Держ формуляр ЛЗ

Міжнародна непатентована назва ЛЗ

Фармацевтична опіка, скерована на лікарів

Фармопіка, скерована на пацієнта

Магнію сульфат

Р-н для ін'єкцій: перед початком терапії визначити рівень магнію у крові (повинент становити 0,75-1,26 ммоль/л). Враховувати, що підвищення виділення магнію з сечею відбувається при збільшенні позаклітинної рідини, розширенні ниркових судин, гіперкальціємії, підвищеному виведенні натрію з сечею, при призначенні осмотичних сечогінних (сечовина, маніт, глюкоза), «петльових» сечогінних (фуросемід, етакринова к-та, тіазиди), серцевих глікозидів, кальцитоніну, тиреоїдину, при тривалому введенні дезоксикортикостерону ацетату (більше 3-4 діб). Уповільнення виведення магнію спостерігається при введенні паратгормона. З обережністю при міастенії. Інфекції сечовивідних шляхів пришвидшують преципітацію аміачно-магнієвих фосфатів - тимчасово не  рекомендується магнезіотерапія. При порушенні виведення магнію після парентерального введення магнію сульфату можлива гіпермагніємія. При тривалому застосуванні проводити моніторинг сухожильних рефлексів. В/в введення магнію сульфату проводити повільно: при надто високій швидкості введення - гіпермагніємія (нудота, парестезії, седативний| ефект, гіповентиляція аж до апное, зниження глибоких сухожильних рефлексів). Одночасне парентеральне введення вітаміну В6  та  інсуліну підвищують ефективність магнезіотерапії. При необхідності одночасного в/в введення магнію сульфату та ЛЗ кальцію  їх вводити у різні вени та враховувати, що рівень магнію залежить від рівня кальцію в організмі. Порошок: не застосовувати систематично.

Р-н для ін'єкцій: бути обережними при роботі з потенційно небезпечними механізмами або при керуванні автотранспортом, оскільки ЛЗ чинить седативну дію. Порошок: не застосовувати систематично, не впливає на швидкість р- ції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами; пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем, якщо с- томи захворювання не зникли під час застосування ЛЗ або спостерігаються побічні р-ції, не зазначені в інструкції для медичного застосування.

Макрогол

Не слід вживати пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози; до початку лікування потрібно виключити органічну природу запору; лікування запору будь-яким ЛЗ є лише допоміжною терапією, за умови дотримання здорового способу життя та культури харчування, а    саме: споживання більшої кількості рідини та клітковини, відповідна фізична активність та відновлення діяльності кишечнику; максимальний термін застосування для дітей  не більше 3 місяців; не містить цукру й полімолекулярних спиртів, може застосовуватися хворими на ЦД або при дотриманні дієти з обмеженим споживанням галактози; ч/з наявність у складі діоксину сірки, у рідкісних випадках може викликати АР та бронхоспазм. Макрогол для підготовки кишківника до проведення ендоскопічних, рентгенологічних досліджень та хірургічних втручань на кишечнику (пак. 64 г) слід застосовувати з обережністю пацієнтам з відомими факторами ризику виникнення ішемічного коліту або у разі одночасного застосування стимулюючих проносних засобів (бісакодил чи натрію пікосульфат); пацієнтів, у яких  виникає раптовий біль у животі, ректальна кровотеча або інші с-томи ішемічного коліту, слід негайно обстежувати; у пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю може розвинутись г. набряк легень у зв’язку з надмірним надходженням води.

Враховуючи можливість розвитку діареї, слід із обережністю застосовувати пацієнтам, схильним до порушень водно- електролітного балансу (тобто пацієнтам літнього віку, пацієнтам із порушенням   ф-ції печінки або нирок або ж пацієнтам, що вживають сечогінні засоби); також рекомендується                     контролювати електролітний баланс.

Манітол

Застосовувати тільки в умовах стаціонару. Контролювати рівень АТ, діурез, осмотичність крові, баланс води та іонів з показниками центральної гемодинаміки. Після введення пробної дози стежити за діурезом. Не можна робити висновки, виходячи з питомої ваги сечі. Не застосовувати при ураженнях головного мозку, що супроводжуються порушенням цілісності гематоенцефалічного бар’єра, коматозних станах. У разі виникнення с-томів: головного болю, запаморочення, блювання, порушення зору - припинити введення. У разі випадання кристалів - нагріти на водяній бані при t0 50-700C. Якщо кристали розчиняться, р-н стане прозорим і при охолодженні до t0 нижче 360C кристали не випадають знову, ЛЗ придатний для застосування.

Застосовують тільки в умовах стаціонару.

Мебгідролін

У дітей іноді спостерігаються парадоксальні р-ції: підвищене збудження, дратівливість, тремор, порушення сну; мебгідролін для дітей містить цукор-рафінад, з обережністю хворим на ЦД. Протипоказаний при закритокутовій глаукомі, епілепсії, порушеннях серцевого ритму; виразковій хворобі шлунка та ДПК у період загострення, запальних захворювання травного тракту, пілоростеноз, гіперплазії передміхурової залози; табл. містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або с-ромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати препарат.

Не             рекомендується            керувати автотранспортом і займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують концентрації уваги; не вживати алкогольні напої; при лікуванні дітей молодшого віку необхідно суворо дотримуватися рекомендацій щодо дозування (можливе психомоторне збудження). При непереносимості деяких цукрів перш ніж приймати цей ЛЗ проконсультуйтеся з лікарем. ЛЗ (табл. і драже) приймати внутрішньо після їди; суспезію - внутрішньо, використовуючи мірний ковпачок

Мебеверин

Табл.,вкриті оболонкою містять лактозу та сахарозу, пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози або фруктози, дефіцит лактази, синдром мальабсорбції  глюкози- галактози або недостатність сахарази-ізомальтази, не слід приймати цей препарат.

Консультація з лікарем, якщо є: кровотеча з кишечника, вік від 40 років, нездужання або блювання, блідість та відчуття втоми, тяжкий запор, лихоманка, нещодавня поїздка за кордон, вагітність або підозра  на вагітність, аномальна вагінальна кровотеча або виділення, ускладнене сечовипускання або біль при сечовипусканні; табл./капс.слід запивати достатньою кількістю води (не менше 100 мл);не розжовувати; пропущену дозу не слід приймати додатково до регулярної дози.

Мебендазол

Можливий зв’язок між застосуванням мебендазолу і метронідазолу та виникненням с-му Стівенса- Джонсона/токсичного епідермального некролізу, уникати одночасного застосування мебендазолу та метронідазолу. Барвник оранжево-жовтий S (Е 110) може спричинити АР. Рідкісні випадки оборотних порушень функції печінки, гепатитів та нейтропенії у пацієнтів, які отримували мебендазол у стандартних дозах за вказаними показаннями протягом тривалого періоду часу.

Пацієнтам з рідкісним спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або с-мом глюкозо- галактазної            мальабсорбції           не застосовувати. Не впливає на здатність керувати автомобілем і виконувати  роботи, пов’язані з високим ризиком травматизму, але, враховуючи можливість розвитку небажаних побічних р-цій з боку НС дотримуватися особливої обережності. При застосуванні препарату не потрібно дотримуватися спеціальної дієти або застосувуватиі проносні засоби. Бути обережним при застосуванні пацієнтам, які дотримуються безсольової дієти.

Темгіколурил

Звикання, залежність та с-м відміни при застосуванні не встановлені.  З  обережністю  при  артеріальній    гіпотензії, порушеннях ф-ції печінки і нирок.

Бути       обережними      при      керуванні транспортними   засобами,   оскільки  іноді застосування        темгіколурилу        може спричинити зниження АТ та слабкість.

Мебіфон

Підтримувати належний рівень гідратації організму, контролювати вміст кальцію та креатиніну в сироватці  крові. Застосування в післяопераційному періоді з ад’ювантною метою не обтяжує загального стану хворого та зменшує гемотоксичність хіміотерапії. Стоматологічне обстеження з відповідними профілактичними заходами повинно бути проведено до лікування бісфосфонатами у пацієнтів з відповідними факторами ризику (напр., рак, хіміотерапія, лікування кортикостероїдами, недотримання гігієни порожнини рота), протягом лікування бісфосфонатами ці пацієнти, якщо можливо, повинні уникати інвазивних стоматологічних процедур. Кожного пацієнта з болем в тазу, паху або стегні необхідно обстежити на наявність неповного перелому стегнової кістки.Пацієнтам, які отримують мебіфон, не слід  одночасно приймати інші бісфосфонати.

Утриматися від управління транспортними засобами або іншими механізмами. Цей ЛЗ містить 5,42 ммоль (чи 124,6 мг)/дозу натрію, слід бути обережними при застосуванні пацієнтам, які знаходяться на натрій-контрольованій дієті. Під час лікування бісфосфонатами пацієнти повинні повідомити лікаря про виникнення будь-якого болю в тазу, паху або стегні.

Медроксипрогестерон

Обстеження жінок перед початком застосування гормональних контрацептивів (та через регулярні проміжки часу після цього) повинно включати вивчення особистого та сімейного анамнезів кожної жінки. Медичний огляд проводити з урахуванням цього, а також на підставі протипоказань та застережень щодо цього ЛЗ. Частота та характер цих обстежень мають грунтуватись на відповідних рекомендаціях та бути адаптованими до потреб кожної окремої жінки, проте мають включати вимірювання АТ та, якщо лікар вважатиме за доцільне, обстеження молочних залоз, органів черевної порожнини і малого таза, у тому числі мазок із шийки матки. Втрата кісткової маси збільшується при тривалому застосуванні ЛЗ, проте після припинення застосування ЛЗ мінеральна щільність  кісткової тканини збільшується, а також підвищується продукування естрогену в яєчниках. Застосування ЛЗ спричиняє порушення нормального менструального циклу. Особливості кровотечі включають аменорею (до 30 % жінок протягом перших 3 міс., частка збільшується до 55 % та  68% на 12-му та 24-му міс.); нерегулярні кровотечі та кровомазання; епізоди довготривалої (більше 10 днів) кровотечі (зазнають до 33 % жінок протягом перших 3 місяців застосування, частка зменшується до 12 % на 12- му міс.). У поодиноких випадках можливі тяжкі довготривалі кровотечі.Надмірну або довготривалу кровотечу можна контролювати одночасним застосуванням низької дози естрогену (30 мікрограм) разом з пероральними контрацептивами або замісною терапією естрогеном, наприклад конʼюгованим кінським естрогеном (0,625-1,25 мг/добу).У разі необхідності терапію естрогеном повторити протягом 1-2 циклів. Довготривале супутнє застосування естрогену не рекомендується. Існує тенденція до збільшення маси тіла в жінок під час терапії ЛЗ. Дослідження вказують на те, що протягом перших 1-2 років застосування середнє збільшення маси тіла становило 5-8 фунтів (приблизно 2-4 кг). У жінок після терапії протягом  4-6 років середнє збільшення маси тіла - 14-16,5 фунта (приблизно 6-7,5 кг). Слід враховувати, що відновлення фертильності (овуляції) може затриматися до 1 року. Пацієнткам із випадками ендогенної депресії в анамнезі знаходитися під ретельним наглядом. Депресивний настрій та депресія - це відома побічна р-ція при застосуванні гормональних контрацептивів. За пацієнтами, хворими на ЦД ретельно спостерігати під час отримання терапії прогестогенами. Лікарі повинні бути проінформовані  про те, що необхідно попередити патогістолога про застосування пацієнткою препарату, якщо ендометріальна або ендоцервікальна тканина надається для дослідження. Застосування ЛЗ може впливати на результати деяких лабораторних тестів, включаючи рівень гонадотропінів (знижений), рівень прогестерону у плазмі крові (знижений), рівень прегнандіолу в сечі (знижений), рівень естрогенів у плазмі крові (знижений), рівень кортизолу в плазмі крові (знижений), тест толерантності до глюкози, тест з метирапоном, функціональні печінкові тести (можуть бути підвищені), тести на функцію щитовидної залози (рівень зв’язування йоду протеїнами може бути підвищеним та рівень поглинання Т3 може зменшуватися).У разі виявлення менінгіоми застосування ЛЗ припинити. З обережністю призначати ЛЗ пацієнтам з менінгіомою в анамнезі.  Для  жінок  усіх  вікових  категорій  слід ретельно зважити ризики та користь від лікування, якщо їм потрібно застосовувати ЛЗ більше 2-х років. Зокрема, при наявності значних факторів ризику способу життя та/або медичних факторів ризику, що можуть спричинити остеопороз, для жінок слід розглянути інші засоби контрацепції перед застосуваннямЛЗ:хронічне вживання алкоголю та/або паління; хронічне застосування лікарських засобів, що можуть зменшувати кісткову масу, таких як протисудомні засоби або кортикостероїди; низький індекс маси тіла або харчові розлади, напр. нервова анорексія або булімія;попередній перелом у результаті падіння з висоти свого росту;численні випадки остеопорозу в сімейному анамнезі. Для здоровʼя кісток жінкам будь-якого віку важливо отримувати належну кількість кальцію та вітаміну D (або з добавками, або з відповідною дієтою).

