Держ формуляр ЛЗ

Міжнародна непатентована назва ЛЗ

Фармацевтична опіка, скерована на лікарів

Фармопіка, скерована на пацієнта

Тадалафіл

Перед застосуванням визначити першопричини еректильної дисфункції та призначити відповідний курс лікування; обстежити пацієнта для виключення можливої карциноми передміхурової залози. Невідомо, чи є ефективним ЛЗ для пацієнтів, які перенесли операцію на тазових кістках або радикальну простатектомію без збереження нервів. Лікар повинен попередити пацієнта про необхідність припинення застосування тадалафілу та звернення за медичною допомогою у разі раптової втрати зору. Пацієнтів потрібно попередити про необхідність припинення застосування тадалафілу та звернення за медичною допомогою у разі раптового погіршення або втрати слуху. З обережністю призначати пацієнтам, які вживають інгібітори CYP3A4 (ритонавір, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин), оскільки при сумісному застосуванні із тадалафілом спостерігається збільшення концентрації тадалафілу. Не призначати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, с-мом глюкозо-галактозної мальабсорбції та дефіцитом лактази Лаппа.

Застосовувати р/оs. Ефективність зберігається до 36 год. після прийому дози. Припинити застосування тадалафілу та звернутися за медичною допомогою у разі раптової втрати зору. Вплив на здатність керувати машинами та механізмами незначний, але пацієнти повинні знати, як впливає на них тадалафіл перш ніж керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Пацієнтам, у яких виникають ерекції, що тривають 4 год або більше, необхідно негайно звертатися  за медичною допомогою, якщо не буде негайно проведено лікування пріапізму, то це може призвести до ушкодження тканин статевого члена та довгострокової втрати потенції.

Тайгециклін

За пацієнтами ретельно спостерігати щодо розвитку суперінфекції. Якщо після початку лікування тайгецикліном визначається інше вогнище інфекції, окрім ускладнених інфекцій шкіри і м’яких тканин або ускладнених інтраабдомінальних інфекцій, розглянути можливість застосування альтернативної а/б-терапії, для якої було продемонстровано ефективність щодо лікування специфічного типу інфекції(-ій), наявної(-их) у пацієнта. Повідомлялося про розвиток анафілактичних/ анафілактоїдних р-цій, які є потенційно небезпечними для життя. Розглянути можливість встановлення діагнозу г. панкреатит пацієнтам, які застосовують тайгециклін, якщо у них спостерігають розвиток клінічних симптомів, ознак чи відхилень у лабораторних аналізах, характерних для г. панкреатиту. Розглянути можливість припинити застосування тайгецикліну при підозрі на розвиток панкреатиту. Досвід застосування тайгецикліну при інфекціях у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями обмежений. У разі застосування тайгецикліну пацієнтам з    ускладненими інтраабдомінальними інфекціями тяжкого ступеня, що виникли внаслідок перфорації кишечнику, початкової стадії сепсису чи септичного шоку, розглянути можливість застосування комбінованого а/б - лікування. Для контролю за станом пацієнтів, які застосовують тайгециклін разом з антикоагулянтами,              проводити              дослідження протромбінового часу або проводити інші відповідні дослідження коагуляції. Застосування тайгецикліну може призвести до посиленого росту нечутливих організмів, включаючи гриби, під час лікування ретельно спостерігати за станом пацієнтів

При застосуванні тайгецикліну може виникнути запаморочення, що може впливати на здатність керувати автотранспортом та іншими механізмами. Застосування тайгецикліну під час розвитку зубів може призвести до стійкої зміни забарвлення зубів у людей.

Такролімус

Відзначалися помилки при застосуванні ЛЗ, у т. ч. при випадковому, ненавмисному або неконтрольованому заміщенні лікарських форм такролімусу негайного вивільнення або пролонгованої форми. Це може призвести до виникнення серйозних побічних реакцій, у т. ч. відторгнення трансплантата або інших побічних реакцій, які можуть бути наслідком або недостатньої, або надмірної дії такролімусу. Пацієнтів підтримувати на одній лікарській формі такролімусу з відповідним щоденним режимом дозування; зміни у лікарських формах або режимах повинні відбуватися тільки під ретельним наглядом фахівця з трансплантації. У початковому посттрансплантаційному періоді проводити періодичний моніторин: АТ, ЕКГ, неврологічного статусу, стану зору, рівню глікемії натще, концентрації електролітів (особливо калію), показників печінкової і ниркової функції, гематологічні показники, коагулограму, визначення рівня білка в крові. При  наявності клінічно значущих змін необхідна корекція імуносупресивної терапії. Можливі перфорації ШКТ,  негайно при появі підозрюваних проявів або симптомів призначити адекватне лікування. При виникненні діареї необхідний додатковий ретельний моніторинг концентрацій такролімусу в крові. Можливий розвиток лімфопроліферативних захворювань (ПТЛЗ), асоційованих з вірусом Епштейна-Барра (EBV). Пацієнтам, яких  перевели на лікування такролімусом не отримувати одночасно анти-лімфоцити. Дітям до 2 років перед початком лікування проводити серологічне дослідження визначення EBV-VCA. Протягом лікування контролювати ПЛР вірусу EBV. Позитивна ПЛР EBV може персистувати місяцями і не є показником лімфопроліферативних захворювань чи лімфоми. Можливий розвиток с-му оборотної постеріорної енцефалопатії, якщо у пацієнтів, які приймають такролімус, відзначаються симптоми такої, проводити відповідні діагностичні процедури (МРТ); при діагностуванні с-му негайно припинити системне застосування такролімусу, провести адекватний контроль рівня АТ. Існує підвищений ризик виникнення опортуністичних інфекцій (бактеріальних, грибкових, вірусних та протозойних). Можливі випадки істинної еритроцитарної аплазії. Біль у кінцівках описується в ряді опублікованих звітів про випадки захворювання як частина індукованого інгібіторами кальциневрину больового синдрому (КІБС). Цей біль, як правило, є двобічним, симетричним, тяжким, висхідним у нижніх кінцівках, може бути пов'язаний з високим терапевтичним рівнем такролімусу і може реагувати на зменшення дози такролімусу. У деяких випадках було необхідно перейти на альтернативну імуносупресію. У пацієнтів, які отримували такролімус, спостерігали порушення з боку очей, що іноді прогресували до втрати зору. В окремих  випадках  виникала потреба переходу на альтернативну імуносупресивну терапію. Пацієнтів слід попередити про необхідність повідомляти про зміни гостроти зору, зміни сприйняття кольорів, помутніння зору або появу дефекту поля зору - в такому разі рекомендується негайне обстеження з направленням до офтальмолога, якщо потрібно. Якщо діагностовано тромботична  мікроангіопатія , потрібне негайне лікування, а на розсуд лікаря розглянути можливість припинення застосування такролімусу. Бути обережним при одночасному застосуванні такролімусу з іншими засобами, що підвищують рівень калію в сироватці крові, такими як триметоприм і котримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол), оскільки відомо, що триметоприм діє як калійзберігаючий діуретик амілорид. Рекомендується ретельний моніторинг рівня калію в сироватці крові.

Обмежити вплив сонячних променів та УФ-випромінювання, захищаючи шкіру одягом та використовуючи креми з високим фактором захисту. Спричиняє візуальні та неврологічні порушення розлади, особливо у поєднанні з алкоголем, якщо розвились такі порушення, не керувати автомобілем  та не працювати з механізмами. Грейпфрутовий сік підвищує рівень такролімусу в крові.  Пацієнтам повідомляти про зміни гостроти зору,  зміни сприйняття кольорів, помутніння зору або появу дефекту поля зору - в такому разі рекомендується негайне обстеження з направленням до офтальмолога, якщо потрібно.

Талідомід

Перед початком лікування жінки репродуктивного віку мають пройти тест на вагітність (мінімальна чутливість 50 мОД/мл) за 24 год до початку лікування. Не призначати, поки не буде отримано підтвердження про негативний тест на вагітність. Може призвести до збільшення вірусного навантаження у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують тривалу терапію, рекомендується регулярний моніторинг. Пацієнтів опитувати про появу ознак або симптомів периферичної нейропатії (оніміння, поколювання або біль у руках і ногах). Якщо спричинена талідомідом нейропатія підтверджена під час лікування або після його припинення, обмежити його подальше застосування. Може погіршити існуючу нейропатію, не застосовувати пацієнтам з клінічними ознаками периферичної нейропатії за умов, якщо очікувана користь перевищує потенційний ризик. Причинний зв’язок між талідомідом і епілептичним нападом припускається. Венозна тромбоемболія - головне ускладнення на тлі онкологічних захворювань. Пацієнтам з існуючим ризиком появи тромбозів і які отримують талідомід у комбінації з хіміотерапією та/або дексаметазоном, призначати низькі дози антикоагулянтів. Не застосовують пацієнтам із токсичним епідермальним некролізом (ТЕН) як рятувальну терапію при тяжких проявах медикаментозних висипань.

Застосовувати контрацептиви протягом як мінімум 4 тижн. до початку застосування, протягом  усього  періоду  застосування, а також, як мінімум, протягом 12 тижн. після завершення лікування. Чоловікам завжди користуватися                            латексними презервативами під час будь-якого контакту з жінками репродуктивного віку. Забороняється донорство крові та сперми під час лікування або через 12 тижн. після терапії. Протягом лікування не можна вживати алкогольні напої. Може спричинити сонливість, млявість і седативний ефект. Пацієнти мають повідомити лікарю  про  появу поколювання, оніміння або парестезії; утримуватися             від             керування транспортними засобами та роботи з потенційно небезпечними механізмами.

Тамоксифен

З обережністю пацієнтам з порушеннями ф-ції печінки або нирок, ЦД, тромбоемболічними захворюваннями в анамнезі, офтальмологічними порушеннями. У разі розвитку атипової гіперплазії ендометрія тамоксифен відміняють, призначають відповідне лікування і оцінюють доцільність проведення гістеректомії перш ніж продовжувати терапію тамоксифеном. До початку та  під час лікування проводити офтальмологічні обстеження з метою раннього виявлення уражень рогівки або сітківки, які можуть бути оборотними у разі своєчасного припинення лікування препаратом. У всіх хворих періодично визначати кількість формених елементів крові  (особливо тромбоцитів), показники ф-ції печінки і нирок, рівні кальцію і глюкози в сироватці крові. З метою раннього виявлення періодично проводити рентгенологічні дослідження легенів і кісток та УЗД печінки. Збільшується ризик розвитку венозної тромбоемболії, особливо у пацієнтів з високим ступенем ожиріння, зі збільшенням віку, при супутній хіміотерапії та при наявності інших факторів розвитку тромбоемболічних явищ. Якщо у пацієнта виявлено  венозну тромбоемболію, необхідно негайно припинити лікування тамоксифеном та розпочати антитромбоцитарну терапію. Не застосовувати для лікування пацієнтів, у яких в минулому були зафіксовані випадки тромбоемболічних явищ. Можливі т. шкірні побічні р-ції, включаючи с-м Стівенса - Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (TEН), який може загрожувати життю або призвести до летального наслідку. Якщо у пацієнта розвинулись с-м Стівенса - Джонсона або токсичний епідермальний некроліз, лікування препаратом необхідно негайно припинити і ніколи не застосовувати його надалі. Під час призначення ЛЗ пацієнтам слід повідомляти про ознаки та симптоми т. шкірних р-цій та ретельно спостерігати за ними. У пацієнтів зі спадковим ангіоневротичним набряком тамоксифен може індукувати або посилювати симптоми ангіоневротичного набряку. При відстроченій мікрохірургічній реконструкції грудей тамоксифен може збільшити ризик мікроваскулярних ускладнень,  пов’язаних із пересадженим лоскутом.Застосування ЛЗ може спричиняти позитивні результати при перевірці на допінг.

Перед початком лікування, у подальшому пацієнтки повинні проходити гінекологічне обстеження. У жінок передклімактеричного віку, що застосовують тамоксифен для лікування раку молочної залози, можливе припинення менструацій.  Препарат містить лактозу, що треба враховувати хворим з непереносимістю лактози та галактози. Хворі репродуктивного віку повинні користуватися ефективними контрацептивними засобами під час і щонайменше протягом 3 місяців після закінчення лікування тамоксифеном. Пацієнтам, у яких спостерігаються, виснаження, сонливість та погіршення гостроти зору, бути обережними під час керування          автотранспортом          та використання інших механізмів. Якщо під час лікування ЛЗ з’являються ознаки та симптоми т. шкірних реакцій негайно повідомити про це лікаря.

Тамсулозин

Перед початком лікування пройти медичне обстеження з метою виявлення інших супутніх захворювань, що можуть спричинити такі самі симптоми як доброякісна гіперплазія передміхурової залози. Провести ректальне обстеження передміхурової залози та при необхідності - тест на визначення рівня специфічного антигену передміхурової залози (PSA) до початку та через однакові проміжки часу під час лікування. За 1-2 тижні перед проведенням операції з приводу видалення катаракти і глаукоми припинити лікування тамсулозином через ризик с-му атонічної зіниці. При підготовці до операції хірурга та офтальмолога повідомити про те, що пацієнт приймав тамсулозин. Можлива АР на тамсулозин у пацієнтів з наявністю в анамнезі АР на сульфаніламіди, дотримуватись обережності при призначенні тамсулозину таким пацієнтам; при застосуванні інших α1-адреноблокаторів, в окремих випадках при застосуванні препарату можливе зниження АТ,   що   може   рідко   призводити   до   втрати свідомості; дотримуватись обережності при застосуванні тамсулозину гідрохлориду у пацієнтів, у яких раніше відмічалась алергія на сульфаніламіди.

При появі запаморочення, слабкості пацієнт має присісти чи прийняти горизонтальне положення до зникнення цих симптомів. З обережністю пацієнтам, що керують автотранспортом або роботи з іншими механізмами, через можливе виникнення запаморочення.

Таурин

При відкритокутовій глаукомі препарат застосовують у поєднанні з тимололом за 20-30 хв. до закапування тимололу.

Безпосередньо перед застосуванням бажано потримати флакон з препаратом у долоні, щоб підігріти його до to тіла; при одночасному призначенні кількох лікарських засобів для місцевого застосування в око необхідно вводити їх з інтервалом 10-15 хв. Очні мазі слід застосовувати останніми. Якщо після закапування виникає затуманення зору, необхідно зачекати, поки зір проясниться, перш ніж керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Тегафур

з обережністю пацієнтам з порушенням ф-цій кровотворення, печінки і нирок, метаболізму глюкози, виразкою шлунка і ДПК, схильністю до геморагій, інфекційних захворювань. Контролювати картину крові, функціональний стан печінки і нирок; при тривалому застосуванні його побічна дія посилюється; слід ретельно наглядати за пацієнтами з вираженою діареєю і призначати рідину та електролітно-замісну терапію для запобігання можливого летального зневоднення; пригнічує репродуктивну ф-цію. Пацієнту слід негайно припинити прийом ЛЗ, якщо під час першого циклу лікування виникає важкий стоматит (виразки в роті і/або горлі), запалення слизової оболонки, діарея, нейтропенія (↓  рівня нейтрофілів підвищує ризик інфекцій) або  нейротоксичність, оскільки це може обумовлюватися дефіцитом ДПД. Пацієнти з повним дефіцитом ДПД  мають ↑ ризик загрозливої для життя або летальної токсичності, тому лікування ЛЗ для цієї групи пацієнтів протипоказано. При частковому дефіциті ДПД слід розглянути можливість↓початкової дози ЛЗ. Тестування перед лікуванням на мутації в локусі гена DPYD дозволяє виявити пацієнтів з дефіцитом ДПД. Для фенотипової характеристики дефіциту ДПД рекомендується до початку лікування провести тестування для визначення рівня урацилу (U) ендогенного субстрату ДПД в плазмі крові.

