Держ формуляр ЛЗ

Міжнародна непатентована назва ЛЗ

Фармацевтична опіка, скерована на лікарів

Фармопіка, скерована на пацієнта

Озельтамивір

Не замінює вакцинацію проти грипу. Захист проти грипу триває лише під час прийому препарату.  Застосовувати для лікування та профілактики грипу лише при наявності надійних епідеміологічних даних, які свідчать про циркуляцію вірусу. Лікар повинен враховувати найсвіжішу інформацію щодо чутливості до озельтамівіру циркулюючих на даний час вірусів перед прийняттям рішення про застосування препарату. За станом пацієнтів ретельно спостерігати для виявлення змін у поведінці, а користь та ризик продовження лікування оцінювати з обережністю для кожного пацієнта. Відмінити ЛЗ і призначити відповідне лікування, якщо спостерігаються випадки анафілаксії та тяжких шкірних реакцій,  включаючи токсичний епідермальний некроліз, с-м Стівенса-Джонсона та мультиформну еритему, або є підозра щодо їх виникнення. За станом пацієнтів ретельно спостерігати для виявлення змін у поведінці, а користь та ризик  продовження лікування оцінювати з обережністю для кожного пацієнта.

Надходження ЛЗ у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. ЛЗ не викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану систему збору відходів, при наявності такої. Пацієнтам з рідкісними проблемами вродженої непереносимості фруктози не приймати цей ЛЗ (пор. д/орал.сусп.).

Оксаліплатин

Застосовувати тільки у спеціалізованих онкологічних відділеннях та під наглядом досвідченого лікаря-онколога. Особливо ретельне спостереження за пацієнтами, в анамнезі яких є прояви алергії на ЛЗ, що містять платину. Контролювати прояви неврологічної токсичності, особливо у комбінації з ЛЗ, що характеризуються специфічною неврологічною токсичністю. Хворим, у яких під час інфузії або протягом кількох год після проведення 2-год інфузії розвивається г. гортанно-глоткова дизестезія, наступне введення проводити не раніше ніж через 6 год. Якщо виникають неврологічні симптоми (парестезія, дизестезія), корекція дози повинна базуватися на тривалості та ступені тяжкості цих симптомів. Можлива ішемія кишечнику, включаючи летальні випадки,при винекненні ішемії кишечнику слід припинити лікування оксаліплатином та вжити належних заходів. Сильний пронос та/або блювання можуть призвести до зневоднення організму, паралітичної кишкової непрохідності, обструкції кишечнику, гіпокаліємії, метаболічного ацидозу та порушення ф-ції нирок, особливо при комбінованому застосуванні з 5-фторурацилом. У разі розвитку гематологічної токсичності (кількість  нейтрофілів <1,5x109/л або кількість тромбоцитів <50x109/л) початок наступного курсу відкладають до встановлення допустимих рівнів гематологічних показників. У разі розвитку мукозиту/стоматиту, наступне призначення відкласти, поки прояви мукозиту/стоматиту не зменшаться і не досягнуть I ступеня тяжкості або нижче та/або до встановлення кількості нейтрофілів >1,5x109/л. Якщо його комбінують з 5- фторурацилом (з фоліновою к-тою або без неї), корекція дози 5-фторурацилу у зв’язку з токсичністю. При діареї 4-го ступеня (за класифікацією ВООЗ), нейтропенії 3-4 ступеня (кількість нейтрофілів <1x109/л) фебрильній нейтропенії (підвищення температури тіла з невідомої причини без клінічно або мікробіологічно документованої інфекції при абсолютному числі нейтрофілів < 1,0 x 109/л), окремому підвищенні температури тіла > 38,3°C або стійкому підвищенні температури тіла > 38°С протягом більш ніж 1 години, тромбоцитопенії 3-4 ступеня (кількість тромбоцитів <50x109/л) при зниженні дози 5-фторурацилу знизити дозу оксаліплатину від 85 до 65 мг/м2 (лікування метастазів) або до 75 мг/м2 (ад’ювантна терапія). У разі виникнення респіраторних симптомів неясної етіології (непродуктивний кашель, диспное, крепітація або легеневі інфільтрати на рентгенограмі) припинити лікування оксаліплатином до виключення інтерстиціального пневмоніту або фіброзу легень. При виникненні мієлосупресивних ефектів, застосування оксаліплатину слід припинити. Гемолітико- уремічний синдром (ГУС) є небезпечною для життя побічною р-цією; застосування оксаліплатину припинити при появі перших ознак мікроангіопатичної гемолітичної анемії, при раптовому падінні рівня гемоглобіну зі супутньою тромбоцитопенією, ↑ рівнем білірубіну, креатиніну, азоту сечовини крові та лактатдегідрогенази у сироватці крові. Ниркова недостатність може зберігатися і після припинення застосування препарату, у цьому випадку провести гемодіаліз. Можливі випадки дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВЗ), включаючи летальні випадки, у випадку діагнозу ДВЗ лікування слід припинити і призначити належне лікування. Подовження інтервалу QT може ↑ ризик шлуночкової аритмії,  включаючи піруетну тахікардію, в тому числі з летальним наслідком, у випадку подовження інтервалу QT лікування оксаліплатином слід припинити. У випадку болю та набряку м’язів, які супроводжуються слабкістю, гарячкою або темною сечею, лікування оксаліплатином слід припинити, після підтвердження діагнозу рабдоміоліз потрібно вжити належних заходів. Можливі виразка шлунка/шлунково- кишкова кровотеча та перфорація- лікування оксаліплатином слід припинити і вжити належних заходів.Не застосовувати у нерозведеному вигляді. Використовувати лише рекомендовані розчинники. Можна застосовувати лише прозорий р-н без часток. Не використовувати р-ни, які містять хлориди, або р-н хлориду натрію для розведення. Не використовувати ін’єкційні засоби, що містять алюміній.