Жінкам звернутися до лікаря у разі виникнення змін настрою та симптомів депресії, у тому числі незабаром після початку лікування. Під час лікування жінки були схильні до збільшення маси тіла. Застосування ЛЗ може спричинити головний біль та запаморочення. При наявності таких ефектів пацієнткам рекомендується уникати керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами. Сусп. д/ін’єк., 150 мг/мл- системного вивчення впливу ЛЗ на здатність керувати транспортними засобами/          працювати          з          ін. автоматизованими системами не проводилося.

Мелоксикам

Ретельний нагляд за пацієнтами з захворюваннями ШКТ та хворими, які приймають антикоагулянти. Потенційно летальні кровотеча ШКТ, виразка або перфорація можуть виникнути в будь-який час у процесі лікування. Може збільшувати ризик появи серйозних СС  тромботичних явищ, ІМ та інсульту з летальним наслідком. У пацієнтів зі зниженим об'ємом крові та зниженим нирковим кровотоком може спричинити НН. Може виникати затримка натрію, калію та води в організмі і вплив на натрійуретичні ефекти діуретиків. Може маскувати симптоми інфекційних захворювань. Не застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадою (у пацієнтів з астмою, у яких повідомлялося про риніти з або без назальних поліпів або у яких проявлявся тяжкий, потенційно летальний бронхоспазм після застосування аспірину або інших НПЗЗ). Вжити заходів невідкладної допомоги при виявленні анафілактичної р-ції; з обережністю застосовувати пацієнтам зі шлунково- кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хв. Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися; не підходить для полегшення гострого болю; не може бути імовірним замісником кортикостероїдів при лікуванні кортикостероїдної недостатності. Пацієнтам при довготривалому лікуванні контролювати гемоглобін або гематокрит, якщо наявні симптоми та ознаки анемії. Мелоксикам повторно не призначати пацієнтам, які мали в анамнезі фіксований медикаментозний висип пов’язаний із застосуванням мелоксикаму. Потенційна перехресна реактивність може виникнути з іншими оксикамами.

При розладі ф-ції зору, сонливості, інших порушеннях ЦНС, утримуватися від керуванням автомобілем або працювати з автоматичними          приладами.          Не рекомендується жінкам, які намагаються завагітніти. У місці ін’єкції може виникнути абсцес або некроз (р-н д/ін'єкц.). Пацієнти зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, пацієнти літнього віку, повинні повідомляти про всі незвичні абдомінальні симптоми. До складу таблеток входить лактоза, тому цей препарат не рекомендується приймати пацієнтам з рідкісною вродженою непереносимістю галактози, загальним дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози чи галактози.

Мелфалан

З обережністю пацієнтам, що недавно пройшли курс променевої терапії або хіміотерапії, у зв’язку з  підвищенням токсичного впливу на кістковий мозок. Ін’єкції зумовлюють ушкодження м’яких тканини навколо судин при екстравазальному потраплянні препарату, не вводиться прямо у периферичну вену. Повільно вводити в систему з в/в інфузією ч/з окремий порт або шляхом катетеризації центральних вен. При призначенні високих доз вирішити питання про профілактичне призначення антиінфекційних ЛЗ, при необхідності - препаратів крові. Р-н готувати при кімнатній t0 шляхом розчинення ліофілізованого порошку у розчиннику, що додається. Р-н має обмежену стабільність, тому повинен готуватися безпосередньо перед застосуванням. Весь невикористаний р-н вилити, знищувати відповідно до діючих нормативів; якщо таких вказівок немає, р-н потрібно знищити аналогічно до токсичних хімікатів, наприклад, шляхом спалювання або глибокого захоронення. Готовий р-н не заморожувати. Якщо вводиться при кімнатній t0 (приблизно 25°С), загальний час від приготування р-ну для ін’єкцій до завершення інфузії не повинен перевищувати 1,5 год.  Якщо у розчинених або розведених р-нах з’являються будь-які видимі ознаки мутності або кристалізації, препарат вилити. Персонал, який готує або має справу з ін’єкціями препарату, повинен носити захисний одяг: одноразові рукавички з хірургічного латексу або полівінілхлориду відповідної якості (гумові рукавички не є прийнятними); хірургічну лицьову маску відповідної якості; захисні  окуляри, які слід старанно промити водою після використання; одноразовий фартух.

Застосовувати під контролем лікаря, який має досвід використання протипухлинних хіміотерапевтичних препаратів. Терапія повинна проводитись тільки  при правильно установленому діагнозі. Жінкам дітородного віку користуватися надійними засобами контрацепції. Чоловікам, які отримують лікування мелфаланом, рекомендується не ставати батьками під час лікування і протягом 6 місяців після нього і отримати консультацію щодо консервування сперми перед лікуванням через можливість необоротного безпліддя внаслідок лікування мелфаланом. Якщо р- н потрапив на шкіру, негайно промити це місце милом і великою кількістю холодної води. При потраплянні р-ну в очі, негайно промити р-ном натрію хлориду і одразу звернутися до лікаря. Якщо р-н натрію хлориду відсутній, можна використати великий об’єм води. Табл. не можна ділити. Вплив на здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами у пацієнтів, які приймають цей лікарський засіб, не досліджували.

Мемантин

Оцінювати переносимість та дозування протягом 3 міс. від початку лікування; підтримуюче лікування можна продовжувати доти, доки терапевтичний ефект залишається сприятливим, а переносимість доброю. Розглянути    можливість    припинення    лікування,     якщо зникають ознаки терапевтичного ефекту або погіршується переносимість лікування. З обережністю хворим на епілепсію, пацієнтам з епізодами судом в анамнезі, а також факторами ризику розвитку епілепсії. Фактори, що спричиняють ↑ рН сечі (глибокі зміни дієти - заміну багатого м’ясними стравами раціону на  вегетаріанський; інтенсивний прийом антацидних шлункових ЛЗ; стани тубулярного ниркового ацидозу чи тяжкі інфекції сечового тракту, спричинені Proteus bacteria) обумовлюють ретельний нагляд за пацієнтом;не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або с-м глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Має незначний або помірний вплив на швидкість р-ції людини, дотримуватись особливої обережності при керуванні автотранспортом чи роботі  з обладнанням.

Менадіон

При гемофілії і тромбоцитопенічній пурпурі та хворобі Верльгофа неефективний. Для профілактики геморагічної хвороби новонароджених краще застосовувати фітоменадіон, оскільки рідше викликає у новонароджених (включаючи недоношених) гіпербілірубінемію і гемолітичну анемію.

Якщо під час лікування ЛЗ спостерігається запаморочення, утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.

Менопаузальний гонадотропін людини

Застосовувати найнижчу ефективну дозу, що відповідає меті лікування. Першу ін’єкцію проводити  під безпосереднім наглядом лікаря. До початку лікування у подружжя підтвердити діагноз безпліддя та встановити можливі протипоказання щодо вагітності. Пацієнток обстежити на наявність гіпотиреозу, недостатності кори надниркових залоз, гіперпролактинемії та пухлин гіпофіза або гіпоталамуса, після чого призначити їм відповідне лікування. У пацієнток, яким у рамках лікування ановулярного безпліддя або проведення ДРТ проводять стимуляцію фолікулярного росту, може спостерігатися збільшення яєчників або їхня гіперстимуляція. Дотримуючись рекомендованого дозування та режиму введення, здійснюючи моніторинг терапії. Точну оцінку фолікулярного розвитку і дозрівання повинен проводити лікар, який має досвід інтерпретації відповідних тестів. У разі тяжкого СГСЯ лікування гонадотропінами припинити. Якщо воно все ще триває, пацієнтку необхідно госпіталізувати й розпочати специфічне лікування СГСЯ. У пацієнток, яким проводять індукцію овуляції із застосуванням гонадотропінів, частота багатоплідних вагітностей вища, ніж у разі природного запліднення. У результаті більшості багатоплідних зачать народжуються близнюки. Для зменшення ризику багатоплідної вагітності проводити моніторинг оваріальної р-ції. Поширеність вроджених вад розвитку після проведення ДРТ може бути вищою, ніж при спонтанному заплідненні. Жінкам із загальновизнаними факторами ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень, такими як тромбоемболічна патологія в анамнезі або сімейні випадки цієї патології, тяжкий ст. ожиріння (індекс маси тіла > 30 кг/м2) або тромбофілія, притаманний підвищений ризик венозної або артеріальної тромбоемболії під час або після завершення лікування із застосуванням гонадотропінів. У таких жінок співставити користь застосування можливим ризиком.  Жінки із захворюваннями маткових труб в анамнезі мають ризик позаматкової вагітності незалежно від того, чи вона настала внаслідок спонтанного запліднення, чи при лікуванні безпліддя.

Застосовувати під  спостереженням лікарів, які спеціалізуються на лікуванні безпліддя та мають досвід такого лікування. Не проводили жодних досліджень впливу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Імовірність впливу ЛЗ на здатність керування автотранспортом та роботу з механізмами є дуже низькою. Пацієнтці рекомендується мати статевий контакт у день введення лХГ і наступного дня. Якщо спостерігається надмірна реакція на застосування ЛЗ, курс  лікування припинити та відмінити введення лХГ. Пацієнтка повинна використовувати бар’єрний метод контрацепції або відмовитися від статевих контактів до початку наступної менструальної кровотечі. Застосування ЛЗ може призвести до позитивного результату допінг-тесту. Застосування даного ЛЗ як допінгу може погіршити стан здоров’я.

Мепівакаїн

Лише для професійного використання в стоматологічній практиці. Перед проведенням ін’єк. провести шкірну пробу на підвищену чутливість до мепівакаїну. Зібрати анамнез щодо одночасного застосування інших ЛЗ. Для премедикації застосовувати бензодіазепіни. Вводити повільно; введення низьких доз може зумовлювати недостатню анестезію і призводити до підвищення рівня мепівакаїну в крові. Спортсменів попереджати,  що активний складник може дати позитивний результат при допінг-контролі. Зменшити дозу у випадках гіпоксії, гіперкаліємії або метаболічного ацидозу. Приділяти підвищену увагу пацієнтам, які приймають антикоагулянти (моніторинг INR). Ризик ненавмисної травми слизової оболонки внаслідок прикушування губи, щоки, язика. Попередити пацієнта про те, що не можна здійснювати жувальні рухи протягом дії анестезії. Уникати помилкових ін’єк. та ін’єк. в інфіковані або запалені тканини (зменшується ефективність місцевої анестезії). Уникати випадкового внутрішньосудинного введення.  З обережністю   застосовувати   пацієнтам   з   епілепсією    в анамнезі, ЦД, із СС захворюваннями, при значному погіршенні згортання крові. Під час застосування мають бути в наявності: антиконвульсивні ЛЗ, міорелаксанти, атропін, судинозвужувальні ЛЗ або адреналін для г. АР або анафілактичних р-цій; реанімаційне обладнання (особливо джерела кисню) для ШВЛ; ретельне та постійне відстеження СС та дихальних (адекватність дихання) показників стану організму та стану притомності пацієнта після кожної ін’єк. Неспокій, тривожність, шум у вухах, запаморочення, ослаблення зору, тремтіння, депресія або сонливість - перші ознаки токсичності ЦНС.

У чутливих пацієнтів після ін’єк. може виникнути тимчасове погіршення р-ції. Не можна здійснювати жувальні  рухи протягом дії анестезії для уникнення ненавмисної травми слизової оболонки внаслідок прикушування губи, щоки, язика.

Меропенем

Перед початком терапії меропенемом провести ретельне опитування щодо попередніх р-цій підвищеної  чутливості до β-лактамних антибіотиків. При виникненні тяжкої АР застосування препарату припинити та вдатися до відповідних заходів. При застосуванні практично всіх АБЗ,  у тому числі меропенему, були зареєстровані випадки коліту, пов’язаного із застосуванням а/б, і випадки псевдомембранозного коліту, ступінь тяжкості яких може варіювати від легкого до такого, що становить загрозу життю; розглянути питання про припинення лікування меропенемом та застосування специфічного лікування, спрямованого проти Clostridium difficile, не призначати ЛЗ, які пригнічують перистальтику кишечнику. Лікування меропенемом може призвести до виникнення позитивної прямої/непрямої р-ції Кумбса. Під час лікування карбапенемами, у т.ч. меропенемом, рідко повідомляли  про судоми.

