Держ формуляр ЛЗ

Міжнародна непатентована назва ЛЗ

Фармацевтична опіка, скерована на лікарів

Фармопіка, скерована на пацієнта

Лактулоза

Хворим з непереносимістю лактози застосовувати з обережністю; з урахуванням кількості цукру, що міститься в препараті, доза, яку застосовують для лікування запорів,  не викликає проблем у хворих на ЦД; проте доза для лікування печінкової енцефалопатії набагато вище, тому враховувати вміст цукру при лікуванні хворих на ЦД

Пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози або фруктози, лактазною недостатністю або глюкозо- галактозною мальабсорбцією не  приймати; не впливає або має неістотний вплив на здатність керувати автомобілем і працювати зі складними механізмами; пацієнтам з гастрокардіальним с-мом (с- мом Ремхельда) лактулозу слід застосовувати лише після консультації з лікарем; для того щоб запобігти появі метеоризму, рекомендовано збільшувати дозу поступово; якщо виникає метеоризм, слід зменшити дозу або припинити лікування; довготривале застосування препарату без підбору доз або неправильне застосування може  призвести до виникнення діареї та електролітного дисбалансу

Ламівудин

Не застосовувати у вигляді монотерапії. Пацієнти, хворі на ЦД, мають бути попереджені, що кожна доза р-ну  орального (100 мг/20 мл) містить 4 г глюкози. Потрібен ретельний нагляд лікаря, який має досвід лікування пацієнтів з ВІЛ-асоційованими інфекціями. У пацієнтів, інфікованих одночасно ВІЛ і ВГВ періодично визначати показники ф-ції печінки і маркери реплікації ВГВ. Хворих із ознаками порушень ф-цій печінки під час або після лікування при необхідності обстежувати частіше. У пацієнтів, які лікуються будь-яким антиретровірусним препаратом, існує ризик розвитку опортуністичних інфекцій та інших ускладнень ВІЛ-інфекції. Тому потрібен ретельний нагляд лікаря, який має досвід лікування пацієнтів з ВІЛ- асоційованими інфекціями. Пацієнтам які одночасно отримують імуносупресивну терапію, включаючи хіміотерапію онкологічних захворювань, ламівудин слід застосовувати з обережністю. Пацієнтів попередити, що лікування ламівудином не зменшує ризик передачі вірусу гепатиту В іншим людям, тому дотримуватись відповідних запобіжних заходів.

Під час оцінки здатності пацієнта керувати автомобілем та іншими механізмами враховувати його клінічний стан і профіль побічних ефектів ламівудину. Пацієнтам усвідомлювати, що лікування сучасними антиретровірусними препаратами не зменшує ризику передачі ВІЛ-інфекції статевим шляхом або з інфікованою кров’ю, тому вони мусять застосовувати відповідні застережні заходи, лікування ламівудином не зменшує також ризик передачі вірусу гепатиту В іншим людям, тому слід дотримуватись відповідних запобіжних заходів.

Ламотриджин

приділяти увагу можливості розвитку побічної р-ції на препарат у дітей, у яких виникають висипання і гарячка впродовж перших 8 тижн. терапії. З обережністю застосовувати для лікування хворих, які мали АР або висипання при застосуванні інших протиепілептичних препаратів в анамнезі. При появі висипань на шкірі негайно оглянути пацієнта та припинити прийом ЛЗ, якщо немає доказів, що шкірні висипання не пов’язані з прийомом ЛЗ. Не рекомендується повторно розпочинати лікування, коли воно було припинено через появу висипань внаслідок попереднього лікування ламотриджином; при вирішенні питання щодо повторного призначення необхідно зважити очікувану користь/ризик від лікування. Пацієнтам, у яких виникали с-м Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз після застосування ламотриджину, призначати повторно ламотриджин не можна. При наявності ранніх с-мів гіперчутливості (гарячка, лімфаденопатія) пацієнта негайно оглянути та, при відсутності інших причин, припинити прийом ЛЗ. Пацієнтам, яким ЛЗ було відмінено у зв’язку з появою асептичного менінгіту при попередньому його призначенні, призначати ЛЗ повторно не можна. Контролювати наявність у хворих ознак суїцидальних намірів та поведінки. Пацієнтів (та осіб, які доглядають за пацієнтами) попереджати про необхідність спостереження за будь-яким погіршенням їхнього стану (включаючи появу нових симптомів) та/або появою суїцидальних намірів/поведінки або схильністю до самоушкодження для того, щоб негайно звернутися по медичну допомогу при виникненні цих симптомів. При цьому слід оцінити ситуацію та внести відповідні зміни до терапевтичного режиму, що включає можливе припинення лікування у пацієнтів із проявами клінічного погіршення (включаючи появу нових симптомів) та/або появу суїцидальних намірів/поведінки, особливо якщо  ці симптоми є тяжкими, виникають раптово і не є частиною вже існуючих симптомів. При отриманні пацієнткою гормональних контрацептивів підтримуючу дозу ламотриджину шляхом титрування слід ↑ (приблизно в 2 рази). Зважити на необхідність прийому фолієвої к-ти під час планування та у ранні строки вагітності. У разі необхідності терапії ЛЗ у період вагітності (призначається тільки у випадку, якщо очікувана користь для матері переважає можливий ризик для плода) застосовувати найменші можливі терапевтичні дози. Рівень ЛЗ у  сироватці крові перевіряти перед, у період вагітності та після  пологів.  У  разі  необхідності  дозу  ЛЗ модифікувати для підтримки концентрації ЛЗ у сироватці крові на тому рівні, що був до вагітності, або адаптувати відповідно до клінічного стану. Додатково слід контролювати дозозалежні побічні р-ції після народження дитини. Користь від годування груддю необхідно порівнювати з можливим ризиком виникнення побічної дії у дитини. У разі потреби дозу ЛЗ слід ↓ поступово (не менше 2 тижнів).

спостерігати за будь-яким погіршенням стану (включаючи появу нових симптомів) та/або             появою            суїцидальних намірів/поведінки або схильністю до самоушкодження, звернутися по медичну допомогу при виникненні цих симптомів. Жінкам, які розпочинають приймати p/os контрацептиви або закінчують курс застосування p/os контрацептивів, слід постійно перебувати під наглядом лікаря і у більшості випадків потрібна буде  корекція дози ламотриджину. Пацієнткам, які отримують p/os контрацептиви, слід своєчасно повідомляти про зміни у менструальному циклі, напр., про появі раптової кровотечі. Жінкам під час планування вагітності необхідність лікування протиепілептичними засобами слід переглянути (звернутися за порадою до лікаря). Жінкам, хворим  на епілепсію, які вже лікуються, слід уникати раптового переривання протиепілептичної терапії, оскільки це може спричинити загострення нападів та мати тяжкі наслідки як для  жінки так і для дитини. Вагітним, які застосовують ЛЗ, слід  постійно  перебувати під наглядом лікаря. Перед  тим як сісти за кермо автомобіля або працювати з іншими механізмами, слід оцінити власну р-цію на лікування; слід проконсультуватися з лікарем стосовно особливостей керування автомобілем з огляду на можливе виникнення запаморочення або дилопії. ЛЗ можуть містити лактозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або с-м глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати ЛЗ.

Ланреотид

У пацієнтів з акромегалією та первинною тиреотропною аденомою лікування повинно супроводжуватися контролем за об’ємом гіпофізарної пухлини. При тривалому лікуванні кожні 6 місяців проводити УЗД жовчного міхура. При карциноїдних пухлинах лікування призначають після виключення обструктивної інтестинальної пухлини. Значне та тривале ↑ стеатореї передбачає комплементарне призначення панкреатичних екстрактів. У пацієнтів з доклінічною стадією серцевих порушень може проявитися синусова брадикардія. Обережно починати лікування пацієнтам з брадикардією.ЛЗ може знижувати моторику жовчного міхура та спричиняти жовчнокам’яну хворобу, холецистит, холангіт і панкреатит. При тривалому лікуванні рекомендується проведення ехографії жовчного міхура перед лікуванням та кожні 6 міс. Якщо є підозра на ускладнення жовчнокам’яної хвороби, необхідно необхідно припинити застосування ЛЗ та провести відповідне лікування.Екзокринна недостатність підшлункової залози (ЕНПЗ) спостерігалася у деяких пацієнтів, які отримували терапію                ланреотидом               з                приводу гастроентеропанкреатичних нейроендокринних пухлин. Симптоми ЕНПЗ можуть включати стеаторею, рідкі випорожнення, здуття живота та втрату маси тіла, розглянути можливість виявлення таких симптомів та проведення лікування відповідно до клінічних рекомендацій.Прояви значного та тривалого збільшення стеатореї передбачають додаткове призначення панкреатичних екстрактів.У пацієнтів з акромегалією лікування ланреотидом повинно супроводжуватися контролем за розміром гіпофізарної пухлини.