Підвищує             ризик             виникнення запаморочення, нудоти, блювання та інших неврологічних симптомів, що впливають на ходьбу і рівновагу, лікування може мати незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами і працювати з іншими механізмами. Симптоми сенсорної периферичної невропатії можуть зберігатися після припинення лікування. Помірна локалізована парестезія або парестезія, що може заважати функціональній активності, можуть спостерігатися протягом більше 3 років після припинення ад’ювантної терапії. Під час лікування застосовувати належні заходи контрацепції, продовжувати їх застосування після закінчення лікування: жінкам протягом 4-х місяців, чоловікам - протягом 6 місяців, проконсультуватися про можливість консервації сперми до початку терапії, може спричинити необоротну безплідність. ЛЗ може містити лактозу, у разі встановлення непереносимості деяких цукрів необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей ЛЗ.

Оксибупрокаїн

Закапувати препарат повинен тільки лікар! не слід застосовувати у домашніх умовах;застосовувати краплі тільки короткостроково; у зв’язку з тим, що препарат виявляє бактеріостатичний ефект, не слід його застосовувати перед відбором бактеріологічних мазків; під час анестезії пацієнт не повинен торкатися анестезованого ока, воно має бути захищене від потрапляння пилу та бактеріальних інфекцій; обережністю пацієнтам з псевдохолінестеразною недостатністю, злоякісною міастенією та хворим на епілепсію;  застосовувати  препарат особам, які мають в анамнезі брадикардію або алергічні прояви, слід дуже обережно, оскільки не можна виключити розвиток тяжкої брадикардії або анафілактичного шоку; довготривале, багаторазове застосування може призвести до стабільного помутніння рогівки; неконтрольоване застосування будь-якого анестетика, навіть у низьких концентраціях, може  призвести до пошкодження епітелію рогівки навіть після короткочасного застосування; крім того, це пошкодження може залишитися непоміченим ч/з анестезію; пацієнтам з постійним болем слід призначити анальгетик системної дії; навіть одноразове застосування призводить до появи на епітелії рогівки поверхневих ділянок ураження легкого ступеня; повторне довготривале застосування підсилює пошкодження епітелію; можуть з’явитися інфільтрація строми рогівки, а також токсичне її ураження, численні ерозії, які дуже погано загоюються (рецидивні ерозії рогівки), що призводить до стану, подібного до того, який спостерігається при нейропаралітичному кератиті.

користуватися тільки короткостроково; відразу після закапування може виникнути незначна короткочасна нечіткість зору, що може впливати на здатність керувати автомобілем, роботу зі складними механізмами,          тому          здійснювати вищезазначені дії не раніше, ніж ч/з 1 год після застосування препарату та після відновлення          нормального          зору; неконтрольоване застосування може призвести до пошкодження епітелію рогівки; перед введенням препарату зняти контактні лінзи, користуватися ними після повного зникнення с-томів анестезії; закапувати препарат має тільки лікар; системну адсорбцію препарату можна зменшити, якщо протягом хвилини після закапування натискати на слізний мішок, що знаходиться у внутрішньому куточку ока; це перешкоджатиме проникненню крапель у носову порожнину ч/з носослізний хід; при застосуванні двох і більше офтальмологічних засобів інтервал між їх введенням повинен становити не менше 5 хв.

Оксибутинін

З обережністю застосовувати пацієнтам із вегетативною нейропатією, ШК -захворюваннями (важкі ШК розлади моторики), недостатністю мозкового кровообігу. Після прийому можливе посилення клінічних проявів  гіпертиреозу, ІХС, хр. СН, АГ, ГПЗ, серцевих аритмій, тахікардії; проводити спостереження, особливо протягом перших декількох міс. після початку терапії або збільшення дози щодо впливу оксибутиніну на ЦНС (галюцинації, неспокою, сплутаності свідомості, сонливості), у разі розвитку антихолінергічного впливу на ЦНС, розглянути питання про припинення лікування або зниження дози. У разі інфекції сечовивідних шляхів призначити АБЗ. У разі розвитку антихолінергічного впливу на ЦНС необхідно розглянути питання про припинення лікування або зниження дози. Не є безпечним для пацієнтів з порфірією, оскільки він проявив порфіриногенність у дослідах на тваринах та in vitro, з обережністю пацієнтам, які одночасно приймають ЛЗ (наприклад бісфосфонати), що можуть спричинити або загострити езофагіт. При застосуванні оксибутиніну при високій t° навколишнього середовища може виникати теплова прострація у зв’язку зі зниженням потовиділення.

