Держ формуляр ЛЗ

Міжнародна непатентована назва ЛЗ

Фармацевтична опіка, скерована на лікарів

Фармопіка, скерована на пацієнта

Пазопаніб

Визначати сироватковий вміст печінкових ферментів перед початком лікування та на 3, 5, 7 та 9 тижні лікування препаратом. Потім контроль слід проводити на 3-ому та 4- ому місяці лікування і додатково за клінічними показаннями. Після 4 місяця терапії слід продовжувати періодичний контроль рівня печінкових ферментів, враховуючі клінічні показання. Якщо підвищення рівня  АЛТ >3 ВМН спостерігається одночасно з підвищенням рівня білірубіну >2 ВМН, остаточно відмінити препарат. У пацієнтів зі значним зниженням фракції викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) переривання застосування та/або зниження дози ЛЗ поєднувати з лікуванням гіпертензії відповідно до клінічних показань.Відмінити, якщо є ознаки гіпертонічного кризу або АГ тяжка і при цьому персистує, незважаючи на антигіпертензивну терапію і зниження дози. У пацієнтів з АГ або без неї може сприяти утворенню аневризм та/або розшаруванню артерій. У разі виникнення с-му задньої оберненої енцефалопатії/ задньої оберненої лейкоенцефалопатії лікування припинити назавжди. Зробити ЕКГ перед початком лікування і повторювати її періодично протягом терапії та підтримувати рівні електролітів (кальцію, магнію, калію) в межах нормального діапазону значень цих показників. З обережністю пацієнтам, які мають підвищений ризик тромботичних явищ або мали такі явища в анамнезі або які мають суттєвий ризик геморагічних явищ. Припинити прийом принаймні   за 7 днів до запланованого хірургічного втручання. Рекомендований проактивний (упереджуючий) моніторинг ф-ції щитовидної залози.Можливе виникнення с-му лізису пухлин (СЛП), включаючи летальні випадки,це пацієнти зі швидкозростаючими пухлинами, високим пухлинним навантаженням, порушенням ф-ції нирок або зневодненням, перед початком лікування розглянути запобіжні заходи, такі як лікування високого рівня сечової к- ти та в/в гідратація. ЛЗ у комбінації з пеметрекседом, лапатинібом та пембролізумабом не застосовувати - через застереження щодо перевищеної токсичності та/або смертності.

Уникати прийому грейпфрутового соку під час лікування пазопанібом. Приймати принаймні за 1 год до їди або через 2 год після неї, табл. не розжовувати  та запивати водою, впевнившись у тому, що табл. не поламана та не роздавлена.  Якщо черговий прийом препарату пропущений, його не потрібно приймати менш ніж за 12 год до наступного прийому.

Паклітаксел

Приготуванням р-нів для інфузій має займатися підготовлений персонал, в спеціально відведеній зоні, з додержанням усіх правил асептики. Користуватися захисними рукавичками. Уникати потрапляння р-нів на шкіру та слизові оболонки. Якщо це трапилось, уражені ділянки шкіри промити водою з милом. У цих місцях можливе поколювання, жар і почервоніння шкіри. При потраплянні на слизові оболонки їх ретельно промити водою. При вдиханні р-нів паклітакселу можливі задишка, біль у грудях, печіння в горлі та нудота. Перед введенням пацієнти повинні отримувати премедикацію ГК, антигістамінними препаратами і антагоністами H2- рецепторів. Запобігати внутрішньоартеріальному введенню паклітакселу.При  застосуванні  ЛЗ  у  поєднанні  з   іншими антинеопластичними препаратами (цисплатином, доксорубіцином, трастузумабом) необхідно враховувати рекомендації щодо застосування цих лікарських засобів. Пригнічення ф-ції кісткового мозку (що виявляється переважно нейтропенією) є головним дозолімітуючим фактором. Під час лікування визначати кількість формених елементів крові. Не слід знову призначати препарат до відновлення вмісту нейтрофілів до рівня ≥ 1,5*109/л, а тромбоцитів - ≥ 100*109/л. Часто контролювати головні показники життєдіяльності, особливо в першу год  введення. Під час введення можлива гіпотензія, АГ і брадикардія. Такі другорядні с-ми як гіперемія або інші шкірні р-ції не потребують припинення терапії,ЛЗ містить олію рицинову поліетоксильовану, яка може викликати  тяжкі АР. ЛЗ містить етанол, враховувати його можливий вплив на ЦНС та інші можливі ефекти при застосуванні ЛЗ дітям та пацієнтам із підвищеним ризиком, напр., пацієнтам із захворюваннями печінки або епілепсією, хворих на алкоголізм, наявна кількість алкоголю в цьому лікарському засобі може змінити дію інших препаратів. Гормональна контрацепція заборонена у випадку HR+-пухлин. Можливий ризик сепсису у пацієнтів з нейтропенією або без неї, які отримували паклітаксел у комбінації з гемцитабіном. Ускладнення, спричинені аденокарциномою підшлункової залози, особливо обструкція жовчовивідних шляхів або наявність жовчного стента, були визначені як значущі фактори. Якщо спостерігається гарячка (незалежно від к-сті нейтрофілів), необхідно розпочати лікування антибіотиками широкого спектра дії, у разі фебрильної нейтропенії призупинити застосування паклітакселу та гемцитабіну до зникнення гарячки та рівня АНК ≥ 1500 клітин/мм3, потім відновити лікування у знижених дозах. Якщо спостерігається нудота, блювання та діарея, їх можна лікувати загальновживаними протиблювальними засобами. При порушенні зору під час лікування ЛЗ направити пацієнта на офтальмологічне обстеження, припинити лікування у разі діагностування макулярного набряку. Периферична нейропатія може зберігатися понад 6 міс. після припинення застосування паклітакселу.

Пацієнтам необхідно носити одяг з довгими рукавами і довгі штани для захисту від сонця рук і ніг. Можливі р-ції гіперчутливості, в наявності має бути відповідне реанімаційне обладнання. Містить алкоголь, він може впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. ЛЗ містить олію рицинову поліетоксильовану, яка може викликати тяжкі АР. Пацієнтам репродуктивного віку та/або їх партнерам слід користуватися засобами контрацепції щонайменше протягом 6 міс. після закінчення    лікування    ЛЗ    та    негайно проінформувати лікаря, якщо  вагітність все ж таки настала.

Палівізумаб

У разі розвитку серйозної реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію та анафілактичний шок, терапію палівізумабом припинити. При розвитку менш виражених проявів реакцій гіперчутливості бути обережними при подальшому застосуванні палівізумабу. Зобережністю пацієнтам із тромбоцитопенією або будь-яким порушенням згортання крові. Г. інфекція середнього або тяжкого  ступеня або пропасниця можуть вимагати відстрочення введення палівізумабу, якщо тільки, на думку лікаря, це не спричинить більшого ризику. Слабка пропасниця, така як при інфекції ВДШ легкого ступеня тяжкості, зазвичай не є причиною для відкладання введення палівізумабу.

Спеціальних рекомендацій немає.

Паліперидон

За пацієнтами з шизоафективними розладами, які отримують лікування паліперидоном, ретельно наглядати через можливість зміни маніакальних симптомів на депресивні. При виникненні у пацієнта с-мів, що вказують на злоякісний нейролептичний с-м, пізню  дискінезію негайно відмінити паліперидон. Під час застосування можливі випадки виникнення лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу. За пацієнтами з клінічно значущим зменшенням             кількості             лейкоцитів            або лейкопенією/нейтропенією в анамнезі, викликаною застосуванням паліперидону, спостерігати протягом перших кількох місяців терапії, а при перших ознаках зменшення кількості лейкоцитів, за відсутності інших причинних факторів, розглянути можливість відміни застосування. За пацієнтами з клінічно значущою нейтропенією спостерігати щодо виникнення гарячки або інших ознак інфекції та негайно вживати  відповідних заходів при виникненні симптомів. Пацієнтам з тяжкою нейтропенією (абсолютна кількість нейтрофілів <1×109/л) припинити застосування паліперидону до відновлення кількості лейкоцитів. Можливі випадки виникнення гіперглікемії, ЦД та погіршення перебігу наявного ЦД. Можливе збільшення маси тіла, регулярно перевіряти масу тіла. Під час застосування паліперидону проводити моніторинг щодо виникнення симптомів гіперглікемії (полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість), а у пацієнтів з ЦД регулярно контролювати рівень глюкози в крові. З обережністю  призначати  пацієнтам,  у  яких  не виключено наявності пролактин-залежних пухлин. Має α-блокувальні властивості, може викликати ортостатичну гіпотензію. З обережністю застосовувати пацієнтам із СС захворюваннями (СН, ІМ або ішемією міокарда, порушенням провідності), цереброваскулярними захворюваннями, при станах, що сприяють артеріальній гіпотензії (зневодненні, гіповолемії). З обережністю застосовувати пацієнтам з судомними нападами в анамнезі або іншими захворюваннями, що знижують судомний поріг. Табл. не призначати пацієнтам із діагностованим значним викривленням або звуженням ШКТ (патологічним або ятрогенним) або пацієнтам із дисфагією чи утрудненням проковтування табл. Стани, що призводять до скорочення часу ШК проходження (пов’язані з хр. тяжкою діареєю), можуть призвести до зниження абсорбції паліперидону. Застосування паліперидону пацієнтам літнього віку з деменцією не вивчалося, існує підвищений ризик летальності серед пацієнтів літнього віку з деменцією, які лікувалися іншими атиповими антипсихотичними ЛЗ. З обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку з деменцією, які мають фактори ризику інсульту. Зважити можливі ризики/ потенційну користь при призначенні паліперидону пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією із тільцями Леві через підвищений ризик розвитку злоякісного нейролептичного с-му. Блокує α- адренергічну активність, може викликати  пріапізм. Пацієнтів проінформувати про необхідність термінової медичної допомоги у разі, якщо пріапізм не буде усунений протягом 3-4 год. Можливе порушення регуляції t°тіла.  Бути обережними при призначенні паліперидону пацієнтам зі станами, що можуть сприяти підвищенню власної t°тіла, до яких належать інтенсивні фізичні навантаження, дія високих зовнішніх t°, одночасне застосування препаратів з антихолінергічною активністю або зневоднення. Можливі випадки венозної тромбоемболії, оцінити усі можливі фактори ризику венозної тромбоемболії  протягом лікування та вжити запобіжних заходів. Зміна часу прийому препарату може зменшити седативний вплив на пацієнта. Через потенційний вплив тривалої гіперпролактинемії на ріст і статеве дозрівання у підлітків проводити клінічну оцінку ендокринологічного статусу пацієнтів, у тому числі вимірювання зросту, визначення маси тіла, оцінку  статевого дозрівання, моніторинг менструальної функції, а також потенційних пролактин-залежних показників. Під час лікування проводити регулярне обстеження щодо появи екстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів. Під час операцій з видалення катаракти спостерігався інтраопераційний с-м атонічної райдужки у пацієнтів, які лікувалися антагоністами α1-адренергічних рецепторів. Повідомити хірурга-офтальмолога про застосування ЛЗ цього класу в минулому або у період проведення операції.

Утриматися від керування автомобілем та роботи з технікою, доки не буде встановлена їх індивідуальна чутливість  до паліперидону. Уникати вживання алкоголю протягом лікування. Табл. проковтувати цілими, запиваючи рідиною, табл. не можна розжовувати, ділити на частини або подрібнювати. Приймати завжди або натще, або під час сніданку та не чергувати застосування ЛЗ натще  та під час прийому їжі. Пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід застосовувати даний табл. ЛЗ; Сусп. д/ін’єк.прол.дії- призначений тільки для в/м застосування, вводять повільно, глибоко у дельтоподібний або сідничний м’яз.

Панкреатин

У разі появи незвичного абдомінального дискомфорту або змін симптоматики як запобіжний захід рекомендується пройти обстеження з метою виключення ураження кишечнику, особливо якщо пацієнт застосовує дозу понад 10000 ОД ЄФ ліпази на кг маси тіла/добу; при тривалому застосуванні рекомендується одночасне призначення препаратів заліза; препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з алергією до білків свинячого походження; для уникнення утворення сечокислих конкрементів слід контролювати вміст сечової к-ти у сечі; під час супутнього лікування з панкреатином рекомендується моніторинг впливу антидіабетичних агентів на рівень цукру крові пацієнта; препарат не слід застосовувати хворим із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або с- ромом мальабсорбції глюкози і галактози.

