю. Заборонено застосовувати ЛЗ, що містять інгібітори фосфодіестерази-5                  (сілденафіл, тадалафіл, варденафіл); термінову  терапію не застосовувати пацієнтам, які недавно   приймали   інгібітори фосфодіестерази-5.

Ізосорбіду мононітрат

Пацієнтам з такими порушеннями, як непереносимість фруктози, мальабсорбція глюкози-галактози або недостатність цукрози-ізомальтази, не застосовувати. Уникати зниження систолічного кров'яного тиску нижче 90 мм рт.ст.; аортального стенозу та/або мітрального стенозу; схильності до ортостатичних р-цій; захворювань, що супроводжуються підвищенням внутрішньочерепного тиску (подальше підвищення внутрішньочерепного тиску спостерігається тільки у разі в/в введення нітрогліцерину). Не призначений для лікування г. нападів стенокардії і ІМ в  г. періоді. В окремих випадках прийом може призвести до транзиторної гіпоксії і спричиняти симптоми ішемії міокарда внаслідок відносного перерозподілу кровотоку в зони альвеолярної гіповентиляції. Після тривалої терапії із застосуванням високих доз відміну препарату потрібно проводити поступово з метою запобігання відновленню симптоматики стенокардії; при прийомі високих доз можливий розвиток метгемоглобінемії. При прийомі  високих доз можливий розвиток метгемоглобінемії. Для запобігання розвитку толерантності, у т.ч. перехресної толерантності, слід уникати тривалого застосування великих доз.

Погіршує здатність до керування автотранспортом, роботи з механізмами  та праці у небезпечних умовах, особливо на початку лікування, при підвищенні дози, переході на прийом інших ЛЗ. Протягом лікування препаратом не слід вживати алкоголь.

Ізотретиноїн

Повинні призначати лише лікарі, які мають досвід застосування системних ретиноїдів, усвідомлюючи ризик тератогенності при застосуванні ізотретиноїну під час вагітності.Щонайменше через 1 міс. після того, як пацієнтка розпочала застосовувати контрацепцію, та за кілька днів  до першого призначення препарату пацієнтці слід пройти тест на вагітність під медичним наглядом, щоб переконатися, що пацієнтка не вагітна на момент початку лікування.Через 1 міс. після закінчення лікування провести фінальний тест на вагітність. Не проводити агресивну дермабразію на фоні лікування і протягом 5-6 місяців після лікування, існує великий ризик появи гіпертрофічних  шрамів в атипових зонах.Контролювати печінкові  ферменти та рівень ліпідів у сироватці до лікування, ч/з 1 міс. після його початку, а потім - кожні 3 міс, частіше для пацієнтів з ЦД, ожирінням, алкоголізмом або порушеннями жирового обміну. При винекненні алергічного васкуліту кінцівок, з пурпурою, нешкірняних проявах припинити терапію та ретельно моніторити стан пацієнта. Протипоказана супутня терапія тетрациклінами та пацієнтам з ЦД, ожирінням, алкоголізмом, порушеннями жирового обміну потрібний більш частий контроль рівня глюкози в сироватці крові та/або ліпідів. Вміст сорбіту в ЛЗ для p/os може впливати на біодоступність інших ЛЗ для p/os прийому при супутньому застосуванні. Можливі розлади органів зору (сухість очей, помутніння рогівки, погіршення нічного зору, кератит,зниження гостроти сутінкового зору),які проходять після відміни ЛЗ. Якщо сухість очей не минає після припинення терапії використовувати аплікації зволожуючої очної мазі або штучні сльози. При наявності скарг на зір хворих направити до офтальмолога та розглянути питання про відміну ЛЗ. При перевищенні рекомендованих доз та тривалості лікування для акне можливе винекнення розладів кістково- м’язової системи та сполучної тканини. В деяких випадках це може прогресувати до рабдоміолізу, що потенційно є загрозливим станом для життя. Сакроілеїт може регресувавати після припинення застосування ЛЗ та відповідного лікування, щоб диференціювати сакроілеїт від інших причин болю в спині, пацієнтам із клінічними проявами сакроілеїту може бути потрібне додаткове обстеження та МРТ.Необхідно відмінити ЛЗ з тяжкою (геморагічною) діареєю.

Має сильну тератогенну дію. Протипоказаний всім жінкам дітородного віку. Якщо вагітність настає у той період, коли жінка приймає ізотретиноїнн, існує небезпека народження дитини з вадами розвитку. Одночасне УФ-опромінення не показані. Уникати впливу сонячного проміння. Погіршення нічного зору на фоні терапії, випадки утримання цього стану і після відміни терапії, це брати до  уваги при роботі та керуванні транспортом у темний період доби. У хворих, які отримують або незадовго до цього (1-2 тижні) отримували препарат, не можна брати донорську кров для переливання жінкам дітородного віку. Містить рафіновану соєву олію, частково гідрогенізовану             соєву             олію, протипоказаний до застосування пацієнтам з алергією до сої. При непереносимості                                        фруктози            не рекомендується. Можливе виникнення сонливості, запаморочення, порушення зору, тому не слід керувати автотранспортом та виконувати роботу з іншими механізмами.

Ікодекстрин + Натрію хлорид + Кальцію хлорид + Магнію хлорид      +      Натрію лактат

не описано

не описано

Ілопрост

При проведенні терапії у хворих на артеріальну гіпотензію вжити заходів проти подальшого зниження АТ. Враховувати можливість розвитку ортостатичної гіпотензії при переході хворих із горизонтального положення у вертикальне після закінчення введення. Якщо у пацієнта протягом останніх 3 міс. траплялося порушення мозкового кровообігу ретельно оцінити користь/ризик від лікування. Випадкове введення нерозведеного р-ну у навколосудинні тканини може призвести до виникнення р-цій в місці ін’єкції. Готовий до вживання р-н може бути використаний тільки для одного пацієнта і тільки однієї інфузії; невикористані вміст ампули та/або р-н для інфузії необхідно утилізувати. Уникати приймання p/os і потрапляння на  слизові оболонки; потрапляючи на шкіру, може призвести до тривалої, хоча й безболісної, еритеми. Р-н для інгаляцій: при нирковій недостатності, що вимагає діалізу, і порушенні ф-ції печінки виведення препарату з організму знижується; рекомендується обережне титрування початкової дози з інтервалами у застосуванні, що становлять не менше 3-4 год. Застосування р-ну д/інгаляцій не рекомендується пацієнтам з нестабільною легеневою гіпертензією, прогресуючою недостатністю правих відділів серця; може підвищувати ризик розвитку бронхоспазму; у разі загострення або прогресування недостатності правих відділів серця слід розглянути доцільність застосування інших ЛЗ. У разі припинення терапії препаратом для інгаляцій існує ризик виникнення ефекту рикошету; слід забезпечити ретельний моніторинг стану пацієнта при припиненні інгаляцій ілопросту, для хворих у критичному стані слід розглянути альтернативне лікування.

Відмовитися від паління. Жінкам репродуктивного віку використовувати надійні засоби контрацепції. Жінкам з легеневою гіпертензією (ЛГ) слід уникати вагітності, оскільки це може призвести до небезпечного для життя загострення хвороби. Дотримуватися обережності та уникати контакту препарату зі шкірою та очима. При потраплянні на шкіру, негайно промити великою кількістю води або ізотонічного р-ну хлориду натрію. У пацієнтів, у яких спостерігаються пов’язані з артеріальною гіпотензією с-томи, такі як запаморочення, швидкість р-ції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами може бути значно порушена. Новонародженим, немовлятам та вагітним жінкам не слід знаходитися в кімнаті, де застосовують препарат для інгаляцій. Пацієнти з легеневою гіпертензією, у яких розвивається синкопальний стан, повинні уникати надмірного напруження, перед фізичним навантаженням рекомендується здійснити інгаляцію. Під час сеансів інгаляцій не рекомендується використовувати маску, а слід застосовувати трубку інгалятора.

Іматиніб

Контролювати рівень печінкових трансаміназ, білірубіну, лужної фосфатази. У разі збільшення рівня білірубіну  більш ніж у 3 рази від норми або збільшення рівня печінкових трансаміназ більш ніж у 5 разів від норми, лікування припинити, доки рівень білірубіну та трансаміназ не буде перевищувати більше ніж 1,5 та 2,5 рази від норм цих показників, відповідно. Подальше  лікування продовжити у знижених добових дозах. Спричинює затримку рідини в організмі, у період лікування контролювати масу тіла; набряки зникають після зменшення дози і застосування діуретиків або після припинення лікування. Проводити розгорнутий аналіз крові: 1 р/тиждень під час першого місяця терапії, 1 раз у 2 тижні під час другого місяця і кожні 2-3 місяці у наступний період. Ризик розвитку мієлоcупресії збільшується при бластному кризі і у фазі загострення хр. мієлолейкозу. Нейтропенія утримується в середньому протягом 2-3 тижнів, тромбоцитопенія - 3-4 тижні. Зменшення дози або тимчасове припинення лікування сприяє зменшенню вираженості змін з боку системи кровотворення. При тривалому  лікуванні                             ймовірність      розвитку нефротоксичності. Проводити ретельний контроль за розвитком дітей, які отримують іматиніб в  зв'язку випадками затримки їх росту. Застосування інгібіторів BCR- ABL-тирокінази асоціювалось із тромботичною мікроангіопатією (ТМА), включаючи окремі повідомлення при прийомі ЛЗ, якщо з’являються лабораторні або клінічні показники, пов’язані з ТМА, лікування слід припинити та здійснити ретельну оцінку ТМА, включаючи активність ADAMTS13 і визначення анти-ADAMTS13-антитіл, якщо анти-ADAMTS13-антитіла підвищені у поєднанні з низькою активністю ADAMTS13, лікування продовжувати не слід.