Спостерігати за рівнем глюкози в крові на початку терапії або при зміні дози. Має незначний або помірний вплив  на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами. Якщо у пацієнта спостерігається така реакція, утриматися                                   від               керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Лансопразол

Перед призначенням виключити можливість злоякісних новоутворень у шлунку та стравоході, перед початком та після закінчення курсу лікування лансопразолом слід провести ендоскопічний контроль з біопсією; під впливом лансопразолу знижується кислотність шлункового соку, що призводить до збільшення ризику розвитку шлунково- кишкових інфекцій, спричинених умовно-патогенними мікроорганізмами, такими як Salmonella і Campylobacter; при проведенні комбінованої терапії з кларитроміцином та амоксициліном слід врахувати перед початком застосування наявність в анамнезі р-цій гіперчутливості до пеніцилінів, цефалоспоринів та інших алергенів; ІПП  можуть незначним чином підвищувати ризик перелому стегна, зап’ястка або хребців, особливо у пацієнтів літнього віку або за наявності інших визначених факторів ризику, такі хворі повинні отримувати кальцій і віт. D в достатній кількості. Може зменшити всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламіну) ч/з гіпо- або ахлоргідрію; при тривалому застосуванні можуть виникати тяжкі прояви гіпомагніємії (втома, судоми, марення, конвульсії, запаморочення та шлуночкова аритмія, але вони можуть починатися раптово) , гіпомагніємія може призвести до гіпокальціємії та/або гіпокаліємії. Терапію препаратом слід припинити у разі підозри на г. тубулоінтерстиціальний нефрит і негайно розпочати відповідне лікування.

Під час керування автотранспортом або роботі з іншими механізмами враховувати можливість виникнення побічних р-цій з боку НС та органів зору; препарат містить сахарозу, пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози, с-ромом глюкозо-галактозної мальабсорбції чи недостатністю сахарази-ізомальтази не слід застосовувати цей препарат. Якщо виникає ураження, особливо на ділянках, що зазнають впливу сонячного світла, і це супроводжується артралгією, пацієнту необхідно негайно звернутися до лікаря, який розгляне необхідність припинення застосування пантопразолу. Терапію слід негайно припинити при наявності у пацієнта гострої або стійкої діареї.

Лапатиніб

комбінація препарату з хіміотерапією є менш ефективною, ніж комбінація трастузумабу з хіміотерапією.При сумісному застосуванні з іншими препаратами необхідно ознайомитися з інструкціями для медичного застосування цих препаратів для отримання вказівок з дозування, включаючи зменшення дози, протипоказання та інформацію з безпеки. Слід визначити рівень фракції викиду лівого шлуночка у всіх хворих для того, щоб переконатися, що його початковий рівень у кожного  хворого у межах встановлених норм та продовжувати під час лікування; гіпокаліємію або гіпомагніємію необхідно відкоригувати до початку лікування; пацієнтам при таких станах, як гіпокаліємія, гіпомагніємія та вроджене подовження інтервалу QT слід виконати ЕКГ.  Контролювати для виявлення симптомів легеневої токсичності  (диспное,  кашель,  лихоманка)  та   припиняти лікування пацієнтів, у яких розвинулись симптоми 3-го ступеня і більше. Для попередження гепатоксичності ф-цію печінки (рівень трансаміназ, білірубіну та лужної фосфатази) слід перевіряти перед початком лікування, щомісячно під час лікування та відповідно до клінічного стану, якщо зміни печінкової ф-ції є важкими, лікування ЛЗ слід припинити і не поновлювати. При лікуванні можливий розвиток діареї, включаючи тяжкі випадки, що можуть супроводжується дегідратацією, нирковою недостатністю, нейтропенією та/або дисбалансом електролітів, слід припинити прийом або зменшити дози ЛЗ.Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно доповідати про будь- які зміни у характері випорожнень кишечнику. У тяжких випадках діареї слід визначати к-сть нейтрофілів та вимірювати t° тіла, використовувати протидіарейних препарати, p/os або в/в введення електролітів та рідин, застосування а/б, таких як фторхінолони. При тяжких шкірних р-ціях таких як: мультиформна еритема, с-м Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальній некроліз (напр., прогресуюче шкірне висипання часто з пухирцями або порушеннями слизової оболонки) - лікування лапатинібом слід припинити. Для зменшення варіабельності у кожного окремого пацієнта застосування ЛЗ слід стандартизувати відносно споживання їжі, напр., завжди приймати препарат за 1 год. до їди.

Добову дозу ЛЗ не слід ділити, приймати щонайменше за 1 год до або щонайменше ч/з 1 год п/їди. Пропущені дози препарату не слід приймати додатково,  наступну дозу слід прийняти згідно з графіком застосування. Під час лікування лапатинібом слід уникати застосування грейпфрутового соку та сумісного застосування з речовинами, що ↑ рН шлунка, оскільки розчинність та абсорбція лапатинібу можуть ↓.Слід негайно доповідати лікарю про будь-які зміни у характері випорожнень кишечнику! ЛЗ не впливає на здатність керувати автотранспортом            або            іншими механізмами, однак слід звернути увагу на клінічний стан пацієнта та характер побічних р-цій. Жінкам репродуктивного віку слід використовувати заходи контрацепції та уникати вагітності під час лікування препаратом та протягом щонайменше 5 днів після застосування останньої дози.

Латанопрост

до початку лікування слід проінформувати пацієнтів про можливість перманентної зміни кольору очей; лікування лише одного ока може призвести до перманентної гетерохромії; з обережністю пацієнтам з герпетичним кератитом в анамнезі, але його застосування уникати у випадках активного кератиту, спричиненого вірусом простого герпесу, та пацієнтам з рецидивуючим герпетичним кератитом в анамнезі, особливо пов'язаного з аналогами простагландинів; з обережністю застосовувати пацієнтам з афакією, з псевдофакією та розривом задньої капсули кришталика або передньокамерними лінзами, або пацієнтам з відомими факторами ризику кістозного макулярного набряку; з обережністю пацієнтам з відомими факторами ризику розвитку іриту/увеїту; може спричинити поступову зміну кольору очей за рахунок збільшення кількості коричневого пігменту у райдужній оболонці ока ч/з підвищення вмісту меланіну у стромальних меланоцитах райдужки; до початку лікування проінформувати пацієнтів про можливість перманентної зміни кольору очей; можливізміни кольору шкіри у періорбітальній ділянці, причому більшість випадків відзначена у пацієнтів  японської національності; може поступово змінювати вії та пушкове волосся навколо ока (збільшення довжини, товщини, пігментації та кількості волосин у віях або пушковому волоссі, а також ріст вій у неправильному напрямку), зміни у віях є оборотними та зникають після припинення прийому препарату; бензалконію хлорид, який входить до скдаду препарату, може спричиняти точкову кератопатію та/або токсичну виразкову кератопатію, а також подразнення ока та зміну кольору м’яких контактних лінз; при частому або тривалому застосуванні препарату пацієнтам із сухістю очей або захворюваннями, при яких ушкоджується рогівка, необхідно здійснювати ретельний моніторинг стану.

закапування оч. кр. може викликати тимчасову нечіткість зору; поки цей ефект не мине, не керувати транспортними засобами або працювати з механізмами; перед закапуванням контактні лінзи знімати і одягати їх ч/з 15 хв після закапування; проходити регулярні обстеження та, якщо клінічна ситуація того вимагатиме, лікування препаратом припинити.

Левамізол

Необхідна обережність при застосуванні лавамізолу в комбінації з препаратами, які можуть негативно впливати на гематопоез. Якщо з’являються симптоми с-му Стівенса−Джонсона, лікування ЛЗ негайно припинити. При застосуванні доз препарату істотно вищих від рекомендованих, і при лікуванні протягом тривалого періоду повідомлялося про появу лейкоенцефалопатії. При сумісному застосуванні левамізолу з 5-фторурацилом були зареєстровані випадки периферичної нейропатії, однак причинно-наслідковий зв’язок не був встановлений.

Під час та після прийому протягом 24 год не вживати алкогольні напої. Пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості                          галактози, непереносимості лактози та фруктози, с- мом глюкозо-галактозної мальабсорбції або                        сахарозо-ізомальтозною недостатністю не застосовувати препарат. Під час прийому препарату можливе легке та короткочасне запаморочення, тому при керуванні автомобілем, роботі в місцях підвищеної небезпеки та з іншими механізмами бути обережним.