Капс. застосовувати внутрішньо за 1 год  до або після їди. Якщо при лікуванні виникають сонливість, запаморечення, відмовитися від керування транспортними засобами. До складу кришечки капсули входить барвник ‒ пунцовий 4R (Е 124), який може спричинити алергічні р-ції.

Тейкопланін

Якщо виникла АР на тейкопланін, негайно припинити терапію і розпочати надання належної невідкладної допомоги. У пацієнтів з відомою гіперчутливістю до ванкоміцину тейкопланін застосовувати з обережністю, оскільки можуть виникати перехресні р-ції гіперчутливості,  в т. ч. з летальним анафілактичним шоком. У рідкісних випадках (навіть при першій дозі) спостерігалися псевдоалергічні р-ції (комплекс симптомів, які включають свербіж, кропивницю, еритему, ангіоневротичний набряк, тахікардію, артеріальну гіпотензію та задишку). Для раціонального застосування тейкопланіну враховувати бактеріальний спектр активності, профіль безпечності та придатність стандартної а/б терапії для лікування конкретного пацієнта. ЛЗ не застосовувати шляхом внутрішньошлуночкового введення. Під час терапії періодично виконувати загальний аналіз крові, в т. ч. з визначенням лейкоцитарної формули. Якщо на фоні  терапії розвивається суперінфекція, вжити належні заходи. Тейкопланін не вводити внутрішньошлуночково. Ретельно контролювати стан пацієнтів, які отримують тейкопланін у поєднанні з ЛЗ з відомим нефротоксичним та/або нейротоксичним/ототоксичним потенціалом (наприклад, аміноглікозидами, колістином, амфотерицином В, циклоспорином, цисплатином, фуросемідом та етакриновою кислотою) та оцінюють користь та ризик застосування тейкопланіну, якщо слух погіршується.

Може викликати запаморочення і головний біль, може зменшувати здатність керувати транспортними засобами або працювати з механізмами, пацієнтам, у яких проявляються ці небажані ефекти, не керувати транспортними засобами або працювати з механізмами. При погіршенні слуху необхідно оцінити користь від застосування тейкопланіну.

Телмісартан

Підвищений ризик серйозної гіпотензії та ренальної недостатності, якщо пацієнтів з білатеральним стенозом ренальної артерії або стенозом артерії при одній нирці лікують ЛЗ, які впливають на ренін-ангіотензин- альдостеронову систему. При призначенні пацієнтам з порушеною ренальною ф-цією, періодичний моніторинг рівнів калію та креатиніну у сироватці. Перед застосуванням коригувати зниження внутрішньосудинного об’єму або рівня натрію. Пацієнти, у яких судинний тонус і ф-ція нирок залежать, від активності ренін-ангіотензин- альдостеронової системи (у пацієнтів із серйозними застійними серцевими порушеннями, вираженою хворобою нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), прийом  з іншими ЛЗ, що впливають на систему “ренін-ангіотензин- альдостерон”, призводить до г. гіпотензієї, гіперазотемії, олігурії або зрідка - до ГНН. Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом не реагують на антигіпертензивні ЛЗ, що діють шляхом блокади системи “ренін-ангіотензин”, призначення телміcартану їм не рекомендується. З особливою обережністю призначають пацієнтам, які страждають на стеноз аорти, мітрального клапану або обструктивну гіпертрофічну кардіоміопатію. Значне зниження АТ у пацієнтів з ішемічною кардіопатією або ІХС може призвести до ІМ або інсульту. У пацієнтів, хворих на ЦД потрібно контролювати рівень глюкози в крові, а також це слід врахувати при корекції дози інсуліну або протидіабетичних засобів. У пацієнтів, хворих на  ЦД перебіг супутніх захворювань коронарних артерій може  бути безсимптомним і тому вони можуть бути недіагностованими, тому їх слід ретельно обстежити, наприклад стресовим тестуванням для того, щоб виявити та лікувати супутні захворювання коронарних артерій до того, як призначити препарат. У хворих літнього віку, пацієнтів з нирковою недостатністю, хворих на ЦД, у пацієнтів, які одночасно отримують інші ЛЗ, що можуть підвищувати рівень калію, та/або у хворих із супутніми захворюваннями гіперкаліємія може призвести до летального наслідку. ЛЗ містить сорбіт, тому не призначати пацієнтам зі спадковою чутливістю до фруктози.

При керуванні автомобілем та іншими механічними пристроями необхідно брати до уваги можливість виникнення запаморочення або гіперсомнії.

Темгіколурил

Звикання, залежність та с-м відміни при застосуванні не встановлені. З обережністю при артеріальній гіпотензії, порушеннях ф-ції печінки і нирок.

Бути обережними при керуванні транспортними засобами, оскільки іноді застосування темгіколурилу може спричинити зниження АТ та слабкість.

Темозоломід

у пацієнтів, які отримували темозоломід, може розвиватися мієлосупресія, включаючи тривалу панцитопенію, що може призводити до апластичної анемії, іноді - з летальним наслідком; оцінка деяких випадків була ускладнена застосуванням супутніх препаратів для лікування апластичної анемії, серед яких  були  карбамазепін, фенітоїн і сульфаметоксазол/триметоприм;  перед  початком лікування показники повинні відповідати вимогам: абсолютна кількість нейтрофілів ≥1,5х109/л, кількість тромбоцитів ≥ 100х109/л; розгорнутий загальний аналіз крові слід зробити на 22-й день (через 21 день після прийому першої дози) або у межах 48 год після цього дня та далі кожного тижня, поки абсолютна кількість нейтрофілів не стане більше 1,5х109/л, а кількість тромбоцитів не перевищить 100х109/л; якщо абсолютна кількість нейтрофілів < 1,0х109/л або кількість   тромбоцитів

< 50х109/л під час будь-якого циклу, доза у наступному циклі має бути нижча на один рівень; можливі рівні доз на добу: 100 мг/м2, 150 мг/м2 та 200 мг/м2; найнижча рекомендована доза становить 100 мг/м2; особам, які страждають на сильне блювання (більше 5 приступів протягом 24 год), призначається протиблювотна терапія до початку використання препарату; усіх пацієнтів, які отримують темозоломід, і особливо пацієнтів, які приймають стероїдні препарати, слід часто обстежувати щодо розвитку пневмонії, викликаної Pneumocystis jirovecii, незалежно від схеми лікування; повідомлялося про летальні випадки з причини ДН у пацієнтів, які застосовували темозоломід, зокрема, у комбінації з дексаметазоном або іншими стероїдами; перед початком лікування необхідно провести базові тести з оцінки ф-ції печінки; при патології лікар повинен оцінити  співвідношення користь/ризик лікування перед початком застосування темозоламіду, включаючи можливість летальної печінкової недостатності; пацієнтам, які отримують 42-денний цикл лікування, необхідно повторно виконати функціональні тести печінки всередині циклу; у всіх пацієнтів слід перевіряти показники ф-ції печінки після кожного циклу лікування; у пацієнтів з вираженими патологічними змінами ф-ції печінки лікар повинен оцінити співвідношення користь/ризик щодо продовження лікування; токсичний вплив на печінку може виникати через декілька тижнів (або пізніше) після останнього курсу лікування темозоломідом.ЛЗ містить 55,2 мг натрію, що еквівалентно 2,8 % від рекомендованої ВООЗ  максимальної добової дози 2 г натрію для дорослого, враховувати пацієнтам, які перебувають на дієті з контрольованим   вмістом   натрію.   Порошок   д/р-ну    для  інфузій не слід змішувати або одночасно інфузійно вводити в одній крапельниці з іншими ЛЗ.

чоловікам слід використовувати ефективні засоби контрацепції та не планувати зачаття дитини щонайменше 3 місяців після прийому останньої дози ; чоловікам рекомендується           звернутися          за консультацією з приводу кріоконсервації сперми до початку лікування через можливість необоротного безпліддя, спричиненого лікуванням темозоломідом; жінкам репродуктивного віку необхідне використання ефективних методів контрацепції для запобігання вагітності під час лікування та протягом щонайменше 6 місяців після завершення лікування; здатність керувати автомобілем та управляти механізмами порушена ч/з розвиток стомлюваності та сонливості; не слід приймати препарат під час їди; ЛЗ містить лактозу, не слід приймати пацієнтам з рідкими спадковими проблемами галактозної непереносимості, дефіциту лактази Лаппа або глюкозо- галактозної мальабсорбції.

Тенектеплаза

Лікування починати якомога швидше. Призначається лікарями з досвідом застосування тромболітичного лікування та можливістю контролювати це застосування. При призначенні препарату рекомендується наявність стандартного обладнання і ЛЗ для проведення реанімації. Супутнє застосування гепарину призводить до кровотечі. Фібрин розчиняється під час терапії препаратом -  кровотеча може виникнути в місці нещодавньої пункції. Терапія потребує уваги до всіх можливих місць виникнення кровотечі (включаючи ті, що спричинені введенням катетера, артеріальної та венозної пункції, веносекції та пункційної голки). Уникати застосування жорсткого катетера, в/м ін’єкцій та маніпуляцій, що не життєвонеобхідні. У разі виникнення кровотечі, особливо внутрішньомозкової, сумісне застосування гепарину припинити, розглянути необхідність застосування протаміну, якщо гепарин був призначений у межах 4 год. до початку кровотечі. При неефективності цих заходів, може бути призначено переливання крові. Очікуваний цільовий рівень фібриногену після інфузії, замороженої осадженням, становить 1 г/л. Також розглянути застосування антифібринолітичних агентів. Доцільність призначення терапії оцінити, співставивши потенційний ризик  виникнення кровотечі та очікувану користь за наявності таких станів: систолічний АТ > 160 мм рт.ст.; відомі або підозрювані випадки інсульту, минущого ішемічного  нападу; недавня кровотеча із ШКТ, сечостатевого трактів ( останні 10 днів); відома недавня ( останні 2 дні) в/м ін’єкція; похилий вік старше 75 років; низька маса тіла < 60 кг; цереброваскулярне  захворювання.  Коронарний тромболізис може спричинити аритмію, пов’язану з реперфузією. Може підвищити ризик виникнення тромбоемболічних випадків у пацієнтів з тромбом лівого відділу серця, (мітральний стеноз або фібриляція передсердь).

Спеціальних рекомендацій немає.

Тенофовіру дизопроксил

Перед тим як розпочинати терапію тенофовіру дизопроксилу фумаратом, аналіз на антитіло до ВІЛ запропонувати всім HBV-інфікованим пацієнтам. Дані про безпеку та ефективність дії тенофовіру дизопроксилу фумарату для пацієнтів з порушеною функцією нирок обмежені. Уникати застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату з одночасним або нещодавнім застосуванням нефротоксичних ЛЗ. Якщо одночасного застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату та нефротоксичних засобів уникнути неможливо, щотижня перевіряти функцію нирок. При підозрі або виявленні аномалії нирок необхідно звернутися до нефролога, щоб розглянути можливість переривання лікування тенофовіру дизопроксилу фумаратом. Переривання лікування тенофовіру дизопроксилу фумаратом також розглядати у разі прогресування зниження ниркової функції, якщо не було виявлено жодної іншої причини. У разі необхідності можливе поновлення лікування гепатиту B. Для пацієнтів з розвиненим захворюванням печінки або цирозом припинення лікування не рекомендується, оскільки загострення гепатиту після лікування може призводити до печінкової декомпенсації. Пацієнти з цирозом печінки мають підвищений ризик печінкової декомпенсації після загострення гепатиту, за ними уважно спостерігати під час лікування. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжкою імунною недостатністю на час введення комбінованої антиретровірусної терапії (КАРТ) може виникнути запальна реакція на асимптоматичні або залишкові опортуністичні патогени, що може бути причиною серйозних клінічних станів або посилення симптомів. Будь-які запальні симптоми оцінювати та у разі необхідності призначати лікування. Пацієнтів, які отримують ледіпасвір/софосбувір або софосбувір/велпатасвір разом із тенофовіру дизопроксилу фумаратом у поєднанні зі стимульованим  ВІЛ інгібітором протеази, контролювати щодо виникнення побічних реакцій, пов'язаних з тенофовіру дизопроксилу фумаратом. Пацієнти зі сприятливими факторами, а саме пацієнти з декомпенсованим захворюванням печінки або пацієнти, які одночасно приймають інші препарати, що викликають лактоацидоз, мають підвищений ризик виникнення тяжкого лактоацидозу під час лікування тенофовіру дизопроксилом, іноді з летальним наслідком. У пацієнтів, інфікованих ВІЛ або вірусом гепатиту В, у РКД тривалістю до 144 тижнів спостерігали зменшення мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) під час лікування тенофовіру дизопроксилом.

Пацієнти мають бути поінформовані про відсутність доказів того, що тенофовіру дизопроксилу фумарат запобігає ризику передачі HBV іншим особам шляхом статевого контакту або потрапляння у кров. Якщо виникає підозра на кісткові аномалії, то слід отримати відповідні консультації. Під час антиретровірусної терапії у пацієнтів можна спостерігати збільшення маси тіла та рівня ліпідів і глюкози в крові. Пацієнтам звернутися за порадою до лікаря, якщо вони відчувають болі в суглобах, негнучкість суглобів або утруднення під час рухів. Пацієнти з такими  рідкісними спадковими проблемами, як непереносимість галактози, лактазна недостатність Лаппа або порушення глюкозо-галактозного всмоктування, не повинні приймати цей препарат. Пацієнти мають бути поінформовані, що під час лікування тенофовіру дизопроксилу фумаратом можливе запаморочення. Якщо пацієнт пропустив прийом чергової  дози препарату і з моменту належного прийому не пройшло 12 год, пацієнту якомога швидше прийняти препарат з їжею, потім дотримуватись звичайного розкладу прийому препарату. Якщо пацієнт пропустив прийом чергової  дози препарату і з моменту належного прийому пройшло більше 12 год, тобто майже настав час приймати наступну дозу препарату, пацієнту не приймати пропущену дозу, а необхідно продовжити прийом препарату за розкладом.

