Однак, необхідно внести ясність і точність, щоб визначити різні поняття, що за відповідних умов можуть бути обраними для однозначного вираження кожного з основних понять. Це особливо важливо, оскільки МКФ, як письмова класифікація, буде перекладена багатьма мовами. Окрім загального розуміння понять, також важливо, щоб була досягнута домовленість щодо терміну, який найкращим чином відображає зміст у кожній мові. Так, може бути багато альтернатив, і рішення повинні прийматися на основі точності, прийнятності та загальної корисності. Є сподівання, що корисність МКФ буде співвідноситися з її чіткістю.
Терміни – це позначення певних понять в лінгвістичному вираженні, наприклад, у словах чи реченнях. Більшість термінів, через які виникають непорозуміння, вживаються в повсякденній усній та письмовій мові як загальнозрозумілі. Наприклад, терміни «порушення», «непрацездатність» (disability) та «інвалідність» (handicap) часто зустрічаються в повсякденному вжитку, хоча редакція МКУПЖІ 1980 року дала застереження щодо визначень, вказавши їхні точні значення. При перегляді процесу від терміну «інвалідність» відмовились та стали вживати термін «обмеження життєдіяльності» (“disability”) як «парасольковий» термін (umbrella term) для всіх трьох випадків – щодо організму, особи та суспільства. Однак, необхідно внести ясність і точність, щоб визначити різні поняття, що за відповідних умов можуть бути обраними для однозначного вираження кожного з основних понять. Це особливо важливо, оскільки МКФ, як письмова класифікація, буде перекладена багатьма мовами. Окрім загального розуміння понять, також важливо, щоб була досягнута домовленість щодо терміну, який найкращим чином відображає зміст у кожній мові. Так, може бути багато альтернатив, і рішення повинні прийматися на основі точності, прийнятності та загальної придатності. Є сподівання, що придатність МКФ буде співвідноситися з її чіткістю.
Приймаючи до уваги цю мету, наведемо деякі зауваження щодо термінів, застосовуваних в ICF:
Добробут – це загальний термін, що охоплює сукупність універсуму доменів життя людини, включаючи фізичні, розумові та соціальні аспекти, які формують те, що можна назвати «хорошим життям». Домени охорони здоров’я – це підмножина доменів, які складають сукупну сутність людського життя. Ці взаємозв’язки представлені на малюнку нижче.
Рис.1 Універсум добробуту
Стан здоров’я та домени здоров’я: Стан здоров’я – це рівень функціонування в межах даних доменів доров’я МКФ. Домени здоров’я позначають сфери життя, які інтерпретуються як поняття «здоров’я», а також ті, які відповідно до цілей системи охорони здоров’я можуть бути визначені як основна відповідальність системи охорони здоров’я.
МКФ не диктує фіксовану межу між здоров’ям та доменами, що пов’язані з охороною здоров’я. Залежно від різниці, може існувати сіра зона концептуалізації здоров’я та пов’язаних зі здоров’ям елементів, які потім можуть бути відображені на МКФ-доменах.
Стан здоров’я, та домени, пов’язані зі здоров’ям: Домени, пов’язані з охороною здоров’я, – це ті області функціонування, які, хоча і мають вагоме відношення до стану здоров’я, є швидше за все, не головною відповідальністю системи охорони здоров’я, а скоріше інших систем, які сприяють загальному добробуту. В МКФ розглядаються тільки ті сфери добробуту, що стосуються здоров’я.
Стан здоров’я є «парасольковим» терміном для захворювання (гострого або хронічного), розладів, пошкоджень або травми. Стан здоров’я може також включати інші обставини, такі як вагітність, старіння, стрес, вроджена аномалія або генетична схильність. Стани здоров’я кодуються за допомогою МКХ-10.
Функціонування є «парасольковим» терміном для функцій організму, структур організму, активності та участі. Воно співвідноситься із позитивними аспектами взаємодії особистості (зі станом здоров’я) та контекстуальними факторами (фактори навколишнього середовища та особистісні фактори).
Обмеження життєдіяльності є «парасольковим» терміном для порушень, обмежень життєдіяльності та участі. Воно позначає негативні сторони взаємодії особистості (із станом здоров’я) та контекстуальними факторами (фактори навколишнього середовища та особистісні фактори).
Функції організму означає фізіологічні функції систем організму, включаючи психологічні функції. «Організм» стосується людського організму в цілому, і таким чином включає в себе мозок. Отже, розумові (або психологічні) функції підпорядковані функціям організму. Стандартом для цих функцій вважається статистична норма для людей.