З метою зменшення негативних ефектів з боку ШКТ приймати під час їжі, запиваючи достатньою кількістю води. Для пацієнтів, які не можуть проковтнути табл.,  вкриту п/о - можна розчинити її у склянці мінеральної води або яблучного соку. Необхідну кількість таблеток слід помістити у відповідний об’єм рідини (приблизно 50 мл для табл. 100 мг та 200 мл для табл. 400 мг) і розмішати ложкою. Через можливість розвитку таких побічних ефектів, як запаморочення, нечіткість зору або                 сонливість          рекомендовано дотримуватись обережності при керуванні автотранспортом та роботі з іншими механізмами. Жінкам дітородного віку застосовувати ефективні контрацептивні засоби протягом періоду лікування. Необхідно уникати або мінімізувати вплив прямих сонячних променів через ризик фототоксичності,використовувати такі засоби, як захисний одяг та сонцезахисний крем із високим коефіцієнтом сонячного захисту (SPF).

Іміпрамін

Підтримуючу дозу приймати принаймні протягом 6 місяців. Дозу знижувати поступово, через ризик розвитку с-мів абстиненції (нудота, головний біль, відчуття дискомфорту, занепокоєння, тривожний стан, розлади сну, аритмія, екстрапірамідні с-ми). Пацієнти, в анамнезі яких зазначені пов'язані із суїцидом явища, або пацієнти, які до початку терапії мали істотний рівень суїцидальної спрямованості мислення, більшою мірою схильні до суїцидальних думок або спроб самогубства і в ході лікування та після зміни дозування повинні знаходитися під наглядом лікаря. Не застосовувати під час маніакальних нападів. Знижує судомний поріг, тому пацієнти, які страждають на епілепсію або мають в анамнезі спазмофілію і епілепсію, повинні знаходитися під медичним контролем і, при необхідності, отримувати  належну  протисудомну  терапію.  У  перші  дні терапії можлива парадоксальна р-ція і посилення тривожності у пацієнтів з панічними розладами, можна призначати похідні бензодіазепіну. Контроль за пацієнтами з глаукомою, гіпертрофією передміхурової залози та при вираженому запорі, оскільки ця сполука може посилювати названі с-ми. З обережністю пацієнтам з ЦД (через зміну рівня глюкози в крові), з пухлинами надниркових залоз (феохромоцитомою або нейробластомою), через ризик розвитку гіпертонічного кризу. При застосуванні пацієнтам   з гіпертиреозом та пацієнтам, які приймають ЛЗ щитовидної залози, потрібний нагляд у зв'язку з підвищенням ризику побічних ефектів з боку серця. У зв'язку з потенційним підвищенням ризику аритмії і артеріальної гіпотензії при загальному наркозі важливо до операції проінформувати анестезіологів про прийом пацієнтом іміпраміну. Регулярно проводити підрахунок формених елементів крові. Контроль АТ (особливо у пацієнтів з нестійким кровообігом або артеріальною гіпотензією), ф-цію печінки (особливо в осіб із захворюваннями печінки), диференційний аналіз крові, ЕКГ (у пацієнтів літнього віку та осіб із серцево-судинними захворюваннями). Одночасне застосування ЛЗ та бупренорфіну може призвести до серотонінового  синдрому.

Забороняється  керувати автотранспортом і працювати з механізмами, які потребують концентрації уваги. Протипоказаний прийом алкогольних напоїв. Спричиняє світлочутливість, тому під час лікування уникати дії інтенсивного світла. Відмічалася підвищена частота розвитку карієсу, регулярно обстежуватися у стоматолога. Табл.:містять лактозу моногідрат, тому не слід приймати пацієнтам з рідкісними спадковими порушеннями, а саме: непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози.

Імуноглобулін антилімфоцитарний (кінський)

Може спричинювати розвиток анафілаксії, врахувати цей потенційний ризик та відстежувати у пацієнтів відповідні ознаки і симптоми під час інфуз. У разі її виникнення - припинити застосування. Виникнення системної реакції (генералізованого висипання, тахікардії, задишки, артеріальної гіпотензії або анафілаксії) виключає будь-яке подальше його застосування. Для виявлення осіб із підвищеним ризиком системної анафілаксії всім потенційним реципієнтам до початку лікування в спеціалізованих центрах за наявності обладнання для інтенсивної терапії проводити шкірні проби. Проте, АР виникали і в пацієнтів із негативними результатами шкірної проби. У разі позитивних результатів локальної шкірної проби ретельно зважити доцільність застосування альтернативних видів терапії та співвідношення між ризиком і користю. Якщо лікування буде визнане доцільним після отримання позитивних результатів локальної шкірної проби, застосування здійснювати в умовах можливості невідкладного вживання заходів інтенсивної терапії та під наглядом лікаря, який має досвід лікування потенційно небезпечних для життя АР. Оскільки виготовлений із компонентів кінської крові та крові людини, існує ризик передачі збудників трансмісивних інфекцій. Стан пацієнтів відстежувати на предмет появи асоційованих інфекцій. Живі вакцини не можна вводити пацієнтам, яким невдовзі планується застосування ЛЗ, а також під час та після терапії даним ЛЗ. ЛЗ практично вільний від натрію, тому можна розводити р-нами, що містять натрій. Введення препарату здійснювати в медичному закладі під наглядом лікаря, який має досвід лікування потенційно небезпечних для життя АР. Відстежувати у пацієнтів ознаки і симптоми с-му вивільнення цитокінів і вести лікування відповідно до відповідних клінічних рекомендацій.Відстежувати  у пацієнтів ознаки і симптоми р-кцій, пов'язаних з інфузією, і здійснювати лікування згідно з відповідними клінічними настановами. Відстежувати у пацієнтів ознаки і симптоми сироваткової хвороби і здійснювати лікування згідно з відповідними клінічними настановами. Якщо виникає тромбоцитопенія, розгляньте можливість переливання тромбоцитів, щоб підтримувати рівень тромбоцитів на клінічно прийнятному рівні. Розгляньте можливість припинення прийому ЛЗ, якщо виникає тяжка та стійка тромбоцитопенія або нейтропенія.

Враховуючи потенційні побічні реакції (запаморочення, судоми, сплутаність свідомості, зомління), бути обережним під час керування транспортними засобами або роботи з іншими автоматизованими системами. Чоловікам з жінкою-партнером репродуктивного віку слід порадити використовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування препаратом АТГАМ та протягом щонайменше 10  тижнів після закінчення лікування

Імуноглобулін антитимоцитарний (кролячий)

Завжди застосовувати під суворим лікарським контролем у стаціонарі, вводити лише відповідно до інструкцій лікаря, який має досвід імуносупресивної терапії в умовах трансплантації і за станом пацієнтів під час проведення інфузії ретельно наглядати. Особлива увага повинна бути приділена спостереженню за пацієнтом на наявність будь- яких симптомів анафілактичного шоку. Під час інфузії продовжувати пильний нагляд за пацієнтом і протягом періоду часу після закінчення інфузії, поки пацієнт не стане стабільним. Потрібно з особливою увагою застосовувати  ЛЗ у пацієнтів з випадками атопії в анамнезі, наприклад, з алергією ,  астмою    або    екземою.    При виникненніанафілактичної реакції необхідно негайно припинити інфузію препарату і розпочати належну невідкладну терапію. Лікар повинен з обережністю призначати дозу залежно від препарату АТГ, що вводиться. Чітке дотримання рекомендованої дози та часу інфузії може зменшити частоту виникнення та ступінь тяжкості реакцій, пов'язаних з інфузією. Крім того, зменшення швидкості інфузії може мінімізувати багато з цих реакцій. Премедикація за допомогою антипіретиків, КС та/або антигістамінів може зменшити частоту та ступінь тяжкості цих побічних реакцій. Якщо тромбоцитопенія та/або лейкопенія не є частиною основної хвороби або не пов'язані зі станом, для лікування якого вводиться ЛЗ, пропонується зменшити дозу. Настійно рекомендується  для забезпечення можливості відстеження походження препарату документувати ім’я пацієнта та номер серії препарату при кожному введенні ЛЗ.

Застосовується під суворим лікарським контролем у стаціонарі.  Не рекомендується керувати автомобілем і працювати зі складними механізмами під час курсу лікування.

Імуноглобулін людини        антирезус Rho (D)

під час введення ЛЗ повинен мати кімнатну tºС aбo tºС тіла, можна застосовувати шляхом повільного в/в або в/м введення; пацієнтам із порушеннями коагуляції, яким в/м застосування протипоказане, слід вводити в/в; у разi необхідності в/м великої дози (> 5 мл) бажано ïi розділити та виконати ін’єкції в декілька точок; після застосування рекомендується здійснити подальше спостереження щонайменше 20 хвилин; пацієнтам з індексом маси тіла (IMT) > 30 рекомендується в/в.

