Держ формуляр ЛЗ

Міжнародна непатентована назва ЛЗ

Фармацевтична опіка, скерована на лікарів

Фармопіка, скерована на пацієнта

Саксагліптин

Не слід застосовувати пацієнтам із ЦД І типу або для лікування діабетичного кетоацидозу. Пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю Лаппа або мальабсорбцією глюкози- галактози не слід призначати саксагліптин. У разі підозри на панкреатит застосування препарату підозрюваних лікарських засобів слід припинити; з обережністю застосовувати пацієнтам з помірним порушенням ф-ції печінки і не рекомендується пацієнтам з тяжким порушенням ф-ції печінки . Якщо у пацієнта з’являться пухирі або ерозії під час прийому ЛЗ і виникне підозра на бульозний пемфігоїд, цей ЛЗ слід відмінити та направити пацієнта до дерматолога для діагностики та відповідного лікування.

Досліджень щодо впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводилось. Проте при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими  механізмами слід враховувати, що під час досліджень саксагліптину повідомлялося про випадки запаморочення.Пацієнти повинні знати про ризик гіпоглікемії, що виникає у разі застосування саксагліптину комбінації з іншими антидіабетичними ЛЗ. Якщо прийом дози пропущено, ЛЗ прийняти одразу, як тільки пацієнт про це згадає. Не слід приймати подвійну дозу у той самий день.

Сальбутамол

збільшення частоти використання короткодіючих інгаляційних β-2-агоністів свідчить про  погіршення контролю над астмою; у такому разі терапію хворого переглянути, погіршення перебігу астми є життєво небезпечним станом, що потребує початку або збільшення використання КС; пацієнтам, які належать до групи ризику, рекомендується щодений контроль  максимальної швидкості видиху; з обережністю призначають хворим з тиреотоксикозом, СН, АГ, аневризмою, порушенням толерантності до глюкози, ЦД, феохромоцитомою та при сумісному застосуванні з СГ, ішемією міокарда, тахікардією і гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, глаукомою, порушеннях ритму серця; при призначенні сальбутамолу слід попереджати пацієнтів з тяжкими серцевими захворюваннями в анамнезі про необхідність негайного звернення по медичну допомогу при появі болю в грудях або інших с-томів загострення хвороб серця, особливу увагу приділяти виявленню причин задишки та болю у грудях, оскільки вони можуть полягати у  порушеннях як з боку респіраторної, так і серцевої  системи; результатом лікування може бути тяжка гіпокаліємія; особливу увагу приділяти хворим з г. тяжкою БА, гіпокаліємія може потенціюватися застосуванням дериватів ксантинів, стероїдів, діуретиків та гіпоксією; рекомендується перевіряти рівень калію у сироватці крові; при виникненні парадоксального бронхоспазму з негайним посиленням задишки після застосування ЛЗ, призначати альтернативні форми препарату або інші швидкодіючі інгаляційні бронходилататори; контролювати рівень  лактату у сироватці крові і наявність метаболічного  ацидозу у хворих на БА, у яких застосовувався сальбутамол ч/з небулайзер; не використовувати для призупинення неускладнених передчасних пологів чи загрози аборту лікарські форми сальбутамолу, які не призначені для в/в введення.

коли раніше ефективна доза не приносить полегшення принаймі протягом 3 год, звернутися до лікаря для вжиття додаткових заходів; збільшення дози або частоти застосування препарату здійснюється лише лікарем; правильно користуватись інгалятором для того, щоб забезпечити потрапляння препарату в бронхи; керування автотранспортом або роботу з іншими механізмами обмежити при появі ПР з боку НС (тремор); звернути увагу на задишку та біль у грудях, що можуть бути наслідком як хвороби серця, так і захворювань дихальної с-ми, уникати попадання розпилюваного аерозолю в очі; пацієнтам, які мають хвороби серця (наприклад ІХС, аритмію або тяжку СН) та лікуються сальбутамолом, у разі виникнення у них болю у грудях або інших с-томів, що свідчать про загострення серцевої хвороби, звернутися за  медичною допомогою

Сальметерол

не починати застосування при значному погіршенні або  на  початку загострення БА; бронходилататори не повинні бути єдиними або головними в лікуванні хворих на тяжку та нестабільну БА; призначати пероральну КС терапію або максимально рекомендовані дози ІКС; збільшення застосування бронходилататорів, особливо короткодіючих інгаляційних бета-2-агоністів, свідчить про погіршення контролю астми; план лікування переглянути і рішення прийняти на користь збільшення протизапальної терапії (високих доз ІКС або курсу пероральних КС); застосовується не як замінник пероральних або ІКС, а як доповнення до них; не застосовується для купірування нападів бронхоспазму - для цього необхідні бронходилататори короткої дії; може бути збільшення рівня цукру в крові при застосуванні, це слід брати до уваги при лікуванні хворих на ЦД; з обережністю призначають пацієнтам з тиреотоксикозом; необхідно з обережністю застосовувати  для  лікування  хворих  з   існуючими    ССС, тому що лікування β2-агоністами може спричиняти потенційно тяжку гіпокаліємію, контролювати рівень калію в сироватці крові.

[ворі    не    повинні    без    поради   лікаря припиняти або зменшувати терапію стероїдами навіть на фоні покращення стану; у разі появи ПР з боку нервової системи (тремор, запаморочення) керування автотранспортом або роботу з іншими механізмами необхідно обмежити; застосовувати препарат регулярно; терапевтична ефективність може бути зменшена при охолодженні балончика; не класти металевий контейнер у воду; не розбирати, не проколювати і не спалювати навіть після повного використання

Сахароміцети буларді

Генетично обумовлена стійкість Saccharomyces boulardii до а/б обгрунтовує можливість їх одночасного застосування з а/б для захисту нормального біоценозу травного тракту; лікування не замінює регідратації, коли вона необхідна; об’єм регідратації та шляхи введення рідини (пероральний/внутрішньовенний) повинні відповідати тяжкості діареї, віку й загальному стану пацієнта, можливі хибнопозитивні результати мікробіологічних досліджень випорожнень, якщо вони проводяться під час або невдовзі після лікування препаратом, тому в лабораторії повинні бути проінформовані про те, що пацієнт приймає ЛЗ.

Якщо           симптоми           захворювання спостерігаються протягом більше 2-х днів лікування при звичайному дозуванні, необхідна консультація лікаря та корекція дозування препарату; не слід змішувати з дуже гарячими (понад 50 °С) або холодними напоями, рідинами, що містять алкоголь, з дуже гарячою чи холодною їжею; препарат містить лактозу та фруктозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, фруктози, недостатністю лактази або с-мом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати препарат; через ризик забруднення повітрям не відкривати капсули в кімнатах для пацієнтів; під час приготування пробіотиків для введення медичний персонал повинен користуватися одноразовими медичними  рукавичками,  які після їх використання підлягають знищенню; медичний персонал проводить гігієнічну обробку рук. У зв’язку з наявністю ризику            системної            колонізації Saccharomyces boulardii пацієнтам з ослабленою          імунною          системою (наприклад            ВІЛ-інфекції,             при трансплантації органів, лейкемії, злоякісних пухлинах, променевій терапії, хіміотерапії, при тривалому прийомі високих доз кортикостероїдів) ЛЗ слід застосовувати тільки після консультації з лікарем.

Севофлуран

Викликає пригнічення дихання, що підсилюється під час премедикації наркотичними або іншими ЛЗ, які викликають пригнічення дихання. Дихання контролювати та в разі необхідності надати невідкладну медичну допомогу. Можуть вводити лише ті особи, які мають підготовку щодо проведення загальної анестезії; обов’язкова наявність апаратури для підтримання прохідності дихальних шляхів пацієнта, ШВЛ, збагачення киснем та циркуляції крові. Концентрація севофлурану, що подається із випарника, повинна бути точно відома. Застосування загальної анестезії повинно бути індивідуалізоване, грунтуючись на реакції пацієнта у відповідь на анестезію. При посиленні анестезії збільшуються гіпотензія та пригнічення дихання. Попереднє застосування анестетиків (галогенізованих вуглеводнів), якщо інтервал між використанням становив менше 3 місяців, збільшує потенційний ризик розвитку ураження печінки. З обережністю застосовувати пацієнтам, зі схильністю до подовження інтервалу QT, асоційоване з піруетною шлуночковою тахікардією; пацієнтам з мітохондріальними порушеннями; із ризиком підвищення ВЧТ. Можливі випадки шлуночкової екстрасистолії у дітей з хворобою Помпе. Ретельно оцінити пробудження після анестезії, перед тим як вивести пацієнта з післяопераційної палати. З обережністю застосовувати при анестезії в акушерстві, розслаблюючий вплив на матку підвищує ризик виникнення  маткових  кровотеч.  Провести  клінічну  оцінку стану пацієнтів перед застосуванням у випадку наявності факторів ризику схильності до розвитку судом у дітей, молодих людей (до 21 року) та осіб літнього віку. У дітей глибина анестезії повинна бути обмежена. Можливий розвиток злоякісної гіпертермії з летальними наслідками; у такому випадку провести лікування злоякісної гіпертермії: припинення застосування севофлурану, ввести в/в дантролен натрію; призначити підтримуючу терапію (для нормалізації t0 тіла, підтримки функції дихання, кровообігу, корекції порушень водно-електролітного балансу). Проводити ранню та інтенсивну корекцію гіперкаліємії і лікування аритмій з подальшим обстеженням на латентні нейром'язові захворювання. Заміну СО2-абсорбентів, що висохли, проводити до застосування севофлурану, щоб запобігти екзотермічній реакції, яка посилює деградацію севофлурану.