Теофілін

з обережністю і тільки за г. потреби хворим на нестабільну стенокардію, при захворюваннях серця, коли спостерігаються тахіаритмічні порушення серцевого ритму, хворим на АГ, з порушенням ф-ції нирок і печінки, порфірією, з виразковою хворобою в анамнезі, при  тривалій гіпертермії, гіпертрофії передміхурової залози, тяжкій гіпоксії, сепсисі, ЦД, глаукомі, атеросклерозі, хронічному алкоголізмі, захворюваннях легень, безсонні та пацієнтам віком старше 60 років; дозу зменшувати пацієнтам із СН, порушенням ф-ції печінки, з пониженою концентрацією кисню в крові, хворим на пневмонію, з вірусними інфекційними захворюваннями; може змінювати деякі лабораторні показники: збільшувати кількість жирних кислот і рівень катехоламінів у сечі; гарячка зменшує кліренс теофіліну, у випадку г. гарячки може бути необхідним зменшення дози для уникнення інтоксикації; слід уникати застосування теофіліну та застосовувати альтернативне лікування пацієнтам із судомними станами, особлива обережність, якщо пацієнт отримує електросудомну терапію; теофілін не є препаратом вибору для дітей, хворих на БА; р-н д/ін"єкц. перед введенням необхідно нагріти до температури тіла

у період лікування необхідно утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають  підвищеної уваги і швидкості психомоторних р-цій; не вживати алкогольні напої, велику кількость їжі і напоїв, які містять метилксантин (кава, чай, какао, шоколад, кока-кола); тютюнопаління і вживання алкоголю можуть призвести до підвищення кліренсу теофіліну і, отже, до зменшення його терапевтичного ефекту і необхідності застосування більш високих доз; табл. містять лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або с- ромом глюкозо-галактозної мальабсорбції; р-н д/ін"єкц. містить натрій, тому, якщо пацієнт дотримується дієти з контрольованим вмістом натрію, слід бути обережними під час його застосування

Теразозин

Не застосовувати пацієнтам, в анамнезі яких є непритомність, яка супроводжувалася мимовільним сечовипусканням. Перед початком лікування ДГПЗ виключити злоякісне новоутворення  передміхурової залози. З обережністю призначати при феохромоцитомі та при необхідності хірургічного втручання. На початковому етапі лікування може виникнути “ефект першої дози” - різке зниження АТ, запаморочення, порушення координації руху, непритомність. Відновлювати лікування необхідно з дози 1 мг. При переході з сидячого чи лежачого стану у вертикальне положення, при тривалому положенні стоячи, при надмірному фізичному стресі, жаркій погоді чи одночасному прийомі алкоголю може розвиватися запаморочення, порушення координації руху, втрата свідомості; якщо пацієнт знепритомнів, його покласти у горизонтальне положення, припідняти ноги і у разі необхідності призначити симптоматичну терапію. При додаванні діуретиків або інших антигіпертензивних ЛЗ до теразозину, рекомендується знижувати дозу теразозину. Коли теразозин додається до сечогінного ЛЗ або до інших антигіпертензивних ЛЗ його початкова доза має  становити 1 мг. Регулярно контролювати АТ при призначенні ЛЗ хворим із ДГПЗ, при підборі дози, збільшенні дози, а також при призначенні інших антигіпертензивних ЛЗ. Ефективність терапії при лікуванні ДГПЗ оцінюють ч/з 4 тижні лікування підтримуючими дозами. У пацієнтів, які лікуються або лікувалися α1-блокаторами, під час операції  з приводу катаракти, спостерігався інтраопераційний с-м в’ялої райдужки; при підготовці до операції хірурги- офтальмологи мають дізнатися, чи приймав (або приймає) пацієнт теразозин.

Приймати незалежно від прийому їжі, не розжовуючи; при перших ознаках ортостатичної гіпотензії (непритомність, запаморочення, слабкість)  пацієнт повинен сісти або лягти і залишатися в цьому положенні, доки самопочуття не покращиться, також збільшення ризику розвитку вираженого зниження АТ при вживанні алкоголю, тривалому стоянні або виконанні фізичних вправ, а також при високій t° навколишнього середовища. Уникати керування автотранспортом або роботи з небезпечним механізмами протягом 12 год. після прийому початкової дози або при збільшенні дози, а також після поновлення лікування після перерви. Пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази та мальабсорбцією глюкози/галактози не застосовувати цей препарат.

Тербінафін

Інформуйте пацієнта про необхідність ретельно дотримуватися вказівок для того, щоб  домогтися найкращих результатів лікування.

Користуватися тільки індивідуальними рушниками та білизною, якими не повинні користуватися інші  особи;  уникати контакту немовлят з будь-якою ділянкою шкіри, на яку наносили препарат; уникати потрапляння препарату в очі, не наносити на обличчя; застосовувати з обережністю при ушкодженнях шкіри - може викликати подразнення; не вдихати.При відсутності ознак покращення після двох тижнів лікування необхідно звернутися до лікаря. При мікозі стоп не можна ходити босоніж. Додатково до зовнішнього лікування 1 р/добу обробити спреєм усередині шкарпетки або взуття, або посипати в них протигрибковий порошок.

Теризидон

Лікування припиняють чи зменшують дозування у разі виникнення АР або симптомів ураження нервової системи. Отруєння може спостерігається, якщо рівень препарату в крові вищий, ніж 30 мг/л, що є результатом передозування або порушення  кліренсу препарату ; контролювати гематологічні показники, видільну функцію нирок, рівень препарату в крові, функцію печінки, неврологічний статус; перед початком лікування виділити культуру м/о та визначити чутливість штаму до теризидону. У разі туберкульозної інфекції визначити чутливість штаму до інших ПТП. Протисудомні та седативні препарати можуть бути ефективними для профілактики симптомів ураження ЦНС: судом, збудження, тремору. Хворі, які приймають більше 500 мг теризидону на добу, повинні перебувати під наглядом лікаря ч/з ризик виникнення симптомів передозування. Для профілактики побічних нейротоксичних ефектів призначають психотропні препарати бензодіазепінового ряду. Застосування з іншими ПТП призводить до розвитку недостатності вітаміну В12 або фолієвої кислоти, мегалобластної та сидеробластної  анемії. У разі виникнення анемії під час прийому ПТП лікар повинен оглянути хворого. До складу капсули входить барвник кармоїзин (Е 122), що може спричиняти АР.

Препарат може спричиняти розвиток побічних р-цій з боку ЦНС, тому при застосуванні препарату утримуватись від керування автотранспортом або роботи зі складними     механізмами.     У      випадку проведення амбулаторного лікування та виникнення у пацієнтів депресії чи зміни поведінки родичі повинні негайно повідомити лікаря.

Терліпресин

При лікуванні препаратом контролювати АТ, частоту  пульсу та баланс рідини. Щоб уникнути фокальних некрозів у місці ін’єкції, препарат вводити в/в; обережно застосовувати пацієнтам з АГ та захворюваннями серця;  не застосовувати пацієнтам із септичним шоком та низьким серцевим викидом; не є кровозамінним засобом для пацієнтів з дефіцитом ОЦК; уникати в/м введення і застосовувати нерозведений препарат у дозах 0,5 мг і більше тільки в/в; цей ЛЗ містить натрій (1 мл р-ну містить 3,65 мг натрію, що становить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, отже практично вільний від натрію); якщо вводиться більше 1 ммоль натрію в 1 дозі, це слід брати до уваги пацієнтам, яким показана дієта з низьким вмістом натрію.

Спеціальних рекомендацій немає.

Тестостерон

Застосовувати винятково у випадках підтвердженого (гіпо- або гіпергонадотропного) гіпогонадизму та тільки після попереднього виключення інших потенційних причин наявних симптомів. Дефіцит тестостерону має чітко проявлятися клінічно (зниження вираженості вторинних статевих ознак, зміни будови тіла, астенія, зниження статевого потягу, еректильна дисфункція) та бути підтвердженим двома окремими вимірюваннями рівня тестостерону у крові. У пацієнтів, які отримують лікування тестостероном, необхідно регулярно і детально перевіряти стан простати та грудних залоз із застосуванням загальноприйнятих методів дослідження (пальцеве ректальне дослідження; контроль сироваткового рівня специфічного антигену простати (PSA)) принаймні 1 р/рік. Рівень тестостерону контролювати на початку та з регулярними інтервалами під час терапії. Лікуючому лікарю коригувати дозування індивідуально для забезпечення підтримання рівнів тестостерону. У пацієнтів, які проходять довготривалу терапію андрогенами, необхідно також регулярно визначати такі показники: гемоглобін та гематокрит, функціональні проби печінки та ліпідограму. З обережністю застосовувати препарат онкологічними хворим, які мають ризик розвитку гіперкальціємії (та пов’язаної з цим гіперкальціурії), зумовленої метастазами у кісткову тканину. Рекомендовано регулярно контролювати сироватковий рівень кальцію у таких пацієнтів. Дотримуватися правил виконання в/м ін’єкцій пацієнтам із набутими чи вродженими порушеннями згортання крові. З обережністю застосовувати тестостерон пацієнтам з тромбофілією або з факторами ризику розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ). З особливою обережністю тестостерон застосовувати хворим на епілепсію або мігрень, оскільки може погіршуватися перебіг цих захворювань. Клінічні симптоми, такі як дратівливість, нервозність, збільшення маси тіла, стійкі або часті ерекції можуть вказувати на передозування андрогену і вимагають корекції дози. Попередити спортсменів, які отримують замісну тестостеронову терапію первинного та вторинного гіпогонадизму, що діюча речовина ЛЗ може давати позитивну реакцію тесту на допінг. Не призначати пацієнтам, які мають значний ризик недотримання заходів безпеки (при тяжкому алкоголізмі, наркоманії, тяжких психічних захворюваннях).

Перед           початком           застосування тестостерону всім пацієнтам необхідно пройти повне обстеження для виключення раку передміхурової залози. Заходи безпеки для пацієнта: мити руки водою з милом після нанесення гелю; прикривати одягом (наприклад, сорочка з рукавами) місце нанесення препарату після того, як гель висохне; приймати душ і мити місце нанесення препарату водою з милом для видалення залишків тестостерону перед будь-якою ситуацією, коли можливий тісний контакт з іншою людиною.

Тетрациклін

При виникненні симптомів дисфагії або болю за грудиною - відмінити застосування. З обережністю застосовувати пацієнтам   з   ГЕРХ.   Припинити   лікування   при   перших ознаках еритеми на шкірі. У разі розвитку суперінфекції відмінити лікування та вжити відповідних заходів. Для профілактики розвитку кандидозу одночасно з тетрацикліном застосовувати протигрибкові ЛЗ, вітаміни. При підозрі Clostridium difficile-асоційованої діареї застосування тетрацикліну негайно припинити і розпочати відповідну терапію. Антиперистальтичні ЛЗ протипоказані в цій клінічній ситуації. Застосування тетрациклінів у період розвитку зубів (ІІ-ІІІ триместри вагітності, період годування груддю, неонатальний період, діти віком до 12 років) може спричинити постійну зміну кольору зубів, гіпоплазію емалі. Може маскувати прояви сифілісу, при лікуванні венеричних хвороб з підозрою на супутній сифіліс проводити щомісячні серологічні тести впродовж 4 міс. При інфекціях, спричинених β-гемолітичними стрептококами групи А, лікування проводити впродовж щонайменше 10 днів. З обережністю застосовувати пацієнтам із міастенією гравіс. Не застосовувати пацієнтам з порфірією або системним червоним вовчаком. Призводить до збільшення в крові рівня сечовини, у хворих зі значно порушеною функцією нирок високі рівні тетрацикліну в сироватці крові можуть призвести до азотемії, гіперфосфатемії та ацидозу. З обережністю при лейкопенії. При тривалому застосуванні проводити періодичний контроль органів кровотворення. Для профілактики ускладнень доцільне одночасне застосування гепатопротекторів, жовчогінних  ЛЗ, еубіотиків, вітамінів, антимікотичних ЛЗ. Не є ЛЗ вибору в лікуванні будь-якого типу стафілококової інфекції. При місцевому застосуванні у рекомендованих дозах системна дія відсутня, але при застосуванні на великих ділянках шкіри протягом тривалого часу враховувати можливість системної дії препарату.

Терапію тетрацикліном здійснювати під наглядом лікаря. Для системного застосування: приймати за 1 год. до     або ч/з 2 год. після їди, оскільки продукти харчування і деякі молочні продукти заважають абсорбції; табл. запивати водою. Приймати у вертикальному положенні, сидячи або стоячи з метою профілактики пошкодження стравоходу і подразнення слизової оболонки ШКТ, дотримуватися режиму призначення протягом усього курсу лікування, не пропускати дози і приймати їх ч/з рівні проміжки часу. У разі пропуску дози прийняти її якомога швидше; не подвоювати дози. Під час застосування уникати інсоляції та УФ-опромінення. Місцево не застосовувати при глибоких або колотих ранах, тяжких опіках. Застосування а/б засобів для зовнішнього застосування                                 може          спричинити сенсибілізацію організму до них. Якщо протягом 2-х тижнів стан не покращується, проконсультуватися з лікарем. Не перевищувати                  рекомендованого дозування. У зв’язку з можливим  розвитком фотосенсибілізації необхідно обмеження інсоляції.При появі будь-яких небажаних р-цій слід припинити застосування препарату та звернутися до лікаря.

Тиболон

Перед початком або відновленням гормонозамісної терапії, зокрема терапії із застосуванням тиболону, лікарю необхідно ознайомитись із повним особистим та сімейним анамнезом пацієнтки, провести фізичне обстеження (включаючи органи таза та молочні залози). Під час лікування рекомендується проведення періодичних обстежень відповідно до індивідуальних особливостей окремої жінки.Терапію припинити у разі виявлення протипоказань та у таких ситуаціях: жовтяниця або погіршення функції печінки; істотне підвищення кров’яного тиску; виникнення нових нападів головного болю, подібного до мігрені. Естрогенова або комбінована естроген- гестагенна гормонозамісна терапія пов’язується з підвищеним відносним ризиком венозної тромбоемболії (ВТЕ), тобто тромбозу глибоких вен або емболії легеневих судин. Якщо ВТЕ розвивається після початку гормонозамісної терапії, припинити прийом препарату, проінформувати пацієнток про необхідність повідомляти лікаря про виникнення потенційних тромбоемболічних  ознак (наприклад, болісний набряк на нозі, раптовий біль у грудях, задишка). Жінкам з гіпертригліцеридемією забезпечувати спостереження під час естрогенозамісної або гормонозамісної терапії, оскільки за таких обставин виникають рідкі випадки значного підвищення рівня тригліцеридів у плазмі крові, що викликає панкреатит.  Певні стани можуть з’являтись знову або погіршуватись під час лікування тиболоном, зокрема: лейоміома (фіброма матки) або ендометріоз; фактори ризику тромбоемболічних порушень; фактори ризику естрогенозалежних пухлин, наприклад спадковість 1-го ступеня для раку молочної залози; гіпертонія; порушення функції печінки (наприклад, аденома печінки); ЦД із судинною патологією або без такої; ЖКХ; мігрень або (сильний) головний біль; СЧВ; гіперплазія ендометрія в анамнезі; епілепсія; астма; отосклероз.

Не застосовується як контрацептивний засіб. Пацієнти з такими рідкими спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або мальабсорбція глюкози або галактози, не повинні застосовувати цей ЛЗ.