Леводропропізин

тривалість лікування визначається лікарем і не повинна перевищувати 7 днів; якщо кашель не зникає протягом 7 діб, припинити застосування і призначити додаткове обстеження; не рекомендується хворим з непереносимістю фруктози

при керуванні транспортом і роботі з потенційно небезпечними механізмами зберігати обережність, оскільки можливе виникнення запаморочення, сонливості та зменшення швидкості р-цій; якщо симптоми  не  минають  протягом  4-5 днів, лікування припинити і проконсультуватися з лікарем

Левомепромазин

Відміняти поступово. При появі АР застосування негайно припинити. Не призначений для лікування розладів поведінки, спричинених деменцією. Якщо у пацієнта виникає запаморочення після прийому, забезпечити йому постільний режим після прийому кожної дози. Перед початком лікування зняти показники ЕКГ. Перед застосуванням повинна бути підтверджена відсутність наступних факторів ризику аритмії: брадикардія чи блокада ІІ-ІІІ ст., метаболічні порушення (гіпокаліємія, гіпокальціємія чи гіпомагніємія), голодування чи зловживання алкоголем, наявність в анамнезі подовженого інтервалу QT, шлуночкової аритмії чи Torsades de Pointes, наявність в анамнезі спадкового подовження інтервалу QT, одночасного застосування нейролептиків та/або інших ЛЗ, що можуть провокувати брадикардію, порушення електролітів, зменшення внутрішньошлуночкової провідності чи подовження інтервалу QT. Перед і під час лікування розпізнати фактори ризику венозної тромбоемболії і забезпечити проведення профілактичних заходів. Може спровокувати розвиток злоякісного нейролептичного с-му, у разі виявлення гіпертермії невідомого походження, підвищення рівня КФК, міоглобінурії та ГНН, лікування припинити. Пацієнтам з епілепсією під час титрування дози здійснювати контроль клінічних параметрів та показників ЕЕГ. Під час тривалого лікування контролювати ф-цію печінки та картину крові. Під час лікування, а також протягом 4-5 днів після його припинення заборонено вживання алкогольних напоїв. Перед початком і протягом усього періоду терапії рекомендується регулярний контроль: АТ, ф-цію печінки, якісний аналіз крові, ЕКГ, проведення контролю рівня кальцію, магнію та калію у крові; моніторинг рівня глюкози в крові. Для р-ну д/ін`єкц. змінювати місця в/м ін'єкц. у цілях профілактики місцевої р-ції тканин на введення. Фотосенсибілізація може збільшуватися при одночасному застосуванні з препаратів з фотосенсибілізуючою дією.ЛЗ може викликати гіперпролактинемію, яка може бути пов’язана з порушенням фертильності у жінок.

ЛЗ можуть вводити тільки лікар або медична сестра! Під час лікування,  а також протягом 4-5 днів після його припинення, заборонене вживання алкогольних напоїв. Утримуватися від керування автотранспортом і роботи, яка потребує підвищеної уваги і швидкості психомоторних р-цій.

Левоноргестрел

Не рекомендується для пацієнтів, які мають ризик ектопічної вагітності (сальпінгіт або ектопічна вагітність в анамнезі). Тяжкі с-ми мальабсорбції, наприклад хв. Крона, можуть знизити ефективність препарату.

Контрацептивна ефективність ЛЗ може знижуватися зі збільшенням маси тіла або індексу маси тіла (ІМТ), усім жінкам, незалежно від їх маси тіла та ІМТ, засоби екстреної контрацепції прийняти якомога раніше після незахищеного статевого акту. Застосування екстреної контрацепції не замінює необхідних запобіжних заходів, пов'язаних із захистом від захворювань, що передаються статевим шляхом. Даний ЛЗ містить лактозу. Його не застосовувати пацієнтам з рідкими спадковими порушеннями толерантності до галактози, непереносимістю лактози або с-мом мальабсорбції глюкози-галактози.

Левосимендан

застосовувати з обережністю пацієнтам з низьким рівнем систолічного і діастолічного тиску або з ризиком  виникнення епізодів артеріальної гіпотензії; гіповолемію тяжкого ст. необхідно усунути до початку інфузії левосимендану; якщо спостерігаються надмірні зміни показників АТ або серцевого ритму, необхідно зменшити швидкість інфузії або припинити її; неінвазивний контроль рекомендується продовжувати протягом принаймні  4−5 днів після припинення інфузії доти, доки знову не почне підвищуватися АТ після періоду його максимального зниження; інфузія препарату може призвести до зниження концентрацій калію у сироватці крові, т.ч. необхідно коригувати низькі концентрації калію в сироватці крові перед введенням препарату та контролювати калій у сироватці крові під час лікування; інфузії препарату можуть супроводжуватися зниженням гемоглобіну та гематокриту, тому необхідно бути обережними при застосуванні пацієнтам з ІХС та супутньою анемією; інфузію слід проводити обережно хворим з тахікардією або тахісистолічною формою миготливої аритмії або  потенційно небезпечними для життя аритміями; пацієнтів з тривалою шлуночковою тахікардією, нетривалою тахікардією,    що    не    пов'язана    з    реперфузією,    або небезпечною для життя аритмією до початку введення препарату необхідно пролікувати з приводу аритмії.  Містить як допоміжну речовину 785 мг/мл етанолу, тому застосування препарату може бути шкідливим для пацієнтів, хворих на алкоголізм.

враховуючи стан пацієнта, при якому призначають препарат, не можна очікувати, що пацієнт буде спроможним керувати транспортними засобами або іншими механізмами.

Левотироксин натрію

Перед початком лікування тиреоїдними гормонами або проведенням проб на тиреоїдну супресію виключити наявність або попередньо провести лікування таких захворювання як коронарна хвороба серця, стенокардія, артеріосклероз, підвищений АТ, гіпофізарна недостатність. Виключити функціональну автономію щитоподібної залози або попередньо провести лікування цього захворювання до початку проведення терапії тиреоїдними гормонами. У разі адренокортикальної дисфункції перед початком терапії левотироксином провести відповідне замісне лікування для запобігання г. недостатності надниркових залоз . Коли у недоношених новонароджених з дуже низькою масою тіла, необхідно контролювати гемодинамічні  параметри, оскільки порушення кровообігу може виникнути через незрілу ф-цію надниркових залоз. Уникати можливості навіть незначних проявів тиреотоксикозу, спричиненого застосуванням препарату, у пацієнтів з коронарною хворобою серця, СН, тахіаритмією; при лікуванні таких пацієнтів регулярно контролювати рівень тиреоїдних гормонів. У випадку розвитку вторинного тиреотоксикозу причину виявити до призначення замісної терапії, при необхідності провести курс замісної терапії для компенсації недостатності кори наднирникових залоз. При підозрі на токсичну аденому визначити рівень ТТГ або провести тиреосцинтиграфію до початку лікування. У разі необхідності переходу з одного препарату на інший, що містить левотироксин, провести ретельний моніторинг, включаючи клінічний і біологічний моніторинг протягом перехідного періоду, через потенційний ризик порушення ф-ції щитовидної залози. Деяким пацієнтам може бути потрібне коригування дози. Для жінок у постклімактеричний період, які страждають гіпотиреозом, в умовах підвищеного ризику розвитку остеопорозу уникати дуже високого рівня левотироксину у сироватці крові, який перевищує фізіологічний рівень. Контролювати лабораторні показники ф-ції щитовидної залози. Не призначати пацієнтам з гіпертиреоїдним станом, коли проводиться лікування антитиреоїдними препаратами для лікування гіпертиреоїдизму. У результаті передозування можуть з’являтися с-ми, які характерні для ↑ обміну р-н. При симптомах, що проявляються у вигляді виражених β- симпатоміметичних ефектів, таких як тахікардія, неспокій, нервова збудженість, гіперкінезія, призначають β- блокатори. При значному перевищенні дози рекомендується проведення плазмаферезу. При одночасному застосуванні ЛЗ з ІПП (Інгібітори протонної помпи) рекомендується регулярний моніторинг ф-ції щитовидної залози та клінічний моніторинг з можливим ↑ дози тиреоїдних гормонів.

Застосовувати протягом усього життя як замісну терапію при гіпотиреозі, після хірургічних втручань (струмектомії або тиреоїдектомії), а також для попередження рецидивів після видалення еутиреоїдного зоба.З обережністю пацієнтам з ЦД та пацієнтам, які приймають антикоагулянти. Не можна застосовувати для зниження маси тіла.