Застосовувати р/оs. Може спричинити зниження г. зору або сонливість, тому не керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами, крім випадків, коли було встановлено, що ЛЗ не порушує здатність пацієнта до фізичної або розумової. Негайно звернутися до лікаря у разі раптової втрати г. зору або появи болю в очах. Регулярно перевіряти стан зубів при тривалому застосуванні через ризик розвитку карієсу. Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або с-мом мальабсорбції глюкози і галактози не приймати ч/з вміст лактози.Застосовувати з обережністю пацієнтам, які одночасно приймають ЛЗ(наприклад бісфосфонати), що можуть спричинити або загострити езофагіт. Оксибутинін не є безпечним для пацієнтів з порфірією.

Оксиметазолін

Слід застосовувати тільки після ретельної оцінки користь- ризик при таких станах: підвищений ВОТ, особливо при закритокутовій глаукомі; тяжкі серцево-судинні захворювання (напр., ІХС) і АТ; феохромоцитома; метаболічні порушення (гіпертиреоз, ЦД, порфірія); гіперплазія передміхурової залози; при застосуванні інгібіторів моноаміноксидази (МАО) та інших лікарських засобів, які потенційно ↑ АТ; слід уникати довготривалого застосування і передозування препарату, що може призвести до послаблення його дії, спричинити атрофію слизової оболонки та реактивну гіперемію з медикаментозним ринітом, пошкодження слизового епітелію та інгібування активності епітелію; дози вище рекомендованих треба застосовувати тільки під наглядом лікаря; зберігання набряку носових ходів після третьої доби застосування може свідчити про наявність викривлення носової перегородки, гнійного гаймориту, аденоїдів, алергічного риніту, стійкої бактеріальної інфекції або інших нерозпізнаних захворювань, що потребують консультації лікаря та спеціалізованої комплексної терапії; консервант (бензалконію хлорид), що міститься в препараті, може викликати набряк слизової оболонки носа, особливо при тривалому застосуванні, якщо така р-ція (хронічно закладений ніс) підозрюється, слід застосовувати інший назальний   препарат   без   будь-яких   консервантів. Якщо такий препарат недоступний, слід розглянути застосування іншої лікарської форми.

При впорскуванні у порожнину носа не закидати голову і не перевертати флакон; не рекомендується користуватися одним флаконом кільком особам, щоб уникнути поширення інфекції; після тривалого застосування препарату в дозах, що перевищують рекомендовані, не можна виключити загальний вплив на ЦНС та ССС; у таких випадках здатність керувати транспортним засобом може знизитися. Зловживання цим засобом може  викликати медикаментозний  риніт, атрофію слизових оболонок, реактивну гіперемію слизової оболонки носа (зворотний ефект). Застосування при хр. риніті, а також у більш високих дозах, ніж рекомендовано, має відбуватися лише під наглядом лікаря.

Окситоцин

Кожна пацієнтка, яка одержує інфузію окситоцину, повинна перебувати під постійним наглядом лікаря, що має досвід застосування препарату, при виникненні гіперактивності матки введення окситоцину негайно припинити; при введенні ЛЗ враховувати ймовірність посилення крововтрати і розвитку афібриногенемії; протипоказано в/в болюсне введення окситоцину, оскільки це може спричинити г. короткочасну гіпотонію з розвитком гіперемії і рефлекторної тахікардії. У жінок з віком старше 35 років, ускладненим перебігом вагітності (гестаційний діабет, АГ, гіпотиреоз), термін гестації понад 40 тижнів) окситоцин і альтернативні ЛЗ необхідно застосовувати з обережністю, а лікар повинен враховувати можливість розвитку ДВЗ.Окситоцин можна вводити лише одним способом введення (або в/в, або в/м). За винятком особливих випадків, застосування окситоцину не рекомендується в таких ситуаціях: передчасні пологи; пограничний ступінь клінічно вузького таза (невідповідність розмірів голівки плода і таза породіллі); великі хірургічні втручання на  шийці або тілі матки в анамнезі, включаючи кесарів розтин; надмірне розтягнення матки; численні пологи; рак шийки інвазивний матки; не можна вводити до моменту вставляння голівки або сідниць плода в малий таз. Ретельно оцінити можливі позитивні ефекти терапії окситоцином та ризик розвитку рідкісних, але серйозних явищ - гіпертонусу або тетанії матки. Індукцію пологів за допомогою окситоцину слід проводити тільки за суворими медичними показаннями. Введення ЛЗ в лікарняних умовах і під наглядом кваліфікованого лікаря.Індукцію пологів за допомогою окситоцину проводити тільки за суворими медичними показаннями.Інтенсивної пологової діяльності уникати у разі внутрішньоутробної смерті плода та/або при наявності меконію в навколоплідних водах, оскільки це може призвести до емболії навколоплідними водами.

Препарат застосовувати в умовах стаціонару. Окситоцин протипоказаний пацієнтам, які мають в анамнезі гіперчутливість до препарату.