Препарат рекомендується приймати під час або одразу після вживання їжі та запиваючи значною кількістю рідини, наприклад, 1 склянкою води; препарат містить активні ферменти, які можуть пошкоджувати слизову оболонку ротової порожнини, тому табл. потрібно ковтати цілими, не розжовуючи; у разі появи незвичного абдомінального дискомфорту або змін симптоматики як запобіжний захід рекомендується пройти обстеження з метою виключення ураження кишечнику, особливо якщо пацієнт застосовує дозу понад 10000 ОД ЄФ ліпази на кг маси тіла/добу та звернутися за медичною консультацією, щоб виключити можливість фіброзуючої колонопатії; слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Пантопразол

При наявності тривожних с-томів (наприклад, у разі суттєвої втрати маси тіла, періодичного  блювання, дисфагії, блювання із кров’ю, анемії, мелени), а також при підозрі або наявності виразки шлунка потрібно виключити злоякісність, оскільки лікування пантопразолом може маскувати с-томи злоякісної виразки і відстрочувати встановлення діагнозу. Якщо с-томи зберігаються при подальшому адекватному лікуванні, необхідно продовжувати дослідження. В/в введення  рекомендується, якщо не підходить р/os. Лікування препаратом може незначною мірою підвищити ризик виникнення шлунково- кишкових інфекцій, спричинених такими бактеріями, як Salmonella і Campylobacter або C. Difficile. Може зменшувати всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламіну) у зв’язку з виникненням гіпо- і ахлоргідрії. Підвищений рівень хромограніну А (CgA) може впливати на результати досліджень при діагностиці нейроендокринних пухлин. Щоб уникнути такого впливу, лікування слід тимчасово припинити принаймні за 5 днів до проведення оцінки рівня CgA. Пацієнтам, які потребують довготривалої терапії, або пацієнтам, які приймають ІПП одночасно з препаратами,  що можуть спричинити гіпомагніємію (діуретики, дигоксин), потрібно визначати рівень магнію перед початком  лікування ІПП та періодично під час лікування,  гіпомагніємія може призвести до розвитку гіпокальціємії та/або гіпокаліємії. Довготривале лікування (більше 1 року) високими дозами ІПП може помірно збільшити ризик перелому стегна, зап’ястя та хребта, переважно у пацієнтів літнього віку або при наявності інших факторів ризику. Пацієнти з ризиком розвитку остеопорозу повинні отримувати лікування відповідно до діючих клінічних рекомендацій та споживати достатню кількість вітаміну D і кальцію.

Необхідно брати до уваги можливий розвиток побічних р-цій, таких як, запаморочення та розлади зору - не слід керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.  Можливий розвиток підгострого ШЧВ. Якщо виникає ураження, особливо на ділянках, що зазнають впливу сонячного світла, і це супроводжується     артралгією,   пацієнту необхідно негайно звернутися до лікаря, який розгляне необхідність припинення застосування препарату.

Папаверин

В/в препарат слід вводити дуже повільно і під контролем АТ, ЧСС, з проведенням ЕКГ. З обережністю, в малих дозах при тяжких захворюваннях серця, станах після ЧМТ, ХНН, недостатності ф-ції наднирників, гіпотиреозі, гіперплазії передміхурової залози, надшлуночковій тахікардії, шокових станах, ослабленим хворим. З обережністю слід призначати в/в ін’єкції препарату при стенозувальному коронаросклерозі. Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей препарат (табл. містить цукор-рафінад, що слід враховувати хворим на ЦД).

Виключити   вживання    алкоголю. Ефективність  знижується           при тютюнокурінні. Враховуючи можливість виникнення побічних р-цій з боку нервової системи (а саме - сонливості), під час лікування препаратом слід утримуватися від керування автотранспортом  або роботи з іншими складними механізмами.Супозиторій вводити глибоко у задній прохід після очищувальної клізми або природного випорожнення кишечнику.

Парацетамол

з обережністю застосовувати при масі тіла до 50 кг, при хронічному недоїданні (низькі запаси глутатіону в печінці), дегідратації, ПН (легкій, помірній); лікування припинити, якщо виявлено г. вірусний гепатит; застосування парацетамолу може негативно впливати на результати лабораторних досліджень при кількісному визначенні вмісту глюкози та сечової к-ти в плазмі крові; під час тривалого лікування потрібен контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки; у пацієнтів з тяжкими інфекціями, такими як сепсис, які супроводжуються зниженням рівня глутатіону, при прийомі парацетамолу підвищується ризик виникнення метаболічного ацидозу; не застосовувати разом з іншими препаратами, що містять парацетамол та застосовуються, наприклад, для зниження t°тіла, лікування болю, t°, симптомів грипу та застуди або безсоння (можливе передозування, аж до ПН з необхідністю пересадки чи летального кінця); лікування припинити при виявленні г. вірусного гепатиту

табл. шипучі перед прийомом повністю розчинити (разова доза може коливатися від ½ до 2 табл) у склянці води (150 - 200 мл); при дотриманні безсольової  дієти мати на увазі, що кожна табл містить 412,4 мг натрію; якщо ознаки захворювання не почнуть зникати впродовж 3 днів лікування препаратом або ж, навпаки, стан здоров’я погіршиться, необхідно звернутися до лікаря; особам, що зловживають алкоголем, перед прийомом порадитися з лікарем, резистентність печінки до парацетамолу у них знижена; не вживати препарат дітям разом з іншими засобами, що містять парацетамол; при лікуванні парацетамолом у дозі 60 мг/кг/добу супутнє застосування іншого антипіретика виправдане лише у разі неефективності парацетамолу; не перевищувати рекомендованих доз; якщо головний біль стає постійним, звернутися до лікаря; пацієнтам, які приймають аналгетики  кожен день при артритах легкої форми, необхідно проконсультуватися з лікарем; при появі симптомів метаболічного ацидозу (глибоке, прискорене чи  утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту) негайно звернутися до лікаря; пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості фруктози не слід застосовувати (сусп. орал.); пацієнтам із непереносимістю деяких цукрів слід проконсультуватись з лікарем, перед прийомом ЛЗ (сусп.орал.);  при застосуванні супозиторіїв існує ризик явищ місцевої токсичності, частота та інтенсивність проявів токсичності зростає при тривалішому застосуванні, у разі коротших інтервалів між введеннями та у разі збільшення дози. При захворюваннях печінки або нирок перед застосуванням препарату потрібно порадитися з лікарем.

Парекоксиб

Застосовувати лише в/в чи в/м. Уникати одночасного застосування парекоксибу з НПЗЗ, крім ацетилсаліцилової к-ти та ацетилсаліцилатів. Препарат може маскувати підвищення t° тіла та інші ознаки запалення, з обережністю проводити лікування пацієнтів з високим ризиком розвитку ускладнень ШКТ при застосуванні НПЗЗ: особи літнього віку, пацієнти, які одночасно застосовують інші НПЗЗ або ацетилсаліцилову к-ту, глюкокортикоїди, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, або пацієнти зі шлунково-кишковим захворюванням у анамнезі, зокрема виразкою та ШКК; одночасне застосування з p/os антикоагулянтами збільшує ризик виникнення кровотечі. Починати лікування після регідратації; у післяопераційних пацієнтів, які отримують парекоксиб, необхідно уважно спостерігати за місцем хірургічного розтину для виявлення ознак інфекції. Перед застосуванням ЛЗ необхідно відновлювати, дотримуючись асептичної методики. ЛЗ містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, і тому фактично вважається препаратом, «вільним від натрію». Лікар повинен бути готовий лікувати тяжку АГ після введення парекоксибу; на початку терапії парекоксибом і протягом усього курсу лікування здійснювати ретельний моніторинг АТ. Якщо АТ підвищується суттєво, розглянути інші види лікування.

Пацієнтам, у яких спостерігається запаморочення, вертиго або сонливість після застосування препарату, необхідно утримуватися  від керування транспортними засобами або роботи з іншими автоматизованими системами; пацієнтам негайно повідомляти свого лікаря про будь-які зміни шкіри, що в них виникли при застосуванні ЛЗ; при появі перших ознак гіперчутливості, лікування припинити.

Пароксетин

Уникати раптової відміни, через ризик виникнення с-му відміни. Пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом для виявлення погіршання клінічного стану і суїцидальності під час лікування, особливо на  початку курсу лікування або під час зміни дозування (як збільшення так і зменшення). Пацієнтів (та особи, які за ними доглядають) попередити про необхідність постійного спостереження за будь-яким загостренням стану хворого (включаючи розвиток нових симптомів) та/або появою суїцидальних намірів/поведінки або думок про заподіяння собі шкоди і негайно звертатися за медичною допомогою у разі їх появи. Існує ймовірність виникнення акатизії протягом перших тижнів лікування.  Лікування пароксетином може асоціюватись із розвитком серотонінового с-му або симптомів, характерних для нейролептичного злоякісного с-му, тому терапію припинити у разі появи таких явищ та призначити підтримуючу симптоматичну терапію. Перед початком лікування хворих ретельно обстежити з метою виявлення у них будь-якого ризику виникнення біполярного розладу, оскільки пароксетин не затверджений для лікування депресії при біполярному розладі. Застосовувати з обережністю для лікування хворих, які мають в анамнезі манію. При  лікуванні раку молочної залози тамоксифеном пацієнту призначати альтернативний антидепресант з незначною або повною відсутністю інгібіції CYP2D6. При лікуванні хворих пароксетином зважувати на можливість виникнення переломів кісток. Пацієнтам з ЦД під час застосування відкорегувати дозу інсуліну та/або р/оs гіпоглікемічних ЛЗ. Застосовувати з обережністю при лікуванні хворих на епілепсію. Може спричиняти мідріаз, тому його застосовувати з обережністю для лікування хворих із закритокутовою глаукомою. Застосовувати з обережністю при лікуванні хворих, яким одночасно призначені ЛЗ з підвищеним ризиком появи кровотечі, а також хворих із частими кровотечами або зі схильністю до них. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну можуть викликати с-ми статевої дисфункції, які можуть бути довготривалі і після припинення лікування ЛЗ.Ризик виникнення післяпологової кровотечі під час прийому препаратів класу СІЗЗС/ІЗЗН.

Пацієнти (або особи, які за ними доглядають) повинні відстежувати будь-які прояви клінічного погіршення (виникнення суїцидальних думок, або зміни в поведінці) і повинні негайно звернутися за медичною допомогою при виникненні цих симптомів. Не вживати алкогольні напої. Можливе порушення  здатності  керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами під час лікування. ЛЗ містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію.

Пегаспаргаза

Р-ції гіперчутливості, включаючи загрозливу для життя анафілаксію, частіше зустрічаються у пацієнтів з відомою гіперчутливістю до інших форм L-аспарагінази. Нагляд за пацієнтом протягом 1 год. після ін’єкції та наявність доступного реанімаційного обладнання і препаратів для лікування анафілаксії. У випадку анафілактичних р-цій слід негайно розпочати лікування антигістамінними засобами, епінефрином, киснем і стероїдами, які вводять в/в. Підвищує ризик геморагічних розладів, особливо при одночасному застосуванні інших ЛЗ, що інгібують коагуляцію. Після комбінованої терапії із застосуванням може розвиватися тяжка гепатотоксичність і токсичність  для центральної нервової системи. Необхідна обережність при введенні ЛЗ у комбінації з  іншими гепатотоксичними  субстанціями, особливо при існуючій печінковій дисфункції. Може виявляти імуносупресивну активність, застосування даного ЛЗ може сприяти розвитку інфекцій у пацієнтів. Для контролю ефективності лікування ретельно контролювати стан периферичної крові та кісткового мозку пацієнта. ЛЗ може впливати на вміст білків у сироватці крові, необхідно регулярно контролювати вміст фібриногену, протромбінового часу та парціального тромбопластинового часу.

На період лікування утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, оскільки при застосуванні препарату можливе виникнення побічних ефектів з боку ЦНС (сонливість, підвищена втомлюваність і сплутаність свідомості). Пацієнтам з серйозними тромботичними подіями припинити застосування препарату. Під час лікування необхідно використовувати ефективні засоби контрацепції, жінкам протягом 6 міс. після припинення терапії.

Пегінтерферон альфа-2b

Залежно від індивідуальної чутливості у пацієнтів може спостерігатися уповільнена швидкість психомоторних р-цій, що проявляється сонливістю, слабкістю, підвищеною втомлюваністю. За станом хворих уважно стежити, виявляючи будь-які симптоми психічних розладів. При  появі таких симптомів лікар повинен пам’ятати про потенційну серйозність цих небажаних ефектів і розглянути необхідність адекватної терапії. Якщо психічні симптоми зберігаються або погіршуються чи з’являється суїцидальне або гоміцидальне мислення, припинити лікування ЛЗ і стежити за станом пацієнта, а у разі потреби вдатися до психіатричного          лікування.          Якщо          лікування пегінтерфероном альфа-2b вважається необхідним для дорослих пацієнтів з тяжкими психічними станами на даний час або в анамнезі, терапію розпочинати тільки після відповідної індивідуалізованої діагностики та лікування психічного захворювання. При необхідності для оцінки, лікування та спостереження за пацієнтом необхідно застосовувати комплексний підхід, в тому числі із залученням лікаря-психіатра або нарколога. Стан пацієнтів ретельно контролювати під час терапії і навіть після її припинення. Рекомендовано раннє втручання у разі повторного виникнення або розвитку психічних порушень і застосування психоактивних речовин. З появою р-цій гіперчутливості на фоні введення ЛЗ припинити лікування і негайно призначити адекватну симптоматичну терапію. Забезпечувати адекватну гідратацію, оскільки у деяких пацієнтів проявляється гіпотонія, пов’язана  зі зневодненням організму. Пацієнтам з  ознаками аутоімунних розладів потрібен постійний нагляд, а також повторно проводити оцінку користі-ризику подальшого проведення терапії ЛЗ. Якщо очікується поява с-му Фогта- Коянаги-Харади, то припинити противірусне лікування та розглянути можливість терапії КС. Усім пацієнтам, які мають скарги щодо органів зору, у тому числі зниження гостроти зору чи обмеження полів зору, необхідно негайно провести повне офтальмологічне обстеження. Хворим на ЦД чи АГ рекомендується періодично проводити офтальмологічне обстеження під час терапії препаратом. Припинити терапію препаратом при появі нових або посиленні наявних офтальмологічних порушень. При наявності порушення функції щитовидної залози лікування можна продовжити, якщо рівень ТТГ вдається  підтримувати медикаментозною терапією на нормальному рівні.