Левофлоксацин

Пацієнтам із бактеріальною зовнішньою очною інфекцією не носити контактні лінзи; не можна вводити під кон’юнктиву; ЛЗ містить бензалконію хлорид, тому можливе винекнення АР; р-н не вводити безпосередньо у передній відділ ока; тривале застосування може призвести в результаті до надмірного розмноження нечутливих м/о, у т.ч. грибів; при погіршенні стану пацієнта ч/з інфекцію або відсутності клінічного покращення впродовж відповідного періоду часу, припинити застосування препарату та розпочати альтеративний метод лікування; при появі АР на левофлоксацин застосування препарату припинити; за клінічними показаннями хворого провести обстеження з використанням збільшувальних приладів (біомікроскопія із застосуванням щілинної лампи), у разі потреби, фарбування флуоресцеїном; з обережністю застосовувати пацієнтам із сухим оком та пацієнтам, у яких може бути порушена рогівка ока. Левофлоксацин не застосовувати для лікування відомих або підозрюваних MRSA інфекцій, за винятком випадків, коли результати лабораторних тестів підтвердили чутливість збудника до левофлоксацину. Під час призначення левофлоксацину лікарям враховувати місцеву поширеність резистентності E. coli до фторхінолонів. А/б із групи фторхінолонів повинні застосовуватися лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик та після розгляду можливості застосування інших варіантів лікування у пацієнтів з аневризмою/розшаруванням аорти, пацієнтів із наявністю випадків аневризми аорти у сімейному анамнезі та пацієнтів із факторами ризику чи станами, що можуть зумовити розвиток аневризми/розшарування аорти. Пацієнти, які перенесли трансплантацію,  мають підвищений ризик розвитку тендиніту, тому з обережністю застосовувати фторхінолони даній популяції. Якщо виникає підозра на псевдомембранозний коліт, негайно припинити інфузію препарату та одразу розпочати відповідне лікування. З обережністю застосовувати препарат (як і інші хінолони) пацієнтам, схильним до судом, зокрема пацієнтам із попередніми ураженнями ЦНС, або при одночасному прийомі ЛЗ, що ↓ церебральний судомний поріг, таких як теофілін. Прийом ЛЗ припинити, якщо у пацієнта спостерігаються с-томи нейропатії, щоб попередити виникнення необоротного стану.  З обережністю застосовувати пацієнтам із психотичними розладами або пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі. Якщо на тлі терапії розвивається суперінфекція, необхідно застосувати належні заходи. Якщо пацієнт повідомляє про порушення рівня глюкози в крові, лікування левофлоксацином негайно припинити та розглянути альтернативну антибактеріальну терапію. При перших ознаках тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) лікування препаратом потрібно припинити та розглянути альтернативне лікування. Якщо у пацієнта розвинулася така серйозна р-ція, як с-м Стівенса - Джонсона, ТЕН або DRESS-с-м при застосуванні левофлоксацину, то забороняється починати лікування пацієнта препаратом повторно. При підозрі на г. панкреатит прийом левофлоксацину припинити; у разі підтвердження прийом левофлоксацину не відновлювати, бути обережними пацієнтам з панкреатитом в анамнезі. При першому виникненні міоклонусу застосування левофлоксацину негайно припинити та розпочати відповідне лікування.

При паралельному застосуванні різних місцевих оч. ЛЗ інтервал між закапуваннями           має           становити щонайменше 15 хв. Для запобігання забрудненню кінчика піпетки та р-ну, кінчик піпетки не повинен контактувати з  повіками та ділянками навколо ока. У випадку                         виникнення          раптового абдомінального болю, болю у грудях або спині пацієнтам негайно звернутися за невідкладною медичною допомогою. Пацієнтам проконсультуватися з лікарем, якщо вони спостерігають с-томи появи тендиніту. При підозрі на тендиніт лікування препаратом негайно припинити та розпочати належне лікування (напр., забезпечивши іммобілізацію сухожилля). Протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі. Рекомендується ретельний нагляд за рівнем глюкози в крові у пацієнтів, хворих на ЦД. З метою уникнення фотосенсибілізації пацієнтам не рекомендується піддаватися дії сильних сонячних променів або штучного УФ- випромінювання  (напр.,   лампи  штучного ультрафіолетового           випромінювання, солярій) під час прийому левофлоксацину та протягом 48 год. після припинення застосування             препарату.            Не застосовувати пацієнтам із міастенією гравіс в анамнезі. Якщо спостерігається порушення зору або інший вплив на очі, негайно звернутися до офтальмолога. Пацієнтам із бактеріальною зовнішньою очною інфекцією не слід носити контактні лінзи; пацієнтам, які керують транспортними засобами, працюють з машинами та механізмами, враховувати можливі небажані р-ції з боку нервової системи (запаморочення, заціпеніння, сонливість, сплутаність  свідомості, розлади зору та слуху, рухові розлади, у т. ч. під час ходьби). Пацієнти, у яких при застосуванні                      левофлоксацину розвиваються такі с-томи нейропатії, як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, перш ніж продовжувати лікування, повинні повідомити про це лікаря, щоб запобігти розвитку потенційно незворотного стану; очн. крап.- ЛЗ чинить незначний тимчасовий вплив на здатність керувати транспортним засобом і використовувати різні механізми, необхідно зачекати, доки зір проясниться. Р-н д/інф.: у разі появи раптового болю у животі, грудях або спині пацієнтам негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги. Пацієнтам необхідно рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою у разі г.задишки, нового нападу серцебиття або розвитку набряку живота чи нижніх кінцівок. З обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам із психотичними розладами або пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі. При появі перших ознак або симптомів психотичних реакцій              припинити              прийом левофлоксацину та звернутися до лікаря за консультацією.

Лейпрорелін

Пацієнти з гіпертонією потребують ретельного моніторингу. Існує підвищений ризик виникнення депресії, с-ми  емоційної лабільності, такі як плач, дратівливість, нетерплячість, гнів і агресія у пацієнтів, які застосовують антагоністи гонадотропін-рилізинг-гормонів.Якщо при лікуванні ЛЗ виникає ідіопатична внутрішньочерепна гіпертензія, слід розглянути можливість припинення прийому лейпрореліну. Пацієнтів слід попередити про ознаки та симптоми ідіопатичної внутрішньочерепної гіпертензії, включаючи сильний або періодичний головний біль, порушення зору та шум у вухах. Можливе виникнення місцевих та системних алергічних/анафілактичних р-цій таких як: (SCARs), включаючи с-м Стівенса-Джонсона (SJS) і токсичний епідермальний некроліз (TEN), які можуть бути небезпечними для життя або летальними у пацієнтів.Необхідно контролювати показники ф-ції печінки та, при необхідності, вжити відповідних заходів. У деяких пацієнтів тимчасово може посилитися осталгія, яку необхідно лікувати симптоматично. Хворі  з метастатичними пошкодженнями хребта та/або  обструкцією сечовивідних шляхів повинні знаходитися під ретельним спостереженням протягом перших тижнів лікування. Успішність терапії слід регулярно контролювати за допомогою клінічних випробувань (пальцевого ректального дослідження простати, УЗД, скелетної сцинтиграфії, комп’ютерної томографії) та аналізів рівня фосфатази та або концентрації простат-специфічного антигену (ПСА) і тестостерону в сироватці крові. При використанні антиандрогенів протягом тривалого часу враховувати протипоказання та застереження при застосуванні антиандрогенів. Необхідно контролювати рівень глюкози в крові та/або глікованого гемоглобіну (HbA1c) періодично у пацієнтів, які отримували агоністи ГнРГ,  а  також  лікувати  відповідно  до  сучасної   клінічної практики. Перед застосуванням лейпроліду ацетату у пацієнтів з факторами ризику зниження мінеральної щільності кісткової тканини (хр. алкоголізм і/чи тютюнопаління, наявність в анамнезі спадкового остеопорозу, хр.використання ЛЗ, що можуть ↓ масу кісткової тканини, таких як протисудомні ЛЗ або КС) слід ретельно зважити показник ризик/користь. Антиандрогенна терапія може подовжувати інтервал QT, у тому числі імовірність винекнення двонаправленої тахікардії.  Відповідь на лікування лейпроліду ацетатом контролювати визначенням рівня тестостерону та простатспецифічного антигену у плазмі крові. Тести на допінг можуть показувати позитивний результат. Дуже ретельного моніторингу потребують пацієнти з метастазами у головний або спинний мозок, з нервовими розладами та з непрохідністю сечових шляхів, особливо у перші декілька тижнів лікування. ЛЗ готується та вводиться тільки медичними працівниками, які мають досвід введення препарату. Потрапляння препарату в артерію або вену категорично не припустимо, місце введення ЛЗ слід періодично змінювати. Перед використанням необхідно дати постояти ЛЗ при кімнатній t°протягом 30 хв. Слід спочатку підготувати пацієнта до ін’єкції, а потім підготувати ЛЗ до введення, дотримуючись інструкції. Імплантат вводиться під шкіру у ділянку живота.

Здатність керувати автомобілем та роботі з іншими механізмами може погіршуватися у зв’язку з утомою, запамороченням та порушеннями зору. Може виникати розвиток або загострення ЦД , тому у хворих на ЦД може виникнути необхідність частіше контролювати рівень глюкози в крові під час лікування.