Після анестезії севофлураном пацієнтам не можна керувати автомобілем або працювати з механізмами протягом часу, який визначає лікар індивідуально. Можуть відзначатися невеликі зміни настрою протягом декількох днів після анестезії.

Секвіфенадин

Особам, робота яких потребує швидкої фізичної і психічної р-ції (водії транспорту), слід попередньо встановити (шляхом короткочасного прийому), чи не чинить препарат на них снодійної дії. Бути обережними пацієнтам з порушеннями ф-ції нирок (лікування починати з мінімальної дози), з тяжкими захворюваннями ССС, травного тракту, печінки.

Містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або с-ромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати; у період лікування слід утримуватися від вживання алкоголю. При заспокійливому ефекті ЛЗ на пацієнта слід утримуватися від керування автотранспортом.

Секнідазол

У разі необхідності тривалого застосування ЛЗ, ніж рекомендовано, здійснювати моніторинг гематологічних показників (зокрема, кількості лейкоцитів) та моніторинг стану пацієнта щодо побічних реакцій, що вказують на розвиток центральних та периферичних нейропатій (таких як парестезії, атаксія, запаморочення, судоми). У разі розвитку порушень координації руху, запаморочення та/або сплутаності свідомості припинити застосування ЛЗ.

При застосуванні секнідазолу можливий розвиток таких побічних реакцій, як психоз, сплутаність свідомості, галюцинації, головний біль, судоми, вертиго, запаморочення,                   енцефалопатія (наприклад, сплутаність свідомості) та підгострий мозочковий с-м (наприклад, атаксія, дизартрія, порушення моторики, ністагм і тремор). Можливість таких проявів необхідно враховувати пацієнтам, які керують автотранспортом або іншими механізмами.Під час застосування ЛЗ та протягом 72 год після припинення лікування не вживати алкогольні напої з метою запобігання розвитку побічних реакцій. Під час застосування ЛЗ утриматися від статевих контактів.

Селегілін

виявляти обережність, коли застосовується в комбінації з іншими ЛЗ та речовинами центральної дії. За пацієнтами, які отримують лікування леводопою, необхідний ретельний нагляд. З початком лікування селегіліном дозу леводопи можна знизити у середньому на 10-30%. Щодо пацієнтів,  які приймають інгібітори МАО, необхідно виявляти обережність при проведенні загального знеболювання у хірургічній практиці. Пацієнтам при комбінації селегіліну та традиційних інгібіторів МАО або інгібіторів МАО-А рекомендується суворо дотримуватися дієти. При рідкісних вроджених проблемах, як непереносимість галактози, лактози, дефіцит лактази Лаппа або  синдром мальабсорбції глюкози-галактози, не слід приймати ЛЗ (табл. у блістерах), оскільки одна таблетка містить 84 мг лактози. При передозуванні спецефічного антидоту не існує, лікування симптоматичне.

утриматися               від               керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, оскільки ЛЗ може спричинити запаморочення або вплинути на здатність р-ції, може погіршити когнітивні здібності пацієнта; уникати вживання алкоголю.

Сертаконазол

Доцільним є одночасне лікування статевого партнера; виявити та усунути фактори (гігієнічні або способу життя), які сприяють розвитку та проявам грибкової інфекції, а також проводити лікування інших патогенних м/о,  які можуть асоціюватися з кандидозом. При відсутності характерних клінічних ознак вагінального кандидозу, саме по собі позитивне мікробіологічне дослідження не є показанням для лікування.

Під час лікування не користуватися милом з кислим рН, треба користуватися переважно бавовняною білизною, не проводити           спринцювання.          При застосуванні препарату утриматися від статевих стосунків. Лікування можна проводити у період менструації. Лікування припинити у випадку появи місцевої АР. Наносити протигрибковий крем,  що містить сертаконазол, на ділянку вульви та промежини.

Сертиндол

Сертиндол подовжує інтервал QТ, провести ЕКГ- моніторинг перед початком та протягом лікування (під час досягнення стабільного рівня ЛЗ після 3 тижнів або дози 16 мг і знову після 3-ох міс. лікування). Протягом підтримуючої терапії вимірювання ЕКГ проводити перед та після кожного підвищення дози. Негайно обстежити пацієнта і оцінити його стан з такими симптомами як прискорене серцебиття, судоми, синкопе, що можуть означати виникнення   аритмії.  Пацієнти, які застосовують антипсихотичні ЛЗ, часто мають набуті фактори ризику венозного тромбоемболізму , всі ймовірні фактори ризику венозного тромбоемболізму ідентифікувати до початку та протягом лікування сертиндолом та провести профілактичні заходи. У пацієнтів з ризиком значних електролітних порушень визначити початкові рівні калію та магнію у сироватці крові перед початком лікування. З обережністю застосовувати пацієнтам: з хворобою Паркінсона; зі зниженою ф-цією CYP2D6; із факторами ризику розвитку інсульту; з епілептичними нападами в анамнезі. Проводити належний клінічний моніторинг хворим на ЦД, а також пацієнтам з факторами ризику розвитку ЦД. При виявлені ознак пізньої дискінезії, гіперпролактинемії, галактореї або статевої дисфункції зменшити дозу або відмінити ЛЗ. При виявленні ознак злоякісного нейролептичного с-му терміново відмінити. Рекомендоване поступове припинення прийому ЛЗ через ризик виникнення симптомів відміни.

Не рекомендується керувати автомобілем або працювати з обладнанням, поки не встановлена індивідуальна р-ція на ЛЗ.

Сертралін

Якщо прояви депресії неухильно погіршуються, з’являється суїцидальність або симптоми погіршення суїцидальності - розглянути можливість зміни терапевтичного режиму або поступової відміни сертраліну. Перед початком лікування провести обстеження пацієнта з метою визначення ризику розвитку біполярного розладу. Зібрати психіатричний анамнез (сімейний анамнез суїцидів, біполярних розладів та депресії). Не призначений для лікування біполярної депресії. При застосуванні у пацієнтів проводити  моніторинг на наявність ознак та симптомів серотонінового чи злоякісного нейролептичного с-му. Бути обережними  при змінах лікування, при переході з СІЗЗС, антидепресантів або антиобсесивних ЛЗ на сертралін з таких ЛЗ тривалої дії як флуоксетин. З обережністю застосовувати пацієнтам з манією/гіпоманією в анамнезі; необхідне ретельне спостереження лікаря; при виявленні ознак маніакальної фази застосування сертраліну припинити. У пацієнтів із шизофренією можуть посилюватися психотичні симптоми. Не призначати хворим із нестабільною епілепсією; у хворих із контрольованою епілепсією застосовувати під ретельним наглядом; пацієнтам, у яких виникають судоми - лікування відмінити. Для пацієнтів із суїцидальними діями та проявами в анамнезі або пацієнтів, у яких ще до початку терапії значною мірою виявляється суїцидальне мислення, існує більший ризик виникнення суїцидальних думок чи суїцидальних спроб під час лікування, у зв’язку з цим їм знаходитися під ретельним наглядом на фоні прийому сертраліну. З обережністю при одночасному застосуванні з ЛЗ, що впливають на тромбоцитарну ф-цію (з антикоагулянтами, атиповими антипсихотичними ЛЗ, фенотіазинами,           трициклічних          антидепресантів, ацетилсаліциловою к-тою та НПЗЗ) і пацієнтам з геморагічними порушеннями в анамнезі; ризик післяпологових кровотеч. У пацієнтів із симптомною гіпонатріємією розглянути припинення терапії сертраліном і запровадити відповідне медичне втручання. Можливе виникнення акатизії протягом перших двох тижнів терапії, таким пацієнтам збільшення дози може бути шкідливим. Проводили моніторинг стану пацієнтів на виявлення ознак та симптомів з приводу зміни рівня глюкози; пацієнтам з ЦД проводити контроль з приводу зміни рівня глюкози. З обережністю пацієнтам із закритокутовою глаукомою та глаукомою в анамнезі.Слід уникати раптового припинення застосування препарату,щоб зменшити ризик розвитку р- цій синдрому відміни.Можлива тривала  статева дисфункція, незважаючи на припинення прийому СІЗЗС.

Дотримуватися обережності, може порушувати психічні або фізичні р-ції, необхідні для виконання потенційно небезпечних завдань (управління автомобілем або робота з іншими механізмами). Пацієнти (або особи, які за ними доглядають) повинні відстежувати будь-які прояви клінічного погіршення (виникнення суїцидальних думок,  або зміни в поведінці) і повинні негайно звернутися за медичною допомогою при виникненні цих симптомів. Жінкам репродуктивного віку під час лікування ЛЗ слід застосовувати відповідні засоби контрацепції. ЛЗ містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку.