Застосовувати під наглядом лікаря. Пацієнтів проінформувати про переваги такої терапії та можливі побічні реакції. Усім пацієнтам до початку терапії необхідно пройти офтальмологічне обстеження. Пацієнтам рекомендувати ретельно чистити зуби 2 р/день та регулярно проходити стоматологічне обстеження. У деяких пацієнтів може виникати блювання, після чого ретельно ополіскувати ротову порожнину. Хворим чоловікам та їхнім партнеркам необхідно обом застосовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування та протягом 7 місяців після завершення лікування. При втомі, сонливості  чи  сплутаності свідомості на фоні терапії препаратом не рекомендується керувати автомобілем або працювати зі складною технікою. При застосуванні комбінованої терапії препарату з рибавірином ознайомитися з особливостями застосування рибавірину. Необхідно змінювати місця ін’єкції при кожному введенні препарату.

Пегінтерферон альфа-2а

Лікування проводити під наглядом кваліфікованого лікаря, який має досвід лікування пацієнтів з хронічним гепатитом  В і С. Уважно спостерігати за станом пацієнтів для виявлення симптомів психічних розладів, якщо такі симптоми виникають, лікар повинен пам’ятати про потенційну серйозність вказаних небажаних явищ і необхідність відповідного лікування, якщо симптоми психічних розладів зберігаються або погіршуються або виявляється суїцидальний настрій, рекомендується відмінити терапію ЛЗ і призначити відповідне лікування.Якщо приймається рішення про необхідність лікування ЛЗ пацієнтів з тяжкими психічними захворюваннями (в т. ч. в анамнезі), то терапію починати лише після проведення відповідного обстеження і  лікування психічного розладу. Якщо приймається рішення про призначення інтерферонів альфа, перед початком лікування ретельно оцінити та відповідним чином контролювати наявність супутніх психічних розладів і потенційне вживання інших речовин; при необхідності розглянути питання про міждисциплінарний підхід, включаючи залучення психіатра або нарколога для обстеження, лікування і нагляду за пацієнтами; за такими пацієнтами вести ретельний нагляд у ході лікування і після його завершення; рекомендується раннє втручання при повторному виникненні  або  розвитку  психічних розладів  і вживанні психоактивних речовин. Очікувану користь від лікування оцінювати індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням даних щодо безпеки для дітей і підлітків, отриманих у клінічних дослідженнях. З метою покращення відстежування біологічних ЛЗ торговельна назва та номер серії застосованого препарату має бути чітко задокументована (або зазначена) у медичних документах пацієнта. Лікування препаратом можна починати або продовжити, якщо рівень ТТГ підтримується в межах нормальних значень медикаментозно. При виникненні тяжких інфекційних ускладнень відмінити лікування препаратом та призначити відповідну  терапію.  Лікування ЛЗ необхідно відмінити при виникненні або загостренні офтальмологічних розладів. Хворим псоріазом ЛЗ призначати з обережністю, а при появі або загостренні захворювання розглянути питання про припинення терапії.

При застосуванні ЛЗ спостерігалися гіпо- і гіперглікемія, розвиток ЦД, пацієнтам з порушеннями, що не можуть ефективно контролюватися медикаментозно, ЛЗ застосовувати не слід ні окремо, ні у поєднанні з рибавірином. Пацієнти із симптомами, які схожі на симптоми аутоімунних захворювань, повинні проходити ретельне обстеження  і повторну оцінку співвідношення користі і ризику щодо продовження лікування інтерфероном. Пацієнтам ретельно чистити зуби двічі на день та регулярно проходити обстеження у стоматолога. У деяких пацієнтів може виникати блювання, після якого рекомендується ретельно полоскати рот. При виникненні запаморочення, сонливості, сплутаності свідомості і слабкості утриматися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.

Пеметрексед

Може пригнічувати ф-цію кісткового мозку, мієлосупресія є токсичністю, яка лімітує дозу. Перед призначенням пацієнтам із значним об’ємом порожнинної рідини - розглянути питання про дренування. Використовувати рукавички. Якщо р-н потрапив на шкіру, негайно промити водою з милом. Якщо р-н потрапив на слизову оболонку, промити водою. Не викликає пухирів. Не існує специфічного антидоту для усунення крововиливів у результаті застосування, крововиливи повинні лікуватися згідно з локальними стандартами. Можливе серйозне зневоднення, пов’язане зі шлунково-кишковою токсичністю пеметрекседу у комбінації з цисплатином, тому пацієнти повинні отримати адекватну протиблювотну терапію та відповідну гідратацію до та/або після лікування. ЛЗ містить приблизно 54 мг натрію н/фл., що еквівалентно приблизно 2,7 % рекомендованої ВООЗ максимальної добової дози натрію для дорослого (2 г). Повідомлялося про випадки променевого пневмоніту у пацієнтів, які отримували променеву терапію до, під час або після терапії пеметрекседом. Цим пацієнтам слід приділяти особливу увагу та дотримуватися обережності при застосуванні  інших радіосенсибілізуючих засобів.

Необхідність прийому фолієвої к-ти та вітаміну В12 для зменшення токсичності, пов’язаної з терапією. Може спричинити генетичні порушення; статево зрілим чоловікам не планувати народження дітей протягом лікування та протягом 3 місяців після терапії. Вживати заходи контрацепції або утриматись від статевих контактів. Може спричиняти незворотне безпліддя, чоловікам рекомендується вжити заходів щодо зберігання сперми перед початком лікування. Жінки, які можуть завагітніти, повинні вживати ефективні заходи контрацепції протягом лікування та протягом 6 міс. після завершення лікування. ЛЗ може спричиняти  втому, тому пацієнтам слід бути уважними під час керування автомобілем або іншими механізмами.

Пеніциламін

При лікуванні препаратом необхідно кожні 2 тижні протягом перших 6 міс. його застосування, а потім кожен місяць проводити загальний аналіз сечі, морфологічний аналіз крові з мазком, а також визначати кількість тромбоцитів. Хворих необхідно проінформувати про можливість появи таких симптомів гранулоцитопенії і/чи тромбоцитопенії, як гарячка, біль у горлі, озноб, петехіальні крововиливи, геморагія. При появі свербежу і висипання застосовувати антигістамінні препарати. Поява медикаментозного висипання з гарячкою, суглобним болем, збільшенням лімфатичних вузлів та іншими алергічними симптомами потребує відміни ЛЗ. У деяких пацієнтів, які приймають пеніциламін, виникають такі розлади: апластична анемія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, с-м Гудпасчера і міастенія. У період лікування препаратом можлива поява таких симптомів, як протеїнурія і/чи гематурія, що може бути показником початку клубочкового нефриту, який може призвести до нефротичного с-му. При появі протеїнурії і гематурії лікар має упевнитися, чи пов'язані вони з лікуванням. При лікуванні цистинурії пеніциламіном рекомендується проводити 1 р/рік рентгенологічне дослідження сечової системи для швидкого виявлення нефролітів. При появі пухирчатки лікування пеніциламіном припинити, лікування пухирчатки − високі дози ГКС у монотерапії чи іноді у поєднанні з імуносупресивними засобами. Можлива оборотна втрата смаку.

Протягом лікування рекомендується вживати велику кількість рідини, не менше ніж 3 л/добу. Хворому необхідно  випити 0,5 л води перед сном, потім − 0,5 л вночі, коли сеча буде концентрована і більш кисла, ніж протягом дня. Зазвичай чим більше рідини випиває хворий, тим нижча його потреба у пеніциламіні. Рекомендується також дієта з низьким вмістом метіоніну, щоб утворення цистину було якомога нижчим, але через низький вміст білка така дієта не рекомендується дітям у період росту і вагітним жінкам. Негайно повідомили лікаря про появу  таких симптомів, як задишка після фізичного навантаження, кашель неясної етіології, дихання зі свистом.

Пентоксифілін

У разі застосування пентоксифіліну пацієнтам із хр. СН попередньо досягти фази компенсації кровообігу. Хворим на СЧВ або на інші захворювання сполучної тканини пентоксифілін можна призначати тільки після ґрунтовного аналізу можливих ризиків і користі. Особливо уважне спостереження необхідне для пацієнтів: з високою схильністю до кровотеч, зумовленою, наприклад, лікуванням антикоагулянтами або порушеннями згортання крові, які нещодавно перенесли оперативне лікування (підвищений ризик виникнення кровотечі, у звʼязку з чим потрібен систематичний контроль рівня гемоглобіну та гематокриту); для яких зниження АТ становить високий ризик (пацієнтів з тяжкою ІХС або стенозом судин, які постачають   кров   до   мозку);   які   одночасно  отримують лікування пентоксифіліном та антивітамінами К або інгібіторами агрегації тромбоцитів, які одночасно  отримують                              лікування          пентоксифіліном          та ципрофлоксацином, які одночасно отримують лікування пентоксифіліном та теофіліном.

При перших ознаках розвитку анафілактичної/анафілактоїдної           р-ції лікування препаратом припинити та звернутися за допомогою до лікаря.

Перекис водню

Нестабільний у лужному середовищі, у присутності  металів, складних радикалів деяких оксидантів, а також в освітленому та теплому місці.  З  обережністю застосовувати для обробки глибоких ран та зрошення порожнин, враховуючи можливість емболій.

Уникати попадання р-ну в очі.

Периндоприл

У хворих на гіповолемію, з дефіцитом натрію в зв’язку із застосуванням діуретиків, безсольовою дієтою, ч/з блювання, діарею, в зв’язку з діалізом можливий розвиток раптової тяжкої гіпотензії, ниркової недостатності. Доцільно компенсувати втрати рідини і солей до початку лікування. Пацієнти з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки після операції трансплантації нирки, з порушенням ф-ції нирок, печінки, вираженим аортальним або мітральним стенозом, тяжкою СН та з тенденцією до електролітних порушень, пацієнти, які вживають додатково діуретики (які не виводять калій), дигоксин або судинорозширюваючі препарати, повинні починати лікування під наглядом лікаря. З метою зменшення ризику появи симптоматичної гіпотензії пацієнтам, які приймають великі дози діуретиків, рекомендовано припинити вживання діуретиків за  2-3 дні до початку лікування. Якщо це неможливо - необхідно зменшити дозу діуретиків або початкову дозу препарату. Не призначається пацієнтам, які перебувають на ГД з високопроточними поліакриловими мембранами ч/з можливість виникнення анафілактичної р-ції. Можливо виникнення сухого кашлю, який зникає після відміни препарату. Якщо пацієнту збираються робити хірургічне втручання необхідно повідомити анестезіолога про застосування будь якого інгібітору АПФ. При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнту слід надати горизонтального положення та у разі необхідності ввести в/в 0,9 % р-н натрію хлориду. Виникнення ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані у  пацієнтів вимагає термінової відміни препарату і встановити відповідний нагляд за станом пацієнта до повного зникнення  с-томів; інтестинальний ангіоневротичний набряк необхідно враховувати під час проведення диференційного діагнозу у пацієнтів з абдомінальним болем, які приймають препарат. Застосування препарату не можна розпочинати раніше ніж ч/з 36 год. після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану.

Може впливати на здатність керувати автомобілем і роботу з різними механізмами у разі розвитку артеріальної гіпотензії або запаморочення; пацієнти мають сповіщати про будь-який прояв інфекційного захворювання (біль у горлі, лихоманку). Можливе виникнення кашлю на тлі терапії та припиняється після  відміни препарату. Застосування периндоприлу з харчовими добавками, що містять калій або з замінниками солі з калієм не рекомендується; пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, с-ромом мальабсорбції глюкози-галактози або повною лактазною недостатністю не рекомендується приймати периндоприл.

Перметрин

Призначати з обережністю, оскільки існує перехресна чутливість між синтетичними пиретроїдами, такими як перметрин.Персонал, який проводить багаторазові  обробки препаратом, повинен захищати руки гумовими рукавичками. При підвищеній чутливості до компонентів препарату застосування необхідно припинити.