При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами рекомендується дотримуватися особливої обережності, враховуючи можливість розвитку головного болю, парестезій або судом, про які повідомлялось при застосуванні меропенему.

Месалазин

Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з алергією на сульфасалазин (ризик алергії до саліцилатів);  у разі г.симптомів непереносимості, таких як спазми та г. біль у животі, пропасниця, сильний головний біль та висип, лікування слід негайно припинити; при появі г.симптомів непереносимості, таких як судоми, г.біль у животі, гарячка, сильний головний біль та висипання, терапію слід негайно припинити; препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушеннями ф-ції печінки; до початку або під час лікування, на розсуд лікаря, слід контролювати функціональні показники печінки, такі як АЛТ або АСТ; слід регулярно контролювати ф-цію нирок (наприклад рівень сироваткового карбаміду, рівень сироваткового креатиніну, осадження сечі та концентрацію метгемоглобіну), особливо на початку лікування; у пацієнтів, у яких протягом лікування розвивається порушення ф-ції нирок, слід запідозрити месалазиніндуковану нефротоксичність; одночасне застосування інших препаратів з відомим нефротоксичним ефектом потребує частішого контролю ф-ції нирок. Пацієнтам слід рекомендувати вживати протягом лікування достатню кількість рідини.

Рекомендується зробити додаткові аналізи крові та сечі ч/з 14 днів після початку лікування, а потім додатково 2-3 аналізи з інтервалом 4 тижні; якщо результати у межах норми, наступні аналізи слід проводити кожні три місяці; якщо виникають додаткові симптоми, ці аналізи необхідно провести негайно; застосування месалазину слід припинити при перших проявах тяжких шкірних р-цій таких, як висип на шкірі, ураження слизової оболонки кишечнику,судоми, г.біль у животі, гарячка, сильний головний біль, або будь-яких інших ознак гіперчутливості; якщо під час лікування препаратом спостерігається запаморочення, слід утриматися від керування автотранспортом; гранули містять сахарозу; пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози, мальабсорбцією глюкози/галактози чи недостатністю сахарози/ізомальтази не слід застосовувати цей препарат.

Месна

Р-ції гіперчутливості від р-цій з боку шкіри та підшкірної клітковини до анафілаксії; небажані р-ції можуть погіршуватися після повторного застосування препарату, а в деяких випадках можуть бути небезпечними для життя; р- ції гіперчутливості на застосування месни були інтерпретовані як такі, що нагадують клінічну картину сепсису, а у пацієнтів з аутоімунними порушеннями нагадують загострення основного захворювання. Може спричинити хибнопозитивні р-кції тестів на виявлення кетонових тіл та на виявлення аскорбінової кислоти в сечі. При розгляді подальшого застосування іншої тіолової сполуки - можливість підвищеного ризику розвитку небажаних реакцій.

можуть розвинутись побічні ефекти, що впливають на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами (непритомність, синкопе, апатія/сонливість, запаморочення та затьмарення зору).

Местеролон

Не застосовувати здоровим особам для зміцнення м'язів або підвищення загальних фізичних здібностей. З метою виключення раку передміхурової залози під час лікування рекомендується періодичне проведення обстеження передміхурової залози. Після приймання гормональних речовин, що входить до складу препарату, спостерігалося утворення доброякісних, ще рідше - злоякісних пухлин печінки, що іноді викликають небезпечні для життя кровотечі. У випадку сильного болю в епігастральній ділянці, збільшення печінки або ознак в/черевної кровотечі, при диференційній діагностиці враховувати можливість наявності пухлини печінки. Можуть спостерігатися часті або дуже тривалі ерекції. У деяких випадках знизити дозу або припинити   застосування   препарату   з   метою уникнення ушкодження пеніса. Дефіцит андрогену/тестостерону повинен бути чітко продемонстрований шляхом оцінки клінічних характеристик та підтверджений двома окремими вимірюваннями плазмового тестостерону перед початком терапії будь-яким замінником тестостерону або похідними тестостерону, при цьому попередньо виключити інші можливі причини симптомів.

Застосовувати тільки чоловікам! Як профілактика рекомендується періодичне проведення обстеження передміхурової залози. Андрогени не застосовувати здоровим особам для зміцнення м'язів або підвищення          загальних          фізичних здібностей. Можуть виникати часті та стійкі ерекції. Пацієнти з таким рідкісними спадковим          захворюваннями,          як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення мальабсорбції глюкози-галактози, не повинні приймати цей засіб.Спортсменів попередити, що цей ЛЗ містить компонент, який може призвести до позитивних допінг-тестів.

Метадон

Якщо після припинення прийому необхідно знову його відновити, то початкова доза має бути низькою, і її підвищення проводити повільно, щоб уникнути серйозних токсичних явищ і пригнічення дихання.Можливий розвиток залежності за морфіновим типом. Багаторазове застосування призводить до психологічної і фізичної залежності, розвитку толерантності. Пацієнтам з ознаками та симптомами РВО необхідна консультація нарколога.При різкому переході з інших опіатів на метадон - ризик пригнічення дихання, перехід проводити з обережністю. При толерантності до інших опіатів можлива часткова толерантність до метадону, особливо у хворих,  чутливих до інших агоністів µ-опіатних рецепторів. При одночасному застосуванні опіоїдів та габапентиноїдів (габапентин та прегабалін) підвищує ризик передозування опіоїдів, пригнічення дихання та смерті.Чинить адитивну дію при застосуванні разом з алкоголем, іншими опіатними наркотиками, що мають депресивну дію на ЦНС. Дія метадону при проведенні підтримувальної терапії обмежена контролем опіатних симптомів і не поширюється на зняття тривожних станів. Побічні ефекти опіатів можуть маскувати справжній клінічний стан хворих із травмами голови. Пригнічує дихання, тому через ризик зупинки дихання призначати з крайньою обережністю при станах, що супроводжуються гіпоксією, гіперкапнією або зниженим дихальним резервом (БА, ХОЗЛ), при вираженій надлишковій масі тіла, при с-мі апное уві сні, мікседемі, кіфосколіозі, пригніченні діяльності ЦНС, при комі. У таких випадках рекомендовано застосовувати неопіатні аналгетики, а в разі їх недостатньої ефективності - застосування метадону можливе лише при забезпеченні належного нагляду за хворим. Опіоїди можуть викликати розлади дихання під час сну, зокрема центральне апное сну (ЦАС) та гіпоксемію під час сну. Прийом опіоїдів підвищує ризик розвитку ЦАС, що є дозозалежним в таких випадках слід розглянути можливість зменшення загальної дози опіоїдів. У випадку фізичної травми, при післяопераційних болях, інших випадках г. болю у хворих, які одержують підтримувальні дози метадону, ці малі дози не будуть ефективними для аналгезії; призначити аналгетики (включаючи й опіати), показані для зняття аналогічного больового с-му в інших хворих; можуть знадобитися більш високі дози цих ЛЗ. Опіоїдні аналгетики можуть викликати оборотну недостатність надниркових залоз, що вимагає контролю та замісної терапії глюкокортикоїдами.Різке припинення призводить до розвитку с-му відміни, абстинентного с-му (занепокоєння, підвищене сльозовиділення, ринорея, пітливість, відчуття холоду, позіхання, міалгія, мідріаз, дратівливість, біль у спині/ суглобах, слабкість, шлункові коліки, безсоння, нудота, анорексія, блювання, діарея, підвищення АТ, ЧСС, зростання частоти дихання. Різке припинення прийому не рекомендується. Призначати з обережністю і при низькій початковій дозі: ослабленим хворим, хворим з тяжкими порушеннями ф-ції печінки/ нирок, при гіпотиреозі, аддісоновій хворобі, гіпертрофії передміхурової залози, стриктурі уретри. З особливою обережністю: хворим на г. алкоголізм, судомні розлади; із недостатністю адреногідрокортикоїдів, з гіперплазією простати, гіпотензією, запальними або обструктивними захворюваннями кишечника, міастенією гравіс. Лікування з метою аналгезії при г. або хр. болях розпочинати тільки в тому випадку, якщо потенційний сприятливий аналгетичний або паліативний ефект переважає ризик небезпечних для життя ускладнень, можливих при застосуванні високих доз.Може виникати серотонінергічний с-м при одночасному застосуванні метадону з петидином, інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та серотонінергічними препаратами, такими як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (ІЗЗСіН) та трициклічні  антидепресанти. Симптоми серотонінергічного синдрому можуть включати зміни психічного стану, вегетативну нестабільність, нервово-м’язові порушення та/або шлунково-кишкові симптоми. Гіпоглікемія спостерігається при передозуванні або ↑ дози метадону. Рекомендується регулярний контроль рівня цукру в крові під час ↑ дози.

Порушує розумову і фізичну здатність працювати з джерелами підвищеної небезпеки (керування  автомобілем, робота з устаткуванням).

Метамізол натрію

Не перевищувати рекомендовані дози; при парентеральному введенні проводити лікарський контроль (висока частота АР, у т. ч. з летальним наслідком), необхідна наявність умов для проведення протишокової терапії; протипоказаний для зняття г. болю у животі невстановленого ґенезу (до з’ясування причин); застосовувати з обережністю пацієнтам із запальними захворюваннями кишечника, включаючи неспецифічний виразковий коліт та хворобу Крона; при лікуванні цитостатиками; при хр. алкоголізмі, обтяженому алергологічному анамнезі, захворюваннях крові; не рекомендується регулярне тривале застосування ч/з мієлотоксичність препарату; контролювати картину периферичної крові (лейкоцитарну формулу); при застосуванні можливий розвиток агранулоцитозу, у зв’язку з чим при виявленні незрозумілого підвищення t0, ознобу, болю в горлі, утрудненого ковтання, стоматиту, а також запалення зовнішніх статевих органів і заднього проходу - негайн відмінити застосування; п/ш введення не застосовують ч/з можливе подразнення тканин; у період лікування можливе забарвлення сечі в червоний колір (за рахунок виділення метаболіту); пацієнтів слід проінформувати про ознаки та с-томи шкірних р-цій та с- томів, що свідчать про ураження печінки.

Не перевищувати рекомендовані дози; утримуватися від вживання алкогольних напоїв; при появі невмотивованого ознобу, гарячки, болю у горлі, утрудненого ковтання, кровоточивості ясен, зблідненні шкірних покривів, астенії, при розвитку вагініту або проктиту - негайно відмінити застосування; також застосування припинити при появі висипань на шкірі, слизових оболонках та при появі цих с- томів негайно звернутися до лікаря; якщо виникають такі с-томи, як нудота, блювання, лихоманка, відчуття втоми, втрата апетиту, забарвлення сечі у темний колір, забарвлення калу у світлий колір, пожовтіння шкіри або білка ока, свербіж, висипання або біль у верхній частині живота, застосування метамізолу слід припинити і обов’язково звернутися до лікаря. Не застосовувати довше встановленого терміну без консультації з лікарем; р-н: у період лікування не можна керувати автотранспортом і займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних р-цій.

Метилдопа

Перед початком лікування необхідно зробити аналіз крові,  а після перших 6-10 тижнів лікування  провести  тест Кумбса, який при тривалому лікуванні необхідно повторювати ч/з кожні 0,5-1 рік. У разі появи симптомів анемії необхідно визначити рівень гемоглобіну та гематокриту; якщо підтверджено наявність анемії, слід провести додаткові дослідження для визначення ступеня гемолізу, у разі виявлення гемолітичної анемії слід припинити прийом препарату; при появі змін у ферментній системі печінки або печінкова недостатність, або жовтяниця, слід припустити р-цію  гіперчутливості, лікування метилдопою слід негайно припинити; можуть розвиватися гранулоцитопенія та тромбоцитопенія, що минають при припиненні лікування метилдопою; оскільки метилдопа флуоресціює при тій же самій довжині хвилі, що й катехоламіни, у сечі може бути виявлена велика кількість катехоламінів, що вказує на розвиток феохромоцитоми, важливо розпізнати цей феномен перед тим, як пацієнт із можливою феохромоцитомой піддається операції. Якщо  під час анестезії розвинулась артеріальна гіпотензія, її можна контролювати застосуванням судинозвужувальних засобів. Застосовувати з особливою обережністю хворим, близькі родичі яких страждають на печінкову порфірію. У хворих із тяжким двостороннім цереброваскулярним захворюванням можуть спостерігатися мимовільні патологічні рухи тіла, тому, коли спостерігаються патологічні рухи, лікування метилдопою слід негайно припинити. Може перешкоджати визначенню концентрації сечової к-ти в сечі за методом фосфотвольфрамата, креатиніну у сироватці крові за методом лужних пікрат і аспартатамінотансферази (AST(SGOT)) колориметричним методом.

Під час лікування метилдопою необхідно уникати вживання алкогольних напоїв, утримуватися від керування автотранспортом та потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують концентрації уваги.