Силденафіл

Не призначений для застосування жінками. До початку терапії зібрати медичний анамнез пацієнта та провести фізикальне обстеження для діагностики еректильної дисфункції та визначення її можливих причин. Оскільки сексуальна активність супроводжується певним ризиком з боку серця, до початку будь-якого лікування еректильної дисфункції лікар має оцінити стан ССС пацієнта. До призначення силденафілу лікар має ретельно зважити, чи може судинорозширювальна дію, що проявляється легким та короткочасним зниженням АТ, несприятливо впливати на пацієнтів із певними основними захворюваннями, особливо у комбінації із сексуальною активністю. Призначати з обережністю пацієнтам із анатомічними деформаціями пеніса (ангуляція, кавернозний фіброз    або хвороба Пейроні) або пацієнтам зі станами, що сприяють розвитку пріапізму (серпоподібноклітинна анемія,  множинна мієлома або лейкемія). Можливі випадки подовженої ерекції та пріапізму. За відсутності негайного лікування пріапізм призводить до пошкодження тканин пеніса та до стійкої втрати потенції. Попередити пацієнта, що у разі раптового порушення зору, раптового зниження чи втрати слуху застосовування припинити та негайно звернутися за медичного допомогою. Проінструктувати пацієнтів щодо необхідних запобіжних засобів для захисту від захворювань, що передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ. Проінформувати пацієнтів, як діяти у разі появи симптомів ортостатичної гіпотензії

Якщо ерекція триває більш ніж 4 год., негайно звернутись за медичною допомогою. У разі раптового порушення зору, раптового зниження чи втрати слуху застосовування припинити та негайно звернутися за медичного допомогою. Необхідно застосовувати запобіжні засоби для захисту від захворювань, що передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ. Можливе запаморочення та порушення з боку органів зору, перед тим як сідати за кермо транспортного засобу або працювати з механізмами, з’ясувати,    якою    є    індивідуальна  р-ція пацієнта на застосування силденафілу; застосовувати препарат натще, оскільки при застосуванні препарату одночасно з жирною їжею спостерігається значна затримка абсорбції порівняно із застосуванням на порожній шлунок. Не застосовувати чоловікам із такими рідкісними спадковими порушеннями, як непереносимість галактози, недостатність лактази Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози.

Силімарин

Лікування препаратом при печінкових ураженнях буде ефективним при дотриманні дієти або утриманні, наприклад, від алкоголю; ч/з можливий естрогенподібний ефект силімарину його слід застосовувати з обережністю пацієнтам з гормональними порушеннями (ендометріоз, міома матки, карцинома молочної залози, яєчників і матки, карцинома передміхурової залози).

У випадку розвитку жовтяниці (набуття шкірою відтінку від світло-жовтого до темно-жовтого, пожовтіння білків очей) необхідно проконсультуватися у  лікаря для проведення корекції терапії; до складу допоміжних речовин препарату входить лактози моногідрат, тому пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід приймати препарат; ЛЗ у складі оболонки містить цукрозу, пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози, с-мом глюкозо-галактозної мальабсорбції або з дефіцитом сахарази- ізомальтази не слід приймати  препарат; до складу оболонки таблеток входить метилпарагідроксибензоат (Е 218) і пропілпарагідроксибензоат (Е 216), вони можуть спричинити АР(можливо уповільненого типу); може містити як допоміжну речовину крохмаль пшеничний (глютен), але тільки у незначній кількості, і тому вважається безпечним для пацієнтів  з целіакією; пацієнтам із наявністю алергії на пшеницю (що відрізняється від целіакії) не слід застосовувати цей препарат. У разі виникнення у пацієнта під час прийому препарату будь-яких вестибулярних порушень слід утриматися від управління автотранспортом або роботи з іншими механізмами. Лікування препаратом не може замінити дієти або утримання від прийому алкоголю.

Симвастатин

Може спричиняти міопатію, що супроводжується зростанням креатинкінази (більше, ніж в 10 раз вище верхнього рівня норми). При значному підвищенні рівнів креатинкінази на початку (більше ніж 5-кратне порівняно з ВМН) рівні слід повторно виміряти ч/з 5-7 днів для підтвердження результатів. Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу підвищується внаслідок супутнього прийому інших ЛЗ; залежить від дози препарату. Уникати з такими препаратами: ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази і нефазодон. Якщо терапію цими препаратами неможливо відмінити, припинити прийом симвастатину. Пацієнтам, що приймають циклоспорин, гемфіброзил, інші фібрати, ліпідознижуючі дози ніацину, доза не повинна перевищувати 10 мг/добу. Дози його з аміодароном, верапамілом, не повинні перевищувати 20 мг/ добу. Перед початком лікування, а потім - відповідно до клінічних показників досліджувати ф-цію печінки. Симвастатин у дозі 20-40 мг на добу незначно потенціює ефект кумаринових антикоагулянтів, протромбінів час. Пацієнти, яким дозу збільшують, підлягають додатковому обстеженню ч/з 3 місяці. Особливу увагу приділяти хворим, у яких рівні трансаміназ сироватки підвищуються. У них проби негайно ж повторити, а в подальшому виконувати частіше. Якщо рівні трансаміназ мають схильність до підвищення, якщо вони зростають понад трикратну верхню межу норми ВМН і є стійкими, прийом препарату припинити. При появі серйозного ураження печінки з клінічними с-мами та/або гіпербілірубінемії або жовтяниці слід негайно перервати терапію. Якщо не знайдено альтернативної етіології, не слід знову розпочинати прийом препарату. З обережністю призначати хворим, які вживають значні кількості алкоголю і мають в анамнезі захворювання печінки. Пацієнтів з ризиком (глюкоза натще 5,6-6,9 ммоль/л, ІМТ > 30 кг/м2, підвищені тригліцериди, АГ) потрібно моніторувати як клінічно, так і біохімічно. Якщо є підозра, що у пацієнта розвинулась інтерстиціальна хвороба легень, терапію статином слід припинити; попередити про можливість виникнення міопатії; дотримуватися обережності щодо пацієнтів зі сприятливими факторами розвитку рабдоміолізу. Терапію симвастатином тимчасово припинити за кілька днів до великих оперативних втручань, та після медичних або хірургічних втручань.

Необхідно уникати споживання великої кількості соку грейпфруту. З огляду на можливість виникнення таких побічних р- цій як запаморочення та судоми, слід утримуватися             від              керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. Препарат містить лактозу, що необхідно враховувати при застосуванні хворим із спадковою непереносимістю лактози. Необхідність негайного звернутися до лікаря у випадку виникнення будь-яких болів нез'ясованого характеру, болючості у м'язах або м'язової слабкості. Дівчата мають бути проконсультовані щодо  методів контрацепції  при  застосуванні симвастатину.

Симетикон

Симетикон в крап. містить сорбіт, тому не слід призначати хворим із рідкісною спадковою формою непереносимості фруктози. При першій появі та/або стійких скаргах на порушення з боку черевної порожнини слід проводити клінічне обстеження. З обережністю пацієнтам із обструктивними захворюваннями ШКТ., краплі можна застосовувати також у післяопераційний період, тривалість лікування залежить від наявності скарг та вирішується лікарем індивідуально.

Капс. приймати під час або після їди, а також, якщо необхідно, перед сном. Якщо симптоми зберігаються або погіршуються чи з"являються повторно, а також у випадку тривалих запорів пацієнт повинен звернутися до лікаря; табл. містять лактозу, тому при встановленій непереносимості  деяких цукрів, проконсультуватися з лікарем перед застосуванням; допоміжні речовини, що входять до складу лікарського засобу можуть спричиняти р-ції гіперчутливості. Не слід застосовувати ЛЗ без консультації лікаря, якщо дитина проходить лікування захворювання щитовидної залози.

Ситагліптин

Повідомлялося про г. панкреатит як поодиноку побічну р- цію.Пацієнтів слід проінформувати про характерний симптом г.панкреатиту − постійний, тяжкий біль у животі. Після припинення застосування ситагліптину (з підтримуючою терапією або без неї) симптоми панкреатиту минали, але повідомлялося про дуже рідкі випадки некротичного або геморагічного панкреатиту та/або смерті. У разі підозри на панкреатит слід припинити застосування ситагліптину; перевірити особливості застосування препарату пацієнтам з нирковою недостатністю.Слід ретельно спостерігати за пацієнтами з ризиком розвитку інтоксикації дигоксином у випадку, якщо ситагліптин і дигоксин приймаються одночасно.

При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами рекомендується дотримуватися особливої обережності, враховуючи можливість розвитку небажаних р-цій з боку нервової системи (запаморочення, сонливість). Пацієнтів слід попередити про ризик гіпоглікемії при застосуванні ситагліптину у складі комбінованого лікування. Пацієнтам слід знати про характерний симптом г. панкреатиту − постійний, тяжкий біль у животі.

Солізим

При застосуванні препарату відсутній ризик зараження зоонозами (на відміну від препаратів панкреатину)

Не впливає на швидкість р-ції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами; препарат містить цукор і лактозу, тому, якщо у пацієнта встановлено непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей ЛЗ; препарат містить барвник, що може спричиняти алергічні р-ції.