Перед застосуванням ЛЗ необхідно проконсультуватися з лікарем, оскільки існує перехресна чутливість між синтетичними пиретроїдами, такими як перметрин. Обробку проводити у добре провітрюваному приміщенні або на вулиці. Після обробки ретельно вимити руки з милом і прополоскати рот проточною водою. Необхідно уникати попадання на слизові оболонки очей, носа, ротової порожнини, сечостатевих органів. Якщо це трапилось, слизові оболонки слід промити великою кількістю проточної води. Для уникнення повторного зараження необхідно перевірити на наявність збудників, продезінфікувати одяг, головні убори, шарфи, постільну білизну, гребінці і обробити волосся у людей, які перебували у контакті з хворим. Для ефективності лікування  дотримуватись  чіткого дозування та правил застосування ЛЗ.

Пефлоксацин

При перших симптомах або підозрі на тендиніт необхідно припинити терапію пефлоксацином. Уникати застосування пефлоксацину пацієнтам, які мають в анамнезі тендиніт, які застосовували КС або пацієнтам, які мали підвищене фізичне навантаження. З обережністю застосовувати препарат хворим на міастенію гравіс. Із обережністю призначати пацієнтам, які мають судоми в анамнезі або фактори, що сприяють виникненню судом. Якщо у пацієнта спостерігаються симптоми невропатії, прийом пефлоксацину припинити. З обережністю призначати пацієнтам, які мають в анамнезі інсульт. У разі підозри або підтвердження CDAD застосування пефлоксацину негайно припинити та призначити відповідну терапію. У разі виникнення р-цій гіперчутливості та АР, у т. ч. загрозливих для життя анафілактичні р-цій припинити прийом  препарату та призначити відповідне лікування. У разі виникнення вторинної інфекції під час лікування необхідно вжити відповідних заходів.

При перших симптомах або підозрі на тендиніт необхідно знизити навантаження на уражену кінцівку. Уникати впливу прямих сонячних променів та штучного ультрафіолетового опромінення під час лікування, а також щонайменше впродовж 4 днів після завершення лікування. В іншому разі рекомендується користуватися захисним одягом або сонцезахисним кремом (з високим ступенем захисту від УФ-променів). При появі перших проявів реакції шкіри лікування припинити. Гіпоглікемія спостерігалась, як правило, у хворих на ЦД пацієнтів, які застосовували p/os гіпоглікемічні засоби (наприклад, глібенкламід) або інсулін. Таким пацієнтам необхідний ретельний моніторинг рівня глюкози в крові. Уникати застосування пефлоксацину у пацієнтів, які мали дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, та використовувати альтернативні методи лікування. До з’ясування індивідуальної реакції на препарат (може виникнути запаморочення, судоми), утриматися від керування автотранспортом або іншими механізмами.

Пілокарпін

до початку терапії необхідно проводити огляд очного дна; обережно застосовувати хворим з відшаруванням сітківки в анамнезі, хворим молодого віку з міопією високого ступеня; при гіпертиреоїдизмі, епілепсії, пептичній виразці; міотичні засоби призначати при відсутності у райдужній оболонці новоутворених судин; практично не впливає на рівень офтальмотонусу у здорових людей, але ефективний хворим з глаукомою різних форм; бажано протягом року на 1-3 міс. препарат замінювати на інші неміотичні ЛЗ; з обережністю застосовувати при:  гіпертиреоїдизмі; епілепсії; пептичній виразці; вазомоторна нестабільність; хв. Паркінсона; с-томи передозування: нудота, брадикардія, може розвинутися стійкий міоз, біль в оці, порушення зору, головний біль; лікування: при появі цих с- томів препарат відмінити і призначити специфічні антидоти - атропін, тропікамід; при вираженій брадикардії ч/з передозування парасимпатоміметиків вводити 0,5-2 мг атропіну парентерально

при застосуванні ЛЗ не рекомендується керувати автотранспортом та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують чіткості зору; при одночасному застосуванні інших оч. крап. інтервал між інстиляціями повинен бути не менше 15 хв.; збільшення концентрації та частоти інстиляції (6 і більше) - недоцільне, тому що це не призводить до посилення гіпотензивного ефекту та спричиняє загальні негативні р- ції організму; безпосередньо перед застосуванням треба потримати флакон з препаратом у долоні, щоб підігріти до tº тіла; кришечку відгвинтити, зняти і, злегка натискаючи на корпус флакона, закапати р-н в око; після закапування кришечку щільно загвинтити.

Пімекролімус

Не застосовувати пацієнтам зі спадковим чи набутим імунодефіцитом або пацієнтам, які отримують лікування імуносупресивними засобами. Не застосовувати ЛЗ під оклюзійну пов’язку. Лікар повинен порекомендувати пацієнту відповідні заходи захисту від сонячного опромінення, такі як обмеження перебування на сонці, використання засобів захисту та покриття шкіри одягом. За відсутності очевидної етіології лімфаденопатії або при появі г. інфекційного мононуклеозу лікування даним препаратом припинити. Необхідний моніторинг пацієнтів із лімфаденопатією, що виникла, з метою підтвердження її зникнення. Перед початком лікування ділянки, уражені інфекцією, потрібно вилікувати. Необхідний моніторинг пацієнтів із лімфаденопатією, що виникла, з метою підтвердження її зникнення. Не наносити на потенційно злоякісні ураження чи ділянки шкіри, уражені передпухлинними захворюваннями.

Уникати контакту з очима та слизовими оболонками; за умови випадкового потрапляння, ретельно витерти чи змити водою. Застосовувати заходи захисту від сонячного опромінення (обмеження перебування на сонці, використання засобів захисту та покриття шкіри одягом). Не наносити ЛЗ на потенційно злоякісні ураження чи ділянки шкіри, уражені передпухлинними захворюваннями. Не застосовувати на ділянки шкіри, уражені г. вірусними інфекціями (простий герпес, вітряна віспа). Пацієнти повинні повідомити про це лікарю, якщо реакції у місці нанесення препарату  надто виражені.

Пінаверію бромід

Пацієнтам з поодинокими спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, дефіцит лактази або мальабсорбція глюкози-галактози, не слід приймати цей препарат

Табл. необхідно ковтати, не розжовуючи і не розсмоктуючи, запиваючи склянкою води, під час їжі, щоб уникнути контакту пінаверію зі слизовою оболонкою ставоходу (ризик ураження стравоходу)

Піоглітазон

Після початку лікування піоглітазоном слід кожні 3-6 міс. у пацієнта ретельно оцінювати ефективність терапії. З урахуванням потенційних ризиків тривалої терапії піоглітазоном лікарі, які призначають препарат, повинні за допомогою рутинних оглядів підтверджувати наявність сприятливого профілю безпеки у піоглітазону. На  даний час не можна повністю виключити ризик розвитку раку сечового міхура після короткочасного застосування піоглітазону. Тому до початку терапії піоглітазоном слід ретельно оцінювати будь-які фактори ризику появи раку сечового міхура (вік, паління, професійні шкідливості, хіміотерапія (циклофосфамід), променева терапія у ділянці таза). У період лікування піоглітазоном пацієнтам з патологією печінки або при розвитку симптомів дисфункції печінки (нудота, анорексія, біль у ділянці живота, втомлюваність) необхідно регулярно контролювати рівні печінкових ферментів. При 3-разовому підвищенні рівня активності ферментів (АЛТ) або розвитку жовтяниці лікування піоглітазоном слід припинити. При порушенні гостроти  зору  може  розвинутися  макулярний  набряк,    у такому разі необхідна консультація офтальмолога. Слід прийняти до уваги існування ризику переломів у пацієнтів, які отримували піоглітазон. Пацієнтів з факторами ризику розвитку хр. СН постійно контролювати щодо ознак і симптомів СН, збільшення маси тіла або появи набряків, особливо у пацієнтів зі зниженим діастолічним резервом,лікування розпочинати з мінімальної дози.

Внаслідок підвищення чутливості тканин  до інсуліну результатом лікування піоглітазоном жінок із с-мом полікістозних яєчників може бути поновлення овуляції; такі пацієнтки ризикують завагітніти. Пацієнток слід попереджати про можливість вагітності. Якщо вагітність вже наступила, піоглітазон слід відмінити. Слід попередити пацієнтів про необхідність негайного звернення до лікаря у випадку появи у них під час терапії ознак макроскопічної гематурії або інших симптомів з боку сечостатевої системи. При застосуванні препарату можливе виникнення побічних р-цій, що можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. У разі непереносимості деяких цукрі пацієнту необхідна консультація  лікаря,  перш  ніж   приймати цей ЛЗ - препарат містить лактозу.

Піпекуронію бромід

Застосовувати винятково в умовах спеціалізованого стаціонару у присутності фахівця та при наявності апаратури для проведення ендотрахеальної інтубації,  ШВЛ, кисневої терапії і ЛЗ антагоністів. Можливі випадки анафілактичної та анафілактоїдної р-цій, тому застосовувати винятково в умовах, що дозволяють негайно приступити до лікування таких станів. Не викликає вивільнення гістаміну. З метою запобігання відносному передозуванню і забезпечення відповідного контролю за відновленням м’язової активності застосовувати стимулятор периферичних нервів. З особливою обережністю вводити пацієнтам з алергією на інші міорелаксанти в анамнезі ч/з можливу перехресну алергію. З обережністю призначають пацієнтам з нервово- м’язовими захворюваннями ч/з можливе посилення/ послаблення дії піпекуронію броміду. Вміти розпізнавати ознаки с-му гіпертермії, методи його діагностики і  лікування. Перед початком анестезії компенсувати наявні водно-електролітні розлади і порушення рН крові. Гіпотермія може пролонгувати дію піпекуронію броміду. Гіпокаліємія, дигіталізація, прийом діуретиків, гіпермагніємія, гіпокальціємія (трансфузія), дегідратація, ацидоз, гіпопротеїнемія, гіперкапнія, кахексія можуть сприяти посиленню і продовженню дії піпекуронію броміду. Може частково знижувати тромбопластиновий і протромбіновий час. Застосовувати винятково свіжоприготовлений р-н. Змішування з інфузійними р-ми не рекомендується.

У перші 24 год після припинення міорелаксуючої дії не керувати автомобілем та іншими механізмами, робота на яких пов’язана з підвищеним ризиком травматизму.

Піперазину адипінат

Лікування препаратом не потребує спеціальної дієти або підготовки хворих. Проносні призначають тільки при схильності до запорів. Ослабленим пацієнтам та хворим з анемією препарат застосовують з обережністю.

Під час лікування ентеробіозу необхідно дотримуватися суворого гігієнічного режиму. Необхідна обережність при роботі з транспортними засобами або механізмами через можливе виникнення запаморочення.

Піразинамід

Для зменшення токсичної дії піразинаміду призначати метіонін, ліпокаїн, глюкозу, вітамін В12. Піразинамід може підсилити токсичну дію алкоголю. Затримує екскрецію уратів нирками, що може проявлятися як гіперурикемія, зазвичай без ознак подагри. Обережно призначати хворим на ЦД. У хворих на порфірію може спричинити г.напади порфірії.

З обережністю приймати пацієнтам з подагрою в анамнезі. Піразинамід може підсилити токсичну дію алкоголю. Під час лікування препаратом виникають побічні реакції з боку нервової системи, тому  у цей період утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Пірантел

Даний ЛЗ містить барвник жовтий захід FCF (E 110), який може спричиняти АР. Одночасно лікувати всіх членів родини, оскільки зараження часто протікає безсимптомно. На сьогодні клінічно не підтверджено вроджених вад розвитку або фетотоксичних ефектів. Проте моніторинг застосування пірантелу в період вагітності недостатній для виключення всіх можливих ризиків.

Для запобігання повторному зараженню необхідно вживати суворих гігієнічних заходів: проводити щоденний туалет періанальної ділянки, чистити нігті кілька разів на день. Дітям необхідно коротко обрізати нігті. Регулярно міняти нижню білизну та піжаму. Запобігати розчухуванню. Рекомендується одночасно лікувати всіх членів родини, оскільки зараження часто протікає безсимптомно. Якщо під час лікування спостерігається запаморочення чи сонливість, утриматися від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами.

Піридоксин

Обережно застосовувати хворим на виразкову хворобу шлунка, ДПК у зв’язку з можливим підвищенням  кислотності шлункового соку, при важких  ураженнях печінки. Може призвести до хибно-позитивної проби на уробіліноген з використанням реактиву Ерліха. Р-ин готувати безпосередньо перед застосуванням - разову  дозу препарату розводити в 1-2 мл води для ін’єкцій  або 0,9 % р-ні натрію хлориду.

Обмін піридоксину порушується при регулярному вживанні алкоголю. Дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та роботі зі складними механізмами у зв’язку з можливістю розвитку побічних ефектів з боку нервової системи.