Метилергометрин

В/в вводити повільно, щонайменше протягом 60 сек, з одночасним ретельним контролем АТ, через небезпеку раптового підвищення АТ та тяжкого порушення мозкового кровообігу. Забороняється артеріальне  або періартеріальне введення. Амп. необхідно ретельно оглянути перед застосуванням. У разі наявності осаду у розчині чи зміни кольору розчину препарат не застосовувати.

У зв’язку з розвитком побічних р-цій з боку ЦНС утримуватись від керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами.

Метилпреднізолон

Застосування живих або живих ослаблених вакцин пацієнтам, які отримують КС в імуносупресивних дозах, протипоказане; пацієнтам, які отримують КС в імуносупресивних дозах, можна проводити вакцинацію, застосовуючи   вбиті   чи   інактивовані   вакцини,   однак  їх відповідь на такі вакцини може бути ослабленою, не можна вакцинувати проти віспи; зазначені процедури імунізації можна проводити пацієнтам, які отримують КС не в імуносупресивних дозах. Системні кортикостероїди не показані і тому не мають застосовуватись для лікування черепно-мозкових травм.Застосування КС при активному туберкульозі має обмежуватися випадками фульмінантного або дисемінованого туберкульозу, у цих випадках КС застосовують у поєднанні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією; к-ту ацетилсаліцилову і НПЗЗ у комбінації з КС застосовувати з обережністю; можуть розвинутись АР (ангіоневротичний набряк). При раптовій відміні ГКС може розвиватися г. недостатність надниркових залоз, що може призвести до летального наслідку. Оскільки ГКС викликають чи посилюють с-м Кушинга, пацієнтам із хв. Кушинга уникати їх застосування. Відзначається більш виражений вплив КС на хворих із гіпотиреоїдизмом. Збільшує вміст глюкози у крові, погіршують стан пацієнтів з наявним ЦД та обумовлюють схильність до ЦД у пацієнтів, які застосовують КС довгостроково. Можливі різноманітні психічні розлади: від ейфорії, безсоння, змін настрою, зміни особистості до тяжкої депресії із вираженням психотичних маніфестацій. Пацієнтам із судомами, із міастенією гравіс застосовувати КС з обережністю. При ураженні очей, спричиненому вірусом простого герпесу, КС застосовувати з обережністю, оскільки при цьому можлива перфорація рогівки; при тривалому застосуванні КС може розвинутися задня субкапсулярна катаракта і ядерна катаракта (особливо у дітей), екзофтальм чи підвищення ВТ, що може призвести до глаукоми з можливим ураженням зорового нерва. При наявності у пацієнта таких симптомів як розмитість зору  або інші розлади зору, йому слід звернутися за консультацією до офтальмолога. Для ↓ частоти розвитку атрофії шкіри та п/ш клітковини дотримуватися обережності, щоб не перевищити рекомендовані дози. При проведенні лікування КС призначати найнижчу дозу, що забезпечує достатній терапевтичний ефект, і коли стає можливим зниження дози, то це зниження проводити поступово. При бактеріальних інфекційних процесах шкіри і/або у разі грибкового ураження необхідне додаткове спеціальне лікування. У разі наявності місцевих шкірних інфекцій під час застосування ГКС може спостерігатися погіршення. При нанесенні кортикостероїдів для місцевого застосування у високих дозах на великі площі тіла або упродовж тривалого періоду, особливо під оклюзійну пов’язку, значно підвищується ризик виникнення побічних ефектів; у разі лікування великих ділянок поверхні тіла тривалість лікування повинна бути якомога меншою, оскільки неможливо повністю виключити вірогідність абсорбції або системних ефектів; невідповідне застосування цього ЛЗ може маскувати клінічні симптоми.Необхідно уважно стежити за станом пацієнтів з високим ризиком виникнення синдром лізису пухлини (СЛП), таких як пацієнти з пухлинами з високою швидкістю проліферації, великим пухлинним навантаженням та високою чутливістю до цитотоксичних засобів, та застосовувати належні запобіжні заходи Застосування, особливо довготривале, засобів для місцевого лікування, може спричинити р-цію сенсибілізації; у такому разі необхідно припинити лікування та призначити відповідну терапію; пор.д/р-ну д/ін’єк: 40 мг та 125 мг містить Na  менше 1 ммоль (23 мг)/дозу, тобто практично вільний від Na; пор.д/р-ну д/ін’єк: 500 мг та 1000 мг містить Na більше 1 ммоль (23 мг)/дозу, слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які дотримуються натрій-контрольованої дієти.

Пацієнти, які приймають ЛЗ, що пригнічують імунну систему, більш сприйнятливі до інфекцій, ніж здорові люди. Вітряна віспа і кір, можуть мати більш    серйозні    або    навіть     летальні наслідки у неімунізованих дітей або дорослих, які приймають КС. Після лікування КС, можливе виникнення таких побічних р-цій, як запаморочення, вертиго, порушення з боку зору, втома; у цьому випадку пацієнтам не слід водити автотранспорт або працювати з іншими механізмами. Пацієнтів та/або тих, хто за ними доглядає, необхідно попередити про можливість виникнення серйозних психічних р-цій. При місцевому застосуванні уникати потрапляння препарату в очі, на глибокі відкриті рани, на слизові оболонки; не можна наносити у зонах опрілості; уникати застосування ЛЗ в зоні обличчя при розацеа або навколоротовому дерматиті; уникати лікування із використанням оклюзійної пов’язки, якщо таке не призначене. Пелюшки та підгузники, так само, як зони попрілості, можуть спричинити таку саму дію, як оклюзійна пов’язка. При глаукомі, її наявності в анамнезі або порушенні зору негайно повідомити лікаря; з великою обережністю застосовувати пацієнтам із підтвердженими або підозрюваними паразитарними інфекціями (у випадку стронгілоїдозу) у таких хворих імуносупресія, індукована КС, може призвести           до           стронгілоїдозної гіперінфекції і дисемінації із поширеною міграцією личинок; табл. містить лактозу, тому його не застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або с-мом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Метіонін

При ГНН і ХНН бути обережними у зв'язку з небезпекою виникнення гіперазотемії. Незбалансоване застосування у великих дозах може призвести до пошкодження клітин печінки.

Ч/з неприємний запах дітям приймати із солодким сиропом, киселем. Містить цукор, що враховувати хворим на ЦД.

Метоклопрамід

У зв’язку iз вмiстом в iн’єкцiйному р-нi сульфiту натрiю, в окремих випадках, в основному у хворих на БА, можуть виникати р-цiї пiдвищеної чутливостi до медикаменту. У деяких хворих вони можуть спричиняти стани, що загрожують життю. Метоклопрамід для в/в введення слід застосовувати як повільну болюсну ін'єкцію протягом щонайменше 3 хв. Лікування не повинно тривати понад 3 місяці особливо в осіб літнього віку ч/з ризик розвитку пізньої  дискінезії,  лікування  необхідно   припинити,   якщо з'являються клінічні ознаки пізньої дискінезії. З метою зведення до мінімуму ризиків побічних р-цій з боку  нервової системи та інших побічних ефектів метоклопрамід слід призначати тільки для короткотривалого лікування (до 5 діб).Метоклопрамід, р-н для ін’єкцій, не можна змішувати з лужними інфузійними р-нами.

Метоклопрамід може спричинити сонливість, запаморочення, дискінезію та дистонії, що можуть впливати на зір, а також на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами. Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, йому слід проконсультуватися  з  лікарем,   препарат містить лактозу (табл.).

Метокси     поліетилен гліколь-епоетину бета

вводити п/ш або в/в, вводиться п/ш в ділянку живота, плеча чи стегна, вказані ділянки однаково підходять для п/ш введення, п/ш віддавати перевагу у пацієнтів, які не отримують ГД, з метою уникнення пункції периферичних вен. вводити п/ш чи в/в з метою підвищення Hb не вище 12 г/дл (7,45 ммоль/л). У зв’язку з обмеженим досвідом застосування пацієнтам, які знаходяться на ПД, рекомендується регулярний моніторинг Hb і суворе дотримання рекомендацій щодо корекції дози. Якщо одна доза препарату пропущена, її ввести якнайшвидше, введення препарату необхідно відновити з частотою, яка використовувалася раніше. Додаткова терапія залізом рекомендується всім пацієнтам з рівнем феритину в сироватці крові <100 мкг/л або насиченням трансферину залізом менше 20 %. Вважається, що засоби, що стимулюють еритропоез, як і інші фактори росту, можуть стимулювати ріст будь-якого типу злоякісних пухлин, препарат подібно до інших засобів, що стимулюють еритропоез, є фактором росту, який в основному стимулює продукцію еритроцитів, рецептори до еритропоетину можуть бути експресовані на поверхні різних пухлинних клітин.

Має незначний вплив або не впливає на здатність керувати транспортними засобами та роботу з машинами і механізмами. Вживання  здоровими людьми може призвести до надлишкового зростання Hb, що може асоціюватися із CCЗ, небезпечними для життя.

Метоксифлуран

Пацієнтів попередити про те, що вони повинні бути особливо обережними як пішоходи і не керувати автотранспортом та не працювати з механізмами, поки у них повністю не зникнуть ефекти лікарського засобу, наприклад, сонливість.Пацієнти з ЦД , які мають  порушення функції нирок або поліурію, страждають ожирінням або не досягли оптимального контролю свого стану, можуть мати підвищений ризик розвитку нефропатії. Медичні працівники, які регулярно контактують з пацієнтами, котрі використовують пристрої для інгаляційного застосування метоксифлурану, повинні дотримуватись відповідних рекомендацій щодо охорони праці при використанні інгаляційних засобів. Слід розглянути можливість використання методів зниження впливу метоксифлурану на робочому місці, включно із приєднанням фільтра з активованим вугіллям (АВ). Багаторазове використання зумовлює додатковий ризик. У працівників пологового відділення, які зазнали впливу засобу, спостерігалося підвищення рівнів печінкових ферментів, азоту сечовини в крові та сечової кислоти в сироватці крові.

Рішення щодо того, коли пацієнти можуть повернутися до діяльності, що потребує максимальної концентрації уваги, працювати з небезпечними механізмами або керувати автотранспортом, залежить від конкретного пацієнта. Рішення про відновлення такої діяльності як керування автотранспортом або робота з іншими механізмами залишається на розсуд лікаря.

Метопрололу сукцинат

Пацієнтам, які отримують лікування β-блокаторами, не слід вводити в/в верапаміл; може погіршувати с-томи порушення периферичного артеріального кровообігу, такі  як переміжна кульгавість. Пацієнтам з тяжкими порушеннями ф-ції нирок, серйозними г. станами із метаболічним ацидозом та при супутньому лікуванні препаратами наперстянки пацієнтам слід приділяти особливу увагу; у пацієнтів зі стенокардією Принцметала частота і тяжкість нападів стенокардії може збільшитися внаслідок опосередкованого альфа-рецепторами звуження коронарних судин. При лікуванні хворих з БА або з іншими обструктивними захворюваннями легень слід одночасно призначити адекватну бронхолітичну терапію, можливо, буде необхідним збільшення дози стимуляторів β2- рецепторів; під час лікування метопрололом ризик впливу на метаболізм вуглеводів або ризик виникнення прихованої гіпоглікемії менший, ніж при застосуванні неселективних β- блокаторів. Стан пацієнтів з порушенням AV провідності середнього ст. тяжкості може погіршитися (можливо, до повної AV блокади). Може ускладнювати лікування анафілактичної р-ції; лікування епінефрином у звичайних дозах не завжди призводить до очікуваного терапевтичного ефекту. Хворим на феохромоцитому при лікуванні препаратом необхідно розглянути одночасне призначення альфа-блокатора; лікування пацієнтів з тяжкою стабільною симптоматичною СН (клас IV за NYHA) повинні проводити лише лікарі зі спеціальними навичками та досвідом. Ефективність та безпека лікування г.ІМ, що супроводжується СН,   не має   документального підтвердження; протипоказано застосовувати при нестабільній, некомпенсованій СН. Раптова відміна β- блокаторів є небезпечною, особливо для пацієнтів групи високого ризику, та може погіршувати хр. СН, а також підвищувати ризик розвитку ІМ та раптової смерті, тому припиняти лікування з будь-яких причин необхідно, по можливості, поступово, протягом щонайменше 2 тижнів, коли доза ЛЗ на кожному етапі зменшується вдвічі до останньої дози 12,5 мг. Останню дозу слід приймати протягом принаймні 4-х діб до повної відміни ЛЗ; у разі поновлення с-томів рекомендується сповільнити зниження дози. Пацієнтам, яким має бути проведено хірургічне втручання, припиняти лікування β-блокаторами не рекомендується; термінового ініціювання застосування високих доз метопрололу пацієнтам, які перенесли несерцеві хірургічні втручання, слід уникати, оскільки це пов’язано з розвитком брадикардії, артеріальної гіпотензії та інсульту, у т.ч. з летальним наслідком у пацієнтів із СС факторами ризику.