Соліфенацин

Перед початком лікування встановити ймовірність інших причин частого сечовипускання (СН, захворювання нирок). Якщо виявлена інфекція сечових шляхів, розпочати відповідну а/б-терапію. Приймати з обережністю пацієнтам: із клінічно значущою обструкцією вихідного  отвору сечового міхура, що призводить до ризику затримки сечовипускання; з обструктивними захворюваннями ШКТ; з ризиком зниження моторики ШКТ; з тяжкою НН (КлКр < 30 мл за хв) та помірною ПН(показник за Чайлдом - П`ю від 7 до 9); дози для цих пацієнтів не повинні перевищувати  5 мг; при одночасному прийомі сильних інгібіторів CYP3A4, наприклад кетоконазолу ; з грижею стравохідного отвору діафрагми та шлунково-стравохідним рефлюксом; тим, хто одночасно приймає бісфосфонати, які можуть спричинити або посилити езофагіт; вегетативною нейропатією.

Приймати р/оs, цілі табл. запиваючи рідиною, незалежно від прийому їжі. ЛЗ може спричинити нечіткість зору і нечасто сонливість та підвищену втомлюваність, прийом препарату може негативно впливати на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.

Соматропін

Не призначати хворим на с-м Дауна, с-м Блума або анемію Фанконі, періодично визначати кістковий вік, зокрема, у пацієнтів у пубертатному віці та/або у хворих, що приймають препарати тиреоїдних гормонів,  оскільки  у таких пацієнтів закриття епіфізарних зон росту може відбуватися скоріше. Перед продовженням терапії після закриття епіфізарних зон росту повторно підтвердити діагноз дефіциту гормону росту з визначенням гормонального профілю, за необхідності продовження замісної терапії соматропіном застосовувати нижчі дози препарату, що рекомендуються для дорослих; ЛЗ не показаний для тривалого лікування педіатричних пацієнтів із затримкою росту, спричиненою генетично підтвердженим с-мом Прадера-Віллі, якщо у них також не    діагностований дефіцит гормону росту; для виключення діагнозу набряку диска зорового нерва провести офтальмоскопію до початку лікування ЛЗ і повторно у разі розвитку клінічних  симптомів, таких як сильний або періодичний головний біль, розлади зору, нудота та/або блювання, які дають змогу припустити наявність цього розладу, пацієнтів із затримкою росту, спричиненою ХНН, періодично обстежувати щодо виявлення ознак можливого прогресування ниркової остеодистрофії; у низькорослих дітей, що народились з НГВ, до початку лікування виключити інші медичні умови та методи лікування, які можуть пояснювати існуюче порушення росту; для виявлення можливих ознак хвороби Шейєрманна-Мау під час лікування необхідно регулярно обстежувати хворих із с-мом Тернера, особливо при появі кісткового болю; для запобігання розвитку місцевої ліпоатрофії, зокрема при тривалому застосуванні, постійно змінювати місце введення ін’єкції. Соматропін активує перетворення Т4 у Т3, тому пацієнтам необхідно проводити моніторінг ф-ції щитоподібної залози.При с-мі Тернера у дітей з ВЗР перед початком лікування та 2 рази н/рік під час лікування ЛЗ визначати рівень ІФР-1.

Лікарі та батьки дітей, що лікуються соматропіном, повинні уважно стежити за своєчасним виявленням у дітей  кульгавості або скарг на біль у стегнах та колінах, всіх пацієнтів із с-мом Прадера- Віллі контролювати при ймовірності апное під час сну, у пацієнтів необхідно перевіряти симптоми респіраторних інфекцій, які потрібно діагностувати якомога раніше та активно лікувати. Не впливає або впливає незначною мірою на здатність             пацієнта             керувати транспортними засобами і працювати з механізмами.    У    дітей,    які   отримують лікування соматропіном, підвищений ризик виникнення панкреатиту порівняно з дорослими, які отримують лікування. Під час лікування слід відстежувати ознаки сколіозу.

Сорафеніб

Сорафеніб збільшує ризик кровотеч. При появі будь-якої кровотечі, що вимагає медичного втручання, рекомендується розглянути питання про тимчасове припинення лікування сорафенібом. Зважаючи на ризик розвитку кровотеч, лікування інфільтрації трахеї, бронхів та стравоходу у пацієнтів з ДРЩЗ проводять із попереднім застосуванням місцевої терапії до  призначення сорафенібу. У випадках розвитку тяжкої або стійкої АГ або при появі гіпертонічних кризів, незважаючи на проведення адекватної антигіпертензивної терапії, слід розглянути питання про тимчасове або повне припинення лікування сорафенібом. В разі підозри на ССД або ТЕН -слід припинити терапію сорафенібом.Застосування інгібіторів VEGF у пацієнтів з АГ або без неї може сприяти утворенню аневризм та /або розшаруванню артерії. Слід уникати призначення препарату пацієнтам з вродженим синдромом подовженого QT. Необхідно здійснювати контроль рівня електролітів та відстежувати показники ЕКГ у пацієнтів із застійною СН, брадіаритмією та у хворих, що приймають препарати з відомою здатністю подовжувати інтервал QT, в тому числі протиаритмічні засоби Іа та ІІІ класу. Необхідно регулярно проводити контроль біохімічних показників ф-ції печінки. При значному підвищенні рівня трансаміназ, що не може бути викликане іншими причинами, зокрема такими, як вірусний гепатит або прогресуюче супутнє злоякісне новоутворення, застосування сорафенібом слід припинити. У пацієнтів з ДРЩЗ необхідно щомісяця здійснювати контроль рівня ТТГ та коригувати за потреби гормонозамісну терапію.У разі тяжких чи персистувальних шкірних р-цій, терапію сорафенібом відмінити.Пацієнтам з ЦД слід регулярно перевіряти рівні глюкози у  крові. Можливі випадки с-му лізису пухлини (СЛП), через такі фактори ризику розвитку як високе  пухлинне навантаження, наявну ХНН, олігурію, зневоднення, гіпотензію та кислу р-цію сечі. За станом таких пацієнтів слід уважно спостерігати та негайно лікувати за клінічними показаннями, а також потрібно розглянути можливість профілактичної гідратації.

Може знижувати репродуктивну ф-цію у чоловіків та жінок; використовувати ефективні засоби контрацепції під час терапії препаратом та протягом 6 міс. після застосування останньої дози. Про випадки впливу сорафенібу на швидкість р-ції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не повідомлялося.

Соталол

Лікування проводять під контролем ЧСС, АТ,  ЕКГ. Ретельне спостереження за пацієнтами: за наявності ниркової недостатності - регулярний моніторинг ниркової ф-ції, визначення креатиніну, контролювати концентрацію соталолу в сироватці крові; при ЦД з коливаннями рівнів глюкози в крові - моніторинг концентрацій глюкози в крові; за умови дотримання дієти; при гіпертиреоїдизмі, с-томи захворювання можуть бути замасковані; при захворюваннях периферичних артерій і порушеннях периферичної перфузії; за наявності у пацієнтів феохромоцитоми можна застосовувати тільки після попередньої блокади α-адренорецепторів; за наявності вазоспастичної стенокардії (стенокардія Принцметала), міастенії, псоріазу, депресії (у т.ч. в анамнезі); за наявності станів та застосування медикаментів, які сприяють подовженню інтервалу QT. При застосуванні пацієнтами,  які перенесли ІМ або хворими з порушеннями  скоротливості міокарда, ретельний медичний нагляд. Призначення  зазначеним  категоріям  хворих  можливе  за  умови ретельної оцінки співвідношення потенційних користі та ризику. При відміні дозу знижувати поступово, особливо у пацієнтів з ІХС та з порушеннями серцевого ритму, після тривалого застосування. Питання відміни, зміни режиму дозування у хворих із загрозливими для життя порушеннями серцевого ритму вирішується лікарем індивідуально. Завдяки блокаді ß-адренорецепторів може збільшувати чутливість до алергенів і тяжкість анафілактичних р-цій, що враховувати при лікуванні пацієнтів з р-ціями гіперчутливості. У випадках тяжкої діареї, конкурентного введення ЛЗ, що спричиняють втрату магнію та калію, контроль електролітного балансу та кислотно-лужної рівноваги. Внаслідок присутності соталолу в сечі, фотометричне визначення метанефрину може призвести до одержання завищених значень. При необхідності хірургічного втручання, повідомити анестезіолога про приймання соталолу. Містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або с-мом глюкозо-галактозної мальабсорбції; бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

При завершенні курсу лікування прийом соталолу г/х необхідно припиняти поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше, під наглядом лікаря. Періодичність прийому препарату не можна змінювати. Не можна раптово припиняти лікування - можливий розвиток тяжких аритмій та ІМ. Препарат може змінювати р-ції організму, що може впливати на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами, особливо на початку лікування, при зміні дозування, в  поєднанні з алкоголем. Застосування соталолу може призвести до позитивних результатів допінг-тестів; містить натрію крохмальгліколят, бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Спектиноміцин

Для в/м введення (глибоко в/м). Перед початком терапії зробити шкірну пробу із метою визначення у пацієнта наявності гіперчутливості до спектиноміцину. Не застосовувати для лікування сифілісу, інфекцій, спричинених C.trachomatis або негонококового уретриту. А/б, які застосовують у високих дозах протягом коротких періодів часу для лікування гонореї, можуть маскувати або відтерміновувати с-тику сифілісу, що знаходиться в інкубаційному періоді; усім хворим на гонорею на момент встановлення діагнозу проводити серологічні тести на сифіліс. Пацієнтам, які отримували спектиноміцин повторити серологічні тести на сифіліс через 3 міс. після завершення лікування. Діарея, асоційована з Clostridium difficile (псевдомембранозний коліт), може виникати при застосуванні спектиноміцину, її ступінь тяжкості може коливатися від діареї легкого ступеня до летального коліту. Порушує флору кишечнику, що призводить до надмірного росту C.difficile.