Піридостигмін

тiльки пiсля ретельного оцінювання ризику та очiкуваного сприятливого ефекту слід призначати пацієнтам з  виразкою шлунка, тиреотоксикозом.З особливою обережнiстю призначати при ЦД, хв. Паркінсона, пiсля операцiй на органах ШКТ. У пацієнтів із перенесеними хворобами печiнки регулярно контролювати її ф-цiю.

під час лікування уникати керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Піроксикам

Первинне призначення піроксикаму повинне проводитися лікарем, який має досвід в діагностичній оцінці і лікуванні пацієнтів із запальними або дегенеративними ревматичними захворюваннями; побічні р-ції можна зменшити, застосовуючи мінімальну ефективну дозу впродовж найкоротшого часу, необхідного для лікування; ефект від лікування і переносимість ЛЗ слід оцінювати кожні 14 днів; якщо тривале лікування вважається за необхідне, цю переоцінку слід проводити частіше; застосування препарату пов’язується зі збільшенням  ризику ШК ускладнень, слід з обережністю розглянути необхідність комбінованого лікування гастропротективними препаратами (мізопростол або інгібітори протонного насоса), особливо у пацієнтів літнього віку. Ч/з профіль безпеки піроксикам не є засобом І вибору, якщо показані до застосування інші НПЗЗ і протиревматичні ЛЗ; рішення про призначення піроксикаму повинне ґрунтуватися на оцінці індивідуального загального ризику для пацієнта. Може спричинити серйозні ШК р-ції, такі як кровотеча, виразка і перфорація шлунка, тонкої і товстої кишки, що можуть бути летальними; пацієнтам зі значущими факторами ризику виникнення серйозних ШК р-цій слід призначати піроксикам тільки після ретельної оцінки. Пацієнти, які приймають одночасно пероральні ГС, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну або тромбоцитарні антиагреганти, такі як ацетилсаліцилова к-та у низьких дозах, мають підвищений ризик серйозних ШК ускладнень; під час лікування необхідно уважно стежити за с-ми ШК ульцерації та/або кровотечі; якщо є підозра на наявність  ШК ускладнення під час лікування, прийом піроксикаму слід негайно припинити і провести клінічну оцінку і лікування. Забезпечити відповідний нагляд за пацієнтами, які мають в анамнезі випадки АГ та/або від легкої до помірної застійної СН; призначати з обережністю пацієнтам із порушенням коагуляції в анамнезі; пацієнтам із неконтрольованою АГ, застійною СН, встановленою ІХС, захворюванням периферичних артерій та/або судинно-мозковою хворобою слід призначати лише після  ретельної  оцінки ризик/користь; така оцінка необхідна до початку довгострокового лікування пацієнтів з факторами ризику відносно СС подій. Може спричинити серйозні шкірні р-ції (с-м Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз), в такому випадку лікування слід припинити. Пацієнтів слід повідомити про те, що у разі появи будь-яких ознак або с-томів тяжких побічних р-цій з боку шкіри (прогресуючого шкірного висипу, часто з пухирями або пошкодження слизової оболонки) після місцевого застосування піроксикаму вони мають припинити лікування та негайно звернутися за медичною допомого. Застосовувати з обережністю пацієнтам із нирковими порушеннями ч/з можливе ураження нирок. Тривале лікування піроксикамом може спричинити зміни печінкової ф-ції, тому необхідний періодичний контроль печінкових ферментів. Може маскувати с-ми г. запалення, тому при його призначенні слід виключити наявність бактеріальної інфекції. Існує ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів віком від 65 років, у хворих із нирковою недостатністю, пацієнтів, які лікуються β-блокаторами, інгібіторами АПФ і калійзберігаючими діуретиками, у них необхідно контролювати калій у сироватці крові. Не призначати для лікування післяопераційного болю в  умовах коронарного шунтування. Перед призначенням хворим на БА, алергічний риніт, з поліпами слизової оболонки носа, ХОЗЛ необхідно визначити доцільність призначення препарату. Пацієнти з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушеннями мальабсобції глюкози-галактози, не повинні приймати цей препарат. Може призвести до захворювання на АГ або до загострення існуючої АГ, т.ч. збільшити частоту випадків  СС подій. При тривалому використанні препарату, необхідний постійний моніторинг лабораторних показників крові (гемоглобін, гематокрит), згортання крові, ф-ції  печінки і нирок. Як і інші НПЗП, гальмує агрегацію тромбоцитів і збільшує час кровотечі, це слід враховувати при визначенні часу кровотечі.

Табл. та капс. приймають після їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини. Ректальну форму застосовують після очисної клізми. Супоз. перед введенням слід змочити водою. У період лікування не можна вживати алкогольні напої та краще утриматися від керування транспортними засобами та роботи з  іншими механізмами; пригнічує фертильність у жінок репродуктивного віку, що слід враховувати при спробах завагітніти.

Пластикові внутрішньоматкові протизаплідні  засоби

При наявності будь-якого із зазначених нижче станів або захворювань систему можна застосовувати лише після консультації     відповідного     спеціаліста;     якщо   подібні

Вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами   невідомий.   Жінка  повинна

з прогестинами

симптоми виникли вперше, розглянути питання про доцільність видалення системи: мігрень, фокальна мігрень, що супроводжується асиметричними порушеннями зору або іншими симптомами, що свідчать про транзиторну церебральну ішемію; надзвичайно сильний головний біль; жовтяниця; значне підвищення АТ; тяжкі ССЗ, такі як інсульт або ІМ; г. венозна тромбоемболія. У разі  виникнення симптомів, які вказують на ретинальний тромбоз, таких як часткова або повна втрата зору, причина якої не встановлена, проптоз або диплопія, набряк диска зорового нерва або ураження судин сітківки, негайно провести відповідні діагностичні та лікувальні заходи. У пацієнток, хворих на ЦД, які застосовують систему, контролювати концентрацію глюкози в крові. Перед введенням жінку поінформувати про ефективність, ризики і побічні ефекти при застосуванні системи. Провести фізикальне обстеження пацієнтки, в т.ч. органів малого таза, молочних залоз, та цитологічне дослідження цервікального мазка, якщо мазок не робили протягом трьох останніх місяців. Виключити наявність вагітності та захворювань, що передаються статевим шляхом, і за необхідності вилікувати інфекційні захворювання статевих шляхів. Якщо у жінки спостерігається рецидив ендометриту або інфекційного захворювання органів малого таза, г.запалення, що не піддається лікуванню протягом кількох днів, систему видалити. Жінок проконсультувати щодо можливих ознак експульсії та про те, як перевіряти наявність ниток системи, і порадити їм звернутися до лікаря, якщо нитки не можна відчути. Ризик експульсії підвищується у: жінок з тяжкими менструальними кровотечами в анамнезі (включаючи жінок, які використовують систему для лікування тяжких маткових кровотеч); жінок з ІМТ вище нормального на момент встановлення системи; цей ризик поступово зростає зі збільшенням ІМТ.

пройти повторний огляд через 4-12 тижнів після введення системи та раз на рік у подальшому або частіше, якщо виникнуть медичні показання. Не можна використовувати як посткоїтальний контрацептив. Звернутися до лікаря при змінах настрою та появі симптомів депресії, в т.ч.незабаром після початку прийому. Бар’єрні контрацептиви (наприклад презерватив) використовувати доти, доки місце розташування системи не буде підтверджене. Застосування надмірних зусиль або гострих інструментів під час видалення системи може  призвести до того, що  система зламається. Тому після видалення  систему оглянути та переконатися, що її видалено повністю.

Платифілін

З обережністю застосовують пацієнтам з гіпертрофією передміхурової залози або обструкцією сечовивідних шляхів, хворобою Дауна, дитячим церебральним паралічем, при рефлюкс-езофагіті, грижі стравохідного отвору діафрагми, що поєднується з рефлюкс-езофагітом, при неспецифічному виразковому коліті, мегаколоні; у пацієнтів із ксеростомією тривале застосування може спричинити подальше зниження слиновиділення, у хворих літнього віку або ослаблених хворих, при  хр.захворюваннях легенів або зворотній обструкції, при хр. захворюваннях легенів, що перебігають з низькою продукцією густого мокротиння; при вегетативній (автономній) нейропатії; хворим віком від 40 років з огляду на можливий прояв недіагностованої глаукоми

При застосуванні препарату утримуватися від керування автомобілем і виконання інших потенційно небезпечних видів діяльності, які вимагають підвищеної уваги й швидкості психомоторних реакцій

Повідон йод

Темно-коричневий колір препарату свідчить про його ефективність, зменшення насиченості кольору є ознакою зниження протимікробної дії. Протимікробна дія р-ну виявляється при його рН від 2,0-7,0. Р-н призначений  тільки для зовнішнього застосування. Може знизити поглинання йоду щитовидною залозою, що впливає на результати деяких обстежень і процедур. У застосуванні зробити перерву не менше 1-4 тиж. Неможливо виключити розвиток гіпертиреозу при довготривалому (більше 14 днів) застосуванні, застосування його у значних кількостях на обширних поверхнях. Уникати застосування при: лікуванні препаратами літію та нирковій недостатності, захворюваннях          щитовидної          залози.В          разі орофаренгального застосування можливе виникнення пневмоніту.Окислювальна дія повідон-йоду  може призвести до хибно-позитивних результатів діагностичних тестів (наприклад толуїдинова і гваякова проба на Hb та глюкозу у калі та сечі). Окиснювальна дія може спричинити корозію металів, пластмасові і синтетичні матеріали звичайно не чутливі до нього. Не застосовувати препарат пацієнтам до або після лікування раку щитоподібної залози радіактивним йодом або проведення сцинтографії радіактивним йодом.

Препарат призначений для зовнішнього застосування у розчиненому та нерозчиненому вигляді. Легко видаляється з текстильних та інших матеріалів теплою водою з милом. Плями, що важко видаляються, обробити р-ном аміаку чи тіосульфатом натрію. Не змішувати препарат з гарячою водою. Не нагрівати перед застосуванням, припустиме лише короткочасне нагрівання до tº тіла. Не впливає на швидкість р-ції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Подорожник великий

Спеціальних рекомендацій немає

Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей препарат; у зв’язку з наявністю цукру препарат може бути шкідливим  для  зубів;   оскільки  препарат містить       цукор-рафінад,       це        слід враховувати хворим на ЦД

Посаконазол

Бути обережними при застосуванні посаконазолу  пацієнтам із гіперчутливістю до інших азолів. Рівні функціональних проб печінки оцінювати на початку та під час курсу терапії посаконазолом. Ведення  пацієнта повинно включати оцінку функцій печінки (зокрема функціональних печінкових проб та рівня білірубіну). Рішення про припинення лікування препаратом приймати тоді, коли клінічні симптоми свідчать про розвиток захворювання печінки. Деякі азольні сполуки спричиняють подовження інтервалу QT. Не застосовувати посаконазол разом із препаратами, що подовжують інтервал QT та/або  є субстратами CYP3A4. Контролювати електролітний баланс, особливо вміст калію, магнію і кальцію в сироватці крові, і при необхідності проводити відповідну корекцію перед початком та під час терапії посаконазолом. Пацієнтів з тяжкою діареєю або блюванням ретельно спостерігати з приводу можливої активізації грибкової інфекції.

Пацієнти із с-мом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати цей ЛЗ. У разі встановленої непереносимості          деяких          цукрів проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей ЛЗ. Може бути шкідливим для зубів. Бути обережними при керуванні транспортними засобами, оскільки іноді застосування препарату може спричинити запаморочення та сонливість.

Правцевий анатоксин

Не можна вводити вакцину в/в. Особам з  тромбоцитопенією та іншими розладами згортання крові вакцину можна вводити п/ш. Після вакцинації пацієнт повинен залишитись під наглядом лікаря щонайменше на 30 хв на випадок виникнення АР. На випадок виникнення анафілактичної р-ції після введення вакцини кабінет вакцинації повинен бути укомплектований медикаментами та обладнанням для подолання г. стану. Якщо після попереднього щеплення вакциною із вмістом правцевого анатоксину у вакцинованої особи розвинувся с-м Гієна- Барре або плечовий неврит, слід уважно розглянути можливість подальшого застосування будь-якої вакцини із вмістом правцевого анатоксину із врахуванням можливої користі та потенційного ризику. Зазвичай вакцинація проводиться у випадках, коли пацієнт був не повністю щеплений (тобто, йому було введено менше ніж 3 дози). Вакцина може мати меншу імуногенність та ефективність у осіб з імунодефіцитом або при одночасному лікуванні імуносупресивними                                           препаратами          (кортикоїдами, цитостатиками та ін.). У таких випадках рекомендовано відкласти вакцинацію до завершення лікування, або переконатись, що пацієнт достатньо захищений. Проте вакцинація осіб з хр. імуносупресією, наприклад, пацієнти з ВІЛ-інфекцією, є рекомендованою, якщо в їхньому стані захворювання є припущення щодо можливої відповіді а/т, навіть якщо вона є обмеженою. Якщо такий  пацієнт отримав травму, то водночас слід провести пасивну імунізацію шляхом введення протиправцевого Ig людини. При проведенні вакцинації або перед нею може виникнути синкопальний стан (непритомність) як психогенна р-ція на ін’єкцію; з метою попередження травматизації пацієнта рекомендується проводити щеплення у положенні пацієнта сидячи або лежачи, залишивши його в тому ж положенні протягом 15 хв.