Структури організму є структурними або анатомічними частинами тіла, такими як органи, кінцівки та їх компоненти, що класифікуються відповідно до систем тіла. Стандартом для цих структур є статистична норма для людей.
Порушення – це втрата або аномалія в структурі організму або фізіологічній функції (у тому числі Розумові функції). Аномалія тут використовується суворо для позначення значного відхилення від встановлених статистичних норм (тобто як відхилення від середнього загального в межах вимірюваного стандартними нормами), термін слід використовувати лише в цьому сенсі.
Активність – це виконання завдання або дії особою. Вона презентує перспективу індивідуального функціонування.
Обмеження діяльності18 – це труднощі, які може мати особа при здійсненні діяльності.
18 «Обмеження життєдіяльності» або «обмеження активності» замінює термін «інвалідність», який використовується у версії МКУПЖІ 1980 року.
Обмеження діяльності може варіюватися від незначного до серйозного відхилення в термінах якості чи кількості при здійсненні діяльності певним способом або в тій мірі, яка очікується від людей, які не мають відповідного стану здоров’я.
Участь – залучення людини до життєвої ситуації. Вона представляє суспільну перспективу функціонування.
Обмеження участі19 є проблемами, з якими людина може зіткнутися у життєвій ситуації.
19 «Обмеження участі» замінює термін «інвалідність», який використовується у версії МКУПЖІ 1980 року.
Наявність обмеження участі визначається шляхом порівняння участі особи в тому, що очікується від особи без обмежень у цій культурі або суспільстві.
Контекстуальними факторами є фактори, які разом складають повний контекст життя особистості, і, зокрема, фон, на підставі якого стан здоров’я класифікується у МКФ. Існує дві складові контекстуальних факторів: Фактори навколишнього середовища та Особистісні фактори.
Фактори навколишнього середовища становлять компонент МКФ та стосуються всіх аспектів зовнішнього світу, які формують контекст життя особи і як такі впливають на функціонування цієї особи. Фактори навколишнього середовища включають в себе фізичний світ та його особливості, людський фізичний світ, інших людей в різних відносинах і ролях, ставлення та цінності, соціальні системи та послуги, а також політику, правила та закони.
Особистісні фактори – це контекстуальні фактори, пов’язані з індивідом, такі як вік, стать, соціальний статус, життєвий досвід і т. д., які наразі не класифікуються в МКФ, але користувачі можуть включати їх у свої додатки класифікації.
Полегшуючі фактори є факторами в оточенні людини, які через їх відсутність або присутність поліпшують функціонування та знижують обмеження життєдіяльності. До них відносяться такі аспекти, як доступне фізичне середовище, наявність відповідних допоміжних технологій та позитивне ставлення людей до обмеження життєдіяльності, а також служби, системи та політика, спрямовані на збільшення залучення всіх людей, які мають певний стан здоров’я в усі сфери життя. Відсутність фактора також може сприяти, наприклад, відсутності клейма (стигми) чи негативного ставлення. Полегшуючі фактори можуть запобігти порушенню чи обмеженню активності, стаючи обмеженням участі, оскільки фактична ефективність дії посилюється, незважаючи на проблему людини з потенціалом.
Бар’єри – фактори в оточенні людини, які через їх відсутність або присутність обмежують функціонування та створюють обмеження життєдіяльності. До них відносяться такі аспекти, як фізичне середовище, яке недоступне, відсутність відповідної допоміжної технології та негативне ставлення людей до обмеження життєдіяльності, а також служби, системи та політика, які або не існують, або які перешкоджають залученню всіх людей із певним станом здоров’я у всі сфери життя.
Здатність – це конструкція, яка вказує, як кваліфікатор, найвищий можливий рівень функціонування, який людина може досягти в домені в списку «Активність та участь» у певний момент часу. Здатність вимірюється в рівномірному або стандартному середовищі, і, таким чином, відображає налаштовану здатність особистості в навколишньому середовищі.
Компонент «Фактори навколишнього середовища» може бути використаний для опису особливостей цього уніфікованого або стандартного середовища.
Виконання – це конструкція, яка описує, як кваліфікатор, чим особи займаються у їхньому нинішньому середовищі, і таким чином вносить аспект участі людини в життєвих ситуаціях. Поточне середовище також описується за допомогою компонента «Фактори навколишнього середовища».
Рис.2. Структура МКФ.