Застосовується виключно в умовах лікарні. Спеціальних рекомендацій немає.

Імуноглобулін людини нормальний для внутрішньовенного введення

Застосовувати лише в умовах стаціонару при дотриманні правил асептики. Перед використання ЛЗ повинен мати кімнатну t0 або t0 тіла. ЛЗ, що містять мальтозу можуть призвести до помилково підвищених показників глюкози, до недоречного введення інсуліну, що може викликати загрозливу для життя гіпоглікемію та смерть. Пацієнти повинні знаходитись під ретельним наглядом для виявлення будь-яких симптомів протягом усього  періоду в/в введення та 20 хв - 1 год. після введення. Певні побічні реакції виникають частіше: у разі великої швидкості в/в введення; у пацієнтів, які отримують нормальний Ig людини вперше, або у разі зміни ЛЗ нормального Ig людини чи тривалої перерви між введеннями. Суворо дотримуватися рекомендованої швидкості інфузії. Потенційних ускладнень уникати, впевнившись, що пацієнти не є чутливими до нормального Ig людини, шляхом попереднього повільного в/в введення у дозі 0,01-0,02 мл/кг/хв. У разі побічної  реакції зменшити швидкість в/в введення або припинити введення; лікування залежить від характеру та тяжкості побічної реакції. У разі шоку провести стандартне медичне лікування. Для всіх пацієнтів при призначенні Ig необхідні: адекватна гідратація перед початком в/в введення Ig; контроль діурезу; контроль рівнів сироваткового креатиніну крові. Дійсні АР частіше виникають у пацієнтів із а/т проти IgA. В/в Ig не показаний пацієнтам тільки із ізольованою недостатністю IgA-типу, коли недостатність IgA-типу є єдиним проблемним порушенням (що викликає занепокоєння). Можливий с-м асептичного менінгіту, який зазвичай розвивається у період від кількох год. до 2 днів після лікування в/в Ig та частіше виникав при застосуванні великих доз (2 г/кг). Може призвести допозитивної прямої антиглобулінової реакції (реакція Кумбса) і до гемолізу, контролювати паієнтів на наявність клінічних ознак і симптомів гемолізу. Після введення Ig транзиторне збільшення різних типів а/т, що пасивно надходять у кров пацієнта, може призвести до помилково позитивних результатів при серологічному дослідженні. Пасивне надходження а/т до еритроцитарних антигенів (А, B, D), може впливати на деякі серологічні дослідження антиеритроцитарних а/т, зокрема на прямий антиглобуліновий тест (ПАТ, пряма проба Кумбса). Не можна виключити можливість передачі збудників інфекцій ( у т.ч. невідомих або нових вірусів та інших патогенних м/о). Кожного разу при введенні пацієнту Ig записувати назву і номер серії ЛЗ, щоб можна було прослідкувати зв’язок між станом пацієнта і введенням ЛЗ конкретної серії.

Здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами може погіршуватися внаслідок деяких побічних реакцій, спричиннених застосуванням препарату. Пацієнти, у яких виникають побічні реакції протягом лікування, повинні зачекати до їх зникнення, перш ніж керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Хворим, які страждають на алергічні хвороби або мають схильність до АР, при введенні lg та в наступні 8 діб рекомендуються антигістамінні засоби. У період  загострення алергічного процесу введення препарату проводити після висновку алерголога за життєвими показаннями.

Імуноглобулін людини нормальний для            підшкірного введення

Забороняється вводити в/в. Після закінчення терміну придатності використання ЛЗ неприпустиме. Хворим, які мають в анамнезі алергійні захворювання, не пов’язані з введенням білкових препаратів донорської крові, у день введення lg та в наступні 3 доби рекомендуються антигістамінні  препарати.  Особам,  з   імунопатологічними системними захворюваннями (хвороби крові, сполучної тканини, нефрит та ін.) lg вводять на фоні відповідної терапії. Стан пацієнтів необхідно ретельно контролювати та уважно спостерігати за пацієнтами щодо можливого виникнення будь-яких побічних р-цій під час введення препарату. У разі побічної реакції необхідно або зменшити швидкість введення ін’єкції, або припинити її введення. У разі шоку проводити стандартне медичне лікування для шоку. Тимчасове збільшення різних пасивно переданих антитіл у крові пацієнтів може призвести до помилково позитивних результатів при серологічному дослідженні.

Здатність керувати транспортним засобом і працювати з іншими механізмами може погіршуватись через деякі побічні реакції, що пов’язані з застосуванням препарату . Пацієнти, у яких виникають побічні реакції під час лікування, повинні почекати,    доки вони зникнуть, перш ніж керувати транспортним засобом або працювати з іншими механізмами.

Індакатерол

не показаний на початку лікування г. епізодів бронхоспазму, тобто як ургентна терапія, у разі ↑ тяжкості ХОЗЛ під час застосування провести повторну оцінку стану здоров’я пацієнта і режиму лікування, ↑ ДД більше МДД не рекомендується; не застосовувати при БА ч/з відсутність даних щодо наслідків довгострокового застосування при цьому захворюванні; може спричинювати  клінічно значущий ефект на ССС у деяких пацієнтів, що визначається ↑ ЧСС, АТ та/або іншими с-мами, при цьому може виникнути необхідність у відміні препарату, може призводити до змін ЕКГ, таких як згладжування зубця Т, подовження інтервалу QT і депресії сегмента ST; у пацієнтів з ХОЗЛ тяжкого ступеня гіпокаліємія може бути посилена гіпоксією і супутнім лікуванням, що може ↑ схильність до серцевої аритмії; може спричинити ↑ рівня глюкози у плазмі крові; більш ретельно контролювати рівні глюкози у плазмі крові у пацієнтів, хворих на ЦД; з обережністю застосовувати пацієнтам зі встановленим або підозрюваним подовженням інтервалу QT.

капс. застосовувати тільки p/os інгаляційно і лише за допомогою інгалятора, ковтати не можна; при пропуску дози наступну  дозу приймати в той же час наступного дня; не впливає або впливає незначним чином на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами; пацієнтам зі спадковими формами непереносимості галактози, дефіциту лактази Лаппа або глюкозо- галактозної мальабсорбції не  приймати цей ЛЗ (містить лактозу).

Індапамід

З обережністю при тяжких формах ЦД, при подагрі. Можлива перехресна чутливість до сульфаніламідних препаратів. До початку лікування визначити вміст іонів натрію, калію, кальцію в плазмі крові. Регулярний контроль вмісту іонів натрію і калію в плазмі крові, особливо в осіб літнього віку, хворих на цироз печінки, СН, пацієнтів із збільшенням інтервалу QT на ЕКГ, пацієнтам з недостатнім харчуванням, особам, які приймають багато ліків. Активність реніну може дещо підвищуватись на  фоні терапії. Найретельніший контроль у хворих на  цироз печінки (особливо з набряками або асцитом - ризик розвитку метаболічного алкалозу, прояви печінкової енцефалопатії), ІХС, СН, в осіб літнього віку. До групи підвищеного ризику відносяться хворі із збільшеним інтервалом QT на ЕКГ (вродженим або набутим на фоні патологічного процесу). Перше визначення концентрації іонів калію в крові провести протягом першого тижня лікування. Гіперкальціємія на фоні прийому може бути наслідком раніше недіагностованого гіперпаратиреозу. За умов хірургічного втручання похідні сульфонамідів можуть провокувати загострення системного червоного вовчака. Ризик виникнення гіпокаліємії (< 3,4 ммоль/л) має бути попереджений у певних категорій пацієнтів високого  ризику, таких як пацієнти літнього віку, пацієнти, які недостатньо харчуються та/або пацієнти, які приймають багато ліків, пацієнти з цирозом печінки, що супроводжується набряками та асцитом, пацієнти з ІХС та пацієнти з СН. В цьому випадку гіпокаліємія підвищує кардіотоксичність серцевих глікозидів та ризик виникнення аритмій. У пацієнтів із ЦД контролювати глюкозу крові при наявності гіпокаліємії. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком              попереднього             недіагностованого гіперпаратиреоїдизму. Лікування припинити та обстежити ф-цію паратиреоїдних залоз. Може викликати ідіосинкратичну р-цію, що спричиняє хоріоїдальний випіт з дефектом поля зору, транзиторною міопією та г. з/кутову глаукому; якщо в/очний тиск залишається неконтрольованим, можливо, необхідно застосувати невідкладні медикаментозні або хірургічні методи лікування; факторами ризику розвитку г. з/кутової глаукоми може бути алергія на сульфонамід або пеніцилін в анамнезі; може збільшувати екскрецію магнію з сечею та призводити до гіпомагніємії. Гіпокаліємія може бути причиною м’язових розладів.

Застосовування для лікування спортсменів може спричинити позитивну реакцію під час допінг-контролю. За рахунок зниження АТ може впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.