При появі сильних загальних (висока to, сильне нездужання, свербіння, висипка, набряки) або місцевих р-цій (набряк та почервоніння діаметром понад 50 мм) після введення анатоксину хворий  повинен негайно звернутися за медичною допомогою.

Правцево- дифтерійний анатоксин

Лікар у день щеплення проводить опитування батьків та огляд дитини з обов'язковою термометрією. Діти, тимчасово звільнені від щеплення, повинні бути під наглядом та на обліку і своєчасно прищеплені після зняття протипоказань. Введення препарату реєструють у встановлених облікових формах із зазначенням номера серії, строку придатності, підприємства-виробника, дати введення, характеру р-ції на введення препарату, яку перевіряють медичні сестри дільниць або дитячих дошкільно- шкільних закладів на наступний день після щеплення. Ні за яких обставин не вводити в/в або внутрішньошкірно. Дане щеплення неприпустимо поєднувати в один день зі щепленням проти туберкульозу. Рекомендується проводити щеплення у положенні пацієнта сидячи або лежачи, залишивши його в тому ж положенні протягом 15 хв. Пацієнтам з тромбоцитопенією або порушенням згортання крові рекомендується п/ш введення препарату. Особам з неврологічними розладами щеплення проводять після виключення прогресування процесу і досягнення стабілізації стану. При проведенні імунізації на території України щодо схеми імунізації, протипоказань та взаємодії з іншими лікарськими засобами слід керуватися діючими нормативними документами МОЗ України. Дітям, які перенесли гострі захворювання, щеплення проводять ч/з    2-4    тижні    після    одужання.    При    легких формах захворювань щеплення допускається після зникнення клінічних симптомів. Особам з хр. захворюваннями щеплення проводять після досягнення клініко- лабораторної ремісії, у разі необхідності - в умовах стаціонару.

Спеціальних рекомендацій немає.

Праміпексол

Більшість побічних р-цій зазвичай спостерігається на початку терапії, значна частина їх зникає, навіть якщо терапія продовжується; при одночасному застосуванні  з ЛЗ, які ↓ кліренс праміпексолу, розглядати ↓ дози праміпексолу. При застосуванні з леводопою - ↓ дозу леводопи; при застосуванні з іншими ЛЗ - дозу цих ЛЗ залишати постійною, а дозу праміпексолу ↑.Контролювати АТ, особливо на початку лікування у пацієнтів тяжкими серцево-судинними хворобами. Офтальмологічне спостереження здійснювати через однакові проміжки часу або при виникненні патологій зору. Пацієнтів контролювати щодо розвитку манії та делірію (при розвитку таких с-мів ↓ дозу або припинити використання). Обережно при поєднанні із іншими седативними або алкоголем. Не призначати одночасно з антипсихотичними ЛЗ. Контролювати щодо розвитку розладів контролю над спонуканням (при появі симптоми розглянути можливість зменшення дози/припинення прийому).Рекомендувати пацієнтам бути обережними під час керування транспортним засобом або роботи з іншими механізмами. Пацієнти з порушеннями контролю імпульсів та  пацієнти, які отримують↑ добову дозу та/або високі кумулятивні дози агоністів дофаміну, можуть мати ↑ ризик розвитку с-му відміни агоністів допаміну. С-м відміни може включати апатію, тривожність, депресію, втому, пітливість, біль і відсутність відповіді на використання леводопи. Раптове припинення допамінергічної терапії може призвести до розвитку нейролептичного злоякісного с-му або с-му  відміни агоністів допаміну.Перш ніж зменшити дозу та припинити використання ЛЗ, пацієнтів слід проінформувати про можливі с-ми відміни. За пацієнтами слід ретельно стежити під час ↓ дози та відміни прийому ЛЗ.С-м відміни агоністів допаміну може з`являтися під час поступового ↓ дози. Тому може бути необхідним тимчасове ↑ дози перед тим, як відновлювати зниження дози. У разі виражених та/або стійких с-мів синдрому відміни агоністів допаміну може бути розглянуте тимчасове повторне призначення ЛЗ у найменшій ефективній дозі.

при появі сонливості та/або раптового нападу сну, утримуватися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами. Можливе виникнення с- мів розладу контролю над спонуканням, включаючи патологічний потяг до азартних ігор, посилення лібідо, гіперсексуальність, компульсивні розтрати або купівлі, переїдання та компульсивне вживання їжі; манії та делірію.

Прегабалін

рекомендувати пацієнтам бути обережними, доки їм не стануть відомі можливі ефекти цього ЛЗ. При ангіоневротичному набряку (набряк обличчя, періоральний набряк або набряк верхніх дихальних шляхів) застосування негайно припинити. Перед початком терапії повідомити пацієнту про імовірність появи симптомів відміни (фізична залежність) після припинення лікування ЛЗ. Застосовувати  з обережністю при існуючих СС порушеннях. Спостерігати за пацієнтами для виявлення ознак суїцидального мислення й поведінки та розглянути доцільність призначення відповідного лікування. Під час лікуванням прегабаліном можливі (важкі шкірні побічні реакції ) ВШПР, включаючи синдром Стівенса - Джонсона (ССД) і токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), які можуть загрожувати життю або бути летальними.При одночасному застосуванні прегабаліну та опіоїдів вжити заходів для профілактики запорів (особливо у жінок та пацієнтів літнього віку). З обережністю застосовувати при зловживанням різними речовинами в анамнезі; необхідно спостерігати за пацієнтом для виявлення симптомів неправильного застосування, зловживання або залежності від  прегабаліну. Рекомендувати утримуватися від керування транспортними засобами, від роботи зі складною технікою чи від іншої потенційно небезпечної діяльності, доки не стане відомо, чи впливає цей ЛЗ на здатність пацієнта до такої діяльності. Припиняти прийом ЛЗ поступово - протягом щонайменше 1 тижня. Після припинення короткострокової або тривалої терапії  прегабаліном можуть спостерігатись симптоми відміни препарату. Пацієнтам з ЦД, у яких збільшилась маса тіла під час лікування, розглянути корекцію дози цукрознижуючих ЛЗ. Можливі випадки важкого пригнічення дихання у пацієнтів з порушеною дихальною функцією, респіраторними або неврологічними захворюваннями, нирковою недостатністю, одночасним застосуванням депресантів ЦНС та у осіб літнього    віку,    для    цих    пацієнтів    може  знадобитися коригування дози.

бути обережними, доки не стануть відомі ефекти ЛЗ на організм. У разі появи ознак суїцидального мислення або поведінки пацієнти (та особи, що доглядають за ними) звернутися по медичну допомогу. Жінки репродуктивного віку повинні використовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування. При одночасному застосуванні прегабаліну та опіоїдів вжити заходів для профілактики запорів (особливо жінкам та пацієнтам літнього віку). Не застосовувати при рідкісних спадкових захворюваннях (непереносимість галактози, лактазна недостатність Лаппа або синдром мальабсорбції глюкози та галактози) . Може викликати запаморочення й сонливість, що впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.

Преднізолон

Під час застосування ЛЗ можуть з’явитися нові замасковані опортуністичні інфекції і діагностуватись вже у  прогресуючій стадії. Вітряна віспа може бути смертельною для пацієнтів з імунодепресією,слід рекомендувати уникати тісного особистого контакту з хворими на вітряною віспу або оперізуючий герпес, пасивна імунізація імуноглобуліном вітряної віспи необхідна для пацієнтів, які не мають імунітету, які отримують системні КС або які використовували їх протягом попередніх 3х місяців.Необхідний особливий догляд та термінове лікування у випадку підтвердження діагнозу вітряної віспи. КС не слід припиняти, а доза може бути збільшена. Дітям, які в період лікування перебували у контакті з хворими на кір або вітряну віспу, у якості профілактики призначити специфічні lg (протягом 10 днів після контакту). Під час лікування не проводити імунізацію. При лікуванні протягом тривалого часу рекомендується регулярно контролювати АТ, визначати рівень глюкози в сечі і крові, проводити аналіз калу на приховану кров, аналізи показників згортання крові, рентгенологічний контроль хребта, офтальмологічне обстеження (1 р/3 місяці). Рекомендується профілактика остеопорозу, що особливо важливо у разі наявності у пацієнтів чинників ризику (у тому числі - сімейна схильність, літній вік, постменопауза, недостатнє споживання білка і кальцію, надмірне паління, надмірне споживання алкоголю, а також зниження фізичної активності). Зменшення дози проводити дуже повільно, з обережністю (добову дозу потрібно зменшувати на 2-3 мг протягом 7-10 днів). У разі необхідності застосування преднізолону на фоні прийому пероральних гіпоглікемізуючих препаратів або антикоагулянтів  необхідно коригувати режим дозування останніх. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях можливе тільки на тлі специфічної антимікробної терапії. Хронічна імуносупресія (напр., в умовах трансплантації органів) була пов’язана з підвищеним ризиком злоякісності. Жінкам під час менопаузи необхідно проходити дослідження щодо можливого виникнення остеопорозу. Якщо в анамнезі наявні псоріаз, судоми, преднізолон застосовувати лише у мінімальних ефективних дозах. Особливої уваги потребує питання застосування системних КС у хворих з існуючими або наявними в анамнезі тяжкими афективними розладами. З особливою обережністю призначати препарат при печінковій та нирковій недостатності, мігрені, наявності в анамнезі даних про  деякі паразитарні захворювання (особливо амебіаз). Необхідно дотримуватися обережності та здійснювати регулярний моніторинг під час лікування ГС, пацієнтів із:  ЦД або із сімейним анамнезом діабету; глаукомою або із сімейним анамнезом глаукоми; гіпертонією або застійною СН; епілепсією;виразковими захворюваннями; попередньою стероїдною міопатією; туберкульозом: хворі або рентгенологічні зміни характерні для туберкульозу; недавнім ІМ (розрив); гіпотиреозом та наявними хр.захворюваннями печінки (з порушенням її ф-ції); атрофією кори надниркових залоз. При отриманні терапії ЛЗ спостерігалась саркома Капоші, припинення застосування КС може призвести до клінічної ремісії.Р-н містить Na, тому пацієнтам, які застосовують натрій- контрольовану дієту слід бути обережними під час його застосування;містить пропіленгліколь, який може спричинити с-ми, схожі з такими, що виникають при вживанні алкоголю.Максимально допустима площа шкірного покриву, оброблюваного КС, не має  перевищувати 20 % поверхні тіла. Під час лікування, особливо тривалого, необхідне спостереження окуліста, при імунодефіцитних станах (в тому числі при СНІД або ВІЛ-інфікуванні).

Під час лікування уникати контакту з хворими на застуду чи інші інфекції. Під час лікування преднізолоном уникати вживання алкоголю. При раптовій відміні, особливо у разі попереднього застосування високих доз, виникає с-м відміни, який проявляється лихоманкою, зниженням апетиту, нудотою, блюванням, діареєю,                                           загальмованістю, запамороченням,            генералізованими кістково-м’язовими болями, астенією. У період лікування необхідно дотримуватись обережності              при              керуванні автотранспортом і заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних р-цій, уникати потрапляння препарату в очі та на глибокі відкриті рани, на слизові оболонки. Зовнішньо не застосовувати більше 14 днів.

Преднізон

Тривале застосування (більше 2 днів) можливе тільки під суворим контролем лікаря. Феохромоцитомний криз може бути летальним після застосування системних КС, призначати КС лише пацієнтам з підозрою або ідентифікованою феохромоцитомою після відповідної оцінки співвідношення ризик/користь. Якщо пацієнт має такі симптоми, як затуманений зір, або інші порушення зору, пацієнта направити до офтальмолога для оцінки можливих причин, які можуть включати катаракту, глаукому або такі рідкісні хвороби,  як центральна серозна   хоріоретинопатія (ЦСР), про які повідомлялося після застосування  системних і місцевих КС. Дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів із системним склерозом через збільшення частоти виникнення склеродермічного ниркового кризу з гіпертонією (можливо смертельного) та через зменшення к-сті виділеної сечі при добовій дозі преднізолону 15 мг або більше. АТ і ф-цію нирок (с- креатинін) необхідно регулярно перевіряти. При підозрі на нирковий криз слід ретельно контролювати АТ.

Супозиторії вводити глибоко в пряму кишку. Забороняється перевищувати дозу препарату та тривалість лікування препаратом. Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою малоймовірний. Під час прийому препарату можливий позитивний тест на допінг.

Преноксдіазин

у разі наявності в’язкого мокротиння, що погано відходить, необхідно також застосовувати відхаркувальні та муколітичні засоби; не призначати пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбацією глюкози-галактози.

у високих дозах препарат може сповільнювати швидкість р-ції, тому при застосуванні високих доз рішення щодо здатності керувати автомобілем та працювати зі складними механізмами визначається індивідуально.