Ленограстим

Застосування дозволяє зменшити явища лише мієлотоксичності, інші прояви токсичності, що можуть спостерігатися внаслідок застосування хіміотерапії (анемія, тромбоцитопенія, кардіотоксичність та ін.), лишаються незмінними. Безпека та ефективність у хворих з мієолодиспластичним с-мом, вторинною г. мієлоїдною лейкемією або із хр. мієлоїдною лейкемією не встановлена;з обережністю призначати пацієнтам з прелейкемічним синдромом. При цих захворюваннях дотримуватись обережності. Застосування ЛЗ після проведення стандартної цитотоксичної хіміотерапії не рекомендується протягом 24 год., що передують хіміотерапії, і в наступні 24 год. після її завершення. У дітей з ГЛЛ повідомлялося про збільшення ризику вторинного мієлоїдного лейкозу або мієлодиспластичного с-му, асоційованого із застосуванням Г-КСФ, у зв’язку з цим слід застосовувати дітям, лише після ретельного зважування короткострокових переваг та довгострокового ризику. З огляду на потенційний ризик, пов’язаний з вираженим гіперлейкоцитозом, під час лікування ЛЗ слід регулярно контролювати к-сть лейкоцитів, якщо після очікуваного зниження к-сті лейкоцитів їхня чисельність досягне 50 × 109/л, лікування ЛЗ слід негайно припинити. Можливі випадки венозної тромбоемболії (тромбоз глибоких вен та легенева емболія) та артеріальної тромбоемболії (ІМ та цереброваскулярні порушення) у донорів, які отримували терапію ленограстимом, рекомендується ретельний моніторинг стану донорів та пацієнтів з відомими факторами ризику розвитку тромбозу. При застосуванні ЛЗ після трансплантації периферичних стовбурових клітин або кісткового мозку особливу увагу слід приділяти  відновленню к-сті тромбоцитів. Можливі випадки розвитку с-му підвищеної проникності капілярів після застосування Г-КСФ (гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора), який проявлявся артеріальною гіпотензією, гіпоальбумінемією, набряками і гемоконцентрацією. У разі розвитку у пацієнтів с-мів синдрому підвищеної проникності капілярів слід відмінити ленограстим і призначити належне симптоматичне лікування, у рамках якого може бути необхідним застосування інтенсивної терапії. ЛЗ містить фенілаланін, а тому може бути шкідливим для хворих на фенілкетонурію. Склад ковпачка наконечника попередньо заповненого шприца містить латексний каучук, який може викликати тяжкі алергічні р-ції у пацієнтів зі схильністю до них.

Поява ознак ураження легень: висока to і задишка при наявності радіологічних ознак легеневої інфільтрації та порушенні легеневої ф-ції можуть бути першим симптомом респіраторного дистрес-с-му. Якщо після очікуваного падіння кількості лейкоцитів їхня чисельність досягне 50х109/л, лікування негайно припинити. Склад ковпачка наконечника попередньо заповненого шприца містить латексний каучук, який може викликати тяжкі  алергічні р-ції у пацієнтів зі схильністю до них.

Лерканідипін

Виявляти обережність, коли застосовується при лікуванні хворих із СССВ (якщо не імплантований  кардіостимулятор). Обережність при лікуванні хворих із дисфункцією лівого шлуночка серця. 1 табл. містить лактозу, не призначати хворим із лактазною недостатністю, галатоземією або порушенням всмоктування глюкози/лактози. Анестезіолог повинен бути поінформований про те, що хворий приймає препарат. Застосування    лерканідипіну   пов’язується   з    розвитком помутніння перитонеального ексудату у пацієнтів на перитонеальному діалізі, що обумовлено підвищеною концентрацією тригліцеридів в ексудаті очеревини; цей взаємозв’язок слід взяти до уваги задля уникнення випадків, коли помутніння перитонеального ексудату може бути помилково прийнято за інфекційний перитоніт з подальшою непотрібною госпіталізацією та емпіричним введенням антибіотиків.

Бути обережним при керуванні транспортними            засобами            ч/з запаморочення, астенію, втомлюваність і в поодиноких випадках - сонливість. Уникати вживання алкоголю, який може підсилювати дію вазодилатуючих антигіпертензивних ЛЗ. Не рекомендовано застосовувати лерканідипін жінкам репродуктивного    віку,    якщо    вони    не застосовують ефективну контрацепцію. Одночасне застосування з  грейпфрутом чи грейпфрутовим соком протипоказано.

Летрозол

Перед початком лікування бажано вивчення естрогенрецепторного статусу. Доцільність призначення пацієнткам без ураження лімфатичних вузлів визначається індивідуально: враховують ступінь злоякісності, розмір пухлини, наявність рецепторів естрогенів, вік. Також слід провеести моніторинг холестерину у сироватці крові. У пацієнтів з т. печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда-П’ю) системна експозиція та час напіввиведення летрозолу приблизно вдвічі довші, ніж у здорової людини, такі хворі потребують більш уважного спостереження. Жінок з остеопорозом та/або переломами в анамнезі та у тих, хто має підвищений ризик розвитку остеопорозу, необхідно оцінити мінеральну щільність кісткової тканини до початку лікування, протягом лікування та після завершення лікування ЛЗ. У пацієнток з нез’ясованим менопаузальним статусом необхідно до початку лікування ЛЗ визначити рівні (ЛГ), (ФСГ) та/або естрадіолу. Приймати ЛЗ повинні тільки жінки з постменопаузальним  ендокринним статусом. Під час лікування можливі (рідко) тендиніт та розрив сухожилля, необхідне ретельне обстеження пацієнток та вжиття відповідних заходів (напр., іммобілізація) щодо ураженого сухожилля. Слід уникати одночасного застосування летрозолу і тамоксифену, інших антагоністів естрогенів чи естрогеновмісних ЛЗ, оскільки ці речовини можуть нівелювати фармакологічну дію летрозолу.

Обережність під час керування автотранспортом або роботі зі складними механізмами. Оскільки таблетки містять лактозу, ЛЗ не рекомендується пацієнткам з такими рідкісними спадковими проблемами, як непереносимість галактози, тяжка лактазна недостатність або мальабсорбція глюкози-галактози.

Лефлуномід

Перед початком лікування лефлюномідом обміркувати співвідношення користі/ризику. Разом із контролем рівнів АЛТ (СГПТ) здійснювати розгорнутий загальний аналіз крові, включаючи визначення лейкоцитарної формули крові і кількості тромбоцитів перед початком лікування лефлюномідом, а також кожні 2 тижні протягом перших 6 міс. лікування та кожні 8 тижн. у подальшому. У разі тяжких гематологічних реакцій, у тому числі панцитопенії, застосування ЛЗ та будь-яке інше супутнє мієлосупресивне лікування необхідно припинити і розпочати процедуру елімінації лефлюноміду. У випадку виразкового стоматиту застосування лефлюноміду необхідно припинити. Одразу після виникнення реакцій з боку шкіри та/або слизових оболонок, які викликають підозру щодо розвитку тяжких реакцій, застосування ЛЗ і будь-яке інше лікування, що може спричинити такі реакції з боку шкіри, необхідно припинити та негайно розпочати процедуру вимивання лефлюноміду. У разі розвитку тяжкої неконтрольованої інфекції необхідно припинити лікування лефлюномідом і розпочати процедуру вимивання. Якщо під час прийому лефлюноміду у пацієнта виникла периферична невропатія, необхідно розглянути питання про відміну препарату і проведення процедури елімінації. У пацієнтів, які  отримують лефлюномід і мають хр. діарею нез’ясованого походження, провести відповідні діагностичні процедури. Якщо є підозра на шкірну виразку, пов’язану з лефлуномідом, або якщо виразки на шкірі зберігаються, незважаючи на відповідну терапію, розглянути можливість припинення прийому лефлуноміду та повної відміни. Рішення про поновлення лікування лефлуномідом після виразок на шкірі має ґрунтуватися на клінічній оцінці адекватного загоєння ран.