Октреотид

Оскільки іноді пухлини гіпофіза, що секретують гормон росту, можуть збільшуватися, спричиняючи серйозні ускладнення (звуження поля зору), суттєвим є ретельний моніторинг стану всіх пацієнтів. У пацієнтів, які отримують тривалу терапію октреотидом, контролювати ф-цію щитовидної залози (ТТГ та гормони щитовидної залози). Може порушуватися переносимість глюкози після прийому їжі. В деяких випадках внаслідок довготривалого введення може виникнути персистуюча гіперглікемія, як це спостерігали у пацієнтів при п/ш октреотиду. З обережністю для лікування хворих на ЦД; кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу ↑ ризик розвитку інсулінозалежного ЦД та можуть змінювати потребу в інсуліні у пацієнтів з діабетом. Під час лікування пухлин гастро-ентеро-панкреатичної ендокринної системи зрідка може відбуватися раптова втрата симптоматичного контролю з боку октреотиду, що супроводжується швидким поверненням тяжких симптомів. Проявляє пригнічувальний вплив на моторику жовчного міхура, секрецію жовчних кислот та виділення жовчі, і має місце визнаний зв’язок з розвитком каменів у жовчному міхурі, можливі випадки холангіту, як ускладнення холелітіазу . У 15-30 % пацієнтів, які отримують октреотид, спостерігається утворення каменів у жовчному міхурі. У зв’язку з цим рекомендується проведення ультразвукового обстеження жовчного міхура перед початком терапії октреотидом і кожні 6-12 міс. під  час лікування.ЛЗ може порушувати у деяких хворих всмоктування дієтичних жирів. Екзокринна недостатність підшлункової залози (ЕНПЗ) спостерігалася у деяких пацієнтів, які отримували октреотидну терапію для гастроентеропанкреатичних нейроендокринних пухлин. Симптоми ЕНПЗ можуть включати стеаторею, рідкий стілець, здуття живота та втрату ваги. Скринінг та відповідне лікування ЕНПЗ відповідно до клінічних рекомендацій розглянути у пацієнтів із симптомами.

Вираженість побічних ефектів з боку ШКТ зменшується при введенні препарату в проміжках між прийомами їжі або перед сном. Рекомендується перед ін’єкцією довести температуру розчину до  кімнатної. Уникати введення повторних ін’єкцій на тому ж самому місці через короткий проміжок часу. Під час лікування октреотидом жінкам репродуктивного віку рекомендоване застосування адекватних методів контрацепції за необхідності. Препарат             може              спричиняти запаморочення, тому пацієнтам утримуватися від роботи з механізмами та керування автомобілем.

Оланзапін

Протягом лікування проводити ретельний моніторинг пацієнтів. Корекція дози залежно від статі пацієнта не потрібна. Корекція дози залежно від наявності/відсутності звички до паління не потрібна. Меншу початкову дозу можна призначати пацієнтам з комбінацією факторів (жіноча стать, літній вік, відсутність звички до паління), які можуть  знижувати  метаболізм  оланзапіну   -   підвищення дози таким пацієнтам потрібно здійснювати поступово. Для курців рекомендовано здійснювати клінічний моніторинг і у разі необхідності збільшити дозу оланзапіну. Не призначений для лікування психозів, пов’язаних з деменцією та/або порушенням поведінки. Не рекомендований пацієнтам із хворобою Паркінсона та деменцією. У разі розвитку злоякісного нейролептичного с- му лікування негайно відмінити. Проводити клінічний моніторинг пацієнтів з ЦД та пацієнтів з факторами ризику розвитку ЦД: вимірювати рівень глюкози в крові на початку лікування, через 12 тижнів, а також щорічно у подальшому. З обережністю призначати пацієнтам із гіпертрофією простати, паралітичною кишковою непрохідністю або подібними станами. Призначати з обережністю при низькому рівні лейкоцитів та/або нейтрофілів з будь-якої причини пацієнтам, які отримують лікування ЛЗ, що можуть спричинити нейтропенію, пацієнтам, які мають в анамнезі медикаментозне пригнічення/токсичне ураження кісткового мозку, спричиненим супутніми захворюваннями, опроміненням чи хіміотерапією, та пацієнтам із гіпереозинофілією            та             мієлопроліферативним захворюванням - через ризик розвитку нейтропенії. З обережністю пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі або пацієнтам, чутливим до факторів, що знижують поріг нападів. Знизити дози або відмінити застосування при появі у пацієнта ознак чи симптомів пізньої дискінезії. Під час застосування періодично вимірювати АТ пацієнтам віком від 65 років. Регулярно контролювати рівні ліпідів у крові, на початку лікування, ч/з 12 тижнів, а також кожні 5 років у подальшому. Ретельно спостерігати за пацієнтами, які мають високий ризик суїциду. Проводити пацієнтам регулярний моніторинг маси тіла на початку лікування ,ч/з 4 тижн.,8 тижн.,12 тижн. та 1 р/на квартал. Не схвалений для лікування пацієнтів із хворобою Альцгеймера. Може призвести до порушення здатності знижувати свою t°, зважати на  це  при призначенні пацієнтам, які знаходяться в умовах, що можуть призвести до підвищення t° тіла (посилені тренування, перебування в умовах екстремальних t°, супутнє застосування ЛЗ з антихолінергічною активністю або стан дегідратації). Підвищує в крові рівні пролактину, це призводить до змін репродуктивної ф-ції шляхом порушення гонадного сперматогенезу у чоловіків та жінок. Довготривала гіперпролактинемія, асоційована із гіпогонадизмом, призводить до зниження щільності кісток у чоловіків та жінок. Завершення терапії проводити поступово.