Деякі пацієнти повідомляли про запаморочення та підвищення t°тіла, що можуть впливати на здатність до концентрації уваги.

Спіраміцин

Якщо на початку лікування у пацієнта з’являється генералізована еритема та пустульозні висипання, які супроводжуються підвищенням t° тіла, це може бути ознакою г. генералізованого екзантематозного пустульозу. У разі розвитку такої реакції лікування припинити і в подальшому застосування спіраміцину самостійно чи в комбінації з іншим препаратами протипоказане. Спостерігалися рідкісні випадки гемолітичної анемії у пацієнтів з недостатністю глюкозо-6- фосфатдегідрогенази; таким хворим не рекомендується призначати спіраміцин.

Табл. ковтати цілими, запиваючи склянкою води.

Спіронолактон

Застосовувати з особливою обережністю пацієнтам, у яких наявні захворювання можуть зумовити розвиток ацидозу та/або гіперкаліємії; може підвищити ризик розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Терапія спіронолактоном може викликати транзиторне підвищення вмісту азоту сечовини сироватки крові, особливо у пацієнтів з уже наявними порушенням ф-ції нирок і гіперкаліємією; може викликати розвиток  оборотного гіперхлоремічного метаболічного ацидозу; т.ч., у пацієнтів із порушенням ф-ції нирок і печінки, а також у пацієнтів літнього віку слід регулярно досліджувати біохімічні показники ф-ції нирок, та електролітний баланс. Терапія спіронолактоном може порушити процес визначення сироваткового дигоксину, кортизолу плазми та епінефрину.   Необхідно      уникати                               тривалого необґрунтованого застосування препарату, оскільки тривале застосування спіронолактону тваринам у максимальних дозах сприяло розвитку карциноми, мієлоїдної лейкемії. До складу лікарської форми входить лактоза, препарат не можна призначати пацієнтам з рідкими вродженими формами непереносимості лактози: лактазная недостатність Лаппа, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Пацієнтам з порфірією слід застосовувати  з особливою обережністю. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрію- контрольовану дієту.

Не вживати спиртні напої. У початковому періоді застосування заборонено керувати автомобілем та виконувати інші складні роботи з механізмами, що вимагають швидкості фізичних та психічних р-цій.

Стрептокіназа

Препарат застосовується в умовах стаціонару, а також на догоспітальному   етапі   лікарем   спеціалізованої  бригади швидкої медичної допомоги з обов’язковою подальшою госпіталізацією хворого у спеціалізоване відділення стаціонару. Застосування починати якомога раніше, оскільки кращий ефект спостерігається при свіжих тромбах. До введення препарату рекомендується визначати вміст фібриногену, тромбіновий час і активований частковий тромбопластиновий час. Лікування проводять під контролем тромбінового часу та рівню фібриногену крові. Не рекомендується системне призначення: тромбоз глибоких вен - пізніше ніж через 14 днів; ІМ пізніше ніж   ч/з 12 год; оклюзія центральних судин сітківки, артеріальні оклюзії - пізніше ніж ч/з 6-8 год, венозні оклюзії - пізніше ніж ч/з 10 дн; локальний тромболізис: ІМ- пізніше ніж ч/з 12 год; емболії - пізніше ніж ч/з 6 тижн. На початку лікування інфузію потрібно здійснювати повільно, профілактично можна застосовувати кортикостероїди (наприклад від 100 до 200 мг метилпреднізолону за 10 хв до початку терапії препаратом). Якщо хворий попередньо отримував гепарин, дію цього препарату необхідно нейтралізувати призначенням протаміну сульфату до початку тромболітичної терапії.

Під     час     лікування    препаратом    не рекомендується  керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами..

Стрептоміцин

При тривалому застосуванні можуть спостерігатися явища нефротоксичності (протеїнурія, гематурія, циліндрурія), не рідше 1 р/міс. обстежувати сечу. Ураження нирок мають зворотний характер: швидко зникають після своєчасного припинення прийому препарату. Контролювати функції слухового та вестибулярного апаратів. При несвоєчасному припиненні застосування препарату може розвинутися глухота. Дітям не можна перевищувати рекомендовану дозу стрептоміцину, оскільки є інформація про виникнення ознак пригнічення ЦНС (характеризується ступором, іноді комою і пригніченням дихання) у дітей до 6 міс., яким була призначена доза, що перевищує максимально допустиму.

Можливе виникнення побічних реакцій з боку ЦНС, тому утримуватися від керування автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних р-цій.

Стронцію ранелат

Перед початком лікування необхідно оцінити СС ризик пацієнтів. Пацієнтам зі значними факторами ризику розвитку СС подій (наприклад, АГ, гіперліпідемія, ЦД, паління) терапію стронцію ранелатом проводити тільки після ретельного аналізу ризиків.При виникненні у пацієнта ІХС,                 захворювання          периферичних          артерій, цереброваскулярних захворювань або неконтрольованої  АГ лікування припинити.Застосування препарату необхідно припинити у випадку виникнення захворювання або стану, наслідком якого є іммобілізація і проводити відповідну профілактику розвитку ВТЕ. Лікування не відновлювати, доки стан іммобілізації не вирішиться і пацієнт не повернеться до звичайного стану мобільності. У разі виникнення симптомів або ознак с-му Стівенса-Джонсона чи токсичного епідермального некролізу (наприклад, прогресивні висипання, часто з пухирями або пошкодженнями слизової оболонки), або DRESS-с-му (наприклад, висипання, гарячка, еозинофілія та системні симптоми, такі як аденопатія, гепатит, інтерстиціальна нефропатія та інтерстиціальне ураження легень) при застосуванні стронцію ранелату необхідно негайно припинити його застосування.

Приймати вітамін D і препарати кальцію, якщо недостатньо їх надходження з їжею. З огляду на повільне всмоктування, приймати стронцію ранелат перед сном, бажано не раніш ніж ч/з 2 год після їжі. Не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з точними механізмами. У разі появи ознак побічної дії необхідно бути обережними. Містить речовину (аспартам), що є джерелом фенілаланіну, що може бути шкідливим          для          пацієнтів         з фенілкетонурією. Між  прийомом препарату та прийом їжі, у тому числі молока й молочних продуктів, а також лікарських препаратів, що містять кальцій необхідно дотримуватися інтервалу не менше 2 год.

Строфантин

Препарат має малу терапевтичну широту, ч/з що необхідно ретельно підбирати індивідуальну дозу. Під час в/в введення препарату та протягом 1 год після цього необхідно проводити ЕКГ-контроль. При виникненні частої групової або політопної шлуночкової екстрасистолії введення необхідно припинити, а наступну дозу необхідно зменшити у 2 рази. При гіпокаліємії, гіпомагніємії, гіперкальціємії підвищується імовірність відносного передозування препарату. При вираженій дилатації порожнин серця, легеневому серці, алкалозі для хворих літнього віку необхідно здійснювати корекцію дози препарату для запобігання передозування. При порушенні AV-провідності I ступеня введення препарату супроводжується обов'язковим ЕКГ-контролем. Якщо хворому раніше призначали інші препарати серцевих глікозидів, перед застосуванням строфантину необхідно зробити перерву, оскільки його дія може приєднатися до ефекту глікозидів наперстянки, що накопичились в організмі. Тривалість перерви - 5 днів, але якщо застосовували препарати з сильним кумулятивним ефектом (дигітоксин), перерва має бути збільшена до 10-14 днів. При швидкому в/в введенні можливий розвиток брадиаритмії, шлуночкової тахікардії, AV блокади,  зупинки серця. Для профілактики цього ефекту добову дозу розподіляти на 2-3 введення або одну з доз вводити в/м.