Тизанідин

артеріальна гіпотензія може виникнути під час застосування, а також як результат лікарської взаємодії з інгібіторами CYP1A2 та/або антигіпертензивними ЛЗ, повідомлялося про тяжкі форми артеріальної гіпотензії, такі як втрата свідомості та циркуляторний колапс; з обережністю з засобами, які подовжують інтервал QT (цизаприд, амітріптилін, азитроміцин); перед  застосуванням даного препарату пацієнтам з міастенією гравіс ретельно оцінювати співвідношення ризик-користь; табл. містять лактозу, пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями - непереносимістю галактози, тяжкою недостатністю лактази або глюкозо-галактозним с-мом мальабсорбції       застосовувати       не     рекомендується; обережність необхідна щодо пацієнтів з ІХС та/або СН, таким пацієнтам проводити контроль ЕКГ з регулярними інтервалами на початку застосування препарату; лікування припиняти поступово, знижуючи дозу, оскільки можливий феномен рикошету з виникненням АГ, тахікардії, в окремих випадках інсульту; рекомендується ретельний моніторинг стану пацієнтів протягом одного чи двох днів після прийому першої дози тизанідину, при розвитку анафілаксії чи ангіоневротичного набряку з анафілактичним шоком чи задишкою застосування слід негайно припинити і призначити пацієнту належне лікування.

може            спричинити           сонливість, запаморочення та/або артеріальну гіпотензію, послаблюючи здатність пацієнта керувати автомобілем або працювати з механізмами, ризики зростають при одночасному вживанні алкоголю; утримуватися від діяльності, що потребує високої концентрації уваги та швидкої р-ції (керування ТЗ, роботи з машинами та механізмами). Жінки репродуктивного віку, які живуть статевим життям, мають провести тест на вагітність до   початку   лікування   ЛЗ.   Пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями - непереносимістю           галактози,           т. недостатністю лактази або глюкозо- галактозним с-мом мальабсорбції - табл. застосовувати не рекомендується.

Тикагрелор

З обережністю застосовувати пацієнтам, схильним до кровотеч та які мають в анамнезі гіперурикемію чи подагричний артрит. Перевірити ф-цію нирок (рівень креатиніну) ч/з 1 міс. терапії і надалі згідно із загальноприйнятою медичною практикою. При  одночасному застосуванні з дигоксином - ретельний клінічний та лабораторний контроль. Передчасне припинення застосування препарату, може призвести до підвищення ризику серцево-судинної смерті або ІМ внаслідок основного захворювання пацієнта, тому передчасної відміни лікування слід уникати. Можливі випадки тромботичної тромбоцитопенічної пурпури, що характеризується тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією, пов’язаною з результатами неврологічного обстеження, порушенням ф-ції нирок або з лихоманкою і є потенційно летальним станом, який потребує невідкладного лікування з використанням плазмаферезу.

До призначення будь-яких планових операцій та перед застосуванням будь- якого нового ЛЗ необхідно повідомляли лікарям і стоматологам про прийом тикагрелору. Можливе запаморочення та сплутаності свідомості під час лікування, тому пацієнтам, в яких з'являються ці с- томи, слід бути обережними під час керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами.

Тиклопідин

Тиклопідин в жодному разі не застосовувати для первинної профілактики тромбоемболії у здорових осіб. У разі розвитку в процесі лікування пропасниці, фарингіту або виразок на слизовій оболонці порожнини рота необхідно негайно зробити аналіз крові. Рішення про припинення чи поновлення лікування препаратом буде залежати  від оцінки показників гемограми та клінічного стану. Лікування припинити у разі виникнення стійкої та/або профузної  діареї і нудоти. У разі розвитку рідкісного та потенційно летального                                    захворювання                тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП) можуть спостерігатися тромбоцитопенія, гемолітична анемія, неврологічні симптоми, подібні до клінічної картини транзиторної ішемічної атаки чи інсульту, порушення функції нирок та пропасниця. ТТП може розвиватися дуже швидко.  Більшість випадків спостерігалися у перші 8 тижнів лікування. Застосовувати з особливою обережністю пацієнтам, схильним до кровотеч. Перед запланованими хірургічними втручаннями застосування препарату припинити щонайменше за 10 днів до операції через ризик розвитку надмірної кровотечі (за винятком випадків, коли антитромботична активність є вочевидь необхідною).

Інформувати лікаря чи стоматолога про прийом тиклопідину перед будь-яким хірургічним              втручанням              чи стоматологічною операцією. Негайно звертатися по медичну допомогу у разі появи будь-яких алергічних шкірних реакцій, стійкої діареї, а також побічних ефектів, які можуть вказувати на нейтропенію (пропасниця, біль у горлі, виразки на слизовій оболонці ротової порожнини), тромбоцитопенію та (або) порушення гемостазу (тривала або незвична кровотеча, гематоми, пурпура, темні випорожнення) або гепатит чи порушення функції печінки (жовтяниця, темна сеча, світлі  випорожнення). Оскільки тромботична тромбоцитопенічна пурпура може бути летальною, завжди звертатися до гематолога у разі підозри на це захворювання та звертатися у спеціалізовані відділення. Іноді лікарський засіб може спричиняти запаморочення, слабкість, сонливість, шум у вухах і може знижувати здатність концентрувати увагу, відповідно, обмеження або заборону керувати транспортними засобами чи виконувати роботу із підвищеним ризиком нещасних випадків лікар повинен встановлювати індивідуально.

Тимолол

абсорбується системно, як і інші офтальмологічні препарати, які застосовуються місцево; ч/з наявність β- адреноблокуючого компонента можуть виникати побічні р- ції з боку СС, дихальної та інших систем, схожі на ті, що спостерігалися при застосуванні системних β- адреноблокаторів; у пацієнтів із СС захворюваннями (ІХС, стенокардія Принцметала та СН) та АГ слід уважно оцінити лікування β-блокаторами та розглянути лікування препаратами з іншими діючими речовинами.  Ч/з негативний вплив на час проведення імпульсу β-блокатори слід призначати з великою обережністю пацієнтам із блокадою серця І ступеня; з т. порушеннями периферичного кровообігу ( тяжка форма хвороби Рейно або с-му Рейно); можливі побічні р-ції з боку дихальної с- ми, включаючи летальний наслідок ч/з бронхоспазм у пацієнтів із астмою; слід застосовувати з обережністю пацієнтам із ХОЗЛ легкого або середнього ступеня тяжкості та лише у випадку, якщо потенційна користь перевищує потенційний ризик; β-блокатори можуть маскувати ознаки та   с-томи   гострої   гіпоглікемії,   пацієнтам,   схильним до спонтанної гіпоглікемії або з лабільним діабетом, β- блокатори призначати з обережністю; може маскувати ознаки гіпертиреозу, посилювати слабкість м’язів, що пов’язано з певними с-томами міастенії (напр., диплопія, птоз та загальна слабкість); може спричинити сухість очей; слід з обережністю призначати лікування пацієнтам із захворюваннями рогівки; може посилювати вплив на ВОТ або відомі ефекти системних β-блокаторів; не рекомендується одночасне застосування двох місцевих β- адреноблокаторів; під час прийому β-блокаторів пацієнти з атопією в анамнезі або тяжкою анафілактичною р-цією на різні алергени можуть бути більш чутливими до повторного застосування таких алергенів і нечутливі до звичайних доз адреналіну, яким зазвичай лікують анафілактичні р-ції; можливе відшарування судинної оболонки після трабекулотомії; може блокувати системну дію β-агоністів, напр., адреналіну (необхідно повідомити анестезіолога про те, що пацієнт отримує тимолол); бензалконію хлорид  може спричинити подразнення та знебарвлювати м’які контактні лінзи (слід уникати контакту з м’якими контактними лінзами); пацієнтів слід попередити, що необхідно зняти контактні лінзи перед закапуванням препарату і зачекати принаймні 15 хв., після чого контактні лінзи можна знову одягти. З обережністю застосовувати пацієнтам із сухим оком та пацієнтам, у яких може бути порушена рогівка ока.

препарат ↓ чіткість зору і впливає на швидкість р-ції, тому утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами на період лікування, уникати контакту з м’якими контактними лінзами, необхідно зняти контактні лінзи перед закапуванням тимололу і зачекати принаймні 15 хв., після чого контактні лінзи можна знову одягти; якщо місцево застосовувати більш ніж один офтальмологічний ЛЗ, необхідно дотримуватися інтервалу принаймні 5 хв. між їх закапуванням; очні мазі застосовувати в останню чергу; краплі слід закапувати, відтягнувши нижню повіку донизу; флакон необхідно тримати закритим, коли пацієнт не користується препаратом; системна абсорбція ↓ після носо-сльозової оклюзії або закривання повік  протягом  2-х  хв.;  в  результаті    це може призвести до ↓ системних побічних ефектів і збільшення місцевої активності. Може            викликати           галюцинації, запаморочення, нервозність та/або втому, тому рекомендується утриматись від керування автомобілем або іншими механізмами, якщо ці с-томи виникають.

Тинідазол

Якщо виникають будь-які порушення з боку НС тинідазол відмінити. Застосування при органічних неврологічних та гематологічних захворюваннях можливе лише після ретельної оцінки лікарем користі та ризику лікування. Лікування трихомоніазу проводити одночасно в обох партнерів.

Не приймати алкоголь протягом 72 год після припинення прийому препарату;  мати на увазі можливість появи в рідкісних випадках таких неврологічних симптомів, як запаморочення, порушення координації, атаксія, периферична невропатія або судоми, що може вплинути на здатність керувати транспортними засобами і працювати з технікою. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не приймати препарат. При розвитку неврологічних реакцій, таких як сплутаність свідомості, запаморочення, відсутність координації та атаксія  лікування препаратом припинити та звернутись до лікаря.

Тиротропін альфа

не вводити в/в; слід уважно оцінювати співвідношення ризик/користь для кожного окремого пацієнта зі значною залишковою тканиною щитовидної залози у яких, при застосуванні ЛЗ може призводить до скороминучого, але значного ↑ к-ції гормонів щитовидної залози у сироватці крові. У зв’язку з ↑ рівня ТТГ після застосування препарату у деяких пацієнтів із метастазами раку щитовидної залози, зокрема в таких замкнених просторах, як головний мозок, спинний мозок, очні впадини або інфільтрати шиї, можуть спостерігатися локальні набряки або місцеві кровотечі в місці цих метастазів як наслідок збільшення розміру пухлини. У хворих на рак щитовидної залози було  виявлено кілька випадків ТТГ-стимульованого росту пухлини на тлі відміни гормонів щитовидної залози для проведення діагностичних процедур внаслідок подальшого тривалого підвищення рівнiв ТТГ; також після застосування ЛЗ повідомлялося про набряк гортані, порушення ф-ції дихання, яке потребувало здійснення трахеотомії, та про біль у місці утворення метастазів, вважається доцільним призначення премедикації кортикостероїдами пацієнтам, у яких місцеве збільшення пухлини може загрожувати життєво важливим анатомічним структурам. Розчин препарату рекомендується ввести не пізніше ніж через 3 год. після розчинення, однак він залишається хімічно стабільним до 24 годин, якщо його тримати у холодильнику (2−8 ºС). Дослідження під час застосування ЛЗ іноді можуть демонструвати хибно-негативні результати. Не слід змішувати препарат з будь-якими іншими лікарськими засобами.

ЛЗ може зменшувати швидкість р-ції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Тіамазол

Не рекомендується застосовувати пацієнтам з реакціями гіперчутливості помірного ступеня тяжкості в анамнезі (алергічний висип, свербіж). Пацієнтам, які мають зоб дуже великих розмірів та звуження трахеї, застосовувати з обережністю   та   протягом   якомога   коротшого   періоду.  Перед початком лікування необхідно звернути особливу увагу на симптоми агранулоцитозу. Рекомендується контролювати показники крові до і після початку терапії. Пацієнтам, які мають рідкісну спадкову непереносимість галактози, лактазну недостатність або порушення всмоктування глюкози-галактози, не слід застосовувати препарат. У випадку появи симптомів токсичної дії на кістковий мозок на тлі лікування необхідно припинити подальше застосування препарату. розвинувся гострий панкреатит, слід негайно припинити прийом тіамазолу. ЛЗ не слід призначати пацієнтам, у яких раніше спостерігався г. панкреатит на тлі прийому тіамазолу або проліків карбімазолу.

За рахунок ↓ патологічно підвищеного витрачання енергії при гіпертиреозі може ↑ маса тіла на тлі лікування. Не впливає на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Тіамін

З обережністю слід призначати при ↑ збудливості нервової системи, гіперацидних формах виразкової хвороби ДПК; ін’єкційну форму застосовувати при лікуванні хворих з порушеннями всмоктування в кишечнику або з резекцією шлунка, при неможливості прийому тіаміну у таблетованій формі (нудота, блювання, до- і післяопераційний період), а також при тяжких формах захворювання або на початку лікування для більш швидкого досягнення терапевтичного ефекту; внаслідок ↓ рН р-ну ін’єкції можуть бути болючі; у хворих на алкоголізм можливе ↑ симптомів ПД ЛЗ; при виявленні алергії до тіаміну з раціону хворого рекомендується виключити рис, гречку, м’ясо, хліб (із вмістом борошна грубого помелу); застосування у ↑ дозах може спотворювати результати при визначенні теофіліну в сироватці крові спектрофотометричним методом і уробіліногену за допомогою реагенту Ерліха. Перед парентеральним застосуванням р-ну тіаміну хлориду проводити шкірні проби на індивідуальну чутливість до препарату. Анафілактичні р-ції розвиваються частіше після в/в введення у ↑ дозах. В/м вводити глибоко у м'яз; в/в - повільно. Після ін’єкції - контроль пацієнта 30 хв. (можливе виникнення тяжких АР). При енцефалопатії Верніке перед введенням глюкози необхідно застосувати тіамін.

Під час лікування слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та роботі зі складними механізмами у зв’язку з можливістю розвитку побічних ефектів з боку нервової системи. Не застосовувати як заміну збалансованої дієти.

Тіанептин

Пацієнти, які мають в анамнезі події, пов’язані з суїцидом, або ті, хто проявляє високий рівень суїцидальних думок перед початком лікування, мають вищий ризик виникнення суїцидальних думок або суїцидальних спроб та повинні  бути під ретельним наглядом під час лікування та під час зміни дозування: у разі необхідності проведення загальної анестезії попередити анестезіолога про застосування ЛЗ та відмінити його прийом за 24-48 год. до операції; за необхідності невідкладного операційного втручання операцію можна проводити без попередньої відміни ЛЗ, під суворим медичним наглядом в передопераційному періоді; припиняти лікування тіанептином потрібно поступово протягом 7-14 днів; табл. містять сахарозу, тому вони протипоказані пацієнтам з непереносимістю фруктози, с- мом мальабсорбції глюкози та галактози або дефіцитом сахаразо-ізомальтази (рідкісні спадкові захворювання); пацієнти з наркотичною або алкогольною залежністю повинні знаходитись під ретельним наглядом для запобігання перевищення добової дози ЛЗ.