Індометацин

крап.оч.- містить ртутьорганічну сполуку, що може спричинити АР; при наявності ризику розвитку інфекції  очей призначити відповідне лікування; НПЗЗ можуть уповільнювати   загоювання   рогівки;   можуть  посилювати кровотечу в тканинах ока під час операції, особливо в пацієнтів зі схильністю до кровотеч або в пацієнтів, які отримують інші препарати, здатні подовжувати кровотечу. Щоб ↓ ПР, для контролю с-томів захворювання застосовувати найбільш ↓ ефективну дозу препарату протягом найкоротшого періоду часу; ↑ ризик розвитку вірусного менінгіту у пацієнтів з СЧВ та захворюваннями сполучної тканини; з обережністю пацієнтам після хірургічних втручань (↑ тривалості кровотеч), із проявами гіперчутливості до харчових продуктів і ЛЗ, хворим з алергічними захворюваннями (сінна нежить, БА - можливий бронхоспазм, назальний поліпоз), із захворюваннями ШКТ (хв. Крона, виразковий коліт), хворим з психічними порушеннями, депресією, епілепсією, паркінсонізмом (погіршення перебігу основного захворювання), з анамнезом порушеної коагуляції, пацієнтам з аномаліями сигмовидної кишки, які зловживають алкоголем, у курців; пацієнтам з печінковою чи нирковою дисфункцією, ЦД, застійною СН, літнього віку, зі ↓ об'ємом міжклітинної рідини, сепсисом та особам, які одночасно приймають нефротоксичні ЛЗ контролювати ф-цію нирок (можлива виражена ниркова декомпенсація); контролювати рівень калію в крові (ризик розвитку гіперкаліємії); хворим, які тривалий час приймають ЛЗ, періодично проводити дослідження крові, ф-цій печінки або шлунка; при призначенні індометацину виключити наявність бактеріальної інфекції; бути обережними при застосуванні живих вакцин.

крап.оч.- під час лікування препаратом не рекомендується носити контактні лінзи; під час одночасного лікування іншими оч. крап.  інтервал  між  інстиляціями  повинен становити не менше 15 хв.; при закапуванні не торкатися ока наконечником флакона. При встановленій непереносимості деяких цукрів, необхідна консультація лікаря перед прийомом ЛЗ; пацієнти з алергією на пшеницю  (відмінною від целіакії) не повинні застосовувати цей ЛЗ; при появі перших шкірних або інших с-томів гіперчутливості, уражень ШКТ чи кровотеч застосування  ЛЗ припинити; у жінок репродуктивного  віку існує ризик зворотного пригнічення фертильності; мазь наносити тільки на здорову, неушкоджену шкіру, не можна наносити на слизові оболонки і очі. Табл.:препарат може спричинити побічні реакції (шум у вухах, запаморочення, сонливість, порушення слуху і зору), що можуть порушити активну увагу і рефлекси та впливати на здатність керувати транспортними засобами і працювати з механізмами. 

Інозин пранобекс

При застосуванні більше 3 міс. щомісяця перевіряти лабораторні показники функції печінки та нирок (трансамінази, креатинін), рівень сечової кислоти у сироватці крові, проводити аналіз крові. Можуть виникати г. реакції підвищеної чутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, кропив'янка), у таких випадках терапію припинити. При тривалому застосуванні препарату існує ризик утворення каменів у сечоводах.

Враховувати, що може спричинити запаморочення або інші побічні реакції з боку НС. Пацієнтам з алергією на  пшеницю (що відрізняється від целіакії) не рекомендується приймати цей препарат. До складу входить маніт, який може чинити проносну дію.

Інсулін аспарт

провести інструктаж пацієнтам, щодо необхідності  постійної зміни місця ін’єкції для зменшення ризику розвитку ліподистрофії та амілоїдозу шкіри. Необхідно слідкувати за відповідністю дози інсуліну (насамперед при застосуванні базисно-болюсного режиму) прийому їжі, фізичному навантаженню та рівню глюкози в крові,  для того щоб мінімізувати ризик гіпоглікемії, особливо у дітей. Супутні захворювання, особливо інфекції та  гарячкові стани, зазвичай підвищують потребу хворого в інсуліні. При переведенні хворих на інші типи чи види інсуліну ранні симптоми-провісники гіпоглікемії можуть стати менш вираженими порівняно з прийомом попереднього  препарату інсуліну. Необхідність підбору дози може виникнути як при першому введенні нового препарату, так і протягом перших кількох тижнів або місяців його застосування. Хворі, які застосовують інсулін у насосній системі, повинні мати про запас інший пристрій для введення інсуліну на випадок, якщо система вийде з ладу. Призначення інсуліну може призвести до утворення антитіл до інсуліну, що може потребувати корекції  дози інсуліну для корекції тенденції до гіпер- або гіпоглікемії.

Перед застосуванням переконайтеся у правильності типу інсуліну. Завжди використовуйте нову голку перед кожною ін’єкцією для запобігання інфікуванню. Ніколи не слід вводити інсулін в/м! Завжди змінювати місце ін’єкції, навіть при застосуванні на одній ділянці, щоб запобігти утворенню інфільтрату. Найкращими місцями для самостійного виконання п/ш ін’єкції є передня черевна стінка у ділянці талії, плече або передня частина стегна. Інсулін буде працювати швидше, якщо вводиться у ділянці талії. Недоїдання або  незаплановане, напружене фізичне навантаження може призвести до гіпоглікемії. Вживати заходів з профілактики гіпоглікемії перед тим, як сідати за кермо.

Інсулін гларгін

Не є інсуліном вибору при лікуванні діабетичного кетоацидозу. У таких випадках рекомендується в/в введення простого інсуліну. Внаслідок більш стабільного надходження основного інсуліну при застосуванні інсуліну гларгіну гіпоглікемія у ранні ранкові год. може бути ймовірнішою, ніж гіпоглікемія вночі. Дотримуватися особливої обережності і посилено контролювати рівень глюкози у крові необхідно пацієнтам, у яких напади гіпоглікемії можуть бути особливо небезпечними з клінічної точки зору, як пацієнтам з вираженим стенозом коронарних артерій або кровоносних судин, що постачають кров‘ю головний мозок (ризик серцевих чи мозкових ускладнень гіпоглікемії), та пацієнтам з  проліферативною ретинопатією, яким не проводилася фотокоагуляція (ризик виникнення транзиторної постгіпоглікемічної сліпоти). Оскільки інсулін гларгін при п/ш введенні діє впродовж тривалого періоду часу, це може призвести до того, що для нормалізації глікемічного стану вимагатиметься більше часу. Якщо у хворого спостерігається нормальний чи знижений рівень глікозильованого гемоглобіну, це може вказувати      на      виникнення      у      нього    періодичних недіагностованих (особливо нічних) епізодів гіпоглікемії. Фактори, що підвищують схильність до гіпоглікемії, потребують ретельного контролю та можуть призвести до необхідності коригування дози. У більшості випадків призначати контроль сечі на вміст кетонових тіл, що є необхідним для добору дози інсуліну, оскільки потреба в інсуліні часто буває підвищеною.

Якщо шприц-ручка пошкоджена,  її викинути і використати нову. Перед використанням шприц-ручку необхідно потримати протягом 1-2 год при кімнатній температурі. Перед виконанням ін`єкції необхідно видалити бульбашки повітря. Порожні використані ручки в жодному разі не можна використовувати повторно! Шприц-ручка є індивідуальним приладом, і нею може користуватися тільки один пацієнт! Змінюйте голку перед кожною ін`єкцією. Не використовуйте голки повторно! Оскільки інсулін гларгін є розчином, не потрібно струшувати шприц- ручку            перед             використанням. Застосовувати препарат можна лише у тому разі, якщо р-н при візуальному огляді є прозорим і безбарвним (або майже безбарвним), без видимих оком часток! Здатність пацієнта до концентрації  уваги та швидкість  його р-ції можуть порушуватися внаслідок виникнення гіпоглікемії чи гіперглікемії або, напр., унаслідок зорових розладів. Це може бути небезпечним у тих ситуаціях, коли ці якості є особливо важливими (напр., під час керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами).

Інсулін глюлізин

Пацієнтів необхідно попередити про необхідність постійно змінювати місце ін’єкції, щоб зменшити ризик розвитку ліподистрофії та амілоїдозу шкіри. Може виникати необхідність у регулюванні схеми супутнього лікування пероральними антидіабетичними ЛЗ. Гіпоглікемія виникає залежно від профілю дії інсулінів, що застосовуються, та може, змінюватися при переході на новий режим лікування. Умови, які можуть зробити ранні попереджувальні  симптоми гіпоглікемії нетиповими або менш вираженими, включають: довгий термін захворювання на діабет, інтенсивну інсулінотерапію, діабетичну невропатію, застосування ЛЗ, таких як бета-блокатори, перехід з інсуліну тваринного походження на інсулін людини. Гіпоглікемія після застосування ін’єкції швидкодіючих аналогів, виникає раніше, ніж при застосуванні розчинного інсуліну людини. ЛЗ містить м-крезол, який може спричинити алергічні р-ції. Потрібно враховувати випадки СН при проведенні лікування комбінацією піоглітазону та ЛЗ; при будь-якому погіршенні кардіологічних симптомів: СН, збільшення маси тіла і набряку застосування піоглітазону потрібно припинити.