Може спричинити сонливість і запаморочення, можлива небезпека, пов’язана з експлуатацією машин (автотранспортних засобів). Регулярно контролювати вагу тіла.  Дисперговані та містять натрію метилпарагідроксибензоат та натрію пропілпарагідроксибензоат, які можуть спричиняти кропив’янку, контактний дерматит,бронхоспазм. Табл. містять лактозу моногідрат, тому не слід застосовувати хворим, що мають спадкову непереносимість лактози, дефіцит лактази (The Lapp lactase deficiency) або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Олія соєва

Потрібний контроль рівня тригліцеридів лікарем. Особливо обережно слід застосовувати хворим з вираженим ризиком гіперліпідемії (з високою дозою ліпідів, тяжким сепсисом, новонародженим з низькою масою тіла при народженні), в умовах порушеного ліпідного обміну, який може виникати у пацієнтів з нирковою недостатністю, ЦД, панкреатитом, порушенням функції печінки, гіпотиреозом і сепсисом. Перехресна АР спостерігається між соєвими бобами і арахісом.Слід проводити регулярно перевірку рівня  глюкози в крові, функції печінки, базового кислотного метаболізму, балансу рідини, загальний аналіз крові і електролітів. При будь-якому симптомі анафілактичної реакції (наприклад, висока температура, озноб, висип, задишка) потрібно негайно припинити інфузію. При застосуванні новонародженим та дітям віком до 2 років ЛЗ слід захищати від навколишнього світла до завершення введення ,оскільки дія світла на р-ни для в/в парентерального харчування, особливо при наявності мікроелементів та/або вітамінів, може мати несприятливий вплив на клінічний результат у новонароджених через утворення пероксидів та інших продуктів розпаду.Високий рівень ліпідів у плазмі крові може впливати на рівень гемоглобіну. З обережністю приймати пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту. При виникненні ознак синдрому жирового перевантаження інфузію необхідно припинити.Пацієнтам, які потребують повного парентерального харчування, необхідне додаткове введення вуглеводів, амінокислот, електролітів, вітамінів і мікроелементів. Також слід забезпечити достатній загальний прийом рідини.Змішування емульсії з несумісними речовинами може призвести до її розшарування або утворення осаду, що спричиняє високий ризик емболії. Перед введенням емульсію завжди слід доводити до кімнатної температури, але не можна поміщати її у нагрівальний пристрій. Будь-яку невикористану емульсію слід знищити. Не заморожувати, не можна застосовувати як розчин-носій для введення електролітних концентратів або інших препаратів, а також емульсію не можна неконтрольовано змішувати з іншими розчинами для інфузій, оскільки у цих випадках не можна гарантувати достатню стабільність емульсії.Комбіновані режими парентерального харчування можна застосовувати лише після їх перевірки і гарантії фармацевтичної сумісності компонентів.

Достатнього досвіду впливу лікування на можливість керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами немає.

Олмесартан

Усунути можливу гіповолемію перед початком лікування. Якщо хворий інтенсивно лікувався діуретиками, обмежував вживання солі з їжею, в нього була діарея, після прийому першої дози може розвинутись гіпотензія у результаті зменшеного ОЦК. З обережністю хворим із СН, хворобами нирок, при стенозі ниркової артерії обох або однієї нирки, можливість розвитку г. гіпотензії, азотемії, олігурії, ГНН. Обережно при застосуванні у хворих із стенозом аортального або мітрального клапанів або з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією. Пацієнтам з первинним альдостеронізмом, які не реагують на застосування інгібіторів АПФ, не рекомендуютья  застосовувати. Надмірне зниження АТ у пацієнтів з ІХС або з церебральним атеросклерозом може призвести до розвитку ІМ або інсульту. Містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозним порушенням всмоктування не слід приймати цей препарат. Якщо терапія подвійної блокади РААС вважається абсолютно необхідною, її слід проводити тільки під наглядом фахівця та за умови регулярного та ретельного моніторингу ф-ції нирок, рівня електролітів та АТ. Застосування ЛЗ, що впливають на ренін-ангіотензин- альдостеронову с-тему, може спричинити гіперкаліємію; ризик, що може бути летальним, підвищується в осіб літнього віку, у пацієнтів з нирковою недостатністю та у пацієнтів з ЦД, у пацієнтів, які супутньо приймають інші ЛЗ, що можуть підвищити рівень калію, та/або у пацієнтів з інтеркурентними явищами.

З метою дотримання режиму дозування препарат рекомендується застосовувати приблизно в один і той самий час кожен день, з або без їжі, наприклад, під час сніданку. Табл. слід запивати достатньою кількістю рідини (1 склянкою води). Табл. не слід розжовувати. Можуть виникати запаморочення або втомлюваність, що слід враховувати пацієнтам, яким він призначений і які керують транспортними засобами чи обслуговують технічні засоби. Якщо виникали симптоми діареї що не припиняються ч/з тиждень після припинення прийому лікарського засобу, необхідно звернутися до лікаря.

Олопатадин

Містить бензалконію хлорид, який може спричинити подразнення ока, а також точкову кератопатію та/або токсичну виразкову кератопатію; уважно спостерігати за пацієнтами із „синдромом сухого ока” або ушкодженнями рогівки, які часто або впродовж тривалого часу використовують препарат.

Перед застосуванням  препарату необхідно зняти контактні лінзи та  зачекати щонайменше 15 хв. після закапування і лише тоді знову одягнути контактні лінзи, якщо нечіткість зору виникає під час закапування, пацієнту необхідно зачекати доти, доки зір проясниться, перш ніж керувати автотранспортом або механізмами; якщо місцево застосовувати більше ніж один офтальмологічний засіб, інтервал між їх застосуванням повинен становити не менше 5 хв.