Природні фосфоліпіди

На початку лікування провести корекцію ацидозу, артеріальної гіпотензії, анемії, гіпоглікемії і гіпотермії. Може виникати закупорка ендотрахеальної трубки внаслідок накопичення слизу у дітей. Якщо є підозра на обструкцію ендотрахеальної трубки, а спроба відсмоктування для усунення обструкції невдала, ендотрахеальну трубку негайно видалити. Проте аспірація трахеальної секреції не рекомендована щонайменше протягом 6 год після застосування препарату, окрім випадків, що загрожують життю.  Недоношені новонароджені з гестаційним віком  до 27 тижнів: рекомендується проведення профілактики (протягом 15 хв після народження). Недоношені новонароджені з гестаційним віком від 26 до 30 тижнів: рекомендується проведення профілактики у разі  відсутності пренатального застосування ГК. Недоношеним новонародженим, які приймали ГК у пренатальний період: застосовувати тільки за умови розвитку респіраторного дистрес-с-му. Профілактика рекомендується недоношеним новонародженим при наявності таких факторів ризику розвитку респіраторного дистрес-с-му: перинатальна асфіксія, наявність ЦД у матері, багатоплідна вагітність, чоловіча стать дитини, спадкова схильність до респіраторного дистрес-с-му, кесарів розтин. При перших ознаках інфекції новонародженому слід негайно розпочати відповідну антибіотикотерапію. Під час застосування препарату можливе виникнення брадикардії, артеріальної гіпотензії та зниження насичення крові киснем; необхідно призупинити терапію препаратом і вжити необхідних заходів щодо нормалізації ЧСС, після чого лікування можна продовжити з подальшим моніторингом стану новонародженого.

Спеціальних рекомендацій немає.

Прифінію бромід

З обережністю препарат застосовують при наявності таких захворювань: з боку ССС- миготлива аритмія, тахікардія, хр.СН, мітральний стеноз, АГ, г. кровотеча, при яких збільшення ЧСС може бути небажаним; при наявності тиреотоксикозу, підвищеної t° тіла, рефлюкс-езофагіту, грижі стравохідного відділу діафрагми із рефлюкс- езофагітом, ахалазії та стенозу воротаря, атонії кишечнику у хворих літнього віку або ослаблених хворих, паралітичної непрохідності кишечнику, виразкового коліту (можливий розвиток токсичного мегаколону), печінкової або ниркової недостатності; хр.захворюваннях легень, особливо у дітей молодшого віку та ослаблених хворих; міастенії, вегетативній нейропатії, гестозу; ушкодженні мозку у дітей, хворобі Дауна, центральному паралічу у дітей. З обережністю пацієнтам, які зазнають впливу високих t° навколишнього середовища, оскільки системи секреції, такі як потові залози та терморегуляція тіла пригнічуються, можливе виникнення гіпертермії. У хворих із гіпертрофією простати знижується частота сечовипускання та підвищується максимальний об’єм сечового міхура, що призводить до посилення дизурії. Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або с-мом глюкозо- галактозної мальабсорбції.

ЛЗ може спричиняти порушення зорової акомодації, про що слід попередити пацієнтів, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають пильності, такими як керування автотранспортом або робота з іншими механізмами.

Прогестерон

Перед і протягом терапії необхідні регулярні гінекологічні обстеження; при тривалому лікуванні - виключити гіперплазію ендометрія. Перед початком лікування лікарю виявити причину безпліддя.У випадках раптової кровотечі враховувати нефункціональні причини. У разі вагінальної кровотечі неясного походження - провести адекватні діагностичні    заходи.    У    разі    маткових    кровотеч    не призначати без уточнення їх причини, зокрема при обстеженні ендометрія. З обережністю застосовувати у пацієнтів із затримкою рідини (гіпертонія, захворювання СС системи, нирок, епілепсія, мігрень, БА), з депресією в анамнезі, з ЦД, порушеннями функції печінки, фоточутливістю. Використання статевих стероїдів може також збільшити ризик ураження судин сітківки. З обережністю застосовувати пацієнтам у віці старше 35 років, у курців, а також у осіб з факторами ризику розвитку атеросклерозу. Пацієнтки, для яких встановлені фактори ризику розвитку тромботичних патологій, повинні знаходитись під ретельним медичним наглядом. Використання повинно бути припинено у випадку транзиторних ішемічних проявів, артеріальної та венозної тромбоемболії (венозної тромбоемболії та тромбоемболії легеневої артерії), тромбофлебіту та тромбозу судин сітківки, появи раптової сильної головної болі. Різке припинення застосування препарату може призвести до підвищеної тривожності, нервозності та підвищеної чутливості до судом. Лікар повинен обговорити більш високу ймовірність розвитку раку молочної залози з пацієнтками, які будуть отримувати довгострокову гормональну терапію, оцінюючи переваги ЗГТ. Гель вагінальний містить як допоміжну речовину сорбінову кислоту, яка спричинює місцеві шкірні реакції.

Не застосовувати препарат жінкам, які планують вагітність найближчим часом. Лікування в рекомендованих дозах не має контрацептивного           ефекту.           При вагінальному застосуванні препарату можливі маслянисті виділення, що пов'язано       з       лікарською        формою препарату. Препарат не повинен прийматись з їжею, а повинен прийматись перед сном. У випадку застосування прогестерону з інших причин,  не пов'язаних з безпліддям, варто одночасно застосовувати контрацептивні засоби. Під час лікування рекомендується проходити регулярні огляди у лікаря. Необхідно попередити пацієнток про обов'язкове інформування лікаря при виявленні змін у молочній залозі. Оскільки при застосуванні препарату спостерігались випадки розвитку сонливості, пацієнткам, які керують автотранспортом або працюють зі складними механізмами, утриматись від такого роду діяльності. Водiям транспорту та операторам машин: можливi сонливiсть i запаморочення, пов’язанi з прийомом препарату p/os. Застосування перед сном дозволяє уникнути цих неприємних наслідків. Випадки сонливості і запаморочення спостерігалися тільки під час p/os застосування препарату. Різке припинення застосування препарату може призвести до виникнення підвищеної тривожності, нервозності та можливої появи судом. Гель вагінальний: не  впливає на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами. Уникати впливу прямих сонячних променів після нанесення гелю. З обережністю застосовувати при таких станах: печінкова недостатність, ниркова недостатність, БА, епілепсія,   мігрень,  депресія, гіперліпопротеїнемія,  позаматкова вагітність, аборт, схильність до тромбозу, г.форми флебіту або тромбоемболічні захворювання, кровотеча з піхви неясної етіології,          порфірія,          артеріальна гіпертензія, ЦД.

Прокаїн

Для зниження системної дії, токсичності та пролонгації ефекту при місцевій анестезії застосовувати у комбінації з вазоконстрикторами (0,1 % р-н епінефрину г/х з розрахунку 1 кр. на 2-5 мл р-ну). При застосуванні потрібний контроль ф-ції СС, дихальної і ЦНС. При проведенні місцевої анестезії при застосуванні однієї і тієї ж самої загальної дози токсичність прокаїну тим вища, чим більше концентрованим є застосовуваний р-н, тому зі збільшенням концентрації р-ну загальну дозу зменшити або розбавити р- н до меншої концентрації (стерильним ізотонічним р-ном натрію хлориду). З обережністю при станах, що супроводжуються зниженням печінкового кровотоку, при прогресуванні СС недостатності (зазвичай внаслідок розвитку блокад серця і шоку), запальних захворюваннях, дефіциті псевдохолінестерази, нирковій недостатності, пацієнтам літнього віку (понад 65 років), тяжкохворим, ослабленим хворим, у період вагітності або годування груддю, під час пологів. ірні тести з місцевими анестетиками потрібно проводити у осіб, що мали підтверджені р-ції на ці лікарські засоби; особлива увага необхідна при тестуванні місцевих анестетиків, що містять адреналін, ч/з підвищену частоту хибнонегативних р-цій; рекомендується проводити провокаційні проби в разі отримання негативних результатів шкірних проб. Малопридатний для поверхневої анестезії ч/з слабку здатність проникати ч/з неушкоджені слизові оболонки.

У період лікування дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами і заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних р-цій.

Прокаїнамід

При введенні препарату слід проводити моніторинг пульсу, АТ, ЕКГ та інших життєво важливих ф-цій організму; після досягнення і при підтримуванні терапевтичної концентрації препарату в плазмі крові рекомендується періодично проводити моніторинг життєво важливих функцій та ЕКГ, при тривалому застосуванні слід проводити періодичний розгорнутий аналіз крові для виявлення можливих характерних гематологічних ефектів прокаїнаміду на нейтрофіли, тромбоцити або еритроцити. При виникненні блокади І ст. або артеріальної гіпотензії слід зменшити дозу або припинити введення препарату, при необхідності - з обережністю призначити вазопресори. У разі надмірного розширення комплексу QRS чи подовження інтервалу    PR слід припинити введення препарату; під час застосування ретельно спостерігати за пацієнтом на предмет розвитку р- цій гіперчутливості, особливо при наявності в анамнезі АР до прокаїну або до інших місцевих анестетиків, а також м’язової слабкості в пацієнтів зі схильністю до міастенії. Не рекомендується застосовувати при вираженому атеросклерозі; слід мати на увазі, що при зміні фібриляції передсердь на нормальний синусовий ритм за допомогою будь-яких засобів, у т.ч. при застосуванні прокаїнаміду, існує загроза тромбоемболії. Якщо під час лікування спостерігається розширення комплексу QRS більш ніж    на 25 % або ознаки подовження інтервалу QT можливий розвиток передозування; при розширенні комплексу QRS більш ніж на 50 % або інтервалу QT слід провести корекцію дози. Прокаїнамід-індукований вовчаковий с-м у рідких випадках включає у себе небезпечні патологічні зміни нирок; при його виникненні терапію препаратом не обов’язково припиняти, але якщо розвиваються с-ми серозиту та існують ознаки подальшого розвитку наслідків вовчакового с-му, слід припинити лікування препаратом; у пацієнтів зі швидким ацетилюванням менш імовірний розвиток вовчакового с-му навіть після тривалої терапії прокаїнамідом. Підвищення титру антинуклеарних а/т сироватки може передувати клінічним симптомам вовчакового с-му. Якщо с-м, подібний до червоного вовчака, розвивається у пацієнтів з рецидивуючою аритмією, що загрожує життю, яка не регулюється іншими препаратами, одночасно з призначенням прокаїнаміду може бути застосована терапія переважно КС. Можливий розвиток гіпокінезії ШКТ (особливо у пацієнтів із ЦД), що обумовлено холіноблокуючими властивостями прокаїнаміду; р-ції гіперчутливості можуть включати також гепатит, внутрішньопечінковий холестаз, підвищення рівнів печінкових ферментів, лихоманку; не слід використовувати пацієнтам при дігоксиновій токсичності; можливі перехресні р-ції з новокаїном; у пацієнтів із СН, печінковою або нирковою недостатністю можливе накопичення прокаїнаміду.

Препарат      застосовують     в      умовах стаціонару.

Проксіметакаїн

тривале застосування місцевого анестетика може призвести до токсичної дії на епітелій рогівки та проявитись у вигляді дефектів епітелію, які можуть прогресувати до стійкого ушкодження рогівки; тривале застосування місцевого анестетика може призвести до зменшення тривалості його дії, внаслідок чого для досягнення бажаного знеболювального ефекту необхідно збільшувати кількість препарату, що може затримувати загоєння ран; застосовуються з обережністю пацієнтам, хворим на епілепсію, із захворюваннями ССС, пацієнтам, які страждають на алергію або гіпертиреоїдизм, а також пацієнтам із захворюваннями респіраторної системи; хворі на міастенію gravis особливо чутливі до дії анестетиків; у пацієнтів з низьким рівнем ацетилхолінестерази у плазмі й таких, що лікуються інгібіторами холінестерази, існує високий ризик виникнення системних побічних ефектів; містить бензалконію хлорид, що може спричинити подразнення ока і, як відомо, знебарвлювати м’які контактні лінзи; пацієнтів попередити про уникання випадкових пошкоджень ока, шкіри, захищати очі від  подразнюючих хім. речовин та сторонніх тіл. При передозуванні або випадковому проковтуванні вмісту флакона системні ефекти можуть проявлятися у вигляді стимуляції ЦНС: нервозність, тремор або судоми; подальше пригнічення ЦНС може проявлятися втратою свідомості  та пригніченням дихання.