Призначений для використання з інсуліновими шприц-ручками,  відповідно до рекомендацій. Картридж придатний до застосування, якщо р-н у ньому прозорий, безбарвний, не містить видимих оком твердих часток і зовнішній вигляд його подібний до води. Картридж тримати протягом 1-2 год при кімнатній tо перед встановленням його у шприц-ручку багаторазового використанняї. Порожні картриджі не заповнювати повторно. При змішуванні з НПХ (Нейтральним Протаміном Хагердону) інсуліном людини спочатку набрати у шприц  інсулін глюлізин. Ін’єкцію треба робити відразу ж після змішування. Здатність пацієнта концентруватися та його р-ція можуть порушуватись унаслідок розвитку гіпоглікемії або гіперглікемії або, напр., у результаті порушення зору. Це може становити ризик у ситуаціях,  коли наявність таких симптомів є особливо важливим (під час керування автомобілем або механізмами).

Інсулін детемір

Неадекватне дозування або припинення лікування (особливо при ЦД І типу) може призвести до гіперглікемії та діабетичного кетоацидозу. Супутні захворювання,  особливо інфекції та гарячкові стани, підвищують потребу хворого в інсуліні. Необхідність зміни дози може виникати при супутніх захворюваннях, що уражують нирки, печінку, надниркові залози, гіпофіз або щитовидну залозу. При переведенні хворих на інші типи інсуліну ранні симптоми- провісники гіпоглікемії можуть змінитися або стати менш вираженими порівняно з прийомом попереднього  препарату інсуліну. Дані про застосування препарату хворим із тяжкою гіпоальбумінемією обмежені. Ретельний моніторинг стану цих пацієнтів. Пацієнти, яким для оптимізації контролю рівня глюкози потрібно застосовувати препарат двічі на добу, можуть вводити другу дозу ввечері або перед сном. При застосуванні піоглітазону у комбінації з інсуліном повідомлялося про випадки розвитку застійної СН, особливо у хворих із факторами ризику розвитку застійної СН, у разі будь-якого погіршення ф-ції серця лікування піоглітазоном слід  припинити.Провести пацієнтам інструктаж щодо необхідності постійної зміни місця ін’єкції для зменшення ризику розвитку ліподистрофії та амілоїдозу шкіри. Для уникнення гіпоглікемії проводити моніторинг глюкози крові після зміни місця ін’єкції з ураженого на не уражене та корекцію дози протидіабетичних ЛЗ.

Перед подорожуванням зі зміною часових поясів хворим слід отримати консультацію лікаря, оскільки при цьому може змінюватися графік ін’єкцій інсуліну і вживання їжі. У дітей необхідно слідкувати за відповідністю дози інсуліну (особливо при застосуванні базально-болюсного режиму) кількості спожитої їжі, фізичному навантаженню для мінімізації ризику гіпоглікемії. Завжди використовуйте нову голку для кожної ін’єкції, щоб запобігти інфікуванню. Не згинайте та не пошкоджуйте голку перед використанням. Щоб звести до мінімуму ризик випадкового уколу голкою, ніколи знов не надівайте на неї попередньо знятий внутрішній ковпачок. Місця ін'єкцій змінювати навіть у межах однієї ділянки для зниження ризику ліподистрофії. Р-ція хворого та його здатність концентрувати увагу можуть  бути порушені при гіпоглікемії, слід вжити заходів з профілактики гіпоглікемії перед тим, як сідати за кермо або роботі з механізмами та варто зважити доцільність керування автомобілем взагалі.

Інсулін ліспро

Не можна змішувати з будь-якими іншими інсулінами або будь-якими іншими ЛЗ. Невикористаний препарат або відходи слід утилізувати відповідно до вимог законодавства. Слід оглянути р-н перед застосуванням - він має бути прозорим та безбарвним. Не використовувати, якщо він мутний, загустілий або має незначне забарвлення чи видимі частки. Кожна шприц-ручка/картридж повинні бути використані лише для одного пацієнта, навіть за  умови зміни голки на пристрої введення, для запобігання передачі збудників інфекційних захворювань. Існує ризик розвитку набряків та СН при комбінованому прийомі тіазолідинедіону з інсуліном, особливо у пацієнтів, які мають серцево-судинні захворювання в анамнезі. При застосування комбінації з піоглітазоном необхідно спостерігати пацієнта щодо виникнення ознак та симптомів СН , ↑ маси тіла та появи набряків. Лікування піоглітазоном необхідно припинити при погіршенні серцевих с-мів. Потреба в інсуліні може ↑ під час захворювань або за наявності емоційних розладів. Застосування невідповідних доз або різке припинення лікування, особливо при інсулін- залежному  діабеті,  можуть  призвести  до  гіперглікемії  та кетоацидозу - станів, що є потенційно летальними. Наслідком фармакодинаміки аналогів інсуліну швидкої дії є те, що при їх застосуванні гіпоглікемія може виникнути раніше, ніж після ін’єкції розчинного людського інсуліну.

п/ш ін’єкції необхідно виконувати у ділянку плеча, стегна, сідниці або животаНе рекомендується використовувати шприц- ручку пацієнтам з повною втратою зору  або з ослабленим зором без допомоги людей,                       навчених          правильному використанню          шприц-ручки.          Не використовувати шприц-ручку після закінчення          терміну         придатності, зазначеного на етикетці, а також протягом більше 28 днів, навіть якщо у ній все ще залишається            інсулін.            Завжди використовуйте нову голку для кожної ін’єкції, щоб запобігти інфекції  і блокуванню голки. Не слід зберігати шприц-ручку з приєднаною до неї голкою. Не використовувати шприц-ручку, якщо будь-яка з її частин пошкоджена або зламана. Слід завжди мати при собі запасну шприц-ручку на випадок втрати шприц-ручки      або      її       пошкодження. Пацієнтам необхідно вживати запобіжних заходів для уникнення гіпоглікемії при керуванні автотранспортом або при роботі з механізмами.

Інсулін людини

Супутні захворювання, особливо інфекції та  гарячкові стани, підвищують потребу хворого в інсуліні. При переведенні хворих на інші типи чи види інсуліну ранні симптоми-провісники гіпоглікемії можуть змінитися або стати менш вираженими порівняно з прийомом попереднього препарату інсуліну. Переведення хворого на інший тип або вид інсуліну відбувається під суворим медичним контролем. Зміна концентрації, виду  (виробника), типу, походження інсуліну (тваринний, людський або аналог людського інсуліну) і/або методу виробництва може зумовити необхідність корекції дози інсуліну. Необхідність підбору дози може виникнути як при першому введенні нового препарату, так і протягом перших кількох тижнів або місяців його застосування. При застосуванні в комбінації з піоглітазоном пацієнти повинні спостерігатися щодо можливості виникнення ознак і симптомів СН, збільшення маси тіла і набряку. При будь- якому погіршенні кардіологічних симптомів застосування піоглітазону слід припиняти. Контролювати хворих  на рівень цукру в крові зі значним звуженням коронарних артерій або кровоносних судин, що постачають кров’ю головний мозок (ризик серцевих чи мозкових ускладнень при гіпоглікемії), а також пацієнтам з проліферативною ретинопатією, особливо якщо у них не проводилася лазерна фотокоагуляція (ризик виникнення транзиторної постгіпоглікемічної сліпоти). Наявність інтеркурентного захворювання вимагає посилення контролю за станом вуглеводного обміну та проведення аналізу сечі на присутність кетонових тіл,корекція дози інсуліну. ЛЗ забороняється змішувати з р-ми, які містять відновлюючі р- ни, а саме тіол та сульфіт; забороняється змішувати з інсулінами тваринного походження  або  аналогами інсулінів. Слід бути дуже обережними та пильнувати, щоб інші ЛЗ, спирт або дезінфікуючі засоби не потрапили у суспензію інсуліну. Для ↓ ризику ліподистрофії  та амілоїдозу шкіри місця ін’єкцій слід завжди змінювати, навіть у межах однієї ділянки тіла, провести інструктаж для пацієнтів. Рекомендовано проводити моніторинг глюкози крові після зміни місця ін’єкції з ураженого на не уражене  та корекцію дози протидіабетичних ЛЗ.

Р-ція хворого та його здатність концентрувати увагу можуть бути  порушені при гіпоглікемії/гіперглікемії або внаслідок виникнення зорових розладів. Вживати заходи щодо профілактики гіпоглікемії перед тим, як сідати за кермо, особливо для хворих, в яких ослаблені чи відсутні симптоми-провісники гіпоглікемії або епізоди гіпоглікемії виникають часто. Зважити          доцільність          керування автомобілем. Пропускання прийому  їжі або непередбачене підвищене фізичне навантаження можуть призвести до гіпоглікемії. Перед подорожуванням у різних часових поясах отримати консультацію лікаря, оскільки при цьому змінюється графік ін’єкцій інсуліну і прийому їжі. Суспензії інсуліну не використовувати в інсулінових  насосах для безперервного п/ш введення інсуліну. Неадекватне дозування або припинення лікування (особливо при ЦД 1 типу)  можуть призвести до гіперглікемії та діабетичного кетоацидозу. Перші симптоми гіперглікемії розвиваються поступово, протягом кількох годин або діб. Вони включають у себе почуття спраги, часте сечовипускання, нудоту, блювання, сонливість, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрату апетиту, а також запах ацетону у повітрі, що видихується. При ЦД 1 типу гіперглікемія, що не лікується, призводить до діабетичного кетоацидозу, який потенційно є смертельно небезпечним. Перед кожною ін’єкцією слід перевіряти етикетку на інсуліні, щоб уникнути помилкового введення замість людського інсуліну інших інсулінів.