Під час лікування може виникнути запаморочення та стомлюваність. Пацієнтів, діяльність яких пов’язана з напруженням уваги, а саме: керування автомобілем та роботі з механізмами, слід попередити про можливість виникнення таких ефектів. У разі хірургічного  втручання необхідно попередити анестезіолога, що пацієнт приймає метопролол.

Метопрололу тартрат

Пацієнтам, які приймають β-блокатори, не слід вводити в/в антагоністи кальцію верапамілового типу; ретельний контроль при лікуванні хворих ЦД, пацієнтів з нестабільним рівнем цукру в крові, застосуванні суворої дієти з голодуванням; може маскувати деякі клінічні прояви тиреотоксикозу (тахікардію), різка відміна препарату протипоказана ч/з можливе посилення симптоматики; пацієнти, які проходять лікування СН, повинні проходити лікування цієї хвороби до початку застосування та під час лікування; вже існуючі легкі форми AV-порушення провідності можуть обтяжуватися та призводити до AV- блокади більш тяжкого ст.; з обережністю застосовувати при міастенії гравіс; у випадку розвитку брадикардії (ЧСС менше 50-55 уд/хв) доза має бути зменшена та/або препарат слід поступово відмінити; хворим на феохромоцитому, паралельно слід застосовувати α- симпатолітичний ЛЗ; анестезіолог повинен бути проінформований про застосування пацієнтом метропрололу, не рекомендується припиняти лікування під час проведення хірургічного втручання; термінового початку застосування високих доз метопрололу у пацієнтів, яким планується проведення несерцевої хірургічної операції, слід уникати, оскільки це може бути пов’язано з розвитком брадикардії, артеріальної гіпотензії та інсульту, включаючи летальний наслідок у пацієнтів із наявними факторами кардіоваскулярного ризику. Другу або третю дозу препарату не слід застосовувати, якщо ЧСС  становить < 40 ударів/хвилину, систолічний АТ становить < 90 мм рт.ст., інтервал P-Q становить > 0,26 секунди; при необхідності відміни препарату, це слід здійснити  не пізніше ніж за 48 год. до операції, за винятком особливих випадків (тиреотоксикоз, феохромоцитома); ч/з можливість розвитку с-рому відміни припиняти лікування (у випадку коли це можливо) не слід раптово, а протягом 10-14 днів зі щоденним зниженням дози на 25 мг/добу протягом  останніх 6 днів; може спричинити незначне підвищення рівнів тригліцеридів та зменшення рівнів вільних жирних кислот у крові; анафілактичний шок тяжко протікає у пацієнтів, які проходять лікування b-блокаторами,  ефект від введення звичайних доз адреналіну може бути відсутнім. Верапаміл не вводити в/в пацієнтам, які отримують лікування β-блокаторами. Пацієнти з псоріазом або депресивними захворюваннями в історії хвороби повинні проходити лікування метапрололом тільки після ретельного вивчення відношення позитивного ефекту до ризику. Пацієнти, в історії хвороби яких були відзначені тяжкі АР, повинні проходити лікування метопрололом дуже обережно.

Застосування препарату може впливати  на діяльність, що вимагає високої швидкості психічних і фізичних р-цій; на період лікування слід утримуватись від керування транспортними засобами, обслуговування машин і  механізмів, роботи на висоті; містить лактозу, тому його не слід застосовувати хворим зі спадковим   дефіцитом   лактази, непереносимістю   галактози або порушенням   метаболізму глюкози/галактози; пацієнтам, які користуються контактними лінзами, слід враховувати, що препарат може зменшувати секрецію слізної рідини.

Метотрексат

З обережністю у разі пригнічення ф-ції кісткового мозку, порушеннях ф-ції нирок, пептичної виразки, виразкового коліту, виразкового стоматиту, діареї, поганого загального стану. За наявності плеврального ексудату або асциту перед лікуванням порожнини дренувати. При появі симптомів з боку ШКТ лікування припинити; разі продовження терапії можливі геморагічний ентерит та перфорація кишечника може знижувати фертильність і спричиняти олігоспермію, порушення менструальної ф-ції, аменорею. Регулярно робити повний аналіз крові, аналіз сечі, функціональні ниркові тести і функціональні печінкові тести.     При     лікуванні     високими     дозами   визначати концентрацію в плазмі. Особливу увагу приділяти ознакам гепатотоксичності. Може раптово спричинити пригнічення ф-ції кісткового мозку. Не містить антимікробних компонентів, невикористані р-ни повинні знищуватися. Інфузійні р-ни є стабільними протягом 24 год у разі розбавлення 0,9% р-ном натрію хлориду, р-ном  глюкози. Не змішувати з іншими ЛЗ в одному інфузійному р-ні. Не має шкірно-наривної дії і не повинен зашкодити у разі потрапляння на шкіру. При подразненні шкіри її можна змастити кремом. У разі небезпеки системної абсорбції значної кількості прийняти антидот - фолінат кальцію. Вагітні медичні працівники не повинні працювати з метотрексатом. Невикористані р-ни, інструменти та матеріали, що були в контакті з метотрексатом, мають знищуватися шляхом спалення. Проводити ретельніший моніторинг рівнів ферментів печінки у пацієнтів, які приймають одночасно інші гепатотоксичні ЛЗ. У період лікування не проводити вакцинацію живими вакцинами. Особлива обережність при лікуванні пацієнтів із неактивними хр. інфекціями (такими як оперізувальний лишай, туберкульоз, гепатит В або С) через їхню можливу активацію. При лікуванні псоріазу застосування обмежувати, вводячи його при тяжкій формі псоріазу, коли інші форми лікування не ефективні, але тільки тоді, коли діагноз встановлений за допомогою біопсії та/або після консультації дерматолога. Можливі випадки прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії (ПМЛ) у  пацієнтів, які застосовували метотрексат, переважно в поєднанні з іншими імуносупресивними препаратами. ПМЛ може мати фатальні наслідки, це враховувати при диференційній діагностиці у пацієнтів з імунодефіцитом, у яких зафіксовано погіршення або поява нових неврологічних с- мів. При застосуванні метотрексату за неонкологічними показаннями лікування не розпочинати або його необхідно призупинити у разі стійких чи значних відхилень у результатах функціональних проб печінки, інших неінвазивних методів дослідження фіброзу печінки або результатах біопсії печінки.Особливої обережності дотримуватися хворим на інсулінозалежний ЦД, оскільки під час лікування метотрексатом спостерігалися окремі випадки виникнення цирозу печінки без будь-якого підвищення рівнів трансаміназ.

Може негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами; якщо один з партнерів приймає метотрексат, пара повинна користуватися                контрацептивними засобами протягом усього періоду лікування і щонайменше три місяці після закінчення терапії; усім жінкам, які бажають мати дитину, якщо це можливо, до початку терапії проконсультуватися у генетичному центрі щодо ризику дії на репродуктивну     функцію,     а    чоловікам проконсультуватися щодо можливості консервації сперми до початку лікування; в якості запобіжних заходів сексуально активним пацієнтам чоловічої статі або їх партнерам  рекомендується використовувати безпечні заходи контрацепції під час лікування пацієнта чоловічої статі і протягом як мінімум 3 міс. після  припинення  лікування метотрексатом, чоловіки не повинні здавати сперму під час терапії метотрексатом або протягом 3 міс. після її припинення; через токсичну дію на печінку не приймати додаткові гепатотоксичні ЛЗ, якщо тільки це не є дійсно необхідним, а також уникати споживання алкоголю або зменшити його споживання до мінімуму.

Метронідазол

У разі виникнення АР (анафілактичний шок) небезпечних для життя, відмінити лікування і розпочати належну терапію. У випадку розвитку генералізованої еритеми та пустульозних висипань, які супроводжуються підвищенням t° тіла, запідозрити г. генералізований екзантематозний пустульоз та лікування припинити. У разі появи симптомів, притаманних для енцефалопатії або мозочкового с-му, лікування пацієнта переглянути, а застосування ЛЗ припинити. У пацієнтів з тяжкими, хр. або активними захворюваннями НС враховувати ризик загострення неврологічного статусу. При тривалому лікуванні здійснювати нагляд за пацієнтами на предмет виникнення небажаних ефектів (центральної або периферичної нейропатії). Якщо у пацієнтів виникає асептичний менінгіт, повторне призначення не рекомендоване або рішення про повторне призначення приймати з огляду на результати оцінки співвідношення «користь/ризик» у пацієнтів із серйозними інфекціями. У пацієнтів можуть виникати психотичні р-ції, що супроводжуються поведінкою, яка піддає пацієнтів небезпеці, особливо з психічними розладами у анамнезі. У пацієнтів, які мають в анамнезі гематологічні порушення або які отримують його у високих дозах та/або протягом тривалого терміну, регулярно виконувати аналізи крові (особливо визначення вмісту лейкоцитів). У пацієнтів із лейкопенією рішення про доцільність продовження лікування залежить від серйозності інфекції. Метронідазол призводить до хибно- позитивних результатів тесту Нельсона. Обережно призначати хворим на епілепсію. Пацієнтам з порушеним гемопоезом (включаючи гранулоцитопенію) застосовувати лише у випадку, якщо очікувана користь переважає потенційну небезпеку. Не має прямої дії проти аеробних або факультативно анаеробних бактерій. Тривалість лікування метронідазолом не повинна перевищувати 10 днів. Пацієнтам з порфірією не рекомендується застосовувати.З обережністю пацієнтам з печінковою енцефалопатією. Добову  дозу ЛЗ  знизити до третини   від  звичайної; цю знижену дозу можна приймати 1р/добу. З обережністю призначати пацієнтам, які приймали КС та схильні до появи набряків. Впливає на результати ензиматично-спектрофотометричного визначення АСТ, АЛТ, ЛДГ, тригліцеридів і глюкозатексокінази, знижуючи їх значення (можливо, до нуля). При звичайних вуграх застосування гелю комбінувати з внутрішнім прийомом а/б. При нанесенні на велику площу поверхні шкіри або в разі тривалого використання гелю існує вірогідність розвитку системних побічних ефектів. Препарат обережно призначати хворим з порушенням ф-ції системи кровотворення. Гель д/зовн.,крем д/зовн.: застосування неефективний для лікування телеангіектазії, що спостерігається при червоних вуграх. Пропіленгліколь, пропілпарагідроксибензоат (Е216) та метилпарагідроксибензоат (Е 218), що входять до складу ЛЗ, можуть викликати АР (можливо, відстрочену);слід уникати УФ-опромінення.

Може викликати сплутаність свідомості, запаморочення, галюцинації, судоми, тому під час прийому утримуватись від керування транспортними засобами і роботи з іншими механізмами. Під час місцевого лікування уникати сонячних променів. Сексуальні партнери повинні лікуватися одночасно. Статеві відносини припинити на період усього  курсу лікування вагін.гелем. При застосуванні вагін.супоз. або табл. одночасно з презервативами або вагінальними діафрагмами зростає ризик розриву латексу. Не припиняти лікування під час менструації. Гель д/зовн. заст.: уникати потрапляння препарату в очі. Якщо гель потрапив в очі, необхідно терміново промити їх великою кількістю води. Не наносити гель на ділянки, розташовані близько до очей. Уражену ділянку  очистити перед нанесенням гелю. Після нанесення   препарату  можна використовувати косметичні засоби. Крем: призначений винятково для зовнішнього застосування, уникати контакту з очима, оскільки препарат викликає подразнення слизової оболонки ока. У разі місцевого подразнення шкіри наносити препарат тонким шаром або тимчасово припинити його застосування, під час застосування препарату уникати прямого потрапляння сонячних променів. Пацієнтам з с-мом Коккейна метронідазол не застосовувати за винятком випадків, коли вважається, що користь переважає ризик та лише  за умови відсутності будь-якого альтернативного лікування. Пацієнтам  не приймати алкоголь під час лікування метронідазолом та протягом щонайменше 3 днів після прийому у зв’язку з  можливістю ефекту антабусу. Пацієнтам з порфірією не рекомендується застосовувати метронідазол.