Уникати вживання алкоголю під час лікування;             не             перевищувати рекомендовану добову дозу; водії i оператори машин повиннi враховувати можливість виникнення сонливості при застосуванні ЛЗ.

Тіогуанін

Імунізація із застосуванням живих вакцин може призводити до виникнення інфекційних ускладнень у імуноскомпроментованих пацієнтів, її проведення не рекомендується. Не застосовувати у якості підтримуючої терапії або аналогічного довготривалого курсу лікування у зв’язку з високим ризиком печінкової токсичності. Пацієнти повинні знаходитись під постійним контролем, включаючи підрахунок кількості кров’яних клітин та щотижневу перевірку функціональних печінкових тестів. Призводить до пригнічення кісткового мозку, що має наслідком лейкопенію та тромбоцитопенію;анемія трапляється рідше, у деяких пацієнтів зі спадковим дефіцитом ензиму тіопурин-S- метилтрансферази (ТПМТ) може бути індивідуально підвищена чутливість до мієлосупресивного ефекту тіогуаніну, що також може спричинити швидке пригнічення кісткового мозку після початку лікування ЛЗ.У пацієнтів з успадкованим дефіцитом ензиму тіопуринметилтрансферази (ТПМТ) може бути індивідуально підвищена чутливість до мієлосупресивного ефекту, що має наслідком швидке пригнічення кісткового мозку. Ця проблема загострюється при одночасному застосуванні препаратів, що пригнічують ТПМТ: олсалазин, месалазин,  сульфасалазин.   У   період   індукції   ремісії у хворих на г. мієлобластний лейкоз мати відповідні можливості для проведення підтримуючої терапії у зв'язку з аплазією кісткового мозку. У період індукції ремісії, особливо при швидкому лізисі клітин крові, необхідні запобіжні засоби з метою уникнення розвитку гіперурикемії, гіперурикозурії, сечокислої нефропатії. Під час індукції ремісії часто виконувати розгорнутий аналіз крові. Фермент гіпоксантин-гуанін-фосфорибосилтрансфераза відповідає за перетворення тіогуаніну в активний метаболіт, хворі з дефіцитом цього ферменту, а саме з с-мом Леша-Найхана, можуть бути резистентні до цього препарату. При застосуванні табл. дотримуватися спеціальних рекомендацій із застосування цитотоксичних засобів. Вагітний персонал не повинен контактувати з цитотоксичними речовинами. У всіх пацієнтів, включаючи дітей, особливо у популяціях пацієнтів азійського походження, до початку терапії тіопурином слід проводити тестування генотипових та фенотипових варіантів NUDT15 для зниження ризику розвитку пов’язаної із застосуванням тіопурину т. лейкоцитопенії та алопеції, ці пацієнти завичай потребують значного зниження дози.Пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, недостатність лактази Лаппа або глюкозо-галактозна мальабсорбція, не слід приймати ЛЗ. У пацієнтів, які отримували лікування тіогуаніном у комбінації з ін. імуносупресивними або хіміотерапевтичними засобами, спостерігали підвищену чутливість до вірусних, грибкових та бактеріальних інфекцій, у тому числі до тяжких або атипових інфекцій з більш тяжким перебігом, ніж у пацієнтів, які не отримували лікування вищезазначеними препаратами.

Розподільча риска на табл. нанесена для розламу з метою полегшення ковтання, а не для розподілення дози. Слід бути обережним при використанні табл. або при поділі їх наполовину, щоб уникнути забруднення рук, вдихання препарату. Є потенційно тератогенним.  У  жінок, чоловіки яких отримували комбінації цитотоксичних препаратів, включаючи тіогуанін, можуть народжуватися діти з уродженими вадами. Рекомендувати адекватні контрацептивні засоби. Будь-які невикористані матеріали повинні бути знищені згідно з правилами утилізації цитотоксичних препаратів.

Тіопентал натрію

Досягнення та підтримка наркозу потрібної глибини та тривалості залежить від кількості ЛЗ і від індивідуальної чутливості хворого. Викликає кардіодепресію. З метою запобігання р-ціям, що пов’язані з підвищенням тонусу блукаючого нерва, перед наркозом проводять премедикацію атропіном або метацином. Не рекомендується використовувати в якості єдиного ЛЗ для наркозу при інтубаційному наркозі, ч/з ризик виникнення спазму гортані і кашлю. Може спричинти г. недостатність кровообігу. З обережністю застосовувати при порушенні скорочувальної ф-ції міокарда, гіповолемії, сильній кровотечі, опіках, СС захворюваннях, міастенії, недостатності кори надниркових залоз (навіть при контролі рівня кортизону), кахексії, підвищеному ВЧТ, підвищеному рівні сечовини крові. Зменшити дозу при шоці, зневодненні, тяжкій анемії, гіперкаліємії, токсемії, тиреотоксикозі, мікседемі і ЦД. Для пацієнтів, які тривало приймають аспірин, p/os антикоагулянти, інгібітори МАО і ЛЗ літію - корекція дози або припинення терапії даними ЛЗ до планової операції. Пацієнтам з ЦД або гіпертонією - корекція доз базової терапії до проведення анестезії. Збільшення дози - для пацієнтів, які в анамнезі мають звикання або залежність до алкоголю чи наркотичних речовин. Прояв екстравазації купірувати за допомогою холоду або місцевої ін’єк. гідрокортизону. У разі випадкового внутрішньоартеріального введення тіопенталу натрію голка повинна залишатися на місці для введення спазмолітичних ЛЗ (папаверин, прилокаїн), застосовувати антикоагулянтну терапію з метою зниження ризику виникнення тромбозу.

Післяопераційні                  запаморочення, дезорієнтація та седативний ефект можуть спостерігатися тривалий час після застосування тіопенталу натрію, тому утримуватися             від             керування автотранспортом або виконання роботи, що вимагає посиленої уваги та швидкості психомоторних р-цій, особливо у перші 24- 36 год після застосування.

Тіоридазин

Перед початком лікування провести ЕКГ-дослідження, щоб виключити с-м подовженого інтервалу QTc, дослідити концентрацію кальцію, магнію та калію в сироватці крові. Пацієнтам із середнім рівнем інтервалу QTc (500 мс) не можна призначати тіоридазин. Аномальний рівень вмісту калію у сироватці крові потрібно відкоригувати до призначення тіоридазину. При призначенні тіоридазину мінімізувати виникнення пізньої дискінезії. Фенотіазини здатні посилювати дію депресантів (анестетики, опіати, алкоголь), а також атропіну та фосфору на ЦНС, тому при лікуванні менш тяжких розладів слід оцінювати показник користь/ризик. У разі діагностування ЗНС негайно припинити застосування нейролептиків, інтенсивне лікування, лікування супутніх захворювань. Відсутнє специфічне лікування. З обережністю приймати тіоридазін  у разі необхідності його подальшого застосування. З обережністю при: пацієнтам із підвищеним ВТ, глаукомою, затримкою  сечі  (гіпертрофія  передміхурової  залози)  і хр. запором. У перші 3- 4 місяці лікування - регулярно проводити аналіз крові. Попередити пацієнта про те, що під час лікування не можна вживати алкоголь, а також обмежити перебування на сонці. З обережністю при: при алкоголізмі (схильність до гепатотоксичних р-цій), раку молочної залози (внаслідок індукованої фенотіазидом секреції пролактину зростає потенційний ризик прогресування захворювання і резистентність до лікування ендокринними та цитотоксичними ЛЗ), при печінковий та/або нирковій недостатності, виразковій хворобі шлунка та ДПК у період загострення; при захворюваннях, що супроводжуються підвищеним ризиком тромбоемболічних ускладнень, хворобі Паркінсона (посилюються екстрапірамідні ефекти); при епілепсії; мікседемі; при хронічних захворюваннях, що супроводжуються порушенням дихання (особливо у дітей); синдромі Рейє (↑ ризику розвитку гепатотоксичності у дітей); при кахексії, блюванні (протиблювальна дія фенотіазину може маскувати блювання, пов’язане із передозуванням інших препаратів), особам літнього віку, хворим із порушеннями серцевого ритму, захворюваннями серця, міастенією, епілепсією. При лікуванні пацієнтів із шизофренією та судомами в анамнезі одночасно з тіоридазином застосовувати протисудомну терапію. Під час лікування не вживати алкоголь, обмежити перебування на сонці.

Під час лікування не можна вживати алкоголь, обмежити перебування на сонці. Утримуватися занять потенційно небезепечними видами діяльності, які потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних р-цій, оскільки ослабляє рухову координацію, знижує р- цію, особливо на початку лікування. Табл. можуть містити кошеніль червону А (E  124), яка може спричиняти АР.

Тіосульфат

З обережністю призначати хворим з АГ, цирозом печінки, застійною СН, нирковою недостатністю, токсикозом вагітних, оскільки можливе погіршення стану пацієнтів. При отруєнні ціанідами на початку необхідне застосування метгемоглобінутворювачів: антиціану або амілнітриту, а потім перейти на в/в введення натрію тіосульфату.

Під час лікування утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, які потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Тіотриазолін

Після розкриття флакона розчин зберігати протягом 5 діб при температурі від 4 °С до 8 °С.

У зв’язку з тим, що після розкриття флакона препарат зберігається при t°   4-8 °С, його необхідно перед застосуванням нагріти до кімнатної температури. Не впливає на швидкість р-ції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Тіотропію бромід

Призначається 1 р/добу для підтримуючої терапії, не призначений для початкового лікування г. нападів бронхоспазму. Застосовувати з обережністю в пацієнтів із закритокутовою глаукомою, гіперплазією передміхурової залози, обструкцією шийки сечового міхура. Інгаляційні препарати можуть спричинити інгаляційно-індукований бронхоспазм. Не рекомендується при муковісцидозі, оскільки може погіршити ознаки та с-томи захворювання (н. серйозні небажані явища, загострення легеневих захворювань, інфекції дихальних шляхів). Використовувати з обережністю таким пацієнтам: тим, хто нещодавно переніс ІМ ( <6 місяців); особам з будь-якою нестійкою або небезпечною для життя аритмією або аритмією, що вимагала втручання або зміни терапії в минулому році; госпіталізованим з СН (NYHA класу III або IV) протягом останнього року. Препарат містить 5,5 мг лактози моногідрату в капсулі.

Недопустимість потрапляння порошку в очі. Не користуватися більше 1 р/день. Поява запаморочення або нечіткості зору може вплинути на здатність керувати автомобілем та механічними пристроями.

Тобраміцин

мазь, краплі: тільки для офтальмологічного застосування; не призначено для ін’єкцій та p/os; після першого відкриття флакона зняти захисне кільце, призначене для контролю першого відкриття; у деяких пацієнтів може з’явитися чутливість до аміноглікозидів, що застосовуються місцево; у разі виникнення гіперчутливості під час лікування ЛЗ припинити його застосування; може виникнути  перехресна ↑ чутливість до інших аміноглікозидів; прийняти до уваги, що пацієнти, які стають чутливими до тобраміцину, що застосовується місцево в око, також можуть стати чутливими до інших аміноглікозидів місцевої та/або системної дії; не рекомендується застосовувати контактні лінзи під час лікування інфекційних захворювань; містить бензалконію хлорид, який може спричиняти подразнення, і, як відомо, знебарвлювати м’які контактні лінзи; уникати контакту з м’якими контактними лінзами; у випадку, якщо пацієнтам дозволяється застосовувати контактні лінзи, їх слід проінформувати про те, що перед застосуванням препарату необхідно зняти контактні лінзи та зачекати 15 хв після закапування, перш ніж знову одягнути контактні лінзи; щоб попередити забруднення края крапельниці та р- ну,  необхідно  дотримуватися  обережності  і  не торкатися повік, прилеглих ділянок або інших поверхонь краєм флакона-крапельниці; р-н д/інг.: амп. з однократною дозою відкривати безпосередньо перед застосуванням; невикористаний під час прийому дози р-н утилізувати і не зберігати для повторного застосування; при застосуванні парентерально, можливий розвиток ототоксичності (втрата слуху, вплив на вестибулярний апарат); оцінювати ф-цію слуху під час застосування ЛЗ; при застосуванні проводити обстеження ф-ції нирок (повторна оцінка рівня креатиніну та сечовини в сироватці крові після кожних 6 повних циклів лікування тобраміцином; концентрація а/б в сироватці крові вище 12 мкг/мл асоціюється з його токсичністю, тому лікування слід припинити у випадку перевищення цього рівня до його ↓ нижче 2 мкг/мл; концентрацію тобраміцину в сироватці крові моніторувати лише при застосуванні валідованих методів - не рекомендовано проводити забір проби крові з пальця ч/з ризик її забруднення; першу інгаляційну дозу п-ту приймати під наглядом лікаря після застосування бронхолітичного засобу (можливий розвиток бронхоспазму); якщо є ознаки бронхоспазму, лікареві провести ретельну оцінку співвідношення "користь/ризик" в конкретному випадку; якщо передбачається розвиток алергічної р-ції, застосування а/б припинити; можливе виникнення кашлю у пацієнтів, що  застосовують тобраміцин інгаляційно; призначати з обережністю пацієнтам з відомими або підозрюваними нейром"язовими захворюваннями (міастенія гравіс, хв. Паркінсона), оскільки аміноглікозиди можуть погіршити м"язову слабкість ч/з можливу курареподібну дію на нейром"язову ф-цію; розвиток антибіотикорезистентних P. aeruginosa та суперінфекція з іншими патогенами є потенційними ризиками, якщо клінічне погіршення стану легенів очевидне, слід розглянути додаткову або альтернативну антипсевдомональну терапію; якщо пацієнти застосовують декілька різних інгаляційних лікарських засобів і фізіотерапію грудної клітки, рекомендується застосовувати порошок для інгаляцій останнім. Спостереження переваги щодо покращення ф-ції легень та пригнічення P. aeruginosa слід оцінювати в контексті переносимості препарату пацієнтом.

тимчасова нечіткість зору, інші порушення зору можуть впливати на здатність керувати автотранспортом, механізмами; якщо нечіткість зору виникає під час закапування, необхідно зачекати, доки зір проясниться, перш ніж керувати автотранспортом або працювати з механізмами; не рекомендується носити контактні лінзи під час лікування інфекцій ока; перед застосуванням потрібно зняти контактні лінзи та зачекати 15 хв. після закапування, перш ніж одягнути контактні лінзи знову. У разі супутньої терапії із застосуванням           інших           місцевих офтальмологічних препаратів слід дотримуватися інтервалу 10-15 хвилин між їх застосуванням; при керуванні автомобілем або роботі з іншими механізмами, слід бути обережними через можливість виникнення запаморочення та/або вертиго.

Токоферол

Особливо обережно призначати пацієнтам схильним до розвитку креатинурії, підвищення активності креатинкінази, підвищення концентрації холестерину, тромбофлебіту, тромбоемболії легеневої артерії та тромбозу. При бульозному епідермолізі у місцях, вражених алопецією, може почати рости волосся білого кольору. З обережністю застосовувати при вираженому атеросклерозі. При застосуваннi ЛЗ необхiдно дотримуватися дозування та тривалостi курсу лiкування, призначених лiкарем, для запобiгання гіпотромбінемії, спричиненої нестачею віт. К, передозуванню та виникненню гiпервiтамiнозу Е. При тривалому застосуваннi високих доз ЛЗ необхiдно контролювати час згортання кровi; рекомендується контролювати протромбіновий час і міжнародне нормалізоване відношення. Ч/з наявність у складі ЛЗ барвника кармоїзин (Е 122) можливі АР.