не торкатися очей і не терти їх, доки не пройде анестезія; для зменшення системної резорбції після застосування оч. крап. слід вжити такі заходи: заплющити очі на 2 хв.; затиснути пальцем слізний мішок на 2 хв.; не торкатися повік прилеглих ділянок кінчиком фл.- крапельниці; після закапування крап. можуть викликати тимчасове затуманення зору, не керувати автомобілем або виконувати будь-які небезпечні роботи, доки зір не нормалізується; не рекомендується носити контактні лінзи, поки не мине дія анестетика; внаслідок дії анестетика чутливість очей може зменшитися, тому пацієнт має бути обережними та уникати випадкових пошкоджень; може спричинити алергічний контактний дерматит, слід уникати  контакту очних крапель зі шкірою; слід захищати очі від подразнюючих хімічних речовин, сторонніх тіл та тертя протягом дії анестезії; не торкатися очей і не терти їх до припинення дії анестетика; після першого відкриття флакона-крапельниці слід зняти захисне кільце, призначене для контролю першого відкриття; для зменшення системної абсорбції після застосування очних крапель слід вжити таких заходів:заплющити очі на 2 хвилини;затиснути пальцем слізний канал на 2 хвилини. При місцевому передозуванні ЛЗ необхідно вимити надлишок препарату з ока теплою проточною водою.

Проместрієн

При виникненні метрорагії необхідно визначити причину та провести підтримуюче лікування. При лікуванні симптомів постменопаузи місцева естрогенотерапія показана лише у випадках, коли ці симптоми негативно впливають на якість життя. У кожному разі необхідно ретельно оцінювати співвідношення користь/ризик, принаймні  один  раз  на рік. Терапію рекомендовано продовжувати лише в тому випадку, коли очікувана користь від лікування перевищує можливі ризики. Лікування необхідно припинити у разі виявлення одного з протипоказань або при виникненні таких станів: жовтяниця або погіршення функції печінки, значне підвищення АТ, нові випадки мігрені, вагітність. Перед початком або відновленням місцевої естрогенної терапії вивчити анамнез пацієнтки та її родини. При цьому, разом з результатами обстеження (в т.ч. огляду молочних залоз, тазових органів), брати до уваги протипоказання і наявні фактори ризику. Жінку необхідно попередити про необхідність повідомляти лікарю про будь-які зміни в молочних залозах. З обережністю призначати проместрин жінкам за наявності у сімейному анамнезі раку молочної залози та фіброзно-кістозної мастопатії. Необхідно провести тест Папаніколау для підтвердження або спростування дисплазії. стани, що можуть з’являтись або погіршуватись протягом лікування проместрином, а саме: лейоміома (фіброми матки) або ендометріоз, фактори ризику виникнення тромбоемболічних розладів, фактори ризику виникнення естрогензалежних пухлин, наприклад рак молочної залози у близьких родичів, АГ, порушення ф- ції печінки, (аденома печінки), ЦД із судинними порушеннями або без таких (якщо жінка хвора на діабет, необхідно вжити відповідних запобіжних заходів, оскільки естрогени можуть знижувати толерантність до глюкози), ЖКХ, мігрень або головний біль (сильний), СЧВ, гіперплазія ендометрію в анамнезі, епілепсія, БА, отосклероз, захворювання серця, нефропатія, глибока депресія нині або в анамнезі.

Необхідно повідомляти лікарю про будь- які зміни в молочних залозах, медичні обстеження, в тому числі маммографію, проводити відповідно до сучасних діагностичних підходів та індивідуальних клінічних    потреб    пацієнтки.     Протягом лікування жінці рекомендується проходити періодичні медичні обстеження і огляди, частота і характер яких індивідуальна.

Пропафенон

Терапію рекомендується розпочинати у госпітальних умовах, проводити її повинен лікар, який має досвід лікування аритмій. Дозу підбирають під контролем ЕКГ та АТ. При збільшенні тривалості комплексу QRS та інтервалу Q - T більше ніж на 20 %, дозу зменшити або тимчасово відмінити препарат до нормалізації показників ЕКГ. Пацієнтам з порушеннями ф-ції лівого шлуночку, хворим з важкими ураженнями міокарду на початку лікування дозу збільшувати поступово (з інтервалом 5-8 днів) і з обережністю. У пацієнтів із порушеною ф-цією нирок та/або печінки може спостерігатися кумуляція препарату при застосуванні стандартних терапевтичних доз, тому таким пацієнтам дозу пропафенону слід підбирати під контролем ЕКГ та клінічним наглядом; при появі ознак посилення пригнічення серцевої провідності під час лікування необхідно зменшити дозу або відмінити препарат; у разі зниження кількості лейкоцитів у крові або при появі ознак  та с-мів агранулоцитозу або гранулоцитопенії необхідно негайно припинити лікування; пацієнтам, у яких виявлено патологічний результат тесту антинуклеарних антитіл (ANA) або підвищення титру ANA, рекомендується припинення терапії препаратом. Тривалість в/в введення препарату у пацієнтів чоловічої статі - не більше 7 днів. Застосування пропафенону може демаскувати с-ром Бругада або спричинити відповідні зміни на ЕКГ в осіб із безсимптомними проявами цього с-рому; після початку терапії пропафеноном необхідно провести ЕКГ для виключення змін, що вказують на с-ром Бругада. При позитивних титрах антинуклеарних антитіл (ANA), рекомендується припинення терапії препаратом.

Потрібно враховувати, що у чутливих хворих при застосуванні препарату можуть виникнути побічні р-ції (нечіткість зору, запаморочення, слабкість, постуральна гіпотензія), які можуть впливати на швидкість р-ції пацієнта та порушувати його здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами та виконувати роботи, що потребують концентрації уваги; у пацієнтів, яким встановлено водії ритму, ф-цію цих приладів необхідно перевірити і при необхідності перепрограмувати їх. Ч/з гіркий смак та поверхневу анестезивну дію пропафенону таб. слід ковтати цілими (не розжовуючи), запиваючи рідиною.

Пропофол

Повинен вводитись анестезіологами або, у відповідних ситуаціях, лікарі, які пройшли підготовку по наданню допомоги хворим під час інтенсивної терапії. Проводити постійний моніторинг стану пацієнта. Обладнання для забезпечення прохідності дихальних шляхів пацієнта, ШВЛ, подачі кисню та проведення інших реанімаційних заходів має бути завжди доступним та готовим до використання. Пропофол не повинна вводити одна й та сама особа, що проводить діагностичну або хірургічну процедуру. При введенні його для седації без втрати свідомості для проведення хірургічних або діагностичних процедур проводити безперервний моніторинг стану пацієнта щодо ранніх ознак гіпотензії, порушення прохідності ДШ та зниження насичення киснем. При застосуванні для седації під час хірургічних процедур у пацієнта можуть виникати мимовільні рухи, тому пацієнтам, які вимагають іммобілізації, дані рухи можуть становити небезпеку. До виписування пацієнта має пройти достатньо часу для переконання  у  повному відновленні  ф-цій  організму після застосування пропофолу. Пацієнту, який втратив  свідомість після операції, надати необхідну допомогу. Порушення ф-цій, спричинені застосуванням ЛЗ не визначаються вже ч/з 12 год. З обережністю пацієнтам з порушенням ф-ції серця, дихання, нирок або печінки, гіповолемічним/ виснаженим пацієнтам. Може призвести до розвитку брадикардії та асистолії, розглянути доцільність в/в введення антихолінергічного ЛЗ перед індукцією або протягом підтримки анестезії. Під час індукції анестезії можуть виникнути гіпотензія та тимчасове апное, залежно від дози, проведення заходів премедикації та застосування інших ЛЗ. У пацієнтів з епілепсією - ризик виникнення судом; не застосовувати при проведенні електросудомної терапії. Протягом виходу з наркозу може спостерігатися сексуальне розгальмування. Дози всіх ЛЗ, що пригнічують ЦНС, а також інших ЛЗ, застосовуваних у відділенні інтенсивної терапії титрувати для  забезпечення достатнього постачання кисню та збереження параметрів гемодинаміки. Пацієнти з підвищеним ВЧТ мають проходити відповідне лікування, спрямоване на підтримку достатнього церебрального перфузійного тиску протягом цих змін у терапії (не перевищувати дозу 4 мг/кг/год). Проводити моніторинг концентрації ліпідів крові пацієнтам  з особливим ризиком розвитку перенавантаження жирами; якщо результати моніторингу вказують на порушення виведення жирів з організму, введення пропофолу відповідно скорегувати. З обережністю пацієнтам з мітохондріальними захворюваннями, підтримувати нормотермію, забезпечувати їх вуглеводами та достатньою кількістю рідини. При тривалому застосуванні прийняти рішення щодо додаткового застосування сполук цинку (пацієнтам, схильним до недостатності цинку, особам з опіками, діареєю та/або тяжким сепсисом).

Анестезія може негативним чином вплинути на здатність виконання процесів, що вимагають навиків, таких як керування транспортними засобами або робота з іншими автоматизованими системами. Покидати ЗОЗ у супроводі інших осіб. Уникати вживання алкоголю до та щонайменше протягом 8 год. після введення.

Пропранолол

Може іноді спричиняти гіпоглікемію навіть у пацієнтів без ЦД, наприклад у новонароджених, немовлят, дітей, пацієнтів літнього віку, пацієнтів, які знаходяться на ГД, пацієнтів з хр. захворюваннями печінки та при передозуванні ЛЗ. Пацієнтам, хворим на ЦД, застосування на тлі гіпоглікемічної терапії проводити з обережністю. Може пролонгувати гіпоглікемічну р-цію на інсулін. Може маскувати симптоми тиреотоксикозу. У пацієнтів з ІХС різка відміна β-адреноблокатора може призвести до підвищення частоти нападів стенокардії або до погіршення стану  серця. У пацієнтів з анафілактоїдними р-ціями в анамнезі може спричинити більш тяжку р-цію на ці алергени. При проведенні анестезії потрібна обережність. Необхідно проінформувати анестезіолога та підібрати анестезуючий агент з якомога меншою негативною інотропною дією.

Ч/з можливість розвитку побічних ефектів  з боку ЦНС і ССС, під час лікування ЛЗ необхідно дотримуватись обережності при керуванні автотранспортом і заняттями ін. потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних р-цій.

Протамін

Під час терапії потрібен контроль показників згортання крові; перед введенням слід упевнитися в адекватності об’єму крові хворого (гіповолемія збільшує ризик колапсу); занадто швидке введення препарату може спричинити відчуття жару, гіперемію шкіри, зниження АТ, брадикардію, відчуття нестачі повітря, АР; застосування протаміну пов’язане з ризиком розвитку анафілактичних р-цій, які можуть призвести до бронхоспазму, колапсу та зупинки серця; не нейтралізує дію непрямих антикоагулянтів типу кумарину; на відміну від інших солей протаміну, не спостерігається ефекту «гепаринової віддачі» (коли знижується активація гепарину перед виділенням гепарин- протамінового комплексу після застосування екстракорпорального кровообігу); можливе виникнення перехресної гіперчутливості у хворих на ЦД, які застосовують протамін-цинк-інсулін, у таких хворих можливий розвиток анафілактичних р-цій на протаміну сульфат. З обережністю застосовувати протамін  хворим, які перенесли коронарну ангіопластику або серцево- легеневе шунтування; безплідним чоловікам; ч/з ризик розвитку анафілактоїдних р-цій необхідна наявність реанімаційного обладнання. Щоб запобігти передозуванню протаміну, треба продовжувати введення препарату до нормалізації тромбінового часу; доза р-ну протаміну сульфату визначається за результатами періодичних коагуляційних проб (тромбіновий час, активований частковий тромбопластиновий час). Хворі, які вже отримували лікування протаміном або протаміновмісним інсуліном, або хворі, які мають алергію на рибу, перенесли вазектомію, мають підвищений ризик розвитку анафілактичних  р-цій.  З  метою  запобігання  таким р-ціям протаміну сульфат слід вводити повільно, краще краплинно, попередньо розчинивши у 100-200 мл р-ну натрію хлориду 0,9 %.

Хворі, які вже отримували лікування протаміном або протаміновмісним інсуліном, або хворі, які мають алергію на рибу, перенесли вазектомію, мають підвищений              ризик             розвитку анафілактичних р-цій.

Протіонамід

Застосовувати препарат після підтвердження чутливості м/о до нього. З обережністю призначають пацієнтам із депресією або іншими психічними захворюваннями, з кровохарканням. При комбінованому застосуванні з ізоніазидом та циклосерином потрібно звернути особливу увагу на можливість виникнення порушень психіки. Особливу увагу на появу прожилок крові в мокротинні та на випадки виникнення г.гастриту, г.виразки шлунка або ДПК. Звертати особливу увагу на хворих на коагулопатію. Здійснювати моніторинг рівня цукру в крові у хворих на ЦД.

Приймати під час сніданку з невеликою кількістю води або апельсинового соку. При виникненні побічних ефектів з боку травного тракту добову дозу можна розділити на 2 прийоми. Дозу препарату підвищувати поступово! Пацієнтам необхідно під час прийому протіонаміду контролювати функцію зору та щитовидної залози.Пацієнтам           із           рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, лактазна недостатність або порушення засвоєння глюкози і галактози, не застосовувати цей препарат. Бути обережними при керуванні транспортними             засобами             та обслуговуванні потенційно небезпечних механізмів або уникати таких дій у зв'язку  з можливістю виникнення побічних р-цій з боку психіки, нервової системи та органів зору.