Метформін

З обережністю у випадках, коли може порушуватися ф-ція нирок (на початку лікування гіпотензивними  ЛЗ, діуретиками та на початку терапії НПЗЗ). В/в застосування рентгеноконтрастних засобів може викликати контраст- індуковану нефропатію, як наслідок призвести до кумуляції метформіну і до розвитку лактоацидозу. Залежно від ф-ції нирок, застосування припинити за 48 год до або під час проведення досліджень і не поновлювати раніше ніж через 48 год. після дослідження та оцінки ф-ції нирок. Припинити застосування за 48 год до планового  хірургічного втручання, яке проводять під загальною, спинальною або перидуральною анестезією, і не поновлювати раніше ніж через 48 год після проведення операції та оцінки ф-ції нирок. У разі зневоднення (сильної діареї або блювання, гарячки або зменшення вживання рідини) рекомендується тимчасово припинити застосування метформіну.Надмірне вживання алкоголю, печінкова недостатність, недостатньо контрольований ЦД, кетоз, тривале голодування і будь-які стани, пов’язані з гіпоксією, а також супутнє застосування ЛЗ, що можуть призвести до лактоацидозу (ацидотична задишка, біль у животі, м’язові судоми, астенія та  гіпотермія з можливим подальшим розвитком коми). Контролювати рівень вітаміну В12 у сироватці крові особливо у разі підозри на наприклад, анемію або нейропатію.

Дотримуватись дієти, а пацієнтам  із зайвою            вагою            дотримуватись низькокалорійної дієти. Не впливає на швидкість р-цій при керуванні автотранспортом та роботі з іншими механізмами, монотерапія не викликає гіпоглікемії. З обережністю у комбінації з іншими гіпоглікемічними засобами із-за ризику розвитку гіпоглікемії.

Мефлохін

Збільшує ризик судом у хворих на епілепсію. Призначати тільки з метою лікування за наявності абсолютних показань.Через небезпеку загрожуючих життю подовжень інтервалу QTc разом з препаратом або після нього не призначати галофантрин. Не застосовувати для профілактики пацієнтам з г.депресією, депресією  в анамнезі або пацієнтам з генералізованими тривожними розладами, психозом, шизофренією, іншими тяжкими психічними захворюваннями. При розвитку тривожності, депресії, занепокоєння або порушення свідомості, які можуть бути продромальними симптомами розвитку більш серйозного явища, при профілактичному застосуванні препарат необхідно відмінити та призначити альтернативний профілактичний засіб. Щоб уникнути необоротних наслідків, припинити лікування препаратом, якщо симптоми нейропатії виникають у вигляді пекучого болю, дизестезії, гіпестезії та/або м'язової слабкості.

Пацієнтів           проінформувати          про необхідність припинити лікування і звернутися до лікаря при виникненні екзантеми. Будь-якому пацієнту із порушенням зору звернутися до лікаря- куратора, оскільки деякі фактори можуть вимагати          припинення         лікування препаратом. Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами галактозної непереносимості, дефіцитом  лактази Лаппа або з глюкозо-галактозною мальабсорбцією не повинні приймати цей препарат. Пацієнти повинні знати про те, що після ефективної протималярійні  терапії може з’явитися  повторне зараження або рецидив. У  період лікування особам, які відчувають запаморочення, втрату рівноваги або інші розлади з боку центральної чи периферичної нервової системи, бути особливо обережними під час керування автотранспортом, пілотування літаків, роботи з механізмами, дайвінгу та іншої діяльності, що вимагає підвищеної концентрації уваги та швидкої психомоторної реакції. У поодиноких випадках запаморочення чи вертиго та втрата рівноваги може спостерігатися протягом кількох місяців після припинення лікування.

Міансерин

Якщо у пацієнта виникає пропасниця, біль у горлі, стоматит чи інші ознаки інфекції, припинити лікування та отримати результати клінічного аналізу крові. Може посилювати гіпоманіакальний стан у схильних осіб із біполярним депресивним    розладом,    у    такому    випадку лікування припинити. При лікуванні хворих на ЦД, СС патологією, нирковою чи печінковою недостатністю дотримуватися звичайних застережних заходів. А дози ЛЗ, призначених із приводу супутніх захворювань, повинні постійно коригуватися. Перед початком лікування слід відкоригувати наявну гіпокаліємію та гіпомагнезіємію, якщо інтервал QT сягає ˃ 500 мс або ↑ на ˃ 60 мс, слід розглядати питання про припинення лікування ЛЗ або зменшення дози ліків. ЛЗ пов'язаний із гематологічними та печінковими реакціями, тому рекомендовано повний аналіз крові проводити кожні 4 тиж.протягом перших 3 міс. лікування. Пацієнти із закритокутовою глаукомою, з підозрою на гіпертрофію передміхурової залози повинні перебувати під наглядом лікаря. При виникненні жовтяниці чи судом лікування припинити. Хворі з суїцидальними вчинками в анамнезі або пацієнти з високим ризиком суїцидальної поведінки повинні знаходитись під ретельним контролем під час лікування. При ймовірності суїциду, особливо на початку лікування, пацієнтові слід давати тільки обмежену кількість табл. При оперативному втручанні слід повідомити анестезіолога про лікування пацієнтом ЛЗ. Бути обережним пацієнтам із феохромоцитомою. Слід уникати застосування ЛЗ пацієнтам з епілепсією, ураженням головного мозку різної етіології, при супутньому вживанні нейролептиків, відмова від алкоголю або наркотиків із протисудомними властивостями (напр., бензодіазепіни).

Може впливати на психомоторні реакції, тому протягом курсу лікування препаратом слід утримуватися від керування автомобілем або роботи з іншими потенційно небезпечними механізмами.

Мідекаміцин

Тривалий прийом може призвести до суперінфекції. Виражена діарея може бути  проявом псевдомембранозного коліту.

Застосовувати перед прийомом їжі.

Мікафунгін

Вводити в/в інфузійно протягом 1 год. Р-н для інфузій готують при кімнатній температурі з дотриманням правил асептики. У випадку передозування застосовувати загальні підтримуючі заходи і здійснювати симптоматичне  лікування, лікування мікафунгіном може супроводжуватися значним погіршенням ф-ції печінки (збільшення рівня AЛТ, AСT або загального білірубіну більш ніж у 3 рази понад верхню межу норми), в окремих випадках відзначається більш тяжка дисфункція печінки, гепатит або ПН із летальним наслідком. діти віком до 1 року можуть бути більш схильними до уражень печінки. під час лікування мікафунгіном необхідний ретельний моніторинг ф-ції печінки. Для того, щоб звести до мінімуму ризик адаптивної регенерації і, як наслідок, можливого утворення пухлини в печінці, при виявленні значного або персистуючого підвищення рівня AЛТ/AСT рекомендується відміна препарату. Лікування мікафунгіном необхідно проводити, ретельно зважуючи співвідношення ризику і користі, особливо для пацієнтів з тяжким порушенням  фу-ції печінки або хр.хворобами печінки, що являють собою передпухлинні стани, такі як виражений фіброз печінки, цироз, вірусний гепатит, хвороби печінки в немовлят або вроджені ферментопатії, а також у випадку одночасного застосування препаратів, що чинять гепатотоксичну і/або генотоксичну дію. Якщо в пацієнтів у процесі лікування виявляються клінічні або лабораторні симптоми гемолізу, забезпечити ретельний моніторинг ознак погіршення цих станів і оцінити співвідношення ризику і користі.

Побічні р-ції можуть вплинути на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами, ЛЗ містить лактозу, не застосовувати пацієнтам із вродженою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа чи порушенням всмоктування глюкози-галактози.

Міконазол

При зберігання хворобливих симптомів протягом 3 днів, незважаючи на проведене лікування, необхідна додаткова консультація лікаря. Необхідно проводити одночасне лікування обох статевих партнерів (чоловікам застосовувати крем). Застосовувати з обережністю хворим на ЦД, при порушеннях мікроциркуляції. Крем,гель- наявність у складі пропіленгліколю,формальдегіду та спирту цетостеарилового може спричинити подразнення шкіри, місцеві шкірні р-ції (напр. контактний дерматит).

уникати потрапляння препарату в очі та на відкриті рани. Не користуватися тампонами, милом з кислою р-цією, щоб  не знизити лікувальний ефект. При появі місцевих р-цій або відсутності клінічних проявів ефективності лікування протягом 4-х тижнів застосування препарату слід припинити та пройти додаткове обстеження. При ураженні нігтів рекомендується обрізати їх якомога коротше. При ураженні стоп рекомендується особливу увагу приділити обробці міжпальцьових проміжків. Показане носіння вільного, добре провітрюваного взуття і зміна  шкарпеток не менше 1 раз/добу.При керуванні автотранспортом- ЛЗ не впливає на швидкість р-ції.

Мікст-алергени пилкові

З метою виявлення протипоказань у день початку проведення алерген-СІТ проводить огляд хворого. Особливих    застережень    та    запобіжних    заходів   при застосуванні ЛЗ алергенів у вигляді драже не вимагається. Проведення Алерген-СІТ шляхом прийому драже має призначати винятково лікар-алерголог або дитячий лікар- алерголог, який має досвід у лікуванні алергічних захворювань та пройшов спеціальну підготовку (заходи з надання невідкладної допомоги особам з анафілаксією). Алерген-СІТ проводити амбулаторно, тому потенційні серйозні АР та можливість віддаленої системної р-ції на терапію повинні бути всебічно обговорені з пацієнтами та має бути обговорений план дій у даному випадку. Контролювати лікування, періодично оглядаючи хворого (спочатку щоденно, а потім кожен раз при переході на нову дозу драже). Дисциплінованим хворим (або батькам хворих дітей) можна довіряти самостійний прийом драже з періодичним повідомленням лікаря-алерголога по тел. або ел. поштою про хід лікування, самопочуття, переносимість ЛЗ.

При будь-яких ознаках неблагополуччя, до яких може бути причетна алерген-СІТ (поява або посилення проявів  алергічного захворювання, нудоти, блювоти, болі у шлунку, висипу або свербіння шкіри), хворий має прийти на прийом до лікаря- алерголога. При нормальному перебігу проведення алерген-СІТ хворий має відвідувати лікаря не рідше 1 р/міс. Драже повільно розсмоктувати у роті (не розкушувати і не ковтати цілим), намагаючись тримати під язиком, не запивати. Проводити не раніше, ніж ч/з 1-2 год. до/після їди. При великій кількості драже (4-5) прийом розподілити на кілька разів протягом одного дня.

Мікст-алергени побутові

З метою виявлення протипоказань у день початку проведення алерген-СІТ проводить огляд хворого. Особливих застережень та запобіжних заходів при застосуванні ЛЗ алергенів у вигляді драже не вимагається. Проведення Алерген-СІТ шляхом прийому драже має призначати винятково лікар-алерголог або дитячий лікар- алерголог, який має досвід у лікуванні алергічних захворювань та пройшов спеціальну підготовку (заходи з надання невідкладної допомоги особам з анафілаксією). Алерген-СІТ проводити амбулаторно, тому потенційні серйозні АР та можливість віддаленої системної р-ції на терапію повинні бути всебічно обговорені з пацієнтами та має бути обговорений план дій у даному випадку. Алерген- СІТ з алергенами побутової групи проводити хворим,  у яких встановлено сенсибілізацію до даних алергенів методом шкірного тестування, при відсутності протипоказань та після одержання лікарем письмової інформованої згоди пацієнта. Контролювати лікування, періодично оглядаючи хворого (спочатку щоденно, а потім кожен раз при переході на нову дозу драже). Дисциплінованим хворим (або батькам хворих дітей)  можна довіряти самостійний прийом драже з періодичним повідомленням лікаря-алерголога по тел. або ел. поштою про хід лікування, самопочуття, переносимість ЛЗ.

При будь-яких ознаках неблагополуччя, до яких може бути причетна алерген-СІТ (поява або посилення проявів алергічного захворювання, нудоти, блювоти, болі у шлунку, висипу або свербіння шкіри), хворий невідкладно має прийти на прийом до лікаря- алерголога. При нормальному перебігу проведення алерген-СІТ хворий має відвідувати лікаря не рідше 1 р/міс. Драже повільно розсмоктувати у роті (не розкушувати і не ковтати цілим), намагаючись тримати під язиком, не запивати. Проводити не раніше, ніж через 1-2 год. до/після їди. При великій кількості драже (4-5) прийом розподілити на кілька разів протягом одного дня.

Мірамістин

При місцевому застосуванні підвищує ефективність а/б. Ефективність мазі підвищується, якщо вона наноситься на ранову поверхню, попередньо промиту асептичним р-ном. При застосуванні препарату на великій рановій поверхні у великій кількості не виключається поява мірамістину у системному кровотоці, дія якого буде виявлятися, як дія катіонного детергенту і може продовжувати час кровотеч - зменшити дозу або припинити застосування препарату, призначити пероральні препарати кальцію, вікасол.