Омалізумаб

не показаний для лікування г. нападів БА, г. бронхоспазму або астматичного статусу, пацієнтів із с-ромом  підвищеного вмісту IgE, алергічним бронхолегеневим аспергільозом, з метою попередження АР (включаючи провоковані харчовою алергією, атопічним дерматитом, алергічним ринітом; дозу і частоту прийому ЛЗ визначають за концентрацією IgE (МО/мл), яку встановлюють перед початком лікування, та масою тіла пацієнта (кг); ліофілізований продукт розчиняється протягом 15-20 хв; р- н має в’язку консистенцію, ін’єкції виконуються медпрацівником, лише п/ш!!!, в дельтовидну ділянку плеча (за певних причин можна вводити в ділянку стегна); застосувати безпосередньо після розведення; якщо лікування перервано на рік чи більше, для встановлення дози потрібно повторне визначення концентрації  загального IgE в сироватці крові; при значних змінах маси тіла дозу необхідно коригувати. Слід пам’ятати про розвиток вираженої еозинофілії, васкулітного висипу, погіршання легеневих с-томів, патології параназальних синусів, серцевих ускладнень і/або нейропатії;  у  всіх тяжких випадках вищезгаданих імунних порушень слід розглянути питання про припинення прийому омалізумабу. Безпека та ефективність препарату для лікування ХРСзНП у  пацієнтів  віком  до  18  років  не  встановлені.  Дози,   що перевищують 150 мг слід розділити на дві або більше ін’єкції.

не має або має незначний вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з іншими механізмами; у разі розвитку АР, негайно  звернутися  до лікаря; не рекомендується різке припинення прийому системних або інгаляційних КС після початку терапії омалізумабом; ↓ дози КС слід проводити під наглядом лікаря і поступово; пацієнтам із високим ризиком гельмінтної інфекції необхідно бути обережними, особливо при подорожах до місцевостей, в яких гельмінтні інфекції є ендемічними.

Омепразол

Перед початком лікування виключити наявність злоякісного новоутворення, може замаскувати с-томи і відкласти встановлення діагнозу; одночасне застосування атазанавіру з інгібіторами протонної помпи протипоказане; можливі необоротні порушення зору у хворих в критичному стані, яким вводили в/в препарат, особливо у великих дозах; застосування інгібіторів протонної помпи іноді може спричинювати появу підгострого шкірного червоного вовчаку; може зменшити всмоктування вітаміну В12 (ціанкобаламіну) ч/з гіпо- або ахлоргідрію, це слід враховувати у пацієнтів з кахіксією або факторами ризику щодо зниження всмоктування вітаміну В12 при довготривалій терапії; лікування ІПП може призвести до дещо підвищеного ризику розвитку інфекцій ШКТ, таких як Salmonella та Campylobacter; під час лікування антисекреторними препаратами, концентрація гастрину у плазмі крові та рівень хромограніну А (CgA) збільшуються, збільшення концентрації CgA може впливати на результати досліджень для виявлення нейроендокринних пухлин; ІПП особливо якщо використовуються у великих дозах і протягом тривалого часу (> 1 року), можуть помірно збільшити ризик перелому стегна, зап'ястя та хребта, переважно у людей літнього віку у присутності інших відомих факторів ризику, такі пацієнти повинні отримувати допомогу відповідно до діючих клінічних рекомендацій та повинні мати адекватне споживання вітаміну D і кальцію, крім того повинні перебувати під регулярним медичним наглядом та проводити лабораторне визначення вмісту магнію і кальцію у сироватці крові; ІПП підвищують ризик виникнення асоційованої діареї, спричиненої C. difficile. У разі підозри на г. тубулоінтерстиціальний нефрит, що може прогресувати до ниркової недостатності, слід припинити застосування омепразолу та негайно розпочати відповідне лікування.

Оральну суспензію, слід приймати натще не менш як за 1 год до приймання їжі; у разі непереносимості деяких цукрів слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж розпочати лікування; враховувати можливість появи таких побічних р-цій як запаморочення, сонливість та порушення зору, якщо такі розлади спостерігаються, пацієнти не повинні керувати транспортними засобами або працювати з механізмами; пацієнтам з рідкісними спадковими формами фруктозної непереносимості, с-ромом глюкозо- галактозної мальабсорбції або сахаразо- ізомальтазної недостатності не слід застосовувати їх, якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей ЛЗ. При появі  болю або спазмів у животі або дуже рідкого, водянистого чи кров`янистого калу необхідно звернутися до лікаря.