При застосуванні препарату можливе виникнення таких побічних р-цій як зорові розлади та запаморочення; у таких випадках необхідно утриматись від керування автотранспортом та роботи зі складними механізмами. При застосуванні необхідно дотримуватися дозування та тривалості курсу лікування, призначених лікарем, для запобігання передозуванню та виникненню гіпервітамінозу Е; може збільшувати ризик тромбозу у  пацієнтів, які приймають естрогени.

Толтеродин

Застосовувати з обережністю пацієнтам із: значною обструкцією шляхів відтоку сечі з ризиком затримки сечі; обструктивним ураженням ШКТ (пілоростенозом); вегетативною нейропатією; грижею стравохідного отвору діафрагми; ризиком розвитку зниження моторики ШКТ. Перш ніж призначати лікування, розглянути можливі органічні фактори, що впливають на терміновість та частоту сечовипускань.

Може призводити до розладів акомодації та впливати на швидкість  реакції, імовірний негативний вплив застосування толтеродину на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами.

Топірамат

при необхідності швидкої відміни топірамату рекомендовано клінічне спостереження за станом пацієнта. Пацієнту рекомендувати вживати достатню  кількість рідини. Відстежувати ознаки суїцидальних думок та поведінки пацієнтів з призначенням відповідного лікування. При підвищеному внутрішньоочному тиску призначати відповідне лікування. При появі візуальних дефектів поля зору у будь-який час протягом лікування розглянути необхідність відміни ЛЗ. Пацієнтам з факторами ризику появи метаболічного ацидозу призначати з обережністю. У разі наявності симптомів або ознак (напр. дихання Куссмауля, задишка, анорексія, нудота, блювання, надмірна втомлюваність, тахікардія або аритмія), що вказують     на     метаболічний     ацидоз,   рекомендується дослідження рівня бікарбонатів у сироватці крові. При виникненні та прогресуванні метаболічного ацидозу рекомендується зменшити дозу або припинити застосування топірамату (шляхом ↓ дози). При зменшенні маси тіла під час прийому ЛЗ розглянути доцільність підтримуючої дієти або посиленого харчування.Пацієнтам, у яких розвивається незрозуміла млявість або зміни психічного стану, пов’язані з монотерапією топіраматом  або додатковою терапією, рекомендується розглянути питання про гіперамоніємічну енцефалопатію та  визначення рівня аміаку в крові. Вагітних жінок при призначенні ЛЗ докладно інформувати про відомі ризики неконтрольованої епілепсії для вагітності та можливий вплив ЛЗ на плід. Лікування дівчат та  жінок репродуктивного віку топіраматом повинен розпочинати та контролювати лікар, який має досвід лікування  епілепсії або мігрені, при можливості слід розглянути альтернативні варіанти лікування.

вживати достатню кількість води при прийомі топірамату. Пацієнтам (та особам, які їх доглядають) звертатися за консультацією до лікаря при першій появі суїцидальних думок та поведінки. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями               непереносимості сахарози, мальабсорбції глюкози- галактози або недостатністю сахарози- ізомальтази не приймати ЛЗ. Жінкам репродуктивного віку (особливо при плануванні вагітності) рекомендовано використовувати високоефективні методи контрацепції  та  розглянути альтернативні методи лікування. ЛЗ потенційно небезпечний для пацієнтів, які керують автомобілем або працюють з технікою - може спричиняти запаморочення, сонливість, зорові порушення та/або розмитість зору та інші симптоми. Не рекомендується приймати разом з алкоголем або іншими препаратами, що пригнічують функції ЦНС. Повідомляти про будь-які зміни у тривалості та характері кровотеч при прийомі естрогеновмісних контрацептивів. Навіть при відсутності проривних кровотеч ефективність контрацептивів може бути знижена. Пацієнтам, у яких розвивається незрозуміла млявість або зміни психічного стану, пов’язані з монотерапією топіраматом або додатковою терапією, рекомендується розглянути питання про гіперамоніємічну енцефалопатію та визначення рівня аміаку в крові.

Топотекан

Гематологічна токсичність є дозозалежною, регулярно контролювати параметри крові, включаючи кількість тромбоцитів; може спричинювати тяжку мієлосупресію; індукована топотеканом нейтропенія може спричиняти нейтропенічний коліт; повідомлялося про випадки інтерстиціальних захворювань легенів, у деяких випадках з летальним настлідком; факторами ризику, що лежать в основі цього, є інтерстиціальні захворювання легенів в анамнезі, легеневий фіброз, рак легенів, вплив радіації на легені та застосування пневмотоксичних препаратів та/або колонієстимулювальних факторів; ретельно спостерігати за пацієнтами для виявлення симптомів, що можуть бути ознаками інтерстиціальних захворювань легенів, у разі виявлення у пацієнта інтерстиціального захворювання легенів, застосування топотекану припинити; монотерапія та у комбінації з цисплатином часто асоціюються з клінічно значущою тромбоцитопенією, брати до уваги під час призначення пацієнтам з підвищеним ризиком кровотечі з пухлини; пацієнти з тяжким соматичним статусом гірше відповідають на лікування та у них збільшується частота виникнення таких ускладнень, як гарячка, інфекції  та сепсис; важливим є точне визначення соматичного статусу пацієнта під час терапії для запобігання його погіршенню; при застосуванні з іншими цитостатиками може бути необхідно змінити дозу топотекану. При застосуванні перорального ЛЗ можливі випадки діареї, включаючи тяжкі, що потребували госпіталізації (містить гліцеролу моностеарат, що може спричиняти головний біль, подразнення шлунково-кишкового тракту, діарею). Застосування в/в ЛЗ слід враховувати при таких станах: неконтрольоване блювання, труднощі з ковтанням, неконтрольована діарея, клінічні стани та лікарські засоби, які можуть змінити моторику шлунково-кишкового тракту та всмоктування препарату. Цей ЛЗ містить менше 1 ммоль Na (23 мг) на дозу, практично вільний від натрію, але якщо для розведення концентрату ЛЗ використовується р-н солі (0,9 % розчин натрію хлориду), тоді отримана доза Na буде вищою.

Використовувати ефективні засоби контрацепції, якщо один із партнерів проходить курс лікування топотеканом. Якщо пацієнт протягом тривалого часу відчуває стомлюваність та астенію, керувати автомобілем чи іншими механізмами слід з обережністю; повідомлено про можливість виникнення діареї та активно лікувати всі її прояви.

Торасемід

Не застосовувати в/в введення препарату довше 1 тиж.; для подальшої терапії використовувати  таблетовані форми; при довготривалому лікуванні проводити регулярний контроль електролітного балансу, зокрема калію сироватки; перевіряти рівень глюкози, сечової к-ти, креатиніну та ліпідів у крові; регулярно контролювати картину крові (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити). Пацієнтам, хворим на явний або латентний ЦД, необхідно контролювати метаболізм вуглеводів. Анестезіолог  повинен бути попереджений про те, що хворий приймає торасемід. Препарат містить лактозу, тому пацієнти з такими рідкими спадковими хворобами як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення мальабсорбції глюкози-галактози, не  повинні застосовувати даний препарат; надмірний діурез може стати причиною зневоднення організму, призвести до зниження ОЦК, тромбоутворення та емболії, особливо у пацієнтів літнього віку. Не слід призначати препарат при подагрі, аритмії серця (синоатріальна блокада, атріовентрикулярна   блокада   ІІ   та   ІІІ   ст.), патологічних змінах кислотно-лужного балансу, супутній терапії із використанням препаратів літію, аміноглікозидів або цефалоспоринів, патологічних змінах картини крові (тромбоцитопенія або анемія у пацієнтів без ниркової недостатності), нирковій недостатності, спричиненій нефротоксичними речовинами.

Може призвести до зниження здатності до активної участі у вуличному русі, до обслуговування машин, виконання відповідних робіт без підстрахування, особливо в початковому періоді лікування, застосування з вживанням алкоголю; не рекомендується застосовувати жінкам репродуктивного віку які не використовують засоби контрацепції.

Тореміфен

Пацієнтки, які хворіють на АГ, ЦД і мають високий рівень індексу маси тіла (>30), такі, що отримували тривалу замісну гормональну терапію, знаходяться в групі ризику щодо раку ендометрія, потребують ретельного  моніторингу. Не рекомендується для лікування пацієнток, у яких в анамнезі випадки тяжкої тромбоемболічної хвороби. У хворих з метастазами в кістки на початку лікування може розвинутися гіперкальціємія. Може спричинити дозозалежне подовження інтервалу QT.Пацієнти з декомпенсованою серцевою недостатністю або пацієнти зі стенокардією тяжкого ступеня потребують ретельного моніторингу.

Особливу увагу приділити стану слизової оболонки ендометрія; гінекологічні обстеження повинні повторюватися не менше 1 разу на рік. Можливе виникнення запаморочення, у таких випадках необхідно утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. ЛЗ містить лактозу (таб. по 20 мг - 19,0 мг/таблетку, таблетки по 60  мг -28,5 мг/таблетку). При рідкісній спадковій непереносимості галактози, лактазній недостатності або мальабсорбції глюкози/галактози              застосовування препарату не показано.

Тоцилізумаб

р-н д/ін"єкц. не призначений для в/в введення та застосування дітям із сЮІА з масою тіла менше 10 кг; не проводити імунізацію живими та живими ослабленими вакцинами одночасно з лікуванням тоцилізумабом; не застосовувати одночасно з іншими біологічними препаратами; при розвитку серйозних інфекцій терапію припинити до усунення інфекції; пам’ятати про ризик хибнонегативних результатів туберкулінового шкірного тесту і результатів інтерферон γ- туберкулінового аналізу крові, особливо у тяжкохворих пацієнтів і пацієнтів з імунодефіцитом; застосовувати з обережністю пацієнтам з виразковим ураженням органів ШКТ чи дивертикулітом в анамнезі; застосування імуномодулюючих ЛЗ може підвищити ризик злоякісних новоутворень; при виникненні анафілактичної р-ції або іншої серйозної р-ції гіперчутливості/серйозної інфузійної р-ції введення тоцилізумабу негайно припинити і відмінити лікування тоцилізумабом; виявляти пильність з метою раннього виявлення симптомів, які, вказують на розвиток демієлінізуючих захворювань ЦНС; виявляти обережність при розгляді питання щодо початку лікування препаратом пацієнтів із низьким рівнем тромбоцитів (тобто при кількості тромбоцитів нижче 100 × 103/мкл); не рекомендується продовжувати лікування пацієнтів з РА, поліартикулярним ювенільним ідіопатичним артритом та системним ювенільним ідіопатичним артритом та АЧН < 0,5 × 109/л чи к-стю тромбоцитів < 50 × 103/мкл. Хворим на РА, поліартикулярний ювенільний ідіопатичний артрит та системний ювенільний ідіопатичний артрит терапія ЛЗ не рекомендується при початковому показнику АЛТ/АСТ, який перевищує ВМН більш ніж у 5 разів. Не слід застосовувати ЛЗ пацієнтам з COVID-19, які не отримують системні КС,   ч/з неможливість виключення зростання смертності та із будь-якими іншими супутніми серйозними активними інфекціями.Бути обережними при розгляді питання про застосування ЛЗ пацієнтам із рецидивуючими або хр. інфекціями в анамнезі або з супутніми захворюваннями (напр., дивертикуліт, ЦД та інтерстиціальне захворювання легенів. У госпіталізованих пацієнтів з COVID-19 може підвищуватись рівень AЛT або AСT. Поліорганна недостатність із ураженням печінки визнана ускладненням тяжкого COVID-19. Рішення про застосування тоцилізумабу потрібно приймати із урахуванням співвідношення користі для лікування COVID-19 та потенційних ризиків, пов’язаних із застосуванням тоцилізумабу. Пацієнтам з COVID-19 із підвищенням рівня AЛT або AСT більше ніж у 10 разів × ВМН лікування тоцилізумабом не рекомендується. У пацієнтів з COVID-19 рівень AЛT/AСT необхідно контролювати відповідно до поточної стандартної клінічної практики. Пацієнтам із COVID-19 та АЧН < 1 × 109/л або числом тромбоцитів < 50 × 103/мкл лікування тоцилізумабом не рекомендується. У пацієнтів з COVID-19 число нейтрофілів і тромбоцитів необхідно контролювати відповідно до поточної стандартної клінічної практики.

препарат має незначний вплив на здатність керування автомобілем та роботу з механізмами; у разі появи ознак/симптомів (зокрема персистуючого кашлю, виснаження/втрати маси тіла, субфебрильної t° тіла), які можуть свідчити про розвиток туберкульозної інфекції під час або після терапії тоцилізумабом, звернутися до лікаря; препарат не слід викидати у стічні води і побутові відходи, для утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» при наявності такої; жінкам репродуктивного віку необхідно дотримуватись ефективних методів контрацепції під час лікування та протягом 3 міс. після завершення прийому препарату.

Травопрост

перед початком лікування пацієнти повинні бути проінформовані про можливість необоротної зміни кольору очей; лікування одного ока може призвести до необоротної гетерохромії;   може   викликати   потемніння   шкіри    повік та/або періорбітальної ділянки,включаючи поглиблення борозни повіки; може поступово змінювати структуру вій ока (збільшення довжини, товщини, пігментації та/або кількості вій); після закапування рекомендується нососльозова оклюзія або щільне закриття повіки; якщо застосовується більше одного місцевого офтальмологічного засобу, інтервал між їх застосуванням повинен становити не менше 5 хв.; при призначенні після офтальмологічного антиглаукомного засобу препарат застосовують на наступний день після відміни попереднього; бензалконію хлорид, який використовується як консервант, може спричиняти точкову кератопатію та/або токсичну виразкову кератопатію; з обережністю призначати препарат пацієнтам з відомими факторами ризику розвитку іриту/увеїту; містить пропіленгліколь, який може спричинити подразнення шкіри; містить поліетоксильовану гідрогенізовану касторову олію, яка може призвести до виникнення шкірних р-цій; з  обережністю призначати пацієнтам з активними проявами інфекції ока; з обережністю призначати; хворим з афакією, псевдофакією та з розривом задньої капсули кришталика або передньокамерними лінзами або для лікування пацієнтів з відомими факторами ризику розвитку цистоїдного макулярного набряку, а також пацієнтам з відомими сприятливими факторами ризику розвитку іриту/увеїту

тимчасове затуманення зору,  інші візуальні розлади можуть вплинути на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами; хворий повинен зачекати, доки зір не стане ясним, лише потім керувати автомобілем  або працювати з механізмами; перед застосуванням необхідно зняти контактні лінзи і вдягти лише ч/з 15 хв. після закапування; простагландини та їхні аналоги є біологічно активним матеріалом, який може абсорбуватися ч/з шкіру, тому вагітні жінки або жінки, які мають намір завагітніти, повинні дотримуватись відповідних застережних заходів, щоб запобігти безпосередньому впливу препарату на шкіру; при випадковому потраплянні істотної кількості вмісту флакона на шкіру, необхідно негайно ретельно очистити уражену ділянку; потрібно знімати контактні лінзи, перш ніж закапувати препарат.