На період лікування препаратом слід утримуватися             від             керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Сугамадекс

З обережністю застосовувати пацієнтам, які отримують антикоагулянти; не можна виключити ризик кровотечі у пацієнтів із вродженим дефіцитом К-вітамінозалежних факторів згортання крові, з коагулопатіями, при застосуванні похідних кумарину, коли МНС вище 3,5, при застосуванні антикоагулянтів і сугамадексу в дозі 16 мг/кг; при медичних показаннях застосування сугамадексу у  таких пацієнтів необхідно проаналізувати переваги лікування і можливий ризик кровотечі, рекомендовано проводити моніторинг гемостазу і показників згортання крові. Початок нейром’язової блокади може подовжитись приблизно на 4 хв., а тривалість нейром’язової блокади може бути скороченою приблизно до 15 хв. після повторного застосування рокуронію в дозі 1,2 мг/кг протягом 30 хв. після введення сугамадексу; для пацієнтів  з порушенням ф-ції нирок легкого та помірного ст. тяжкості рекомендований проміжок часу до повторного введення рокуронію в дозі 0,6 мг/кг або векуронію в дозі 0,1 мг/кг після стандартного відновлення нейром’язової провідності сугамадексом повинен становити 24 год.; якщо необхідний більш короткий проміжок часу, доза рокуронію для нової нейром’язової блокади повинна становити 1,2 мг/кг. При пвторному введенні рокуронію або векуронію після негайної реверсії (16 мг/кг сугамадексу): в дуже рідких випадках, коли виникає така необхідність, час очікування становить 24 год.; якщо виникає необхідність  нейром’язової блокади раніше, ніж закінчився рекомендований час очікування, слід застосовувати нестероїдні нейром’язові блокатори. Початок дії деполяризуючого нейром’язового блокатора може наступити дещо пізніше, ніж очікується, оскільки основна частина постсинаптичних нікотинових рецепторів все ще може бути зайнята нейром’язовим блокатором. Виражена брадикардія може спостерігатися впродовж декількох хв. після введення сугамадексу для реверсії нейром'язової блокади, що може призводити до зупинки серця, тому проводити ретельний моніторинг змін гемодинаміки у пацієнта під час і після реверсії нейром'язової блокади; при клінічно значущій брадикардії, призначити антихолінергічні ЛЗ (атропін). Сугамадекс не слід застосовувати для  реверсії блокади, спричиненої нестероїдними нейром’язовими блокуючими агентами (як сукцинілхолін або сполуки бензилізохіноліну), стероїдними нейром’язовими блокуючими агентами (за винятком рокуронію та векуронію), панкуронієм.

У пацієнтів літньго віку час відновлення може подовжуватися.

Сукральфат

Невелика кількість алюмінію, яка міститься в сукральфаті, поглинається з ШКТ; він добре виводиться при нормальній функції нирок і може накопичуватися в організмі при тяжких порушеннях функції нирок. Ризик накопичення підвищується при застосуванні інших ліків, що містять алюміній. Акумульований алюміній може мати токсичну  дію. Сукральфат може зв’язуватися з деякими білками, що містяться в їжі та інших ліках, може спричинити безоар у пацієнтів з уповільненим випорожненням шлунка та у хворих, яких годують через назогастральний зонд. Пацієнтам, яких годують через назогастральний зонд, треба вводити сукральфат окремо від їжі та інших препаратів.

Приймати з обережністю пацієнтам з порфірією, які отримують ГД. Іноді можуть мати місце запаморочення, сонливість та вертиго, які можуть впливати на здатність пацієнта керувати автомобілем та іншими механічними засобами. Тому слід утриматись               від               керування автотранспортом та іншими механізмами.

Суксаметоній

Застосовують тільки в умовах спеціалізованого відділення стаціонару та при наявності апаратури для проведення негайної інтубації трахеї, інгаляції кисню  та  ШВЛ. Зважаючи на небезпеку побічних явищ рекомендується обмежити застосування суксаметонію крім випадків, при яких необхідна негайна інтубація або звільнення дихальних шляхів у критичних ситуаціях. У великих дозах може спричинити «подвійний блок», коли після деполяризуючої дії розвивається антидеполяризуючий ефект. Тому після останньої ін'єк. суксаметонію дія довгий час (до 25-30 хв)  не проходить і самостійне дихання не відновлюється; для купірування останнього після попереднього введення атропіну вводять прозерин або галантамін. З обережністю застосовувати при відомій гіперчутливості до інших міорелаксантів чи до будь-якого з компонентів загальної анестезії. Дія суксаметонію може бути пролонгована у пацієнтів які мають успадковану знижену активність холінестерази плазми та при станах, які   супроводжуються зниженням активності холінестерази: вагітність та післяпологовий період; тяжкий перебіг правця, ТБ, а також інших тяжких та/або хр. інфекційних захворювань; масивні опіки; злоякісні новоутворення; хр.анемія і недоїдання; аутоімунні захворювання: мікседема, колагенові захворювання; після масивної трансфузії плазми; після проведення плазмаферезу, а також у результаті деякої супутньої терапії. Після повторного введення суксаметонію можливе виникнення звикання. Хворі з тяжким сепсисом схильні до розвитку гіперкаліємії. Не рекомендується призначати пацієнтам з міастенією гравіс ч/з високий ризик розвитку «подвійного блоку». Пацієнти з міастенічним с- ромом Ітона-Ламберта більш чутливі до дії суксаметонію, що може вимагати зниження дози препарату. При відсутності гіперкаліємії рідко, але можуть виникнути шлуночкові аритмії, пов’язані із застосуванням суксаметонію. У здорових пацієнтів (дорослих і дітей) суксаметоній іноді може спричинити брадикардію, яку можна попередити попереднім в/в введенням атропіну. З обережністю застосовувати для лікування пацієнтів із захворюваннями печінки, анемією, кахексією. Р-н Дитилін- Біолік фармацевтично несумісний із донорською кров’ю (спостерігається гідроліз), консервантами крові, сироватковими консервантами, з препаратами крові, з р-ми барбітуратів, особливо тіопенталом (утворюється осад) і лужними р-ми. Дитилін-Біолік сумісний з 0,9 % р-ом натрію хлориду, р-ом Рінгера, 5 % р-ом фруктози і 6 % р-ом декстрану. Дитилін-Біолік сумісний з іншими міорелаксантами та опіоїдними аналгетиками.

Препарат завжди застосовують в умовах лікувального закладу у поєднанні з засобами для загальної анестезії, тому дотримуватися всіх застережень, які притаманні застосуванню засобів для загальної анестезії.

Сульпірид

Особам з ЦД або які мають фактори ризику розвитку ЦД,  на початку лікування провести належний моніторинг рівня глюкози в крові. Не призначати хворим на хворобу Паркінсона. Ретельніше спостерігати за хворими на епілепсію, сульпірид може знижувати судомний поріг. Пацієнтам з агресивною поведінкою або ажитацією з імпульсивністю призначати разом із седативними ЛЗ. Повідомлялось про випадки виникнення лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу, тому при виникненні нфекцій нез’ясованого походження чи лихоманки пацієнтам виконати лабораторний аналіз крові. Уникати застосування у хворих з г. порфірією. При виникненні у пацієнтів симптомів злоякісного с-му негайно припинити застосування. З обережністю призначати пацієнтам, які мають фактори ризику інсульту. Ризик смерті підвищується серед пацієнтів похилого віку, що страждають на психоз, викликаний деменцією, та отримують лікування антипсихотичними ЛЗ. Хворі, які приймають антипсихотичні ЛЗ мають надбані фактори ризику розвитку венозної тромбоемболії, до та під час лікування визначити усі потенційні фактори ризику розвитку ВТ та вжити попереджувальних заходів. Незалежно від статі, пацієнти, які мають рак молочної залози у особистому або сімейному анамнезі, вимагають ретельного спостереження під час терапії сульпіридом, важливо вчасно розпізнати запор та активно лікувати його.З обережністю застосовувати пацієнтам з глаукомою, кишковою непрохідністю, вродженим стенозом ШКТ, затримкою сечі та гіперплазією простати в анамнезі. Розвиток паралітичної або механічної кишкової непрохідності вимагає невідкладного лікування. Через вплив, який чинить препарат на когнітивну ф-цію, рекомендується щорічно проводити клінічне обстеження з метою оцінки здатності до навчання; потрібно застосовувати з обережністю пацієнтам з АГ.Необхідний ретельний моніторинг стану пацієнта; летальні випадки реєструвалися при застосуванні ЛЗ в комбінації з іншими психотропними р-ми. При передозуванні у деяких хворих можуть розвинутися прояви паркінсонізму, що становлять небезпеку для життя, або кома, дискінетичні прояви зі спазматичною кривошиєю, протрузією язика та тризмом.

Протягом лікування уникати споживання алкогольних напоїв або ЛЗ, які містять спирт.          Протипоказано          керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами, які потребують концентрації уваги. Застосовувати з АГ, особливо пацієнтам літнього віку, через ризик виникнення гіпертонічного кризу.

Сульфадиметоксин

При лікуванні ЛЗ проводити систематичний контроль ф-кції нирок і показників периферичної крові, рівня глюкози в крові; не застосовувати для лікування інфекцій, спричинених β-гемолітичним стрептококом групи А, оскільки вони не спричиняють його ерадикацію і, отже, не можуть запобігти таким ускладненням, як ревматизм та гломерулонефрит. З обережністю  застосовувати пацієнтам, хворим на ЦД, оскільки сульфаніламіди можуть вплинути на рівень цукру в крові; оскільки сульфаніламіди  є бактеріостатичними, а не бактерицидними  препаратами, необхідний повноцінний курс терапії для запобігання рецидиву інфекції і розвитку стійких форм м/о.Призначати з обережністю пацієнтам з тяжкою формою алергічних захворювань або БА, із захворюваннями системи крові.