Інтерферон альфа

У              якості             розчинника             використовувати метилпарагідроксибензоат, який може спричиняти АР, в т.ч. відтерміновані, у виняткових випадках - бронхоспазм. Розпочинати лікування необхідно при перших проявах вірусного ураження очей.

У рідкісних випадках після прийому можливі місцеві р-ції, не слід одразу після застосування керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Застосовувати за 30 хв до або ч/з 30 хв після закапування в око інших ЛЗ.

Інтерферон альфа-2b

Ліоф. д/р-ну д/ін’єк: Лікування інтерфероном альфа 2b викликає мієлосупресію, що призводить до т. цитопенії, включно з менш частими випадками виникнення апластичної анемії, перед початком лікування рекомендується проводити повний ан. крові та регулярний контроль під час лікування. Лікування ЛЗ необхідно припинити пацієнтам зі зниженням к-сті нейтрофілів (<   0,5× 109 /л) або тромбоцитів (< 25 × 109 /л); спостерігались тяжкі побічні ефекти з боку ЦНС: депресія, суїцидальні думки, спроба самогубства, особливо у дітей; у комбінації з іншими хіміотерапевтичними засобам збільшує ризик токсичності, що може загрожувати життю. У пацієнтів, які раніше страждали на захворювання ССС, може виникнути аритмія. Якщо побічна дія не слабшає або посилюється, дозу знижують до 50% або лікування припиняють. Контролювати рівень ліпідів крові. Перед початком та під час лікування проводити розгорнутий загальний аналіз крові, контролювати рівень ТТГ, альбуміну та протромбіновий час. Припинити застосування при: подовженні часу згортання крові (у пацієнтів з хр. гепатитом), проявленні легеневого с-му та рентгенологічного виявлення інфільтрату або порушення ф-ції легень, появи або збільшення порушень зору, порушення ф-ції щитоподібної залози (відхилення від норми ТТГ), зниження рівня альбуміна та показників протромбованого часу. З обережністю при загостренні алергічних  і  аутоімунних  захворювань.  У  людей літнього віку, які приймали високі дози ЛЗ, спостерігались випадки оглушення та коми, в тому числі випадки енцефалопатії, ці ефекти в основному оборотні, повне позбавлення від них займає до 3 тижнів. При лікуванні забезпечити адекватну гідратацію організму. Використовувати на тлі антигістамінної та жарознижувальної терапії. Під час  терапії пацієнтів із хр. гепатитом В або С рекомендується схема проведення контролю лабораторних показників: 1-й, 2-й, 4-й, 8-й, 12-й, 16-й тижд. і потім 1 р/на 2 міс. впродовж усього курсу лікування. У пацієнтів із злоякісною меланомою ф-цію печінки та кількість лейкоцитів (з формулою) контролювати щотижня під час індукції ремісії та щомісяця при проведенні підтримувальної терапії. У пацієнтів, які отримували інтерферон альфа, рідко спостерігалися легеневі інфільтрати, пневмоніт та пневмонія, іноді з летальним наслідком.  Етіологія  невідома, але негативні наслідки частіше спостерігалися у пацієнтів, які одночасно з інтерфероном альфа отримували Шо-сайко-то (sho-saiko-to) - китайський препарат на рослинній основі Супозит. рект.: при тривалому застосуванні проводити контроль загального аналізу крові, ф-цій печінки, нирок та щитовидної залози. При розвитку р- ції гіперчутливості негайного типу (кропив’янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія) - негайно відмінити та прийняти відповідні заходи..

Ліоф. д/р-ну д/ін’єк: жінкам та чоловікам репродуктивного віку під час лікування ЛЗ використовувати ефективні методи контрацепції. Залежно від дози, схеми та індивідуальної чутливості, лікування може супроводжуватися сонливістю, слабкістю, втомлюваністю та призводити до  зниження швидкості р-ції - утриматися від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами. Вживання алкоголю виключити. При розвитку грипоподібних симптомів використовувати антипіретики. Супозиторії - допускається застосування під час менструації. При вираженій діареї у дитини утримання супозиторію забезпечується дотриманням наступної процедури: вводиться після акту дефекації, після чого дитина деякий час повинна знаходитися в положенні лежачи на животі (протягом 10-15 хв. після введення супозиторію). Дітям краплі застосовують під наглядом дорослих; ЛЗ уводити в кожен носовий хід, перед застосуванням препарату необхідно прийняти положення лежачи на спині або сидячи, відхилити злегка голову назад, повернувши  у  бік  того  носового  ходу,  в який буде проводитись закапування крапель, і, не торкаючись крапельницею флакона внутрішніх стінок носа, закапати препарат, одразу після закапування для рівномірного розподілу ЛЗ по слизовій оболонці носа рекомендовано ззовні масажувати пальцями крила носа протягом декількох хвилин.

Інтерферон альфа-2а

Застосовувати під спостереженням лікаря, що має досвід лікування препаратами інтерферону. У деяких хворих після введення препаратів, що містять гомологічний білок, можуть утворюватися нейтралізуючі активний білок антитіла. Тому у певної частини хворих можуть виявлятися а/т до всіх інтерферонів (як природних, так і рекомбінантних). При деяких захворюваннях (рак, системний червоний вовчак, оперізувальний лишай) а/т до лейкоцитарного інтерферону людини можуть спонтанно виникати у хворих, які раніше ніколи не застосовували інтерферони. Можуть спостерігатися загострення СС захворювань. Під час лікування контролювати функцію нирок, печінки; показники периферичної крові, рівень гемоглобіну; гормони щитовидної залози. З обережністю пацієнтам з хр. гепатитом та аутоімунними захворюваннями в анамнезі. Регулярне психоневрологічне обстеження, в окремих випадках відмічали суїцидальні спроби; у таких випадках терапію припинити. З винятковою обережністю для хворих з мієлосупресією, пригнічує кістковомозкове кровотворення, спричиняє зниження кількості лейкоцитів (особливо гранулоцитів), тромбоцитів і рідше рівня гемоглобіну. Це може призводити до підвищеного ризику розвитку інфекції або кровотечі. Стежити за цими змінами і проводити хворим розгорнені аналізи крові до початку лікування інтерфероном α-2а і регулярно в його процесі. У хворих після трансплантації (нирки або кісткового мозку) медикаментозна імуносупресія може бути менш ефективною, оскільки інтерферони чинять стимулювальну дію на імунну систему. Хворим на ЦД може бути потрібна корекція  дози  цукрознижувальних препаратів. Враховувати рекомендації щодо комбінованої терапії з рибавірином. Пацієнтам із ЦД, АГ перед призначенням в якості монотерапії або  комбінованої  терапії з рибавірином необхідно провести офтальмологічне обстеження для виявлення патології очного дна. При появі нових або погіршенні існуючих розладів зору терапію слід відмінити. Застосування препарату слід припинити у випадках: подовження часу згортання крові (у пацієнтів з хр. гепатитом), проявів легеневого синдрому та рентгенологічного виявлення інфільтрату або порушення функції легень, порушення функції щитовидної залози (відхилення від норми рівня ТТГ), зниження рівня  альбуміну у сироватці крові та зниження показників протромбінового часу.

Може впливати на швидкість психомоторних реакції, утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. Чоловікам і жінкам дітородного віку застосовувати надійні методи контрацепції.

Інтерферон бета-1b

У поодиноких випадках під час терапії ЛЗ спостерігався панкреатит,           що            часто           супроводжувався гіпертригліцеридемією. Застосовувати з обережністю пацієнтам з депресивними розладами в даний час або в анамнезі, у т. ч. хворим із суїцидальними думками в анамнезі. Хворих, які отримують ЛЗ, потрібно інформувати про необхідність негайно повідомляти про будь-які симптоми депресії та/або суїцидальних думок своєму лікарю. Хворі з ознаками депресії під час терапії препаратом повинні перебувати під ретельним наглядом та за потреби отримати відповідне лікування. Можна розглянути питання про відміну терапії препаратом. З обережністю застосовувати пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі та хворим, які отримують терапію протиепілептичними засобами, в т. ч. у випадках, коли не вдається забезпечити належний контроль епілепсії за допомогою зазначених засобів. Існує потенційний ризик передачі вірусних захворювань, не можна виключати ризик передачі хвороби Кройцфельдта-Якоба. При виникненні численних уражень лікування ЛЗ припинити до повного загоєння пошкоджених ділянок. Забезпечити ретельний нагляд за пацієнтами із нейтропенією через можливість розвитку лихоманки або інфекції.

Потрібно інформувати про необхідність негайно повідомляти про будь-які симптоми депресії та/або суїцидальних думок своєму лікарю. Пацієнтам із захворюванням щитовидної залози в анамнезі рекомендується регулярно перевіряти функцію щитовидної залози, в інших випадках - за клінічними показаннями. Побічні ефекти з боку ЦНС, що   асоціюються   із   застосуванням    ЛЗ , можуть впливати на здатність керувати автомобілем і працювати з іншими механізмами у пацієнтів, які мають схильність до виникнення таких побічних ефектів.