Тразодону гідрохлорид

Необхідний ретельний нагляд за пацієнтами з проявами суїцидальної поведінки в анамнезі чи хворими з високим ризиком розвитку суїцидальних думок або спроб самогубства, особливо на початку лікування та після зміни дози ЛЗ. Призначати пацієнтам обмежені кількості тразодону під час кожного візиту. Обережно підбирати схему дозування та здійснювати регулярний контроль пацієнтів з: епілепсією, порушеннями ф-цій печінки або нирок, СС захворюваннями, гіпертиреозом, порушеннями сечовиведення (гіпертрофія передміхурової залози); г. закритокутовою глаукомою, підвищеним ВТ,а також пацієнтам зі схильністю до кровотеч. У разі виявленні у хворого жовтяниці терапію відмінити. Ретельно контролювати стан пацієнтів, можливі прояви суїцидальної поведінки, депресії. При застосуванні у пацієнтів з шизофренією або іншими психотичними розладами психотична симптоматика може посилюватися. Під час терапії депресивна фаза при маніакально-депресивному психозі може змінюватися на маніакальну фазу, тоді припинити застосування. Через ризик розвитку агранулоцитозу перевіряти показники лабораторного аналізу крові у пацієнтів з грипоподібними станами, болем  у горлі та підвищенням t° тіла. Під час лікування можливий розвиток артеріальної гіпотензії (у т.ч. ортостатичної артеріальної гіпотензії та синкопе). Поступово зменшувати дозу до повної відміни, щоб уникнути симптомів відміни. З обережністю застосовувати одночасно з ЛЗ з відомою здатністю подовжувати інтервал QT. У дуже рідкісних випадках може спричинити пріапізм, у разі його розвитку застосувати внутрішньокавернозну ін'єкц. альфа- адренергічного ЛЗ (адреналін або метарамінол). Аранулоцитоз може клінічно проявлятися у вигляді грипоподібного стану, болю у горлі та ↑ t° тіла, у разі появи цих симптомів слід перевірити показники лабораторного аналізу крові. У разі використання імунологічного тесту для виявлення наркотичних засобів у сечі, реактивність метаболіту тразодону m-хлорфенілпіперазину (m-CPP), який структурно подібний до метилендіоксиметамфітаміну (MDMA, екстазі), може спричинити псевдопозитивний результат на амфітамін - рекомендовано проведення аналізу для підтвердження наявності методом мас- спектрометрії (MS).

табл. не слід подрібнювати чи розжовувати; за необхідності таблетки діляться натисканням на половини таблетки з обох боків від центральної лінії розлому на обох сторонах. Впливає на швидкість психомоторних р-цій, тому утриматися                                   від               керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами. Не вживати алкоголь. таблетки можуть містить сахарозу тому не слід застосовувати цей ЛЗ пацієнтам з такими           рідкісними           спадковими захворюваннями, як непереносимість фруктози, с-м мальабсорбції глюкози- галактози або сахаразо-ізомальтозна недостатність.

Трамадол

З обережністю застосовувати при опіоїдній залежності, ЧМТ, шоці, при порушенні свідомості невідомого походження, підвищенні ВЧТ; з особливою обережністю призначати хворим, чутливим до опіатів; при сумісному застосуванні ЛЗ, що знижують судомний поріг, трамадол збільшує ризик епілептичних нападів; у пацієнтів, хворих на епілепсію, або схильних до епілептичних нападів застосовувати тільки за життєвими показаннями; трамадол має низький потенціал залежності; при тривалому застосуванні може розвинутися толерантність, психічна і фізична залежність; у пацієнтів, схильних до   зловживання ЛЗ або виникнення залежності, лікування трамадолом проводити тільки протягом короткого періоду і під суворим наглядом лікаря; не придатний для замісної терапії опіоїдозалежних пацієнтів; не пригнічує с-томи відміни морфіну; трамадол (капс.) не рекомендується застосовувати дітям, у яких може бути порушена дихальна ф-ція, включаючи випадки нервово-мʼязових розладів, тяжких серцевих або респіраторних захворювань, інфекцій ВДШ або легенів, множинних травм або великих операцій, ці фактори можуть посилити с-томи опіоїдної токсичності; коли пацієнт більше не потребує терапії трамадолом, доцільно поступово зменшувати дозу, щоб запобігти появі с-томів абстиненції. При підозрі на серотоніновий с-ром слід розглянути можливість зменшення дози або припинення терапії залежно від тяжкості с-томів. Дозозалежно підвищує ризик центрального апное  сну (ЦАС) та гіпоксемію, пов’язану зі сном. Може викликати оборотну недостатність надниркових залоз, яка вимагає спостереження та замісної терапії ГКС.

Під час лікування утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних р-цій; заборонено вживати алкоголь.

Трастузумаб

Препарат для парентерального введення попередньо оглянути щодо механічних домішок і зміни забарвлення;важливо перевіряти етикетки флакона для впевненості, що ЛЗ, який готується і вводиться, не є іншим продуктом, що містить містить трастузумаб (напр. трастузумаб емтансин або трастузумаб дерукстекан); інфузійний р-н треба вводити відразу ж після приготування; якщо розведення проводилося в асептичних умовах, інфузійний р-н у пакеті можна зберігати при t° 2 - 8°С протягом 24 год. Слід ретельно спостерігати щодо винекнення інфузійних побічних р-цій, пов’язаних із введенням ЛЗ, протягом 30 хв. після першої ін’єк. та протягом 15 хв. після наступних ін’єкцій, при виникненні р- цій легкого ступеню тяжкості слід застосовувати аналгетики/антипіретики (меперидин або парацетамол, або антигістамінні препарати, напрю, дифенгідрамін). Серйозні р-ції після в/в введення, успішно лікувалися за допомогою кисню, бета-агоністів та кортикостероїдів. У ході лікування моніторувати ф-цію серця (кожні 3 міс.), за наявності безсимптомного порушення ф-ції серця може бути доцільним більш частий моніторинг (кожні 6 - 8 тиж); розчинник для ліофіл. ЛЗ містить 220 мг бензилового спирту/20 мл як консервант, що може спричинити алергічні р-ції, включаючи порушення дихання («гаспінг-синдром») у дітей молодшого віку, ЛЗ не слід застосовувати новонародженим та дітям молодшого віку; при призначенні хворому з гіперчутливістю до бензилового спирту препарат потрібно розводити водою для ін’єкцій, при цьому з кожного флакона можна відбирати тільки одну дозу, вміст одного флакона з 150 мг препарату розводять з 7,2 мл стерильної води для ін’єкцій; застосування інших розчинників слід уникати. Невикористані залишки препарату слід знищити. Хворим, яким планується призначення препарату, потрібно провести ретельний моніторинг кардіотоксичності. Уникати застосування антрациклінів протягом 27 тижнів після припинення терапії препаратом, якщо застосовують антрацикліни, необхідно ретельно контролювати серцеву ф-цію пацієнтів. Всі пацієнти, яким планується призначення препарату, особливо ті, які раніше одержували препарати антрациклінового ряду та циклофосфамід (АЦ), повинні спочатку пройти ретельне кардіологічне обстеження, що включає збір анамнезу, фізикальний огляд, ЕКГ та ехокардіографію або радіоізотопну  вентрикулографію. Якщо ФВЛШ (фракція викиду ЛШ) не покращується або навпаки погіршується, застосування препарату слід припинити, якщо тільки користь від його застосування для конкретної пацієнтки не перевищує ризик. З появою симптомів СН в ході терапії препаратом необхідно призначити стандартну терапію (сечогінні засоби, серцеві глікозиди та/або інгібітори АПФ). У випадку клінічно значущої СН слід припинити застосування ЛЗ, якщо тільки користь від його застосування для конкретного пацієнта не перевищує ризик. Фактори ризику інтерстиційної хвороби легень включають попереднє або супутнє застосування інших антинеопластичних засобів, здатних призводити до розвитку інтерстиційної хвороби легень, таких як таксани, гемцитабін, вінорелбін та променева терапія. Хворим, які страждають на задишку у спокої, зумовлену метастазами у легенях або супутніми захворюваннями, загрожує ризик легеневих  р-цій,   тому   їх  не   слід   лікувати препаратом. Ліоф.д/конц. д/р-ну д/інф. у фл.- пацієнтів з ІМ в анамнезі, стенокардією, яка потребує лікування, застійною СН в анамнезі або на даний час (ІІ-IV функціональний клас за класифікацією NYHA), іншими кардіоміопатіями, аритмією, яка потребує лікування, клінічно значущими захворюваннями клапанів серця, погано  контрольованою АГ та гемодинамічно значущим перикардіальним  ексудатом не включали у клінічні дослідження ад’ювантної терапії раку молочної залози.

має незначний вплив на здатність  керувати автотранспортом і працювати з іншими механізмами (можуть виникати запаморочення та сонливість),не можна керувати автотранспортом/працювати з іншими механізмами, поки симптоми повністю не минуть. Розчинник для ліоф.д/конц. д/р-ну д/інф. у фл. може містити бензиловий спирт,що може спричинити АР.

Третиноїн

Для хворих на гіперлейкоцитоз, що виникає на фоні монотерапії, профілактика СРК полягає в підключенні повнодозової хіміотерапії (антрациклінами) при контролі рівня лейкоцитів. При помірному і тяжкому перебігу СРК розглянути питання про тимчасове переривання терапії. Призначати лише хворим на г. промієлоцитарний лейкоз і застосовувати під ретельним наглядом лікаря-гематолога або лікаря-онколога. У ході лікування проводити підтримуючі заходи, профілактика кровотечі і протиінфекційна терапія. Під час лікування хворим на г. промієлоцитарний лейкоз проводити симптоматичну терапію (профілактику кровотеч та швидку терапію інфекцій). У зв’язку з можливістю гіперкальціємії контролювати рівні кальцію у сироватці крові. Препарат може спричинити розвиток псевдопухлини головного мозку, стан лікувати згідно із стандартною медичною практикою.

Лікування призначають пацієнткам дітородного віку тільки, якщо задовольняється кожна з таких умов: хвора поінформована лікарями про небезпеку виникнення вагітності в ході і протягом 1 місяця після лікування третиноїном; хвора бажає застосовувати обов’язкові заходи контрацепції. Абсолютно необхідно, щоб пацієнтка дітородного віку використовувала ефективні протизаплідні заходи в процесі лікування і протягом 1 місяця після завершення лікування; під час лікування проводити обстеження на вагітність як мінімум 1 р/міс. Деякі незначні або помірні побічні дії препарату, такі як запаморочення або сильний головний  біль, можуть негативно впливати на здатність пацієнтів керувати транспортними засобами або працювати з іншими потенційно небезпечними механізмами.

Тригексифенідил

ретельно наглядати пацієнта під час лікування. Уникати різкої відміни препарату. Перед початком терапії провести гоніоскопію; впродовж лікування контролювати внутрішньоочний тиск. У разі появи нечіткого зору, розглянути можливість закритокутової глаукоми. Уникати або застосовувати з великою обережністю пацієнтам із міастенією. Уникати поєднання двох антихолінергічних протипаркінсонічних препаратів. З обережністю призначати пацієнтам із психоневрологічними  хворобами, вегетативною нейропатією (можливе посилення симптомів захворювання); при гіпертрофії передміхурової залози без порушення відтоку сечі; при гіпертиреозі; при підвищеній температурі навколишнього середовища, в тому числі на робочому місті; при гіпертермії, особливо в осіб літнього віку, ослаблених пацієнтів − можливе  посилення гіпертермії; хворим на хронічний алкоголізм; пацієнтам, які отримують трициклічні антидепресанти або інгібітори МАО.

при порушенні толерантності до вуглеводів, таких як вроджена галактоземія, с-м глюкозо-галактозної мальабсорбції, лактазна недостатність, не показане застосування через вміст у препараті лактози. Не перевищувати рекомендовані дози . Утримуватися від вживання           алкогольних           напоїв. Утримуватися            від             керування транспортними засобами або іншими механізмами.

Тримеперидин

З обережністю застосовувати при гіпертиреозі, гіпотензії, недостатності надниркових залоз, гіпертрофії простати, імпотенції, шоку, міастенії, запальних захворюваннях ШКТ, а також пацієнтам віком від 60 років. Застосування високих доз препарату, особливо хворим літнього віку, може призвести до розвитку дихальної депресії і гіпотензії з розвитком циркуляторної недостатності та коматозного стану. У дітей віком від 2-х років можуть виникнути судоми, при застосуванні у великих дозах можливе прогресування ниркової та дихальної недостатності .

Не слід керувати автотранспортом і займатися  іншими  потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують швидкості психомоторних р- цій. Під час терапії тримеперидином не можна вживати алкоголь.

Триметазидин

Не слід застосовувати для купірування нападів стенокардії, не слід призначати при нестабільній стенокардії або ІМ як первинну терапію на догоспітальному етапі або у перші дні госпіталізації. У випадку виникнення нападу нестабільної стенокардії на тлі поточної терапії необхідно переглянути стан хвороби пацієнта та відкоригувати лікування (медикаментозну терапію та можливість реваскуляризації). Триметазидин може спричиняти або погіршувати с-томи паркінсонізму (тремор, акінезія, гіпертонус м’язів), які слід регулярно досліджувати, особливо у пацієнтів літнього віку. У сумнівних випадках пацієнтів потрібно направляти до невропатолога для відповідних обстежень. При появі рухових   розладів,   таких   як   с-томи   паркінсонізму, с-му «неспокійних ніг», тремору, нестійкості ходи, необхідно відмінити триметазидин; ці випадки мають низьку частоту і зазвичай зникають після припинення лікування; у більшості пацієнтів - протягом 4 міс після припинення прийому триметазидину. Якщо с-томи паркінсонізму зберігаються понад 4 міс після відміни препарату, необхідно звернутися до   невропатолога.   Можуть   бути   падіння,   пов'язані    з нестійкістю ходи або артеріальною гіпотензією, особливо у пацієнтів, які приймають антигіпертензивне лікування. З обережністю призначати пацієнтам з помірною нирковою недостатністю та пацієнтам, віком понад 75 років

За даними клінічних досліджень триметазидин не впливає  на гемодинаміку, проте в постмаркетинговий період були зафіксовані випадки запаморочення і сонливості, які можуть вплинути на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами; містить діючу речовину, яка може давати позитивний  результат аналізу антидопінгового тесту.