Ондансетрон

Може призначатись у вигляді в/в інфузії зі швидкістю 1 мг/год. При лікуванні пацієнтів із проявами гіперчутливості до інших селективних антагоністів 5НТ3-рецепторів спостерігалися р-ції гіперчутливості. Звертати увагу на р-ції пов’язані з дихальною системою. Послаблює перистальтику кишечнику, потрібне ретельне спостереження за пацієнтами з ознаками підгострої непрохідності кишечнику. Уникати застосування у пацієнтів з вродженим с-мом подовження QT. Застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів, які мають або у яких може розвинутись подовження інтервалу QT, включаючи пацієнтів з порушенням електролітного балансу, застійною СН, брадіаритміями або пацієнтів, які лікуються іншими препаратами, що можуть спричиняти  подовження інтервалу QT або порушення електролітного балансу. Перед початком застосування слід  скорегувати гіпокаліємію та гіпомагніємію. Можливі випадки ішемії міокарда, особливо у разі в/в введення, пацієнтів слід попередити про ознаки та с-томи ішемії міокарда. У пацієнтів, яким проводиться хірургічне втручання в аденотонзилярній області, застосування ондансетрону для профілактики нудоти та блювання може маскувати виникнення кровотечі, тому такі хворі підлягають ретельному нагляду після застосування.

Враховуючи можливість розвитку побічних р-цій з боку нервової системи, пацієнтам під час лікування препаратом рекомендується утримуватися від керування автотранспортом або іншими механізмами. Оскільки до складу таб. входять вуглеводи, у т.ч. лактоза, пацієнтам з порушенням толерантності до вуглеводів, з рідкісними спадковими захворюваннями,             такими             як непереносимість галактози, лактозна недостатність або глюкозо-галактозна мальабсорбція, не можна приймати препарат. Жінкам дітородного віку - розглянути питання про використання контацепції.

Орлістат

Можливість побічних реакцій з боку ШКТ може збільшуватися, якщо приймають на фоні харчування, багатого на жири. Під час застосування ЛЗ необхідно моніторувати лікування протидіабетичними ЛЗ. При застосуванні орлістату повідомлялося про випадки ректальної кровотечі. При виникненні тяжких та/або постійних симптомів рекомендується подальше обстеження.

Можливість виникнення побічних реакцій з боку ШКТ може збільшуватися, якщо орлістат застосовують на тлі харчування, багатого на жири. Пацієнтам необхідно отримувати збалансовану, помірно гіпокалорійну дієту, яка містить  приблизно 30 % калорій у вигляді жирів. Рекомендується харчування, багате на фрукти та овочі. Добову кількість жирів, білків та вуглеводів слід розподіляти на 3 основні прийоми їжі.Рекомендується застосування додаткового методу контрацепції для попередження можливої неефективності р/os контрацепції, яка може виникнути у випадку тяжкої діареї. Збільшення дози препарату понад рекомендовану (120 мг 3 р/добу) не призводить        до        посилення       його терапевтичного ефекту.

Орнідазол

При перевищенні рекомендованих доз є певний ризик виникнення побічних ефектів у дітей, у хворих із ураженнями печінки, хворих, які зловживають алкоголем. При застосуванні високих доз орнідазолу та у випадку лікування понад 10 днів проводити клінічний та лабораторний моніторинг. У осіб при наявності в анамнезі порушень з боку крові контроль за лейкоцитами, особливо при проведенні повторних курсів лікування. Посилення порушень з боку ЦНС або периферичної НС можуть спостерігатися у лікування. У випадку периферичної нейропатії, порушень координації рухів (атаксії), запаморочення або затьмарення свідомості припинити лікування. Можливе загострення кандидомікозу, яке вимагатиме відповідного лікування. Концентрацію солей літію, креатиніну та концентрацію електролітів контролювати під час застосування терапії літієм. У осіб при наявності в анамнезі порушень з боку крові рекомендується контроль за лейкоцитами, особливо при проведенні повторних курсів лікування.

Можливі          сонливість,          ригідність, запаморочення, тремор, судоми, послаблення координації, тимчасова втрата свідомості, необхідно це враховувати пацієнтам, які керують автотранспортом або працюють з іншими механізмами. При лікуванні трихомоніазу: щоб усунути можливість повторного зараження, статевий партнер повинен пройти такий самий курс лікування. Щонайменше протягом 3-х днів після прийому ЛЗ не вживати алкоголь. Бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Орнітин

При введенні високих доз концентрату для інфузійного р- ну, контролювати рівні сечовини в сироватці та сечі. При порушенні функції печінки швидкість інфузії необхідно відрегулювати відповідно до індивідуального стану  хворого, щоб запобігти нудоті та блюванню.Концентрат для інфузійного розчину, не слід вводити в артерію. Гранули не застосовувати пацієнтам з фенілкетонурією. Барвник оранжево-жовтий S (E 110) може спричинити алергічні реакції.

Сам перебіг захворювання впливає на здатність керувати механізмами та транспортними засобами, може бути порушена така здатність. Гранулят містить фруктозу, що потрібно враховувати пацієнтам, хворим на ЦД.  Не застосовувати пацієнтам з вродженою непереносимістю фруктози. Тривале застосування препарату може бути шкідливим для зубів (розвиток карієсу).

Отилонію бромід

З обережністю у хворих на глаукому, гіпертрофію передміхурової залози, при пілоростенозі.

Препарат містить лактозу, тому він не призначений для застосування пацієнтам з дефіцитом лактази, галактоземією або с- мом мальабсорбції глюкози/галактози. Не впливає або має дуже незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом            або            іншими механізмами; табл.слід ковтати цілими та запивати склянкою води.