Пацієнтам чоловічої статі усвідомлювати можливість токсичної дії на плід з їхнього боку, тому під час лікування лефлюномідом потрібно забезпечувати надійну контрацепцію. Пацієнтам із рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, недостатності лактози або мальабсорбції глюкози- галактози не застосовувати даний ЛЗ. Пацієнтам з підвищеною чутливістю до арахісу або сої не застосовувати даний ЛЗ.У разі виникнення побічних ефектів, наприклад, запаморочення, здатність пацієнта концентрувати увагу і реагувати належним чином може погіршуватись, у таких випадках пацієнтам необхідно утримуватись             від              керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Лідокаїн

Р-н д/ін’єк. по 10 мг/мл, 20 мг/мл та 100 мг/мл: при обробці місця ін’єк. дезінфікуючими р-ми, що містять важкі метали, підвищується ризик розвитку місцевої р-ції у вигляді болючості та набряку. Перед введенням у високих дозах призначити барбітурати. При проведенні планованої субарахноїдальної анестезії відмінити інгібітори МАО не менше ніж за 10 днів до проведення анестезії. Уникати випадкового інтравазального (особливо при проведенні місцевої анестезії у ділянки, що містять багато кровоносних судин) або субдурального введення. Пильний контроль за системною токсичною дією на СС і ЦНС. При введенні у васкуляризовані   тканини   проводити   аспіраційну  пробу. Дотримуватися          обережності          при          анестезії навколохребтового відділу у хворих із неврологічними захворюваннями, деформацією хребта, септицемією. Менші дози вводити у ділянку голови і шиї, включаючи ретробульбарне і стоматологічне введення, для блокади зірчастого ганглія, оскільки системні токсичні ефекти ч/з ретроградний потік можуть проникнути у мозковий кровообіг.                           Дотримуватися         обережності          при ретробульбарному введенні ч/з можливі тяжкі побічні ефекти (колапс, задишка, судоми, оборотна сліпота). Перед введенням зібрати анамнез на наявність ознак аритмії, з обережністю застосовувати особам зі скаргами  на аритмії у минулому. З обережністю і в менших дозах застосовувати пацієнтам із СН помірного ступеня, артеріальною гіпотензією помірного ступеня, неповною AV- блокадою, порушеннями внутрішньошлуночкової провідності, порушеннями ф-ції печінки і нирок помірного ступеня (кліренс креатиніну не менше 10 мл/хв), порушенням ф-ції дихання, епілепсією, після операцій на серці, при генетичній схильності до злоякісної гіпертермії, ослабленим хворим і пацієнтам літнього віку; може мати порфіриногенний ефект, тому його слід призначати лише  за життєвими показаннями. Спрей: з обережністю наносити препарат на задню стінку глотки. При трансбукальному застосуванні можливий розвиток дисфагії і подальша аспірація, особливо у дітей. Ч/з нечутливість язика і слизової оболонки щоки існує ризик їх травми внаслідок прикушення. Р-н 100мг/мл: під час лікування необхідний ЕКГ-моніторинг; при синусовій дисфункції, подовженні інтервалу PQ, розширенні QRS або новій аритмії слід зменшити дозу препарату або припинити лікування; перед застосуванням лідокаїну при захворюваннях серця (гіпокаліємія знижує ефективність лідокаїну) необхідно нормалізувати рівень калію у крові.

Спрей: перед використанням ЛЗ зняти ковпачок, та приєднати клапан-дозатор, перед першим застосуванням заповнити помпу флакону р-ном (натиснути кілька разів на помпу до появи у повітрі аерозолю), якщо флакон зі спреєм не використовувався протягом  тривалого часу, помпу, можливо, доведеться повторно заповнити. Впливає на ф-цію ЦНС, не рекомендується керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.      Р-н      100мг/мл:       після застосування лідокаїну не рекомендується займатися видами діяльності, що потребують швидкості психомоторних реакцій.

Лізиноприл

Починати терапію з приводу хр. СН в стаціонарних умовах: за умови комбінованої терапії діуретиків, особливо високими дозами; із сольовим або об’ємним дефіцитом; з наявною гіпотензією; з нестабільною СН; злоякісною  АГ або тяжкою СН; зі зниженою ф-цією нирок; при терапії високими дозами судинорозширювальних засобів. Здатний спричиняти різке зниження АТ. Прийом починати під постійним лікарським контролем, у низьких дозах, з ретельним коректуванням доз. Припинити терапію діуретиками у пацієнтів зі стенокардією та церебральною ангіопатією, у яких різке зниження АТ загрожує ІМ або інсультом. При г. ІМ не починати терапію, якщо ч/з попереднє лікування судинорозширювальними ЛЗ є ризик подальшого серйозного погіршення гемодинамічних показників. Пацієнтам з тяжкою формою СН після г. ІМ його призначати у випадку стабільності гемодинамічного стану.  У пацієнтів з артеріальною нирково-судинною гіпертензією та однобічним або двостороннім стенозом ниркової артерії застосування його призводить до ризику різкого зниження АТ і розвитку ниркової недостатності. Пацієнтам на тривалому ГД протипоказаний. У пацієнтів з наявною нирковою або СН лікування може спровокувати гіперкаліємію. Лікування калійзберігаючими діуретиками не рекомендується, з обережністю призначати інгібітори АПФ пацієнтам з перешкодою відтоку крові з лівого шлуночка. При гемодинамічно значимій обструкції протипоказаний. У випадку переривання або припинення застосування препарату у пацієнтів з гіпертензією може знову підвищитись АТ, у пацієнтів із СН можуть відновитися її прояви. При появі жовтухи або при зростанні рівня печінкових ферментів слід припинити прийом лізиноприлу та отримати необхідну медичну допомогу. Застосування інгібіторів АПФ із сакубітрилом/валсартаном протипоказане ч/з підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку. З обережністю призначати препарат пацієнтам із колагенозом, при отриманні пацієнтами імуносупресивної терапії, при лікуванні алопуринолом чи прокаїнамідом або при комбінації цих ускладнюючих факторів, особливо при порушення ф-ції нирок.

Слід утриматися від керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами           до           встановлення індивідуальної р-ції на препарат. Якщо розвивається жовтяниця або виражене підвищення активності печінкових ферментів, слід припинити прийом препарату; більш ретельний контроль рівня глюкози в 1-ший місяць лікування інгібіторами АПФ додатково до попереднього лікування інсуліном або пероральними                    гіпоглікемічними препаратами. Можливо виникнення непродуктивного, персистуючого кашлю при застосуванні препарату, що зникає після припинення терапії.

Лінезолід

Можливе виникнення мієлосупресії (анемія, лейкопенія, панцитопенія, тромбоцитопенія); ретельний моніторинг формули крові проводити пацієнтам з уже існуючою анемією, гранулоцитопенією або тромбоцитопенією; ретельний моніторинг формули крові необхідний у таких пацієнтів:      пацієнти      з      уже      існуючою        анемією, гранулоцитопенією або тромбоцитопенією; пацієнти, які отримують супутні препарати, здатні знижувати Hb, зменшувати кількість формених елементів крові або негативно впливати на кількість чи функціональну активність тромбоцитів; пацієнти з тяжкою формою ниркової недостатності; пацієнти, курс лікування яких триває > ніж 10-14 днів. Застосовувати ЛЗ для лікування таких пацієнтів бажано лише у поєднанні з ретельним контролем Hb; щотижня проводити моніторинг показників загального аналізу крові (включаючи визначення Hb, кількості тромбоцитів, загальної кількості лейкоцитів та розгорнутої лейкоцитарної формули) у пацієнтів, які проходять лікування лінезолідом, незалежно від вихідних показників аналізу крові). При ускладнених інфекціях шкіри та м’яких тканин у пацієнтів зі встановленою або підозрюваною супутньою інфекцією, спричиненою Гр (+) збудниками, ЛЗ застосовувати лише за відсутності інших варіантів лікування. У разі наявності підозри на діарею чи коліт, що пов’язані з застосуванням а/б або підтвердження цього діагнозу, необхідно припинити поточне лікування  АБЗ (включаючи лінезолід) та негайно розпочати відповідні терапевтичні заходи. У разі розвитку молочнокислого ацидозу зважити користь подальшого  лікування лінезолідом та потенційні ризики. Не призначати пацієнтам з феохромоцитомою, тиреотоксикозом та/або супутнім прийомом таких типів ЛЗ, як: прямої та непрямої дії симпатоміметики, вазопресори, дофамінергічні засоби. У разі розвитку периферичної нейропатії або нейропатії зорового нерва необхідно зважити користь подальшого лікування препаратом та потенційні ризики. У разі виникнення гіпоглікемії може бути потрібне зменшення  дози інсуліну або перорального гіпоглікемічного засобу або припинення застосування p/os гіпоглікемічного засобу, інсуліну чи лінезоліду. У разі виникнення суперінфекцій під час лікування вживати відповідних заходів. Спостерігались випадки гіпонатріємії та/або с-му неадекватної секреції антидіуретичного гормону. У зазначених випадках ознаки та симптоми включали сплутаність свідомості, сонливість, загальну слабкість, а у тяжких випадках призводили до ДН і навіть смерті. Рекомендується регулярний контроль рівня натрію в сироватці крові у пацієнтів, які приймають діуретики, та в інших пацієнтів із ризиком гіпонатріємії та/або СНСАДГ під час застосування ЛЗ. Якщо з’являються ознаки та симптоми гіпонатріємії та/або СНСАДГ,  необхідно припинити прийом ЛЗ і вжити відповідних підтримувальних заходів.