Трипторелін

Існує підвищений ризик розвитку депресії (що може бути тяжкою) у пацієнтів, що проходять лікування агоністами GnRH, зокрема триптореліном, з урахуванням цього пацієнтів потрібно проінформувати та забезпечити належним лікуванням в разі появи симптомів. Під час лікування уважно стежити за пацієнтами з депресією в анамнезі. У пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу QT в анамнезі або з наявністю таких факторів та у пацієнтів, які одночасно отримують препарати,  що можуть подовжувати інтервал QT, потрібно оцінити співвідношення користь-ризик, включаючи можливість піруетної шлуночкової тахікардії, перед початком застосування ЛЗ. Протягом початкового етапу лікування розглянути можливість додаткового призначення відповідного антиандрогену для нейтралізації  початкового ↑ рівня тестостерону в сироватці крові та попередження погіршення клінічних симптомів. У разі розвитку компресії спинного мозку чи порушення ф-ції нирок застосовують стандартні методи лікування цих ускладнень, а в надзвичайних випадках розглядають можливість проведення негайної хірургічної кастрації. Протягом перших тижнів лікування показаний ретельний моніторинг, особливо пацієнтів з вертебральними метастазами, з ризиком виникнення компресії спинного мозку та пацієнтів з обструкцією сечових шляхів. Після проведення хірургічної кастрації трипторелін не індукує будь-якого подальшого зменшення рівнів тестостерону в сироватці крові. Перед початком терапії необхідно ретельно дослідити стан пацієнтів з високим ризиком виникнення метаболічних або ССЗ та вести відповідний моніторинг під час антиандрогенної терапії, з обережністю призначати в/м ін’єкції пацієнтам, які лікуються антикоагулянтами, ч/з ризик виникнення гематом у місці ін’єкції. З особливою обережністю застосовувати препарат для лікування пацієнтів з додатковими факторами ризику розвитку остеопорозу (хр. зловживання алкоголем, паління, тривала терапія препаратами, що знижують мінеральну щільність кісток, такими як протисудомні засоби або кортикостероїди,застосування аналогів ГнРГ, остеопороз у сімейному анамнезі, порушення харчування, нервова анорексія), рішення про терапію триптореліном зважено приймати у кожному окремому випадку і терапію слід розпочинати лише у тому разі, якщо за результатами ретельної оцінки визначено, що користь від лікування переважає ризики. Перед призначенням триптореліну підтвердити відсутність вагітності у пацієнтки. Виключити можливість псевдопередчасного статевого дозрівання (гонадна пухлина та пухлина надниркової залози, а також гіперплазія) і гонадотропіннезалежного передчасного статевого дозрівання (тестикулярний токсикоз, спадкава гіперплазія клітин Лейдіга).Стимуляцію яєчників здійснювати під ретельним медичним наглядом. Під час лікування міоми матки потрібно регулярно визначати  розмір матки і міоми, за допомогою ультразвукового зондування.Попереджати пацієнтів педіатричної популяції про можливість винекнення та  ознаки/симптоми ідіопатичної внутрішньочерепної гіпертензії (pseudotumor cerebri), включаючи тяжкий або рецидивуючий головний біль, порушення зору та шум у вухах; при винекненні ідіопатичної внутрішньочерепної гіпертензії,  слід розглянути питання про припинення прийому триптореліну.

На здатність виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги, можуть впливати внаслідок виникнення у пацієнта запаморочення, сонливості або порушення зору, які можуть бути проявами можливої побічної дії або основного захворювання. Під час лікуванням ЛЗ 22,5 мг і до відновлення менструацій застосовувати негормональні методи контрацепції. Під час проходження курсу терапії ЛЗ 11,75мг та протягом 3 міс після введення  останньої ін’єкції необхідно застосовувати негормональні методи контрацепції; 3,75 мг під час терапії та протягом 1го місяця застосовувати негормональні методи контрацепції.

Трифлуоперазин

З обережністю призначати ЛЗ пацієнтам із глаукомою (протипоказаний при закритокутовій формі глаукоми), цереброваскулярними, жовтяницею, паркінсонізмом, ЦД, гіпотиреозом, міастенією гравіс, затримкою сечі, паралітичною непрохідністю кишечнику. Стежити за  ранніми проявами неврологічної токсичності та припинити лікування одразу при появі таких ознак у деяких пацієнтів, які отримували комбіновану терапію з літієм. Пацієнтам із с-мом Рейє, затримкою сечі, хр.захворюваннями органів дихання, блюванням ЛЗ призначати тільки після оцінки співвідношення користі і ризику лікування. При лікуванні непсихотичної тривожності трифлуоперазин більшості пацієнтам призначати після застосування альтернативних ЛЗ   (наприклад,   бензодіазепінів),   які   не   мають  деяких властивих трифлуоперазину побічних реакцій. Відміну ЛЗ необхідно здійснювати поступово. Застосування ЛЗ має тривати не довше 12 тижнів, оскільки це може призвести до розвитку постійної пізньої дискінезії, яка може виявитися необоротною. Якщо у пацієнта розвиваються р-ції гіперчутливості (у т.ч. жовтяниця, патологічні зміни крові), повторно фенотіазіни не призначати. З обережністю призначати при г.інфекції або лейкопенії. Регулярно перевіряти зір у пацієнтів, які отримують довгострокову терапію фенотіазіном.

Використання в екстремальних умовах може бути небезпечним, оскільки при застосуванні фенотіазіну можливе порушення                           терморегуляції. Рекомендується уникати впливу прямих сонячних променів. При одночасному застосуванні з седативними ЛЗ, анестетиками,                транквілізаторами, алкоголем можливий розвиток звикання. Не рекомендується у період лікування ЛЗ вживати алкоголь. Після парентерального введення пацієнти повинні залишатися у положенні лежачи на спині протягом 30 хв під   контролем   АТ.   Табл.:   ЛЗ     містить лактозу, якщо у пацієнта встановлена непереносимість          деяких          цукрів, проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей препарат. У  період лікування ЛЗ необхідно утримуватися від керування автотранспортом та від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають високої швидкості психомоторних р-цій.

Тріамцинолон

Раптове припинення лікування може спричинити  виявлення недостатності кори надниркових залоз, тому дозу тріамцинолону ↓ поступово; хворим, які лікувалися тріамцинолоном, не проводити щеплення живими вірусними вакцинами; припинення лікування після довготривалого застосування може спричинити с-м відміни. Може розвинутися важка форма повторного загострення у формі дерматиту з інтенсивним почервонінням, поколюванням і печінням, свербіж, лущення шкіри, пустули, які сочаться, що може поширитися за межі початкової зони лікування. Може маскувати симптоми інфікування, зменшуючи опір до інфекції; в осіб, які прибули з тропічних країн, перед застосуванням препарату треба виключити зараження дизентерійною амебою. У великих дозах може спричиняти ↑ АТ, затримку води та натрію, ↑ виведення калію та кальцію. В осіб з недостатністю щитовидної  залози тріамцинолон діє активніше, тому застосовувати його слід в менших дозах, і знижені ефекти КС у пацієнтів з гіпертиреозом. При оперізувальному лишаї ока тріамцинолон застосовують обережно ч/з небезпеку перфорації рогівки. Довготривале застосування препарату може спричинити помутніння кришталика, глаукому з ушкодженням очних нервів, може ↑ ризик вторинних грибкових або вірусних уражень, спричиняти психічні розлади, ↑ лейкоцитів, глюкози,  холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїдів низької щільності у крові. Хворим з гіпопротромбінемією бути обережними при лікуванні ацетилсаліциловою к-тою разом з тріамцинолоном, обережно застосовувати триамцинолон, і тільки у разі обґрунтованих показань, при неспецифічному виразковому коліті, якщо існує загроза перфорації; при абсцесах або інших гнійних інфекціях, остеопорозі, стомлюваності м’язів, ЦД, глаукомі, кандидозній або вірусній інфікованості, гіперліпідемії, гіпоальбумінемії, гострих психозах, епілепсії. У разі перфорації травного тракту у хворих, які приймають тріамцинолон у великих дозах, симптоми перитоніту можуть бути незначні або взагалі не з'явитися. З особливою обережністю препарат застосовують після нещодавно перенесеного кишкового анастомозу, при тромбофлебіті, наявному у момент застосування або в анамнезі важкого  афективного розладу, особливо стероїдного психозу, екзантематозних захворюваннях, застійній СН, г. гломерулонефриті. Призначення мазі дітям можливо тільки у виняткових випадках! При тривалому застосуванні мазі на одній  і тій  же ділянці тіла, особливо у молодих хворих, може розвинутись атрофія цієї ділянки шкіри; у разі розвитку грибкової або бактеріальної суперінфекції шкіри необхідне додаткове застосування протигрибкового або антибактеріального    засобу.  Мазь  містить метилпарагідроксибензоат (E 218), який може спричинити алергічні р-ції (можливо, уповільнені), та кислоту стеаринову, яка може спричинити місцеві шкірні р-ції (напр. контактний дерматит).При симптомах погіршення зору або інших порушеннях зору, пацієнтів необхідно направити до офтальмолога для оцінки можливих причин порушень, якими можуть бути катаракта, глаукома або рідкісні захворювання, такі як центральна серозна хоріоретинопатія (ЦСХР).

Пацієнти, які приймають ЛЗ, що пригнічують імунну систему, є більш уразливими до інфекції, ніж здорові пацієнти. Перебіг вітряної віспи, оперізувального лишаю та кору може бути більш тяжким після введення КС; пацієнтам, які не перехворіли на ці захворювання раніше, слід остерігатись, щоб ними не заразитись. Іноді можливе виникнення запаморочення, головного болю, психічних розладів, депресії, безсоння; кортикостероїди можуть спричиняти седативний ефект, змiни особистостi, манiї, галюцинацiї або психози; тому пацiєнтам слiд утриматись вiд керувания автомобiлем та iншими механiчними засобами до з’ясування iндивiдуальної переносимості препарату. У випадку потрапляння мазі в очі слід промити їх великою кількістю проточної води і звернутися до лікаря; не рекомендується застосування крему на волосистій частині голови; деякі ділянки тіла, такі як пахвові западини, пахові складки (де є природна оклюзія), більшою мірою схильні до ризику виникнення  стриїв; тому застосування лікарського засобу на цих ділянках має бути нетривалим.Табл. містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами галактозної непереносимості, дефіциту лактази саамів або глюкозо- галактозною мальабсорбцією не слід приймати цей ЛЗ.

Тропікамід

може спричинити підвищення внутрішньоочного тиску (ВОТ); щоб запобігти гострому нападу глаукоми внаслідок закриття кута камери, лікар спочатку має визначити ВОТ, а також глибину і кут передньої камери ока, перед тим як розпочати лікування; рекомендується контролювати ВОТ, особливо у випадках багаторазового застосування; спричинені тропікамідом психотичні р-ції та розлади поведінки можуть виникати у пацієнтів з підвищеною чутливістю до антихолінергічних засобів; антихолінергічні препарати також з обережністю призначати пацієнтам із хр. захворюваннями передміхурової залози; після місцевого застосування тропікаміду здійснювати ретельний нагляд за пацієнтами, які страждають на АГ, гіпертироїдизм, ЦД або порушення серцевої с-теми.

після закапування стиснути пальцями слізний мішок на 2-3 хв. для запобігання надмірній системній абсорбції препарату; пацієнти можуть мати підвищену чутливість до світла, захищати очі від надто інтенсивного світла, коли зіниці розширені; перед застосуванням  слід зняти контактні лінзи та зачекати щонайменше 15 хв. перш ніж одягнути контактні лінзи; препарат може спричиняти сонливість, затуманення зору  та чутливість до світла. Після застосування крапель слід витримати щонайменше 4 год. (або і більше у рідкiсних випадках) перед тим, як сідати за кермо або працювати зі складними механізмами; не займатись потенційно небезпечною діяльністю, поки зір не проясниться ч/з значний вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами; не слід торкатися края флакона; після кожного застосування слід щільно закривати флакон; не застосовувати більше 1 місяця після першого відкриття флакона. Цей препарат не повинен потрапити до рота дитини, а також про необхідно мити свої руки та руки дитини після його застосування.

Тропісетрон

Пацієнтам із неконтрольованою АГ слід уникати застосування препарату у добових дозах, що перевищують 10 мг, оскільки це може призвести до подальшого підвищення АТ; для запобігання нудоті і блюванню, що виникають у післяопераційному періоді, препарат слід застосовувати незадовго до введення наркозу

Якщо спостерігаються такі побічні ефекти як запаморочення і підвищена втомлюваність, слід утриматися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами

Туберкулін

Перед проведенням проби Манту у день виконання туберкулінових проб здійснити збір анамнезу, медичний огляд та термометрію осіб, які підлягають туберкулінодіагностиці.                 Для                  здійснення туберкулінодіагностики можуть бути задіяні медичні працівники (лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою), які пройшли спеціальну підготовку та володіють правилами організації і техніки проведення туберкулінодіагностики, а також навичками надання невідкладної допомоги у разі розвитку реакцій/ускладнень. Перед проведенням діагностичної проби Манту лікарю ознайомитися з інструкцією про застосування ЛЗ, а також попередньо інформувати особу та батьків дитини або інших її законних представників про можливість виникнення несприятливих          наслідків         після         проведення туберкулінодіагностики. Хоч ймовірність виникнення анафілактичних реакцій при проведенні проби Манту є вкрай низькою, бути готовим до надання медичної допомоги у випадку їх виникнення. Пробу Манту здійснювати суворо асептично; туберкулін в амп. після відкривання зберігати в асептичних умовах не довше 2 год. Пробу проводити у сидячому положенні. Після проведення проби Манту пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря (медичної сестри) протягом не менш 30 хв. для спостереження щодо можливості виникнення АР. Враховувати, що перенесені захворювання і профілактичні щеплення можуть посилювати або послаблювати чутливість шкіри дитини до туберкуліну. Це ускладнює оцінку реакції та може призвести до неправильної її інтерпретації. До хибно-негативної реакції можуть призвести: вікова недостатність імунітету, недостатність харчування, ниркова недостатність, ЦД, пригнічення імунітету ЛЗ (КС), онкологічні захворювання, ВІЛ-інфекція, саркоїдоз, захворювання на важкі форми ТБ (міліарний), вірусні інфекції (кір, епідемічний паротит, інфекційний мононуклеоз, вітряна віспа і грип) можуть привести до зниження реактивності до туберкуліну впродовж декількох міс., поєднане інфікування ВІЛ і МБТ призводить до анергії на туберкулін, імунізація живими вакцинами. До хибно- позитивної реакції може призвести: попередня вакцинація БЦЖ; інфікування нетуберкульозними мікобактеріями. У вакцинованих БЦЖ осіб чутливість до туберкуліну з часом може знижуватись. У випадках введення ЛЗ таким особам, реакція на пробу може бути ослабленою чи відсутньою. Проведення проби Манту цим особам з інтервалом, меншим за рік від попередньої проби, може призвести до бустер-ефекту та появи позитивного результату проби.

Перед проведенням проби Манту обов'язковий огляд лікаря та проведення термометрії; після проведення проби пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря (медичної сестри) протягом не  менш ніж 30 хв. Батьків попереджають про проведення туберкулінодіагностики дитині. Перед проведенням діагностичної проби Манту отримати інформування від лікаря особам та батькам дитини або іншим її законним представникам про можливість виникнення несприятливих наслідків після проведення туберкулінодіагностики.