Інтерферон бета-1а

При           підтвердженні          діагнозу           тромботичної мікроангіопатії(ТМА) потрібно швидко розпочати лікування (розглядаючи доцільність проведення плазмаферезу) і негайно припинити застосування препарату, при наявності клінічних симптомів ТМА рекомендується додаткове визначення кількості тромбоцитів у крові та сироваткового рівня ЛДГ, а також тестування мазків крові та ниркової функції. З обережністю призначати пацієнтам з  попередніми або існуючими депресивними розладами, і особливо тим хворим, які мають передвісників  суїцидальних думок. Під час терапії ЛЗ пацієнти з симптомами депресії повинні перебувати під ретельним наглядом та проходити курс відповідного лікування; у деяких випадках розглянути доцільність припинення лікування ЛЗ. З обережністю пацієнтам, у яких в анамнезі були напади судом та які приймають протиепілептичні препарати, особливо в тих випадках, коли перебіг епілепсії адекватно не контролюється за допомогою протиепілептичних засобів. Введення препарату пацієнтам з поодинокими ураженнями шкіри може продовжуватися за умови, що некротичні явища не спричинили широкого пошкодження тканин. Проводити дослідження функцій щитовидної залози перед початком лікування, а при наявності розладів − через кожні 6−12 місяців після початку терапії.

Пацієнтам, які лікуються ЛЗ, рекомендується негайно звернутися до лікаря у разі розвитку будь-яких ознак депресії та/або суїцидальних думок. У разі виникнення порушень цілісності шкіри, які можуть супроводжуватися набряком чи виділенням рідини з місця ін’єкції, продовження введення ЛЗ можливе лише після консультації з лікарем. Побічні  явища з боку ЦНС, спричинені застосуванням  інтерферону  β (запаморочення), можуть впливати на здатність пацієнтів керувати автомобілем та працювати з механізмами

Інфліксимаб

Може спричиняти розвиток г. реакцій, пов’язаних з інфузією (анафілактичний шок, АРуповільненого типу), у разі розвитку таких введення негайно припинити. ЛЗ  (адреналін, антигістамінні, КС), апарат для ШВЛ для екстреного лікування цих реакцій повинні бути напоготові для негайного застосування. Для попередження деяких цих реакцій (слабких або транзиторних) хворому перед початком інфузії може бути введений один з антигістамінних ЛЗ, гідрокортизон та/або парацетамол. Можуть утворюватися а/т до інфліксимабу, що підвищує частоту інфузійних реакцій; може бути зв’язок між утворенням а/т до інфліксимабу та зменшенням тривалості клінічного ефекту від лікування. Одночасне застосування імуномодуляторів знижує утворення а/т та зменшує частоту інфузійних реакцій. При розвитку тяжких реакцій  призначати симптоматичну терапію, а наступні інфузії інфліксімабу відмінити. До та під час лікування пацієнтів ретельно обстежувати щодо ознак інфекцій (ТБ, бактеріальних, включаючи сепсис та пневмонію, інвазивних грибкових, вірусних та інших опортуністичних інфекцій). У разі розвитку тяжкої інфекції або сепсису лікування інфліксимабом припинити та розпочати відповідне антимікробне або протигрибкове лікування. З обережністю при розгляді питання про застосування пацієнтам з хр. інфекцією або рецидивуючими інфекціями в анамнезі, включаючи тих, хто отримує супутню імунодепресивну терапію. Можливе порушення імунної відповіді проти інфекції. Розпізнавати атипові клінічні прояви тяжких інфекцій та типові клінічні прояви рідкісних та незвичних інфекцій для мінімізації затримки діагностики та лікування, оскільки пацієнти, що приймають інфліксімаб є більш сприйнятливими до тяжких інфекцій. Пацієнти, у яких розвивається інфекція під час лікування, потребують ретельного нагляду та повного діагностичного обстеження. Лікування не розпочинати, якщо діагностовано активний ТБ; при підозрі на латентний ТБ провести консультацію фтизіатра, ретельно зважити співвідношення користь/ризик перед початком терапії. У пацієнтів під час лікування підозрювати інвазивні грибкові інфекції (аспергільоз, кандидоз, пневмоцистоз, гістоплазмоз, кокцидіоїдомікоз чи бластомікоз)       при       розвитку       тяжкого     системного захворювання - необхідна консультація з лікарем, у якого є досвід діагностики та лікування інвазивних грибкових інфекцій. Пацієнтам з хворобою Крона з розвитком г. гнійних фістул не розпочинати лікування до ліквідації джерела можливої інфекції, особливо абсцесу. Під час переходу з одного біологічного ЛЗ на інший ретельно спостерігати за клінічним станом пацієнта, оскільки перехресна біологічна активність може підвищувати ризик побічних реакцій, включаючи інфекції. При появі симптомів, що нагадують вовчакоподібний с-м, та виявленні а/т до двоспіральної ДНК, лікування інфліксимабом припинити. Проводити ретельну оцінку переваг/ризику лікування у пацієнтів з демієлінізуючими розладами, у т. ч. в анамнезі; при розвитку таких захворювань лікування припинити. Підвищений ризик виникнення лімфоми та лейкемії у пацієнтів з РА, які страждають довготривалим, високоактивним запальним захворюванням, яке ускладнює проведення оцінки ризику. З обережністю приймати рішення щодо застосування пацієнтам зі злоякісним новоутворенням в анамнезі або при вирішенні продовжувати терапію пацієнтам, у яких розвинулися злоякісні новоутворення; щодо лікування пацієнтів з псоріазом та довготривалою імуносупресивною терапією або тривалою PUVA-терапією в анамнезі. Ризик розвитку гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми у пацієнтів, які лікувалися інфліксімабом, не може бути виключений. Можливі випадки меланоми та меркеліоми. Пацієнти з виразковим колітом, які мають підвищений ризик дисплазії або раку товстого кишечнику (пацієнти з тривалим виразковим колітом або первинним склерозуючим холангітом), або пацієнти з дисплазією чи раком товстого кишечнику в анамнезі, повинні проходити регулярний скринінг щодо дисплазії до та протягом перебігу захворювання. Ретельно оцінювати співвідношення ризик/користь для кожного окремого пацієнта з нещодавно діагностованою дисплазією на тлі лікування та приймати рішення щодо необхідності припинення терапії. Припинити застосування пацієнтам при підтвердженні істотних гематологічних відхилень.

Уникати вагітності, використовуючи відповідні засоби контрацепції протягом лікування та протягом принаймні 6 місяців після закінчення лікування. Враховувати можливість розвитку запаморочення після застосування препарату при керуванні транспортом та іншими механізмами. Негайно звернутися до лікаря при  розвитку                             симптомів             реакцій гіперчутливості; при появі ознак/симптомів, що нагадують ТБ (постійний кашель, зменшення маси тіла, субфебрилітет); при появі симптомів гематологічних порушень (таких як тривала гарячка, утворення синців, кровотеча, блідість). Уникати впливу потенційних факторів ризику інфекції.          Періодично          проводити обстеження шкіри, особливо при наявності факторів ризику розвитку раку шкіри. Жінкам, у т.ч. віком від 60 років, регулярно проходити медичні огляди.

Іпідакрин

з обережністю пацієнтам із пептичною виразкою шлунка та ДПК в анамнезі, захворюваннями дихальних шляхів, включаючи г. захворювання дихальних шляхів, захворюваннями ССС, які не пов'язані з коронарними болями, з тиреотоксикозом. ЛЗ містить лактозу- не застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими ф-ми непереносимості галактози, недостатністю лактази або с- мом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Утримуватися від керування автомобілем, а також від занять потенційно небезпечними видами діяльності, які потребують підвищеної к-ції уваги та швидкості психомоторних р-цій. ЛЗ поліпшує пам’ять, гальмує проградієнтний розвиток деменції;

Ірбесартан

Більш низька початкова доза (75 мг) може бути для пацієнтів, що знаходяться на ГД. Об’єм або дефіцит натрію повинен бути скоригований до початку застосування. У зневоднених хворих або з дефіцитом іонів натрію може розвиватися симптоматична гіпотензія, особливо після прийому першої дози. Хворі з двостороннім стенозом ниркових артерій, стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки, що приймають препарати, які впливають на систему “ренін-ангіотензин-альдостерон”, належать до групи підвищеного ризику відносно розвитку тяжкої гіпотензії або ниркової недостатності. Гіперкаліємія може спостерігатися, особливо за наявності ниркової недостатності, протеїнурії, зумовленої діабетичною нефропатією, або захворювань серця. Для пацієнтів групи ризику адекватний моніторинг калію в сироватці. У хворих, судинний тонус і функція нирок яких залежать переважно від активності системи “ренін- ангіотензин-альдостерон” лікування інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ, що впливають на цю систему, може спричинити г. гіпотензію, азотемію, олігурію та г. ниркову недостатність. Надмірне зниження АТ у хворих на ішемічну кардіопатію або з ішемічним СС захворюванням може призвести до ІМ або інсульту. ЛЗ містить лактозу; пацієнти з такими рідкісними спадковими порушеннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або с-м мальабсорбції глюкози-галактози,  не повинні приймати цей ЛЗ. Інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II не можна одночасно застосовувати пацієнтам із діабетичною нефропатією.