Пацієнтам необхідно споживати достатньо рідини для запобігання кристалурії і розвитку уролітіазу. Рекомендується уникати впливу прямих сонячних променів і             штучного           ультрафіолетового опромінення з огляду на можливість розвитку фотосенсибілізації при застосуванні сульфаніламідів. Під час лікування препаратом дотримуватися режиму        дозування,         застосовувати рекомендовану дозу з інтервалом в 24 години, не пропускаючи прийому. У разі пропуску дози не подвоювати наступну дозу. Утримуватись від керування автотранспортом            або            іншими механізмами, враховуючи, що під час лікування сульфадиметоксином можливі такі побічні реакції з боку нервової системи, як запаморочення, судоми, атаксія, сонливість, депресія, психози. Бути обережним при застосуванні пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

Сульфадимідин

Не застосовувати особам з підвищеною чутливістю до фуросеміду, тіазидних діуретиків, інгібіторів карбоангідрази та похідних сульфонілсечовини. Не застосовувати для лікування інфекційних захворювань, спричинених β- гемолітичним стрептококом групи А, оскільки вони не сприяють його ерадикації і не можуть запобігти таким ускладненням, як ревматизм та гломерулонефрит. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки с-му Стівенса-Джонсона і токсичного епідермального некролізу та про необхідність негайного і остаточного припинення лікування сульфаніламідами при перших їх проявах. Припинити прийом при появі перших висипань на шкірі або при будь-яких інших ознаках негативної р-ції. Якщо у пацієнта розвинувся с-м Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз при лікуванні сульфаніламідами, в т.ч. сульфадимідином, будь-які препарати, що містять сульфаніламіди, не повинні повторно застосовуватися цим пацієнтом впродовж всього його життя. Висип, біль у горлі, підвищення t°, біль у суглобах, блідість шкіри, пурпура або жовтяниця можуть бути ранніми ознаками серйозної патологічної р-ції з боку системи крові. Розглядати можливість виникнення псевдомембранозного коліту у пацієнтів з діареєю для вирішення подальшої тактики лікування. З обережністю пацієнтам з тяжкою формою алергічних захворювань, пацієнтам з ЦД. При тривалому лікуванні проводити систематичний контроль стану ф-ції нирок, печінки, картини периферичної крові, рівня глюкози  в крові. Необхідний повноцінний курс терапії для запобігання рецидиву інфекції та розвитку стійких  форм м/о. Гематологічні розлади вимагають негайного припинення лікування сульфаніламідами назавжди.

Утримуватись  від  керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, під час лікування можливі побічні р-ції з боку НС (запаморочення, судоми, сонливість, галюцинації). Пацієнтам споживати достатню кількість рідини (мінімум 1200 мл/добу) для запобігання кристалурії та розвитку уролітіазу. Уникати впливу прямих сонячних променів і штучного УФ опромінення. Під час лікування дотримуватися режиму дозування, не пропускати прийому; у випадку пропуску дози не подвоювати наступну дозу.

Сульфадіазин срібла

За наявності гіперчутливості до сульфаніламідів дотримуватись обережності ч/з можливість розвитку АР у пацієнтів з природженою недостатністю глюкозо-6- фосфатдегідрогенази, порушеннями ф-цій печінки та нирок. Не застосовувати при порфірії; можливе виникнення порфірії при місцевому застосуванні крему.При тривалому лікуванні опіків великої площі контролювати формулу крові (можливий розвиток лейкопенії, тромбоцитопенії чи еозинофілії). Контролювати сироваткові концентрації сульфадіазину, ф-цію печінки та нирок, можливу присутність сульфадіазину в сечі. Внаслідок лікування може розвитися суперінфекція. Можливі шкірні р-ції, такі як с-м Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Найбільший ризик виникнення таких р-цій існує у перші тижні лікування. При перших проявах гіперчутливості (прогресуючий шкірний висип, часто з пухирцями та ураженням слизової оболонки,гематологічні р-ції) застосування ЛЗ слід припинити, без повторного призначення. Винятково є можливе виникнення транзиторної лейкопенії на 2-3 день від початку лікування опіків, яка зникає через кілька днів без припинення лікування сульфадіазином срібла. Тривале застосування великих доз ЛЗ може спричинити збільшення рівнів сироваткового срібла. Однак ці рівні нормалізуються після припинення лікування. Явище передозування може супроводжуватися неврологічними, нирковими, печінковими, респіраторними та гематологічними проявами

Уникати потрапляння в очі. Можливо підвищення температури тіла, що пов’язано з небажаними побічними ефектами. Наявність іонів срібла може спричинити аргірію. Аргірія може проявитися при впливі сонячного проміння (його ультрафіолетового спектру) тих частин, на які застосовувався препарат протягом тривалого часу. Для запобігання аргірії ділянки шкіри, на які застосовують крем, не повинні піддаватися впливу прямих сонячних променів. Дані щодо несприятливого впливу на швидкість р-ції при керуванні автотранспортом  або іншими механізмами відсутні.

Сульфаніламід

При лікуванні проводити систематичний контроль ф-ції нирок і показників периферичної крові, рівня глюкози у крові. При тривалому лікуванні періодично проводити аналіз крові (біохімічний та загальний аналізи крові). Призначення у недостатніх дозах або раннє припинення застосування сприяє підвищенню стійкості м/о. Не застосовувати   для   лікування   інфекцій,   спричинених β- гемолітичним стрептококом групи А, оскільки вони не призводять до його ерадикації та не можуть запобігти  таким ускладненням як ревматизм та гломерулонефрит. З обережністю пацієнтам з тяжкою формою алергічних захворювань або БА, із захворюваннями системи  крові. При появі ознак р-ції підвищеної чутливості відмінити застосування. З обережністю застосовувати хворим на ЦД, може вплинути на рівень цукру у крові, високі дози чинять гіпоглікемічну дію. Необхідний повноцінний курс терапії для запобігання рецидиву інфекції і розвитку стійких форм м/о. Не застосовувати людям з підвищеною чутливістю до фуросеміду, тіазидних діуретиків, інгібіторів карбоангідрази та похідних сульфонілсечовини. Якщо  ознаки захворювання не почнуть зникати або навпаки, стан здоров’я погіршиться чи виникнуть небажані явища, призупинити застосування.

Утримуватись             від             керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, враховуючи, що під час лікування           препаратом           можуть спостерігатися такі побічні р-ції з боку нервової системи, як запаморочення, судоми,    атаксія,    сонливість,   депресія, психози. Пацієнтам необхідно вживати достатню кількість рідини для запобігання кристалурії і розвитку уролітіазу. Уникати впливу прямих сонячних променів і штучного ультрафіолетового опромінення, враховуючи можливість розвитку фотосенсибілізації при застосуванні сульфаніламідів. Дотримуватися режиму дозування, застосовувати рекомендовану дозу з інтервалом у 24 години, не пропускати прийому препарату. У випадку пропуску дози не подвоювати наступну дозу. Якщо ознаки захворювання не почнуть зникати або, навпаки, стан здоров’я погіршиться чи виникнуть небажані явища, необхідно призупинити застосування препарату та звернутися за консультацією до лікаря щодо подальшого застосування             препарату.            Не застосовувати ЛЗ після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці. Лінімент: При появі АР у місці нанесення лініменту, припинити застосування ЛЗ.

Сульфасалазин

Усім хворим рекомендоване проведення аналізів крові (розгорнутий аналіз крові (включаючи лейкоцитарну формулу); на початку лікування 1-2 рази на місяць, далі - кожні 3-6 місяців), а також аналіз сечі перед початком лікування та у процесі лікування; під час лікування необхідно забезпечити достатню гідратацію пацієнтів; сульфасалазин не слід призначати пацієнтам з патологічними змінами крові, за винятком випадків, коли потенційна користь переважає ризик; необхідний нагляд у період лікування сульфасалазином хворим з алергією (можлива перехресна гіперчутливість до фуросеміду, тіазидних діуретиків, інгібіторів карбоангідрази); рекомендується проводити  супутнє  лікування аналгетиками та/або НПЗЗ принаймні до появи ефекту препарату у пацієнтів з РА чи ЮРА; у разі появи АР або інших серйозних небажаних ефектів лікування сульфасалазином слід негайно припинити; при нетяжких формах алергії на сульфасалазин можливе проведення десенсибілізації; пацієнтів слід попередити про  необхідність негайно звернутися до лікаря при виникненні таких клінічних ознак як біль у горлі, гарячка, нездужання, блідість, пурпура, жовтяниця або раптове неспецифічне захворювання у період лікування сульфасалазином, оскільки це може вказувати на мієлосупресію, гемоліз, або гепатотоксичність (при наявності цих ознак лікування сульфасалазином слід припинити до  отримання результатів аналізу крові); контролювати функції печінки та нирок до початку терапії та періодично протягом застосування ЛЗ; за пацієнтами з недостатністю глюкозо-6- фосфатдегідрогенази необхідно уважно спостерігати на предмет виявлення ознак гемолітичної анемії та припинити лікування при виникненні токсичних р-цій; у  разі  виникнення у пацієнта серйозної інфекції необхідно припинити застосування препарату; під час і після лікування препаратом потрібно уважно відстежувати стан пацієнтів на предмет виявлення ознак і симптомів інфекції; при розгляді можливості застосування сульфасалазину у пацієнтів з рецидивуючими або хр. інфекціями в анамнезі або супутніми захворюваннями чи одночасним застосуванням лікарських засобів, які можуть сприяти розвитку інфекцій у пацієнта необхідно бути обережними; пацієнту, у якого під час лікування розвинулася нова інфекція, проводити негайне і повне діагностичне обстеження для виявлення інфекції та мієлосупресії; при першій появі висипань на шкірі, патологічних змін на слизовій оболонці, підвищенні т-ри тіла, лімфаденопатії  або при інших ознаках гіперчутливості препарат відмінити.