Точне дозування крапель досягається шляхом натискання на дно флакона - 1 натиск = 1 крапля. Після обробки р-ном сечовипускального каналу, піхви, внутрішніх поверхонь стегон, лобка і зовнішніх статевих органів не рекомендується  сечовипускання протягом

2 год. Один флакон не повинен застосовуватись більш, ніж однією  особою. Крап.очні/вушні/для носа: при одночасному застосуванні будь яких інших ЛЗ повідомити лікаря. Препарат не впливає на швидкість р-цій при керуванні автотранспортом та роботу з іншими механізмами. У разі появи будь-яких небажаних явищ звернутися до лікаря. Перед застосуванням препарату контактні лінзи слід зняти; надіти їх знову можна не раніше ніж ч/з 15 хв. після закапування.

Міртазапін

Пацієнти з суїцидальними випадками в анамнезі, які проявляють виражений ступінь суїцидального мислення ще до початку лікування, мають вищий ризик виникнення суїцидальних думок або спроб самогубства, тому повинні перебувати під ретельним контролем протягом усього лікування. Пацієнтів (та осіб, які наглядають за пацієнтами) попередити про необхідність перевірки  будь-якого клінічного погіршення, суїцидальної поведінки чи думок та незвичайних змін поведінки. Звертати увагу на симптоми: гарячки, болю у горлі, стоматит або інші ознаки інфекції; у разі їх виникнення лікування припинити та зробити аналіз крові. Обережне дозування, а також регулярне та ретельне спостереження необхідні пацієнтам з: епілепсією та органічними ураженнями головного мозку (лікування припинити, якщо у пацієнтів розвиваються епілептичні напади або у разі збільшення частоти епілептичних нападів); ЦД (необхідність корекції дози інсуліну та/або дози    пероральних    гіпоглікемічних    ЛЗ    та      ретельне спостереження). У пацієнтів, хворих на шизофренію  або інші психічні розлади, можуть загострюватися психотичні симптоми (стати інтенсивнішими параноїдальні думки). Ретельно спостерігати за пацієнтами з маніакальними або гіпоманіакальними проявами в анамнезі (застосування припинити, якщо пацієнт входить у маніакальну фазу). Може призводити до симптомів відміни, поступово припиняти лікування. З обережністю призначати: пацієнтам з розладами сечовиділення (в т.ч. внаслідок гіпертрофії передміхурової залози), пацієнтам з г. закритокутовою глаукомою та підвищеним ВТ. Можливий розвиток гіпонатріємії, серотонінового с-му. Слід обережно призначати ЛЗ пацієнтам із сс захворюваннями або із подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, а також при одночасному застосуванні інших ЛЗ, що можуть подовжувати інтервал QT.Можливе подовження інтервалу QT, torsade de pointes, шлуночкової тахікардії і раптові летальні наслідки. Лікарі, які призначають препарат мають бути поінформовані про можливість виникнення важких побічних р-цій з боку шкіри, включаючи с-м Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, р-цію на ЛЗ  з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), бульозний дерматит і мультиформну еритему, які можуть мати летальні наслідки, у зв’язку з лікуванням міртазапіном,якщо з’являються ознаки та симптоми, що свідчать про ці р-ції, ЛЗ слід негайно відмінити.

Табл. вкриті п/о ковтати цілими, не розжовуючи, і запивати рідиною, приймати ЛЗ одноразово н/ніч перед сном; добову дозу препарату можна розподілити на 2 прийоми (вранці та ввечері; більшу дозу слід приймати на ніч).Табл., що диспергуються у ротовій порожнині  швидко розчиняється і її можна ковтати, не запиваючи водою. Має незначний чи помірний вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами; може погіршити концентрацію  та увагу (особливо на початковій фазі лікування); уникати виконання потенційно небезпечних завдань, які вимагають зосередженості та гарної концентрації (керування автомобілем або механічними засобами). ЛЗ містить лактозу, тому    його не слід застосовувати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями непереносимості галактози, дефіцитом Lapp-лактози або глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Мітоксантрон

Тільки для в/в введення. Перед введенням початкової дози пацієнтам з раком рекомендується оцінка фракції викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) за допомогою ехокардіографії або радіоізотопної вентрикулографії (MUGA). Під час лікування пацієнтів з раком слід ретельно контролювати серцеву ф- цію. Рекомендується проводити оцінку ФВЛШ через регулярні проміжки часу та/або у разі появи ознак або симптомів застійної серцевої недостатності. Провести клінічний аналіз крові, включаючи тромбоцити, до введення початкової дози мітоксантрону, за 10 днів до введення, після введення і перед кожною наступною інфузією, а  також у випадку появи ознак та симптомів інфекції. Слід регулярно контролювати рівні сечової кислоти, електролітів та сечовини. Системні інфекції слід лікувати одночасно з початком терапії із застосуванням мітоксантрону або безпосередньо перед нею. Не слід вводити живі вірусні вакцини в ході лікування. Рекомендується з обережністю використовувати живі вірусні вакцини після завершення хіміотерапії та проводити вакцинацію не раніше, ніж   через 3 місяці після останньої дози хіміотерапії. При роботі з цитотоксичними речовинами необхідно користуватися захисним одягом (одноразовими рукавичками, масками, окулярами, халатами та шапочками або комбінезонами).

При лікуванні і протягом 6 місяців після його                       закінчення              пацієнтам репродуктивного віку рекомендується застосовувати надійні контрацептивні засоби. Може забарвлювати сечу в синьо- зелений колір протягом 24 год після введення препарату. Рідко можуть набувати блакитнуватого забарвлення шкіра, нігті, склера.Після введення ЛЗ можуть виникнути сплутаність свідомості та втома, що може мати незначний вплив на швидкість р-ції при керуванні автотранспортом/механізмами.

Міфепристон

Застосування препарату вимагає визначення резусу для запобігання резус-алоімунізації, а також проведення інших загальних заходів, які супроводжують переривання вагітності. У разі підозрюваної г. недостатності кори надниркових залоз призначають дексаметазон. 1 мг дексаметазону нейтралізує дію 400 мг міфепристону, з обережністю призначати препарати пацієнткам з наявними СС хворобами або факторами ризику розвитку таких захворювань, з обережністю застосовувати міфепристон хворим на БА, оскільки він може спричинити загострення хвороби. Застосовувати простагландини необхідно в умовах стаціонару. Щоб запобігти можливим г.ускладненням, пацієнтку спостерігати у лікувальному закладі, який має можливість надання негайної гінекологічної допомоги, щонайменше протягом 3 год після застосування простагландину. Пацієнтка має  бути детально проінформована про дію та можливі побічні ефекти препаратів і знати, куди і до кого звертатися у разі будь-яких проблем. Для забезпечення найвищої ефективності терапії хірургічний аборт проводять через 36-

48 годин (не пізніше) після застосування міфепристону. Пацієнтам, у виникли яких важкі шкірні побічні реакції, лікування міфепристоном негайно припинити. Повторне застосування міфепристону не рекомендовано.

Пацієнтки повинні бути  проінформовані про можливість тривалої вагінальної кровотечі (у середньому 12 днів і більше після застосування ЛЗ), яка може бути сильною, пацієнтки не повинні подорожувати на значну відстань від лікарняної установи до підтвердження повного викидня,їм надати детальну інформацію, куди і до кого звертатися  у разі будь-яких проблем, зокрема при сильній вагінальній кровотечі.Щоб виключити вплив міфепристону на наступну вагітність, уникати запліднення під час наступного менструального циклу. Тому необхідно користуватися надійними контрацептивними засобами якомога раніше після застосування міфепристону. Необхідність повторного відвідування лікаря (третій візит) через 14-21 день після приймання препарату для підтвердження того, що стався повний викидень. Оскільки міфепристон може спричиняти такі побічні ефекти як запаморочення, нудота, блювання,           спазми,           пацієнткам рекомендується утримуватися від керування автотранспортом або роботи з механізмами, доки вони не переконаються у відсутності у них таких реакцій.

Моксифлоксацин

крапл.:    забороняється    введення    препарату     шляхом субкон’юнктивальної ін’єкції або безпосередньо в передню камеру ока; при системній терапії фторхінолонами, у т.ч. моксифлоксацином, може виникати запалення та розрив сухожилля, особливо у пацієнтів літнього віку, а також при одночасному застосуванні з КС; при перших ознаках запалення сухожилля лікування із застосуванням препарату, припинити; у пацієнтів, які проходили системну терапію хінолонами, спостерігалися серйозні, часом летальні р-ції підвищеної чутливості; деякі р-ції супроводжувались СС недостатністю, втратою свідомості, ангіоневротичним набряком, обструкцією дихальних шляхів, диспное, кропив’янкою та свербежем; при виникненні АР застосування препарату припинити;  серйозні г. р-ції гіперчутливості потребують невідкладного лікування; при виникненні суперінфекції припинити лікування та призначити відповідну терапію; не рекомендується носити контактні лінзи під час лікування запалень ока. Табл., р-н д/інфуз.: у разі клінічного прояву тяжких р-цій гіперчутливості необхідно припинити застосування препарату та почати відповідне лікування (терапію шоку); з обережністю призначати хінолони пацієнтам, які мають порушення з боку ЦНС або інші фактори ризику, що можуть провокувати виникнення судом або знижувати судомний поріг, при появі судом припинити застосування ЛЗ та вжити відповідних заходів; якщо у пацієнта розвиваються такі реакції як депресія чи психічні р-ції, що прогресували до розвитку суїцидальних думок і таких проявів самоагресії, як спроби самогубства,  лікування моксифлоксацином припинити та вжити відповідних заходів; при підозрюваній або підтвердженій AAД або AAК лікування із застосуванням протимікробних засобів, включаючи ЛЗ, припинити та негайно розпочати відповідні терапевтичні заходи; моксифлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам з недостатністю активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, а також пацієнтам, у яких ця патологія є в родинному анамнезі. Ризик розвитку аневризми і розшарування стінки аорти, а також їх розриву може бути підвищений у пацієнтів, які отримують    одночасну          терапію          системними кортикостероїдами. У разі призначення ЛЗ пацієнтів попереджати про ознаки та симптоми тяжких р-цій шкіри і ретельно спостерігати за станом пацієнтів. При появі ознак та симптомів, що свідчать про такі р-ції, моксифлоксацин відмінити і розглянути альтернативне лікування. Якщо при терапії моксифлоксацином у пацієнта розвинулись тяжкі шкірні реакції, такі як ССД, ТЕН або ГГЕП, лікування моксифлоксацином у цього пацієнта у жодному разі не поновлювати

очн.   крап.:   якщо   під   час    закапування крапель виникає нечіткість зору, пацієнту необхідно зачекати, доки зір проясниться, перш ніж керувати автотранспортом або механізмами; не рекомендується носити контактні лінзи під час лікування запалень/інфекцій ока, якщо одночасно призначають декілька офтальмологічних ЛЗ для місцевого застосування, інтервал між їх застосуваннями повинен становити щонайменше 5 хв., очні  мазі застосовувати останніми. Табл., р-н д/інфуз.: при появі р-цій на шкірі та/або слизових оболонках пацієнтам звернутися до лікаря, перш ніж продовжувати лікування; пацієнтам, які застосовують ЛЗ, повідомляти лікарю про розвиток в них таких симптомів нейропатії, як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, перш ніж продовжувати лікування, для попередження розвитку необоротних станів; з обережністю застосовувати пацієнтам з тяжкою міастенією; хворим на ЦД контролювати рівень глюкози в крові; пацієнтам уникати впливу тривалого та/або інтенсивного сонячного  випромінювання чи ультрафіолетового опромінювання протягом лікування моксифлоксацином; фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, можуть впливати на швидкість р-ції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, спричиняючи р-ції з боку ЦНС (наприклад запаморочення, г. тимчасову втрату зору) або г. та короткотривалу втрату свідомості (непритомність),   рекомендується перевірити свою р-цію на моксифлоксацин перед тим, як керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Пацієнтам негайно звернутися за медичною допомогою у разі появи г.задишки, прискореного серцебиття або розвитку набряку живота чи нижніх кінцівок. У разі виникнення раптового абдомінального болю, болю у грудях або спині пацієнтам негайно звернутися до лікаря за невідкладною допомогою

Моксонідин

Не припиняти раптово, можливість рикошетної гіпертензії  як “ефекту відміни” не вдається повністю виключити. Пацієнтам з непереносимістю галактози, недостатність лактази, с-м Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози, не приймати цей препарат. Рекомендується обережність при лікуванні пацієнтів зі схильністю до розвитку AV блокади; пацієнтам з AV блокадою І ст. слід застосовувати моксонідин з особливою обережністю, щоб уникнути брадикардії; не можна застосовувати пацієнтам з AV блокадою більш високого ступеня. Якщо моксонідин застосовують у комбінації з β-адреноблокатором і обидва препарати необхідно відмінити, спочатку слід відмінити β- адреноблокатор, а потім ч/з кілька днів - моксонідин.