Можна застосовувати разом із їжею, або без неї, запиваючи рідиною. У випадку, якщо жінка завагітніла у період лікування, вживання припинити як найшвидше. Під час керування автомобілем і використання механізмівможе виникати запаморочення або підвищена втомлюваність.

Іринотекан

Враховуючи характер та частоту розвитку побічних р-цій Іринотекан необхідно застосовувати лише після оцінки співвідношення очікуваної користі та можливих ризиків   від  лікування: для пацієнтів із показником загального стану за індексом ВООЗ, що дорівнює 2; якщо пацієнти навряд чи будуть дотримуватись рекомендацій щодо лікування побічних р-цій (необхідність негайного та довготривалого лікування діареї у поєднанні з вживанням великої к-сті рідини на початку відстроченої діареї); таким пацієнтам рекомендується ретельне спостереження в умовах стаціонару. З обережністю пацієнтам, які раніше отримували променеву терапію на ділянку черевної порожнини, таза, при гіперлейкоцитозі (що спостерігався раніше), при появі першого епізоду рідкого випорожнення пацієнту необхідно призначити часте пиття рідини, що містить електроліти, і негайно провести відповідну протидіарейну терапію; щотижнево проводити дослідження складу периферичної крові. Функціональні печінкові проби проводити під час лікування і перед кожним новим курсом терапії. У разі розвитку г. холінергічного с-му (рання діарея у  комбінації  з  різноманітними  іншими  ознаками  та   с-ми : підвищена пітливість, спазми у животі, міоз та ↑ слиновиділення, слід вводити п/ш 0,25 мг атропіну сульфату. Під час роботи з препаратом медичний  персонал має використовувати рукавички, маски і захисні окуляри. Можливі нечасті випадки розвитку інтерстиціальної хвороби легенів,що проявляється  у вигляді утворення інфільтратів у легенях, захворювання може призводити до летального наслідку, тому слід до початку та під час лікування ретельно спостерігати щодо виникнення с-мів з боку дихальної системи. З обережністю у пацієнтів, які мали множинні фактори ризику на додаток до основного новоутворення можливі розлади з боку судин тромбоемболічних ускладнень (легенева емболія,  венозний тромбоз та артеріальна тромбоемболія). Введення живих або живих атенуйованих вакцин пацієнтам з ослабленим внаслідок впливу препаратів для хіміотерапії (у тому числі іринотекану) імунітетом може призвести до розвитку серйозних інфекцій та навіть до інфекцій з летальним наслідком. У пацієнтів зі зневодненням внаслідок діареї та/або блювання, а також у пацієнтів зі сепсисом відзначалися нечасті випадки ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії або недостатності кровообігу. Пацієнти зі слабким метаболізмом UGT1A1, такі як пацієнти із с-мом Жильбера (напр., гомозиготні за варіантами UGT1A1*28 або *6), мають підвищений ризик розвитку тяжкої нейтропенії та діареї після лікування іринотеканом, слід розглянути доцільність зниження початкової дози ЛЗ для пацієнтів. Перед застосуванням цього лікарського засобу для кожного пацієнта слід зібрати анамнез щодо симптомів HFI.

В період лікування, особливо протягом 24 год після введення, не керувати автотранспортом    та    не    працювати   з іншими механізмами через можливість розвитку запаморочення або порушень зору. Необхідність протидіарейної терапії і вживання великої кількості рідини. Чоловікам протягом лікування та щонайменше протягом 3х місяців після завершення лікування слід застосовувати методи контрацепції, жінкам - 6 міс. Оскільки препарат містить D-сорбіт, його не можна застосовувати для лікування пацієнтів зі спадковою непереносимістю фруктози.

Ітоприду гідрохлорид

Посилює дію ацетилхоліну та може призвести до холінергічних побічних ефектів; загалом, ітоприду гідрохлорид пацієнтам літнього віку слід призначати з доцільною обережністю та подальшим спостереженням, враховуючи підвищену частоту погіршеної ф-ції нирок, печінки, супутніх захворювань або супутню терапію іншими лікарськими засобами у таких пацієнтів.

Інформація щодо можливого впливу на швидкість р-ції відсутня, але під час вирішення питання щодо керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами необхідно врахувати можливість виникнення запаморочення

Ітраконазол

Бути обережними при призначенні пацієнтам з гіперчутливістю до інших азолів. Пацієнтів проінформувати про симптоми застійної СН, лікування потрібно проводити з обережністю та контролювати симптоми застійної СН. При появі цих симптомів під час курсу лікування застосування препарату необхідно припинити. Дотримуватися обережності при одночасному застосуванні ітраконазолу та блокаторів кальцієвих каналів через збільшення ризику виникнення застійної СН. Проводити моніторинг функції печінки у пацієнтів, які приймають ЛЗ.

Необхідно терміново звернуся до лікаря у разі появи симптомів гепатиту, а саме: анорексії,            нудоти,            блювання, втомлюваності, болю у животі або потемніння сечі. За наявності цих симптомів необхідно негайно припинити лікування і провести дослідження печінкової функції. Пацієнтам зі зниженою кислотністю шлунку, спричиненою хворобою (наприклад ахлоргідрією) або одночасним застосуванням інших препаратів (для зниження кислотності), рекомендовано приймати препарат з напоями з підвищеною кислотністю (наприклад, з недієтичною колою). Повідомлялося про випадки тимчасової чи стійкої втрати слуху у пацієнтів, які приймали ітраконазол. При виникненні нейропатії, пов’язаної із  застосуванням ЛЗ, припинити прийом  препарату. Пацієнти з рідкісними спадковими станами непереносимості                          фруктози, мальабсорбцією глюкози-галактози чи сахаразо-ізомальтазною недостатністю не повинні застосовувати цей ЛЗ. Пам’ятати про можливість виникнення таких побічних р-цій, як запаморочення, розлади зору та втрата слуху, що може призвести до негативних наслідків під час керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами.

Іфосфамід

Щоб уникнути або забезпечити ослаблення уротоксичних явищ, постійно поєднувати прийом з месною; лікування ЛЗ може спричинити мієлосупресію і значне пригнічення імунних р-цій, що може призвести до розвитку т. інфекційних захворювань (пневмоній, бактеріальних грибкових, вірусних, паразитарних інфекцій, сепсису та септичного шоку); для нормалізації картини крові (червона фракція, лейкоцити і тромбоцити) за необхідності її контролювати щодня; регулярно контролювати дані лабораторних аналізів; у хворих на ЦД регулярно перевіряти рівень цукру в крові для своєчасного коригування антидіабетичної терапії; нейротоксичність часто проявляється у пацієнтів без ідентифікованих факторів ризику. У разі розвитку нейтропенічної лихоманки потрібно призначати антибіотики та/або протигрибкові препарати.Про токсичний вплив препарату на ЦНС повідомлялося дуже часто і, очевидно, цей вплив залежить від дози препарату. У разі розвитку енцефалопатії застосування                  іфосфаміду                                  припинити,повторне застосування ЛЗ повинне визначатися після ретельної оцінки переваг та ризиків для окремого пацієнта.Для лікування та профілактики енцефалопатій, спричинених іфосфамідом, можна застосувати метиленовий синій. Застосовувати з обережністю абсолютно усім пацієнтам з  т. порушеннями ф-ції кісткового мозку, імуносупресією тяжкого ступеня і при наявності інфекції. Стан пацієнтів з метастазами в головний мозок, церебральними симптомами та/або порушеннями ф-ції нирок слід регулярно контролювати. Можливі прояви уротоксичності цитофосфаміду, іншого цитотоксичного агента оксазафосфорину: уротеліальна токсичність з летальним наслідком,необхідність цистектомії через розвиток фіброзу, кровотечі або вторинних злоякісних новоутворень; геморагічний цистит (у тому числі т. форми, що супроводжуються виразками і некрозом); гематурія, яка може бути тяжкою і рецидивуючою;ознаки уротеліального подразнення; розвиток фіброзу сечового міхура, зниження ємності сечового міхура, розвиток телеангіектазії та ознак хронічного подразнення сечового міхура; пієліт і уретерит.Якщо жінка вагітніє під час застосування чи після лікування цим препаратом, її проінформувати про потенційну небезпеку для плода.

Жінкам і чоловікам уникати зачаття під час терапії; чоловікам використовувати засоби контрацепції протягом 6 місяців після закінчення терапії; впливає на оогенез і сперматогенез, може призвести до безпліддя в обох статей. Може спричинити короткочасну або стійку аменорею у жінок і олігоспермію або азооспермію у хлопчиків під час препубертатного періоду. Може уповільнювати нормальне загоєння ран. Чоловіків до лікування інформують про можливість кріоконсервації сперми. Якщо під час проведення лікування настає вагітність, жінка повинна пройти генетичне обстеження. Може впливати на здатність керувати автомобілем, працювати  з іншими механізмами; цей вплив може бути безпосереднім, коли призводить до енцефалопатії, і непрямим - як наслідок нудоти або блювання, особливо якщо ліки, приймають разом з алкоголем; уникати споживання            грейпфрутів            або грейпфрутового соку.