Спричиняє кристалурію та утворення конкрементів у нирках, контролювати достатність вживання рідини; при р/os застосуванні затримує абсорбцію і метаболізм фолієвої кислоти, може спричинити її дефіцит і призвести до серйозних порушень кровотворення (макроцитозу і панцитопенії); у чоловіків після лікування може виникати олігоспермія і безпліддя; після припинення терапії ці симптоми повністю зникають протягом 2-3 місяців; нічний інтервал між прийомами не має перевищувати 8 год.; табл. слід ковтати цілими, не розламувати і не кришити, після їжі, у двох рівних дозах; сульфасалазин може призводити до зміни кольору сечі або шкіри на оранжево- жовтий; пацієнтам з РА або ЮРА необхідно продовжувати підтримувати режим відпочинку та фізіопроцедури згідно з показаннями; ефект препарату спостерігається не одразу; у випадку, коли сульфасалазин при проходженні не руйнується, застосування препарату негайно припинити

Сульфацетамід

тривале використання місцевих АБЗ може призвести до надмірного росту патогенних мікроорганізмів, в т.ч. грибів,  а також до розвитку нечутливості бактерій до сульфаніламідів;          ефективність          сульфаніламідів зменшується при наявності високих к-цій ПАСК в гнійному ексудаті; сенсибілізація може проявлятися при повторному призначенні незалежно від шляху введення сульфаніламідів або як результат перехресної чутливості між різними сульфаніламідами, а також у осіб без наявної в анамнезі гіперчутливості до сульфаніламідів

при перших ознаках підвищеної  чутливості, збільшенні гнійних  виділень або посиленні запалення чи болю, пацієнт повинен припинити застосування препарату і звернутися до лікаря. Крап. оч.: при частому застосуванні можливе почервоніння, свербіж, набряк повік, значне подразнення слизової оболонки ока;      у      цьому      випадку      лікування продовжують р-ном меншої концентрації, у разі необхідності відміняють препарат і призначають симптоматичне лікування. Під час лікування препаратом бажано утриматися від носіння контактних лінз; інакше перед застосуванням препарату контактні лінзи слід зняти та одягнути їх знову не раніше ніж ч/з 15 хв. від моменту закапування препарату.

Суматриптан

застосовувати лише при чітко встановленому діагнозі мігрені; не застосовувати для лікування геміплегічної, бацилярної або офтальмоплегічної мігрені. До початку прийому виключити наявність інших серйозних неврологічних захворювань. Не застосовувати при факторах ризику ІХС, у курців або тих, хто отримує нікотинзамісну терапію, без попереднього визначення ф- цій СС системи. Провести відповідне кардіологічне обстеження, у разі появи стиснення у грудях або інших симптомів, що можуть вказувати на ІХС. З обережністю пацієнтам, які перебувають під наглядом з приводу АГ, оскільки у невеликої кількості пацієнтів  може спостерігатися транзиторне підвищення АТ та периферичного судинного опору. Проводити належний моніторинг при одночасному застосуванні із селективними інгібіторіами зворотного захоплення серотоніну (або серотоніну-норадреналіну). Не рекомендується одночасно застосовувати із будь-яким триптан/5НТ1-агоністом. З обережністю при значному порушенні всмоктування, метаболізму, епілепсії в анамнезі, при інших факторах ризику зниження судомного порогу. Не при атиповому головному болю, оскільки це може бути симптомом церебрального інсульту, минущого ішемічного нападу або внутрішньочерепної кровотечі. При частому (щоденному) головному болю, не зважаючи на регулярне застосування ЛЗ проти головного болю, підозрювати головний біль внаслідок зловживання ЛЗ.

не приймати при рідкісній спадковій непереносимості галактози, дефіциті лактази (типу Лаппа) або с-мі мальабсорбції глюкози-галактози; якщо встановлено непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтеся з лікарем, перш ніж приймати цей ЛЗ. Уникати керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Сунітиніб

Слід перервати застосування сунітинібу при гепатотоксичності ступеня 3 або 4 до нормалізації стану та припинити застосування ЛЗ пацієнтам, у яких не відбулось нормалізації стану при гепатотоксичності ступеня 3 або 4, пацієнтам, у яких спостерігаються серйозні зміни в аналізах ф-ції печінки, та пацієнтам, які мають інші ознаки  і симптоми печінкової недостатності. Пацієнтів необхідно попередити, що може спостерігатися  депігментація волосся або шкіри. Інші дерматологічні ефекти можуть включати сухість, потовщення шкіри або утворення на ній тріщин, пухирі або в поодиноких випадках висипання на долонях і підошвах. Слід проводити скринінгове обстеження пацієнтів для виявлення АГ та за необхідності контролювати їх стан. Пацієнтам з тяжкою гіпертензією, рекомендується призупинити застосування сунітинібу, доки гіпертензія не буде контрольованою.Застосування інгібіторів шляху судинного ендотеліального фактора росту пацієнтам з гіпертонією або без неї може сприяти формуванню аневризм та/або артериальних дисекцій. Пацієнти з наявними кардіологічними факторами ризику та/або з ІБС в анамнезі потребують ретельного нагляду  для виявлення клінічних ознак та симптомів застійної СН. Необхідно перервати застосування препарату і/або зменшити дозу пацієнтам без клінічних ознак ЗСН, у яких фракція викиду більше ніж на 20 %, але менше ніж на 50 % нижча від початкового рівня або нижча  нижньої  межі норми, якщо вихідне значення фракції викиду не отримано. Слід припинити застосування ЛЗ пацієнтам, у яких виник СЗЗЛЛЗ; може викликати дозозалежне подовження інтервалу QT, що може призвести до підвищення ризику шлуночкових аритмій, включаючи пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует», потрібно частіше контролювати інтервал QT за допомогою ЕКГ. Слід припинити застосування ЛЗ пацієнтам, у яких розвинулася тромботична мікроангіопатія. Слід контролювати ф-цію щитовидної залози на початку лікування, періодично  під час лікування та за клінічними показаннями. Необхідно ретельно стежити за станом усіх пацієнтів на наявність симптомів дисфункції щитовидної залози, включаючи гіпотиреоз, гіпертиреоз і тиреоїдит, протягом лікування, у разі необхідності розпочинати та/або коригувати терапію при дисфункції щитовидної залози.За наявності с-мів панкреатиту    пацієнтам    слід    відмінити    сунітиніб     та розпочати відповідне підтримуюче лікування. Можливі шлунково-кишкові розлади (діарея, нудота/ блювання, біль у животі, диспепсія та стоматит/ біль у роті,езофагіт,перфорація ШКТ) підтримуюча терапія при шлунково-кишкових побічних р-ціях, включає ЛЗ з протиблювотними, протидіарейними або антацидними властивостями.Найчастішою геморагічною побічною р-цією була носова кровотеча, шлунково-кишкові кровотечі були найпоширенішим проявом ступенів 3-5, перервати застосування ЛЗ в разі випадків кровотечі ступеня 3 або 4 до їх полегшення до ступеня ≤ 1 або до вихідного рівня, потім відновити застосування ЛЗ у  зниженій  дозі, припинити лікування ЛЗ пацієнтів у разі відсутності полегшення випадків кровотечі ступеня 3 або 4. Можливі випадки венозної тромбоемболії та артеріальних тромбоемболічних явищ (АТЕ), іноді з летальним наслідком, фактори ризику, пов’язані з АТЕ, окрім основного злоякісного захворювання та віку ≥ 65 років, включили АГ, ЦД та попереднє тромбоемболічне захворювання. До початку лікування необхідно провести стоматологічні обстеження і відповідну превентивну терапію пацієнтів для яких ОНЩ є визначеним ризиком. У пацієнтів, у яких виник некротизуючий фасциїт, необхідно припинити терапію сунітинібом і негайно почати відповідне лікування. Повідомлялося про випадки протеїнурії та рідкісні випадки нефротичного с-му, рекомендується базовий аналіз сечі, здійснювати моніторинг пацієнтів на предмет розвитку або посилення протеїнурії, припинити застосування сунітінібу пацієнтам із нефротичним с-мом. Якщо ЛЗ застосовують під час вагітності, або якщо пацієнтка завагітніє під часу прийому препарату, її варто попередити про потенційний ризик токсичної дії препарату на плід.Перед плановим хірургічним втручанням слід принаймні за 3 тижні призупинити терапію ЛЗ. Не слід застосовувати препарат принаймні протягом 2 тижнів після великого хірургічного втручання та до  адекватного загоєння рани.

На час прийому препарату слід утриматися від керування транспортними засобами та виконання інших робіт, що потребують концентрації уваги; жінкам дітородного віку запобігати вагітності протягом приймання препарату.