Дотримуватись обережності, можлива поява побічних ефектів, як сонливість і запаморочення, що можуть змінювати р- цію і здатність керувати автотранспортом, працювати з іншими механізмами або працювати без засобів безпеки погіршується.

Молсидомін

Не викликає суттєвого зниження АТ, однак пацієнтам з АГ, зниженим ОЦК та пацієнтам, що лікуються іншими вазодилататорами, бути обережними. Містить лактозу, не застосовувати при лікуванні хворих на рідкісну форму вродженої непереносимості галактози, при дефіциті лактози Лаппа або с-мі мальабсорбції глюкози-галактози. Містить сахарозу, не застосовувати при лікуванні хворих з непереносимістю фруктози, при с-мі мальабсорбції глюкози-галактози або дефіциті сахарази-ізомальтази; особливої уваги при лікуванні потребують пацієнти після геморагічного інсульту, з порушеннями мозкового кровообігу, підвищеним внутрішньочерепним тиском, глаукомою. При тривалому застосуванні нітратів рекомендується включати у схему лікування молсидомін для запобігання розвитку толерантності до нітратів.

Можливість виникнення ортостатичної гіпотензії або запаморочення в деяких випадках. Вживання алкоголю під час лікування          препаратом          повністю виключається.

Мометазон

З обережністю або зовсім не використовують у хворих з активним    чи    латентним    туберкульозом    легенів,    з грибковими, бактеріальними, системними вірусними інфекціями чи герпетичним ураженням очей (вірусом Herpes simplex). Виникнення кандидозу може потребувати проведення відповідної протигрибкової терапії. Можливе виникнення парадоксального бронхоспазму після введення дози. Переходити з ГКС для системного застосування на інгаляції мометазону з обережністю ч/з ризик розвитку недостатності надниркових залоз. При переході з прийому p/os ГКС на терапію мометазоном на початку терапії обидва препарати застосовувати одночасно. Відміну проводити поступово. Місцеве застосування: при розвитку інфекції слід застосувати відповідний протигрибковий або антибактеріальний препарат; у дітей можливе частіше виникнення ознак пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно- адреналової системи і с-м Кушинга. Дітей, народжених матерями, які отримували ГКС під час вагітності, необхідно тримати під наглядом для визначення недостатньої ф-ції кори надниркових залоз. Спрей наз.:застосування великих доз чи тривале застосування ГКС може спричинити системні ефекти, такі як пригнічення росту у дітей; може вплинути на ф-цію кори надниркових залоз та спричинити гіперкортицизм у чутливих до кортикостероїдів пацієнтів.Ч/з те, що КС мають ефект пригнічення загоєння ран, пацієнтам, яким нещодавно робили операцію у носовій порожнині або у яких були травми, не можна застосовувати назальний кортикостероїд, поки не відбудеться загоєння. Подразнення слизової оболонки носа і глотки, що зберігається протягом тривалого часу, також може бути показанням до припинення лікування  препаратом. Пацієнти, які застосовують КС, потенційно можуть мати знижену імунну реактивність і їх необхідно  попереджати про підвищений ризик зараження при контакті з хворими на деякі інфекційні захворювання (наприклад вітряна віспа, кір), а також про необхідність консультації лікаря, якщо такий контакт відбувся.

Пацієнти, які раніше отримували системні ГКС, потребують додаткового призначення короткого курсу системних ГКС з поступовою відміною по мірі послаблення симптомів. Їм рекомендовано носити при собі невелику кількість ГКС для прийому внутрішньо разом з попереджувальною карткою, де вказано про необхідність застосування та рекомендовані дози системних ГКС при стресових  ситуаціях; не призначений для швидкого купірування бронхоспазму; регулярно вимірювати ріст підлітків, які отримують довготривалу терапію ГКС для інгаляцій, після отримання кожної дози препарату у формі порошку   д/інгаляцій пацієнтам рекомендовано промити рот водою та виплюнути вміст, уникаючи ковтання; пацієнти з рідкісними спадковими  формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або с-мом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати препарат; при місцевому застосуванні дітям не наносити на ділянки шкіри, що знаходяться під підгузниками або трусиками, що не мокнуть. При гострому риносинуситі попередити пацієнтів про необхідність негайного звернення до лікаря у разі виникнення ознак або симптомів тяжкої бактеріальної інфекції, таких як підвищення t° тіла, сильний однобічний біль у ділянці обличчя або зубний біль,орбітальна або періорбітальна припухлість/набряк, або погіршення стану після початкового   покращання; застосування препарату дітям молодшого віку необхідно проводити за допомогою дорослих.

Монтелукаст

Лікарі повинні пам’ятати про можливість виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулітного висипання, погіршання легеневої симптоматики, ускладнення з боку серця та/або нейропатії. Пацієнтів, у яких виникли такі с-томи, повторно обстежити і переглянути їх схему лікування.  Повідомлялося про виникнення психоневрологічних явищ у пацієнтів, які приймають монтелукаст. Лікарі повинні обговорити ці небажані явища зі своїми пацієнтами та/або їх доглядальниками, дати їм вказівки про те, щоб вони повідомляли свого лікаря про виникнення таких змін. Не слід різко замінювати монтелукастом  терапію інгаляційними або p/os КС .

Монтелукаст для p/os застосування ніколи не застосовують для лікування г.нападів астми; при г. нападі застосовувати інгаляційні β-агоністи короткої дії. Пацієнти повинні якнайшвидше проконсультуватися з лікарем, якщо вони потребують більшої кількості β-агоніста короткої дії, ніж зазвичай. Не очікується, що монтелукаст впливатиме на здатність  пацієнта керувати автотранспортом або іншими механізмами. Проте дуже рідко повідомлялося про сонливість або запаморочення. Лікування монтелукастом не дає змоги пацієнтам з аспіринзалежною астмою застосовувати аспірин чи інші НПЗП. Пацієнти з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа, мальабсорбцією   глюкози-галактози, фенілкетонурією не повинні застосовувати ЛЗ; застосування монтелукасту слід припинити,  якщо виникають психоневрологічні с-томи; пацієнти та/або доглядачі повинні бути уважними до психоневрологічних р-цій і повідомляти свого лікаря про виникнення змін у поведінці.

Морфін

Дотримуватися обережності при призначенні морфіну пацієнтам з БА, запальними або обструктивними захворюваннями кишечника, міастенією, збільшенням простати і вагітним, пацієнтам літнього віку або ослабленим пацієнтам, з порушеннями ф-цій нирок і/або печінки, гіпотензією та схильністю до судом; слід застосовувати менші дози морфіну; при застосовуючи пацієнтам з порушеннями жовчовивідної с-ми (також у разі панкреатиту біліарного походження) слід дотримуватися обережності (морфін може викликати спазми сфінктера Одді та погіршити стан); застосовувати з обережністю пацієнтам з аритмією, тяжким ступенем легеневого серця, коліками сечовивідних шляхів; при підозрі або виникненні кишкової непрохідності, прийом ЛЗ потрібно негайно припинити; ч /з можливий зв’язок між розвитком г. грудного с-рому   (ГГС)   та   застосуванням   морфіну   у   пацієнтів з серпоподібно-клітинною анемією, які отримували морфін під час вазооклюзивного кризу, необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами на предмет появи с-томів ГГС; можливий розвиток оборотної наднирково-залозної недостатності, що вимагає контролю і замісної терапії ГКС; уважно стежити за пацієнтами на предмет появи ознак і с- томів пригнічення дихання і седації. Може виникнути гіпералгезія, при якій подальше збільшення дози морфіну не супроводжується подальшим збільшенням ефекту, особливо при застосуванні високих доз препарату; з обережністю застосовують при після хірургічних втручань на кишечнику або сечовидільній с-мі (особливо ретельний контроль необхідний у перші 24 год після операції), станах після хірургічного втручання на жовчовидільних шляхах, міастенії, судомах, емоційній лабільності, схильності до суїциду, лікарській або алкогольній залежності (у т.ч. в анамнезі), загальному тяжкому стані, пацієнтам літнього віку (понад 60 років). Парентеральне введення лікарських форм, призначених для p/os застосування, може призвести до летального наслідку. Не застосовувати 4 год до проведення пацієнтам додаткових знеболювальних заходів (хірургічного втручання, нервової блокади). Застосування може бути пов’язане з розвитком фізичної та/або психологічної залежності або толерантності. Для пацієнтів  з г. коронарним с-ромом, для яких неможливо відмінити лікування морфіном і для яких швидке інгібування P2Y12- рецепторів є вкрай необхідним, рекомендується застосування інгібіторів P2Y12-рецепторів, які призначені для парентерального введення; протягом першої доби супутнього лікування інгібіторами P2Y12 (прасугрел, клопідогрел, тикагрелор) та морфіном спостерігалась знижена ефективність лікування інгібіторами P2Y12.

У період лікування не допускати прийому алкоголю, не керувати автотранспортом і займатися           іншими           потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують швидкості психомоторних р- цій. Табл.: пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід застосовувати даний препарат ч/з вміст лактози моногідрату. Оральний р-н: пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями  непереносимості фруктози, глюкозо-галактозною мальабсорбцією або недостатністю сахарози-ізомальтази      не      слід     його застосовувати; містить  допоміжні речовини метилпарабен і пропілпарабен, які можуть спричинити АР; містить 10 об.% етанолу (алкоголю), шкідливий для пацієнтів, хворих на алкоголізм.

Мосаприд

Оскільки одночасне приймання антихолінергічних агентів може зменшити ефект даного препарату, то при його застосуванні слід вжити заходи безпеки, такі як приймання препаратів з інтервалами. З обережністю застосовувати одночасно з НПЗЗ, блокаторами гістамінових Н2- рецепторів. Існує ризик подовження інтервалу QT при одночасному застосуванні з ЛЗ, що подовжують інтервал QT. З обережністю застосовувати пацієнтам із захворюванням серця в анамнезі, включаючи СН, порушення провідності, шлуночкові аритмії (включаючи torsades de pointes), ішемію міокарда (потенційний ризик появи аритмії); при одночасному прийомі препаратів, які подовжують інтервал QT (прокаїнамід, хінідин, флекаїнід, соталол, трициклічні антидепресанти, які  потенційно можуть підвищувати ризик появи аритмії, включаючи torsades de pointes); у пацієнтів із порушенням рівня електролітів, особливо гіпокаліємії або одночасному прийомі препаратів, які можуть швидко спричиняти гіпокаліємію (фуросемід, які потенційно підвищують ризик появи аритмії); у пацієнтів із печінковою та нирковою недостатністю. Цей препарат не слід застосовувати протягом тривалого періоду, ч/з можливість появи фульмінантного гепатиту, серйозних порушень ф-цій печінки та жовтяниці. Під час застосування препарату слід ретельно спостерігати за пацієнтами.

У разі виникнення побічних ефектів слід утриматися від керування транспортними засобами або роботи зі складними механізмами. ЛЗ містить аспартам, тому його не слід застосовувати при фенілкетонурії. Якщо спостерігаються будь-які порушення, в т.ч. нездужання, анорексія, темна сеча, забарвлення кон’юнктиви ока, в жовтий колір, прийом препарату слід припинити та  звернутися до лікаря

Мупіроцин

Мазь назальна: після застосування мазі закрити носа пальцями, натискуючи кілька разів на крильця носа з обох боків, та м’яко потерти крильця носа для кращого розподілення мазі всередині носа; у разі виникнення поодиноких АР або тяжких місцевих подразнень, що виникають при застосуванні, лікування  припинити, видалити залишки та призначити альтернативний; при місцевому застосуванні мупіроцину імовірність діареї низька, у разі тривалої або важкої діареї або при наявності абдомінальних спазмів у пацієнта застосування ЛЗ необхідно припинити негайно і провести необхідні обстеження; тривале застосування може призводити до надмірного росту нечутливих м/о , в тому числі грибкової мікрофлори; лікування не повинно тривати більше 10 діб.Не змішувати мазь з іншими препаратами. Крем, мазь:  У разі виникнення поодиноких р-цій гіперчутливості або тяжких місцевих подразнень, що виникають при застосуванні , лікування слід припинити, ділянку шкіри промити водою для видалення залишків та призначити альтернативний препарат для лікування ураження.

Мазь назальна: уникати потрапляння в очі, у разі випадкового потрапляння мазі в очі їх слід ретельно промити водою до  повного видалення залишків мазі. Не змішувати з іншими препаратами, тому що при розведенні зменшується  а/б активність, може втрачатись стабільність діючої речовини: після застосування мазі закрити носа пальцями, натискуючи кілька разів на крильця носа з обох боків, та  м’яко потерти крильця носа для кращого розподілення мазі всередині носа; лікування не повинно тривати більше 10 діб. Крем, мазь: рекомендується наносити за допомогою ватного або марлевого тампона, після нанесення препарату на шкіру слід ретельно вимити руки.