Пацієнти, у яких під час застосування лінезоліду виникають симптоми та прояви метаболічного ацидозу, включаючи рецидивуючу нудоту або блювання, біль у животі, низький рівень бікарбонатів або гіпервентиляцію,         повинні         негайно звернутися за медичною допомогою. Пацієнтам необхідно повідомляти про виникнення симптомів порушення  зору, такі як зміни гостроти зору, зміни кольорового сприйняття, нечіткість зору або випадіння частини поля зору. Пацієнтам необхідно повідомляти лікарів, якщо у них раніше виникали судоми. Пацієнтам уникати споживання великої кількості продуктів, збагачених тираміном. Пацієнтів з ЦД попереджати про потенційну гіпоглікемічну р-цію під час застосування лінезоліду. Необхідно попереджати пацієнтів про можливість розвитку запаморочення або симптомів порушення зору піід час прийому лінезоліду та рекомендувати їм не керувати автомобілем та не працювати з іншими механізмами у разі виникнення цих симптомів.

Лінестренол

Лікування припинити при виникненні патологічних змін показників ф-ції печінки. Розглянути питання про припинення застосування у випадках тривалої іммобілізації після хірургічного втручання або внаслідок захворювання. Періодично проводити обстеження пацієнток з вказаними станами: порушення кровообігу (або такі стани в анамнезі), окремі форми тяжкої депресії.

Жінкам зі схильністю до розвитку хлоазми уникати дії природних або штучних сонячних променів. Не приймати пацієнткам з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози. При керуванні автотранспортом та іншими механізмами дотримуватися обережності, повідомлялося          про          виникнення запаморочення.

Лінкоміцин

Розводити перед в/в інфузією. При перевищенні рекомендованої концентрації та швидкості введення виникали тяжкі серцево-легеневі р-ції. Ч/з ризик розвитку псевдомембранозного коліту перед прийняттям рішення щодо застосування проаналізувати природу інфекції та оцінити придатність менш токсичних альтернативних ЛЗ (еритроміцин). За наявності показань можна застосовувати одночасно з іншими АБЗ. Не показаний для лікування незначних бактеріальних та вірусних інфекцій. Може бути недостатнім для лікування менінгітів, тому не призначати у таких випадках. З обережністю пацієнтам з гастроінтестинальними захворюваннями, зокрема колітом. З обережністю застосовувати пацієнтам з анамнезом, обтяженим БА або вираженими АР. У разі виникнення суперінфекцій вживати відповідних заходів, показаних відповідно до клінічної ситуації. Якщо  лікування потребують пацієнти з уже існуючими грибковими інфекціями, одночасно проводити протигрибкову терапію. Під час довготривалого лікування періодично виконувати функціональні проби печінки та нирок, проводити аналізи крові. При появі АР лікування припинити. Лікування  порушує нормальну флору товстого кишечнику, що призводить   до   надмірного   росту   Clostridium   difficile. У пацієнтів, які мають діарею після прийому, має бути розглянутий діагноз КДАД. Необхідний детальний збір анамнезу, оскільки випадки КДАД були зареєстровані ч/з 2 міс після призначення АБЗ. При діагностуванні чи підозрі  на КДАД, може виникнути потреба у припиненні поточної а/б - терапії, не спрямованої проти C. difficile. За наявності клінічних показань проводити відповідну корекцію водно- електролітного балансу, введення білків, а/б - терапію, спрямовану проти C. difficile, а також хірургічне  обстеження. Блокує нервово-мʼязову передачу імпульсів, тому посилює дію інших нервово-мʼязових блокаторів, з обережністю застосовувати для лікування пацієнтів, які приймають препарати цього класу.

Можливі            випадки            виникнення запаморочення, з обережністю при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Якщо після початку а/б - терапії у пацієнтів будуть спостерігатися водянисті чи  кров'янисті  випорожнення, що можуть супроводжуватися або не супроводжуватися спазмами у животі та підвищенням t° тіла, та виникати навіть ч/з 2 або більше міс. після прийому останньої дози а/б, то в такому випадку пацієнтові якомога швидше звернутися до лікаря.

Ліраглутид

Не застосовують для лікування пацієнтів з ЦД 1 типу або діабетичним кетоацидозом; не є замінником інсуліну. Після швидкого припинення або зниження дози інсуліну у залежних від інсулну пацієнтів повідомлялося про випадки розвитку діабетичного кетоацидозу.У зв'язку з обмеженим досвідом не рекомендується хворим із запальними захворюваннями кишечнику і діабетичним гастропарезом. Застосування інших аналогів ГПП-1 пов'язане з ризиком розвитку панкреатиту, є низка повідомлень про виникнення г. панкреатиту. Пацієнтів проінформувати про характерні симптоми г. панкреатиту (стійкі, сильні болі в черевній порожнині). При підозрі на панкреатит відмінити лікування препаратом і іншими провокуючими ЛЗ. Пацієнтів попередити про можливість зневоднення організму внаслідок розладів травної ситеми та необхідність вживати запобіжних заходів щодо зневоднення. У пацієнтів, які одержують його одночасно з сульфонілсечовиною, підвищується ризик розвитку гіпоглікемії. Рівень ризику гіпоглікемії можна знизити, зменшивши дозу сульфонілсечовини. У дітей ≥ 12 років, які отримували лікування ЛЗ можливі епізоди клінічно значущої гіпоглікемії, пацієнтів проінформувати про характерні симптоми гіпоглікемії та відповідні заходи.

Шприц-ручка містить 18 мг ліраглутиду. Не давайте Вашу шприц-ручку іншим особам. Зберігайте шприц-ручку у недоступному для інших місці (особливо для дітей). Вжити заходів із профілактики виникнення гіпоглікемії в період керування транспортним засобом або іншим механізмом, зокрема при застосуванні одночасно з сульфонілсечовиною. Місце і час ін'єкцій можна змінювати без корекції дози, бажано вводити в один і той же найбільш зручний час дня; не вводити в/в або в/м.

Літій

Застосовувати у мінімальних ефективних дозах; під час лікування контролювати концентрацію літію в сироватці крові. Максимально допустима концентрація літію в сироватці крові - 1,6 ммоль/л. Можливість розвитку гіпотиреозу і ниркової дисфункції при тривалому лікуванні. При нудоті, блюванні, діареї, підвищеній пітливості та/або інших умовах, що призводять до водно-електролітного дефіциту (у т.ч. сувора дієта, підвищена to навколишнього середовища, ГРВІ, шлунково-кишкові інфекції) уважно стежити за дозами та у разі необхідності коригувати їх. Розглядати можливість призупинення лікування при будь- яких інтеркурентних інфекціях. Тривале лікування проводити тільки при ретельній оцінці ризику/користі та під контролем ф-ції щитовидної залози кожні 6 місяців. Уникати застосування пацієнтам з вродженим с-мом подовженого інтервалу QT, з нескоригованою  гіпокаліємією, брадикардією, при  одночасному  застосуванні ЛЗ, що подовжують інтервал QT. Прийом препаратів літію, припинити за 24 год. до значних хірургічних втручань, при незначних операціях лікування літієм можливо продовжити за умови ретельного контролю водно-електролітного балансу.Пацієнтам, які перенесли баріатричну операцію, може бути потрібна менша підтримувальна доза літію. Слід ретельно контролювати рівень літію через ризик токсичності, доки вага не стабілізується. Літій може демаскувати або загострити с-м Бругада.

Жінкам            репродуктивного            віку застосовувати методи контрацепції. Не вживати алкоголь. Повідомити лікаря про наявність постійного головного болю та/або порушення зору, через ризик розвитку доброякісної ВЧГ під час лікування. Утримуватись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, що потребують концентрації уваги. Підтримувати достатній питний режим та дієту для забезпечення стабільного                водно-електролітного балансу.

Лозартан

Часто контролювати стан пацієнтів з ангіоневротичним набряком (набряки обличчя, губ, горла та/або язика) в анамнезі, часто перевіряти концентрації калію у плазмі крові і показники кліренсу креатиніну, особливо у пацієнтів із СН і кліренсом креатиніну 30-50 мл/хв. Прийом антигіпертензивних ЛЗ, що діють шляхом пригнічення ренін-ангіотензинової системи, не дає ефекту у пацієнтів з первинним альдостеронізмом; тому застосування не рекомендується. Симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після застосування першої дози препарату або після підвищення дози може виникати у пацієнтів зі зниженим в/судинним об’ємом або дефіцитом натрію, спричиненими застосуванням сильних  діуретиків, дієтичним обмеженням споживання солі, діареєю або блюванням.   Інгібітори    АПФ   та    блокатори   рецепторів ангіотензину ІІ не повинні застосовуватись одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Надмірне зниження АТ пацієнтів з ішемічними захворюваннями коронарних артерій та цереброваскулярними захворюваннями може призводити до розвитку ІМ або інсульту.