Офлоксацин

Крап. оч., крап. оч./вушн., мазь оч.: перед першим введенням препарату провести мікробіологічне дослідження мазків, взятих з кон’юнктивального мішка або зовнішнього слухового проходу для визначення чутливості штамів бактерій до препарату; при тривалому застосуванні можливе формування бактеріальної резистентності та утворення нечутливих до АБЗ м/о; у разі посилення с-томів або відсутності клінічного покращення припинити лікування та застосувати альтернативну терапію; зважати на ризик потрапляння препарату у носоглотку, що може сприяти виникненню та розповсюдженню бактеріальної резистентності; тривале застосування може призвести до надмірного росту нечутливих м/о; якщо спостерігається посилення інфекції або клінічне поліпшення не спостерігається протягом раціонально обгрунтованого періоду часу, застосування препарату припиняють і застосовують альтернативну терапію. Крап. оч. з огляду на ризик перфорації рогівки, необхідно вжити застережних заходів при застосуванні препарату у пацієнтів з існуючими дефектами епітелію рогівки або виразкою рогівки. Табл., р- н д/інф.: з обережністю застосовувати офлоксацин пацієнтам, в анамнезі яких є психотичні розлади, або пацієнтам із психічними захворюваннями. З обережністю призначати препарат пацієнтам із захворюваннями ЦНС (виражений атеросклероз судин головного мозку, перенесена г.недостатність мозкового кровообігу), при порушеннях ф-ції нирок. Якщо виникне підозра на псевдомембранозний коліт, офлоксацин негайно відмінити. Одразу ж почати належну специфічну а/б-терапію. Застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, та при одночасному лікуванні діючими речовинами, що знижують судомний поріг, наприклад теофіліном. У випадку виникнення тяжкої артеріальної гіпотензії припинити застосування препарату. При підозрі на тендиніт припинити застосування офлоксацину та вжити належних терапевтичних заходів щодо ураженого сухожилля. З обережністю застосовувати офлоксацин пацієнтам, в анамнезі яких є міастенія гравіс. Якщо у пацієнта        спостерігаються        симптоми       нейропатії,   офлоксацин відмінити, щоб запобігти розвитку  незворотного стану. Застосовувати тільки після ретельної оцінки користі/ризику та після розгляду інших варіантів терапії у пацієнтів з позитивним сімейним анамнезом захворювання аневризмою або у пацієнтів з діагнозом аневризма аорти та/або розшарування аорти, або за присутності факторів ризику або умов, що спричиняють аневризму і розшарування аорти. Для лікування запальних захворювань органів малого таза застосовувати тільки у поєднанні з препаратами, активними щодо анаеробних м/о. Не рекомендовано застосовувати пацієнтам із myasthenia gravis в анамнезі. У післяреєстраційний період у пацієнтів з myasthenia gravis із застосуванням фторхінолонів були асоційовані серйозні побічні реакції, включаючи летальні випадки та стани, що потребували заходів з підтримки дихання. Хворим на ЦД проводити ретельний моніторинг рівня глюкози в крові. Повідомлялося про подовження інтервалу QT у пацієнтів, які приймали фторхінолони.

Крап.оч., мазь: Не можна носити м’які контактні лінзи одночасно  із застосуванням препарату; під час лікування не користуватися жорсткими контактними лінзами; рекомендується зняти жорсткі лінзи перед застосуванням ЛЗ і одягти їх знов не раніш ніж ч/з 20 хв після введення; застосовувати мазь оч. та крап. оч. разом з іншими оч. крап./ оч. мазями не менш ніж ч/з 15 хв після застосування іншого препарату; оч. мазь застосовувати останньою. Після закапування   препарату                                                       у кон'юнктивальний           мішок           може спостерігатися нечіткість зору впродовж кількох хвилин, у цей час пацієнтам слід утримуватися             від             керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. Р-н д/інф., табл.: у разі виникнення проблем із зором під час або після застосування препарату негайно звернутися до лікаря. Не вживати алкогольні напої під час лікування. Хворим вживати достатню кількість води, щоб уникнути кристалурії. Під час застосування препарату уникати впливу інтенсивного сонячного світла та ультрафіолетового випромінювання (ртутно-кварцові лампи, солярії) без особливої потреби. У таких хворих на ЦД рекомендовано здійснювати ретельний моніторинг рівня глюкози у крові. У разі виникнення раптового абдомінального болю, болю у грудях або у спині, пацієнтам негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги. Утримуватися від діяльності, що потребує швидкості психомоторних р-цій (керування транспортом, робота з потенційно небезпечними  механізмами),  враховуючи можливі небажані р-ції з боку нервової системи. У разі виникнення побічних р-цій з боку нервової системи, органів зору рекомендовано уникати керування автотранспортом або роботи зі складними механізмами. У разі виникнення р-цій з боку шкіри та/або слизових оболонок пацієнтам порекомендувати негайно зв’язатися зі свої лікарем, перш ніж продовжити лікування. У разі виникнення симптомів нейропатії, таких як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, пацієнтам, які лікуються препаратом, необхідно проінформувати свого лікаря, щоб запобігти розвитку потенційно необоротного стану. Пацієнтам негайно звертатися за медичною допомогою у разі виникнення гострої задишки, раптового серцебиття або розвитку набряку живота чи нижніх кінцівок. Введення холодного р-ну крапель у зовнішній слуховий прохід уникати, бо це може спричинити термічну р-цію (запаморочення), рекомендується перед застосуванням зігріти           флакон, потримавши його у долоні впродовж  1-2 хв.