Не приймати пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами: непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або мальабсорбція              глюкози-галактози; можливий розвиток таких побічних реакцій як запаморочення та сонливість, особливо на початку лікування та при підвищенні дози препарату.

Ломефлоксацин

Уникати застосування ломефлоксацину пацієнтам, в анамнезі яких є серйозні побічні реакції, пов’язані з прийомом хінолоно- та фторхінолоновмісних ЛЗ. Застосовувати тільки після ретельної  оцінки співвідношення користь- ризик і розгляду інших можливих варіантів терапії пацієнтам з позитивним сімейним анамнезом захворювання на аневризму та тим, хто має аневризму та/або розшарування аорти, а також інші фактори ризику або стану, що призводять до розвитку аневризми і розшарування аорти (наприклад с-м Марфана, с-м Елерса-Данлоса судинного типу, артеріїт Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, хвороба Бехчета, АГ, атеросклероз). Повідомлялося про випадки периферичної сенсорної чи сенсомоторної поліневропатії у пацієнтів, які приймали хінолони або фторхінолони, що призводили до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості.Для профілактики   дисбактеріозів  одночасно   з ломефлоксацином призначати ферментні препарати, біфідумбактерин, для профілактики кандидозу - протигрибкові препарати (ністатин, леворин). Після встановлення діагнозу «псевдомембранозний коліт» розпочати терапевтичні заходи. Легкі випадки псевдомембранозного коліту зазвичай відповідають на припинення терапії без додаткового лікування. У випадках середнього та тяжкого ступеня тяжкості розглянути призначення рідин та електролітів, протеїнових добавок та антибактеріальних  препаратів,  клінічно  ефективних щодо

C. difficile. Безпека та ефективність ломефлоксацину при лікуванні хворих на псевдомонадну бактеріємію не встановлена.

У разі появи раптових болів в ділянці живота, грудей або спини пацієнтам негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги. При появі перших ознак і/або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції негайно припинити прийом ломефлоксацину і звернутися до лікаря. Пацієнтам, які отримують ломефлоксацин, проінформувати свого лікаря перед продовженням лікування, якщо наявні симптоми невропатії, зокрема біль, печіння, відчуття пощипування, оніміння та/або слабкість, з метою попередження розвитку необоротних станів. Пацієнтам, які застосовують препарат та упродовж кількох днів після завершення терапії, уникати опромінення сонячними та штучними ультрафіолетовими променями. При перших ознаках фотосенсибілізації (підвищення чутливості шкіри, опік, почервоніння, набряк, поява пухирів, висипання, свербіж, дерматит) або гіперчутливості лікування необхідно припинити.              Ризик              розвитку фототоксичності можна зменшити, якщо приймати ломефлоксацин увечері. Пацієнти з такими спадковими захворюваннями як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення мальабсорбції глюкози- галактози, не повинні приймати цей препарат. Пацієнтам під час лікування препаратом утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, які потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Ломустин

Призначають лікарі-онкологи, які мають досвід застосування протипухлинних препаратів. Основна і найтяжча токсична дія є пізнє пригнічення кісткового мозку, внаслідок чого виникають кровотечі і генералізовані інфекції. Щотижня здійснювати аналіз формених елементів крові - від початку лікування та протягом щонайменше 6 тиж. після застосування призначеної дози. Коригування дози здійснювати на основі мінімальних рівнів формених елементів крові (гемоглобіну, лейкоцитів та тромбоцитів) після прийому попередньої дози. Може спричиняти вроджені вади. Проміжок часу між курсами у рекомендованих дозах має бути не менше 6 тиж. Повідомлялося, що тривале застосування нітрозосечовини, можливо, пов'язано з розвитком вторинних злоякісних пухлин.

Пацієнти мають усвідомлювати, що вони не повинні застосовувати вищі дози  ЛЗ, ніж рекомендовано лікарем, і що доза препарату приймається перорально одноразово (або може бути  розподілена на 3 дні) і не буде повторюватися  протягом щонайменше 6 тижнів. Утриматися від керування транспортними засобами та виконання інших робот, що потребують                              концентрації          уваги. Використовувати надійні методи контрацепції протягом лікування та упродовж 6 місяців після його закінчення. Якщо пацієнт приймає будь-які інші ЛЗ або планує робити щеплення, слід обов’язково проконсультуватися з лікарем щодо можливості застосування препарату.

Лоперамід

Капс. містять лактозу і повинні з обережністю призначатись пацієнтам з непереносимістю лактози, галактоземією та порушеннями всмоктування глюкози/галактози. У хворих з діареєю, особливо у дітей, може виникнути дегідратація та дисбаланс електролітів. З обережністю пацієнтам у випадках загострення виразкового коліту. ЛЗ, що подовжують час проходження, можуть призвести до розвитку токсичного мегаколону у пацієнтів цієї групи. Ароматизатор м'ятний містить сульфіти, які можуть зрідка спричиняти р-ції гіперчутливості та бронхоспазм. Маніт може чинити м'яку проносну дію. Аспартам ‒ похідна фенілаланіну, що являє небезпеку для хворих на фенілкетонурію.

У разі виникнення втоми, сонливості, запаморочення не керувати автомобілем або працювати зі складною технікою. При гострій діареї, якщо клінічне  покращення не спостерігається протягом 48 годин, застосування лопераміду гідрохлориду слід припинити та звернутися за консультацією до лікаря. Забороняється застосування ЛЗ у ситуаціях, коли слід уникати пригнічення перистальтики ч/з ризик розвитку мегаколону і токсичного мегаколону. Пацієнтам зі СНІДом, які приймають ЛЗ при діареї, необхідно негайно припинити лікування при появі перших ознак здуття живота. Слід звернутися до лікаря, якщо характер с- томів змінився або повторювані напади діареї тривають більше 2 тижнів. Пацієнти не  повинні  перевищувати рекомендовану дозу та/або рекомендовану тривалість лікування; необхідна обережність пацієнтам із зловживанням наркотиками в анамнезі.

Лоратадин

З обережністю хворим на ЦД. Не призначати пацієнтам з рідкісними спадковими порушеннями толерантності до фруктози, галактози, спадковим дефіцитом лактази, с-м порушення всмоктування глюкози-галактози або дефіцитом сахарази-ізомальтази.

Не відзначалося впливу на швидкість реакції пацієнта при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, однак надзвичайно рідко можлива поява сонливості. Табл. та сироп застосовувати p/os, незалежно від  прийому їжі. Може бути шкідливим для зубів. Якщо встановлена непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтеся з лікарем, перш ніж приймати цей ЛЗ. Прийом препарату необхідно припинити  не пізніше ніж за 48 год до проведення шкірних діагностичних алергопроб для запобігання хибним результатам.

Лорноксикам

При порушенні згортання крові  рекомендується проведення ретельного клінічного дослідження та оцінки лабораторних показників (активованого часткового тромбінового часу); ризик ШК кровотеч, виразок або перфорації зростає зі збільшенням дози, у пацієнтів з виразками в анамнезі, особливо ускладненими кровотечами або перфорацією, а також у пацієнтів літнього віку, цим групам пацієнтів з особливою обережністю розпочинати лікування препаратом у найменших терапевтичних дозах. У випадку виникнення кровотечі або виразки ШКТ у пацієнтів, які приймають лорноксикам, лікування необхідно припинити. З обережністю призначати пацієнтам зі схильністю до кровотеч. У пацієнтів, які хворіють на СЧВ та змішані захворювання сполучної тканини, збільшується ризик розвитку асептичного менінгіту, з обережністю призначати пацієнтам зі схильністю до кровотеч. Якщо відхилення лабораторних показників суттєві та тривають довгий час, лікування необхідно припинити та провести необхідне дослідження. Необхідно спостерігати за пацієнтами з АГ та/або застійною СН від легкого до помірного ступеня тяжкості в анамнезі, оскільки терапія НПЗЗ може супроводжуватися такими явищами, як затримка рідини і набряки. Прийом лорноксикаму припинити при перших ознаках шкірного висипу, ураження слизових оболонок та інших проявах гіперчутливості. Уникати застосування лорноксикаму при наявній вітряній віспі.

У разі виникнення запаморочення та/або сонливості внаслідок прийому ЛЗ не керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Уникати застосування при наявній вітряній віспі. Пацієнти з токсичним впливом на ШКТв анамнезі, особливо літнього віку, мають повідомити про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (особливо про шлунково-кишкову кровотечу) на початкових етапах лікування. З обережністю приймати пацієнтам зі ШК- захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хв. Крона), оскільки їх стан може погіршитися. Прийом лорноксикаму припинити при перших ознаках шкірного висипу, ураження слизових оболонок та інших проявах гіперчутливості.